"Щас спою...!". Майже детективна історія про народні пісні з мультфільму "Жив-був пес"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемна науково-дослідна лабораторія етномузикології Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського

«Щас спою...!». Майже детективна історія про народні пісні з мультфільму «Жив-був пес»

Пеліна Ганна

Анотація

У статті досліджено походження музики з відомого мультиплікаційного фільму «Жив-був пес» (1982) радянського режисера Едуарда Назарова. Тривалий час вважалося, що українські народні пісні у короткометражці виконує відомий фольклорний ансамбль «Древо» із села Крячківка Пирятинського району Полтавської області. Однак, дослідивши музичну складову фільму, авторка доводить, що у ньому звучать записи із сіл Солониця й Пулинці Лубенського району Полтавської області та села Неділище Ємільчинського району Житомирської області.

Ключові слова: Едуард Назаров, музика до мультиплікаційного фільму, «Жив- був пес», «Та косив батько, косив я», «Ой там на горі», Полтавщина, Золоті ключі, Українське радіо.

Аннотация

Пелина Анна

Проблемная научно-исследовательская лаборатория этномузикологии Национальная музыкальная академия имени П.И. Чайковского ул. Архитектора Городецкого, 1-3/11, 01001 Киев, Украина

«Щас спою...!».

Почти детективная история про песни из мультфильма «Жил-был пес».

В статье исследуется происхождение музыки из мультипликационного фильма «Жил-был пес» (1982) советского режиссера Эдуарда Назарова. Долгое время считалось, что народные песни, звучащие в короткометражке, исполняет известный фольклорный ансамбль «Древо» из села Крячкивка Пирятинского района Полтавской области. Однако, исследовав музыкальный ряд фильма, автор устанавливает, что в нем звучат записи, сделанные в сёлах Солоница и Пулинцы Лубенского района Полтавской области и Неделище Емильчинского района Житомирской области.

1982 год был особенным для советского кинематографа: в этом году на широкие экраны вышел короткометражный фильм «Жил-был пес» режиссера Эдуарда Назарова (1941-2016). Сюжетная фабула мультфильма построена на основе украинской сказки «Сирко» про дружбу двух старых врагов: серого волка и домашней собаки, которую владельцы выгнали из дома. Фразы и песни из фильма «Жил-был пес» (кстати, в первоначальной идее - «Собачья жизнь») стали очень популярны. В 1983 году создатели фильма получили награды на международных кинофестивалях Дании и Франции. Этот анимационный фильм стал одним из самых популярных в конце ХХ ст.

В связи с этим удивляет тот факт, что до сегодняшнего дня не было точных данных об исполнителях или хотя бы о географическом происхождении любимых песен. В титрах мультфильма не указана информация об использованной музыке. Это стало причиной долголетней путаницы. Длительное время считалось, что народные песни из фильма «Жил-был пес» исполняет известный аутентичный фольклорный ансамбль «Древо» из села Крячкивка Пирятинского района Полтавской области. Однако, оригинальные записи ансамбля, изданные на аудиодисках и записанные в фольклорных экспедициях, отличаются от звуковой дорожки мультфильма многоголосной фактурой, тембром и манерой пения. Таким образом, стало очевидно, что в мультфильме поют другие ансамбли. Целью статьи стал поиск оригинальных записей, использованных Э. Назаровым в мультфильме.

После длительных поисков было установлено, что две песни, которые звучат в анимационном фильме «Жил-был пес», взяты из фондов Украинского радио. Они были записаны для программы «Золотые ключи» (1980-1993), которую много лет вела радиожурналистка Галина Верховинец.

Шуточную песню «Та косив батько, косив я» исполняет аутентичный ансамбль из с. Солоница Лубенского района Полтавской области.

Баллада «Ой там на горі» записана от аутентичного ансамбля из с. Пулинцы Лубенского района Полтавской области.

Песня «Щоб до мене соловей прилітав» - это третья строфа петровки «Ой, до бору стежечка», записанной в 1977 году фольклористом Владимиром Матвиенко в с. Неделище Емильчинского района Житомирской области. Ее исполняет вторичный реконструкторский ансамбль Киевской консерватории (позже он стал известен как киевский ансамбль «Древо») в составе Е. Шевчук (запев), В. Пономаренко (верхний голос), П. Арон и Т. Тонкаль (бас).

Благодаря коллективному сотрудничеству киевских этномузыкологов, записи из мультфильма были идентифицированы. Цель была достигнута с помощью методов компаративного и стилистического анализа.

