Етномузична географія чумацьких пісень передстепового й степового Правобережжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етномузична географія чумацьких пісень передстепового й степового Правобережжя

У роботі викладено спостереження щодо просторового поширення народнопісенних парадигм, пов'язаних з чумацькою тематикою, на теренах т. зв. «передстепового поясу» Правобережної України.

Дослідження базується на сучасних даних, що були отримані впродовж майже 30-річної фахової експедиційної роботи фольклористів-збирачів у терені; для уточнення автор залучає матеріали з публікацій першої половини ХХ ст.

Результати розвідки доводять правомірність обраного ракурсу, відносно нового для української етномузикології (застосування ареального методу у вивченні необрядового фольклору старших шарів). Поточні висновки лежать як у загальній історико-культурній, так і у суто мелоареалогічній площині.

Передстепове Правобережжя1 - територія порівняно компактна, проте розташована на складному міжрегіональному роздоріжжі та ніби на перетині старшої й новішої історико-культурних епох . Це вповні знайшло відбиття у специфіці місцевого музичного фольклору.

Обраний у роботі ракурс лежить в одному з магістральних річищ сучасної етномузикології, яким є дослідження просторових закономірностей фольклору. Водночас він, здається, відносно новий з огляду на той матеріал, до якого адаптовано й застосовано мелогеографічну методику.

Найпродуктивнішим картографування закономірно показує себе у вивченні ранньотрадиційних явищ усної музичної культури, коли ця методика застосовується для з'ясування ареалів ритмо- й мелоструктур, визначених як типологічні, а рівно й зон поширення самих жанрових різновидів обрядового фольклору. Хоча, за наявності статистики, картографований, звісно, може бути будь-який з елементів фольклорного тексту (власне музично-поетичної форми вкупі зі способами її існування - від етнографічної обставини до сталих рис виконавської манери). Та ж перед тим має бути коректно поставлено й обґрунтовано наукову мету цього картографування (зокрема визначенням місця обраної ознаки в ієрархії інших і, відповідно, рівня стратифікації явищ).

Об'єктом вивчення в даній роботі стала група пісень передстепового Правобережжя, виокремлена з-поміж величезної кількості інших необрядових за тематичним принципом. Йдеться про т. зв. чумацькі та споріднені з ними пісні, що становлять самостійний викінчений цикл з кільканадцяти (в межах всієї України - кількадесяти) сюжетів і дещо більшого числа музичних типів (у їх іще численніших видах та різновидах)4. Пісні цієї групи є одним із маркерів української етнокультури т. зв. «золотої доби» (хоча виникли вони переважно раніше, а у новіші часи й на нових землях лише набули оновленого прочитання); чумацтво існувало упродовж століть, майже не зачеплене бурхливими історичними й політичними пертурбаціями - аж поки зміна економічних реалій не спричинилася до його поступового занепаду та щезнення.

Про доцільність розгляду чумацьких пісень у географічній площині автор цих рядків став замислюватися іще в фольклорних експедиціях Кіровоградщиною на початку 90-х, коли в одних районах раз-у-раз траплялися одні й ті самі чумацькі пісні, натомість у сусідніх районах їх, бувало, не співали зовсім, виконували інші або й не знали ніяких. Загальний список передстепових чумацьких виявився вельми обширним - та ж у кожній локальній традиції побутувало від 2-3 до 5, лише зрідка 7-8 сюжетів5 (репертуари окремих місцевостей різняться, але зазвичай частково перетинаються).

Це спостереження логічно тягнуло би за собою спробу встановити зону поширення кожної зафіксованої пісенної парадигми - як у межах досліджуваного регіону, так і на всій етнічній території (останнє бодай на рівні регіональної атрибуції, якщо така би виявилася). Місцева частина ареалів, звісно, мала би бути максимально конкретизована за польовими записами; охопити ширше дозволяють численні публікації фольклору.

Здійсненність, реальність такого дослідження постала в процесі підготовки по змозі вичерпного (а не антологічно-ілюстративного) збірника [Терещенко О., 2018], коли в аудіоархівах кіровоградських та київських фольклористів було виявлено загалом понад 200 записаних у 1987-2010 рр. передстепових пісень відповідної тематики6.

