Творче моделювання музично-образної драматургії творів майбутніми учителями музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

творче моделювання музично-образної драматургії творів майбутніми учителями музичного мистецтва

УДК 378.011.3-051.78.086

Лю Кешуан,

У статті розкривається та обґрунтовується творчий підхід до організації та здійснення педагогічної діяльності, у контексті якої розглядаються уміння створювати музично-образну драматургію творів. Поняття «музично-творча драматургія» представлена в авторському розумінні з визначенням її структури та розглядається в статті як аксіоматичне поняття, яке формується завдяки застосуванню принципу інтелектуальної активності.

Ключові слова: творча діяльність, інтелектуальна активність, майбутній учитель музичного мистецтва.

Лю Кешуан. Творческое моделирование музыкально-образной драматургии произведений будущими учителями музыкального искусства. В статье раскрывается и обосновывается творческий поход к организации и осуществлению педагогической деятельности, в контексте которой рассматриваются умения создавать музыкально-образную драматургию произведений. Понятие «музыкально-творческая драматургия» представлена в авторском понимании и раскрывается как процесс создания продукта индивидуальной интеллектуально-эмоциональной творческой деятельности, в которой на основе музиыкально-стилевого, ассоциативно-образного и исполнительско-интерпретационного опыта муыкально-слухового восприятия фортепианных произведений обеспечивается возможность воссоздания собственных вариантов их архитектоничнского воображения, осознания и презентации во временном пространстве исполнительской деятельности. Необходимой составляющей раскрытия творческого моделирования умений создания музикально-образной драматургии произведений стало определение структуры представленного феномена, в состав которой вошли мотивационно-творческий, интеллектуально-эмоциональный, композиционноархитектонический и самостоятельно-результативный компоненты.

Умения как достижения и майстерство учителя рассматриваются в статье как аксиоматическое понятие, которое формируется благодаря применению принципа интеллектуальной активности. Этот принцип предполагает достижение студентом нескольких уровней активности, среди которых стимульно- продуктивный, который соответствует принятию и продуктивному решению относительно создания муыкально-образных представлений как учебно-исполнительских задач, которые возникают перед пианистом в процессе овладения фортепианными произведениями; эвристический, который соответствует открытию новых закономерностей эмпирическим путем, и можем предположить, что при каждом публичном или контрольном учебном исполнении фортепианных проиведений пианист является автором новых музыкально - образных ассоциаций; креативный, который соответствует теоретическим открытиям, т. е. пианист может достичь благодаря нахождению непосредственно во время презентации собственного прочтения даже известных произведений, найти новые темповые решения, акустически-тембровые открытия-находки, педально-колористические эффекты и другое.

Ключовые слова: творческая деятельность, интеллектуальная активность, будущий учитель музыкального искусства.

Liu Keshuang. Creative modeling a musical-imaginative drama of musical works by future teachers of musical art. The article reveals and justifies the creative approach to the organization and implementation of pedagogical activity in the context of which the skills to create musical-figural dramaturgy of musical works are considered. The concept of «musical creative drama» is presented in the author's interpretation and is disclosed as the process of creating a product of individual intellectual and emotional creative activity.

Key words: creative activity, intellectual activity, future teacher of musical art.

Виходячи з гуманістичної концепції та сучасної стратегії оновлення освіти, актуальним завданням стає створення умов для формування творчої особистості вчителя, що стосується, перш за все, його підготовки у вищій педагогічній школі. Навчальний процес необхідно організовувати таким чином, щоб в учнів розвивались необхідні якості творця, закладались особистісні підвалини творчого ставлення до будь-якої сфери суспільно значущої діяльності, у тому числі педагогічної. Формування спеціальних творчих можливостей майбутнього вчителя музичного мистецтва потребує неординарного вирішення цієї проблеми, що актуалізує спрямування представленої розробки.

Творчість як компонент психолого-педагогічної діяльності особистості приваблювала багатьох учених і розглядалась у різних аспектах її функціонування (А. В. Брушлинський, Д. Богоявленська, І. Зязюн, Т. Кудрявцев, Я. Пономарьов та ін.). Для нашого дослідження важливим є те, що будь-яка творчість має таку процесуальну структуру, що вимагає однакових психологічних характерологічних станів від будь-кого, хто створює відкриття. Це певною мірою стосується й тих, хто навчається та самостійно розв'язує по -новому навчальні завдання.

