Хореографічні колективи Львова як чинник вдосконалення акордеоніста-акомпаніатора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хореографічні колективи Львова як чинник вдосконалення акордеоніста-акомпаніатора

Руслан Кундис

доцент кафедри режисури та хореографії

Львівського національного університету

імені Івана Франка,

У статті здійснено спробу виявити та класифікувати особливості, завдання, форми співпраці акордеоністів-акомпаніаторів з хореографічними колективами Львова. Виокремлено найвизначніших представників серед музикантів даної спеціальності, конкретизовано їх здобутки й вихід на міжнародний рівень. Конкретизовано вимоги фахової підготовки акордеоніста для виконання даних функцій.

Руслан Кундис

ХОРЕОГРАФИЧЕСКИЕ КОЛЛЕКТИВЫ ЛЬВОВА КАК ФАКТОР СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ АККОРДЕОНИСТА-АККОМПАНИАТОРА

Ruslan Kundys

CHOREOGRAPHIC GROUPS OF LVIV AS A FACTOR IN IMPROVING THE ACCORDIONIST-ACCOMPANIST

Постановка проблеми

Значення ролі цілим комплексом чинників особливостей акомпаніатора у діяльності функціонування яку процесі концертних програм, хореографічного колективу зумовлені так і в репетиційний період. Хоч сучасні танцювальні групи здебільшого працюють з фонограмами, оркестрами, ансамблями, актуальність акомпанементу концертмейстера (піаніста, баяніста, акордеоніста) зберігає свою актуальність до сьогодні з огляду на унікальність його функцій та потенціалу включення у передконцертний процес. Факт сталої співпраці з аюрдеонісгами-баянісгами у якості концертмейстерів спостерігаємо не лише у дитячих колективах, де початкові фази навчання особливо у залежненні від гнучкої і продуктивної взаємодії з ним педагога-хореографа, але й у провідних вітчизняних ансамблях. Так з приводу ансамблю ім. П. Вірського в інтерв'ю з художнім керівником колективу Мирославом Вантухом чітко окреслено багатогранну співпрацю з концертмейстерами-баяністами та вихід за її межі в інші форми: “Насамперед треба назвати нашого головного диригента Олександра Дмитровича Чеберка. Раніше він був художнім керівником і диригентом ансамблю пісні і танцю “Донбас”... баян просто співає в його руках. Олександр Дмитрович не тільки керує оркестром, а й пише музику... Оркестр під його керуванням уже двічі з великим успіхом виступав в Іспанії та Португалії (з класичним репертуаром). Диригент чудово відчуває, в якому темпі здатен виконувати свої трюки кожен соліст. Не можу з вдячністю не згадати і концертмейстерів-баяністів - дуже досвідченого Олександра Хрустєвича, братів Руслана і Богдана Пирогів, Олександра Пономарьова” [4].

Аналіз досліджень

У науковій літературі концертмейстерські функції найчастіше розглядаються з позицій фортепіанного виконавства та педагогіки. Дослідниця концертмейстерського фаху у курсі плекання піаніста-професіонала Юлія Небуну, опираючись на праці С. Саварі, Є. Кубанцевої, А. Люблінського, Є. Шендеровича, відзначає: “Аналіз специфіки професій акомпаніатора та концертмейстера дозволяє зазначити, що професійні функції концертмейстера ХХІ століття значно розширилися. На сьогодні концертмейстер повинен не тільки добре володіти інструментом, а й мати здібність працювати із солістами, допомагати їм у інтерпретації музичного матеріалу, а відтак, він повинен володіти не тільки виконавською майстерністю, а й психолого-педагогічним відчуттям, мати розвинену художньо-естетичну сутність. Формування професійних навичок концертмейстера відбувається у середньо-спеціальних навчальних закладах мистецтва. Тому подальшого вивчення потребує питання введення інноваційних форм роботи, які спрямовані на підготовку високо компетентного концертмейстера, котрий відповідає сучасним музично-виконавським запитам” [5, 180].

Баянно-акордеонний акомпанемент займає у концпрактиці власну нішу, оскільки вирізняється свободою переміщення, оркестральним багатством тембральних барв, пластикою в процесі співпраці. Проте, якщо про діяльність окремих славетних танцювальних колективів України та їх організаторів й керівників реалізовано розвідки [1], огляди, рецензії [4], ессе, дані інтернет-ресурсів, низку досліджень здійснено з питань специфіки роботи піаністів-концертмейстерів [5], то суголосність чи, навпаки, антиномічність позицій концертмейстерів-виконавців на баяні чи акордеоні у співпраці з хореографічними колективами розглядається вкрай скупо й побіжно. Ці питання заторкують праці та методичні рекомендації виконавців-практиків [1], роботи, присвячені Львівській баянній школі в цілому [2; 3], та її окремим визначним персоналіям [6]. Однак спеціального дослідження особливостей, завдань, форм співпраці музикантів даної спеціальності з хореографічними колективами конкретного регіону немає. Спробу їх виявити та класифікувати присвячено дану статтю.

