"Ой, чого ти почорніло"

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Спеціальність 5.02020401 «Музичне мистецтво»

Спеціалізація «Хорове диригування»

Реферат

на хоровий твір

«Ой, чого ти почорніло». Музика О.І. Литвинова. Слова Т.Г. Шевченка

Студентки IV курсу Краснової Марії

Клас викладача Міхалєвої О.Є.

м. Сєвєродонецьк 2013-2014 н.р.



План

Тарас Григорович Шевченко у музиці

Твори, на вірші Шевченка

Загальний характер та зміст твору «Ой чого ти почорніло»

Структура музичної форми

Ладотональний план

Метроритм, темп

Особливості фактурного викладу:

Значення ролі акомпанементу:

Тип і вид хору

Аналіз строю партії Сопрано

Аналіз строю партії Тенорів

Аналіз строю партії Альтів

Аналіз строю партії Басів

Диригентські труднощі

Література



Тарас Григорович Шевченко у музиці

Наша країна багата своєю літературою, архітектурою,наукою, живописом, музичним мистецтвом. Вона виплекала таких людей, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Артемій Ведель, Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Семен Гулак-Артемовський, Ілля Мечников, Микола Бекетов, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Марія Заньковецька. Ці люди відомі не тільки на Україні, а й за її межами. Вони прославили нашу державу.

Тарас Григорович Шевченко -- постать велична й унікальна. Серед світових геніїв важко назвати ім'я поета, вірші якого перелилися б таким широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п'єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети. Інтерпретація поезії Т.Г.Шевченка в музиці розпочалася ще за життя поета й триває в наші дні. Досить нагадати, що на початку XX століття 227 поезій «Кобзаря» було втілено у 1500 музичних творах. Живе й могутнє слово Тараса Григоровича надихає до творчості багатьох композиторів у різних країнах -- в Україні, Канаді, Росії, Америці, Франції... Але кожен із митців знаходить такі поетичні рядки, які найбільше торкаються саме його серця й збуджують невтомну думку.

Музикальність особи Т. Шевченка, нерозривність з народною піснею яскраво відбилися на його поетичній творчості. А це в свою чергу сприяло широкому втіленню його поезії в музиці (дослідники нараховують понад дві тисячі композицій на слова Т. Шевченка). І не дивно, що першим його інтерпретатором став народ, якому поезія Т. Шевченка була близькою і рідною, бо Тарас Григорович -- це борець за волю України, символ духовного життя нації, символ її незалежності.

На творчість Шевченка великий вплив мав укр. фольклор (див. Народна словесна творчість і Т.Г. Шевченко). Цей вплив позначився на тематиці, мотивах, образах та поетиці більшості його віршів.

Особливо близька за формою до нар. П. його рання творчість, де майже вся система образів і поетичних засобів народнопісенна.

Проте Шевченко не копіював фольклорних зразків, а творчо переосмислював їх, надавав нового звучання, пристосовуючи до ідейно-творчих завдань своєї поезії.

Важко знайти у світовій літературі поета, твори якого вилилися б у таке широке море народних пісень. «Кобзарем» не тільки зачитувались, але його й співали. Ще за життя Т. Шевченка розпочали писати твори на тексти поета і професійні музиканти. Цей процес був постійним і триває до наших днів. Нелегко було створити музику до поезії Т. Шевченка, яка б відповідала її революційному змістові, глибині думки, народності і втіленому в ній національному характеру. Традицію озвучення Шевченкової поезії потужно заклали композитори XIX ст., насамперед М. Лисенко. Учень і послідовник М. Лисенка - видатний композитор С. Людкевич, акцентував передусім на високій художній вартості Лисенкових солоспівів з «Музики до «Кобзаря» Т. Шевченка» та органічній єдності слова і музики. Уже в наступному столітті цю традицію підхопили такі видатні композитори, як Левко Ревуцький, С. Людкевич (драматичний солоспів-балада «За байраком байрак» 1920 року), А. Штогаренко («Якби мені черевички» 1939) та ін. У другій половині XX ст. поезія Шевченка продовжує надихати композиторів на написання нових романсів. Серед авторів слід назвати М. Вербицького, К. Стеценка, Я. Степового, А. Кос-Анатольського, Д. Клебанова, Л. Колодуба, Ю. Мейтуса, М. Скорика, Д. Січинського, В. Барвінського, Г. Майбороду та ін. Саме національна своєрідність поетичної спадщини Т. Шевченка надала вокальній музиці українських композиторів самобутності і неповторності.

