Лідія Шапіро - диригент хору і педагог

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лідія Шапіро - диригент хору і педагог

Наталія Четова

аспірант кафедри теорії навчання

керівник гуртка хору “Скворушка"

Харківського обласного

У статті висвітлюються деякі аспекти музично-педагогічної діяльності відомого харківського хорового диригента Л.Б. Шапіро; розкривається її робота з хором “Скворушка" Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості.

Наталья Четова

ЛИДИЯ ШАПИРО - ДИРИЖЕР ХОРА И ПЕДАГОГ

Natalia Chetova

LIDIA SHAPIRO IS A CONDUCTOR OF CHAIR AND A PEDAGOGUE

This article highlights some aspects of musical and educational activities known Kharkov choral conductor L. Shapiro; disclosed her work with the choir “Skvorushka " of Kharkiv Regional Palace of Children and Youth.

Keywords: musical and educational activities, children's choir, out-of-school.

Актуальність проблеми

У культурному житті сучасної України відбуваються суттєві зміни, які віддзеркалюють стан політичних та економічних зрушень. На перший план висуваються розвиток та виховання в українських підлітках любові до своєї країни, патріотизму та поваги до культурної спадщини свого народу. Вагоме місці у вихованні підлітків займають хорові колективи позашкільних навчальних закладів, робота яких спрямована на виховання талантів, задоволення естетичних потреб молоді, здійснення професійної підготовки молоді. Саме тому стає зрозумілим актуальність вивчення та аналізу творчості та діяльності відомих педагогів, музикантів, суспільних діячів другої половини ХХ століття, які присвятили свою працю вихованню та навчанню підлітків. На наш погляд, хормейстер, педагог та суспільний діяч другої половини ХХ століття, Лідія Борисівна Шапіро - є яскравою особистістю дослідженого історичного періоду та представляє особливий інтерес для вивчення її педагогічної та творчої спадщини, з метою використання її досвіду в сучасній педагогіці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій доводить, що основне місце в розгляді теоретичних питань щодо хорового виховання в позашкільних закладах другої половини. ХХ ст. зайняли праці Ю.Б. Алієва, О.А. Апраксиної, Л.М. Гурарі, Н.М. Добровольскої, П.П. Левандо, С.Є. Максимова, К.К. Пігрова, КБ. Птиці, ОГ Раввінова, В.Н. Шацької та ін.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної педагогічної науки проблеми хорової освіти та виховання підлітків і дітей знаходять розробку в роботах С.М. Букрєєва, О.В. Васильєвої, Ю.М. Іванової, О.В. Михайличенко, Н.В. Перепелиці, Г.П. Пустовіт, Н.А. Рудічевої, Т.А. Смирнової, А.В. Соколової, Т.І. Сущенко, Т.О. Цвірової.

Мета статті полягає у висвітленні педагогічно-музичної діяльності Л.Б. Шапіро - керівника дитячого хору “Скворушка” харківського обласного Палацу дитячої та юнацької творчості.

Виклад основного матеріалу дослідження

Предметом нашого наукового вивчення є багаторічна плідна робота хормейстера, педагога, музиканта та суспільного діяча другої половини ХХ століття Лідії Борисівни Шапіро, яка організувала та очолювала при Харківському обласному Палаці піонерів ім. П.Постишева народний художній колектив хор “Скворушка”. Своєю натхненною працею вона зробила значний внесок у розвиток дитячої хорової культури другої половини ХХ століття.

Важливу роль у формуванні майбутнього керівника хору стало родинне середовище. Культурне життя сім'ї Шапіро завжди було насиченим: батьки з дитячих років прищеплювали любов до музики, живопису, театру. Сім'я відвідувала вистави в московських театрах, галереї, концертні зали консерваторії. На все життя запало в душу молодої дівчини яскраві виступи талановитих акторів та музикантів. Вона закінчила московську вечірню музичну школу, і з задоволенням співала в хорі та виступала на концертах музичної школи. Насичене музикою та мистецтвом дитинство та юнацтво, сприяло становленню та розвитку її яскравої та всебічно розвинутій особистості, вплинуло на формування її характеру, внутрішнього духовного світу, на її відношення до прекрасного.

