Піаністи-композитори з України у системі фахового музичного виконавства та освіти Франції міжвоєнного періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 78.2У; 78.421

Піаністи-композитори з України у системі фахового музичного виконавства та освіти Франції міжвоєнного періоду

Чорнобай Мирослава Юріївна,

здобувач кафедри історії музики Львівської національної музичної академії

ім. М.В. Лисенка

У статті окреслено найістотніші аспекти фортепіанного мистецтва українства на французьких землях. Прослідковано засади становлення творчої особистості провідних представників українського піанізму у середовищі французької діаспори, жанрово-стильову специфіку їх фортепіанного доробку, внесок у розвиток мистецько- освітніх процесів свого середовища та європейського музичного мистецтва в цілому.

Ключові слова: українська діаспора у Франції, фортепіанне виконавство і творчість, музично-мистецькі осередки, жанрово-стильові особливості. мистецтво піанізм фортепіанний

В статье обозначены наиболее существенные аспекты фортепианного искусства украинства на французских землях. Отслежены основы становления личности ведущих представителей украинского пианизма в среде французской диаспоры, жанровостилевая специфика их фортепианного наследия, вклад в развитие художественнообразовательных процессов своей среды и европейского музыкального искусства в целом.

Ключевые слова: украинская диаспора во Франции, фортепианное исполнительство и творчество, музыкально-художественные центры, жанрово- стилевые особенности.

The most important aspects of piano art in Ukraine and France are investigated. The French centre of the Ukrainian community and its culture and cultural activities covering Paris, Metz, Strasbourg, Nancy, Orleans, Lyon and others are analyzed. In France, operated numerous Ukrainian communities. In these years, many outstanding representatives of Ukrainian piano schools visited Paris with different performances: Alexander Ushinskyy, Vladimir Horowitz, the organizer of arts education Volodymyr Hrudyn. Volodymyr Pols activity is connected with the history of professional music educational centers in France. During the emigration to France this musician became the initiator and co-founder of the Russian Musical Society.

Keywords: Ukrainian diaspora in France, piano activity and creativity, music centres, art centers, genre and style features

Дедалі більше зацікавлення у фаховому вітчизняному музикознавстві викликає вивчення полікультурних взаємозв'язків у сфері українського музичного мистецтва. Одним з вагомих векторів даної тематики є форми прояву та творчої взаємодії української діаспори в різних країнах галузі музичного мистецтва, композиторської творчості та фахової педагогіки. Найширше дослідженою є діяльність українських музикантів у Празі, Відні, низці міст Канади та США в періоди переміщення туди світових центрів української еміграції. Багато уваги дослідники приділяють й музичному виконавству і педагогіці у таборах для переміщених осіб в містах Австрії та Німеччини. Натомість французько- українські емігрантські взаємозв'язки у галузі музичного мистецтва, зокрема фортепіанного, залишаються висвітленими відносно мало.

Ця сфера не втрачає актуальності у сьогоденні, оскільки французький діа- спорний осередок українства має тривалу історію, зберігає активну культурницьку діяльність і охоплює Париж, Мец, Страсбург, Нансі, Орлеан, Ліон, Тулузу, Марсель, Бордо та ін.

Так, у м. Сарсель розташоване європейське відділення НТШ, яке має великий архів і бібліотеку, випускає українське періодичне видання "Вісті з Сар- селю"1. Як науковий заклад, у Парижі діє Бібліотека ім. Симона Петлюри, яка є культурним центром, де регулярно відбуваються виставки і конференції, вшановуються визначні дати української історії2. При Інституті східних мов Сор- бони зберігається Архів української еміграції. У його фондах є музичні видання, афіші, програми концертів, фотодокументи, матеріали приватних архівів та мистецьких інституцій. У французькій столиці працює Культурно- інформаційний центр Посольства України у Франції (аналогічний за функціями є лише у Москві). Під патронатом посла України у Франції Олександра Купчи- шина проводяться "Українські сезони в Парижі".

Музична освіта для дітей української діаспори та французької молоді, що бажає більше знати про нашу країну, пов'язана з діяльністю "Школи мистецтв" (директор школи Олена Місталь - громадянка Франції українського походження). Її діяльність розгортається під контролем Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, фахівці якого періодично оцінюють рівень знань українських випускників, даючи їм право сертифікованого вступу до вузів України [5].

Висвітлення діяльності піаністів у контексті музично-мистецьких осередків українців у Франції зустрічаємо у масштабних панорамних оглядах культурно-мистецьких процесів загалом без конкретизації їх генези, мистецько- якісних ознак, українсько-європейських традицій, специфіки форм функціонування у інонаціональному середовищі. Такими є потужна праця Г. Карась "Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття" [3], посібник "Історія української еміграції" (автори Б. Лановик, Р. Гром'як, М. Траф'як) [2], робота С. Наріжного "Українська еміграція" [6] та ін. Іншу групу складають дослідження музично-виховних тенденцій та освітніх інституцій, до яких дотичні вихідці з України (Є. Сєдова [11], М. Копиця [5]). Третя група праць містить аналіз діяльності українських піаністів та композиторів за кордоном (зокрема у Франції). Найбільш дослідженими є постать і доробок Ф. Якименка, проте у працях, присвячених композиторові, домінують твори російського періоду та питання інтенсивної й багатогранної діяльності митця у Празі (Л. Ніколаева [7], Л. Матюшина [9], О. Ковальська-Фрайт [4]). Перебування музиканта у Ніцці та Парижі, як правило, лише побіжно констатується. Значно менше вивчені твори й мистецька діяльність О. Вінклера, В. Поля, В. Грудина, І. Маркевича (О. Підківка [10], Л. Сабанєєв [13], В. Скринченко [12]), з якими пов'язані найбільш істотні аспекти фортепіанного мистецтва українства на французьких землях. Ці напрацювання створюють можливість прослідкувати засади становлення творчої особистості провідних представників українського піанізму в середовищі французької діаспори, жанрово-стильову специфіку їх фортепіанного доробку, внесок у розвиток мистецько-освітніх процесів свого середовища та європейського музичного мистецтва в цілому, що становить мету даної наукової розвідки.

Найвагомішу хвилю еміграції (1905-1930 роки) створили політичні біженці з центральних і східних районів України, а також галицькі селяни- заробітчани. Пік інтенсивності формування діаспорних осередків припадає на період між першою світовою війною та кінцем 1930-х років. "Франція ... у другій половині 1920-х рр. також стає одним із провідних центрів політичної еміграції в Європі. За даними зарубіжних джерел, кількісний склад української еміграції інколи досягав тут 40-50 тис. осіб" [2, 290].

С. Наріжний вказує на функціонування у Франції численних українських громад (Кнютанж, Шалет, Оденле-Тіші, Крезо, Ліон, Омекур, Париж), які проводили активну культурно-мистецьку діяльність у міжвоєнний період (за п'ять років було влаштовано біля 150 вистав та концертів) [6, 107.]. Найстарішою з них є Українська Громада в Парижі (Cercle des Oukrainiens a Paris), створена у 1908 політичними емігрантами з Наддніпрянщини і студентами з Галичини3. У ці роки Париж з гастрольними виступами відвідують видатні представники українських фортепіанних шкіл: піаніст українського походження Олександр Унінський, випускник класу С. Тарновського в Київській консерваторії, який у 1927 р. з золотою медаллю закінчив Паризьку консерваторію у класі Л. Леві і дебютував в Парижі4 (1928); Володимир Горовиць (клас проф. В. Пухальського і Ф. Блуменфельда); виконавець, композитор та організатор мистецької освіти Володимир Грудин (клас проф. Г. Беклемішева). Виступи В. Грудина - випуск-ника Київської та Одеської Консерваторій, виконання його композицій тісно пов'язані з українськими музичними інституціями зарубіжжя: його твори у своєму репертуарі мали Дарія Гординська-Каранович, Любка Колесса, Вадим Кіпа, Галина Лагодинська-Залеська та ін.

