Ритмічне варіювання: стилістика

Размещено на http://www.allbest.ru/

ISSN 2078-6794. Вісник Львівського університету. Серія мист-во. 2014. Вип. 14. С. 200-210 Visnyk of the Lviv University. Series Art Studies. Issue 14. P. 200-210

Е Т Н О М У З И К О З Н А В С Т В О

УДК 781.2/.4:398.8

РИТМІЧНЕ ВАРІЮВАННЯ: СТИЛІСТИКА

Богдан Луканюк

Проблемна науково-дослідна лабораторія музичної етнології

Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка,

вул. О. Нижанківського, 5, кімн. 53, Львів, Україна, 79005

тел.: (+38032) 235 84 78, e-mail: lukaniuk@ukr.net.

Чергова розвідка із серії теоретичних досліджень над виявами ритмічного варіювання в музичному фольклорі присвячена спеціальним мовним засобам суто стилістичного характеру, які модифікують початкову структуру вірша та породжують похідні роздроблення основних (первісних) ритмічних тривалостей у наспіві, тією чи іншою мірою змінюючи його ритмічний малюнок у цілому.

Ключові слова: мелогенеза, мелоритмічне варіювання, віршова структура, мовностилістичні засоби ампліфікації народнопісенного вірша, моделювання пісенного типу.

ритмічний варіювання музичний фольклор

RHYTHMIC VARIATION: STYLISTICS

Bohdan LUKANIUK

Music Ethnology Research Laboratory

at Mykola Lysenko Lviv National Music Academiy,

str. O. Nyzhankivs'kyi, 5, room 53, Lviv, Ukraine, 79005

tel.: (+38032) 235 84 78, e-mail: lukaniuk@ukr.net.

This new scientific work from a series of theoretical researches on demonstrations of rhythmic variation in musical folklore (beginning see: [10; 11; 12]) is devoted to special language means ofonly stylistic character which modify primary structure of a verse and generate derivatives of fragmentation in basic rhythmic durations in tunes changing more or less its rhythmical picture.

Key words: melogenesis, melorhythmic variation, verse strukture, stylistic sources of amlification of folk verse, modelling of melotype.

РИТМИЧЕСКОЕ ВАРЬИРОВАНИЕ: СТИЛИСТИКА

Богдан ЛУКАНЮК

Проблемная научно-исследовательская лаборатория музыкальной этнологии Львовской национальной музыкальной академии имени Миколы Лысенко, ул. О. Нижанкивского, 5, комн. 53, Львов-5, Украина, 79005

тел.: (+38032) 235 84 78, e-mail: lukaniuk@ukr.net.

Очередная статья из серии теоретических исследований проявлений ритмического варьирования в музыкальном фольклоре (начало см.: [10; 11; 12]) посвящена специальным языковым средствам чисто стилистического характера, которые модифицируют изначальную структуру стиха и порождают производные дробления основных (первичных) ритмических длительностей в напеве, в той или иной мере меняя его ритмический рисунок в целом.

Ключевые слова: мелогенез, мелоритмичное варьирование, стихотворная структура, лингвостилистические средства амплификации народнопесенного стихотворения, моделирование песенного типа.

При проведенні суцільної базифікації ампліфікованого народнопісенного вірша, як переконує практика, недостатньо брати до уваги одні лиш інтерполяції (як одно-, так і багатоскладові), бо в його орнаментуванні наряду з ними часто використовуються ще й спеціальні мовні засоби суто стилістичного характеру, без належної оцінки яких окремі розпросторення можуть не піддаватися природному відновленню, заперечуючи таким чином вірогідність решти отриманих позитивних результатів. Це спонукує бодай коротко розглянути основніші вияви орнаментацій власне такого плану, дотримуючись, як звичайно, принципу “від простого до складного”.

