Глухівська співацька школа та роль гетьмана Данила Апостола у її заснуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глухівська співацька школа та роль гетьмана Данила Апостола у її заснуванні

Культура відіграє велику роль у формуванні суспільства, впливає на сфери суспільної та індивідуальної життєдіяльності. Але ні соціальний прогрес, ні самовдосконалення особистості неможливі без засвоєння духовних скарбниць культури всесвітньої, передусім, вітчизняної.

Величезне значення в українській музичній культурі XVIII ст. мала створена за ініціативи гетьмана Данила Апостола в 1729 р. глухівська співацька школа.

Виникнення глухівської музичної школи у XVIII ст. обумовлено надзвичайно високим розвитком музично-співочої культури в умовах функціонування Української козацько- гетьманської держави (1654-1764 рр.), а також розмаїттям культурно-музичного життя в тогочасній Україні [1].

Дослідження про роль гетьмана Данила Апостола у заснуванні Глухівської співацької школи не мають цілеспрямованого та систематичного характеру. Значення Глухівської школи співу в соціокультурних процесах XVIII ст., традиції, принципи її функціонування досліджувала І. Бермес. Питання впливу школи на становлення національної професійної освіти в Україні доби Гетьманщини, розвиток вітчизняної музичної культури були предметом уваги В. Іванова, К. Майбурової, Л. Горенко, Г. Локощенка та ін. Феномен Глухівської школи досліджували також А. Ольховський, Г. Самойленко, С. Самойленко, О. Васюта, В. Бєлашов, В. Мудрик та ін.

Мета статті - висвітлити динаміку створення, особливості функціонування Глухівської співацької школи як навчальниого закладу доби Гетьманщини з огляду на роль гетьмана Данила Апостола у її заснуванні.

Діяльність школи та її навчальний процес проходили під опікою гетьманського уряду й органів адміністративного управління - Генеральної військової та Генеральної скарбової канцелярій [2].

Одноголосно обраний гетьманом Д. Апостол спромігся ліквідації Малоросійської колегії та підпорядкування Гетьманщини Колегії іноземних справ, продовжив справу П. Полуботка в реформі судочинства, створив комісію по зведенню норм, що застосовувалися в українських судах в єдиний кодекс «Права, за якими судиться малоросійський народ» [3, с. 256].

Д. Апостол повернув з Криму запорожців, призначив нову генеральну і полкову старшину. Важливі посади дістали колишні мазепинці, що яскраво виявило політичні симпатії нового гетьмана. Гетьман підтримував людей освічених та інтелігентних [4, с. 238].

Про освіту Д. Апостола відомо небагато, але треба думати, що він не тільки був освіченою людиною свого часу, але й цікавився загальноєвропейськими ідеями та подіями і стежив за новинами з чужоземних країв. Яків Маркович занотовує у своєму «Щоденнику», що 2 травня 1731 р. гетьман (Апостол) прислав йому французькі газети, які, очевидно, були в Апостолів звичайною появою.

Був Апостол і добрим сім'янином, який дбав про забезпечення й освіту своїх численних дітей. Один з його синів, Петро Апостол, знав кілька іноземних мов і відомий як автор опублікованого щоденника російською і французькою мовами. В щоденнику П. Апостола міститься повідомлення про те, що з 12.07.1726 р. він розпочав брати уроки на «клавесині» у іноземця Шмідта [5].

Відомо, що в 1730 р. до двору імператриці Анни Іоанівни Данило Апостол відрядив «гусліста» - ритора чернігівської «Академії» Астрункевича. Запис в щоденнику М. Ханенка від 17 січня 1732 р. свідчить, що гетьман утримував оркестрову та вокальну капели («певчим гетьманским дано 50 коп.»), а 17 квітня зазначено, що «гобоїстам дано 12 коп.». Це спонукає до узагальнення тези про зародження й існування домашніх оркестрів в садибах гетьманської старшини [6].

Спроби організації музичної освіти в Україні мали місце і раніше. Спів викладався в школах, колегіумах, в Київській академії. Москва щораз більше почала забирати з України кращих бандуристів і співаків до своїх придворних капел [7].

Виникла гостра потреба у створенні спеціалізованої школи, яка б систематично випускала підготовлені кадри співаків. Така школа

2 підготовки кваліфікованих співаків-регентів відкривається у Глухові у 1729 р., куди набиралися діти церковників, козаків, міщан з усієї Малоросії і утримувалися державним коштом. Посилаючись на записи генерального підскарбія Я. Марковича, історик А. Васильчиков відзначав, що в 1732 р. малі хлопчики перед їх відправкою до Петербурга проходили хорову практику в глухівській церкві св. Миколи [8, с. 4].

Виникнення школи обумовлено високим рівнем музичної культури Глухова, який на поч. ХVШ ст. опинився у центрі важливих історичних і політичних подій, а з 1708 р. став постійною резиденцією українських гетьманів. Глухів ХУІІІ ст. стає відомим центром музичної освіти, де найкраще було поставлене традиційне кобзарське мистецтво, традиції навчання співу в Михайлівській, Троїцькій, Покровській, Анастасіївській, Варваріївській, монастирській, значною мірою Миколаївській школах [9, с. 16].

Головною формою музикування в місті була хорова культура, де існувало декілька хорових капел, які очолювали висококваліфіковані регенти (М. Бугаєвський, К. Юзефович, А. Рачинський, К. Лау та інші). Серед них виділявся Гаврило Головня - співак, регент, відомий в Україні та Росії композитор, автор «Ірмологію», «Азбуки церковного співу» та ін. [1].