Об'ємний фортепіанний доробок митця складають різножанрові твори: Концерт № 1 ор. 13; Концерт № 2 ор. 38; Соната ор. 4; Сюїта ор. 69; Шість прелюдій ор. 10; Прелюдія і Токата ор. 28; Дванадцять етюдів ор. 5; Два етюди ор.7; Бурлеска ор. 12 №1; Токата ор.12 № 2 та ін., про які М. Недзвецький писав: "Творча мова Грудина зближена до імпресіоністичного романтизму. Ключові елементи це ясність структури, форми, логічність розвитку теми, єдність інтонації. Гармонійна тканина доволі складна, побудова акордів часом за квартовими інтервалами" [7, 2].

З історією виникнення осередків фахової музичної освіти у Франції пов'язане ім'я піаніста, композитора, педагога, художника, директора Кримсько- го відділення Російського музичного товариства Володимира Поля (1875-1962) - випускника фортепіанного класу В. Пухальського в Київській консерваторії, з теорії музики - у Е. Риба, учня М. Римського-Корсакова, а згодом - класу з композиції Сергія Танєєва у Москві. В роки еміграції до Франції цей музикант стає ініціатором та співзасновником Російського музичного товариства (1931-1956), під егідою якого працювала "Conservatoire rnsse de Paris Serge-Rachmaninoff". Російська консерваторія була сформована у 1923 р. групою російської інтелігенції за ініціативи та під керівництвом М. Черепніна, яка осіла у французькій столиці, переховуючись від революційних подій на батьківщині. Консерваторія розвинулась з музичної школи при Народному університеті в Парижі, при якій були класи фортепіано, скрипки, співу, духових інструментів.

Керівництво закладом здійснювало "Societe Russe de France" - аналог ро-сійського ІРМО, але на підставі самофінансування. Навчання в консерваторії було побудовано шляхом організації класів і студій. Клас фортепіано та скрипки вели педагоги: проф. П. Ковальов, П. Львовская, Р. Оцуп, Степанова, С. Ме- лін-Беглярова, Б. Зак, А. Рахманова. До 1953 року він вів у консерваторії свої класи композиції і фортепіано, а згодом став п'ятим директором цього закладу. "Почесним директором" Консерваторії був Сергій Рахманінов - частий гість на концертних естрадах Франції та покровитель російської еміграції, а коли його не стало - В. І. Поль, який зберіг це звання до своєї смерті.

В період с 1937 по 1962 В. Поль був співдиректором нотного видавництва "М. П. Бєляєв у Ляйпцігу" (пізніше - в Бонні), та як голова входив до складу його опікунської ради разом з М. Черепніним та Л. Муравйовим.

У його композиторському доробку переважають камерно-вокальні твори, адресовані дружині - камерній співачці Ян Рубан (Ганні Петрункевич). Проте фортепіанні твори займають істотне й знакове місце, відображаючи технічно- виконавські пошуки та світоглядні позиції (ідеалістичний містицизм, впливи праць філософа й проповідника Інайят Хана). Першу групу представляє група творів для лівої руки: "Valse Impromptu" ор.19 № 1; "Valse Romantique" op. 19 № 2; "Poeme: pour la main gauche" ор. 17; редакція композиції О. Скрябіна "Prelude and Nocturne" (всі видані у Ляйпцігу). До другої - альбом фортепіанних перекладів індуських пісень з записів Інайят Хана, здійснених спільно з Сергієм Толстим5.