До найпростіших способів стилістичного розпросторення народнопісенного вірша належать альтернації - заміни нескладових слів на варіантні складові. Такі додаткові складоутворення дещо нагадують пронунціації, однак засаднича різниця між одними та другими зводиться до того, що при альтернації приголосний звук не уподібнюється до голосного, а переходить у нього (субституція) або приточує його собі (метаплазма). Найчастіше це пов'язано з простим чергуванням сполучників “й” - “і” (з можливими підмінами ще на “та” - “да”) або прийменників “в” - “у”, як, наприклад, у наступному віршовому рядку (альтернати виділені потовщеним шрифтом) [6, № 221] Далі приклади наводитимемо винятково з цього джерела, щоби можна було пересвідчитися хоч би в той спосіб у достатній розповсюдженості вказуваних способів орнаментації, з одного боку, а з іншого - за потреби можна було б прослідковувати без зайвих клопотів, як саме такі орнаментації фігурують мелоритмічні малюнки.: “Ой косить мужик да й у степу сєно, да й на сонцї печеця <...>”, замість базового: “Косить мужик в степу сєно, на сонцї печеця <...>” (V567 ^ {V4 Пор. [6, № 583] (V45₂ {V4142} *V44₂).46} ^ ^V446). В іншій пісні на місці нескладового “в”, очевидно, помилково застосовано складове “на” (V5672 ^ {V424x62} ^ ^V4462) [6, № 322]:

“Гей сидить пугач в степу на могилі та все “пугу!” та “пугу!”...

Гей та збірайтесь, славні чумаченьки, зімувати на Лугу!”

виправлене у наступній строфі на поправне нескладове “в” (V5682 ^ {V424262} ^ *V4462):

Гей, которії пили та гуляли, то ті в степу зімували,

Гей которії гірко заробляли, то ті в Лузі зімували.

Подібну роль виконує аналогічна варіантна заміна сонорних приголосних звуків “в” і “й” голосними “у” та “і” на початку слів (“уже” - “вже”, “утомитися” - “втомитися”, “Іван” - “Йван” і т. п.), як скажімо, в такому віршовому рядку з базовою коломийковою структурою (V457 ^ {V44x6} ^ ^V446): “<...> За тобою да Морозенку, вся Україна плаче” [6, № 216] (замість “<...> вся Вкраїна плаче”) або в такому (V658 ^ {V24426} ^ ^V446): “Вой да славний город та Ведмедівка та й усима сторонами <...>”, що в іншому своєму варіанті той же займенник має нескладовий початок (V557 ^ {V141416} ^ ^V446): “Ой славний город та Видмедівка а всима сторонами <...>” [6, №№ 315 і 316].

До цього ж різновиду модифікацій відносяться й приєднання якогось додаткового голосного звука до нескладових прийменників (“з”), часток (“ж”) тощо, наслідком чого вони перетворються в паралельні складові (“із”, “зі”, “же”), як то має місце в третьому мелорядку нотного прикладу 6, де власне розпросторювальна частка “жи” допомагає переробити базовий 6-складник на орнаментований 8-складник: “<...> Да й ничого жи не вид(и)но”, і прямо фігурує третю силабохрону в мелодії (V...8/R...9112 112 2 8 || ^ {V...26/R...4m12 1П12 4 4 ||} ^ V...6/R...822224 4 ||). Надмірна голосна метаплазма може вставлятися також у середину слова: “Іще сонце не зіходило, щось до мене приходило” (V45;44 ^ V4(1)42} ^ ^v442) [6, № 331]2.

Складніші способи стилістичної ампліфікації досягається засобами словотворення (деривацією), головно, за допомогою афіксації - додаванням здебільшого семантично необов'язкових префіксів (префіксації): “Шо попиуд горою да попиуд крутою да верба развилась” [6, № 450] (V666 ^ {V2424x5} ^ ^V445), і суфіксів (суфіксації), серед яких, напевно, найуживанішими є ті, що перетворюють первісні слова в зменшувальні, пестливі й т. ін. (гіпокоризми), надаючи поетичному текстові певної додаткової емоційно-експресивної окраски, як наприклад: “козаченько” замість “козак”, “дівчинонька” замість “дівчина” чи навіть “дівка”: “Ой пішов би я, славни запорожець, да й доруиженьки не знаю, Ой завернуся да й розпитаюся да й до дівчини молодої” [6, № 207] (V568;569 ^ {V42426; Ч2436} ^ ^V4462, тобто: “Пішов би я, запорожець, - дороги не знаю, Завернуся, спитаюся дівки молодої”). У наступному зразку обидві похідні гіпокоризми породили досить незвичні серединні фігурування Пор. відміну без суфіксацій [6, № 375].: 35

оскільки значно типовішими в подібних випадках є опосередковано-випереджувальні дроблення початкових силабохрон у побудовах А саме: V553;453/R⁵114 2 2 |114 2 2 |⁴2 2 4 ||⁵2 4 2 2 |114 2 2 |⁴2 2 4 || ^ {V¹4¹43;4¹43/R⁵1H14 2 2 |1 П14 2 2 |⁴2 2 4 ||⁵2 4 2 2 |1П14 2 2 |⁴2 2 4 ||} ^ ^V443₂/R⁵2 4 2 2 | 2 2 4 2 |⁴2 2 4 :|| = ⁵12 11|12:

Інший зчаста вживаний спосіб розширення слів пов'язаний із застосуванням їхніх довших (нестягнених) варіантів на місці коротших (стягнених): “Закотилось та яснеє сонце за зелений гай” [6, № 363], “<...> Ой дурная, нерозумная дівчина була” [6, № 457], “Ой де тая туска да де тая печаль да на мене взялась” [6, № 450 (друга строфа)], зокрема й у діалектному звучанні: “<...> Колись були вірні товариші, а тепера вороги” [6, № 415] (всюди ^У445). Для того ж використовуються і відмінні дієслівні форми, як наприклад, у такій пісні: “Ой скиньмося та й по таляру, Та купімо коня, коня отаману”, що в іншому запису, значно ближчому до базового, має: “Ой скинемось та й по таляру, Та купім коня отаману” [6, №№ 378 і 433] (У45;66 ~ У45;54 {У4Ч;2424 ~ У4Ч;Ч4} ^ ^У442). Хоча подібні флективні орнаментації все знаходяться в середині або в кінці силабічної групи, у мелодичних побудовах, як правило, випереджувально фігуруються саме їхні початкові силабохрони.

Нарешті, найскладніші вияви ампліфікацій зумовлюються більш-менш ґрунтовною переробкою окремих місць у народнопісенних текстах, їхньою редакцією. Одним із її різновидів є синонімія - заміна меншого слова більшим або й цілим виразом, близьким за своїм змістом, наприклад, “хлопець” чи “ козак” на “запорожець”, “дівка” чи “дівча” на “дівчина”, особливо гіпокоризмів “дівчинонька”, “козаченько” на шаблонні звороти типу “молода (любая) дівчина”, “молодий козак” (“козаченьки на “ молоді козаки” або віддалене “хлопці-молодці”), “байраченьку” на “зелений байраче” тощо. Принципову можливість таких переходів демонструють записи двох народних пісень із майже однаковим поетичним текстом, де в одному випадку виступає вторинне розпросторення за допомогою власне стереотипного словосполучення (“молода дівчино”): 37 Пор. також [8, № 5 (“За городом качки пливуть”, 3 строфа)].

а в іншому - його коротший і, безумовно, первісніший синонім (“дівчинонько”)5 38

Ще один різновид фольклорної редакції пісенного вірша полягає в його повному переінакшуванні (парафразі) шляхом уведення зовсім нових, ніби уточнювальних, але насправді необов'язкових виразів (а то й деколи недоладних спотворень) Як скажімо, в прикладі 15, де перша вельми розпросторена стихічна строфа з V668 перетворилася в справжнісіньку абракадабру, доречну хіба що в сюрреалістичній поезії з її т. зв. міченими реченнями (“Через сінечки да двоє дверечок у вишневень(и)кім садочку”!), бо ледви чи хтось у стані второпати, чи оті хатні сіни мають аж двоє дверей, і чи ті двері знаходяться у саду самі по собі, а чи разом з сінями, але саме так народні інтерпретатори примудрилися плутано перефразувати початок іншого, добре знаного весільного вірша: “Через сінечки - вишнев сад <...>”.. Вони здатні затерти зв'язок новоутворення з праформою настільки, що її хоч трохи правдоподібне відновлення виявляється недосяжним без порівняння з близькими варіантами; за їхньої відсутності результати аналізу можуть виглядати проблематичними, якщо серед решти строф знайдуться такі ж непіддатливі природній базифікації Характерно, що в дійсно перетворюваних народнопісенних віршах парафразування заторкує тільки один-два віршові рядки (головно в першій строфі як початковій спробі переробки), не отримуючи свого подальшого розвитку, тому в інших строфах на відповідних місцях виразно проступає первісніша форма.. Як виникає парафраза, наочно показує наступний приклад, де в першій строфі замість повторення слів сольної партії (“ой з-за гори...”) хор ужив стереотипне означення “кам'яної”, чим по суті змінив на дворядковість основну трирядковість (У^бв;гд ^ У^...;аб;вг), котра вступає у свої права щойно з другої строфи Про таку пісенну форму з виділеним сольним заспівом (чи, точніше, недоспіваним першим рядком) див. [7, с. 17 і далі].: 39

Ой з-за гори та кам'яної та й вітрець повіває. Ой мати дочку та й про життя питає.

- Спитай, мати...

- Спитай, мати, та й сивого утяти.

Ой сиве утя та й на морі ночує Тут виконавці, мабуть, передчасно заспівали слова наступної строфи, забувши відповідний текст, на що вказує хоч би брак обов'язкового римування з першим рядком..

Ой сиве утя...

Ой сиве утя та й на морі ночує,

Ой воно ж моє та й все горенько чує (і т д.).

Дещо схожу спробу розвитку поетичного образу псевдоуточненням зафіксував ось такий запис народної пісні з м. Лубни на Полтавщині: 40

Котилася зірка та й із-під вечірка, та й упала додолу Остання силабічна група в кожному рядку співається двічі..

- Та й хто мене, молоду дівчину, та й проведе додому?

Та й обізвався та і козаченько та й на воронім коню:

Ой гуляй, гуляй, молода дівчино, я проведу додому!

Та й проводь, проводь, молодий козаче, та й проводь, не барися,

Ох і бо за мною та і молодою, та й ввесь рід зажурився.

Та не так і рід же, як батько та мати, та й як батько та мати.

Та хотять мене, молоду дівчину, та й за иншого 'ддати.

На відміну від усієї решти вірша, орнаментованої, головно, простими та складеними інтерполяціями й синонімічними замінами гіпокоризмів “козаченько” та “дівчинонька” на словосполучення “молодий козак” та “молода дівчина”, перша силабічна група ніяк не зводиться до ймовірного первісного 4-складника, які б до неї не застосовувалися базифікаційні процедури. Та завдяки задокументованій на тій же Полтавщині близькій відміні цього тексту (“Котилася / да ясная зірка / та й упала додолу”) [6, № 326 (с. Сліпорід Оржицького району Полтавської області)] виясняється, що в аналізованому віршовому рядку ціла друга силабічна група (“та із-під вечірка”) є редакційною вставкою, покликаною зайвий раз уточнити обставину, за якої відбувалася змальована далі подія, і що ця парафраза заставила облігатне слово “зірка” перебратися в попередню побудову й ампліфікувати її таким чином двома додатковими складами Те саме засвідчують й інші записи цієї народної пісні, здійснені на всьому обширі від Полісся ([6, № 451; 2, № 47; 15, № 133 і с. 264, 351; 20, № 61]) аж до Причорномор'я ([19, с. 126-127; 16, с. 61-62]). У теперішніх збірниках народних пісень не раз зустрічаються нотації, тотожні або майже тотожні полтавському запису А. Конощенка (приклад № 40), однак вони є лише вторинною репродукцією того ж таки запису в хоровому опрацюванні М. Леонтовича.. Отож, в основі цитованого народнопісенного твору лежить добре відома коломийкова схема, тобто:

V667/R411112 2 | 11112 2 |8112 2 2 4 4 || ^

^ {V242416/R4m11n12 2 | 1П11П12 2 |81П12 2 2 4 4 ||} ^

^ ^V446/R42222 | 2222 |822224 4 || = 1111| 1111| 11112 2 ||,

хоча властива йому музична структура на кшталт MTg.a.p. де на початку виступають дві тотожні субфрази Див., наприклад: [17, №№ 220-226, 583-585, 592-593, 602-604, 607, 787; 6, № 723 тощо]., її однорядковість за явної первісної дворядковості поетичних строф, на яку вказує загалом послідовно витримуване парне римування, однозначно свідчать про те, що надскладні форми орнаментування - це далеко не всі пертурбації, які довелося пережити цій народній пісні в процесі свого витворення, побутування та поширення.

