Теодор Мюллер: сумська юність московського професора

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 78.071(477.52)

ТЕОДОР МЮЛЛЕР: СУМСЬКА ЮНІСТЬ МОСКОВСЬКОГО ПРОФЕСОРА

Довжинець І.Г.

Колізії життєвого шляху професора Московської консерваторії, одного з провідних фахівців у галузі теорії музики й поліфонії, автора підручників із цих дисциплін для музичних училищ і консерваторій Теодора Фрідріховича (Федора Федоровича) Мюллера (1912--2000), ще не привернули уваги науковців. Проте доля митця, складна, сповнена зламних моментів, безумовно, потребує ґрунтовного вивчення. Як зазначає, учениця майстра Лариса ТрубниковаЛариса Миколаївна Трубнікова - заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор кафедри культурології Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Кандидатську дисертацію «Про підголосковість в українській музиці, написану під керівництвом професора Т. Ф. Мюллера захистила в Московській консерваторії імені П. І. Чайковського (1991)., Т. Мюллер був дуже стриманим і небагатослівним щодо своїх біографічних даних. Можливо, саме тому в різних довідкових джерелах опис його життєдіяльності зводиться до основних дат професійного зростання. Навіть сайт Московської консерваторії, якій Т. Мюллер віддав майже півстоліття свого життя (1945-1992), не містить розширеного біографічного нарису про митця. Така неповага до метра теоретичного музикознавства спричинена об'єктивними причинами. У радянські часи зосереджувати увагу на творчості Т. Мюллера, німця за походженням, було негласно заборонено. І, як стверджують інформаційні джерела, потерпати від своєї національної належності він почав ще студентом Московської консерваторії, його дипломну роботу «Оперна драматургія Мусоргського»Дипломна робота була виконана під керівництвом І. В. Способіна. (1945) Б. Асаф'єв оцінив як кандидатську дисертацію, хоча через своє німецьке походження Т. Мюллер не отримав наукового ступеня. Більше того, йому було заборонено захищати дисертацію на будь- яку іншу тему в центральному музичному навчальному закладі країни. Незважаючи на успішне закінчення столичної консерваторії (диплом з відзнакою) і подальшу роботу в ній, спочатку на національних відділеннях, потім на основних, навіть на посаді декана теоретико-композиторського факультету (1959-1980), дисертацію він зміг захистити лише через шістнадцять років після невдалої спроби першого свого наукового ствердження, в Інституті історії мистецтва Академії наук СРСР (1961)Тема дисертаційного дослідження Т. Ф. Мюллера «Мелодія та багатоголосся російських народних пісень, записаних О. Линевою (Паприць)»..

Складним був шлях сходження до вершин професійної майстерності: робота вчителем музики у школі німецького поселення Хеленендорф (сьогодні - м. Ханлар в Азербайджані, 1933-1935), навчання на фізико-математичному факультеті Учительського інституту в Сімферополі з одночасним викладанням музики і математики у Феодосійському педагогічному технікумі імені С. М. Кірова (1935-1940), служба в пожежній охороні Московської консерваторії (1941) і посада органного майстра Великого залу в ній (1942)Студентські роки Т. Ф. Мюллера в Московській консерваторії припали на час Другої світової війни (1941-1945). Незважаючи на німецьке походження, йому було дозволено залишитися в місті і, крім, працювати., педагогічна діяльність у Центральній музичній школі при Московській консерваторії і Московському училищі імені М. М. Іполітова-Іванова (1944-1950). Щодо освіти музиканта, у його біографічних даних є стислий запис: «закінчив фортепіанне і диригентсько-хорове відділення музичного училища в місті Суми» (1932). Мета статті - висвітлити саме цей, досі не вивчений період у житті майбутнього професора. Матеріалом дослідження стали свідчення самого Т. Мюллера, зафіксовані у листі-спогадах, який зберігся у приватному архіві сім'ї сумського музиканта Валентини Миколаївни Губичевої.