Помітним явищем на тлі мистецьких процесів еміграції, пов'язаних з Україною, є діяльність одного з найбільш яскравих та самобутніх митців початку ХХ століття українського композитора, піаніста, педагога, науковця, організатора мистецького життя та музично-освітніх осередків Федора Якименка (1876-1945), у творчій діяльності якого фортепіанна музика займає провідне місце. Стильові орієнтири митця сформувалися ще в період навчання у Петербурзькій консерваторії, де його оточення (О. Лядов, О. Глазунов, В. Стасов, І. Репін, М. Антокольський, В. Золотарьов) спонукало до зацікавлення літературно-філософськими творами письменника-астронома Камілля Фламмаріона6, близьких також Олександру Скрябіну. Згодом, перебуваючи на педагогічній роботі у Ніцці (Франція, 1903-1906 рр.), подорожуючи містами Франції та Швейцарії, український митець захоплюється імпресіонізмом та сецесійними композиціями О. Скрябіна, з яким особисто знайомиться у цей час7. Як і О. Скрябіна, його філософсько-світоглядні позиції доповнюють орфічний месіанізм та космогонізм, про що свідчить висловлювання митця: "Бути може, ми вже на зорі великого майбутнього, коли міць Краси переможе всяке серце, всякий розум людини; коли життя людей потече по іншому, більш світлому руслі; коли всі Буття зазвучать чарівною гармонією: і думки, і почуття, і фарби - все життя, перевтілюючись в один стрункий і яскраво-могутній акорд" [цит. за: 9, 133].

Естетичні вподобання Ф. Якименка виявляються несумісними з ідеологією "бєляєвського гуртка" та переконаннями петербурзьких наставників, під тиском яких він змушений вносити корективи у власні твори перед допуском до публікації чи навіть переживати відмови у допуску до друку8.

Розуміння і сприйняття він більшою мірою зустрічає на батьківщині. Власне в період викладання у харківському училищі, він дає авторські концерти, в яких спільно з А. Горовіцем виконав "Весною в Альпах", "Місячне світло на Римському Форумі", "Діти в Люксембурзькому саду" та ін. "Акименко, який завжди прагне ізолюватися від зовнішнього світу, написав ряд найтонших за настроєм, не позбавлених своєрідної "астральної" чарівності, творів...", - писав молодший сучасник Федора Акименко, земляк (харків'янин) і учень, талановитий авангардист- експериментатор серед композиторів зарубіжжя, Йосип Шіллінгер [1].

Осіле проживання Ф. Якименка в Парижі розпочинається в 1928 році, куди він прибув 26 березня 1924 р., маючи серед досягнень працю директором музичних шкіл у Тифлісі на Кавказі (1901-1903) та в Ніцці, керівництво діяльністю музично-педагогічного відділу / факультету в Українському інституті ім. М. Драгоманова у Празі - унікального явища в історії національної освіти.

Перебуваючи в Парижі (1928-1945), концертував як піаніст (1923, 1928), виступав у концертах та благодійних вечорах. У 1927 р. дав сольний концерт в Ніцці. Окрім виконавської, займався педагогічною діяльністю у приватному закладі "Conservatoire russe de Paris Serge-Rachmaninoff". Серед викладачів навчального закладу перших років: Ф. Шаляпін, О. Глазунов, О. Гречанінов та Ф. Якименко. Згодом через конфлікти й матеріальні нестатки відбуваються пошуки інших форм мистецького навчання, що приводить до появи нового навчального закладу: 4 лютого 1932 газета "Відродження" анонсувала відкриття "Російської нормальної консерваторії", керівництво якої Ф. Якименко здійснював як віце-президент / віце-директор спільно з Є. Гунстом [11, 141-152]. У цьому закладі митець виявляє себе як один з організаторів та учасник музичних вечорів Союзу учнів Руської нормальної консерваторії, а 19 листопада 1936-го в салоні графині Сен-Мартен в Парижі відбувся його концерт за участю російських і французьких артистів.

У Парижі були видані його численні фортепіанні композиції та цикли се- цесійно-імпресіоністичної стилістики, нерідко з символістською програмністю. Більшість з них народилися ще в Празі. Такими є: "Ідилічні картин- raVTableaux idylliques" op. 62; "Шість українських П'ЄСУЯІХ Pieses Ukrainiennes" op. 71 (1. Думка, 2. До танцю, 3. Пісня, 4. Весілля, 5. Гречаники, 6. Листопад); "Три п'єси на українські теми'7'Trois pieses sur des themes ukrainienne" (1. Tendre Idylle, 2. Pres du Berceau, 3. Chant de Fete); "Картини