Ключевые слова: Эдуард Назаров, музыка к мультипликационному фильму, «Жил-был пес», «Та косив батько», «Ой там на горі», Полтавщина, Золотые ключи, Украинское радио.

Annotation

Pelina Hanna

The Problematic Scientific Research Laboratory of Music Ethnology of Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine Architect Gorodetsky Str., 1-3/11, 01001 Kyiv, Ukraine

"I wanna sing...!".

Almost detective story about the folk songs from the
animated film “There once was a dog”

Relevance. 1982 is a special year for the Soviet Union cinematography because this year animated short film “There once was a dog” directed by soviet artist Eduard Nazarov (1941-2016) was showed up. Cartoon is based on a Ukrainian folk tale “Sirko” about friendship between the old enemies: a gray wolf and a home dog, who was kicked out the house by owners. Phrases and songs from the film (by the way, in the initial version - “Dog's life”) became well-known. In 1983 authors won awards at international film festivals in Denmark and France. This animated film became one of the populariest in the end of XX century.

So, very frustrating is the fact that today there is no exact data about the performers of favorite folk songs, or, moreover, about their geographical origin. In the titles of the movie there is no information about music that sounds. This was the reason of the long-term confusion. A long time there was considered that all folk songs from “There once was a dog” are performed by well-known authentic folk ensemble “Drevo” from Kryachkivka village Pyryatyn district Poltava region. But songs from the short movie are different by songs performed by the ensemble, which were recorded by ethnomusicologists or published on audio discs. They are different by polyphonic texture, timbre and manner of the singers. Thus, it became obvious that songs from the cartoon were performed by other ensembles. The object of the article was to search for the original recordings used by E. Nazarov in the cartoon.

So, after long term searching, the answer was found. Two songs from animation short film were found in the audio fund of Ukrainian Broadcasting Company. They were recorded for the radio program “The gold springs” (1980-1993) leading by Halyna Verhovynets.

A humorous song "Ta kosyv bat'ko" was sung by authentic ensemble from Solonytsia village of Lubny district Poltava region.

Ballad “Oi tam na hori” was performed by authentic ensemble from Pulyntsi village Lubny district Poltava region.

Petrivka (ritual summer period song) “Oi do boru stezhechka”, which was sound from the third verse “Schob do mene solovei prylitav”, origins from the Nedilysche village Emilchyn district Zhytomyr region. The authentic version was recorded by ethnomusicologist of Kyiv conservatory Volodymyr Matvienko in 1977. But in short-film it is performed by reconstructive ensemble by O. Shevchuk, V. Ponomarenko, P. Aron and T. Tonkal.

Due to collaboration of Kyiv ethnomusicologists all the songs of the cartoon were identified. With methods of comparative and stylistic analysis there was found original recordings used by E. Nazarov in his film “There once was a dog”.

Keywords: Eduard Nazarov, music from short film, There once was a dog, Poltava region, “Ta kosyv bat'ko”, “Oi tam na hori”, The gold springs, Ukrainian broadcasting company.

Виклад основного матеріалу

Кожен українець хоча б раз у житті бачив мультиплікаційний фільм «Жив-був пес» (мовою оригіналу - «Жил-был пёс») радянського режисера, сценариста, мультиплікатора та художника Едуарда Назарова (1941-2016)¹. Кінострічка за мотивами української народної казки «Сірко» про несподівану і взаємовигідну дружбу свійського собаки та лісового вовка вийшла на широкі екрани у 1982 році та одразу стала однією з найпопулярніших короткометражок кінця ХХ століття. Фрази із «Жив- був пес» широко цитовані в повсякденному побуті, а пісні - загальновідомі³. Тим більше дивує та засмучує той факт, що й по сьогодні немає достовірних даних про виконавців чи, бодай, про географічне походження улюблених народних пісень. Головною причиною цього непорозуміння стало те, що в титрах фільму відсутня інформація про музику, яка звучить.

Прагнення з'ясувати звукові джерела, якими послуговувалися автори мультфільму «Жив-був пес»⁴, зумовлене не лише природною цікавістю, а й бажанням розібратися у вельми заплутаній «навколо-фольклористичній» історії, яка вже кілька десятиліть бентежить українських етномузикологів. Точна документація традиційної музики є однією з основних засад сучасної етномузикології. А це якраз те, чим часто-густо нехтують ненауковці, представники творчих професій, використовуючи у своїх роботах фольклорні матеріали. Ймовірно, таке їхнє ставлення зумовлене (навіть позасвідомо) відсутністю у подібних творів автора, на відміну від творів професійного мистецтва.

Задля досягнення поставленої мети автор залучила експертами багатьох етномузикологів. А іноді пошук «адрес» пісень взагалі нагадував детективний сюжет.

Режисер мультфільму «Жив-був пес» Е. Назаров ще з дитинства знав українську народну казку «Сірко».

Обравши цей сюжет, він прагнув не лише виразно втілити його засобами мультиплікації, а й створити яскравий музичний контекст. В одному з інтерв'ю автор стрічки розповідав, що підготовка до зйомок вимагала «серйозної наукової роботи» [Науменко, 2008]. Чималих зусиль необхідно було докласти, аби в доволі стислому форматі (всього 10 хвилин) правдиво зобразити характерні картини сільського життя українців. Для цього Е. Назаров більше року був у відрядженнях і відвідав музеї Львова, Києва (зокрема, завітав у Національний музей народної архітектури та побуту в Пирогові), де робив замальовки краєвидів, будівель, хатніх інтер'єрів, начиння. Зануритися в український побут допомогли й друзі з чудовий фольклорний Цюрупинська⁵, у яких режисер гостював під час роботи над фільмом. За спогадами Назарова, тоді місто виглядало як «велике село» з білими хатами, вкритими очеретом, вечорами лунали співи хлопців та дівчат, «як у давнину» [Громов, 2012].

Для виразного звукового відтворення сільського колориту автори фільму звернулися до народної музики. В українському кінематографі на той час вже стало своєрідним еталоном використання карпатської тематики. Проте, цього разу було обрано інший - центральноукраїнський - візуальний і музично-стильовий вектор. У мультфільмі звучать жвава жартівлива пісня «Та косив батько, косив я» і лірична із сумним баладним текстом про голуба і голубку «Ой там на горі, ой там на крутій»⁶, а також петрівка зі словами «Щоб до мене соловей прилітав» та фрагмент танцю «Ой лопнув обруч». У виборі музичного матеріалу автори стрічки продемонстрували неабияку творчу інтуїцію, вірне «чуття» традиції, бо, по-перше, звернулися до найпопулярніших у фольклорному побуті творів; по-друге, обрали властивий різним жанрам вік виконавців: ліричну співають дорослі жінки, а обрядову - дівчата. Петрівка на фоні вечірнього пейзажу змальовує поетичний літній вечір, коли здалеку лунає дівочий спів. Потужне гуртове звучання ліричної «Ой там на горі» створює ефект кульмінації українського застілля, яке традиційно супроводжується співом довгих протяжних пісень.

Але як потрапили в поле зору (вірніше сказати, слуху) режисера ці музичні твори? Зі слів Е. Назарова, у 1980-му році, під час перебування в Києві, магнітофонну бобіну з копіями фонозаписів пісень Полтавської області йому подарували співробітники Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії імені М. Т. Рильського, до яких режисер звернувся по допомогу: «У Києві, в Інституті етнографії та фольклору при Українській академії наук я зіткнувся із двома Сергіями - молодими хлопцями. Один - українець, другий росіянин. У першого вуса були уп'ятеро більше моїх - майже по груди. Я розповів їм про свою проблему: “Шукаю музику для фільму”. Не хотів використовувати академічну, тим паче оркестрову, оскільки все відбувається “на землі”. Хлопці з Інституту етнографії притягли величезну котушку для професійного магнітофона і віддали мені її безоплатно. Я кажу: “Треба би якось розплатитися...”.

“Да ти що, сказивсь, чи що?! Буде добрий фільм, тож і нам буде добре!”»⁸. Імовірніше за все, режисер спілкувався із Сергієм Каушаном та Сергієм Ципляєвим, які на той час працювали інженерами в ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. У 2018 році у розмові з авторкою статті С. Каушан пригадав, що в 1980-му до Інституту дійсно заходив чоловік із прізвищем Назаров. Режисеру справді подарували бобіну, але не з піснями Полтавщини, а із записом репетиції студентського фольклорного ансамблю Київської консерваторії⁹, у якому співали обидва Сергія та дружина Сергія Каушана Валентина Пономаренко. Вони були одними з перших учасників київського фольклорного гурту під керуванням Євгена Єфремова, який пізніше (1988 р.) став називатися «Древо»¹⁰. Отже, на бобіні було не автентичне виконання, яке ми чуємо принаймні в двох піснях зі стрічки. Звідки ж узялися записи в мультфільмі?

Причиною численних непорозумінь стала відсутність у титрах стрічки інформації про виконавців музики. Як розповідав збирач музичного фольклору Сергій Постольніков, під час його експедицій 2000-х років Полтавщиною і Черкащиною майже кожен сільський гурт стверджував, що «саме вони співали в мультику». Чому так сталося? Співаки, особливо автентичні, часто не можуть упізнати власний голос у запису, про що розповідають збирачі народних пісень. Тож, очевидно, кожен колектив, який мав у своєму репертуарі пісні «Та косив батько» і «Ой там на горі», сприймав їх виконання у «Жив-був пес» за своє.

Тривалий час вважалося, що у фільмі «Жив-був пес» звучать записи легендарного фольклорного ансамблю «Древо» із села Крячківка Полтавської області¹¹. Утім, у жодному інтерв'ю режисера Е. Назарова підтвердження цієї версії я не знайшла. Насправді цю недостовірну інформацію, яку роками поширювали ЗМІ, потрібно спростувати: у мультфільмі «Жив-був пес» не звучить жодної пісні у виконанні ансамблю «Древо» з Крячківки!

Усі знавці репертуару й особливого виконавського стилю гурту з Крячківки одразу ж можуть визначити на слух абсолютну відмінність між оригінальними записами «Древа» 1970-80-х років та звуковою доріжкою з мультфільму. Вони разюче різняться за манерою виконання. На думку фахівців, зокрема, Є. Єфремова, «ансамбль майстрів» із Крячківки тих часів мав характерні й неповторні тембри голосів, особливу фактуру і рідкісну злагодженість звучання завдяки багаторічній «зіспіваності» учасників гурту: «Я вперше почув і побачив крячківський гурт «Древо», будучи студентом - у 1971 році (тоді він ще не мав назви). З тої пори протягом майже 40 років періодично спілкуюся з його учасниками. Відразу можу впізнати характерне звучання їхнього ансамблю - яким воно було колись і яким воно стало зараз; добре розрізняю на слух голоси кожного співака зі старого складу. І тому не міг повірити, що у мультфільмі «Жил-был пес» співають саме вони - жодного знайомого тембру. Щоправда, крячківське «Древо» теж має в своєму репертуарі баладу про голубів, оскільки вона побутує у їхньому селі. Але їхній варіант, у порівнянні з треком фільму, дещо інший. Про це свідчать і деякі мелодичні деталі пісні, і склад голосів, і специфічний характер звучання - суто крячківський».

Варіант балади про голуба і голубку у виконанні «Древа» з Крячківки, справді, відрізняється від пісні, яка звучить у мультфільмі «Жив-був пес». У цьому можна переконатися, послухавши сучасний запис балади з проекту 2002 року «Бибешо wesnu Бршаїу» (Будемо весну співати) або з диску 2008 року «Україна. Древо. Багатоголосся» (порівн. нотації 1 і 5)¹⁴.

Коли я почала цікавитися походженням пісень з мультфільму «Жив- був пес», то одразу звернула увагу на важливу деталь: дві пісні, які звучать у стрічці («Та косив батько» і «Ой там на горі»), записано в дуже хорошій студійній якості. Шансів зробити такого рівня записи у 80-х було не так багато: потрібна була потужна звукозаписувальна техніка. Навряд чи такі можливості були в ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, звідки, за словами режисера Е. Назарова, він узяв пісні. Але якраз у цей період записи музичного фольклору високої якості робили для радіоконкурсу «Золоті ключі» на Українському радіо¹⁶. Саме у фондах Радіо вдалося віднайти дві найвідоміші пісні з мультфільму¹⁷.

Першим мені до рук потрапив запис жартівливої пісні «Та косив батько, косив я» у виконанні ансамблю із села Солониця Лубенського р- ну Полтавської обл., який звучав у передачі «Золоті ключі» 27 травня 1981 року¹⁸. Ведуча Галина Верховинець в ефірі Радіо представила колектив так: «Хор-ланка героя соціалістичної праці Ніни Мороз із села Солониця Лубенського району Полтавської області»¹⁹. Документально це підтверджує фотокопія реєстру аудіодиску «Золоті ключі» з фондів Українського радіо:

Ідентичність фондового запису Радіо з відповідною піснею у фільмі «Жив-був пес» виявити було не складно - ті самі тембри (одразу впізнається голос солістки-заспівувачки) і мелодичні звороти, ідентичний темпоритм і фактура. Цю інформацію підтвердила фольклористка, наукова співробітниця ІМФЕ ім. М. Т. Рильського Валентина Пономаренко, яка на початку 80-х була в журі радіоконкурсу «Золоті ключі» від правління «Музичного товариства України». Пізніше (1983 р.) ансамбль виступав на концерті «Пісні Полтавщини» з циклу вечорів для творчої молоді, які проводило це Товариство. Згодом я поспілкувалася із завідувачем сільського клубу с. Солониця Кіріченком Іваном Івановичем, який у 80-ті був свідком описаних подій. За його спогадами, співачки не могли повірити власним вухам, коли почули свої голоси в мультфільмі! Заспівувала цю відому жартівливу пісню «Та косив батько, косив я» Надія Овсіївна Костенко, яка була родом з м. Чорнухи Полтавської області.

Тож, ми здобули незаперечні докази, що жартівливу пісню «Та косив батько, косив я» в мультфільмі «Жив-був пес» виконує фольклорний ансамбль із с. Солониця Лубенського р-ну Полтавської обл.

У 2015-му пісні від сучасного складу колективу із Солониці записав угорський композитор і збирач фольклору, керівник міжнародного проекту «Поліфонія» («Polyphony») Міклош Бот. Ще один запис зробив етномузиколог Олег Коробов у лютому 2018-го на фестивалі «Масниця. Колодій», який відбувся в НМНАП України в Пирогові. Цей варіант вирізняється незначним спрощенням фактури та гармонії порівняно із записом 80-х років (див. нот. 2 і 3).

Віднайти жартівливу пісню «Та косив батько, косив я» (включно з її сучасними виконавськими версіями) було не так уже й складно - матеріал сам «прийшов до рук». А от із походженням балади про голуба і голубку «Ой там на горі, ой там на крутій» все виявилося набагато важче. Цю пісню в реєстрах «Золотих ключів» з фондів Українського радіо довелося шукати кілька місяців. Завдання ускладнювалося тим, що творів з інципітом «Ой там на горі» або тих, які підписані «Балада про голубів», виявилося дуже багато²⁵.

Запис віднайшовся в передачі «Золоті ключі» від 29 жовтня 1981 року. Ведуча Галина Верховинець представила баладу як «пісню хора- ланки із села Іски Лубенського району Полтавської області»²⁶. Те саме зазначено на супровідному реєстрі до диску з фондів Українського радіо - «село Іски»:

Утім, села «Іски» на мапі Полтавщині знайти не вдалося, адже виявилося, що його не існує [Адміністративно-територіальний...,1987, с. 392]. На думку відразу спав варіант розгадки - у назві «загублено» літеру: не «Іски», а «Піски», адже на Полтавщині є кілька сіл з такою назвою.

Але ця здогадка потребувала уточнення від фахівців. Тож я звернулася за порадою до етномузиколога Тетяни Сопілки, яка у 1990-х і 2000-х багато їздила Полтавщиною, записуючи музичний фольклор. Вона пригадала, що в селі Піски Лубенського району на момент її польових досліджень не було повноцінного фольклорного ансамблю.

Утім, у 1997 році в селі Пулинці Лубенського р-ну дослідниця записала фольклорний колектив, який за тембрами співачок та мелодичним варіантом балади про голубів вона ідентифікувала з тим самим гуртом, що співає у фільмі «Жив-був пес».

Звідки ж узялися загадкові «Іски» в реєстрі до аудіодиску з фондів Радіо? Аналіз детальної карти Лубенського району, вкупі з логікою, несподівано дав відповідь на це питання: поряд з Пулинцями розташоване село Ісківці. Обидва підпорядковуються Ісковецькій сільській раді. Очевидно, пісню було задокументовано саме за назвою сільської ради, так вона і зберігалася на Радіо. Можна припустити, що при архівному оформленні назва села Ісківці могла бути почута як «Іски» і так неправильно записана. Складно відповісти на запитання, чому до фондів Радіо (а значить і до ефіру під час передачі «Золоті ключі») потрапила ця прикра помилка. Якби не необхідність пошуку музики з мультфільму, помилку в паспортизації аудіофонду Радіо виявити не вдалося б. І хто ж знав, що саме цей, неправильно задокументований запис увійде в історію завдяки мультфільму «Жив-був пес»!

Тож, на щастя, тепер нам відомо, що знамениту баладу «Ой там на горі» в анімаційному фільмі «Жив-був пес» виконує ансамбль «Горлиця» із с. Пулинці Лубенського р-ну Полтавської обл.

Пізніше, розібравшись з «адресою» другої пісні, у розмові з етномузикологом Іллею Фетисовим я дізналася, що Міклош Бот у 2016-му році записав і цей колектив для проекту «Поліфонія». Баладу «Ой там на горі» в архіві проекту локалізовано за назвою сільської ради - с. Ісківці²⁹. Тоді ж співачки гурту розповіли збирачу про «озвучування» мультфільму, адже деякі виконавиці зі стрічки «Жив-був пес» ще тоді були учасницями ансамблю.

Пізніше я поспілкувалася із керівником фольклорного ансамблю із с. Пулинці Вірою Панасівною Галиченко, яка заспівувала знамениту пісню «Ой там на горі» у записі з мультика. Вона пояснила причину непорозуміння у назві населених пунктів: у 80-их у Пулинцях і Ісківцях був один фольклорний ансамбль, у якому брали участь жителі обох сіл. У 80-му, на момент запису для «Золотих ключів», гурт був «закріплений» за клубом с. Пулинці, де тоді працювала Віра Панасівна, однак на Радіо був задокументований за назвою сільради.

Нижче подаю транскрипції пісень з мультфільму (нот. 4) та з проекту «Поліфонія» (нот. 5). Зауважу, що сучасний варіант має щільнішу фактуру. З одного боку, це зумовлено можливостями, які надає транскриптору багатоканальний запис; з іншого - співацькими вподобаннями сучасних виконавців. д 1

Історія походження третьої пісні «Щоб до мене соловей прилітав» зі стрічки «Жив-був пес» виявилася найбільш інтригуючою. Для встановлення її географічного походження я звернулася по допомогу до дослідниць Ол. Шевчук, І. Клименко, Т. Сопілки та М. Скаженик. Колективними зусиллями ми з'ясували, що за мелодією, ритмічним типом, фактурою і текстом пісня є третьою строфою петрівки «Ой до бору стежечка» із села Неділище Ємільчинського району Житомирської області. Отже, вона походить з південних теренів Середнього Полісся. Такий наспів у сольному виконанні та з повним поетичним текстом можна почути на платівці «Антоніна Матвієнко співає веснянки та петрівки», виданій фірмою «Мелодія» 1980-го року (№10 - петрівка «Ой, до бору стежечка») [Антоніна Матвієнко, 1980; Клименко, 2010, с. 213].

музика мультиплікаційний фільм пес

Гуртове автентичне виконання (до речі, дуже схоже на варіант із мультика) знайшлося з-поміж експедиційних записів В. Матвієнка, який відвідав Неділище у 1977 р. (нот. 8). Проте, якщо вслухатися, стає зрозуміло, що у фільмі петрівку виконують не автентичні співачки, а... вторинний (реконструкторський) ансамбль. То хто ж все-таки співає петрівку з Неділища у мультфільмі «Жив-був пес»?

Як виявилося з реєстру експедиції, разом із В. Матвієнком їздили його студенти, серед яких була і В. Пономаренко. Вона пригадала, що після поїздки зробила нотну транскрипцію петрівки, а згодом студентки, учасниці консерваторського фольклорного ансамблю (першого складу майбутнього київського «Древа») вирішили вивчити цю нову цікаву пісню³⁶. Зі слів В. Пономаренко, петрівку тоді співали

Олена Шевчук (заспів), Валентина Пономаренко (верхній голос), Поліна Арон і Тетяна Тонкаль (нижній голос). Репетиції іноді проходили в приміщенні ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, які на плівку записував чоловік В. Пономаренко С. Каушан. Очевидно, саме ці записи і потрапили від останнього до рук Е. Назарова, про що було сказано на початку статті.

Ця версія цілком підтверджується, скажімо, фоновим звучанням петрівки в мультфільмі, що скоріше за все, зумовлено не лише звукорежисерським рішенням, а й якістю самого запису, зробленого не в

студійних умовах. Крім того, пісня звучить з третьої строфи, тож, можливо перші дві були виконані не досконало. Якщо порівняти запис із фільму та первинний експедиційний зразок, одразу стає помітною підкреслена «правильність», ритмічна й мелодична чіткість співу початківців-реконструкторів, які ще не опанували притаманну автентичним співакам виконавську свободу.

Нот. 7 с. Неділище (Житомир: Ємільчине)

Варіант з мультфільму «Жив-був пес»

Нот. 8 с. Неділище (Житомир: Ємільчине)

Тож, три пісні, що звучать у знаменитому мультфільмі «Жив-був пес» Е. Назарова, мають різні «адреси»: жартівлива «Та косив батько, косив я» походить із с. Солониця Лубенського р-ну Полтавської обл.; балада «Ой там на горі» - із с. Пулинці Лубенського р-ну Полтавської обл. (обидві записані для радіоконкурсу «Золоті ключі» у 1980-81-му роках ).

Петрівка зі словами «Щоб до мене соловей прилітав» походить із с. Неділище Ємільчинського р-ну Житомирської області, але вона звучить у виконанні консерваторського фольклорного ансамблю.

Описана тут ситуація - показовий приклад того, якою важливою справою є точна документація фольклорних джерел не лише з науковою, але й художньою, пізнавальною метою. Помилки часто-густо обертаються непорозуміннями, виправити які не так просто. Утім, деякі збирачі-аматори, журналісти, митці недбало ставляться до цієї вимоги⁴⁰. Про це, зокрема, пише в своєму дослідженні «Етномузикологія та електроакустика» словацький фольклорист Оскар Ельшек [Ельшек, 1961]. Подібна проблема була доволі розповсюдженою у другій половині ХХ ст.: установи, які мали потужні технічні можливості для фіксації музичного фольклору, як от радіокомпанії, не обтяжували себе правильною документацією, що різко обмежило, а часом і унеможливило використання цих матеріалів науковцями.

Отже, запис зразків етномузики вимагає точних даних. Правильна «адреса» фольклорного джерела має принципове значення у фольклористичних дослідженнях, адже визначає наукову вартість, достовірність і, врешті, можливість залучати його іншими вченими до наукових студій різних напрямків [Вовчак, 2017]. Проблемі документації та архівування народної музики присвячено чимало симпозіумів, конференцій, наукових розвідок [Ельшек, 1961; Луканюк, 1981; Мацієвський, 1989; Іваницький, 1997; Вовчак, 2009; Вовчак, Довгалюк, 2012; Вовчак, 2017]⁴¹.

Моє дослідження було здійснене з метою відновити історичну справедливість. Усі пісні в мультфільмі «Жив-був пес» помилково приписували гурту «Древо» з Крячківки, натомість справжні виконавці пісень до сьогодні не були відомі. Проте, завдяки колективній співпраці київських етномузикологів, нам удалося відтворити події сорокалітньої давнини та ідентифікувати записи з мультфільму «Жив-був пес». Підбиваючи підсумки, зазначу, що відсутність у титрах інформації про музику аж ніяк не применшує художньої вартості мультфільму «Жив-був пес» Е. Назарова, який геніально озвучив стрічку яскравою музикою.

Список використаної літератури і джерел

1. Адміністративно-територіальний...,1987 - Українська РСР: Адміністративно-територіальний устрій. Київ: Головна редакція УРЕ. 1987. 504 с.

2. Барабаш, 2010 - Барабаш Лідія. Солістці з мультфільму «Жив-був пес» - 80 років! URL: https://poltava.to/news/6893/ (Дата звернення: 4.05.2018).

3. Богачук, 2012 - Богачук Вадим. А теперь - точно спою (Жил-был пес). URL: https://www.liveintemet.ru/users/3724492/post241245091/ (Дата звернення: 1.05.2018).

4. Верховинець, Шевчук, 2008 - Верховинець Галина, Шевчук Олена. Золоті ключі. Українська музична енциклопедія: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Київ, 2008. Т.2. С. 165.

5. Вовчак, 2009 - Вовчак Андрій Степанович. На шляху до створення архіву українського фольклору. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2009. Вип. 47. С. 133-155.

6. Вовчак, Довгалюк, 2012 - Вовчак Андрій Степанович, Довгалюк Ірина Сергіївна. Документування фольклорної традиції. Засади організації і проведення польового фольклористичного дослідження, транскрибування й архівування зібраного фольклорного матеріалу: Методичні рекомендації для студентів філологічного факультету спеціалізації “фольклористика”. Львів, 2012. 60 с.

7. Вовчак, 2017 - Вовчак Андрій. Документування українського фольклору у Львівському університеті імені Івана Франка. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2017. Вип. 66. С. 150-194.

8. Грица, 1979 - Грица Софія Йосипівна. Мелос української народної епіки. Київ: Наукова думка, 1979. С.136-140.

9. Громов, 2012 - Громов Дмитрий. И пес с ним. Кореспондент. 2012. №26. С. 62-64.

10. Дей, 1986 - Дей Олексій Іванович. Українська народна баллада. Київ: Наукова думка, 1986. С. 67.

11. Ельшек, 1961 - Elschek Oskar. Etnomuzikologia a elektroakustika. Slovensky nвrodopis. 1961. Roc. IX, c.2. С. 298.

12. Клименко, 2010а - Клименко Ірина. Дискографія української етномузики (автентичне виконання). 1908-2010: Ілюстрований хронологічний реєстр з анотаціями і покажчиками. Київ, 2010. 360 с.

13. Клименко, 20106 - Клименко Ірина. Наспіви купальсько-петрівської приуроченості в українців: макроареалогія. Поліський реєстр купальсько-петрівських мело форм. Проблеми етномузикології. Київ, 2010. Вип. 5. Ч. 1: Студії. С. 138-164.

14. Кодай, 1982 - Кодай Золтан. Возрождение народной песни. Избранные статьи. Москва: Советский композитор. 1982. С. 27.

15. Кремень, 2017 - Кремень Таня. Дерево, которое поет. URL: https://charitum.com/derevo-kotoroe-poet/ (Дата звернення: 22.05.2018).

16. Луканюк, 1981 - Луканюк Богдан Степанович. Типові форми музично-етнографічної документації: методичні рекомендації. Львів, 1981. 23 с.

17. Лукащук, 2015 - Лукащук Христина. «Президент цілував їм руки, або «Щас спою!». URL: https://zbruc.eu/node/10137 (Дата звернення: 3.05.2018).

18. Мацієвський, 1989 - Мацієвський Ігор Володимирович. Питання документації народної інструментальної музики. Актуальні питання методики фіксації та транскрипції творів народної музики: збірник наукових праць. Київ, 1989. С. 5-24.

19. Мітіна, 2015 - Митина Александра. ТСН побывала в селе, в котором «Жил-был пес»: репортаж. URL: https://ru.tsn.ua/ukrayina/tsn-pobyvala-v-sele-v-kotorom-zhil-byl- pes-527353.html (Дата звернення: 1.05.2018).

20. Іваницький, 1997 - Іваницький Анатолій Іванович. Українська музична

21. фольклористика. Київ: Заповіт. С. 286.

22. Іваницький, 2006 - Іваницький Анатолій Іванович. Древо. Українська музична енциклопедія: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Київ, 2006. Т.1. С. 653654.

23. Избранное, 2016 - Избранное. Эдуард Назаров: «Кино для себя - это безумие». URL: http://izbrannoe.com/news/lyudi/eduard-nazarov-kino-dlya-sebya-eto-bezumie/ (Дата звернення: 1.05.2018).

24. Народний самодіяльний..., 2010 - Народний самодіяльний фольклорно-етнографічний ансамбль «Древо» Крячківського сільського клубу Пирятинського району. Ілюстрований нарис з історії колективу на відзначення 50-річчя створення. Полтава, 2010. 19 с.

25. Науменко, 2008 - Науменко Олексий-Нестор. Создатель знаменитого мультфильма «Жил-был пес» Эдуард Назаров: «Долгие годы мне не давала покоя фраза «щас спою!». Факти. URL: http://fakty.ua/26270-sozdatel-znamenitogo-multfilma-quot- zhil-byl-pes-quot-eduard-nazarov-quot-dolgie-gody-mne-ne-davala-pokoya-fraza- quot-cshas-spoyu-quot (Дата звернення: 1.05.2018).

26. Павлова, 2007 - Павлова Снежана. Российский режисер Эдуард Назаров: «Я думал, что Джигарханян меня убьет». URL: https://kp.ua/culture/11762-rossyiskyi- rezhysser-eduard-nazarov-ya-dumal-chto-dzhyharkhanian-menia-ubet (Дата звернення: 3.05.2018).

27. Пеліна, 2014 - Пеліна Ганна Олександрівна. Жанрова амбівалентність функціонування одного тексту: закарпатський варіант балади про двох голубів. Проблеми етномузикології. 2014. Київ. Вип. 9. С. 159-168.

28. Скаженик, 2009 - Скаженик Маргарита Вікторівна. Мелогеографічне вивчення Уборті: купальсько-петрівські наспіви та обряди. Проблеми етномузикології. Київ, 2009. Вип. 4. С. 154-175.

29. Тараненко, 2011 - Тараненко Микола. Другом здатний стати. й вовк. Український простір. 2011. №6. С.11.

30. Татаров, 2018 - Татаров Владислав. Варіанти позаобрядових пісень різних регіонів України. Бакалаврська робота. Наук. кер. Є. Єфремов. Київ: НМАУ ім. П. І. Чайковського. С. 35-44.

Размещено на Allbest.ru