На розповсюдження й міру збереження чумацьких пісень у різних передстепових локусах впливали чинники різного характеру й різних рівнів. Тому перш, ніж перейти до викладу узагальнених результатів заявленого дослідження, вважаємо за необхідне подати кілька фактів і зауваг історико- й музично-етнографічного плану, бо саме в цьому контексті передовсім слід інтерпретувати з'ясовану географію чумацьких пісенних парадигм.

1. Передстепова смуга (землі нинішнього кіровоградсько- черкаського пограниччя, колись вельми розмитий південний кордон Київського князівства) була, із зрозумілих причин, порівняно мало залюднена аж до XVI та навіть XVII ст. Першою, майже суцільно освоєною ділянкою цієї смуги стало найближче до Дніпра Надтясминня. Південніші землі частково контролювалися запорожцями ще в другій половині XVIII ст., коли низовиків Бугогардівської та Кодацької паланок невдовзі зліквідованої Січі поступово витиснули хвилі нових поселень.

Активна колонізація Задніпрянщини, інспірована та підтримувана російським урядом, відбувалася у кілька етапів: спочатку, в середині ХУШ ст. - Нова Сербія, трохи згодом Слобідський (Новокозацький), Молдавський та інші полки (не як військові формування, а як адміністративно-територіальні утворення того часу).

2. Передстеповим Правобережжям пролягала середня частина довжелезного Чорного (Шпакового) чумацького шляху, що наслідує торговим шляхам київської доби. Від перекопського перешийка через Запоріжжя, перетинаючи по дузі південь сучасної Дніпропетровської обл. поблизу Томаківки та Кривого Рогу, він виходив до Чорного лісу у верхів'ях Інгульця, Інгулу, Тясмину (північно-східна частина сучасної Кіровоградщини), далі повертав на захід, поділяючись надвоє. Від південної гілки тут відокремлювався іще південнішими степами у напрямку Торговиці (теперішнього Новоархангельська) Кучманський шлях, а сама вона прямувала в бік Шполи, Тального, Умані. Північна гілка проходила через с. Тимошівку (нині Кам'янський р-н, Черкащина), а далі, вже за межами досліджуваного нами регіону, простувала на Корсунь, Богуслав, Жашків та зрештою знову зливалася з південною гілкою аж на Західному Поділлі.

Новіші шляхи, що виникли лише у кінці XVIII ст., з'єднали

Єлисаветградщину з Очаковом та Одесою.

3. У Передстеповому Правобережжі сходяться периферії трьох (а правдивіше - чотирьох) регіональних етномузичних традицій: наддніпрянської - у її двох розгалуженнях, правобережному (південно- київському8) та лівобережному (полтавському), східноподільської та степової. Остання, хоч вельми пізня й власне похідна, втім, вирізняється достатньою самобутністю і мусить трактуватися як окрема.

Музично-поетичні форми передстепових чумацьких пісень компактно описує Таблиця 1.

Поширення у регіоні чумацьких сюжетів та відповідних їм музичних типів деталізує Таблиця 29 та унаочнює карта-схема (для кращої читабельності в таблиці й на карті-схемі вказані лише центри районів, де зафіксовано ту чи іншу пісенну парадигму).

Пояснення символів (знаків формалізації), застосованих у Таблиці див.: [Луканюк Б., 2016, сс. 173-178]. Але звертаємо увагу, що деякі форми запису відрізняються (їх було обрано для більшої інформативності компактного тексту та його кращої читабельності):

* Надрядкові цифри у силабічних та ритмічних формулах є альтернативними до основних, після яких вони виставлені (У445 = У44~У45 та Я12121 = Я1212~Я1211). Здвоєні надрядкові цифри позначають можливий похідний поділ силабогрупи (743), в тому числі в результаті більших ампліфікацій (643 , 643~44, 67~43~44). Здвоєні надрядкові цифри можуть також контекстно відчитуватися і як такі, що стосуються вказаної основними цифрами вже й без того похідної структури в разі її варіантного цезурування: 44 .

(Замітимо в дужках, що цифри 8 та 9 у ритмічних формулах не помилкові: неподільні 8- й навіть 9-складові групи (Ой да на високому древі / ой да на кленочку. У96) хоч рідко, але таки трапляються (будучи ознакою звільнено-силабічного вірша). Та ж у більшості значно розпросторених силабогруп закономірно виникає похідна цезура, яка, втім, лише інколи має стабільне положення).