Сучасні дослідники (Ю. Дворник, О. Заїка, Ці Сяньбо, Цзянь Лібінь, Чжань Хуань) приділяли значну увагу творчій активності майбутнього вчителя музики в різних аспектах її прояву. Це стосувалось формування творчих якостей учителя музики засобами комп'ютерних технологій (Ю. Дворник), розвитку художньо-творчих здібностей майбутніх педагогів у процесі концертно-виконавської діяльності (О. Заїка), розкриття художньо- творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва (Ці Сяньбо), формування творчої інтерсуб'єктної взаємодії вчителя музики з творчими колективами (Чжай Хуань). У цих роботах більше уваги приділено проблемам творчого спілкування на музичній моделі, натомість менше уваги приділялось формуванню творчого уявлення, моделювання власних драматургічних проектів музичних творів, що виконуються.

Мета статті полягає у розкритті змісту творчої діяльності як процесу формування в учителя музичного мистецтва виділених нами умінь створення музично-образної драматургії фортепіанних творів. Методи дослідження підпорядковані меті та виявляються в розробці відповідних теоретичних положень і висновків, що стосуються створення музично-образної драматургії твору у процесі творчого моделювання; узагальненні результатів дослідження та розкритті їх практичного значення.

За відсутності у довідковій літературі спеціального визначення поняття «створення» маємо відштовхуватись від поняття «творення», що походить від латинського сгеаїіо (творення). Енциклопедичний педагогічний словник всебічно характеризує усі складники та похідні поняття цього змісту. Розглянемо ці різновиди докладніше.

Творчість розглядається як процес творення. Педагогічно значущим є висновок психологів (М. Бернштейн, А. Брушлинський, Т. Кудрявцев, Я. Пономарьов), що будь-яка творчість має єдину процесуальну структуру, потребує одних і тих самих психологічних і характерологічних станів від ученого (дослідника), який створює певні відкриття в сфері наукових знань. Це стосується і учня, який самостійно вирішує новим для себе способом запропоновану задачу (курсив наш. - Л. К.). «Навчальний процес необхідно створювати таким чином, щоб у його ході в учнів розвивались необхідні якості творця, закладались особистісні підвалини творчого ставлення до будь-якої сфери суспільно значущої діяльності» [3, 567]. Серед творчих проявів можна виокремити такі якості особистості, як соціально спрямований пізнавальний інтерес до обраної діяльності, творча самостійність (ініціативність, кмітливість, активне оперування знаннями, отриманими уміннями та навичками), постійне устремління до участі в творчій діяльності за умов обов'язкового виконання організаційно-педагогічних вимог, створення необхідних умов для повнішого їх розвитку та прояву [там само].

Розглядаючи творчість як процесуальне явище, доцільно зупинитись на фазах творчого процесу. Так, перша фаза (свідома робота) - підготовка (особливий діяльний стан як передумова інтуїтивного «виблиску» нової ідеї). Друга фаза (безсвідома робота) - визрівання (безсвідома робота над проблемою, «інкубація спрямовуючої ідеї»). Третя фаза (перехід безсвідомого у свідомість) - натхнення (у результаті безсвідомої роботи до сфери свідомості поступає ідея вирішення проблеми, спочатку у гіпотетичному вигляді, у вигляді принципу, задуму). Четверта фаза (свідома робота) - розвиток ідеї, її кінцеве оформлення та перевірка» [3, с. 566-567].

У ході інтерпретації сукупності фаз головні складності в основному пов'язувались із безсвідомою роботою. Недовіра до безсвідомого у процесі творчості призвела до підміни психологічного аналізу творчого мислення теоретико-пізнавальним, це закінчувалось ігноруванням безсвідомого. У ХХ столітті ці висновки зазнали змін.

Класифікації типів творчості різних авторів відрізняються одна від одної, натомість у загальному вигляді вони схожі. М. Слемнев виокремлює чотири типи творчої діяльності: продукування нових емпіричних фактів, отримання вихідних принципів і понять теоретичних систем у процесі узагальнення експериментального матеріалі, дедуктивне виведення нового теоретичного знання з відомих науці тверджень, виникнення нових наукових положень, які не є логічним продовженням уже функціонуючих у суспільстві знань [3, 567]. Ми, звертаючись до цих типів творчої діяльності, орієнтуємось на саме науковий погляд на цей процес, оскільки наш дослідницький пошук належить до науково-пошукової творчої діяльності, з одного боку, а, з іншого, - створення музично-образної драматургії твору є процесом винайдення нового шляху вивчення вже створеного автором продукту його творчості, і кожний виконавець у процесі опанування творів, а потім їх відтворення (у тому числі на фортепіано) має продемонструвати власні творчі науково-теоретичні та виконавські позиції, презентуючи їх у публічному або навчальному виконавстві.