Помітний вплив на культуру міста справляла діяльність у Глухові видатного літературного і культурно-музичного діяча Дмитра Ростовського.

У ХУІІІ ст. Глухів став театральною столицею України. Так, 7 квітня 1730 року відбулась вистава першого українського аматорського театру в будинку І. Міклашевського.

Задовго до офіційного відкриття школи у Глухові існувала практика набору на навчання співаків, яка здійснювалася під контролем гетьманів та генеральної старшини. Набір українських співаків до царського двору протягом 10-30-х рр. ХУІІІ ст. проводили співак Вирецький (1712 р.), государевий дяк і регент І. Петров (1714, 1718 рр.), государевий дяк і регент Іван Поповський (1714 та 1718 рр.), придворний співак Іван Константинов (1722 р.), служитель Василь Євстратов (1728 р.) та ін. Як відомо, імператриця Катерина І починала формувати свій хор виключно з українських півчих [9, с. 16].

Є дані про те, що в Глухові 1714 р. государевим дяком і регентом І. Петровим було відібрано для двору пять півчих. У 1718 р. він знов виїхав до Глухова «за голосами». У 20-ті рр. ХУІІІ ст. такі набори стали частішими, зокрема, в 1728 р. відправлено двох альтів і двох дискантів. Саме тоді Глухів стає одним з провідних центрів на Україні, де найкраще було організовано набір та навчання півчих, яких згодом відправляли до Москви і Петербурга. Проте для задоволення потреби царської капели таких було небагато. Ось чому Д. Апостол, відповідаючи на чергове розпорядження «Її величності» (1728) вислати грамотних в співі хлопців повідомив, що відшукати їх важко [9]. Це видно з його наступної відповіді: «...и я по тому вашего высочества требованию, которые теперь могли винайтись хлопцы з тих, а именно двох дишкантов, а двох альтов отправляю, и хотя еще к тому оные не обучены, ибо обученных сыскать теперь весьма трудно, понеже тут, в Малой России, спеванные музыки звелися, за бывшим здешним пременением, однак, надеюсь, когда обучатся, то до спевания будут не неугодни» [10].

Намагаючись знайти вихід, Д. Апостол у наступному році наказує провести в малоросійських полках експериментальний набір дорослих і малих з подальшим навчанням останніх у Глухові і відправленням за призначенням. Документальні матеріали Генеральної військової канцелярії свідчать про те, що цей захід завершився відправкою в січні 1730 р. до Москви 11 здібних півчих, яких підготували під контролем бурмістра і знавця співацького мистецтва Н.В. Шолупіні.

Л.І. Горенко подає документальні дані про 11 півчих (басистів Миколу і Григорія, тенорів Гната і Григорія, та сім хлопчиків), які пройшли навчання у Глухові і, за наказом гетьмана Д. Апостола, 13 березня 1730 р. були відправлені до царського двору у супроводі козака Якова Лобуса [1].

Указом, надісланим із Колегії іноземних справ до Генеральної військової канцелярії 24.УІІІ.1730 р., проголошувалось: «... по именному ЕЯ ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА указу учредить вь Глухове школу при одномь реенте, который бы вь пении четвероголосномъ и партесномъ биль совершенно искусень, вь которую набирать со всей Малоросии и сь церковниковь и сь другихь козачихь и мешанскихь детей; и содержать всегда вь той школе одь двадцати человекь, а при томь сыскать искусныхь мастеровь изь иностранныхь и малороссиянь и оныхь учениковь обучать и струнной музыки» [2].

Організаційні, навчальні та господарські заходи відбувалися під контролем гетьмана і працівників Генеральної військової канцелярії, а також знавця співацького мистецтва, бурмістра Никифора Шолупіні, який за розпорядженням генерального обозного Якова Лизогуба стежив за забезпеченням співаків одягом, харчуванням та платнею.

Практикою для учнів була їх постійна участь в хорі Миколаївської церкви. Крім хорового співу, в школі навчалися «струнной музыке по ноте» (грі на скрипці, кобзі, бандурі, гуслях, цимбалах). Таким чином, упродовж періоду навчання учні отримували знання музичної грамоти, хорового співу та опановували гру на струнних народних інструментах [1].

У Глухівській співацькій школі постійно навчалися 20-30 учнів. Середній термін навчання складав два роки, а залежав від попереднього рівня музичної підготовки. Щороку 10 випускників відряджалися до придворного хору й оркестру до Петербурга.

У школі здобули професійну музичну освіту багато діячів української культури, серед яких славнозвісний бандурист Григорій Михайлович Любисток - український співак, бандурист і педагог ХУІІІ ст. У 1730 році він був відряджений з України до царського двору, де був придворним бандуристом цесарівни, згодом імператриці Єлизавети Петрівни [1].

Система підготовки музичних кадрів у Глухівській школі показала себе ефективною, що сприяло популяризації української вокальної культури і українських співаків на теренах Росії. В цей час, на тлі підвищення майстерності Придворної капели, зростає попит на українських співаків з боку численних сановників, які запроваджували у себе, на зразок царського двору, домашні «капели» співаків, що привело до посиленої уваги до талановитої молоді [11].

Головний зміст діяльності школи полягав у пунктах, викладених «Канцелярией министерского правлення малороссийских дел»: