Процеси становлення масової музики як результат взаємопроникнення в культурному полі США в першій половині ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОЦЕСИ СТАНОВЛЕННЯ МАСОВОЇ МУЗИКИ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ В КУЛЬТУРНОМУ ПОЛІ США В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.

Лапко Володимир Вікторович,

Анотація

масовий пісня культура жанр

Лапко Владимир Викторович, заведующий цикловой комиссии музыкально-теоретических дисциплин коммунального высшего учебного заведения «Александрийское училище культуры», соискатель Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств

Процессы становления массовой музыки как результат взаимопроникновения в культурном поле США в первой половине ХХ в.

Цель работы: Определить особенности интегративного сочетание различных культур на примере создания жанра «массовой песни». Исследовать становление жанра, как результат культурной интеграции и определить пути формирования пространства социально-эстетических ценностей и интегративных процессов различных культур. Методология исследования заключается в применении принципа системности. Это: интегративный метод, метод интерпретации, метод типологического анализа, синергетический и аксиологический (ценностный) подходы. Научная новизна заключается в анализе элементов новой интегральной мировой культуры, в исследовании проявлений интеграции культур с трансформацией и ретрансляцией в условиях межкультурной коммуникации и в системе общих знаковых моделей, несут в себе основные ценности представления различных регионов, культур и религий. Выводы. Взаимообогащения культур - это процесс исследования явлений культуры как системы отношений между культурами. Органическое единство различных культур порождает качественно новую культурную действительность. Становление жанра «массовой песни», является результатом культурной интеграции, взаимопроникновение культур, процессов аккультурации, психологической адаптации, инкультурации и социализации.

Ключевые слова: культура, взаимопроникновение культур, межкультурный диалог, «массовая песня», массовая культура.

Annotation

Lapko Volodymyr, Head of the cyclic commission of the musical-theoretical disciplines of the municipal higher educational institution "Alexandria College of Culture", Aspirant of the National Academy of Cultural and Arts

The processes of formation of mass music because of interpenetration in the cultural field of the USA

Purpose of Article. The study aims to determine the peculiarities of the integrative combination of different cultures on the example of the creating a genre of "mass song." To study the formation of the genre within the cultural integration and to determine the ways of forming the space of socio-aesthetic values and the integrative processes of different cultures. The methodology of the study applies the principle of systematicity. The mentioned approach is the integrative method, the one of interpretation, the method of typological analysis, the synergetic and axiological (value) approaches. The scientific novelty consists in the analysis of elements of a new integrated world culture, in the study of the manifestations of the integration of cultures with transformation and retranslation in the conditions of intercultural communication and in the system of common sign models, which bear the basic values of the representation of different regions, cultures and religions. Conclusions. Mutual enrichment of cultures is a process of studying the phenomena of culture as a system of relations between cultures. The organic unity of different cultures gives rise to a qualitatively new cultural reality. The formation of the genre of "mass song" is the result of cultural integration, the interpenetration of cultures, processes of acculturation, psychological adaptation, inculturation, and socialization.

Key words: culture, the interpenetration of cultures, intercultural dialogue, "mass song," mass culture.

Актуальність

полягає в аналізі елементів нової інтегральної світової культури, у дослідженні проявів інтеграції культур з трансформацією і ретрансляцією в умовах міжкультурної комунікації та в системі спільних знакових моделей, що несуть в собі основні цінності уявлення різних регіонів, культур та релігій.

Мета: визначити особливості інтегративного поєднання різних культур на прикладі створення жанру «масової пісні». Дослідити становлення жанру, як результат культурної інтеграції та визначити шляхи формування простору соціально-естетичних цінностей та інтегративних процесів різних культур.

