Функціональна структура церковного хору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціональна структура церковного хору

Юлія Воскобойнікова,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хорознавства та хорового диригування Харківської державної академії культури

Воскобойнікова Ю. Функціональна структура церковного хору.

Розглядається функціональна структура церковного хору в залежності від його кількісного та якісного складу. Мета дослідження - описати ефективну модель співочого складу церковно-хорового колективу з урахуванням його богослужбових завдань. На основі системно-діяльнісного підходу проаналізовані існуючі ролі в колективі, їх функції та особливості взаємодії. За допомогою структурного аналізу виявлено основні та другорядні функціональні компоненти даної моделі. Шляхом опитування регентів діючих церковних хорів проведена емпірична перевірка теоретичних положень. Визначено межі практичного застосування функціонального моделювання при формуванні церковного хору. Охарактеризовані перспективи застосування викладених теоретичних положень.

Ключові слова: церковний хор, функціональна структура, функціональна модель, регент, півчі.

The article deals with the functional structure of the church choir according to its qualitative and quantitative composition. The purpose of the research is describing an effective model of the church choir composition, taking into account their liturgical tasks. On the basis of the system activity approach the author has analyzed existing roles within the team, their functions and interaction peculiarities. With the help of structural analysis the article reveals main and secondary functional components of the model. A survey of active choirs precentors has provided empirical verification of theoretical assumptions. The article determines the limits of practical applying functional modeling in the formation of the church choir, characterizes the prospect of application of these theoretical propositions in the field of secular choral performance, as well as their inclusion in the main theoretical courses.

Key word: church choir, functional structure, functional model, precentor, church singers.

Воскобойникова Ю. Функциональная структура церковного хора.

Рассматривается функциональная структура церковного хора в зависимости от его количественного и качественного состава. Цель исследования - описать эффективную модель певческого состава церковно-хорового коллектива с учётом его богослужебных задач. На основе системно-деятельностного подхода проанализированы существующие роли внутри коллектива, их функции и особенности взаимодействия. С помощью структурного анализа выявлены главные и второстепенные функциональные компоненты рассматриваемой модели. Путём опроса регентов действующих церковных хоров проведена эмпирическая поверка теоретических положений. Определены границы практического применения функционального моделирования при формировании церковного хора. Охарактеризованы перспективы применения изложенных теоретических положений. церковний хор богослужбовий

Ключевые слова: церковный хор, функциональная структура, функциональная модель, регент, певчие.

Постановка проблеми. У сучасній психологічній та педагогічній науках будь- який колектив може розглядатися як структура, елементи якої мають конкретні характеристики та певну систему взаємодії.

Такий підхід вже багато років використовується стосовно виробничих колективів, бізнесових структур та ін. Це дозволяє ефективно досліджувати наявність соціальних, трудових, творчих та інших ролей у колективі, визначати носіїв цих ролей, встановлювати специфіку їх взаємодії та впливу сумісної діяльності на досягнення результату. Проте подібний підхід досі не застосовувався до мистецьких колективів (незважаючи на те, що у загальному сенсі творчі колективи також були досліджені подібним методом). Гіпотетично наукове дослідження церковного хорового колективу з системно-структурних позицій є досить перспективним, тому саме така методологія склала базис даного дослідження.

Як вже було зазначено, використання системно-діяльнісного підходу та методів структурного аналізу у дослідженні структури та функцій хорового колективу здійснюється вперше. Але така методологічна новація не є самоціллю. Мета статті - за допомогою системного підходу описати ефективну модель співочого складу церковно-хорового колективу з урахуванням його богослужбових завдань.

Останні дослідження та публікації. Відсутність наукових досліджень подібного роду в галузі хорового виконавства зробила неможливою опору на авторитетні вузькопрофільні джерела. Проте універсальність системної та структурно- аналітичної методології дозволяє залучили в якості базових теоретичних положень наукові результати психологічної та педагогічної науки, адаптувавши їх до досліджуваного контексту. Такими є роботи А. Макаренко [2], Л. Уманського [6] та ін.

Серед останніх досліджень увагу привертає стаття С. Смирнової [5]. Вона так характеризує ситуацію з дослідженнями творчого колектива як системи взагалі: «Величезний потенціал творчого розвитку і виховання особистості мають творчі колективи в сфері мистецтва, що забезпечують збереження і пропаганду творчої спадщини світової культури. Однак, незважаючи на те, що проблеми творчості [...] є широко розробленими, проблема вивчення і розвитку творчих колективів в області мистецтва (музичних, хорових, хореографічних, театральних і ін.), окремо не ставилася» [5:218].