Деякі поетові вірші стали Піснями ще за його життя ("Тяжко-важко в світі жити", "Нащо мені чорні брови", "Така її доля" (уривок з балади "Причинна") та ін.).

У 1860 поезію "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!" поклав на музику О. Рубець.

Більше як 80 пісень на слова Шевченка належить М.В. Лисенкові. Його традицію продовжили К. Стеценко ("Вечір", "Ой літа орел"), Я. Степовий ("Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!", "Зоре моя вечірняя", "Вітер з гаєм розмовляє"), С. Людкевич ("Сонце заходить, гори чорніють"), В. Заремба ("Нащо мені чорні брови", "І багата я"), А. Штогаренко ("Якби мені черевики") та ін.

Більшість обробок композиторів-професіоналів через репертуарні збірники, радіо, телебачення влилися в народнопісенний репертуар.

Пісні на слова Шевченка мали значний вплив на укр. народнопоетичну творчість. Вони внесли в народну пісню свіжі мотиви, ідеї, збагатили їх новим змістом, розширили мелодійне звучання.

Таке розуміння народності -- співати про долю народу його музичною мовою і розвивати закладені у ній можливості -- і було особливо, необхідним у процесі формування української національної музичної культури. Українська музика завдяки поезії Т. Шевченка збагатилася новою соціальною тематикою, новим революційно-демократичним змістом, широкою галереєю народних образів. Саме своєю соціальною і національною проблематикою, революційним закликом до боротьби і своєю глибокою народністю поезія Т. Шевченка була зразком для українських композиторів. Особливо яскраво це помітно починаючи з творчості М.В. Лисенка -- основоположника національної композиторської школи на Україні. М. Старицький згадував, що молодий М. Лисенко «був особливо вражений і зачарований музичною звучністю й силою простого слова» поезії Т. Шевченка. Усе життя працював М. Лисенко над втіленням поезії Т. Шевченка у музиці, написав на його тексти понад 80 творів різних жанрів (кантати, хорові поеми й хори, пісні і романси, вокальні ансамблі).

Поезія Т. Шевченка справила великий вплив на розвиток української музики. Вона надихала митців на створення музичної шевченкіани і радянського періоду.

Твори, на вірші Шевченка

Хорові твори:

Г. Гладкий, обр. М. Леонтовича «Зоре моя вечірняя», В. Іконник «Сонце заходить», Я. Степовий «Садок вишневий коло хати», Г. Топольницький «Ой, три шляхи широкії», Б. Лятошинський «Тече вода в синє море», С. Стельмащук «Над Дніпровою сагою», А. Кос-Анатольський «Учітеся, брати мої», Є. Козак «Думи мої», К. Стеценко «Тополя», Б. Фільц «Зацвіла в долині», М. Лисенко «Сон», Л. Ревуцький «У перетику ходила»

Вокальні твори:

М. Лисенко «Ой, одна я одна», «Садок вишневий коло хати», К. Стеценко «Плавай, плавай, лебедонько», Я. Степовий «Три шляхи широкії», «За думою дума»,

Кантати:

Л. Ревуцький кантата-поема «Хустина», С. Людкевич кантата- симфонія «Кавказ», кантата- поема «Заповіт», М. Лисенко кантата «Радуйся, ниво неполитая».

Окремим розділом можна розглядати цикл творів «Музика до Кобзаря». Він має величезне значення в історіі української музики та охоплює твори різних жанрів і форм: 3 кантати, 17 хорових поем та окремих хорів, 8 вокальних ансамблів, 56 пісень та романсів. Цикл складається з 7 серій:

1) 13 творів- романси «Садок вишневий», «Ой одна я, одна».

2) 15 творів- кантата «Б'ють пороги».

3) 13 творів- балада «У тієї Катерини».

4) 13 творів- хор «Гомоніла Україна».

5) 13 творів- хор «Сон».

6) 13 творів- кантата «Радуйся, ниво неполитая», хорова поема «Іван Гус».

7) 4 твори- хор «Псалма Давидова».

Відомості про авторів:

Литвинов Олександр Ісаакович (1926-2006)

Український композитор, диригент, народний артист України, академік, професор ХДУМ.

У 1970 закінчив Харківський інститут мистецтв, з 1973 по 1979 був керівником ансамблю пісні й танцю «Донбас» у Донецьку.

З 1979 року викладає у Харківському державному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського.

З 1992 очолив кафедру «Музичне мистецтво естради та джазу», яке у 1994 році отримало статус з назвою «Інструменти естрадного оркестру» як відділ при кафедрі «Духові та ударні інструменти»

У 1978 р отримав статус народного артиста УССР за вагомий вклад у розвиток українського музичного мистецтва.

Загальний характер та зміст твору «Ой чого ти почорніло»

Композитор Олександр Ісаакович Литвинов задля втілення своїх почуттів та переживань зверннувся до поезії Кобзаря, співця української мови- Тараса Григоровича Шевченка. Він обрав вірш з глибоким змістом, і за допомогою музики відродив його з минулого та як справжній митець вдихнув у нього нове життя. З- під пера майстра ніби повстали картини- події сивої давнини.. Нова інтерпретація поезії Шевченка допомагає сучасному слухачеві ще ясніше, завдяки музиці, відчути настрій епохи, часу та подій минулого.

Завдяки тому, що композитор використав у своєму хорі повність весь вірш, музичний твір придбав риси «хорової фрески». А засоби музичної виразності підібрані настільки вміло, що здається, ніби йде постійна зміна картин та дій.

Вірш «Ой чого ти почорніло» Шевченко написав у часі свого перебування в Аральській описовій експедиції, в 1848 р. Тематично твір належить до різножанрового ряду Шевченкової історичної поезії. У вірші йдеться про поле Берестецької битви ( відбулася 28-30 червня 1651 під Берестечком) українського козацько- селянського війська, очолюваного Б. Хмельницьким, проти польських загарбників.

Від численних поезій в дусі українських народних пісень, які писав Шевченко, цей твір відрізняється менш послідовним збереженням пісенної форми. Сидоренко у статті «Стиль пісенних творів Шевченка» відносила цей вірш до творів з пісенною формою. Композиційний принцип твору, як і його жанрово-стильову своєрідність, визначає характерна для народних пісень заспівна формула запиту („починання від запиту” Ф. Колесса) „Ой чого ти почорніло / Зеленеє поле?”, що логічно передбачає діалог (також одна з характерних ознак народної пісні). Відповідь на поставлене у перших рядках запитання розгорнута на весь твір.

Трагічна тема тут поєднується з епічними мотивами героїки, самопожертви й слави. Наступний етап розгортання відповіді знову акцентує увагу на смислі жертовної боротьби, - ідеї волі як мети тої боротьби. У повторі з його підтекстом нагадування про волю, з'являється вже конкретна адресація : „Почорніло я, зелене, та за вашу волю...” - до тих, хто волю втратив, а можливо, й перестав про неї згадувати. Цей акцент, а ним поет завершує свої роздуми, особливо важливий у творі.

Структура музичної форми

Музика для хору - це специфічна галузь музичного мистецтва. Вплив образного змісту поетичного тексту та його структури на будову хорових творів - це явище складне, наділене своїми закономірностями і властивостями.

На основі попереднього аналізу літературного тексту, бачимо, що композитор у своєму творі використав строфічну форму наскрізного розвитку, яка містить 3 епізоди.