України'У'ТаЬІеаих Ukrainies" (Paris, 1926: 1. Свята, 2. Мак-степ, 3. Бандурист, 4. Гуцулка, 5. Шумка); Deux Morceaux оp. 72; Deux Noctures Mysterieux Op. 73; "Шість простих п'єс для юнацтва" / "Six Pieces Facile [pour la Jeunesse]" оp. 93 (1. Jeu du Faune [Etude], 2. Songe paisible, 3. Sous le ciel de Venise [Etude], 4. Rondes des Gnomes, 5. Les Clochettes, 6. Dans la Campagne) та інші. Дослідник творчості Ф. Якименка Л. Сабанєєв, відзначаючи унікальну вагу його фортепіанного доробку і самовираження, констатує: "Він почуває себе вільно і легко за роялем... Його кращі праці - це просто маленькі напівмістичні фортепіанні композиції, напівастрономічні за тематикою та витончені за формою" [13, 201].

Незаслужено мало знаною є постать харківського композитора, піаніста, музичного критика і педагога Олександра Вінклера (1865-1935). Випускник Музичного училища Харківського відділення Російського музичного товариства (1889, клас фортепіано І. Слатіна), він як піаніст удосконалювався у В. Дювернуа в Парижі, а у Відні в класі Т. Лешетицького з фортепіано та з композиції у К. Навратіла. У Францію митець переїхав після тривалої виконавської та педагогічної практичної діяльності: в Харківському інституті шляхетних дівчат і в музичному училищі (1890-1896), Миколаївському сирітському інституті (1897-1912), Петербурзькій консерваторії (де вів клас фортепіано в 1896-1924 рр. за рекомендацією Т. Лешетицького. Тут серед його учнів від 1905 р. був С. Прокоф'єв). У Франції з 1925 р. піаніст оселився на сході - в м. Безансоні, де до 1935 р. викладав у місцевій консерваторії.

За стилістичними ознаками творчість О. Вінклера належить до пізньоро- мантичного напряму. Найцікавішими знавці вважають його камерно- інструментальні твори, що відрізняються поліфонічною майстерністю та ретельною обробкою фактури, серед яких - Соната для віолончелі та фортепіано ор. 19, присвячена близькому другові О. Глазунову.

Серед фортепіанних композицій митця, які принесли йому визнання в емігрантський період: Variations&Fugue on an Original Theme оp. 1; Deux Morceaux оp. 3 (1. Gavotte, 2. Impromptu a la Schumann); Trois Morceaux [in olden style] оp. 4; Trois Morceaux оp 6 (1. Etude-Humoresque, 2. Berceuse, 3. Valse- Impromptu); Variations & Fugue on a theme of J. S. Bach оp. 12; Trois Morceaux оp. 15 та багато фортепіанних камерних ансамблів: мелодії для голосу і фортепіано, соната для альта і фортепіано, фортепіанний квартет, соната для віолончелі та фортепіано, численні переклади композицій О. Глазунова на фортепіано в 4 руки та на 2 фортепіано9, низка оркестрових творів М. Глінки.

Суттєвим явищем не лише українського, але й світового музичного мистецтва є творчість киянина Ігоря Маркевича (у французькому правописі Igor Markevitch) - піаніста, диригента, композитора, мистецького діяча - представника потужної музичної родини: його брат - знаний віолончеліст Дмитро Мар- кевич10, син - диригент Олег Каетані. Особисте формування пов'язане з Францією, куди родина виїхала у його дворічному віці. Музична освіта, розпочата під проводом батька-піаніста, була продовжена за порадою А. Корто (якому 13-річний юнак виконав ранню фортепіанну композицію "Весілля" / "Noces", 1925) в Нормальній школі музики (Ecole Normale de Musique) в Парижі, де навчався у класах А. Корто як піаніст і у Наді Буланже як композитор.