* Підкреслені цифри у ритмічних формулах (подібно як і у віршових) відповідають рефрену (а не позначають паузи у реальному ритмічному малюнку). Відбиттям цього елементу доцільно конкретизується співвідношення ритму й вірша у випадках, коли 1- чи 2-складовий рефрен є частиною силабогрупи (і, відповідно, не відображений у буквеній формулі семантичної будови, а лише у цифровій силабічній).

* У цифровому вираженні ритмічних малюнків не вказуємо тактові

розміри, позаяк усі описувані приклади часомірні, а кількість одиниць числення в такті здебільшого легко відчитується без додаткового позначення. Звісно, при цьому втрачається можливість швидко оцінити пропорції форми, її відповідність граматичній нормі та одразу бачити місця ймовірних трансформацій; та цим довелося пожертвувати через вельми компактний формат таблиці й маючи на увазі принципову можливість відновлення цих позначень у разі потреби.

* Скісна риска («слеш») у цифровому вираженні ритмічних малюнків вживається замість вертикальної тактової риски, яка зчаста візуально губиться у частоколі одиниць.

Найбагатший чумацький репертуар задокументовано на північному сході регіону - у Надтясминні (Чигиринському, Світловодському та Олександрівському районах); дещо коротший список дають східні (Онуфріївський, Олександрійський, Петрівський) та південні райони (Долинський, Новгородківський, Компаніївський, Новоукраїнський). Центральні терени Кіровоградщини, як не дивно, демонструють майже повну відсутність класичної чумацької пісенності, таку собі 80-кілометрову «чумацьку пустку».

Найраніше в регіоні заселене східне Надтясминня, найближче до Дніпра, а рівно й сучасний Онуфріївський р-н (з його старим чумацьким шляхом на колишній Крюків10, див. карту-схему) за багатьма ознаками виглядають безпосереднім продовженням лівобережної (полтавської) традиції, її периферією11. Тут не раз документовано твори, зовсім не знані південніше, але поширені на Полтавщині («Ой гей, воли сірі, половії», «Ой з-за гори та й із-за кручі», «Ясно ясно ой сонечко сходе»12, «Ішов чумак з Дону та й сів над водою»).

Чумацькі твори уздовж середньої частини кіровоградсько- черкаського пограниччя (захід Кам'янського р-ну, Новомиргородський, Шполянський, схід Новоархангельського) менш численні, ніж на сході. Примітно, що при нормальній тут помірній розспіваності (за відповідної розпростореності форм) подекуди трапляються як розлогі наддніпрянські наспіви, так і лаконічні східноподільські, які взагалі-то виглядають на тлі місцевої музичної стилістики трохи чужорідно. Іще наочніше цей контраст виказує себе біля самого Дніпра, у Надтясминні, де паралельно побутували вельми розгорнуті й зовсім компактні13 музичні прочитання пісні про соловейкових діток, спалених чумаками. Гроно локальних відмін і різновидів цієї пісні (див. Таб. 1), знаної скрізь по умовній лінії Чигирин - Новоархангельськ (південніше вже ні), вкупі з іншими спостереженнями яскраво віддзеркалює динамічну єдність усього кіровоградсько-черкаського пограниччя як зони активної взаємодії двох регіональних етнокультур - наддніпрянської та подільської. При чому остання, значно менше виражена у цьому перехідному конгломераті, є чи-то первіснішою, а згодом рудиментарною, чи, ймовірніше, навпаки, вторинною, так би мовити, верхньою хвилею. Або ж це були два вектори, що одночасно йшли назустріч один одному.

Таблиця

чумацький пісня географія

Частина суцільного українського ареалу класичних чумацьких сюжетів у передстеповому Правобережжі являє собою смугу, що правдоподібно йде сюди від самого Запоріжжя через південні райони Дніпропетровської обл.14 Ця смуга, в точності повторюючи Чорний (Шпаків) шлях, охоплює найсхідніші терени Кіровоградщини на лівому березі Інгульця15, піднімається до самого Дніпра - і далі кіровоградсько-черкаським пограниччям на захід до Умані. Лише на цій останній ділянці описуваний ареал чумацьких пісень досягає українських земель, заселених порівняно рано; всі перелічені південніші райони освоєні у другій половині XVIII ст. - переважно вихідцями з Гетьманщини (Полтавщини, менше Чернігівщини), які люди, ймовірно, й завезли сюди свій чумацький репертуар. Проте, на інших передстепових землях, де вони також оселилися [Полонська-Василенко, 1960], чумацькі або не прижилися, або давно забуті. Це би можна пояснити, зокрема, тим, що згаданий шлях залишався активним саме як чумацький аж до 1860-х [Херсонская губернія, 1868] та навіть 1880-х років, зберігаючи відповідні промисел та фольклор обабіч. (Так, у Петрівському р-ні пісню про чумака Макаря знають чи не всі місцеві мешканці 1930-х та й 1940-х рр. н.).

У верхів'ях річок Інгулу, Інгульця й Тясмину (Олександрівський р- н) не можна не помітити великого вузла-роздоріжжя, де єдиний південнійший шлях поділявся на окремі гілки, які прямували далі на північ і захід до різних місцевостей України. То ж не дивно (ще й з огляду на ранній, як для регіону, час заселення), що чумацький репертуар Олександрівщини багатий, збірний, а музична стилістика вельми строката.

Уздовж новіших чумацьких доріг, які виникли у ХУШ ст. й вели на Очаків та Одесу, чумацької класики майже не фіксовано або такі твори траплялися точково (та, треба гадати, їх поява там обумовлена геть іншими чинниками).

Весь місцевий чумацький репертуар очевидно поділяється на кілька груп - відповідно до характеру локалізації пісень.

Повсюдно (або майже повсюдно, як і у всій Центральній Україні) відомі в регіоні пісня-алегорія про чайку (що, власне, до чумацьких може бути віднесена вельми умовно), співно-моторна «У Києві на риночку», побутова лірична «Ой п'є чумак, п'є» та приспівки жартівливого змісту.

Інші дві групи творів поширені в кількох локальніших осередках, що кожен з них охоплює по кілька адміністративних районів. Ці групи можна визначити як київсько-подільску (на півночі Кіровоградської обл.: «Заслаб, заслаб чумаченько»16, «Ох і не стелися, хрещастий барвінку»17, «Ой чумаче, чумаче»18) та полтавську (на сході Кіровоградщини: насамперед пісня про чумака Макаря та споріднені з чумацькими «Ой ходив донець сім год по Дону», «Забіліли сніжки» тощо). При чому, поряд із названими, доволі поширеними піснями, до останньої групи входять і такі, що були зафіксовані точково, у одному, або компактно розташованих у 3 селах .

Тож ніби на тлі нечисленного репертуару, що є спільним для всієї передстепової зони, у її північних районах побутує група правобережних чумацьких, у східних районах та менше на півдні - група умовно ліво¬бережних. На північному сході, ближче до Дніпра, ці дві групи перетинаються.

Зазначимо в дужках, що зона суцільного розповсюдження «лівобережних» чумацьких пісень на досліджуваних теренах в основному збігається з колишнім Олександрійським повітом Херсонської губернії . Передстеповий ареал «правобережних» творів ніби наповзає з Київської губернії на північніші землі Єлисаветградського повіту , на решті теренів якого повсюдно побутувала хіба що відома пісня про чайку-небогу - хоча Єлисаветградщину у джерелах ХІХ ст. не раз названо потужним осередком чумацтва. Звісно, процес формування народномузичної традиції відбувався в регіоні значно раніше, аніж було утворено згаданий адміністративний поділ часів Російської імперії; але ж той поділ таки доволі точно віддзеркалює головні етнокультурні кордони Правобережжя і навіть відображає деякі складніші явища взаємодії цілих етнографічних регіонів.

Зауважимо також, що й сама відсутність скільки-небудь розвиненого циклу чумацьких сюжетів у власне степових традиціях виразно відокремлює їх від суміжних передстепових і перехідних, позаяк досліджуване фольклорне явище корелює з історичною динамікою та специфікою формування тих та інших. Передстепову смугу (що її традиційна народномузична культура в цілому належить до ареального типу) влучно характеризує оксюморон «вторинна автохтонність»; натомість степова зона - це терени пізнього (кінець XVIII ст.) заселення з вельми вибірковим і випадковим переміщенням фрагментів традиції метрополій на нові землі й на нових землях.

Кілька висновків та принагідних міркувань.