З бесід з професором Харківського університету мистецтв ім. І.П. Котляревського, Л.І. Кучер, яка довгий час працювала концертмейстером хору разом з Л. Шапіро, дізнаємося, що вона прийшла до роботи з дітьми вже свідомою зрілою людиною. Спочатку вона закінчила технічний вуз у Москві, однак переїхавши після одруження до Харкова, вирішила присвятити своє життя праці з дитячими хоровими колективами. Ґрунтовна музична освіта на хоровому відділенні харківського музичного училища, а потім диригентсько-хоровий факультет харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського у класі педагога Зої Вікторівни Яковлевої дає можливість розгорнути плідну музично-педагогічну діяльність.

Л.Б. Шапіро працювала у загальноосвітній школі №1 вчителем музики, була керівником в будинку вчителів, працювала хормейстером в дитячій музичній школі №9. Основна увага нашого дослідження буде зосереджена на її роботі з дитячим хором “Скворушка”, якому вона присвятила понад 20 років творчої діяльності. Так, у 1965 році вона починає роботу в харківському обласному Палаці піонерів ім. П.П. Посташева, де створює в 1966 році дитячу групу співу, яка з часом перетворюється у міцний творчий колектив дитячий хор “Скворушка”.

Журналіст, С.В. Душкевич, який працював в обласному палаці в 80-ті роки, характеризує хормейстера Л.Б. Шапіро, як доброго організатора та поважливого педагога. “Її діти були закохані в неї і в те прекрасне, що вона несла..., подвижницькою працею легких рук і великої души світу явилося пташеня, опірилося і стало “Скворушкою”, колективом з великої літери” [1].

Спогади професора Л.І. Кучер розкривають яскраву особистість, яка з успіхом очолювала дитячий хор та тремтливо виховувала та залучала дітей до музикального світу. Л. Шапіро дарувала дітям свої творчі сили душевну теплоту та енергію. Вона мала “внутрішню красу та світ”, яким окутувала дітей, дарувала їм свою любов та відданість хоровому мистецтву. Характерною рисою її педагогічної діяльності було завжди спокійне, добре та шанобливе відношення до дітей. Вона цікавилася їх особистим життям, знала про внутрішній світ кожного, була знайома з їх батьками. Діти були вдячні своєму керівнику, поважали та прислухалися до кожного її слова. За словами вихованців, її називали “богинею хорової музики”. Тому її заняття відрізнялися особливим ставленням дітей до хорового мистецтва - теплотою, професійністю, радістю на заняттях. Вона своїм прикладом виховувала в них повагу до старших та друг до друга. Її зауваження до поведінки дітей на заняттях хору мали позитивний настрій. Так, її колега Наталія Дніпровська згадує випадок, що відбувався на одному з відкритих занять для педагогів та студентів. Після деяких зауважень до хлопчика, який завжди відволікався, вона звернулася до концертмейстера та сказала: “Сергійко раніше ставився до занять поважніше та більш зацікавлено ніж сьогодні”. Після чого хлопчик зрозумів свою помилку, але і відчув, що до нього ставляться з повагою. Цей приклад говорить про Лідію Борисівну, як досвідченого педагога та людину, яка дарувала дітям творчі сили, душевну теплоту.

Згадують про Л.Б. Шапіро і її колеги з Палацу піонерів. Так, методист художньо-естетичного відділу А.І. Колотура говорить, що “прищеплювати дітям з раннього віку гарний смак та пізнати всі принади хорового співу, відчувати радість від виконання, стає сенсом її життя”. Л.Б. Шапіро завжди приймала участь в житті Палацу, жодне свято не проходило без пісні в виконанні хору “Скворушка” під її керівництвом.

Вивчення листів, документів Харківського обласного Палацу дитячої та юнацької творчості, бесід з її колегами, друзями, вихованцями доводить, що хоровий колектив очолюваний Л.Б. Шапіро досяг високого рівня професійної майстерності. Так, хор “Скворушка” в 1970 році на республіканському огляді юних талантів був удостоєний звання Лауреату та нагороджений Дипломом І ступеню та Почесною грамотою ЦК комсомолу України. За першим успіхом, послідкували численні концерти, участь у зльотах та телефестивалях. Неодноразово хор стає лауреатом Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості трудящих (1975 - 1977). А керівник хору Л.Б. Шапіро за успіхи неодноразово була нагороджена почесними грамотами ЦК ВЛКСМ, Міністерства освіти та Українського республіканського комітету профспілки робітників освіти, вищої школи та науковими закладами, Харківського Обкому ЛКСМ України, Харківського обласного відділу народної освіти, Харківським міським комітетом комсомолу, Президіумом музичної спілки УССР, Обласного міжспілкового дому самодіяльності та творчості та інші.

