Шостакович "Казнённым"

Размещено на http://www.allbest.ru/

І. Загальний аналіз музичного твору

Дмитро Дмитрович Шостакович (1906-1975) - найбільший симфоніст ХХ сторіччя. Продовжував традиції Баха, Бетховена, Чайковського і Малера. Народився в Петрограді. У 1917 р. почав учитися в гімназії Шидловській і одночасно в музичній школі. У 1919 р. вступив у Петроградську консерваторію по класах спеціального фортепіано (Николаєв) і композиції (Штейнберг). Закінчив у 1923 і 1925 р. Перша симфонія - дипломна робота.

Дружить з Мейерхольдом, ТРАМ, пише музику до кінофільмів. У 1927 р. симфонія № 2 і опера «Ніс» по Гоголю. У 1934 р. - опера «Катерина Ізмайлова» («Леді Макбет Мценського повіту» по Лєскову) - шквал критики: «сумбур замість музики». У зв'язку з цим Шостакович відклав виконання симфонії № 4 на 25 років.

1937 р. - симфонія № 5, 1-ий струнний квартет. Симфонії № 7 і 8 як відображення ВОВ. У 1943-44 р. працює професором Московської консерваторії по класу композиції. У 1945 повертається в Ленінград. Розчарування Сталіним симфонією № 9. Симфонія № 10, 5-ий квартет - ініціали DSCH. 1957 р. - симфонія № 11 «1905», 1961 р. - симфонія № 12 «1917»; 8-ий квартет - «Пам'яті жертв війни та фашизму». 1962 р. - прем'єра симфонії № 4.

Творам останнього періоду характерний похмурий песимізм - 11-й квартет, віолончельний концерт № 2, симфонія № 14. 1972 р. - чисто інструментальна симфонія № 15; 15-й квартет із семи повільних частин. Останній твір композитора - альтова соната.

Образні сфери: нервова напруженість, суб'єктивізм, трагіка, гротеск, сатира, лірика. Мелодика інструментального типу. Своєрідна ладова система: зниження щаблів у мінорі, відродження стародавніх діатонічних ладів, незвичайна ладова змінність, 12-тонові ряди. Симфонічна творчість рясніє різноманіттям поліфонічних прийомів; композитор полюбляв повільні темпи та простий метр.

Гмирев Олексій Михайлович (1887-1911) - пролетарський поет, загинув у в'язниці від чахотки, його поезія відобразила розгул реакції та репресій в країні.

Створюючи унікальний в своєму роді хоровий цикл, композитор спирався на декілька складових творчого процесу:

1. Інтонаційний склад російської народної, у тому числі революційної пісні.

2. Традиції вітчизняної та західноєвропейської хорової культури в обличчі її корифеїв - Баха, Бетховена, Мусоргського, Чайковського.

3. Сторічні традиції російської виконавської хорової культури, яка затвердилася в Державному академічному російському хорі під керівництвом О.В. Свешнікова. Саме Свешніков познайомив композитора зі зразками давньоросійських знаменних розспівів.

4. Організовану В.Я. Шебаліним роботу хорової секції (1950) та куратором творчості радянських композиторів в жанрі хорів a cappella.

«Десять поем» (1951 р.) Шостаковича для змішаного хору без супроводження були написані на слова революційних поетів кінця ХІХ початку ХХ століть. Авторами віршів були професійні революціонери, люди зі всебічною освітою, які віддали всі свої сили та знання боротьбі за свободу та щастя пригніченого народу.

ІІ Музично-теоретичний аналіз

Поема № 5 «Казненным» передає зосереджений, скорботний роздум про долю «безвременно павших борцов», їх силі духу та незламній волі. Форма двоскладова, строфічна (АВ), повільного темпу. Перша частина - фугато з типовим проведенням теми в тоніко-домінантному співвідношенні в партії басів, тенорів, альтів та сопрано. Суворість форми повністю відповідає суворості художнього образу. Темп повільний - Adagio.

Друга частина (37 ст.) Meno mosso, maestoso (повільно, урочисто, велично) - представляє собою суворий хорал на органному пункті тонічної квінти в A-dur, який приводить через типовий гармонічний «церковний зворот» (fis-E-A) до поліфонічної (контрастної) фактури викладення з вільним «включенням - виключенням» хорових партій. Всупереч похмурому колориту поетичного тексту музика цієї поеми буквально парить в небі (див.мажорне Fis в заключному соло тенорів на фоні інших партій, які співають з закритим ротом). Основна тональність - fis-moll, в останньому такті вона змінюється на одноіменний мажор - Fis-dur.

Зміна метру (9/8, 6/8 після 2/4) з м'яким «погойдуванням» також сприяє просвітленості колориту звучання. В гармонічній мові превалюють м'які діатонічні та плагальні акорди: I-IV- VI-II-III, в динаміці - тихі звучності p - pp - ppp. Поема написана в кращих традиціях хорового мистецтва, у повній відповідності хорової оркестровки (співвідношення тембрів, теситури, фактури, викладення, динаміки) та художнього змісту.

Поему починає басова партія на рр. Сум та скорбота проникає в музичну тему. Коли вона завершується, то йде на повтор.

В цей момент до них на рр підключаються тенори, які співають початкову тему на квінту вверх. Поступово до них додаються альт, потім сопрано, утворюючи так звану «фугетту». В момент вступу сопрано перша частина поеми доходить до своєї кульмінації.

Перші два такти другої частини написані в розмірі 9/8. На ррр, широко, відкрито та велично. Друга частина починається як своєрідна молитва. Також цьому відчуттю сприяє текст, восьми паузи та пряме звернення до ув'язненого.

На словах «по-слуш-ный» розмір змінюється на 6/8, повідомляючи подальшому рухові деяку співочість на підході до головної кульмінації твору. Одразу після кульмінації розмір знову приймає форму 9/8, щоб гарно показати кульмінаційний спад з невеличким теноровим соло. Після цього легка мелодія сопрано під простий акомпанемент альта знову переходить в розмір 6/8, йде на спад, акцентуючи кожну долю в останньому такту свого соло на словах «двух без-вре-мен-но пав-ших бор-цов». З цих же слів вступають тенори, після чого на першу долю мажорного тризвуку субдомінанти вступає весь хор.

Підтримуючи тенорове соло мажорною гармонією, хор на diminuendo поступово розв'язує мажорну субдомінанту в мажорну тоніку.

ІІІ Вокально-хоровий аналіз

Хорова поема «Казненным» написаний для 4-голосного змішаного хору а сарреllа. Зустрічається divisi в партії альтів та басів.

Теситура хору зручна. Діапазон хорових партій дозволяє виконавцям передати образ твору, його барвистість, соковитість, насиченість гармоній та бархатистість звучання.

Діапазон хору - E великої октави - E 2-й октави.

Діапазон сопрано - E першої октави - E другої.

Діапазон альтів - Gis малої октави - Cis другої октави.

Діапазон тенорів - Fis малої октави - Fis першої октави.

Діапазон басів - E великої октави - E малої октави.

Партія тенорів трохи зависока. Зручна теситура звучання та діапазон партій допомагають хору природно показати вершини фраз, які співпадають зі смисловими акцентами на першій долі такті.

Непереривність звучання в хорі підтримується ланцюговим диханням, яке поєднує між собою фрази. Працюючи над диханням, треба загострювати увагу на зміну дихання не наприкінці слова, а в середині слова на голосному звуці; після зміни дихання слід вступати на нюанс тихіше; змінювати дихання невимушено, не доводячи його до «виснаження». Місце цезур визначається паузами, ферматами та «галочками». Фермата та пауза грають немалу роль в виконанні даного хорового твору. Вони дають можливість осмислити те, що відбувається, налаштуватися на інший характер та образ в новій частині. Звертаючись до поетичного тексту можна й виверити й співоче дихання, яке повинно бути «ланцюговим».

Виходячи з характеру твору, звуковедення в усіх партіях legato, яке достатньо складно відпрацювати при вертикальному русі голосів, тому диригентові за допомогою плавного, гнучкого жесту треба допомогти виконавцям витримати штрих та кантилену на протязі всього твору.

Барва співацького звуку повинна бути ніжною, м'якою, світлою, в високій позиції. Особливо звернути увагу на басову партію, щоб звук не був «важким» та темним.

Насамперед ансамбль - художня єдність, узгодженість всіх елементів хорового звучання. Ритмічний ансамбль в цьому творі достатньо простий, так як тут нема подріблення долей, синкоп, тріолей та інших складнощів. Початкова ритмоформула вимагає акуратності, суворості, точності взяття кожної долі, щоб не порушити мелодичну лінію. Диригент повинен зібрати увагу виконавців для точності при вступі, зніманнях та агогіці.

Дуже важливий в цьому творі динамічний та тембральний ансамбль. Динаміка звучання не повинна виходити на межі mp - mf. В унісонному звучання досягати одного тембрального забарвлення голосів, щоб не було виділення партій.

Слід звернути увагу на часний та загальнохоровий ансамбль як в окремих партіях, так і в партії всього хору, щоб була злитність голосів, узгодженість, рівність звучання, одне звукоутворення.

Однією з труднощів горизонтального строю є довге повторення одного й того ж звуку в партіях альтів та басів, між якими утворюються октава.

Не слід забувати, що «Казненным» містить багато епізодів з імітаційною поліфонією, тому складність становить почергове проведення теми у всіх голосах, щоб прослуховувалась тема, потрібно її виділити у кожному голосі. Шостакович є одним з найкращих поліфоністів ХХ століття, тому фугованому викладенню тем треба приділити ретельну увагу.

Відпрацьовувати інтонацію з тенденцією до підвищення в високій позиції, в одній співочій манері та в гармонії з іншими голосами. Найскладніше місце в вертикальному строю припадає на кульмінацію твору та вимагає ретельної праці в гармонії.

Прийоми роботи над стрибками та іншими інтонаційними складнощами:

- спів на склад, який збирає звук («лё», «ю»), а також з закритим ротом;

- рух по півтонам;

- спів із зупинкою на стійких звуках; спів на склад, з закритим ротом.

Особливої уваги вимагають твори a capрella. Щоб відтворити звучання інтонаційно чисто, необхідно стежити за тим, щоб вчасно і достатньо було підготовлене дихання, видих проходив рівно, була правильно використана позиція, одночасно здійснена звукова та слухова координація. Отже, спочатку необхідно проаналізувати з кожною партією окремо важкі інтонаційні місця, пояснити як інтонуються ступені мажорного і мінорного ладів, як інтонувати діатонічні і хроматичні інтервали. В творі зустрічаються хроматизми, але існує трудність у їх виконанні. Потрібно спочатку працювати окремо з кожною партією. В цій хоровій поемі наприкінці є спів з закритим ротом - прийом, який потребує окремої роботи.

Інтонаційні труднощі може викликати рух мелодії по В₃ і М₃, по альтерованих ступенях, стрибки на Ч₄ і Ч₅. Інтервал В₂ потрібно інтонувати широко, а М₂ - близько. Щоб відтворювати звучання інтонаційно чисто, необхідно стежити за тим, щоб вчасно і достатньо було підготовлене дихання, видих проходить рівно. Потрібно, щоб була правильно використана вокальна позиція, одночасно здійснена звукова та слухова координація. Найбільш характерною вокальною особливістю твору буде повнота і темброве багатство звуку, вірність строю і ансамблю. Вокальна майстерність - все це надасть звучанню твору потрібного академізму і органного звучання.

Вплив на силу звучання голосів за допомогою співацького дихання, вироблення однотипності роботи дихання являється основним компонентом в створенні ансамблю. Використання в даному співвідношенні динамічних нюансів, відповідаючи дійсній природні звучання партій на даній висоті, створює сприятливі умови для ансамблевого звучання. Відзначимо, нарешті, що робота над хоровим ансамблем не обмежується лише вокально-технічною стороною звучання, а передбачає також розкриття внутрішнього змісту художніх образів.

Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання дикційних труднощів. Виконавці повинні досягти високого ступеня якості та чіткості вимови, щоб незмінним донести до слухача зміст поетичної ідеї твору. Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звуку, активізує дихання, допомагає у формуванні звуків високої позиції.

В процесі виконання це часто призводить до деякого порушення виразної вимови тексту. Таким чином отримуємо відкриті склади, які вокальне зручні для співу. Дикційні труднощі, пов'язані з вимовою тексту при співі, обумовлені тим, що спів легко доступний на голосних, а приголосні є свого роду перешкодою. Проте невиразне виконання приголосних, ускладнює розуміння змісту літературного тексту. Найкраще вокальне звучання при чіткій дикції зберігається тоді, коли приголосні звуки відносяться до наступного складу. В цій хоровій поемі дикційні труднощі можуть виникнуть в словах «душный», «послушный», «грустью», «встанут», «павших».

Логічна будова вірша в поемі Шостаковича співпадає з музичними вершинами фраз, наголосами в словах. Вимова голосних та приголосних звуків, чітка вимова слів в цьому творі необхідні, щоб донести до слухача той смисл, ту ідею віршу і твору, втілених поетом та композитором. І це головне - передати образ відчаю, суму, жаги та боротьби за справедливість.

ІV Виконавський аналіз

Як вже зазначалося, хорова поема «Казненным» побудована на декількох контрастних епізодах, з різним темпом. Це становить певні труднощі для виконавців. Необхідно враховувати вказівки композитора, зміст твору, характер динамічних відтінків, ступінь виразності та інших елементів виконавського задуму та технічних можливостей хорового виконавства, щоб передати характер кожного фрагменту.

Твір представляє собою складність як для диригента, так і для виконання.

1. Від диригенту залежить правильний вибір темпу.

2. Ясний ауфтакт, який випереджає характер кожного розділу.

3. Точний показ вступів та знятій кожної партії.

4. Диригент повинен вміти показати всі види звуковедення: staccato, legato, non legato, marcato .

5. Диригент повинен показати всі емоції та образи, які композитор втілив в цьому творі.

У процесі роботи над цим твором необхідно використовувати такі репетиційні прийоми: проспівування важких місць поза ритмом, довільні зупинки на окремих акордах. Розбирати цей твір треба невеликими частками, відносно закінченими музичними будовами. На першому етапі розучування особливої уваги вимагає інтонаційна і метро-ритмічна точність виконання, необхідне відчуття опорних точок, до яких спрямовується мелодичний рух. Працюючи над окремими фрагментами, важливо пам'ятати про цілісність твору.

Список використаної літератури

шостакович вокальний хоровий казненным

1. Горбачёва Е.Г. Популярная история музыки / Е.Г. Горбачёва. - М.: Вече, 2002. - 512 с.

2. Ольховская В.И. Д. Шостакович. 10 поэм на слова поэтов-революционеров. Метод. пособие / В.И. Ольховская. - М.: ГАПОУ МО Московский музыкальный колледж им.С.С. Прокофьева, 2016. - 27 с.

3. Пігров К. Керування хором / К. Пігров. - К., 1962. - 132 с.

4. Самарин В.А. Хороведение: Учебное пособие для студентов музыкальных отделений и факультетов средних педагогических учебных заведений / В.А. Самарин. - 2-е изд., стереотип. - М.: Академия, 2000. - 208 с.

5. Серганюк Ю., Серганюк Л., Їжак В. Методики аналізу хорових творів / Ю. Серганюк, Л. Серганюк, В. Їжак. - Івано-Франківськ, 1992. - 92 с.

Размещено на Allbest.ru