Зауважимо, що ми погоджуємось із думкою, що всім окресленим типам наукового творчого пошуку, на який спрямоване отримання даних цих типів інформації, притаманні всі ознаки творчого процесу, а саме: відсутність жорсткого алгоритму розвитку думки, перервність логічного розгортання від старого знання до нового, вплив особистості на дослідника, на хід пізнавального процесу [3, с. 567].

Ці особливості творчого процесу найбільш повно розкриваються у постановці експерименту для отримання нових емпіричних фактів, також при переході від емпіричного рівня знань до теоретичного шляхом узагальнення отриманих експериментальних даних, при продукуванні принципово нових ідей, які можуть не співпадати з уже усталеними поглядами теоретичного характеру.

Найбільш чітко творча природа наукового пошуку виражається в процесі надання нових форм уже сформованому знанню за допомогою винайдення оригінальної знакової символіки, переформулювання вихідних принципів і понять, уведення нових уявлень стосовно запропонованих моделей тощо. Усі ці типи творчої діяльності передбачають багате творче уявлення, загострене інтуїтивне чуття, інтелектуальну сміливість дослідника та можуть ставати своєрідним еталоном творчості загалом [3, с. 567].

Необхідно звернути увагу на те, що нашим дослідженням порушується питання стосовно формування умінь створювати музично-образну драматургію, тому важливою є проблема навчання творчості, або вмінь засвоювати елементи знань або дій. У навчанні існує творче засвоєння знань, що може здійснюватись за допомогою застосування проблемних ситуацій і забезпечення таким чином можливості «відкриття» учнями знань, які засвоюються. Забезпечення таких можливостей («відкриття») не потребує в багатьох випадках самостійного відкриття нових знань. «Це може бути досягнуто за допомогою дидактичних засобів, які дозволяють імітувати у навчанні процеси творчості, тобто викликати пізнавальну потребу в тих знаннях, що засвоюються, та забезпечувати таким чином можливість їх засвоєння. Таке засвоєння переживається учнем як відкриття» [там само].

Творча діяльність розглядається як діяльність, у якій творчість домінуючим компонентом входить до її структури або окремих компонентів. Творчу діяльність поділяють за такими ознаками: за результатом - творчість характеризується результатом, раніше невідомої якості; за способами (структурою) реалізації - творчість неповторна за своїм шляхом руху до результату, ця неповторність виступає як створення принципово нового способу або як неповторна комбінація вже відомих прийомів дії, або як відома комбінація невідомих прийомів; за значенням - як безпосередній рушій прогресу, який визначає якісно нові його ступені [3, с. 565].

Таким чином, численні дослідження стосовно творчої особистості, які розглянуті, не здатні чітко уявити, хто ж така творча особистість. Це пояснюється тим, що підходи до її вивчення (переважною більшістю - емпіричним шляхом) відбувались з позицій здорового глузду. Відсутність достатніх теоретичних принципів народжує нерозробленість засобів визначення будь-яких особливостей особистості [3, с. 571].

Ми спираємось на теоретичні висновки Д. Б. Богоявленської, яка розробила типологію, що ґрунтувалась на єдиному критерії, який відображав психологічний механізм творчості [1]. Автором відокремлені рівні інтелектуальної активності, які й відповідають певним типам творчості. Конкретно: стимульно-продуктивний рівень, евристичний і креативний. Так, стимульно-продуктивний рівень, який відповідає прийняттю та продуктивному вирішенню завдань, що виникають перед особою. При цьому в межах уже поставлених завдань особи цього типу творчості здатні на сміливі гіпотези та оригінальні знахідки.

Евристичний рівень, який відповідає відкриттю нових закономірностей емпіричним шляхом. Це є рівень емпіричних відкриттів.

Креативний рівень відповідає теоретичним відкриттям. Особистість на підставі винайдених нею або інших фактів і закономірностей вибудовує теорію, що їх пояснює, та ставить нову проблему [3, с. 571; 1].

Виходячи з висновків Д. Богоявленської, на підставі широкого спектру науково-теоретичних положень, що були розглянуті у перших підрозділах, можна екстраполювати їх на обрану проблему і пояснити процес створення музично-образних уявлень майбутніх фахівців.