А. М. Моргаєвська, визначаючи напрями дослідження колективу в сучасній науці, акцентує увагу на слабкій розробленості цієї проблематики з позицій системного підходу, який вона вважає цікавим та ефективним. Вона визнає наявність системологічного напряму в сучасних дослідженнях колективу. Саме в ньому на відміну від психологічного спрямування, де в центрі уваги вчених знаходиться особистість людини, а колектив розглядається як середовище розвитку та інструмент педагогічного впливу, інтереси дослідників зосереджені на колективі як цілісному соціально-педагогічному феномені [3:438].

Поняття колективу в роботах сучасних дослідників спирається на поняття «колектив», обґрунтоване А. С. Макаренко і трактоване ним як «організована група людей, об'єднана спільними цілями, соціальними інтересами, ціннісними орієнтаціями, спільною діяльністю, відносинами відповідальності і залежності» [2:128].

А. М. Моргаєвська зазначає, що «у руслі системологічного напряму вивчалися наступні проблемні області: феноменологічна сутність колективу (його визначення, трактування, особливості та ознаки колективу, види колективів); структура колективу (формальна і неформальна); розвиток колективу (етапи, процесуальна сторона); функції колективу» [3:438].

Зазначимо, що у науково-педагогічній літературі найпоширенішими темами розгляду структури колективу є дві: «виробнича» структура колективу (його ієрархія, зв'язки, підпорядкування посад та ін.) та неформальна структура (психологічна та соціальна типологія учасників колективу). З цих двох позицій нижче буде проаналізований і церковний хоровий колектив.

С. С. Смирновою запропонована класифікація творчих колективів в області мистецтва [5]: за змістом об'єднуючої діяльності (навчальні, клубні (гурткові), професійні); за заданою ззовні функцією (виховні, просвітницькі); за ступенем складності структури (первинні, вторинні); за юридично (соціально) зафіксованим статусом (формальні та неформальні); за тривалістю функціонування (постійні, тимчасові, ситуативні).

Цікаво, що при повній правомірності такої класифікації, місце церковному хору в ній знаходиться непросто. За об'єднуючою діяльністю він може бути і клубним (малі хори парафіян-ентузіастів), і навчальним (хор семінарії), і професійним; і виховним (хор недільної школи), і просвітницьким (наприклад, хор видавництва «Живоносне джерело»); і первинним (існувати як творча одиниця), і вторинним (Зведений хор Харківської єпархії, який складається з хорів храмі, або об'єднаний хор Свято- Єлисаветинського монастиря м. Мінська, до складу якого входять сестринський та Святковий хори); мати формальний або неформальний статус; бути постійним або тимчасовим (зведені хори, хорова «антреприза», коли зі співаків різних хорів запрошують для служіння в конкретній ситуації, зокрема, на архієрейському богослужінні).

У даному випадку це говорить не про недосконалість класифікації, а про різноманітність церковно-хорових колективів в їх організаційній та функціональній структурі.

Ролі членів колективу у загальному процесі роботи можна оцінювати з різних позицій. Наприклад, існує традиційна класифікація за соціально-психологічними властивостями особистості, яка фіксує наявність (або потенційну наявність) у колективі наступних типів: колективісти, індивідуалісти, претензіоністи, конформісти та ін. Класифікація за функціями у творчому процесі виявляє такі функціональні ролі як «генератори ідей» (креативщики, ідеологи), виконавці, експерти, критики, «улюбленці». Подібні класифікації певною мірою стосуються і церковних хорів, але переважно невеликі розміри та специфіка діяльності хорових колективів змушують вдатися до інших класифікаційних ознак.

М. С. Мансуров виділяв наступні характеристики колективу [2]:

1) єдність суспільно значущих цілей;

2) єдність загальної діяльності, спрямованої на досягнення мети, яка сприймається як суспільно значуща, корисна і цінна;

3) певна структура, так як колектив зазвичай складається з ряду окремих (одиниць) підрозділів;

4) відносини управління і підпорядкування - виконання, що випливають зі складної структури колективу, і необхідності координації зусиль різних людей і підрозділів;

5) специфічні для колективу форми спілкування людей між собою;

6) наявність властивих колективу масових суспільно-психологічних явищ, які виникають тоді, коли є спільні цілі, діяльність і спілкування членів колективу між собою [2].