Відповідно, мета статті полягає у виявленні та класифікації співпраці баяністів та акордеоністів із хореографічними колективами Львова.

Виклад основного матеріалу

хореографічний акордеоніст акомпаніатор

Представництво акордеоністів та баяністів у діяльності танцювальних формацій Львова і Львівщини досить значна. Його можна розглянути на прикладах фахівців даного керунку у таких колективах як Заслужений ансамбль танцю України “Юність” Львівського державного палацу естетичного виховання учнівської молоді, вокально-хореографічний ансамбль “Веселі черевички”, Зразковий вокально-хореографічний ансамбль “Викрутасики”, Заслужений вокально-хореографічний ансамбль України “Галичина”, народний ансамбль пісні і танцю “Черемош” Львівського національного університету імені Івана Франка та народний ансамбль танцю “Полонина” Національного лісотехнічного університету України, колективи Львівського коледжу культури і мистецтв та численні інші.

Звертає на себе увагу факт, що спеціалісти баянно-акордеонного виконавства окрім якісної фахової освіти, на момент початку співпраці, як правило, мають неабиякий сценічний і конкурсний досвід, здобутий у сольному та ансамблевому виконавстві.

Так, з ансамблем “Веселі черевички”, керівниками якого є Марія та Володимир Чмирі, співпрацює випускник класу Дмитра Кужелєва Андрій Яворівський - лауреат І-го міжнародного конкурсу баяністів та акордеоністів “Акорди Львова”, 2006 р. (І-а премія); баяніст Олександр Горожанов (представник класу заслуженого артиста України, доцента Б. Гурана) входить до переліку наставників колективу “Викрутасики” (2002 р. заснування, керівник - Леся Слюсарчук). Ансамбль гастролював у таких країнах як: Болгарія, Італія, Росія, Білорусія, Угорщина, Словаччина, Польща, Австрія та ін. Концертні виступи цього колективу відбуваються під аудіозапис народно-інструментального ансамблю, однак репетиційний процес відбувається за участю концертмейстера.

Яскравою постаттю в контексті дослідження постає Станіслав Хитряк (1947 - 2002) баяніст-соліст, концертмейстер, акомпаніатор, аранжувальник, який від кінця 1970-х працює у Львові концертмейстером у Будинку культури “Львівхімсільгоспмаш” та Палаці культури залізничників в народному ансамблі танцю “Весна” (керівник Г Назаренко). З 1980 по 2001 рік він - концертмейстер кафедри хореографії Львівського училища культури, а від 1982 року концертмейстер, аранжувальник, музикант оркестру Заслуженого ансамблю танцю України “Юність” (керівник - Народний артист України Михайло Ваньовський). Йому належить авторство десятків оркестрових композицій для українських та зарубіжних танцювальних колективів Зокрема, для заслуженого ансамблю танцю “Юність: “Гопак”, “Козацька дума”, “На Січі Запорожській”, “Буковинський святковий”, “Вітальний”, “Дума про Україну”, “Карпатські візерунки”, “Бубнарський”, “Українська рапсодія”, “Горділянка” та ін.. Гастрольні подорожі, здійснені з колективом “Юність” охоплюють Аргентину, Грецію, Італію, Польщу, Швецію (У співпраці з даним колективом працюють Володимир Муха - учень Д. Оберюхтіна (працює з 1989 року), й автор даної розвідки Руслан Кундис - випускник баянного класу А. Душного). При колективі організована дитяча школа народного танцю, створено народний ансамбль танцю “Карпати” (керівник заслужений артист України Василь Семен), в якому набувають сценічного досвіду юнаки та дівчата, зі складу яких здійснюється поповнення основного складу “Юності”.

Досвідчений спеціаліст-концермейстер, з керівником-хореографом Олегом Голдричем, став співавтором збірок музично-хореографічних композицій з репертуару колективу (“Музична хрестоматія для уроків народно-сценічного танцю”, Львів, 2003), зафіксувавши цим самим успішно апробований концертною практикою художній результат тривалої спільної роботи над кожним твором музиканта та хореографа [1]. За задумом авторів, ця музична хрестоматія є навчально-методичним посібником для викладачів та концертмейстерів мистецьких навчальних закладів України І - IV рівня акредитації. Вона призначена для уроків народно-сценічного танцю, адресована як спеціалістам, так і аматорам народної хореографії, працівникам хореографічних колективів, викладачам дитячих шкіл мистецтв, середніх шкіл та Центрів дитячої художньої творчості. Зокрема, у цій праці є розділ “Тренувальні вправи”, в якому міститься опис характерного тренажу, його впливу на окремі суглоби та м'язи, подано корисні рекомендації на підставі практичного досвіду [1]. До кожної вправи запропоновано декілька варіантів різного за характером баянного музичного супроводу баяна. Формування збірки на підставі докладної практичної апробації є особливо цінним і важливим фактором.

А набутий в процесі роботи досвід ним виносився на широкий суспільно мистецький рівень: музикант постає концертмейстером у літній школі для керівників танцювальних колективів “Fort Qu'Appelle” у місті Реджайна (Канада), долучається до організації міжнародних хореографічних семінарів у Львові та за кордоном (у Франції, Хорватії, Польщі, Канаді).

Представник баянної школи М. Оберюхтіна заслужений працівник культури України (1989) Петро Рачинський (1949 р.н.) - виконавець-соліст, аранжувальник, педагог, від студентських років починає працювати концертмейстером (з 1968), а згодом і керівником (з 1975 і до сьогодні) оркестрів та ансамблів народних інструментів, у т.ч. й оркестру вокально-хореографічного ансамблю “Галичина” (художній керівник та головний балетмейстер ансамблю - заслужений працівник культури України Олексій Бобків).

Як соліст-баяніст концертмейстер, керівник інструментальної групи цього танцювального колективу П. Рачинський у гастрольних подорожах охоплює значний перелік європейських країн: Англію (1992, 2004); Бельгію (1991, 1998); Боснію і Герцеговину (2000); Данію (2000, 2003); Італію (1997); Люксембург (2002); Нідерланди (1988, 2003); Німеччину (1999, 2001); Сербію і Чорногорію (1994); Францію (1969, 1993, 1999, 2000); Чехію (2002); Югославію (1990); Австралію (1991); Канаду (1989, 1993); США (1987, 1988, 1989, 1990, 1993, 1995,2005) [6]. Музикант постає творцем виконавського репертуару: протягом тридцятирічного періоду співпраці з оркестром ансамблю “Галичина” ним здійснено майже всі оркестрування та аранжування танців, які представляють різні субетноси Західної України Гуцульщина представлена танцями “Аркан”, “Танець Дзвінки”, “Півторак”, “Сопілка з Верховини”, Буковина - “Волошка”, “Скакунець”, Покуття - “Голубка”, “Сербин”, Закарпаття - “Цифрований”, Центральної України “Козачок”, “Гопак”, “Вітальний танець”.. У них, як зазначає дослідник діяльності маестро Б. Пиц: “вияскравились широта та універсалізм обдарування П. Рачинського - баян у його руках відтворює величезний діапазон та найтонші відтінки вокальної й інструментальної, народної, оперної та камерної музики, йому доступні композиції найрізноманітніших стилів, форм та жанрів” [6, 180]. Хореографічні програми ансамблю записані Львівським телебаченням, ансамбль брав участь у періодичних програмах московського телебачення “Шире круг”, “Ану-ка, девушки!” й “Інтерклуб” українського телебачення, “Укртелефільм” створив про нього документальний фільм “Карпатські візерунки”. Окремо з оркестром ансамблю музикант здійснив запис двох дисків у 1999 та 2004 роках Компакг-дис^еТ HALY200006. “Halyczyna. Ukrainian Folk Orchestra. Directed by Petro Rachynskyy”. Вокальні та інструментальні твори українських композиторів і народні пісні. - Франція, 1999; Компакт-диск, “Carpatian Folk Musik”. Інструментальні твори у виконанні оркестру Заслуженого вокально-хореографічного ансамблю, “Галичина”. Керівник П. Рачинський. - Львів, 2004..

Однак поза аналізом традиційно залишається одна з найістотніших складових співпраці з колективом - робота концертмейстера-акомпаніатора в передконцертний період. В ансамблях з установками на класичний танець її частіше виконують піаністи, натомість аматорські учбові та клубні колективи, ансамблі будинків та палаців мистецтв, професійні колективи фольклорного та змішаного типів широко залучають до співпраці баяністів та акордеоністів. Їх перевага - у мобільності інструменту, його репертуарному багажі, оркестральній тембровій природі, що сприятливо проектується на подальші репетиції з інструментальною групою.

Співпраця з хореографічними колективами ставить перед кожним з них вимогу відповідати певному переліку виконавських аспектів, і, водночас, реалізуватися у напрямках, практично відсутніх чи ледь намічених в училищних та консерваторських програмах опанування спеціального інструменту.

Важливою складовою роботи є формування музичного матеріалу для народного та класичного екзерсису, насамперед в заняттях з молодшими віковими групами, а отже бути компетентним в хореографічній термінології, розуміти природу й характер танцювального руху, його ритмічну складову.

У процесі виконання у співпраці з педагогом чи керівником-хореографом відбирається не лише інтонаційний матеріал, але його темпова драматургія та акцентуація, моменти потенціальних цезур, а у тренувальному процесі - побудови для вправи і для відпочинку виконавців (виокремлені мелодично чи динамічно), кількість повторів, кількість тактів для виконання сегменту композиції включно з вступом-виходом (припорасьйоном) і завершенням. Принциповим є швидкість орієнтування концертмейстера в музичному матеріалі на репетиції, оскільки це дозволяє зберігати темп і тонус роботи, не розхолоджувати колектив і не губити настрой на цільову роботу, заданий педагогом-хореографом.

Динамічна драматургія у виконанні музичного акомпанементу в тренінгах може також проектуватися на широкі та дрібні рухи, що полегшує та скеровує процес навчання. Таку ж функцію закладено в акцентуванні слабих долей у композиціях з затакту, зміні темпу в процесі опанування танцювальним рухом.

Висновки

З наведеного переліку бачимо, що фахова підготовка концертмейстера хореографічного колективу ставить вимоги не лише володіння масштабним різножанровим репертуаром, а також навички стильової й жанрової імпровізації, інструментування й оркестровки, знання вікової психології, фахової фізіології, володіння спеціальною термінологією, спроможність гнучкої співпраці з хореографом, розуміння тренувальних завдань і сценічної специфіки виконавського процесу Функції концермейстерів-акордеоністів включають: музично-дидактичний супровід передконцертної підготовки колективу, участь у ансамблях (оркестрах) під час концертних та гастрольних виступів, поєднання ролей акомпаніатора та керівника інструментальної групи, залучення до формування репертуару у вигляді перекладень, оркеструвань та оригінальних композицій, орієнтованих на конкретні виконавські потреби, співпрацю у відео- та аудіо записах. У тісній взаємодії з педагогом-хореографом концертмейстером формується тренувальний репетиційний базис, орієнтований на відповідний рівень підготованості та перспективні завдання, кристалізується інтонаційна, темпова, динамічна, акцентна драматургія кожного твору, випрацьовуються оптимальні масштаби розділів та препарасьйону. Звідси - вихід за межі акомпанементу до співпраці, співтворчості у єднанні хореографічного й музичного начал. Напрацювання фіксуються у вигляді дидактичних збірок, методичних посібників, де хореографічна й музична складові знаходяться у тісному взаємозв'язку, а обмін здобутками можливий через аналіз концертних виступів, участь у конкурсно-фестивальному русі, хореографічних семінарах тощо.

Література

1. Голдрич О.С., Хитряк С.І. Музична хрестоматія для уроків народно-сценічного танцю / Musical reader for the lessons of a folk- scenic dance / О.С. Голдрич, С.І. Хитряк. -- Львів: Край, 2003. -- 232 с.

2. Душний А. Львівські народно-інструментальні традиції / А. Душний //Наша культура: Вісник Старосамбірського народного дому. -- Ч. 2. -- 2009. -- Квітень -- С. 3.

3. Душний А., Пиц Б., Шафета В. Молода генерація авторів-виконавців баяністів- акордеоністів України: сучасні погляди та перспективи / А. Душний, Б. Пиц, В. Шафета // Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [ред.-упор. В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря]. -- Дрогобич: Посвіт, 2013. -- Вип. 5. -- С. 94 -- 103.

4. Жиліна Л. Гопака забагато не буває... 6 і 7 березня Ансамбль ім. Павла Вірського дасть концерти, присвячені 105-річчю від дня народження свого славетного засновника / Людмила Жиліна // День. -- 2010. -- 4 березня.

5. Небуну Ю.В. До проблеми осмислення професії концертмейстера в художньо- естетичному ракурсі музичного виконавства / Юлія Валеріївна Небуну // Проблеми сучасної педагогічної освіти [Текст]: зб. наук. праць / [МОН України, МОН АРК, РВНЗ КГУ (м. Ялта); ред.: О.В. Глузман, М. Я. Ігнатенко]. -- Ялта: РВВ КГУ, 2006. -- Вип. 11, ч. 2. -- Серія: Педагогіка і психологія. -- С. 178 -- 184.

6. Пиц Б. Петро Рачинський: штрихи до творчого портрета // Академічне народно-інструментальне мистецтво та вокальні школи Львівщини: зб. мат. наук.-практ. конф. / [ред.-упоряд. А. Душний, С. Карась, Б. Пиц]. -- Дрогобич: Посвіт, 2006. -- С. 176 -- 182.

Размещено на Allbest.ru