У невелике слобожанське місто на північному сході України Теодор Мюллер приїхав сімнадцятирічним юнаком, хоч його дитячі роки минули на південних українських землях. Народився він 3 (за новим стилем 16) грудня 1912 року в селі Федорівка Катеринославської (Тавричеської) губернії (нині Запорізька область). Батько був учителем співу, перші музичні знання у хлопчика саме від нього. Батько став і його першим учителем із гри на фортепіано. Пізніше родина переїхала в село Пришиб Мелітопольського округу, де талановитий підліток закінчив семирічну «трудшколу»У семирічні трудшколи були реорганізовані тодішні гімназії (підстава - постанови Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 27.01.1919 р. та Народного комісаріату освіти від 04.07.1920 р.). і перший курс педагогічного технікуму, в якому довелося вчитися вже сиротою, оскільки напередодні вступу до цього закладу батько померПро матір Т. Ф. Мюллера нічого не відомо.. Після року навчання юнак вирішив змінити професію, обравши своїм майбутнім фахом музику. З цією метою у вересні 1929 року він переїхав до Сум і вступив одразу на другий курс музпрофшколи, яка діяла в місті вже близько десяти роківСумська музпрофшкола була відкрита 1920 року і мала статус середнього спеціального навчального закладу. і, за спогадами митця, на той час «процвітала» й була «солідним центром серйозної музики»Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 1.. Її учні успішно ставили оперні виставиВоспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 3. Відомо, що протягом 1924-1925 рр. під керівництвом диригента хору М. П. Дейнеховського у музпрофшколі було поставлено опери «Русалка» О. Даргомижського (1924) та «Євгеній Онегін» П. Чайковського (1925). Спектаклі повторювалися кілька разів, мали повні збори і великий успіх., організовували публічні концерти тощо. Можливо, висока репутація закладу, відомого й за межами міста, мотивувала юнака здолати сотні кілометрів, щоб здобути базову музичну освіту. Т. Мюллер обрав спеціальність «фортепіано».

Про виконавський рівень абітурієнта свідчить програма його іспиту з фаху: технічно досить не проста (особливо для людини без ґрунтовної музичної підготовки) перша частина «Патетичної» сонати Л. ван Бетховена (до мінор, ор. 13) і віртуозна салонна мазурка № 2 Б. П. Годара (сі-бемоль мажор, ор. 54). Т. Мюллер згадує: «Грав усе по нотах, чим викликав поблажливі посмішки у деяких членів комісії. І все ж, був зарахований на другий курс у клас Леоніда Павловича Кагадєєва»Л. П. Кагадєєв - відомий у Сумах музикант, викладач фортепіано.. Однак піанізм Теодора виявився значно нижчим порівняно з однокурсниками-сумчанами, і йому довелося багато працювати над технікою і постановкою рук. Вимога «все грати напам'ять» не становила значних труднощів. В іншому ж усе було не так легко, тому досвідчений викладач, «посадив учня» на спрощену програму й особливу увагу звертав на розвиток технічних навичок. Т. Мюллер вивчив багато етюдів і вже до кінця навчального року мав певний результат - на весняному екзамені, за його словами, «здається, пристойно для тих понять» виконав Третю сонату Л. ван Бетховена (до мажор, ор. 2, № 3), після чого активні заняття вправами на різні види техніки і спеціальними етюдами мали не такий настирливий характер.