Строфічна форма, в рамках якої одній і тій же мелодії відповідають різні віршовані строфи і елемент контрасту вноситься лише поетичним текстом, тому строфічна форма в чистому вигляді зустрічається у вокально- хорових жанрах. І для вокальних, і для інструментальних композицій характерна форма з розділом, що повторюється, - рефреном. Інколи строфічна форма характеризується введенням однієї або декількох контрастних строф.

1 строфа

2 строфа

У творі простежується наскрізність у розвитку музичної тканини, де відбувається поступальне, необоротне, безупинне розгортання музичного матеріалу. Такий розвиток властивий сцснічній драматургії, де постійне оновлення матеріалу такої форми є відображенням сценічних подій, екранного зображення, деталізірованим віддзеркаленням тексту, сюжету тощо.

Цей же приклад також підтверджує строфічність розвитку, що виражена присутністю єдиної лінії наростання і спаду динамічної, ритмічної, темпової активності і щільності фактури. Протягом всього твору спостерігається мотивно- інтонаційний зв`язок і тональна супідрядність розділів.

Зміна словесного тексту позбавляє куплетну форму від специфічного ефекту остінатності, вносячи різноманітність до вмісту твору в цілому. Зміна тексту при музичній варіантності дозволяє вносити кожного разу нові виразні відтінки.

Ладотональний план

Вибір тональності композитором є справою не випадковою. Великою мірою він пов'язаний з її виразними можливостями. Індивідуальні барвисті властивості тональності - це факт. Далеко не завжди вони в єдності з емоційним колоритом музичного твору, проте завжди присутні в його барвисто-виразному підтексті, як емоційний фон.

Основна тональність хору «Ой, чого ти почорніло» f- moll. За таблицею бельгійського музикознавця та композитора Огюста Геварта можемо визначити, що основна тональність f-moll, яку вибрав автор, має сумний характер, а тональність, у яку відбувається відхилення b-moll- похмурий характер.

Деталізуючи аналіз тонального плану, слід відзначити, що у творі використовується гармонічний вид мінору:



Композитор використав елемент українського «думного» ладу, але не у чистому вигляді, де до дорійського ладу, тобто мінор з підвищеним VII ступенем, додається ще один підвищений ступінь - IV. А Олександр Литвинов використав IV підвищений ступінь у гармонічному мінорі:

Гармонічна мова ускладнюється тональним співвідношенням f- moll- b- moll. Це відхилення вносить складність у гармонічні вертикалі:



Переважають у творі акорди S групи, тобто присутні риси плагальності:

Метроритм, темп

Метро ритм музичного твору тісно пов'язаний з ритмом вірша. Вибір і зміна ритму й розміру у творі визначается розвитком вірша і його змуста. Українським і російським народним пісням при таманні зміни і несиметричні.

Розмір як один із засобів музичної виразності грає не останню роль в даному хорі. Автор використовує змінний розмір, тому що це передбачається, насамперед, літературним текстом та розвитком драматургії твору. Композитор застосовує як прості (2/4, 3/4), так і складні розміри (4/4, 5/4, 6/4).

Розміри 5/4 та 6/4 використовуються в кульмінаціонному розділі, підкреслюючи цим деяке метричне розширення та ущільнення звучання. Все це напруження призводить до кульмінації та досягає апогею. Окрім складного розміру на кульмінацію вказують динаміка fff, щільна гомофонно- гармонічна фактура викладу та висока теситура.

виконавський жанровий музичний хор шевченко



Ритм складний. Автор використовує пунктир, синкопи, розспіви голосних (восьма з точкою - дві тридцять других). Все це вказує на трагічний характер (використовуються інтонації плачу, голосіння, зітхання які підкріплені ритмом). Розспіви зустрічаються достатньо часто, що вказує на приналежність до української народної пісні.

Темп - один з головних показників характеру та настрою даного твору. Він перш за все, підпорядковується літературному джерелу, фактурному викладу твору, розвитку його мелодичної лінії. Автор використав повільний темп, але на протязі всього твору можна спостерігати деякі відтінки даного темпу.

