Музикологічна діяльність Влодзімєжа Позьняка та Станіслава Голяховського в контексті музичного життя Польщі першої половини ХХ століття

Размещено на http://allbest.ru

1

УДК 78.07

Музикологічна діяльність Влодзімєжа Позьняка та Станіслава Голяховського в контексті музичного життя Польщі першої половини ХХ століття

О.А. Гиса

Друга половина ХІХ - початок ХХ століття - один з найважливіших періодів історії польського музичного життя, на який припадає загальне його піднесення, становлення і розквіт польської національної музикологічної школи. У складних умовах соціально-політичних подій того часу відбувається консолідація художніх сил, помітною стає професіоналізація польського музичного мистецтва внаслідок зміни співвідношення між фаховими й аматорськими художніми силами.

У плеяді відомних діячів музичної культури Польщі першої половини ХХ століття особлива роль належить Влодзімєжу Позьняку та Станіславу Голяховському. Музикологічна діяльність польських учених недостатньо висвітлена в українському музикознавстві і потребує більш глибокого осмислення, тому порушена проблема є актуальною

Амплітуда наукової проблематики публіцистичних зацікавлень Влодзімєжа Позьняка та Станіслава Голяховського сьогодні мало потрапляла в поле зору українських та зарубіжних музикознавців. Жанрове та тематичне розмаїття наукового пошуку професора кафедри музикології Ягеллонського університету Влодзімєжа Позьняка частково вивчали польські дослідники Піор Вільк [7], Олександр Фрончкевич [4], Станіслав Ляхович [5], Мечислав Гладиш [2]. Характеристику наукових робіт Станіслава Голяховського подає Мечислав Дробнер [1].

Мета статі - висвітлити науково-публіцистичну діяльність Володзімєжа Позьняка та Станіслава Голяховського в контексті культурно-освітніх традицій першої половини ХХ століття.

Влодзімєж Позьняк - відомий музиколог, фольклорист, музичний критик, педагог, дослідник польської народної музики. Особливо цінними у творчій спадщині вченого були музикознавчі дослідження, які стали помітним явищем у розвитку польського історичного музикознавства.

Музично-критична, публіцистична та музикознавча діяльність Володзімєжа Позьняка разом із його педагогічною працею та іншими сферами творять цілісний портрет одного із основоположників польської музичної культури першої половини ХХ століття [7, с. 462]. Народився Володзімєж Позьняк у Кракові 28 червня 1904 року. У 1928 році закінчив юридичний факультет Ягеллонського університету в Кракові. У цей же час (з 1927 по 1930 роки) вивчав музикологію в Ягеллонському університеті під керівництвом Здіслава Яхімецького на семінаріумі історії і теорії музики.

У 1930 році після здобуття фаху музиколога Володзімєжа Позьняка запросили працювати на посаді асистента в Ягеллонському університеті. Як учень Здіслава Яхімецького він послідовно продовжував наукові традиції свого вчителя. У 1932 році Володзімєж Позьняк отримав ступінь доктора філософії (спеціальність «Музикознавство») за музикознавчу працю «Життя і творчість Єугеніуша Панкевича» [2]. З 1930 по 1937 роки він працював викладачем у консерваторії Музичного товариства в Кракові. У 1934-1935 роках отримує грант від Національного фонду культури Польщі та продовжує навчання з музикології та композиції у Вроцлаві та в Берліні. У 1946 році Позьняк повернувся в Ягеллонський університет й продовжив там працювати як викладач. У 1947 році Володзімєж Позьняк був габілітований як доцент кафедри історії та теорії музики Ягеллонського університету на підставі наукової роботи «Хоровий спів у Польщі» («Pasja choralowa w Polsce»), та з огляду на обрану тематику на затвердження Міністерством наукового ступення доктора (габілітованого) чекав аж дев'ять років.

У 1959-1961 роках Позьняк працював заступником декана філософсько-історичного факультету Ягеллонського університету. У зв'язку з обмеженою кількістю наукових працівників музикологічних секцій, а також з причини смерті завідувача кафедри Стефанії Лобачевскої у 1963 році в Ягеллонському університеті був перерваний набір студентів на музикознавство [5, с. 4].