1930 року, у зв'язку з реорганізацією середніх навчальних закладів, школу перевели з міського на республіканський бюджет і надали їй статус музичного технікуму з чотирирічним курсом навчанняТехнікум, на відміну від музпрофшколи, надавав не середню спеціальну, а повну середню освіту.. Музикант згадує, що заклад не мав гуртожитку, і кілька іногородніх учнів (не більше восьми-десяти осіб), серед яких був і Т. Мюллер, жили де-небудь, а з настанням холодів тривалий час спали на столах у класах училища. «Лише наполегливими і тривалими зусиллями цієї групи студентів вдалося домогтися виділення двох кімнат під гуртожиток»Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 1.. Місце розташування отриманого житла було зручним. «Апартаменти» містилися на першому поверсі двоповерхового будиночка на центральній площі СумДо теперішнього часу цей будинок не зберігся. За спогадами Т. Ф. Мюллера, він знаходився праворуч від пам'ятника В. І. Леніну (сьогодні на цьому місці споруджено пам'ятник цукрозаводчику І. П. Харитоненку).. У меншій з кімнат оселилися дівчата-вокалісткиТ. Ф. Мюллер пригадує прізвища деяких із них, зокрема Товстоноженко та Максимова., а в більшій - хлопці, які навчалися на різних спеціальностях: духовик Алексеєв, вокалісти Бойко, Телевінов, Мірошниченко, Шкуліпа, народник Галенко, скрипалі Кузьменко і Піткевич, піаніст Мюллер. До музикантів підселили ще п'ятьох учнів ФЗУФЗУ - школа фабрично-заводського учнівства, тип професійно-технічного закладу, який існував в СРСР протягом 1920-1940 років.. Колишні безпритульні виявилися дуже згуртованим і по-своєму дисциплінованим утрушуванням. Вони взялися за налагодження внутрішнього розпорядку і ввели жорсткі, «бурсівські» правила проживання, з якими, після деяких суперечок усі погодилися.

Технікум забезпечив гуртожиток одним фортепіано, але його було достатньо, адже вокалісти й учні інструментальних спеціальностей користувалися ним дуже мало. Опалювали приміщення самі мешканці: на санчатах привозили зі школи торф і топили дві печі. За спогадами Т. Мюллера, осінь і зима 1929-1930 року для тих, хто не мав допомоги від рідних, була дуже скрутною. «Десятирубльової стипендії не вистачало на їжу і проживанняСтипендію отримували одиниці. Так, 1929 року виплачувалося тільки п'ять стипендій.. Доводилося підшукувати разові роботи, що було не так легко в час пануючого безробіття. Далеко не завжди студентській бригаді вдавалося отримати на біржі праці наряд на вивантаження платформ або вагонів, не кажучи вже про те, що розвантаження гранітних плит не спряло швидкості пальців у піаністів та скрипалів»Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 2.. Проте, долаючи всі труднощі, юний музикант активно розвивався. Починаючи з третього курсу, він почав поєднувати навчання гри на фортепіано із заняттями на відділенні хорового диригування і диригування оркестром народних інструментів, які були відкриті в закладі 1930 року. У нотатках музикант згадує викладачів, які на той час працювали у школіЗа даними Сумського окружного статистичного бюро, 1928 року в музпрофшколі працювало 16 педагогів і навчалося 205 учнів (Навчальні заклади // Довідник Сумської округи. Сумське окружне статистичне бюро. Суми: Вид. Сумської спілки споживчих товариств. 1928. С. 52). і технікумі. Високопрофесійні фахівці, справжні майстри своєї справи, вони намагалися творчо розвивати своїх вихованців, прищеплювати їм любов до мистецтва.

Центральною особистістю в закладі, безумовно, був Леонід Павлович Кагадєєв (1861-1944). Випускник Харківського музичного училища (клас Іллі Слатіна), талановитий піаніст і концертмейстер, відомий громадський діяч, він доклав багато зусиль до розбудови музичного життя у невеликому слобожанському місті. Значення діяльності цього митця можна порівняти із внеском його наставника І. І. Слатіна у розвиток культури Харкова. Прекрасний організатор, Л. Кагадєєв стояв біля витоків професійної музичної освіти в Сумах: був засновником і директором першої, спочатку приватної, а потім державної музичної школи, музичного училища, значно сприяв активізації міського концертного життя. Саме на його особисте запрошення наприкінці ХІХ - початку ХХ століть у місті гастролювали: відомі російські композитори Антон Аренський і Сергій Рахманінов, уславлені співаки Іван Алчевський, Олександр Порубі- новський, Леонід Собінов, примадонни Великого і Марійського театрів сестри Габрієль та Емілія Кристман, один із найкращих піаністів Росії початку ХХ століття, двоюрідний брат С. Рахманінова Олександр Зілоті, віртуозна німецька піаністка Софі Ментер, віолончеліст Анатолій Брандуков, фундатор російської скрипкової школи Леопольд Ауер та його талановитий учень Єфрем Цимбаліст, тринадцятирічний скрипаль- віртуоз із Новочеркаська Костя Думчев та інші.

Фортепіано в музичному технікумі викладала досвідчений педагог Зінаїда Да- видівна Альтшулер (1892-1933). Талановита піаністка, вона закінчила Петербурзьку консерваторію (клас фортепіано професора Л. В. Ніколаєва, камерного ансамблю - професора О. К. Глазунова) зі званням «вільний митець» (вищий ступінь) і в Сумах була відома як яскрава виконавиця і прекрасна ансамблістка. Вона часто виступала із сольними програмами, а також у складі інструментального квінтету, який супроводжував німі кінофільми в «Театрі художеств». Разом із нею на відділенні спеціального фортепіано працювали молоді викладачі: Марія Марківна Зорохович, Наталія Рудоль- фівна Сметанка і, на думку колег, «дуже хороша, серйозна, вдумлива вчителька Олена Миколаївна Дубянська»Кудинов Д. Душа учителя должна всегда оставаться молодой // Ваш шанс. Сумы, 2016. № 13, 30 марта.. Клас струнних інструментів (скрипки, віолончелі, ансамблю, а з часом і оркестру), очолював випускник Віденської консерваторії Макс Максиміліа- нович Дерповський. Учень видатного австрійського скрипаля Якоба Грюна, він був першокласним оркестрантом, прихильником старої німецької школи. Своїх учнів він виховував на творах Ш. Беріо, Дж. Віотті, Р. Крейцера і давав їм ґрунтовну оркестрову виучку. Духові інструменти, інструментознавство й інструментовку викладав В. І. Дудкін, а народні інструменти й оркестровий клас - ПовалійІм'я викладача з'ясувати не вдалося..

Теоретичним предметам (теорії, гармонії, історії музики) і вокалу навчала в технікумі Наталя Яківна ПарубіновськаНаталя Яківна Парубіновська була концертуючою співачкою, зокрема виконувала партії Русалки у постановці силами музпрофшколи однойменної опери О. С. Даргомижського (1924).. За спогадами Т. Мюллера, вона користувалася підручниками А. Ф. Казбірюка з елементарної теорії музики і М. А. Римського- Корсакова з гармоніїІдеться про підручники «Популярное изложение основных начал музыкальной теории, приспособленного к самообучению» (Київ, 1884) та «Практический учебник гармонии» (1886).. «Вступаючи на ІІІ курс, мені потрібно було скласти екзамен з елементарної теорії музики, - пригадує майбутній майстер, - і якимось чином це вдалося, незважаючи на те, що я предмет спеціально не вивчав. На курсі гармонії вчителька дуже жваво ловила паралельні квінти й октави і була вельми задоволена, коли їх не було. Усе ж інше цікавило її мало. Задачі зазвичай не програвалися, а якщо учень вільно і правильно поєднував тризвуки, розв'язував септакорди й відносно вправно грав половинні й завершальні каденції в усіх тональностях, то всі були вельми задоволені. Гармонічним аналізом не займалися, навіть ніхто й не намагався привчати до цього учнів»Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 5..

Після того як Н. Я. Парубіновська пішла з технікуму (1930), викладання гармонії було доручено З. Д. Альтшулер, яка протягом одного семестру вела й аналіз музичних форм. У другому півріччі 1930/1931 навчального року в технікумі почав працювати Євмен Іванович Мариківський, який «підхопив» викладання цих дисциплін. Він також читав лекції з історії музики, вів хоровий клас і диригував хором.

«Сольфеджіо на всіх курсах і відділеннях вела дуже симпатична жінка вже похилого віку, прізвище й ініціали, якої я забув», - зізнається Т. Мюллер. Вивчали предмет усі учні одного курсу разом, незалежно від спеціальності. На цих заняттях «<...> акуратно, тобто на кожному уроці, писали переважно одноголосні диктанти, з якими вільно впоратися могли не всі. Це було природно, - зазначає Теодор Фрідрі- хович, - бо ніхто не показував, як це робити. Було не навчання, а тренування. Називалась тональність, у якій звучить мелодія, а далі - пиши, як умієш. Сольфеджували вкрай рідко, також рідко слухали окремі інтервали, акорди та їх послідовності. Про домашні завдання із сольфеджіо ніколи не йшлося, не було жодного посібника. Надалі, уже вступаючи до Музично-драматичного інституту ім. Лисенка в Києві, мені стало зрозуміло, що в цій галузі я багато чого недопрацював».

З набуттям музпрофшколою статусу технікуму викладачам, які не мали консерваторської освіти, було запропоновано звільнитися. Так, восени 1930 року заклад залишили О. М. Дубянська і Л. П. Кагадєєв, а на їхнє місце приїхали випускниці Київської консерваторії Мері Абрамівна ШкловськаМ. А. Шкловська після від'їзду із Сум працювала концертмейстером в Державному інституті театрального мистецтва (ГИТИС, м. Москва). і Марія Давидівна СмушкісУже наступного, 1931 року, М. Д. Смушкіс було призначено завідувачем навчальної частини Сумського музичного технікуму.. Саме в класі М. А. Шкловської Теодор Мюллер і продовжив своє навчання.

Бібліотека в музичному закладі була в жалюгідному стані. Як пригадує більшість учнів, які навчалися в технікумі в той період, рятувала особиста колекція Л. Кагадєєва. Фонди цього приватного зібрання вважалися найкращими в місті. Як прогресивний митець, Леонід Павлович був знайомий із провідними видавцями П. І. Юргенсоном і М. П. Беляєвим, одержував усе найкраще, що видавалося в Росії і за кордоном, насамперед новітні твори композиторів-сучасників. У його бібліотеці були сотні томів оперних клавірів, оркестрові партитури, ансамблеві опуси (тріо, квартетів, сонат і т. ін.), збірки романсів, народних пісень, фортепіанних творів. І всіма «своїми скарбами» він щедро ділився з колегами й учнями. Оскільки звуковідтворювальної апаратури в закладі не було, саме нотні носії становили основне джерело ознайомлення з музикою. На заняттях «ілюстрували самі учні, яким для підготовки окремих творів (опер, симфоній) завчасно вручалися ноти клавірів»Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 5.. Аналізуючи таку ситуацію, Т. Мюллер відзначав, що музику «<...> знали погано, вибірково. Лише окремі учні, як наприклад, Гак, Ліницька, Непомняща <...> яким домашні умови давали змогу не влаштовуватися на роботу і частіше збиратися на програвання музики, знали її добре».

Під час реорганізації закладу відбулися зміни і в його керівництві. Проте технікум не мав директора-музиканта. Анастасію Євдокимівну Алмашину, яка очолювала музпрофшколу протягом 1929/1930 навчального року і була вчителем педагогіки, змінив викладач суспільно-політичних дисциплін Семен Васильович ЗінченкоС. В. Зінченко очолював музичний технікум до 1932 року. Наступним директором закладу став М. Є. Поляков, також не музикант за фахом.. Незважаючи на таке гуманітарно освічене керівництво, загальноосвітні предмети в школі, а потім і технікумі викладалися вибірково. Т. Мюллер згадує, що хімії не викладали взагалі. Проте яскраво й цікаво навчали фізики й математики (викладач П. Р. Гліксман). Хто викладав протягом 1929-1930 років російську й українську мову і літературу, музикант навіть не запам'ятав, оскільки ці предмети, а особливо їх зміст (програми), мали певною мірою довільний характер. Закарбувалося в пам'яті лише прізвище прекрасного викладача Супруна, з приходом якого 1930 року мова й література «набули справжньої форми і змісту»Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 6.. На щастя, програма другого курсу муз- профшколи частково збігалася з програмою першого року навчання Пришибського педагогічного технікуму, тому все, що вивчалося, для юнака було повторенням, і це «значною мірою рятувало, звільняло час, необхідний для заробітку».

У Сумському музичному технікумі було розширено коло спеціальностей: до чотирьох напрямів фахової підготовки - фортепіано, вокал, струнно-смичкові і духові інструменти - додалися хорове диригування і народні інструменти. Контингент учнів значно зрісУ своїх нотатках Т. Мюллер згадує прізвища учнів, які навчалися з ним на одному курсі, а також молодших і старших колег-студентів. Серед тих, хто вступив до закладу 1929 року, він називає імена двадцяти учнів, у групі 1928-го року вступу - 18 осіб, 1927-го - 7-8 музикантів. Найбільшим, за даними митця, був прийом 1930 року, але назвати прізвища всіх зарахованих він не зміг (Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 6). і змінився за складом. Майже стовідсоткове наповнення колишньої музпрофшколи городянами (сумчанами) змінилося значною кількістю іногородніх учнів і молоді з сільської місцевостіУже на початку 1930-х років сільська молодь становила майже половину загального складу учнів музичного технікуму. Т. Мюллер зауважує, що заклад не мав комсомольської організації, що на той час було рідкістю. Серед учнів був лише один комсомолець - А. Телевінов (Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 7).. Практикувалося також зарахування курсантів, які служили в армії або сумському артилерійському корпусі і грали на духових інструментах. Багато хто з них опановував лише спеціальність, а вже після демобілізації вступав на повний курс навчання. Як зазначає Т. Мюллер, у поповненні складу учнів сільською молоддю велику роль відіграли виїзні концерти у клубах і будинках культури колгоспів, розташованих вздовж залізниці Харків-Ворожба-Київ (ближче до Сум) і в так званому «підшефному районі» (закріпленому за закладом для допомоги у сільгоспроботах). «Щорічно (зазвичай ближче до весни) формувалася бригада, яка концертувала за угодами з клубами селищ Смородино, Білопілля, Боромля тощо. Удень у клубах відбувалися переважно безкоштовні концерти учнів місцевих шкіл, вечірні концерти бували платними»Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. Архив семьи В. Н. Губичевой. Л. 7.. Фінансові розрахунки з клубами, угоди на проведення концертів та їх звітність здійснювали самі студенти, і це потребувало чимало сил. Водночас, прийнявши естафету від музпрофшколи, технікум на початку 1930-х років продовжував бути центром музичного життя Сум. Концертні заходи, окрім тих, які відбувалися у приміщенні закладу, постійно проводилися на різних концертних майданчиках міста і в Будинку вчителя, до юнацької секції якого були прикріплені школа, а потім технікум. Наприкінці навчального року в міському театрі або в Клубі металістів (нині обласна філармонія) відбувалися творчі звіти.

Після закінчення повного курсу навчання в Сумському музичному технікумі Теодора Фрідріховича Мюллера 1932 року було рекомендовано (у складі п'яти відсотків учнів) до вступу у вищий навчальний заклад. Успішно склавши вступні іспити, він вступив на диригентсько-симфонічний факультет Музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка в Києві. Через хворобу змушений був залишити навчання вже наприкінці першого семестру. Але то був початок вже іншого, дорослого періоду життя майбутнього професора.

На завершення відзначимо, що Т. Ф. Мюллер належав до тих небагатьох учнів, яким пощастило закінчити Сумський музичний технікум, оскільки історія закладу була не тривалою: 1934 року його було переведено в Полтаву, а в Сумах залишилася тільки музична школа, у якій продовжили традиції виховання професійних музикантів.

мюллер музикант диригентський симфонічний

Список використаної літератури

1. Воспоминания профессора Московской консерватории Т. Ф. Мюллера: письмо Т. Ф. Мюллера В. Н. Губичевой. Москва, август 1975 г. // Архив семьи В. Н. Губичевой. 8 л.

2. Кудинов Д. Душа учителя должна всегда оставаться молодой // Ваш шанс. Сумы, 2016. № 13, 30 марта.

3. Навчальні заклади // Довідник Сумської округи / Сумське окружне статистичне бюро. Суми: Вид. Сумської спілки споживчих товариств. 1928. С. 50-52.

Анотація

Розглянуто юнацький період біографії митця, зокрема його навчання в Сумському музичному технікумі (1929-1932). За спогадами музиканта відтворено атмосферу, яка панувала в закладі і місті цього часу, умови навчання й побуту учнів технікуму. З'ясовано прізвища педагогів, які працювали в інструментальних і теоретичних класах, охарактеризовано рівень викладання спеціальних і загальноосвітніх дисциплін, контингент учнів. Відзначено, що технікум відігравав роль музичного центру в Сумах і надавав ґрунтовну музичну освіту. Т. Ф. Мюллер належав до тих небагатьох учнів, яким пощастило закінчити Сумський музичний технікум, оскільки історія закладу була не тривалою: 1934 року його було переведено в Полтаву, а в Сумах залишилася тільки музична школа, у якій продовжили традиції виховання професійних музикантів. Після закінчення повного курсу навчання в Сумському музичному технікумі Т. Ф. Мюллера 1932 року було рекомендовано (у складі п'яти відсотків учнів) до вступу у вищий навчальний заклад. Успішно склавши вступні іспити, він вступив на диригентсько- симфонічний факультет Музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка в Києві.

Ключові слова: діяльність Т. Мюллера, музичний технікум, заняття, викладач, учень.

Рассмотрен юношеский период биографии художника, в частности его обучение в Сумском музыкальном техникуме (1929-1932). По воспоминаниям музыканта воссоздана атмосфера, царившая в заведении и городе той поры, условия обучения и быта учащихся техникума. Выяснены фамилии педагогов, работавших в инструментальных и теоретических классах, охарактеризованы уровень преподавания специальных и общеобразовательных дисциплин, контингент учащихся. Отмечено, что техникум играл роль музыкального центра в Сумах и давал основательное музыкальное образование. Т. Ф. Мюллер принадлежал к тем немногим ученикам, которым посчастливилось окончить Сумской музыкальный техникум, поскольку история заведения была не продолжительной: в 1934 году он был переведен в Полтаву, а в Сумах осталась только музыкальная школа, в которой продолжили воспитание профессиональных музыкантов. По окончании полного курса обучения в Сумском музыкальном техникуме Т. Ф. Мюллер в 1932 году был рекомендован (в составе пяти процентов учеников) к поступлению в высшее учебное заведение. Успешно сдав вступительные экзамены, он поступил на дирижёрско-симфонический факультет Музыкально-драматического института имени Н. В. Лысенко в Киеве.

Ключевые слова: деятельность Т. Мюллер, музыкальный техникум, занятия, преподаватель, ученик.

The youthful period of the artist's biography, in particular, his studies at the Sumy Musical College (1929-1932), are considered. According to the memoirs of musician, the author recreates the atmosphere that prevailed in the institution and city of that time as well as the conditions for studying and life of college students. The names of teachers who worked in the instrumental and theoretical classes have been clarified with the characteristic of the level for the teaching of special and general educational disciplines, the contingent of students is determined. It is noted that the College has played the role of a music center in Sumy and has given a thorough musical education. T. F. Muller belonged to the few students who were fortunate enough to graduate from Sumy Music College because the history of the institution was not long: in 1934 it was transferred to Poltava, and the only one music school remained in Sumy, where the professors continued to provide the education of professional musicians. After completing the full course of studies at the Sumy Musical College, T. Muller was recommended in 1932 (consisting five percent of the total number of graduates) to enter a higher educational institution. Having successfully passed the entrance exams, he joined the department of Symphony conducting at Music and Drama Institute named after M. V. Lysenko in Kiev.

Keywords: activity T. Muller, a music college, class, teacher, student.

Размещено на Allbest.ru