Вказані характеристики церковного хорового колективу мають певні константні особливості.

1. Діяльність та функції церковного хору, в ідеалі, полягають у забезпеченні вокально-молитовної складової богослужіння. Варіативною є відповідь на запитання «чи всі хористи це розуміють?», але церковний хор не може мати іншої спрямованості за своїм вибором (ані авторитарним, ані демократичним). Всі інші цілі, навіть, якщо вони виникають, можуть сприйматися лише як додаткові.

2. Діяльність церковного колективу відбувається суворо в межах конфесійної належності, навіть, якщо періодично, ситуативно або перманентно вона набуває певної секулярності. Таким чином, церковний хор «за замовчуванням» існує в умовах ідеологічної та ціннісної єдності. Це, як правило, враховується, навіть, при формуванні колективу (людина має бути хрещеною, віруючою та ін.), виховується в процесі роботи, досягається різними засобами та в різну міру, але важливо, що ціннісна єдність у церковно-хоровому колективі сама по собі є метою сумісної діяльності. Важливим також є той факт, що результат діяльності церковного хору є процесуальним і прямо залежить від ідейного та ціннісного ладу в колективі.

3. Церковний хор має просту структуру. Як правило, на чолі хору стоїть регент, якому підпорядковані всі співаки. Про наявність більшої кількості рівнів можна говорити, коли суттєво виражені функціональні ролі хорових партій і лідери цих партій. Всі організаційні, кадрові, а іноді і репертуарні рішення вирішуються за благословенням настоятеля (ступінь взаємодії визначається його можливостями та бажанням удаватися до керування кліросними процесами у храмі). Кількісний склад церковно-хорових колективів (зазвичай не більше 30 співаків) не передбачає внутрішньої підпорядкованості, розгалуженості та ін. Іноді в хорі існують організаційні «посади» (костюмер, бібліотекар, бухгалтер), але їх функції обмежуються лише вузькою сферою питань.

4. Відносини управління і підпорядкування в церковному хорі випливають з практично абсолютної синхронності виконання завдань, яка певною мірою є самоціллю. Досягнення максимально узгоджених творчих дій і є основним засобом реалізації завдань хору. Три найважливіших фактори досягнення такої синхронності - підпорядкування всіх одному, емоційне та інтуїтивне відчуття дій колег та уважне ставлення до перебігу загального творчого процесу. Найвищим результатом буття хористів у такому творчому процесі є результуюча синергія, що виявляється у перевищенні хором суми можливостей його учасників.

5. Основний часовий масив спілкування колективу проходить під час колективної творчості, яка відбувається без значного розподілу функцій, відокремлення певних груп виконавців та ін. Відсоток суто організаційного часу в хоровому колективі дуже малий, відповідно і час на вільне спілкування, коли можуть встановлюватися певні особисті стосунки між колегами, є досить обмеженим у порівнянні, наприклад, з професіями, в яких продукт виробляється руками і час на спілкування присутній завжди. Наслідком такої ситуації є дві особливості: досить тривалий процесс «узнавання» нового колеги (якщо він не був знайомим з півчими раніше), важливість першого враження колективу від кандидата та його первісне «прийняття» колективом. Ситуація ускладнюється тим, що сам режим роботи церковно-хорового колективу має особливості у порівнянні з професійним світським хором (табл.1). Концерт и богослужіння тут винесені в один пункт лише з тих міркувань, що обидві форми діяльності колективу не передбачають особистого спілкування.

Таблиця 1. Специфіка розкладу професійних та церковних хорів

Таким чином, у діяльності церковно-хорового колективу зафіксовано дефіцит спілкування. На практиці він компенсується у тому числі через засуджувані регентами розмови на кліросі під час богослужіння. Насправді, це питання не лише внутрішньої дисципліни та зовнішнього порядку, але й співвідношення роботи/спілкування. Цікаво, що кореляція таких порушень дисципліни з досвідченістю колективу є зворотною: дружний колектив, який працює одним складом багато років, спілкується активніше в силу наявності особистих симпатій, інтересів, спільних тем та ін.

6. З колективних соціально- психологічних явищ церковному хору притаманні не всі, і не всі мають однакове значення. Зокрема, змагання, як правило, не актуальне у такому колективі, наслідування є основою методичного процесу, тому що півчі мають втілювати ті форми, ідеї та емоції, які пропонує регент, а колективне переживання є основою творчого процесу.

Церковно-хоровий колектив як творча одиниця має аналізуватися і з позицій структури творчого процесу та специфіки її організації.

Для малих хорових форм Андрій Котов, керівник ансамблю «Сірін», визначає кілька співацьких «амплуа» (з майстер-класів в програмі Літньої школи православної музики, м. Санкт-Петербург, 2015 р.), перелік яких доповнено у процесі дослідження функціональної структури церковних хорів.

Важливо, що визначені функціональні ролі не лише стосуються соціально- психологічної сфери, але й відбивають творчі пріоритети та сильні сторони тих чи інших співаків.

«Лідер». Зазвичай це керівник колективу, який визначає репертуарну, репетиційну політику, є повноправним співаком, а іноді автором або аранжувальником піснеспівів. В ідеалі лідер має бути досвідченішим з усіх членів колективу, мати певні професійні переваги, бути вшанованої в колективі людиною. Це дозволяє утримувати притаманну церковним структурам ієрархічність управління з опорою на авторитет керівника.

«Контр-лідер». Намагається скласти конкуренцію керівнику або просто конкурує з ним рівнем професійних навичок та творчої харизми. В умовах спільної мотивації півчих, наявність контр-лідера не має деструктивного характеру. З позицій синергії, контр-лідер виводить колектив як систему зі стану рівноваги, який хоч і є стабільним, але не має потенціалу для розвитку.

«Диспетчер». Людина з не дуже яскравими, але поліфункціональними здібностями. Її роль полягає у контролі творчого процесу зсередини колективу та «латання» різних «дир». Диспетчер ніби «підстраховує» регента та співаків, підхоплюючи «провальні» місця, підказуючи ноту у разі помилки. За богослужінням також ці люди незамінні у питання знання уставу, специфіки та ін. У маленьких колективах функцію диспетчера часто виконує регент.

«Універсал». Старанний виконавець, який володіє досить діапазонним голосом і невеликими амбіціями. Такі люди незамінні у маленьких колективах, адже завдяки ним завжди вирішуються проблеми, що виникають зі складом півчих «тут і зараз». Переважно цю роль виконують жінки, які вільно володіють двома або трьома хоровими партіями (включаючи тенорову) та якісно читають з листа.

«Базовий». Таким можна вважати будь-якого співака, який впевнено знає свою партію. Як правило, він має хоровий голос, певну рухливість, але потребує керування.

«Тембральний». Це співак, звучання голосу якого визначає тембр партії.

Теоретичне уявлення про те, що голоси мають «зливатися» в один тембр краще працює у великих колективах. У маленьких колективах, якими часто є церковні хори, серед 3-4 співаків партії один обов'язково буде домінувати. До підбору та навчання півчого на цих позиціях варто ставитися дуже уважно.

«Соліст». Його функції провокують і специфіку самооцінки. Якщо колектив має у своєму складі голосистого, скромного, рухливого та слухняного соліста - йому пощастило. Часто звичка до сольного виконання народжує багато проблем - від завищеної самооцінки до небажання підлаштовуватися до співу решти хористів, диригентської манери та ін. Тому у церковних колективах, які не мають, як було зазначено вище, вільного часу на перевиховання такої людини, є тенденція «вирощувати» солістів зі звичайних хористів, а не шукати до складу тих, хто вже це амплуа опанував.

«Імпровізатор». Цікаве амплуа, яке трапляється нечасто. Такі люди знаходяться дещо у своєму вимірі. Як правило, вони талановиті, цікаві і креативні. Саме від них хор може отримати гарні аранжування, ідеї та ін. Одна суттєва вада імпровізатора - це майже повна його некерованість. Ані нав'язати йому певний порядок дій, ані передбачити, що від нього зараз можна чекати, майже неможливо. До того ж, дисциплінарні міри не мають на нього особливого впливу, адже ступінь його обдарованості дає йому підстави сподіватися на поблажливе ставлення.