Виклад основного матеріалу

Використання термінів «масова музика», «легка музика» або «популярна музика» починається з ХХ ст., хоча існування такого жанру мало місце і набагато раніше. Популярною, масовою вважається музика, що легко сприймається на слух, доступна по формі і змісту. Це сфера музики, що зрозуміла більшості населення, існувала в будь-яку історичну епоху. Наприклад «Маленька нічна серенада» В.А. Моцарта, маючи всі признаки симфонії відрізняється від симфоній автора значно полегшеним змістом. У всі часи поряд з «серйозною» музикою створювались твори «легкого», розважального плану. Так у Моцарта в цьому жанрі написано декілька творів «Маленька нічна» має № 13 (К. 525). До більш ранніх зразків музики такого плану відносять «Оперу жебраків» Дж. Гея (1685 - 1732) та Дж. Пепуша (1667 - 1752)

В якості визначення того типу музики, який відносять у ХХ ст. до масової культури, вживають такі терміни як «легка», «естрадна», «розважальна», «популярна». Хоча ці терміни не є достатніми. Т. Адорно використовує поняття «музика для вживання» [1, 164], таким чином закриваючи можливість у створенні художнього образу, творчій реалізації, задоволенні естетичних потреб для великого сегменту музики. Уніфікованість і повсякденність, простота і доступність в поєднанні з мінімальним набором виразних засобів - відмінні риси цього жанру.

Використання терміну «масова музика» теж не є досконалим. Існує ряд видів і жанрів музичного мистецтва (опера, балет), що існують в умовах виконання для масової аудиторії. Потрібно визнати, масовість не є тою рисою, яка могла б стати суттєвою рисою цього явища. Можемо навести приклад оперних вистав в яких присутні тисячі слухачів, концерти симфонічної музики, що збирають величезні аудиторії. Навіть саме виконання творів великої форми можливе лише за участі сотень виконавців (оркестр, хор, балет).

Популярна масова музика, яка є складовою масової культури визначається такими типологічними особливостями. Це - яскраво виражена національна (не етнічна) специфіка. Фольклор має етноцетричний характер, масова музика космополітична і орієнтована на аудиторію не етнічно згуртовану, а на формування державної та національно-культурної ідентичності. У Сполучених Штатах кінця ХІХ - початку ХХ ст. масова музика стала одною з складових у формуванні ідейно-політичної єдності нації в умовах складної поліетнічної ситуації. Популярна музика все частіше виступає в синтезі з іншими видами і жанрами культурної творчості - фольклору, професійного і самодіяльного мистецтва, ідеологізованих форм та тих видів творчості, що безпосередньо пов'язані з побутовими, повсякденними проявами життя. У зв'язку зі збільшенням візуальних та зображувальних складових в масовій культурі, популярна музика виступає у взаємодії з ними, наприклад музика в кіно, в театрі, в масових заходах. Важливим засобом існування популярної музики стають засоби масової інформації, студії звукозапису та тиражування через грамплатівки та інші носії. Авторство в популярній музиці не завжди має головну роль. Більш важливим є факт виконання, інтерпретації. Таким чином популярна музика інтерактивна, вона створюється в процесі розповсюдження і тиражування. Популярна музика, як правило, політизована. Кожен твір, що привертає увагу масового слухача, може мати як риси соціального замовлення, так і набувати політичного значення.

Довгий час в оцінках популярної (масової) музики говорилося лише про негативні її риси. Підкреслювалась низькопробність її продукту, що створювався для потреб невибагливої та не розвинутої публіки. Орієнтацію не на творчість, а на споживання, на формування духовного стандарту, на виховання у людини низьких потреб у сфері мистецтва. Від'ємною рисою називається і те, що масова музика має розважальний характер. Лише поодинокі твори зачіпають питання про сенс життя. Вказується на низький професійний рівень творів, що естетично не наповнені. Формується масовий світогляд з не вимогливими переконаннями і поглядами.

З іншого боку, необхідно вказати і на досягнення масової музики як складової масової культури. Однією з умов існування масової культури взагалі є загальна грамотність населення, а особливо нотна грамотність. Завдяки широкому тиражуванню культурні цінності стали доступними великій кількості людей. При цьому тиражуються і низькопробні твори, але є і беззаперечні шедеври, які можуть підштовхнути людину до більш глибокого пізнання інших творів.

Масова музика (і взагалі масова культура) відіграє велику роль в рекреаційному механізмі зняття стресів і напруження. І необхідно застерегти від протиставлення масової культури і досягнень історичного минулого. Завжди існувала висока і низька культура, а шедеври завжди були поодиноким явищем. При цьому виділення їх - справа часу. Так і в сучасній культурі більшість творів відсіється, а шедеври залишаться.