У цілому ж, модифікаційні можливості орнаментування (зокрема й стилістичного) певною мірою унаочнює зіставлення двох редакцій одного й того ж народнопісенного тексту - у цьому випадку базового з послідовно витриманим V4462 (хоча й, потрібно відзначити, не зовсім досконалого в змістовому відношенні):

Повінь, повінь, буйон вєцьор, з зєльоного га(га)ю;

Прибудь, прибудь, мой мілєнькой, із чужого краю.

Ой як же мнє повєваці - зєльон гай вусокій,

Ой як же мнє прибуваці - чужий край дальокій.

Глибокіє коладзєзі, залєзниє кручьє13,

Прибудь, прибудь, мой мілєнькой, мнє без цєбє скучно14.

і його вельми розпростореною, структурно досить таки нестабільною переробкою, зате сюжетно цілковито викінченою, ба навіть розбудованою понаднормовими поетичними варіаціями (2-3, 6-7 строфи) та хіба приконтамінованою іншою вставкою (другий рядок 4 строфи й ціла 5 строфа)15: 42

Очевидно, цей віршовий рядок - чужорідна вставка, запозичена з іншої доволі популярної ліричної пісні власне з таким початком, але з синонімічною заміною прикметника в останній силабічній групі: “Ой глибокі колодязі, золотії ключі...” [1, № 17; 9, № 17].

Далі доконтаміновано інший сюжет про милого, від якого вісті з чужини приносить чорна галка.

Навпроти кожного рядка зазначена його реальна віршова структура.

Ох і повій, повій, буйний вітре, та з глибокого яру; V467

Ох і прибудь, прибудь та ти, мій миленький, та з далекого краю. V667

Ох і рад би я повівати, так глибокії яри; V547

Ох і рад би я, серце, к тобі прибувати, так далекії краї; V767

Ох і рад би я повівати, так лютії морозеньки; V5444

Ох рад би я, серце, к тобі прибувати, так лютії воріженьки. V7644

Ох і прибудь, прибудь, мій миленький, та я з тебе рада буду: V6444

Сю нічку не спала ще й другу не буду, за тобою, серце, як голубка гуду. V6666

|5. Та замочила хустиночку, дрібні сльози витираючи, V5445

Ой і видивила свої карі очі, тебе, серце, виглядаючи Або: чекаючи (примітка збирача). Від лат. conversio - перетворення, зміна; в даному випадку - перетворення, зміна віршової структури.. V6645-4

Не повіває буйний вітер із глибокого яру, V547

Ой і не прибуває козак молоденький із далекого краю V767

Та не повіє буйний вітер та із степу широкого; V5444

Ой і не гляди, не жди, молода дівчино, козаченька чорноокого. V7645

Ой не повіє буйний вітер та із чистого поля; V547

Ой не жди, не жди того козаченька - видно, твоя така доля. V5644

Понятійно-термінологічну систему стилістичних засобів орнаментування пісенного вірша загалом можна представити так:

Схема 4.

Усі вище описані орнаментальності - інтерполяційні прості, складні та стилістичні, безумовно, вже міняють мелотип у його строгому (класичному) значенні [14, с. Х-ХІ; 4, с. 123; 5, с. 194; 3, с. 20; 13 тощо], та все ж не настільки далекосяжно, як останній з ряду та найскладніший рівень (ступінь) ритмічної модифікації народнопісенного вірша - його конверсія11. Про це йтиметься вже в наступній розвідці.

Список використаної літератури

1. Вовчок Марко. Двісті українських пісень / Марко Вовчок, Едуард Мертке. - Лейпціг, Вінтертур, 1866. - Зошит 1.