Першочергове позначення темпу - Lento. це вказує на повільний, протяжний характер та на поступове розмірене розгортання музичної тканини, підкреслене повнозвучними ваговими акордовим викладенням та поліфонічною фактурою.

Далі характер змінюється на більш рішучий (Risoluto) - цупкі акорди, стрибки у мелодії, закличний текст, але така зміна характеру не тривала, бо у наступній частині йде росповідь про події. Для цього композитор передбачив темп Piu mosso, який найбільш підходить у цьому випадку. У момент розповіді мелодія набирає сили та більш напруженого емоційного забарвлення (на це вказує і динаміки і фактура хору, і фактура акомпанементу), тому у даному розділі характер виражений у темпі Agitato, що значить збуджено. Цей темп відноситься до вираження емоційних відтінків товру. Саме у цьому розділі починається поступовий вступ кожної партії одно за одною, ніби, всі збужено тлумачать одне і теж.

Останній розділ твору «Ой, чого ти почорніло» розпочинається високою теситурою, динамікою fff, складним розміром 5/4 та насиченим акордовим супроводом у високій теситурі. Всі ці засоби вказують на характер, а саме Pesante - вжако, підкреслено. Завершується твір кодою, яка виконується без супроводу, a cappella, має поліфонічну фактуру та характер Lacrimoso - слізно. Це є своєрідним реквіємом.

Динаміка:

Динаміка є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання динаміки зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури та стилю. Амплітуда динамічного розвитку цього твору дуже широка: від ррр до fff. Цим композитор підкреслює широкий спектр душевних переживань та виконавські динамічні можливості хору, які втілив автор у цьому творі. Олександр Литвинов використовував різноманітні види музичної виразності, але динаміка у цьому творі (обнажает) і посилює роль усіх інших засобів музичної виразності(фактури, тонального плану, метро ритмічного розмаїття).

Починається твір глибоким вдумливим вступом- роздумом, який згодом приймає трагічний похмурий характер. Посилюється відчуття тривоги, посилюється передчуття лиха. Цей інструментальний вступ готує слухача до майбутніх подій, налаштовує на його характер та підводить до вступу хору.

Вступ розпочинається у низькому регістрі (контр та субконтр октава) це вказує на те, що відчуття лиха тільки зароджуються, але це відчувається з кожним тактом все ясніше. Поліфонічне викладення з «розмитими» підголосками складає враження наближення біди, від якої нікуди бігти.

Поступово теситура підвищується, ущільнюється фактура викладу (вона стає акордовою), та згодом досягає кульмінації (пасажі у високому регістрі), яка демонструє незламну внутрішню силу і волю українського народу.

Далі відбувається згасання динаміки, воно виражене композитором завдяки тремоло у низькому регістрі, на фоні якого відбувається рух секстакордів півтонами. Все це вказує слухачеві на різкий спад емоційного напруження та спокій перед «великою битвою». Все ніби завмерло в очікуванні лиха.

На фоні цього тимчасового спокою вступає хор. Але октавні «вигуки» на динаміці р попереджують нас про майбутні події.

Розпочинає перший розділ басова партія з динаміки р, суворо, здалекау, а capella. Починається питанням (у дусі народних пісень) «Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле ?»

Поступово «вплітаючись», вступають інші групи голосів (тенора, альти і сопрано), які ніби відповідають: «Почорніло я од крові…»

Далі підхоплений стрімким пассажем супроводу, хор на динаміці ff закличними інтонаціями ніби закликає всіх: «За вольную волю!»

Другий розділ починається розповіддю про події битви під Берестечком які відбулись і які призвели до трагедії - поразки українського війська. Динаміка mf, хвилеподібний акомпанемент, росповідь від імені поля - свідка трагедії. Все це вказує на оповідний характер, який згодом змінюється та трансформується у похмуру картину закривавленого поля, яке рясніє трупами.

Наступна картина починається словами «Я знов буду зеленіти» - чоловічий хор, динаміка pp, слідом за ними вступає жіночий хор, ніби відгуком. Тут є відображення і загиблих козаків, які більш ніколи не побачать цього світу, і жінок які їх оплакують, і матерів, що втратили дітей, але інтонації цого розділу дають надію на те, що не зважаючи на загибель синів, країна - мати знов відродиться. Опле буде знов зелене і буде воля царювати на нашій землі.