Але масова музика це не тільки те, що легко сприймається на слух. Одним з визначальних факторів є розрахунок на масовий успіх. Розрахунок не завжди меркантильний. Шолом Секунда отримав лише 15 $ за один твір «Bei Mir Bist Du Schein» («Ти для мене гарна»), що був на вершині популярності майже сторіччя, і не отримав нічого за другий, «Zayn Yidish Meydl» («Моя єврейська дівчинка»), що став символом російської еміграційної культури. Він створив короткі ліричні розповіді з яскравими мелодіями, що легко запам'ятовувались. На наш погляд, це і є одною з основних типологічних особливостей масової музики.

Відмічаючи такі особливості, як загальнодоступність, серійність, механічне (на сучасному етапі цифрове) виконання, необхідно зазначити, що вона створює власний знаковий код, символічну надбудову над структурами реального повсякденного життя, що сприймається мільйонами людей як повноцінний еквівалент самої реальності. Вищезазначені особливості, на наш погляд, мають всі необхідні властивості масової музики. Такі риси як комерційний характер, отримання задоволення, бідність інтелектуального змісту, прості естетичні форми - є похідними або не обов'язковими.

Американська масова музика не тільки складова масової культури та індустрії розваг - це соціокультурний продукт Америки, що формувався як процес історичного розвитку США. За словами Деніса Брогана «Популярна культура - це основна течія американської історії» [2, 194]. За його ж таки думкою, Америка стояла перед необхідністю створення «масової культури» для урбанізованого населення країни, яке з метою адаптації втрачало свою етнічну культуру.

Суспільства Європи моделювали культуру міста в рамках своєї культури, що складалася сторіччями. На відміну від цього, в Сполучених Штатах йшов стрімкий процес створення уніфікованої національної культури, що могла бути сприйнята всіма типами культурних угруповань. Таким типом культури, який міг би вільно продаватись і купуватись.

Герберт Ганс (1927), німецький та американський соціолог, в книзі «Popular Culture and High Culture. An Analysis and Evolution of taste» писав, що таким продуктом є культура Нью-Йорка, що розрахована на американського споживача. Ганс переїхав в Америку у 1940 році, втікаючи від нацистських переслідувань, велику частику своїх робіт присвятив асиміляції емігрантів у Сполучених Штатах. Ганс відзначає, що така культура відображує думки і мрії американського населення, але вказує, що такі мрії можуть належати і іншим людям різних національних груп та конфесій - тобто всім [3, ІХ].

Головною у появі культури такого типу було подолання етнічних відмінностей та створення спільного культурного простору. Необхідно відзначити, що процес культурних перетворень, характерних для американського типу культури, почався не як наслідок вивозу американської культури в країни Європи і Азії, а набагато раніше, на межі ХІХ - ХХ ст., з виникненням міської культури розваг.

Дуайт Макдоналд (1906 - 1982) американский писменник, редактор, кінокритик, філософ, з властивим йому радикалізмом відмічає, що «популярна (він використовує термін «популярна» як термін «масова») культура є динамічною і революційною силою, що долає традиційні (для Європи) класові бар'єри, звичаї, смаки. Вона розчиняє в собі всі можливі культурні та етнічні розгалуження. Популярна культура переплавила в собі всі типи культур і визначила свій тип культури, який можна назвати «середній». Це і є досягнення Америки - процес «тотального усереднення», що «розмазує всюди рівним шаром культурні вершки, замість того, щоб дозволити деяким відокремитись самостійно» [4, 171].

Гілберт Селдес (1893 - 1970), американський письменник і критик, у 1924 році, описуючи пріоритет феномену «масової культури» визначає появу «Семи жвавих мистецтв»: кінематограф, цирк, комікс, газетна сатира, джаз, ревю-огляд, водевіль [9]. А в 1957 році з'являється критична робота Б. Розенберга та Д.-М. Уайта - «Масова культура в Америці: популярні мистецтва» («Mass Culture: The Popular Arts in America»), в якій ці «мистецтва» або обвинувачуються або заперечуються [4, 171].

На думку Патріка Хазарда, американського культуролога, такі оціночні коливання і є розвитком культурного простору в Америці, починаючи з інтелектуальних змін, закінчуючи перетвореннями в індустріальному житті країни [5, 133].

На думку Рея Брауна, засновника численних центрів по вивченню феномена масової культури, «популярна культура в Америці це і є дослідження про Америку з усіма її вадами і недоліками. Американська мрія і жахи в одній особі. Це віддзеркалення американського способу життя і тих, хто живе в цій країні. Популярна культура - це наука про країну Америка» [6, 21].

Вищезазначені автори висловлюють єдину думку про те, що масова музика і є соціокультурним продуктом американської культури. Трансформації, характерні для історичного розвитку Сполучених Штатів, активно вплинули на подальший розвиток світової культури в цілому. А в епоху становлення інформаційного суспільства привело до появи поняття «американізація культури».

У першій половині ХХ ст. в Сполучених Штатах своєрідності нової нації приділялась значна увага. Нова генерація сприяла розвитку моделі нового типу: динамічної «понаднаціональної» культури. Своєрідність її полягала в прихильності до ідеї технічного прогресу, динамізму, різного роду трансформацій. Культурна своєрідність розцінювалось як запорука унікального історичного розвитку. Але зв'язки Старого і Нового Світів мають більше подібностей, ніж відмінностей. Америка найчастіше знаходилась під впливом європейських ідей, хоча і надавали їм особливого звучання.

Спроби розкрити неповторність американської музики, довести її своєрідність на початку ХХ ст., принципову відмінність від європейської приводили до протилежних результатів. Духовний розвиток і духовне життя лише в невеликій мірі відрізнялись від європейських.

Але після Першої світової війни європейці почали звертати увагу на популярну (масову) американську культуру і музику не як на вторинний продукт, а як на досягнення деякої культурної автономії. Європа захоплювалась не симфонічними оркестрами, а джаз-бандами, не серйозними п'єсами, а мюзиклами Бродвея.

Це стало можливим завдяки дії комплексу факторів, декілька з них сприяли формуванню популярної американської музики, театру, літератури і взагалі культури. Один з них - це масова еміграція з усіх країн світу, розвиток комунікацій, другий - це прагнення населення Сполучених Штатів до самоідентифікації та самовираження. Ще один - це зсув в американській соціальній культурі, при якому знизився вплив «елітарної складової» на людину и почався зріст масової свідомості.

Так про це говорить американський культуролог Уорен Сасмен (Warren I. Susuman): «...в Америці відбулася революція в житті класового суспільства - «культура достатку», що проникла у сфери життя середнього класу і, як наслідок, просунулась в глибини соціального життя в цілому» [7, 76].

Населенню великих міст пропонувались дешеві сенсаційні історії і комікси, чим збільшували залежність споживачів в невербальній інформації. Головна причина цього - багатонаціональний та полікультурний склад американської аудиторії, який провокував створення особливого ринку споживання - прототипу сьогоднішнього глобального ринку. Індустрія розваг, що була широко розвинута, дозволяла етнічним групам створювати свої специфічні різновиди, розвиватись і досягати успіху. Одною з основних перепон для безболісного вживляння емігрантів в американське суспільство був «мовний бар'єр», тому як раз видовище, як вид мистецтва стає необхідним і потужним важелем акультурації, а поріг недосяжності культури знижувався.

Привезені емігрантами з усього світу знання і досвід поєднувались з локальними музичними витоками - процес, що визначав лице американської музики ХХ ст. як «плавильного казана». Одночасно з асимілюванням західноєвропейського професіоналізму в Сполучених Штатах формується самостійна композиторська школа. Відмічається прояви націоналізму і пов'язані з ним явищами американізму, в стилі якого органічно поєднувались різнопланові пласти народної американської музики і професійної європейської музики. Це шлях по якому з середини ХІХ ст. йшли Чехія, Польща, Угорщина, Фінляндія, Україна та інші країни, що складали на той час музичну «периферію» європейського музичного життя.

Необхідно відзначити, що тенденції американського націоналізму відобразились і в американській історії музики. Прикладом може бути «America's Music: From the Pilgrims to the Presents» Г. Чейза (1955), яка вважається першим фундаментальним дослідженням музики США, що стало базисним дослідженням у становленні музичної американістики. У вступному розділі автор вперше визначає межі значимого в американській музиці як «відмінного від європейського», що визначається в свою чергу впливом на композиторів локального музичного середовища, визначеного автором як фольклорно-популярна музика (folk-popular) [11, 7].