Володзімєжу Позьняку довелося докласти чимало зусиль для відновлення цієї секції. Лише у 1966 році набір студентів зі спеціальніші «Музикологія» було відновлено. Через декілька місяців (21 січня 1967 року) Володзімєж Позьняк помер. У центрі наукових зацікавлень Володзімєжа Позьняка була насамперед історія польської музики XIX століття. За період роботи на кафедрі музикології Ягеллонського університету вчений опублікував ряд цінних наукових досліджень, які не втратили своєї актуальності й сьогодні. Так, у 1966 році вийшла друком його праця «Історія польської музичної культури» (другий том).

Наслідком зацікавлення творчістю польських композиторів стали монографії «Антоній Генріх Радзивілл» (1957), «Сольна пісня у творчості Михайла Клеофаса Огінського» (1934). Виклад матеріалу в цих серйозних наукових працях характеризується різноманітністю образного мислення, багатством стильової лексики. Прикметною ознакою такого роду праць є широта й точність фактологічних даних, схильність до аналітичних міркувань та оригінальності суджень, що визначають високий рівень компетентної обізнаності автора.

Водночас такий стиль музичної аналітики та експресивна оцінка діяльності композиторів ХІХ століття мали цілеспрямовану патріотичну мету та сприяли зацікавленості молодого покоління творчістю попередників та перспективою подальшого наукового опрацювання музичного доробку рідного краю.

З метою можливості доступу ширшого кола дослідників до стародруків Влодзімєж Позьняк взяв активну участь у виданнях творів Єутеніуша Панькевича, Владислава Желеньского, Зигмунта Носковського, Генріка Мельцер-Щавиньского, Михайла Клеофаса Огінського і Кароля Курпиньского. Зокрема, Влодзімєж Позьняк написав вступне слово до збірок праць вищезазначених композиторів, де подав детальний аналіз творчості митців, окреслив їхню роль у становленні польської музичної культури [7].

У 1953 році Влодзімєж Позьняк опублікував статтю «Здіслав Яхімецький як музичний і театральний критик» («Zdzislaw Jachimecki jako krytyk muzyczny i teatralny») [8, с. 238-246], в якій дослідив стосунки Здіслава Яхімецького з різними періодичними виданнями і різноаспектне спрямування статей, які друкував у них музикознавець. У 1953 році була опублікована ще одна стаття «Посмертні спогади» («Wspomnienie posmiertne») в журналі «Культурний огляд» («Przegld Kulturalny»). Серед чималого переліку досягнень Здіслава Яхімецького Владзімеж Позьняк згадує також не лише про наукові заслуги покійника, а й його радіопередачі, в яких професор охоче ділився своїми глибокими знаннями з широким колом слухачів.

Серед багатогранних зацікавлень наукового керівника Владзімеж Позьняк також описує перелік зроблених ним перекладів поезій і драматичних творів з італійської, німецької (Яхімецький перекладав з-поміж інших і тексти Вагнера) і французької мов.

Другою провідною сферою наукової діяльності музиколога було вивчення польської народної музики. У 1950-1960 роках майбутні музикологи Ягеллонського університету під керівництвом Влодзімєжа Позьняка записували народні мелодії. Транскрибовані матеріали було опубліковано в збірниках «Пісні з Кракова» (1955), «Пісні з Живця» (1955), «Краківські народні пісні» (1956).

Вперше у польській музикології Позьняк використовував статистично-порівняльний метод дослідження при вивченні тональностей польської народної музики. Музикознавча спадщина Влодзімєжа Позьняка багаточисленна й різноаспектна. Вона містить і оглядові статті, присвячені ювілейним датам видатних композиторів, й інші студії, що порушують питання історичного розвитку музичної культури, роль визначних митців у цьому процесі, їхні погляди й аналіз композиторського стилю та їхньої творчої спадщини.

З ініціативи Влодзімєжа Позьняка вийшли друком збірки «Бібліографія польських часописів музичних» (за редакцією Тадеуша Струмілли i Казимира Міхальського), «Ехо музичне» (1877-1882), «Ехо музичне і театральне 1883-1907 років», опубліковані в Кракові в 1965-1973 роках. Крім цього, Влодзімєж Позьняк був автором деяких статей-гасел у «Польському біографічному словнику» («Slownik muzykow polskich» (Т. 8-13) і «Малої музичної енциклопедії» «Malej encyklopedii muzyki»). Влодзімєж Позьняк є автором декількох підручників та навчальних посібників: «Історія інструментовки» (1965) - один із перших у Польщі такого роду видань, та «Музична палеографія» (1955).

Жанровий спектр публікацій Влодзімєжа Позьняка представлений фактично всіма типами музичної критики. Професор працював в інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних жанрах. Значну частину публіцистичної спадщини складають критичні статті, що є одним із найпоширеніших аналітичних жанрів періодичної преси.

Усі відомі статті Влодзімєжа Позьняка - це дослідження на якусь значну й важливу мистецьку тематику, в яких автор постає ґрунтовним знавцем багатогранного історичного й фактологічного матеріалу, а літературний виклад характеризується концептуальністю, цілеспрямованістю, логічністю, аргументованістю та барвистістю мови.

Такі аналітичні студії музикознавця розкривають проблеми історичного розвитку музичної культури, роль визначних митців у цьому процесі, їхні погляди, аналіз композиторського стилю та творчої спадщини.

Статті Влодзімєжа Позьняка надруковані в популярних у той час періодичних виданнях Польщі. Серед них: «Оркестр», «Музичний квартальник», «Музика», «Музичний рух», «Музичний календар Гессе», «Швейцарська музична газета» та «Музичні вісті» [7, с. 462].

Влодзімєж Позьняк вів активну суспільно-громадську діяльність. Він був членом Спілки польських композиторів, а з 1948 року працював на посаді секретаря підкомітету музикознавства; був одним із засновників і президентом Асоціації молодих польських музикантів (1931-1939), керівником концертного відділу Краківської філармонії (1955-1958).

Сучасники Влодзімєжа Позьняка констатують, що для нього властивою була невтомна енергія, творчий ентузіазм та неабиякий професіоналізм. Професор брав активну участь в організації та проведенні музичних імпрез, ювілейних концертів, творчих звітів. Його діяльність не обмежувалася лише теоретичними працями. Влодзімєж Позьняк був знаний і власним композиторським доробком, який представляв різноманітні жанри. Жанровий діапазон його творів вражає розмаїттям - вокальними та хоровими композиціями, інструментальними опусами для фортепіано («Варіації і фуга»), камерною музикою («Квінтет для флейти, гобоя, кларнета, фагота і ріжка»), твори для духового оркестру («Романтична симфонія») тощо [7, с. 463].

Вагомий внесок у краківську музикологію зробив і Станіслав Голяховський (народився 12 грудня 1907 року в м. Цешин). Він був продовжувачем наукових традицій свого вчителя З. Яхімецького. Основною сферою наукових зацікавлень Станіслава Голяховського була життєва і творча діяльність Кароля Шимановського. Після здобуття фаху музиколога в Ягеллонському університеті (в 1935 році отримав диплом магістра) Станіслав Голяховський за сумісництвом виконував обов'язки старшого асистента (1907-1951 роки).

Голяховський здобув музичну освіту у консерваторії Музичного товариства в Кракові та на кафедрі музикології філософського факультету Ягеллонського університету, де розпочав навчання у 1928 році. Його як продовжувача наукових інтересів Здіслава Яхімецького з 1943 року основною сферою була життєва і творча діяльність Кароля Шимановського.

Разом з дружиною із неабияким ентузіазмом Станіслав Голяховський збирає і робить описи автографів композитора Шимановського, твори, листи, сімейні документи і фотографії, звіряє копії рукописів, сам копіює чимало матеріалів, активно спілкується із друзями композитора, записує їхні спогади. польський вокальний голяховський позьняк

Опрацювання окремих фактів, пов'язаних із біографією і творчістю Кароля Шимановського, були підготовкою до написання фундаментальної монографії про композитора. На жаль, ученому не вистачило часу для її завершення. Як пробний варіант вона була видана у 1948 році під назвою «Кароль Шимановський» («Karol Szymanowski») [3] і декілька разів перевидана (в тому числі німецькою мовою [1, с. 364]. Крім постаті Кароля Шимановського, науковець досліджував церковну музику. Починаючи з 1926 року, Гуляховський залишив багато заміток і матеріалів про творчість Юзефа Ельснера. Особливу увагу вчений надавав дослідженню музичної акустики.

У 1949 році він приступив до написання підручника з музичної акустики для вищих навчальних закладів. На жаль, через смерть його не завершив, а друком ця праця вийшла посмертно. Цю працю з титульною назвою «Музична акустика» («Акшіука muzyczna») завершив і доповнив М. Дробнер у 1953 році [1]. Станіслав Голяховський померу січні 1951 року [1, с. 50].

Влодзімєж Позьняк та Станіслав Голяховський - вихованці польської музикологічної школи Здіслава Яхімецького - найпослідовніше продовжували лінію свого вчителя у дослідженні музично-історичних пам' яток і протягом свого життя дотримувалися принципу об'єктивності та достовірності історичних фактів, ґрунтовного і фахового вивчення яких допомогло відкрити невідомі сторінки польської музики.

Вищесказане переконливо засвідчує, що польські музикологи й дотепер сповідують методологічні засади свого вчителя - професора Здіслава Яхімецького, поглиблюючи його у нових умовах естетичної дійсності та активно розбудовуючи музикознавчий дискурс, започаткований Здіславом Яхімецьким. Монолітність краківської музикологічної школи - у безперервній тяглості традицій, закладених засновником і продовжених кількома поколіннями його учнів.

Отже, наукова, творча та публіцистична спадщина Влодзімєжа Позьняка та Станіслава Голяховського відзначається широким спектром жанрів та багатовекторною тематикою. В основному їх цікавила проблематика історії польської музики XIX - XX століть, дослідження польської народної музики, музичної акустики, музичної етнографії, а також творчої особистості Кароля Шимановського, Пйотра Еугеніуша та інших польських композиторів.

Влодзімєж Позьняк та Станіслав Голяховський належали до непересічних діячів музичної культури Польщі першої половини ХХ століття. Їхні постаті вирізняються серед інших культурно-громадських діячів своєю невтомною працею та постійним нагромадженням ідей. Творчість Влодзімєжа Позьняка та Станіслава Голяховського відіграла важливу роль у національному музичному розвої, а постійна мистецька діяльність сприяли розвитку та піднесенню музичної культури Польщі.

Література

1. Drobner M. Prof. Stanislaw Golachowski / M. Drobner // Muzyka. - № 2. - 1951. - S. 49-50.

2. Gladysz M. Wlodzimierz Pozniak jako folklorysta / M. Gladysz. - Etnogr. Pol, T. 12. - Krakow, 1968. - S. 145-152.

3. Golachowski S. Karol Szymanowski / S. Golachowski // Czytelnik. - Lodz, 1948. - 80 s.

4. Fr^czkiewicz A. Wlodzimierz Pozniak (1904-1967) / A. Fr^czkiewicz. - Muzyka. - №1. - 1967. - S. 6-7.

5. Lachowicz S. Wlodzimierz Pozniak / S. Lachowicz. - [Nekr.] Tyg. Powsz. - №8. - Krakow, 1967. - S. 4.

6. Parzynski J. Wlodzimierz Pozniak 1904-1967 / J. Parzynski. - Ruch Muzyczny. - №7. - Krakow, 1967. - S. 5-6.

7. Pior W. Wlodzimierz Pozniak / W. Pior. - Zlota ksi^ga Wydzialu Historycznego ; [red. Julian Dybiec]. - Krakow, 2000. - S. 462-463.

8. Pozniak W. Zdzislaw Jachimecki jako krytyk muzyczny i teatralny / W. Pozniak // Pamitnik Teatralny : czasopismo kwartalne poswi^cone historii i krytyce teatru, № 4 (8), 1953. - S. 238-246.

Анотація

УДК 78.07

Музикологічна діяльність Влодзімєжа Позьняка та Станіслава Голяховського в контексті музичного життя Польщі першої половини ХХ століття. О. А. Гиса

У статті висвітлено життєвий і творчий шлях відомих польських музикологів і публіцистів Влодзімєжа Позьняка та Станіслава Голяховського крізь призму музичного життя Польщі першої половини ХХ століття. Проаналізовано науково-публіцистичну діяльність доктора філософії (спеціальність «Музикознавство») Влодзімєжа Позьняка та магістра філософії (спеціальність «Музикознавство») Станіслава Голяховського.

Ключові слова: наукова спадщина, публіцистика, музична стилістика, кафедра музикології Ягеллонського університету.

Аннотация

Музыкологическая деятельность Влодзимежа Позьняка и Станислава Голяховского в контексте музыкальной жизни Польши первой половины ХХ века. О. А. Гиса

В статье освещен жизненный и творческий путь известных польских музыковедов и публицистов, Влодзимежа Позьняка и Станислава Голяховского в контексте музыкальной жизни Польши первой половины ХХ века. Проанализирована научно-публицистическая деятельность доктора философии (специальность «Музыковедение») Влодзимежа Позьняка и магистра философии (специальность «Музыковедение») Станислава Голяховского.

Ключевые слова: научное наследие, публицистика, музыкальная стилистика, кафедра музыкологии Ягеллонского университета.

Annotation

Musicological activities Wlodzimierz Pozniak and Stanislaw Golachowski in the context of musical life in Poland of the first half of the twentieth century. O. A. Gysa

The life and career of the famous Polish musicologists and publicist Wlodzimierz Pozniak and Stanislaw Golachowski in the context of musical life of the first half of the twentieth century in Poland have been highlighted in this article.

The history of Polish music of XIX century was in the center of scientific interests of Wlodzimierz Pozniak primarily. He had published a number of valuable studies as the scientist while he had worked at the department of musicology of the Jagiellonian University and that are still relevant today.

For example he had published his book «History of Polish musical culture» (second volume) in 1966. Such books as «The vocal song in the works of Michael Kleofas Oginski» (Romans wokalny w tworczosci M.K Oginskiego) (1934), «Henry Anthony Radziwill» (A.Radziwil) (1957) had became the result of his interest in art works of these Polish composers.

Wlodzimierz Pozniak (1904-1967) has a special role in the galaxy of eminent personalities of the Polish musical culture of the first half of the twentieth century. Wlodzimierz Pozniak is well-known musicologist, folklorist, music critic, teacher and researcher of Polish folk music.

Musicological researches which became a remarkable event in the development of the Polish historical musicology were especially valuable in the creative legacy of this artist.

Wlodzimierz Pozniak's activities in the spheres of music critic, journalism and musicology, along with his teaching and other activities, create a comprehensive picture of one of the founders of the Polish musical culture of the first half of the twentieth century.

Wide genre spectrum of Wlodzimierz Pozniak's posts (articles) represents virtually almost all types of the music criticism.

Professor had worked in informational, analytical, artistic and journalistic genres. Criticisms, which is one of the most popular analytical genres in periodicals, is the main part of journalistic heritage of Wlodzimierz Pozniak.

All known articles of Wlodzimierz Pozniak are studies upon some significant and important artistic subjects, in which the author represents himself as an expert in wide range of historical and factual material, while literary presentation characterized by conceptuality, purposefulness, consistency, argumentation and brightness of language.

These analytical studies of this musicologist reveal problems of historical development of the musical culture, the role of the prominent artists in that process, their views, analysis of their composing style and artistic heritage.

Stanislaw Golachowski had made an important contribution to the Krakow's musicology. He continued scientific traditions of his teacher Zdzislaw Jachimecki. Vital and creative activities of Karol Szymanowski was the main area of scientific interests of Stanislaw Golachowski.

This scientist studied church music as well, in addition to research upon the figure of Karol Szymanowski [3].

Stanislaw Golachowski had left many notes and materials on creativity of Joseph Elsner starting since 1926. Stanislaw Golachowski as a scientist devoted a particular attention to the research of the musical acoustics.

He began to write a textbook for high schools upon theme of musical acoustics in 1949. Unfortunately, this textbook was not completed because the death of the author.

Completed and supplemented by M. Drobner textbook «Akustyka muzyczna» (1953) was published posthumously [1]. Stanislaw Golachowski died in January 1951.

That is why Wlodzimierz Pozniak and Stanislaw Golachowski belonged to the outstanding figures of Polish musical culture of the first half of the twentieth century.

His figure had stood particularly out among other cultural and public figures of that time.

Art works and creativity of Wlodzimierz Pozniak and Stanislaw Golachowski played an important role in the national musical process of that days, his social and artistic activities had contributed to the development and elevation of the musical culture in Poland.

Key words: scientific heritage, journalism, musical style, musicology department of the Jagiellonian University.

Размещено на Allbest.ru