Заключний розділ - кода має роль реквієму. Хор вступає на динаміці ррр без супроводу акомпанементу на голосну «а», дуже похмуро, трагічно. Останні такти коди супроводжуються акомпанементом, та в межах двох тактів динаміка різко змінюється з ppp до fff, це означає що які б вороги не заглядались на наші землі, не підкорювали нашу волю, Україна - волелюбна країна, а її народ ніколи не буде принижено стояти на колінах, навіть, якщо для цього потрібно загинути у бою.

Особливості фактурного викладу

Фактура твору- це один з основних засобів музичної виразності хорового твору, оскільки в ньому спостерігається картинність та музична зображальність. Тому композитор використав дуже різноманітну фактуру викладу для більшого зображного ефекту.

Фактура у данному творі мішана:

- гомофонно-гармонічна:

Виконання такого виду фактури передбачає те, що партія, яка виконує основну тему має звучати гучніше за всі інші партії. Але в данному випадку не має сенсу створювати особливих умов для данної хорової партії, оскільки через свої темброві особливості партія сопрано не потребує додаткових динамічних виділень, бо виписана у високому регістрі.

- унісонна

Прикладом іншого виду фактури є унісонна фактура. Уцьому випадку композитор прагнув підкреслити масову згуртованість, тому почав цей епізод з закличного стрибка на сексту, підкріпленого літературним текстом «За вольную волю!». Все це ще раз підкреслює задум поета та нездоланну силу та невгасаючу віру народа у краще життя.

- імітаційна поліфонія

Даний фрагмент є прикладом імітаційної поліфонії, яка передбачає поступовий вступ кожної партії у різний час. Це вказує на массове переживання людей через спільну скруту. Вступ по черзі один за одним демонструє зацікавленість всіх трагедією та підключення багатьох людей.

- підголосочна поліфонія

Такий вид фактури, як підголосочна поліфонія, передбачає оспівування звуків та розспіви одного слогу на декілька звуків, витримані підголоски. Підголосочна поліфонія зустрічається в народних піснях, де є основна мелодична лінія у якомусь з голосів та інші пратії, виконуючі роль підголосків.

- скрита поліфонія:

Такі поєднання фактурного викладення у творі можна пояснити тим, що кожен епізод має своє смислове та емоційне навантаження. В данному творі використовується картинність, яка, насамперед, залежить від літературного тексту: заклик «За вольную волю…» вже несе за собою войовничий і напружений характер, на відміну від фрази «Клюють очі козацькії…», що є підтвердженням факту загиблих у битві козаків.

Значення ролі акомпанементу

Акомпанемент займає особливе місце у зображальному плані цього твору. Він доповнює образи та дає змогу глибше поринути у вирій історичних подій.

Акомпанемент має функцію гармонійної підтримки хору, а в деяких випадках має звукозображальну функцію.

Вступ твору передбачає весь подальший розвиток музичного матеріалу. На кульмінаціях акомпанемент придає більшого драматизму і потужності звучання хору.

Тип і вид хору

Тип хору змішаний, вид 4 голосний. Присутнє дивізі у партії S, T, та B. Такому складу хору під силу виконати цей твір, а саме, використовуючи передбачену динаміку, характер та штрихи, завдяки яким композитор передав усю глибину та трагедію даного вірша. Завдяки такому кількісному складу хору слухачеві вдасться у повній мірі відчути всю багатофарбну палітру переживань та емоційного накалу.

Діапазон партії S

Діапазон партії A

Діапазон партії T

Діапазон партії B

Загальний діапазон хору

Дихання:

Дихання мішане. Воно залежить від побудови музичної фрази.

Переважає дихання по фразах, але використовується і прийом ланцюгового дихання: це виправдано станом безперервного жалю, туги. У цьому епізоді голоси переплітаються створюючи ефект безперервного плачу.