На замовлення С. Дягілева І. Маркевич написав перший фортепіанний концерт, який особисто виконав на відкритті дягілевських "Російських сезонів" 1929 р. в театрі "Covent Garden". Подальша успішна співпраця з Сержем Лифа- рем у галузі балетної музики11 та видавництвом "Schott", модерністичні пошуки в стилістиці та техніці (зокрема чвертьтонові експерименти, пошуки в руслі "Групи шести" та П. Гіндеміта) висувають його у ряд провідних митців свого часу12. В цей час написані "Прелюдії" для фортепіано з камерним ансамблем (1929) та "Partita" для фортепіано з оркестром (1931). З 1935 року вдосконалює виконавську майстерність під орудою А. Казелли і під впливом його творчості залучається до процесів італійського авангарду. Серед творів цього періоду "Стефан-поет" для фортепіано (1939-1940), Варіації, фуга і послання на тему Г. Ф. Генделя для фортепіано (1941). Водночас, його творам притаманні слов'янські інтонаційні риси та суто французька нюансовість та вишуканість.

З вищенаведеного очевидно, що серед українських піаністів-композиторів у Франції є музиканти, формування яких відбувається в лоні українського (В. Грудин) чи російського середовища (Ф. Якименко), на перетині шкіл (В. Поль - Київ-Москва, О. Вінклер - Харків-Париж-Відень), у контексті французького творчого оточення (І. Маркевич). Вони постають організаторами музично-освітніх закладів в українському, російському середовищах, а також у навчальних закладах Франції.

У кожного з цих митців було інтенсивне концертно-гастрольне життя, що створило сприятливий прецедент для популяризації української композиторської творчості (в т.ч. власної). Доробок українських піаністів в еміграції відрізняється жанровим та стильовим багатством, різноплановістю виконавських складів, актуальністю, передовими художніми пошуками. Таким чином, можемо стверджувати про представницькі позиції української складової музичного мистецтва у контексті французької еміграції, вагомість діяльності й композиторського доробку педагогів-піаністів у начальних закладах діаспорних та національних осередків фахового музичного шкільництва, потужну і гідну участь українських музикантів у концертному виконавстві і творчості.

Література

1. [Бах] Смерть на площади Сен-Мишель / [Бах] // ХайВей. - 2007. - 5 июня - [Елек-тронний ресурс]. - Режим доступу: http://h.ua/story/44739/

2. Історія української еміграції: Навч. посібник / Б. Лановик, Р. Гром'як, М. Траф'як та ін. ; за ред. Б. Лановика. - К. : Вища школа, 1997. - 520 с.

3. Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття: монографія / Ганна Карась. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. - 1300 с.

4. Ковальська-Фрайт О. Символістські тенденції у програмних фортепіанних творах Ф. Якименка / Оксана Ковальська-Фрайт // Музична україністика: сучасний вимір: зб. статей пам'яті професора Антона Мухи / Ред.-упор. О. Кушнірук. - К. : ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, 2009. - Вип. 3. - С. 188-199.

5. Копиця М. Клаптик України в "золотому трикутнику" Парижа / Маріанна Копиця // День. - 2012. - № 106. - 21 червня.

6. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 19191939 (матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої) / Симон Наріжний. - К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. - 272 с.

7. Недзведзький М. В.В. Грудин і його творчість / М. Недзвецький // Вісті (Сан Пау- ло, Мінн., США). -1968, ч. 2 (25). - С. 2-7.

8. Ніколаєва Л. Фортепіанні твори Ф. Якименка: образність і стилістика / Лідія Ніко- лаєва // Українська фортепіанна музика та виконавство: стильові особливості, зв'язки з музи-чною культурою Західної Європи: Матеріали ІІІ конференції Асоціації піаністів-педагогів України 17-20 жовтня 1994 р., Львів / Упор. та ред. Н. Кашкадамової. - Львів, 1994. - С. 48-51.

9. Матюшина Е.В. Художественный мир Ф. С. Акименко: дисс. ... канд. искусство-ведения: спец. 17.00.02: Музыкальное искусство / Екатерина Владиславовна Матюшина. - М., 2006. - 249 с.

10. Підківка О. Після довгих років забуття (Про життя і творчість українських компо-зиторів) / Олег Підківка. - Дрогобич : Посвіт, 2008. - 266 с.