Сила впливу на масову музику різних національних традицій в Америці була значно більша, ніж в інших країнах. Результатом такого міжкультурного впливу став жанр мюзиклу в музичному театрі та жанри «масової пісні» в США.

На початку ХХ ст. починається інтенсивний пошук культурних форм, які були в змозі подолати межі етнічних традицій і створити універсальну мову комунікації. Пошук єдиної для всіх мови міжкультурного спілкування здійснювався в Сполучених Штатах в умовах набагато гострішої конкуренції, ніж в європейських країнах.

На результат таких пошуків впливала обмеженість мовних засобів комунікації та переважання візуальних засобів спілкування і музики, як універсальної мови. Якщо сприймання візуального образу передбачає наявність у реципієнта елементів компетентності в опануванні коду, то музика знімає і це обмеження.

Відокремлюючи і підсилюючи зорові елементи в транслюванні художнього образу в поєднанні з музичним супроводом, нова культура стає досяжною для широкого кола емігрантів, що приїхали до США в період 1890 - 1920 рр.

Масова музика стає тим явищем, що відміняє обмеження соціального та етнічного доступу, адаптує рівень культурної компетентності до необхідного, зручного для розуміння рівня. Це сприяло появі «культури видовищ» як найбільш адекватній відповіді соціальним запитам аудиторії.

Але найбільший внесок в розвиток масової культури вніс кінематограф. Кіноіндустрія Голівуду здійснила грандіозний переворот в свідомості «середнього американця», за допомогою використання інновацій і розвитку техніки добившись найбільших результатів та зайнявши передові позиції серед інших «жвавих мистецтв», а опанування звуку зробило музику в кіно свого роду «25 кадром».

Нові культурні форми та їх трансформації демократизували культурний простір, відкрили до нього доступ широким верствам населення, зміцнили, синтезували та поширили на національному рівні традиції різних етнічних груп та різних етнічних культур, що локально розвивались.

Діяльність Голівуду, Tin Pan Alley, великих і малих продюсерських компаній була направлена на безперервне виробництво культурних артефактів, формування фабрики, що штампувала знаменитостей. Все це вносило корективи в цінності моделі англійської пуританської традиції, такі як «важка робота», «самопожертва». Робився акцент на перманентне створення бажань. Продукування та розповсюдження такої культури було рекламою американського способу життя.

Становлення нового комунікативного середовища та міської культури розваг, інтенсивний пошук культурних форм, що в змозі подолати кордони етнічних традицій, намагання створити універсальну мову комунікації стали тим соціально-культурним базисом, що сприяв формуванню масової культури Сполучених Штатів.

Ці культурні утворення, а втому числі і масова музика відігравала значну роль в процесі донесення загальнонаціональної ідеї до всіх прошарків суспільства. Масова музика стає дзеркалом соціальної реальності. Людина може стверджувати, що музика і політика - це дві паралельні прямі, що вона не вподобає музику на політичні теми, але музика написана в конкретній державі вбирає в себе «подих політичного життя», навіть, якщо автор не усвідомлює цього[1, 38].

Масова музика стає додатковим засобом управління суспільством. Музичний твір, що легко запам'ятовується та відтворюються стає складовою культурного дозвілля. Він виступає в ролі «м'якої влади» для управління натовпом. Вона використовується не лише як фон для подачі інформації, а і як повноцінний агітатор та інформатор суспільства.

Масова музика виступає способом формування у людини визначених поглядів, цінностей, моральних норм, політичної культури та закріплення в суспільстві визначеної ідеології та виступає в функції культурного коду, впливаючи на національну свідомість, почуття патріотизму, усвідомлення національної ідентичності, пробуджує національні імпульси, ентузіазм, виховує патріотизм. Не дарма символом державності є виконання національного гімну (або музики, що його замінює), як обов'язкової умови проведення державних заходів [8].

Як прояв масової культури, масова музика характеризується комерційним статусом та наявністю широкої інтернаціональної аудиторії. Вона спирається на засоби масової інформації і комунікації, має високий плюралізм образів стилів і жанрів, може мати гедоністичну функцію та функцію передачі загального універсального знання.

Американська масова музика тісно пов'язана з сучасністю, вона виражає глобальні умонастрої і актуальні цінності. Ці цінності частково запозичені з європейської традиції, частково з культур народів Сходу, частково є породженням сучасності. При цьому ідеологічна упередженість не суперечить її гедоністичній функції, дозволяються багаторівневі зв'язки при створенні артефактів, що дає можливість впливу на слухача на рівні його власної свідомості.

Масовій музиці США властиве велике стильове розшарування, жанрові трансформації, асиміляція різноманітних музичних традицій. Вона відчувала вплив музики Сходу, Латинської Америки, Африки, композитори проявляли інтерес до етнічної музики - кельтської, ірландської, афро- американської, індійської.

Все розмаїття стилів масової музики лежить на декількох стильових базисах, але в результаті недостатньої уваги до її музично-стильової специфіки вона постає як конгломерат непов'язаних між собою напрямів. Це породжує проблеми з визначенням та класифікацією стилів, їх історичну цінність. Як стверджує К. Разлогов, значимими стильовими базисами американської масової музики є афроамериканський фольклор, англо-кельтська балада, елементи європейської професійної традиції, латиноамериканська музика [10, 172].

Масова музика як складова масової культури це і є наше обличчя, спосіб життя сучасної людини. Вона налагоджена на масову свідомість і є підсилювачем буденних уявлень. Необхідно враховувати, що будь-який прояв культури - це сукупність множини смаків, тому монолітність масової музики - це ілюзія. Монолітно сприймається лише культура, яка існує лише в культурній пам'яті. Є всі підстави говорити, що масова культура взагалі і є сучасна культура, а не один з її проявів. Основні її характеристики є вираження особливого «духу» сучасності. Масова культура, справжня і представницька, виступає в якості серійного виробництва культурних цінностей. Головною задачею якого є допомога у вчиненні втечі від реального життя.

Так чи інакше масова музика як складова масової культури постає як більш розвинута форма культурної компетенції сучасної людини, що має нові механізми інкультурації і соціалізації, більш дієву систему управління та маніпуляції свідомістю, інтересами, потребами. Це спосіб існування сучасної культури.

Література

1. Адорно Т. В.Эстетическая теория. [Електронний ресурс] / Т. В.Адорно - Режим доступа: http: //yanko. lib.ru/ books/ cultur/ adorno- asthetische-theorie.htm#_Toc528162280.

2. Brogan D. W. The Problem of High Culture and Mass Culture // Literary taste, culture and mass communication. / D. W. Brogan //Culture and mass culture. Vol. I. Cambridge, 1983. p. 237.

3. Gans H. Popular Culture and High Culture. An Analysis and Evaluation of Taste/ H. Gans //. N. Y., 1974. р. XIII.

4. MacDonald D. A Theory of Mass Culture // Literary taste, culture and mass communication. / D. A. MacDonald // Culture and mass culture. Vol. I. Cambridge, 1983. P. 237.

5. Hazard P. D. The Public Arts and the Private Sensibility Literary taste, culture and mass communication. / P. D. Hazard // Culture and mass culture. Vol. I. Cambridge, 1983. р. 237.

6. Browne R. B. American Studies and Popular Culture // Popular Culture Studies Across the Curriculum. Essays for Educators / Ed. by Ray B. Browne. Jefferson (North Carolina) & L.: McFarland & Co., Inc., Publishers, 2005. р. 134.

7. Susuman W. I. Culture as History: The Transformation of American Society in the Twentieth Century/ W. I.Susuman.// N. Y., 1984. p. 247.

8. Ясько, Е. А. Музыка как средство политической манипуляции [Электронный ресурс] / Е. А. Ясько // ЛОМОНОСОВ-2011: материалы международного молодежного научного форума; отв. ред. А. И. Андреев, А. В. Андриянов, и др. Режим доступа: lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2011/1428/32577_68c6.pdf.

9. Gilbert Seldes. The Seven Lively Arts [Electronic resource]/Seldes G. /Access mode https:// thebioscope.net/ 2011/03/10/ the-seven-lively-arts.

10. Разлогов К.Э. Культура для необразованных? [Текст] / К.Э. Разлогов // Общественные науки и современность. 1990. № 4. С. 168-182.

11. Ghase G. America's Music: From the Pilgrims to the Presents. New York; London: McGraw Book Hill Company, Inc., 1955 XXIII, 733 p.

Размещено на Allbest.ru