Стрій:

Хоровий стрій представляє достатню складність, бо без нього неможливо вивірити ансамбль. У даному випадку можна виділити декілька факторів, які дуже впливають на формування строю:

- Мінорний лад, а також гармонічний і мелодичний ( f- moll, b- moll) може призвести до детонації звуків. Бо як сказав П. Чесноков «Мінорний лад- не самостійний лад».

- Зміна тональності.

- Повільний темп.

- Контрасна динаміка від ppp до fff також дуже впливає на якість інтонування.

- Фактура викладу- також один з факторів, які ускладнюють інтонування (унісонні епізоди, які потребують чітко вивіреного строю між усіма партіями, епізоди з імітаційним викладом, поліфонічні епізоди.).

- Розділ a cappella- суто поліфонічного складу(скрита поліфонія), де кожна партія має утримати свою інтонаційну лінію.

Аналіз строю партії Сопрано

У 27 та 61 тактах потрібно приділити особливу увагу звуку «мі». Його треба інтонувати високо, бо це терців тон домінанти.

У 82-82 тактах, де мелодія витримана на одному звуці, треба інтонувати її з постійною тенденцією до підвищення, щоб запобігти неточного інтонування.



Аналіз строю партії Альтів

У 2 епізоді у партії альтів присутнє чередування звуків фа- соль, фа- соль бемоль. При цьому дуже важливий чіткий інтонаційний перехід, а соль бемоль слід інтонувати гостро.

У 60 такті потрібно уважно інтонувати ре бемоль, так як цей звук викладений восьмими на протязі всього такту та постійно потребує гострого інтонування.



Аналіз строю партії Тенорів

Особливо уважно інтонувати альтеровані ступені ладу.



Аналіз строю партії Басів

Ансамбль:

Ансамбль- це перш за все злагодженість, врівноваженість. Це, мабуть, один з найважливіших формотворчих моментів будь- якого твору.

Існують різні види ансамблів:

1) У залежності від фактури:

- Унісонний (з нього починається робота над твором). При роботі над даним видом ансамблю треба добиватися щоб усі партії були вивірені динамічно вірно, щоб була чітка вимова приголосних, єдина вокальна манера.

- Поліфонічний ансамбль грає одну з головних ролей, бо особливістю цього ансамблю є відтворення безперервності руху і накладання голосів один на одний.

Голоси в поліфонічному викладенні не залежать один від одного й рідко кадансують одночасно, частіше їх каданси не збігаються.

В ансамблі з імітаційною поліфонією вступ кожної партії повинен бути виконаний точно в ритмічному і динамічному плані. Під час вступу кожної партії всі інші голоси мають трохи поступитися їй у динамічному плані для яснішого прослуховування поліфонії.

- Гомофонно-гармонічний ансамбль відрізняється від поліфонічного виокремлюванням однієї мелодичної лінії в одній з хорових партій, а всі інші голоси утворюють акарди. У цьому випадку дуже важливо провести тему у тому голосі, в якому вона проходить так, щоб акомпануючи група не загасила її.

2) У залежності від теситури:

Майже на протязі всього твору ансамбль у залежності від теситури переважно природний. Але є такі місця (29, 42, 63 такти), де ансамбль слід досягати штучно, оскільки партії S, T, B перебувають у високій теситурі (в однакових теситурних умовах), а партія А знаходиться у середній теситурі. Тому є вирогідність, що альтова партія може звучати не достатньо яскраво. Її треба тембрально висвітлити і динамічно відзначити.

3) Ансамбль метру і ритму:

Такий вид ансамблю також представляє деяку складність. Оскільки там, де в партитурі не співпадає ритму партій, може не співпадати підтекстовка. Це веде за собою дикційні неточності (53-56 такти).

Також, не можливо не звернути увагу на метричний ансамбль.Так, як у творі змінний розмір, який достатньо часто міняється, можуть виникнути деякі неточності і неспівпадання між хористами. Треба вміти швидко переключатися з одного метру на інший і ні в якому разі не втрачати «пульсації».