11. Седова Е.Е. Русская музыкальная культура как фактор национального воспитания в Российском Зарубежье / Е.Е. Седова // Мир образования - образование в мире: Научно- метод. журнал. - 2008. - №2 (30). - С.141-152.

12. Скринченко В. Музична історія Ігоря Маркевича / Володимир Скринченко // Все-світ. - 2013. - №5-6. - С. 259-262.

13. Sabaneyev L. Modern Russian composers / L. Sabaneyev. - New York, 1927. - 251 p.

References

1. [Bakh] Smert' na ploshchadi Sen-Mishel' / [Bakh] // KhaiVei. - 2007. - 5 iiunia - [Elektronnii resurs]. - Rezhim dostupu: http://h.ua/story/44739/

2. Istoriia ukrainskoi emihratsii: Navch. posibnyk / B. Lanovyk, R. Hromiak, M. Trafiak ta in. ; za red. B. Lanovyka. - K. : Vyshcha shkola, 1997. - 520 s.

3. Karas H. Muzychna kultura ukrainskoi diaspory u svitovomu chasoprostori ХХ stolittia: monohrafiia / Hanna Karas. - Ivano-Frankivsk : Misto NV, 2012. - 1300 s.

4. Kovalska-Frait O. Symvolistski tendentsii u prohramnykh fortepiannykh tvorakh F. Yakymenka / Oksana Kovalska-Frait // Muzychna ukrainistyka: suchasnyi vymir: zb. statei pamiati profesora Antona Mukhy / Red.-upor. O. Kushniruk. - K. : IMFE im. M.T. Rylskoho, 2009. - Vyp. 3. - S. 188-199.

5. Kopytsia M. Klaptyk Ukrainy v "zolotomu trykutnyku" Paryzha / Marianna Kopytsia // Den. - 2012. - № 106. - 21 chervnia.

6. Narizhnyi S. Ukrainska emihratsiia. Kulturna pratsia ukrainskoi emihratsii 1919-1939 (materialy, zibrani S. Narizhnym do chastyny druhoi) / Symon Narizhnyi. - K. : Vyd-vo im. Oleny Telihy, 1999. - 272 s.

7. Nedzvedzkyi M. V.V. Hrudyn i yoho tvorchist / M. Nedzvetskyi // Visti (San Paulo, Minn., SShA). - 1968, ch. 2 (25). - S. 2-7.

8. Nikolaieva L. Fortepianni tvory F. Yakymenka: obraznist i stylistyka / Lidiia Nikolaieva // Ukrainska fortepianna muzyka ta vykonavstvo: stylovi osoblyvosti, zviazky z muzychnoiu kulturoiu Zakhidnoi Yevropy: Materialy III konferentsii Asotsiatsii pianistiv-pedahohiv Ukrainy 17-20 zhovtnia 1994 r., Lviv / Upor. ta red. N. Kashkadamovoi. - Lviv, 1994. - S. 48-51.

9. Matiushina E.V. Khudozhestvennyi mir F. S. Akimenko: diss. ... kand. iskusstvovedeniia: spets. 17.00.02: Muzykal'noe iskusstvo / Ekaterina Vladislavovna Matiushina. - M., 2006. - 249 s.

10. Pidkivka O. Pislia dovhykh rokiv zabuttia (Pro zhyttia i tvorchist ukrainskykh kompozytoriv) / Oleh Pidkivka. - Drohobych : Posvit, 2008. - 266 s.

11. Sedova E.E. Russkaia muzykal'naia kul'tura kak faktor natsional'nogo vospitaniia v Rossiiskom Zarubezh'e / E.E. Sedova // Mir obrazovaniia - obrazovanie v mire: Nauchno-metod. zhurnal. - 2008. - №2 (30). - S.141-152.

12. Skrynchenko V. Muzychna istoriia Ihoria Markevycha / Volodymyr Skrynchenko // Vsesvit. - 2013. - № 5-6. - S. 259-262.

13. Sabaneyev L. Modern Russian composers / L. Sabaneyev. - New York, 1927. - 251 p.

Размещено на Allbest.ru