Размещено на http://www.allbest.ru/

Музика як засіб естетичного виховання у педагогічній спадщині Софії Русової?

Ірина Каспрук

Софія Федорівна Русова увійшла в історію як видатний український педагог, автор оригінальної концепції національного виховання. Її життєве кредо - “жити задля наших дітей”.

Педагогічні ідеї С.Русової - це історія української педагогічної думки, всебічний в історичному, національному, педагогічному, психологічному плані, науковий аналіз специфіки українського дитячого садка і школи.

Наукова творчість цієї громадської діячки, педагога й ученого, присвячена саме розкриттю та обґрунтуванню умов всебічного розвитку особистості, її національному становленню в сім'ї, у дошкільному закладі та школі. Важливою складовою цього процесу є естетичне виховання, яке, як підкреслювала С.Русова, багато значить для розвитку почуттів дитини.

Для сучасних педагогів вже цілком зрозуміло, що, крім освіти, крім фізичного, морального і релігійного виховання, дитина потребує ще виховання естетичного, бо ніщо не може дати такого піднесення духу , як глибоке почуття краси.

Краса - це гармонія. Від естетичних вражень ця гармонія, упорядкованість переходять в серце дитини, формують звички, виявляються в красі поводження, в граціозності всіх рухів, гармонійності вчинків, викликають інтерес до усього гармонійного.

Серед джерел естетичних впливів (гарно оформлене приміщення, малюнки, природа тощо), важливого значення Софія Федорівна надавала музиці, зокрема українським народним пісням та інструментальним творам. При майстерному використанні, остання стає могутньою силою у формуванні особистості. Взагалі музика, розуміння музичних творів дає людям так багато насолоди і приємності, так освітлює життя, що виховання мусить вживати усіх засобів, щоб дати можливість розвинутися усім музичним нахилам дітей. Тому такою важливою є місія вихователя, зокрема його вміння створити, відповідно до індивідуальності кожного, педагогічні умови ефективного впливу музичного мистецтва на психіку дитини, її інтелектуальний розвиток.

С.Ф.Русова походить і з заможної сім'ї Ліндфорсів, у якій значну увагу приділяли різнобічному розвитку дітей, які виховувались на засадах любові й поваги до рідної землі. Маючи блискучі музичні здібності, вона захоплювалась грою на фортепіано. Їй радили вступати до консерваторії, але через несподівану смерть батька все змінилося, і Софія своє подальше життя поєднала із педагогічною роботою в дитячому садку, школі. Та музика не полишала Софії ніколи. Про ставлення С.Русової до музики взагалі та до української музики зокрема, свідчить доброчинна діяльність Софії Федорівни, здійснювана на підтримку різноманітних концертів та вистав українського спрямування. Під впливом свого майбутнього чоловіка Олександра Русова, Софія здійснила своє перше етнографічне дослідження - в Олешні збирала і записувала колядки, щедрівки, обряди, казки. У Київському кадетському корпусі С.Русова читала юнакам лекції з музики.

Однією з цікавих сторінок життя і діяльності Софії Русової є її знайомство з Миколою Віталійовичем Лисенком - основоположником української музичної класики, людиною, яка спрямувала усі сили на розбудову української культури. Дочки Ліндфорсів - Марія та Софія - збирали у себе гурток, куди входили люди з передовими поглядами.

Серед членів гуртка були Микола Лисенко та Михайло Старицький. Слід відзначити, що родини Русових та Лисенків єднала ніжна, сердечна приязнь, яка базувалася не тільки на поглядах щодо політики, а й глибоко мистецьких та щиро людських стосунках. Після повернення М.Лисенка з Петербурга, сім'ї неодноразово зустрічалися на численних концертах Миколи Віталійовича та дружніх сімейних зустрічах. Для влаштування М.Лисенкові концертів, Русови не шкодували ні праці, ні часу, ні здоров'я - де б не проходив концерт - чи у Чернігові, чи у Полтаві, чи у Києві.

• Гостюючи у Русових, М.Лисенко завжди грав і наспівував свої пісні, бо вважав Олександра Русова одним із кращих співаків-аматорів, а для Олександра не було більш улюбленого композитора, як М.Лисенко. Русови часто бували у Лисенків. У цьому домі завжди велися розмови про Україну та її розбудову. У своїх споминах Софія Русова писала: “Я можу сміливо сказати, що найкращі хвилини мого життя в Києві - то були хвилини, проведені в квартирі Миколи Віталійовича Лисенка, коли я слухала його часто ще й не викінчених творів, але повних вже глибокої і музичної чисто української краси”. русова естетичне виховання музика
• Глибокі знання з музики, розуміння сили її впливу на формування й розвиток дитини, естетичний зокрема, знайшли відображення у педагогічній діяльності С.Русової і простежуються майже у всіх педагогічних працях цієї талановитої людини. Софія Русова підкреслювала необхідність музичного виховання дитини на всіх етапах її навчання - починаючи від дошкільного, закінчуючи позашкільним.
• Педагог вважала, що музика є тим засобом, за допомогою якого можна впливати й естетично розвивати дитину ще змалечку: “Поруч із природою є ще один фактор, що безпосередньо промовляє до дитячої душі - це музика й спів. Глибоко в “несвідомому” пробуджує музика в дитини щось добре, гарне, чому ані сама дитина, ані ми - її виховники - не знайдемо назви, але це щось стає ґрунтом для розвитку моральної та естетичної краси, яка справді почувається найкраще в природі і в музиці”.
• С.Русова помічає, що у дошкільнят наявний “інтерес естетичного почуття”, який виявляє себе у бажанні слухати й сприймати музику, а задля цього, радить педагог, дітям необхідно слухати добру, якісну, високохудожню музику та співи.
• На думку Софії Федорівни, музичними творами, на яких необхідно базувати музичне навчання та виховання, повинні бути кращі зразки народної творчості та класичні твори. С.Русова так пише про українську музику: “Сам народ український дуже талановитий. Він утворив таку чудову музику, яка ставить його високо межи другими народами”. Особливого значення С.Русова надавала українській народній пісні і вбачала в ній суттєвий чинник розвитку творчих задатків особистості, засіб формування естетичних смаків - першооснов національної культури, духовності, національної самосвідомості.
• “… Чи можлива взагалі в дитячій установі яка-небудь національно-продумана система виховання. Не тільки можлива, але і повинна бути застосована з перших же моментів розвитку дитини - оченята повинні кохатися в улюблених національних кольорах та орнаментах, уяві дитячій треба давати низку національних оповідань, казок, легенд, а для слуху дитячого співати рідні національні пісні.
• Легенди, пісні, народні казки, вірші народних поетів - все це має оточувати дитину, утворювати національно-естетичну атмосферу природи й прив'язувати дитину до певного рідного терену. Це дає їй конкретну свідомість того, до якого народу вона належить, поступово розкриває перед нею всі особливі риси її національності й виявляє її обов'язки перед своїм народом” - наголошує Софія Русова в праці “Нові методи дошкільного виховання”.
• Дійсно, через релігійні пісні, коляди, щедрівки, русальні, купальські пісні, веснянки, гаївки, весільні та поминальні пісні діти сприймають народні вірування. Історичні пісні знайомлять їх з історією краю, його минулим, національними героями. Ігрові пісні вчать аналізувати свої і чужі вчинки, дотримуватись етичних норм поведінки, бути дисциплінованими, виробити гарну поставу, грацію, пробудити мистецький хист до художнього слова, танцю, співу.
• Великий виховний потенціал містять ліричні пісні. Їх надзвичайно багата і різноманітна тематика розкриває широку палітру людських взаємин, матеріальну і вікову нерівність, надзвичайно чітко відображає індивідуальні риси українського народу, його психологію і вдачу. Лірична пісня несе в собі високу народну мораль: вона завжди стає на бік скривдженого, багатству протиставляє красу душі, поетизує працьовитість, доброту, щирість, вірність.
• Говорячи про вплив народної пісні на виховання дитини, неможливо оминути колискові пісні, адресовані безпосередньо дітям. Мати, наспівуючи своїй дитині “рісточки у кісточки, здоров'ячко на сердечко, розум добрий у головоньку” заколисує її, водночас закликаючи добру долю.
• Тому С.Русова вважала, що національне виховання, яке вона тісно пов'язувала з естетичним, треба починати з дитинства. Воно має виростати на рідному ґрунті, рідному слові, на рідній пісні. Народна пісня є не тільки джерелом насолоди, але і засобом естетичного та морального виховання. Вона формує духовні принципи і переконання, виховує любов до рідної землі, мови. Розвиваючи розумові здібності, активізує мислення, допомагає виробленню понять і суджень, збагачує знаннями про славне минуле нашого народу, його звичаї, обряди, традиції. Важливим у естетичному вихованні Русова вважає розвиток музичного слуху, особливо ритмічного.
• У своїх “Практичних порадах” С.Русова дає вказівки щодо розвитку слуху дитини, “співаючи їй гарних пісень, граючи ритмічні речі. Ритм дитина переймає раніше за все і любить саме ту музику, де ритм ясніш виступає: військову і танець. Щодо систематичного виховання слуху, потреба, щоб дитина спочатку розуміла різницю глухого шуму і різницю окремих мелодійних звуків”. Тут вона звертається до методу М. Монтессорі: “Треба, щоб діти розпізнавали голоси усяких птахів, пізнавали голоси своїх товаришів. Для цього граються так: співають пісні про зозулю, і дитина, що стоїть всередині дитячого кола, повинна вгадати: хто кував ку-ку. Друга гра - це сховати яку-небудь річ і казати дитині шукати й під звуки фортепіано - голосні, коли дитина близько підходить до речі, тихенькі, коли вона від неї віддаляється. Дуже сприяє розвиткові слуху ритмічна гімнастика, тому її потрібно використовувати в дитячих садках. Так само конче необхідно щоб діти співали хором простих пісень з невисоким регістром: найкраще почати з народних пісень”.
• Для розвитку пам'яті дітям найкраще давати матеріал для заучування пісень, віршів, казок - засобами драматизації. Добре, щоб при цьому грала музика. Подаючи низку віршів для дитячого садка, Русова зазначає, що їх треба співати.
• Важливим засобом навчання у дошкільному закладі є предметові лекції, до яких додається яка-небудь руханка з піснею. Руханки зі співом додають естетики, ритмічності рухам і добре впливають на розвиток легенів. У книзі “Теорія і практика дошкільного виховання” С.Русова подає розробки ігор та забав з нотними текстами.
• Невід'ємним компонентом естетичного виховання С.Русова вважає музику і спів у початковій школі, підкреслюючи при цьому, що “гуртовий спів дуже гарно впливає на настрій і душу дітей”. Педагог доходить висновку, що засобом виховання гарного музичного та естетичного смаку є слухання і виконання народних і класичних творів: “Для співу треба завше брати народні пісні - рідні й інших народів, - також високохудожні твори всесвітніх класиків музики”.
• Цікавим й надзвичайно актуальним для сьогодення бачаться погляди Софії Русової стосовно місця й ролі музики у ланці середньої та позашкільної освіти. Наводячи слова Шопенгауера про музику як “омовеніє душі”, педагог підкреслює, що засобами естетичного виховання на цьому етапі освіти є музика й пісня. С.Русова дає конкретні поради щодо того, як слід розвивати музичні здібності й вміння. Музичне виховання й навчання слід здійснювати всебічно, у чіткій системі, до якої входять: організація хору та навчання хорового співу, опанування нотною грамотою, організація вивчення історії розвитку музики, ознайомлення з різними жанрами музики, української зокрема; навчання гри на народних інструментах; організація оркестрів народних інструментів. Дані рекомендації Софії Русової є актуальними для сучасних умов розбудови української національної школи і спонукають до глибоких роздумів.
• Важливим принциповим завданням естетичного виховання С.Русова вважала розвиток творчих здібностей дітей. Вона неодноразово наголошувала, що починати розвиток творчих здібностей необхідно з дошкільного віку.
• Софія Федорівна неодноразово вказувала на необхідність використання в дитячому садку різних ігор та драматизацій, таночків, в яких діти могли б імпровізувати. Наприклад, на основі відомої всім пісні “Ходить гарбуз по городу”, С.Русова пропонує цікаву гру з рухами, в яких діти могли б показати ті “враження, пахощі, кольори, деталі”, які вони засвоїли під час спілкування з природою. З цією ж метою, на її думку, можна використовувати відомі всім казки “Рукавичка”, “Коза-Дереза”, “Господарство” та ін.., в яких діти не тільки відтворюють характерні рухи та поведінку звірів, але й імпровізують за змістом казки.
• Розкриття дітьми будь-якого образу вирішується розкриттям семантичного змісту рухів. Так, в народних таночках, присвячених приходу весни, пробудженню природи, гупаючий, енергійний та різкий характер рухів ногами розглядався раніш як бажання танцюючих розбудити землю від зимового сну. А такий рух як “колупалочка”, тобто поперемінні удари по землі то п'яткою, то носочком, якби колупаючи землю, зв'язувались у давнину з копанням землі та посівом злаків. В піснях про пшеницю, висота стрибка танцюючих як би співпадала з висотою пшениці: “Хто вище стрибне, у того й пшениця буде висока”.
• Отже, Софія Федорівна Русова зробила відчутний внесок у розробку проблеми дитячої творчості на засадах національної культури та природного оточення.
• Європейський рівень освіченості, суспільна свідомість, висока культура цієї жінки сприяли тому, що питання, які вона вивчала і розробляла, теоретичні положення, методи і практичні поради з використання музики у навчанні, вихованні та естетичному розвитку дітей є актуальними і потрібними нам і сьогодні.


Література

1. Кецало Л.В. Музика як засіб естетичного виховання у педагогічній спадщині Софії Русової / Л.В. Кецало // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка». - Івано-Франківськ, 1996. - С. 67-68.

2. Кіндратюк Б.Д. Софія Русова про педагогічні умови розвитку дітей засобами музики. / Б.Д. Кіндратюк // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка». - Івано-Франківськ, 1996. - С. 71-72.

3. Мартиненко О.В. С.Русова про проблеми розвитку дитячої творчості / О.В. Мартиненко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка». - Івано-Франківськ, 1996. - С. 95-96.

4. Моцюн Т. С.Русова про народну пісню як важливий чинник виховання дітей / Т.С. Моцюн // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка». - Івано-Франківськ, 1996. - С. 103-104.

5. Олійник Б.М. Музика в житті Софії Русової / Б.М. Олійник // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка». - Івано-Франківськ, 1996. - С. 110-113.

6. Русова С. Ф. Вибрані педагогічні твори: У 2-х кн.. Книга 1 / С.Ф. Русова. - Київ: Либідь, 1997. - 272 с.

7. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори / С.Ф.Русова. - Київ: Освіта, 1996. -304 с.

8. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання / С.Ф.Русова - Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. - 126 с.

Размещено на Allbest.ru