Дикція:

Автор використав вірш Тараса Шевченка «Ой, чого ти почорніло» повністю.

Ой чого ти почорніло,

Зеленеє поле?

-- Почорніло я од крові

За вольную волю.

Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили.

Та ще мене гайворони

Укрили з півночі...

Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.

Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю...

Я знов буду зеленіти,

А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю,

Будете орати

Мене стиха та орючи

Долю проклинати.

Чіткість дикції під час співу залежить від правильної вимови. Якісна артикуляція голосних, чітка вимова приголосних і виразне фразування забарвлюють звучання хору, збагачують хоровий стрій, зміцнюють ансамбль, ведуть до високого художнього виконання хорового твору.

Характер музики виконуваного твору впливає на співацьку дикцію найголовнішим чином. У місцях трагічного характеру вимова тверда:

«Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю...»

Чим більший емоційний накал, тим дикція повинна бути рельєфнішою:

«Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.»

У більш драматичних місцях, дикційна твердість може перебільшуватись і доходити до скандування:

«За вашу, за волю,

За вольную волю!»

Як відомо, голосні звуки- основа, яка надає протяжності співацькому звукові,а приголосні- контур, що виявляє зміст літературного тексту.

Дуже важливо застосовувати правило поєднання слів, яке полягає в перенесенні приголосних з кінця попереднього слова на початок наступного:

Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?

- Почорніло я од крові за вольную волю.

Круг містечка Берестечка на чотири милі

Мене славні запорожці своїм трупом вкрили.

Також повинно бути виконане правило чіткої вимови приголосної «р» у таких словах: крові, вкрили, почорніло, гайворони, круг, трупом, Берестечка, чотири.

Під час співу, на відміну від побутової мови, голосні триваліші та більш округлі. Завдяки цьому вони краще прослуховуються в будь- якому темпі й не перериваються приголосними. За цими якостями українське вокальне мовлення наближається до італійського.

Усі зміни вимови, які є в українському вокальному мовленні, стосуються тільки приголосних. Явище уподібнення одних приголосних до інших називається асиміляцією.

У творі, який ми розглядаємо, також зустрічається таке явище:

Запорожці = запорошці,

вкрили = фкрили,

з півночі = співночі,

круг містечка = крухмістечка.

Виконавські труднощі

- Мінорна тональність.

- Повільний темп.

- Фрагмент a cappella.

- Складний ритмічний малюнок.

- Змінний метроритм.

- Різноманітна фактура викладу.

- Дикційна чіткість.

- Рухлива динаміка.

- Передача художнього змісту твору.

Диригентські труднощі

- Витримана кантиленність у темпі Lento.

- Пунктирний ритм.

- Складності при зміні фактурного викладу.

- Показ хору та оркестру.

- Передача художнього змісту твору.

- Подріблені вступи.



Список використаної літератури

1. Мазель Л. Строение музыкальных произведений.- М.: Музыка, 1979.

2. Карась Г.В., Серганюк Ю.М. Програма та методичні рекомендайії з методики аналізу хорових творів. - Івано-Франківськ: 1998.

3. Чесноков П.Г. Хор и управление им. - М.: МГПИ, 1952.

4. Єгоров О. Теорія і практика роботи з хором. -- К.: Державне видавніцтво образотворчого мистецтва і муз. літератури УРСР, 1961. -- 239 с.

5. Живов В. Исполнительский анализ хорового произведения. -- М.: Музыка, 1987. -- 95 с.

6. Краснощеков В.И. Вопросы хороведения. -- М.: Музыка, 1969. -- 300 с.

Н.В. Романовский. Хоровой словар

7. Мізатова А., Садовнікова О, «Олександр Ісаакович Литвинов» - Харківський держ. Інститут Л 64 мистецтв ім.. Котляревського-Х.: Золоті сторінки, 2002.-32 с.- (Біогр. І бібліогр. Визнач. Музикантів)

8. Шаповалова Л.В. «Наукові асамблеї»- Харків, 2006.

Размещено на Allbest.ru

...