2. Гапон Л. Вибрані пісні з голосу Уляни Кот / Людмила Гапон. - Рівне, 2006.

3. Гошовский В. У истоков народной музыки славян / Владимир Гошовский. - М., 1971.

4. Квитка К. Избранные труды: В 2 т. / Климент Квитка. - М., 1971. - Т. 1.

5. Квитка К. Об областях распространения некоторых типов белорусских календарных и свадебных песен / Климент Квитка // Белорусские народные песни. - М.; Л., 1941.

6. Квітка К. Українські народні мелодії / Квітка Климент. - К., 1922.

7. Квітка К. Українські пісні про дітозгубницю / Климент Квитка // Етнографічний збірник Української Академії Наук. 1926. Кн. 3. С. 117-137; 1927. Кн. 4. С. 31-70 + 18 с. нотного додатку. = Окрема відбитка. К., 1927. Повідомлення Кабінету Музичної Етнографії. № 3.

8. ЛеонтовичМ. Народні пісні : у 5 дес. / Микола Леонтович. - К., 1921. - Дес. 4.

9. ЛисенкоМ. Збірник українських пісень: У 7 вип. / Микола Лисенко. - Лейпціг, Київ, 1868. - Вип. 1.

10. Луканюк Б. Ритмічне варіювання / Богдан Луканюк // Сьома конференція дослідників народної музики червоноруських (галицько-володимирських) та суміжних земель : матеріали. Львів. - 1996. С. 3-18 = Етномузика : зб. наук. ст. та мат. - Львів, 2011. - Число 7 (2010). CD. Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Вип. 26.

11. Луканюк Б. Ритмічне варіювання: Аплікація / Богдан Луканюк // Етномузика: Зб. наук. ст. та мат. Львів, 2011. Число 7 (2010). С. 71-78. Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Вип. 26.

12. Луканюк Б. Ритмічне варіювання: Інтерполяція / Богдан Луканюк // Вісник Львівського університету. - Львів, 2011. (Серія: мистецтвознавство; Вип. 10). - С. 90-113.

13. Луканюк Б. Станіслав Людкевич як зачинатель типологічної школи в українському етномузикознавстві / Богдан Луканюк // Пам'яті Яреми Якубяка (1942 - 2002). Львів, 2007. С. 140-161. Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Вип. 16.

14. Людкевич С. Передмова / Станіслав Людкевич // Роздольський Йосип, Людкевич Станіслав. Галицько-руські народні мелодії : у 2 ч. - Львів, 1906. - Ч. 1.

15. Музичний фольклор Полісся у записах Ф. Колесси та К. Мошинського. - К.,, 1985.

16. Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. - К., 1974.

17. РоздольськийЙ. Галицько-руські народні мелодії : у 2 ч. / Йосип Роздольський, Станіслав Людкевич. - Львів, 1906, 1907 (1908). Етнографічний збірник НТШ. Т. ХХІ-ХХІІ.

18. Українське народне багатоголосся: Збірник пісень. -К., 1963.

19. Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич. - К., 1982.

20. Эвальд З. Песни Белорусского Полесья / Зинаида Эвальд. - М., 1979.

21. Джерела нотних прикладів № 35 - Квітка К. Українські народні мелодії. - К., 1922. № 586.№ 36 - Там само. № 372.№ 37 - Там само. № 468.№ 38 - Там само. № 487.

22. № 39 - Пісні Поділля: Записи Насті Присяжнюк в селі Погребище. 1930-1970 рр. К., 1976.С. 361.

23. № 40 - Конощенко А. Українські пісні з нотами: У 3 сотнях. Київ, 1906. Сотня 3. № 80.

24. № 41 - Музичний фольклор Полісся у записах Ф. Колесси та К. Мошинського. К., 1985.№ 127ab.

25. № 42 - Лисенко М. Збірник українських пісень: У 7 вип. Лейпціг, К., 1868. Вип. 1. № 27.

Стаття надійшла до редколегії 12.02.2014 Прийнята до друку 23.04.2014

Размещено на Allbest.ru