Стимульно-продуктивний рівень, який відповідає прийняттю та продуктивному вирішенню стосовно створення музично-образних уявлень як навчально-виконавчих завдань, що виникають перед піаністом у процесі опанування фортепіанних творів, у межах вже існуючих закодованих композитором власних музично - образних і драматургічних завдань, здатні розкодувати їх (особи цього типу творчості) згідно зі своїм індивідуальним інтелектуально-емоційним розвитком, художньо-естетичним тезаурусом, музично-стильовим знанням, асоціативно-образною фантазією та інтуїцією, виконавсько-інтерпретаційним досвідом та активним виконавсько-інтерпретаційним досвідом музично-слухового сприйняття музичних творів, здатні на сміливі проектно-драматургічні гіпотези та оригінальні знахідки.

Стосовно евристичного рівня, який відповідає відкриттю нових закономірностей емпіричним шляхом, можемо припустити, що при кожному публічному або контрольному виконанні фортепіанних творів піаніст є автором нових музично-образних асоціацій. Пов'язано це з тим, що музичне виконавство, у тому числі музично-інструментальне, яким є фортепіанна гра, це мистецтво яке розгортається у часі і просторі, народжується на очах слухачів, обов'язково несе значний елемент відкриття, навіть за умов попереднього осмислення динамічного розгортання драматургії музичних образів, Цей процес завжди відбувається на рівні емпіричних виконавсько-інтерпретаційних відкриттів.

Креативного рівня, що має відповідати теоретичним відкриттям, ми можемо досягти завдяки винайденню під час презентації власного прочитання навіть відомих творів, ствердження нових темпових винаходів, акустично-тембрових відкриттів-знахідок, педально-колористичних ефектів. На цьому рівні піаніст на підставі винайдених ним звукових піаністичних характеристик або вже відомих традиційних виконавських стандартів і закономірностей вибудовує власні стильові, технічні, художньо-образні елементи, які стверджують винайдені драматургічні лінії, несхоже архітектонічне прочитання, які стають еталоном для нових переконань, нормою для наслідування прийдешнім поколінням піаністів (свого роду теорією), та здатні поставити нові проблеми стосовно подальшого креативного розвитку. Інтелектуально-творчий потенціал піаністів ми визначаємо як «.. .систему вроджених і розвинених здібностей та якостей, які усвідомлюються особистістю в процесі їх реалізації та удосконалення, здатних до інтеграції нових ідей і подальшого їх відтворення у відповідних інтелектуально-творчих моделях» [2, с. 34].

Грунтуючись на розглянутих теоретичних положеннях стосовно творчих підходів до створення кожним студентом власної моделі музично-образної драматургії, інших психолого-педагогічних аспектах розкриття сутності обраного феномену, ми пропонуємо своє бачення щодо умінь створення музично-образної драматургії під час навчання піаністів - процес створення продукту індивідуальної інтелектуально-емоційної творчої діяльності, в якій на основі музично-стильового, асоціативно-образного та виконавсько-інтерпретаційного досвіду музично-слухового сприйняття фортепіанних творів забезпечується можливість відтворення власних варіантів їх архітектонічного уявлення, усвідомлення та презентації у часовому просторі виконавської діяльності.

Цей складний процес творчого моделювання музично-образної драматургії фортепіанних творів розглядається нами як складний структурний феномен, який містить мотиваційно-творчий, інтелектуально- емоційний, композиційно-архітектонічний і самостійно-результативний компоненти, що взаємопов'язані та комплексно відтворюють процес створення відповідних умінь.

Підсумовуючи викладене, зауважимо, що творче моделювання умінь створення музично-образної драматургії творів (у нашому випадку фортепіанних) майбутніми учителями музичного мистецтва - це складний феномен, який ґрунтується на комплексі теоретичних висновків різних наукових галузей та аспектів дослідження, тому поєднує особистісні мотиви майбутнього вчителя, його інтелектуально-емоційний потенціал, композиційно-архітектонічні здібності, які самостійно реалізуються ним у власному творчому моделюванні. Подальшого розкриття потребує створення не лише музично-творчої драматургії виконуваних фортепіанних творів, а й дослідження творчих можливостей фахівців стосовно творчого моделювання навчального шляху у вищій педагогічній школі та самостійної професійної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Богоявленская Д. Б. Интеллектуальная активность и проблемы творчества / Д. Б. Богоявленская. - Ростов-н/Д. : Изд-во Ростовского ун-та, 1983.

2. Гуральник Н. П. Інтелектуально-творчий потенціал: науково-практична категорія в контексті фортепіанної школи / Н. П. Гуральник // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: зб. наук. праць / Гол. ред. Г. П. Шевченко. - Луганськ : вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. - Вип. 6 (12). С. 27-38.

3. Педагогика: Большая современная современная энциклопедия / Сост. Е. С. Рапацевич. - Мн. : «Современное слово», 2005. - 720 с.

Размещено на Allbest.ru