Хор на 20 тому році існування дав понад тисячі концертів на міських, обласних, республіканських та всесоюзних конференціях, фестивалях та зльотах, у військових частинах, учбових заходах, на підприємствах, Палацах культури нашої країни.

Підтвердженням високої професійної майстерності хору є запрошення на концерти до інших міст СРСР. Так, Л.Б. Шапіро з дитячим хоровим колективом “Скворушка” виступали в Москві у Великій залі Московської державної консерваторії, в концертних залах Державного музичного інститути ім. Гнесених, на відкритому занятті хору “Скворушка” з керівником хорової студії “Весна” О. Пономарьовим, в Ленінграді в залі Академічної хорової капелі ім. М.І. Глінки, у Львові (1980, 1986) в органному залі, Херсоні (1984 р.), в Києві, Бресті (1988 р.), Луганску в обласній філармонії (1983 р.), Рівні, Севастополі у Палаці піонерів (1984 р.), Полтаві, Ворошиловграді та інших містах. Також, хор виступав і за кордоном. Так, в 1985 р. році в Польщі і в місті - побратимі Познані, Л.Б. Шапіро давала концерт та майстер-клас на тему “Сучасні методики навчання хоровому мистецтву дітей ті підлітків”.

Характерним для діяльності Л.Б. Шапіро був активний творчий відпочинок у таборах “Артек”, “Орленок”, “Молода гвардія”, “Красная гвоздика” (Харків. обл. 1988 р.), трудовий піонерський табір Харківського Палацу піонерів с. Кочаловка (Краснокутський район) (1984 р.). Крім того, значну роль у хоровому вихованні учасників відігравали сумісні з іншими хоровими колективами, репетиції, відвідування концертів та спілкування з видатними особистостями того часу У процесі такої діяльності, за час літнього відпочинку, хор вивчав всю програму на наступний навчальний рік. Також в літніх таборах серед різних колективів проводилися цікаві змагання та виховні заходи (День Опери, КВН та ін.).

Треба відмітити, що Л.Б. Шапіро працювала за класичною методикою роботи з хором, використовуючи розспівування, вокалізи, хорові вправи. Професор харківського інституту мистецтв П. П. Калашнік підкреслює, що Л.Б. Шапіро завжди вивчала класичні та сучасні методики та дослідження щодо шляхів розвитку дитячих та підліткових голосів і спиралася в педагогічній діяльності на особливості музично-естетичного виховання підлітків, які були розроблені Академією педагогічних наук СРСР.

Однак, необхідно підкреслити, що вона дуже цікавилась нововведеннями, які почали з'являтися в 80-х роках у вокально-хоровому вихованні дітей. На одному з дискусійних семінарів хормейстерів “Камертон”, який очолював ГО. Струве в Москві, Л.Б. Шапіро знайомиться з В.В. Ємельяновим. Цей ленінградський педагог, артист та фоніатр розробив унікальну методику постанови голосу. Зацікавившись нею Лідія Борисівна запросила його до Харкова. Автор демонстрував цю методику на Л.Б. Шапіро, а також проводив відкрите заняття з хором, користуючись цим методом. Особливістю цієї методики було те, що вона дозволяє удосконалювати голос у кожному окремого випадку. Завдяки цим вправам відбувається розкріпачування голосового апарату та значно розширюються вокальні можливості хористів. Для розвитку яскравості, природності звуку Л.Б.Шапіро починає користуватися цим методом на своїх заняттях. Професор П.П. Калашнік, характеризує звучання хору під керівництвом Л.Б. Шапіро так: “колектив хору відрізнявся особливим піднесеним настроєм, одухотвореним звучанням, високою хоровою технікою, чистим строєм, точною інтонацією, прекрасним ансамблем” [2].

Аналіз музично-педагогічної діяльності хормейстера Л.Б. Шапіро доводить, що її колектив мав самобутнє творче обличчя завдяки яскравому та різноманітному репертуару Так, П.П. Калашнік, підкреслює, що саме репертуар служить меті ідейно-політичного, трудового, морального та естетичного виховання підлітків, вчить любові до своєї Батьківщини, повазі до культури свого народу, та традиціям народів інших країн, боротьбі за мир. Він свідчить, що Л.Б. Шапіро є музикантом вимогливим, виключено з тонким художнім смаком, людиною артистичною та вдумливою. Саме це, на його думку вплинуло на формування репертуару хору: різного за жанром та постійно оновленого.

Треба відмітити, що репертуар хору складався з великої множини народних пісень - російських, українських, білоруських, молдавських, а також пісень народів миру. Досягнення високого рівня виконавської майстерності в хорі дало можливість хормейстеру звертатися до крупних форм контактно-ораторіального жанру. Значними подіями в музичному житті хору стали виконання кантати Д.Б. Перголезі “Stabat Mater” та кантати А.М. Пахмутової “Отчизна”, яка була виконана спільно з хором інститути мистецтв ім. І.П. Котляревського.

Л.Б. Шапіро, була дуже комунікативною людиною, вона підтримувала дружбу з багатьма композиторами Радянського Союзу Ю.М. Чічковим, Т.О. Попатенко, Г.О. Струве та видатними хормейстерами В.Г Пономарьовим ГО. Струве. Тому майже всі нові хорові твори одразу безпосередньо з'являлися в хорі “Скворушка”.

Саме тому дитячий хоровий колектив став творчою лабораторією Харківської організації спілки композиторів України. Він став першим виконавцем творів П.Д. Гайдамаки, М.В. Кармінського, Т.С. Кравцова, В.М. Птушкіна, Г.Н. Цицалюка, Л.Ф. Шукайло І.А. Гайденко, Б.В. Польського, Б.Л. Яровинського М.Г. Стецюна. Для даного дитячого хору вони робили переклади, обробки народних пісень, присвячували свої авторські твори.

Особлива творча дружба поєднувала Л.Б. Шапіро з композитором Марком Кармінським. В репертуарі хору постійно знаходилися твори цього чудового композитора. Співробітництво з Марком Веніаміновичем сприяла професійному зросту колективу. Він завжди допомагав добирати репертуар для хору, підтримував мудрою порадою. Кожне відвідування М.В. Карминським хорового колективу являло собою свято, на якому митець із захопленням розповідав дітям про кращі надбання світового та вітчизняного мистецтва: живопис, музику, поезію. Завдяки йому в хорі стало традицією проводити поетичні вечори, де діти знайомились з різними поетами, вчились декламувати вірші.

Творчість М. Кармінського вплинула на зріст виконавської майстерності хору “Скворушка”. “Lacrymosa” М. Кармінського до останнього часу залишається одним з найулюбленіших творів хору. Цей безтекстовий спів (вокаліз) відрізняє висока якість вокальної роботи в хорі. Також, символом творчої дружби композитора з хором та її яскравим керівником, стала пісня Марка Карминського “Червоні маки”. Вона була перекладена для хору з його сольної пісні та виконувалась на всіх святах бо була улюбленою слухачами.

Зараз Л. Б. Шапіро проживає в Ізраїлі займається педагогічно-музичною діяльністю, працюючи у п`яти різних хорах: дитячий, юнацький, хор емігрантів, хор, що розмовляє на івриті, хор пенсіонерів. Л.Б. Шапіро і сьогодні цікавиться життям хору та приїздить на всі ювілейні виступи хору “Скворушка”.

шапіро диригент хоровий педагог

Висновки

Висвітлюючи портрет Л.Б. Шапіро треба відмітити її педагогічні якості - демократичність, тактовність, комунікабельність, уважність до дітей та батьків, доброту та сердечність. Особливої уваги заслуговують її професійні якості як хормейстера: володіння передовими методами вокального виховання, уміння вибирати яскравий і художньо доцільний репертуар, тонке відчуття стилю, активна співпраця з провідними сучасними композиторами. Все це надавало їй змогу проводити активну концертну та гастрольну діяльність і зробити значний внесок у розвиток музично-громадського життя міста та країни.

Література

1. Емельянов В.В. О фонопедическом методе развития голоса и вокально-хоровой работы // Искусство в школе. 1998. - № 6. - С. 16 - 20.

2. Калашнік П. Щасти тобі, "Шпачок"/ П. Калашник//Вечір. Харків. -1986 - 9 с.

3. Першому-75: Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості: Сторінки історії.../ Відп. за вип. М.В. Макеєв. -Х.: С.А.М., 2011. -144 с.

4. Сущенко Т.И. Педагогический процесс во внешкольных учреждениях [Текст]: учеб, -метод. пособие / ТИ. Сущенко. - К.: Радянська школа, 1986. -118 с. - (в пер.): 0.97р.

Размещено на Allbest.ru