Тепер, коли функціональні ролі співаків визначені, важливо визначити, як вони взаємодіють в структурі колективу, і якою повинна бути розстановка творчих сил. З тембрових позицій формування співацького колективу подібно до постановки світла для художньої фотографії. Є три основні групи світла: світло, що малює, світло, що заповнює, та контрове світло. Приблизно так формується і звучання хору. Є три функціональні групи голосів: голоси, що «малюють», тобто надають звучанню конкретного яскравого тембрового забарвлення, голоси, що «заповнюють» це звучання, надаючи йому масу, об'єм, значну амплітуду динамічних можливостей та ін., і «контрові» голоси, які за потребою відтіняють основні тембри хору. Остання група формується за бажанням регента і може бути відсутня. Найважливішою є друга група голосів, назвемо їх основними. Вони забезпечують базову функціональність хору, навіть якщо не надають йому яскравого тембрового забарвлення, яке у богослужбовому сенсі є другорядним. Голоси, що визначають основний тембр хору, сприяють його виокремленню на слух, надають конкретних рис його тембровому «обличчю», тому назвемо їх ідентифікуючими. Зазначимо, що дані визначення є робочими.

Таблиця 2. Функціональні групи хорових голосів та функціональні ролі співаків

Таким чином, з таблиці 2 видно, що для збереження повноцінної макроструктури хору у вигляді необхідних функціональних груп, необхідно забезпечити присутність в хорі виконавців певних функціональних ролей. Таке моделювання колективу дозволяє сформувати його найефективнішу структуру.

Чим меншим є колектив, тим ретельнішим має бути підбір півчих, і тим більше уваги варто приділити забезпеченню основної функції.

Серед основних голосів, звичайно, найбільшим попитом для невеликих колективів користуються диспетчери та універсали - саме завдяки їх поліфункціональності. Звичайно, краще прийняти в хор людину, яка хоч і не має великого голосу, але може при необхідності «кочувати» з партії в партію без шкоди для свого голосу та якості звучання хору. Серед ідентифікуючих голосів в першу чергу необхідно забезпечити присутність тембральних співаків. Наявність солістів не є обов'язковою. І взагалі, оскільки вся ідентифікуюча функціональна група є менш важливою, ніж основна, при наборі маленького складу, її можна не комплектувати.

Трапляються півчі, які за своїми професійними якостями можуть відповідати вимогам кількох функцій. Наприклад, соліст з певним талантом та досвідом може виконувати і функції диспетчера, і функції універсала, майже завжди може виконувати функції тембрального співака, але навпаки буває не завжди. Тому навіть запропонована методика визначення та моделювання функціональної структури хорового колективу залишає багато простору для керівної творчості регента. Нижче у вигляді таблиці 3 надані орієнтовні рекомендації комплектування функціональної структури церковного хору різного кількісного 4-голосного складу (жирним шрифтом виділені мінімально обов'язкові функціональні одиниці).

Висновки. Виявлена функціональна структура хорового колективу значно ускладнює сприймання процесу його комплектування та безпосередньо вокально- хорової роботи. Проте ефективність її правильного моделювання себе виправдовує на практиці. Чітке розуміння завдань кожного співака у малому хоровому складі, яким є церковний хор, значно підвищує не лише якість хорового колективу, але й його «робочу стійкість» до таких факторів нестабільності хору як відвідуваність, досвідченість, а також складностей богослужбових умов. У даній роботі зроблено першу спробу структурно-функціонального аналізу хорового колективу, що, безперечно, потребує докладнішої розробки у подальших дослідженнях.

Література

1. Андреева Г. М. Социальная психология: Учеб. Пособие/ Г. М. Андреева - М.: Аспект Пресс, 2003. - 344 с.

2. Макаренко А. С. Коллектив и воспитание личности/ А. С. Макаренко. -- Челябинск: Юж.-Урал. кн. изд-во, 1988. - 261 с.

3. Мансуров Н. С. Опыт планирования социального развития производственных коллективов / Н. С. Мансуров. - М., 1972. - 206 с.

4. Моргаевская А. Н. Направления развития теории коллектива в отечественной педагогике / А. Н. Моргаевская. - Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. - Вып. 69. - 2008. - С. 436-439.

5. Смирнова С. С. Творческий коллектив: понятие, классификация, структура / С. С. Смирнова. - Мир науки, культуры, образования. -Вып. 4 (47). - 2014. - С. 218 - 221.

6. Уманский Л. Личность. Организаторская деятельность. Коллектив. / Л. Уманский - Кострома: КГУ им. Н. А. Некрасова, 2001. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru