Жанрово-стильові особливості циклу "24 прелюдії та фуги" В. Бібіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанрово-стильові особливості циклу «24 прелюдії та фуги» В. Бібіка

Актуальність теми дослідження пов'язана з відсутністю у вітчизняному музикознавстві ґрунтовних праць про поліфонічну творчість багатьох відомих українських композиторів. З наявних наукових статей кілька являють собою приклад оригінального судження про поліфонічні експерименти сучасних композиторів, які, втім, спонукають до подальшого вивчення та розробки проблеми.

Аналіз досліджень і публікацій. Втілення рис поліфонічного мислення та жанрів поліфонії в творчості українських композиторів в своїх дослідженнях розглядають Г. Завгородня, І. Країнська, С. Мірошниченко, Л. Пруднікова, Н. Ревенко та ін.

Мета дослідження. На підставі аналізу прелюдій і фуг циклу планується узагальнити основні проблеми, які пов'язані з побудовою циклу і його місцем у сучасній українській музиці.

Виклад основного матеріалу. Говорячи про творче credo видатного українського композитора - авангардиста Валентина Савича Бібіка, Т. Вєркіна зазначає: «Головним сенсом самовираження цього митця був духовний опір злу й насильству над людською особистістю. А пошуки адекватного Буття особистості та свободу творчості споріднюють його творчість з іншими композиторами - шестидесятниками Л. Грабовським, В. Сильвестровим, Є. Станковичем, В. Губой» [3]. Ця цитата досить влучно характеризує особливості процесу становлення та розвитку творчого стилю композитора, що припав на другу половину 60-х років минулого століття. У цей час молодий композитор закінчує Харківську консерваторію за класом композиції Д. Клебанова, вступає до асистентури-стажування Ленінградської консерваторії та знайомиться з київськими колегами-шестидесятниками - Л. Грабовським та В. Сильвестровим. Останні стають його творчими однодумцями та найкращими друзями до кінця життя.

В атмосфері творчого спілкування з однодумцями, в умовах пошуку себе в музичному світі, в експериментах з авангардним звучанням народжується низка камерно-інструментальних та фортепіанних творів В. Бібіка.

Серед них почесне місце займають поліфонічні цикли, поява яких чітко вписується в контекст останньої третини XX ст. У той час в українській та загалом радянській музиці відбувається своєрідний творчий «вибух». Поліфонічні цикли з'являються мало не один за одним. І кожен з них втілює тенденцію, яка осмислюється як пошук нових шляхів розвитку жанру, втілення нових теоретичних, композиційних та художніх ідей. Отже, відбувається певна модернізація жанрів та форм, про яку І. Васирук зазначає:»… на зміст сучасних поліфонічних композицій здійснюють вплив структурні норми компонентів фуги, але більш за все - оновлені та модернізовані види її елементів «[2].

У статті ми розглянемо більш ранній цикл, який увійшов у творчий доробок В. Бібіка під опусом №2, в аспекті жанрово-стильових особливостей циклу.

Цикл прелюдій і фуг ор. 2 сьогодні маловідомий в середовищі музикантів і музикознавців, а загалом абсолютно не вивчений. Даний опус є першим зверненням молодого В. Бібіка (цикл створений в 1968 році) до досить складної форми і концепції. Він є серйозною спробою вступити в творчий діалог з видатними композиторами-класиками минулого - з І. С. Бахом, Д. Шостаковичем і П. Ґінде - мітом, - на тлі яких необхідно було заявити і про себе. Як наслідок, цикл «24 прелюдії і фуги» ор. 2 втілює, з одного боку, опору на класичні зразки прелюдій і фуг (що виявляються, в основному, в роботі з формою і тематизмом), а з іншого - і деякі риси реформованого авторського стилю (розквіт якого, в повній мірі можна констатувати в зрілих «34 прелюдіях і фугах»).

Серед останніх у першу чергу варто відзначити тональний план і роботу композитора з засобами гармонії. Так, 24 прелюдії і фуги організовані в наступній послідовності: однойменні тональності з тоні - кою на білих клавішах (1-14) змінюються аналогічними на чорних (15-24). При цьому в 13 і 14 прелюдіях і фугах відбувається порушення порядку проходження: спочатку йде h-moll'на, потім - H-dur'rn.

Розглянемо в межах цієї статті приклади прелюдій та фуг №7, 17, 24, які можна підпорядкувати трьом ключовим сферам циклу: моторній (у тому числі скерцозній), ліричній та скорботно - філософській.

№7 - F-dur

Прелюдія. Загалом, п'єса являє собою стильову алюзію до поліфонічних творів И. Баха й Г. Генделя. Це виявляється у трипластовій фактурі з глибокими органними басами, мелодичною фігурацією та час від часу виразним мелодично розвиненим голосом. У той же час, гармонічна мова з терпкістю її сприйняття, розширеною діатонікою тощо утілює неокласичні (необарокові) риси першої половини XX століття.

Форма прелюдії одночастинна наскрізна; розвиток настільки динамічний, що немає сенсу розчленовувати його на окремі етапи. Зауважимо лише, що ближче до кінця (починаючи з 22-го такту), у фактурі переважають паралельні секунди та кластери. Вони з'являлися вже на самому початку (як акомпанемент), а наприкінці почали домінувати.

Фуга. Вона досить об'ємна й являє собою зразок триголосної жиги. На це вказує розмір 6/8, швидкий темп та динаміка на рівні f й штрих marcato. Протискладання утримане. Розвиваюча частина починається з 19-го такту, коли тему проведено в a-moll. Надалі тема проводиться в основному вигляді та в інверсії, у різноманітних ладових конфігураціях. Це триває аж до 54-го такту, з якого починається заключний розділ. У ньому енергія теми-жиги заполоняє всю музичну фактуру, за рахунок чого відбувається утвердження початкового образно-емоційного стану.

№17 - Es-dur

Прелюдія. Витримана у світлих тонах та спокійному русі. Композитор прагне до створення quasi' імпровізаційної структури з періодичним повтором певного елементу та постійним оновленням музичного матеріалу. Наприклад, початкове тематичне утворення (фігураційний бас в партії лівої руки) зупиняється на цілій ноті в наступному такті. Вона, в свою чергу, стає педаллю для проведення фігураційного мотиву від іншого звуку та зі збереженою інтервалікою.

У п'ятому такті відбувається зупинка на чвертях й половинках, що рухаються паралельними септимами. А цей рух призводить до формування F-dur'Hoi' витриманої квінти, яка стає педаллю для подальшого награшу. Усе описане вище, - перші тринадцять тактів (з 72-х) прелюдії.

Далі відбувається такий самий рух, але в іншій тональності; аж до двадцять восьмого такту. Надалі починається рух розробкового (з тонально-гармонічної точки зору) плану, який засновано на розібраних вище мотивах, але в інших конфігураціях. Він підводить до кульмінації, яка починається з п'ятдесят третього такту. У останній констатуємо появу нової ритмічної фігури: пульсації на одному тоні в високому регістрі, на тлі якої - витримана педаль. Усе це відбувається у регістрі скрипкового ключа, що надає звучанню неймовірної легкості. У подальшому розвитку відбувається комбінування різних елементів, а в підсумку, як уже зазначалося, утворюється барвиста замальовка в імпровізаційному дусі.

Фуга. Швидка й енергійна за характером. Розмір 6/8 спонукає думати, що тут відбувається стилізація під жигу. Утім, наявність синкопованої групи нот, починаючи з другого такту, робить цю т. з «жигу» досить ламаною та незграбною. Вочевидь, цю фугу можна вважати одним з прикладів залучення джазової ритміки у жанр фуги.

У всіх інших компонентах тема вирізняється енергійністю, дискретністю руху, наявністю великої кількості стрибків, організованих у секвенційні ланки. Обсяг теми становить п'ять тактів. Відповідь - реальна, у контрапункті до утриманого протискладання, починається з шостого такту. З одинадцятого такту, - третє проведення теми у верхньому голосі на тлі, знову ж таки, протискладання у нижньому. На цьому експозиційна частина завершується.

Можна зробити висновок, що композитор прагне до якомога більшої динамізації. До цього його спонукає заявлений синкопований ритм, який з теми проникає в інші голоси й пласти поліфонічної фактури. У розвиваючій частині, саме він стає ключовим елементом динаміки руху музичної форми. Приміром, після першого «розробкового» проведення теми в інверсію (16-20 тт.), він проникає крізь утримане протискладання в верхньому голосі. У той час, як нижньому доручено нове проведення теми (21-25 тт.). Констатуємо подібні тенденції і в наступних п'ятнадцяти тактах.

Надалі, з сорок першого такту, починається тривала інтермедія, заснована знову ж таки, на син - копованій посшвці. З 54-го такту - нова хвиля проведень теми, яка підводить до кульмінаційного, завершального розділу. Репризне проведення теми як таке відсутнє. Натомість, з дев'яностого такту, встановлюється педальний бас, а в верхніх голосах на marcattissimo звучить тема фуги. З цього моменту починається кульмінаційна фаза фуги. Елементи теми фуги (як синкопи, так і триолі), поєднуються з могутніми ударами акордів на перші долі тактів, і в сукупності завершують цю фугу в скерцозному дусі.

№24 - b-moll

Заключна прелюдія циклу витримана у скорботних тонах. Менше того, у ній також присутні певні алюзії до тем И. Баха та Д. Шостаковича. Але головною особливістю та, можливо, точкою акценту для мікроциклу, є камерна прелюдія. Вона не дуже велика й має надзвичайно просту побудову. Вступ, два проведення восьмитактової теми та маленька чотиритактова кода. Усього двадцять чотири такти.

Фактура прелюдії є максимально прозорою. Тремоло шістнадцятих у надвисокому регістрі є фоном для проведення мелодичної лінії, у партії лівої руки. Головною рисою останнього можна вважати поступовий рух вниз, від es3 до b малої октави. У логіці такого руху можна вбачати драматургічне втілення принципу риторичної фігури catabasis, що також підкреслює скорботний образно - емоційний стан прелюдії та вказує на відповідну семантику.

Внутрішня структура теми заснована на хроматичному звукоряді у межах натурального мінору. На самому початку руху теми (5-6 тт), у структурі переважає тяжіння до субдомінантового четвертого щаблю. З сьомого такту, начебто відбувається спуск до g2, але одразу він підвищується до as2. Виникає відчуття того, що тема ніби намагається «вчепитися» за верхній регістр, не спускатися до низу. Але висхідний рух малими секундами змінюється рухом вниз на секунду й стрибком на квінту (8-й такт). Надалі, рух теми знову висхідний. Знову доходить до as другої октави, й падає вниз на терцію й малу секунду (10-11 тт.). И надалі встановлюється b першої октави. Перша половина руху до низу завершується у дванадцятому такті.

У подальшому розвитку відбувається деяке ущільнення фактури. Звуки теми дубльовані у терцію та сексту. Такими оберненнями тема, немовби, ще намагається «вчепитися» за висоту. Утім, все марно. Наприкінці, у двадцять першому такті, тема доходить до b малої октави, а надалі, у коді, переходить у договорювання в басовому регістрі (немовби в іншому світі), з розчиненням до pppp у 24-му такті.

Перш ніж переходити до розгляду фуги, зауважимо, що схожа драматургічна логіка зустрічається у прелюдії es-moll з першого тому «Добре темперованого клавіру». Як бачимо, Валентин Бібік, вирішує її дещо в іншому дусі.

Фуга. Як і в прелюдії, можна констатувати певну алюзію до тем И.С. Баха й Д. Шостаковича. Цього разу Валентин Бібік обирає характерний хід з I на V щабель, в низхідному напрямку руху. Аналогічні ходи були у b-тоП'них фугах видатних класиків. Але Валентин Бібік, надалі обирає дещо інший шлях розвитку: у бік хроматичних ламаних стрибків, з другим низьким та шостим високим щаблями в звукоряді теми.

Починаючи з п'ятого такту, тема проводиться в реальну відповідь, а нижній голос переходить в утримане протискладання. Останнє побудоване на остинатній фігурі оспівування домінантового тону. Композитор пропонує його грати legato sempre, і варто зауважити, що цей рух досить тривалий час не припиняється. Мігрує між голосами, утім не замовкає. Таким чином, немовби реалізовано принцип постійного руху ріки часу (чи перманентного руху думок), засобами риторичної фігури fuga.

Тема проводиться чотири рази; за нею у 17-му такті, починається розвиваюча частина. Одразу ж відбувається модуляція в d-moll, за тим - одразу проведення в b-moll та es-moll. До останнього проведення (25-28 тт.), поряд з безперервним ostinato, у верхньому голосі додано хроматичні довготи, низхідний напрямок руху яких, дозволяє говорити про passus duriusculus. Вкотре переконуємось, що діалог В.Бібіка з И.С. Бахом, виходить на дуже високий рівень стилю. Цей хід, у свою чергу, передує канонічному вступу h-moll'Horo проведення теми, яке є останнім перед (!) першою інтермедією фуги (32-34 тт.).

До 55-го такту, коли починається заключний етап роздумів, тема проводиться ще велику кількість разів - як у дієзних, так і в бемольних тональностях. А в заключному етапі, відбувається синтез матеріалу теми прелюдії та теми фуги. Скорбота одного начала, вступають в контрапункт з вольовим та суворим началом в темі. Чи не вперше, зникає остинатна фігура. Тобто сфера людських емоцій, одержує верх над чи то об'єктивним плином часу, чи об'єктивізованим рухом думок (т.з. «об'єктивна реальність»). Динаміка на рівні ff, marcato, акценти - зайвим є говорити, як саме звучить тема. Це триває недовго.

У 63-му такті, остинатна фігура повертається у збільшенні, до того ж звучить у наднизькому регістрі субконтроктави. За три такти, знову повертається тема. З точки зору драматургії, це можна вважати чи не останнім зіткненням об'єктивного та об'єктивізованого людського. І це зіткнення поволі втрачає антагоністичні риси, оскільки обидва начала примиряються. Одне не може перемогти інше; одне не може існувати без іншого. На самому кінці, звучить, немовби підсумок, - тема прелюдії.

Наукова новизна. Вперше у вітчизняному музикознавстві цикл «24 прелюдії та фуги» В. Бібіка отримав в аспекті виявлення специфіки використання поліфонії. Вперше виникає проблема місця цього циклу в контексті фортепіанної творчості композитора.

На підставі проведенного аналізу жанрово-стильових особливостей циклу «24 прелюдії та фуги» В. Бібіка можна зробити наступні висновки.

Перше. З позицій загальної стилістики, ми маємо справу з досить класичними творами, які повністю наслідують стильові принципи циклів попередніх композиторів. У кожній парі прелюдій та фуг констатується апелювання до тієї чи іншої стильової моделі, притаманної творам Л. Куперена, И. Баха, С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, П. Гіндеміта тощо. Ці моделі появляли себе на рівнях фактури, ладу, гармонії та форми. Зокрема, на рівні фактури спостерігається досить широка палітра: від гострої дискретної, скерцозного плану, і до - зразків барокової безтактової клавірної прелюдії, або ж ліричної, у натурально-ладових тонах. У фугах відмічається дуже класична трифазна структура, з типовими експозиціями та типовим арсеналом засобів розробки теми (інверсія, стрета, рідше - тема в збільшенні). Усі наведені вище ознаки можна вважати стандартами жанру поліфонічної прелюдії та фуги.

Друге. Разом з цим, композитор прагне й заявити власну творчу позицію. Зокрема вона полягає у якості роботи із зазначеними вище моделями. Приміром, є факт алюзії прелюдії №7 до стилістики творів И. Баха та Г. Генделя. Разом з цим композитор використовує хроматичні паралелізми та кластери, що притаманні стилістиці XX століття. Іншим прикладом може бути фуга №21, тематизм якої викликає алюзії до fis-тоП'ної фуги Д. Шостаковича, а якість роботи з ним - доволі відрізняється. Тож ми наочно переконалися у тому, що композитор пропонує власне бачення поліфонічного циклу, й при тому, спирається на класичні жанрово-стильові моделі. Це бажання є очевидним з огляду на те, що під час написання п'єс він навчався у асистентурі-стажуванні Ленінградської консерваторії.

Третє. У розглянутому циклі, Валентин Бібік ще використовує відносно класичний підхід до тональності, з ладовою диференціацією та з опорою на розширену дванадцятиступеневу діатоніку. Як наслідок, у циклі присутня чітка тональна логіка у розміщенні прелюдій та фуг. При цьому, композитор відходить від традиційних розміщень за хроматизмами та квінтовим колом. Композитор використовує модель з послідовності одноладових мікроциклів за білоклавішними тональностями спочатку, та чорноклавішними - наприкінці. До того ж, єдиний раз відбувається порушення послідовності мажорної та мінорної п'єс. Так, h-moll'Ha (№14) розміщено перед НЛиг'ною (№15). На наш погляд, це зроблено через момент повороту циклу на чорноклавішні тональності, задля більшої природності. Окрім цього, важливим є дотримання принципу контрасту як структуротворчого механізму циклу.

Четверте. Образно-емоційний модус циклу втілює досить різнохарактерні грані, які можна підпорядкувати трьом ключовим сферам: моторній (у тому числі й скерцозні), ліричній та скорботно - філософській. Прикладами першої сфери, можна вважати №1, №2, №3, №6, №7, №11-16, №19-21. Друга сфера - №5, №9, №17, №18, №23. Третя сфера - №4, №8, №10, №22, №24. Усі ці сфери є типовими для інших подібних циклів, але завдяки роботі на рівні формотворення у циклі В. Бібіка отримали якісно інше висвітлення. Тож підводячи підсумки аналізу особливостей ор. 2, ще раз зазначимо, що композитор продемонстрував глибоке розуміння поліфонічних форм, досить зріле їх використання і водночас заявив про власну стильову позицію. Остання згодом отримає свій розвиток у більш відомому авторському циклі «Тридцять чотири прелюдії та фуги», створеного кількома роками пізніше.

Література

1. Бибик Виктория. Долгий разговор/ Бибик Виктория // Музика. - 2012. - №5. - С. 32-37.

2. Васирук И. Художественно-содержательные особенности фуги в творчестве отечественных композиторов последней трети XX века: автореф. дисс. канд. искусствоведения: 17.00.02 «Музыкальное искусство» / Васирук И. - Саратов, 2008. - 20 с.

3. Веркина Т. О поэтике исполнительского искусства: звуковой мир фортепианной музыки Валентина Бибика /Веркина Т.О. // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. - Харьков, 2004. - Выл. 13. - С. 175-183.

4. Григорьева Г. Воспоминая Валентина Бибика / Григорьева Г. // Музыкальная академия. - 2007. - №2. - С. 196-197.

5. Копица М. Мы из 60-х /Копица М. // Музыкальная академия. - 1992. - №2. - С. 71-73.

6. Мизитова А. Фрагменты творчества Валентина Бибика / Мизитова А., Иванова И. - Харьков, 2006. - 138 с.

7. Пясковський І. Поліфонія в українській музиці [навч. посібник] / Пясковський I. - К., 2012. - 272 с.

8. Юсипей Р. Композитор Валентин Бибик: воспоминания современников / Юсипей Р. //Зеркало недели. - 10.07.2010. - С. 14.

Размещено на Allbest.ru