1. Спостереження над географією старших необрядових пісень (а не тільки над їх стилістикою, що вже є загальним місцем у науці) виявилися продуктивними; обраний підхід має право на життя; інша справа, що трактувати результати досліджень, подібних цьому, слід у щоразу іншому, вірно визначеному відповідно до об'єкта, контексті (чи й контекстах).

2. Чумацький цикл (принаймні ядерна його частина) склався, безперечно, раніше основної маси звичайних пісень (може приблизно в один час зі старшими баладами), хоча стилістика їх наспівів не раз подібна. Та мова саме про цикл як викінчений набір творів, що виник і побутував у певний час на певній території. І, як це несподівано випливає з даної студії, відносно чумацьких пісенних парадигм системно діють просторові закономірності, багато в чому подібні до тих, що властиві обрядовим пісенним типам та жанровим різновидам (див. у порівнянні навіть зовні схожі карти-схеми з цієї статті та зі статті автора про географію передстепових весільних наспівів [Терещенко О., 2010]).

3. Виявлені щодо передстепових чумацьких пісень просторові закономірності самі по собі набувають статусу ознак, які можуть, зокрема, прислужитися для точнішої атрибуції етномузичних регіонів Центральної України та зон їхнього впливу на сусідні.

4. Поетична складова старших необрядових пісень, розглянута в географічній площині окремо та вкупі з наспівом,22 формалізованим до пісенного типу, його видів чи й різновидів - а паралельно й сам той тип (без прив'язки до сюжету, чого в даній роботі нема) - дає змогу (бажано би оперуючи інструментарієм теорії множин, її поняттєвою базою23 та, можливо, компактними формами запису) виявляти й аналізувати у їх ієрархії та кореляції надскладні системні явища з царини етномузичної ареалогії.

Список використаної літератури

чумацький пісня географія

1.Бессараба, 1916 - Бессараба И. Материалы для этнографии Херсонской губернии. Собрал И. В. Бессараба. Сборник Отделения русского языка и словесности Императорской Академии Наук. Петроград, 1916. С. 319-329.

2.Демуцький, 1968 - Демуцький Порфирій. Пісні Охматівського хору. Київ, 1968.

3.Конощенко, 1900 - Конощенко Андрій. Українські народні пісні з нотами: У трьох сотнях. Одеса, 1900. Сотня перша.

4.Конощенко, 1902 - Конощенко Андрій. Українські народні пісні з нотами: У трьох сотнях. Одеса, 1902. Сотня друга.

5.Конощенко, 1906 - Конощенко Андрій. Українські народні пісні з нотами: У трьох сотнях. Одеса, 1906. Сотня третя.

6.Ліньова, 1905 - Линева Евгения. Опыт записи фонографом украинских народных песен: из музыкально-этнографической поездки в Полтавскую губ. в 1903 г. с приложением 18-ти песен. Труды музыкально-этнографической комиссии. Москва, 1905. Т. 1. Перевид.: Линева Е. Э. Опыт записи фонографом украинских народных песен [подготовка к изданию, вступительная статья и комментарии Е. И. Мурзиной]. Киев, 1991. 87 с.

7.Луканюк, 2016 - Луканюк Богдан. Ритмічна варіаційність у пісенному фольклорі. Львів, 2016. 208 с.

8.Полонська-Василенко, 1960 - Полонська-Василенко Наталія. Заселення Південної України в половині XVIII століття. Мюнхен, 1960. Перевид. : Заселення Південної України в половині XVIII століття. «Вежа», літературний часопис. №1. Кіровоград, 1995; Заселення Південної України в половині XVIII століття. «Вежа», літературний часопис. №№ 2, 3. Кіровоград, 1996.

9.Рибак, 2007 - Рибак Юрій. Методика ареально-типологічних досліджень в етномузикології. Досвід львівської школи. Етномузика. Львів, 2007. Число 3, С. 9-22

10.Терещенко, 2010 - Терещенко Олександр. Весільні наспіви передстепового Правобережжя (ритмоструктурна та ладова географія). Проблеми етномузикології, Вип. 4. Київ, 2010. С. 97-116

11.Терещенко, 2018 - Терещенко Олександр. Чумацькі пісні передстепового

12.Правобережжя. Підготовл. до друку (2018).

13.Тобілевич, 1982 - Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич. Київ: Наукова думка, 1982. 423 с.

14.Херсонская губернія, 1868 - Списки населенных мест Российской империи. Том XLVП. Херсонская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Издан центральным статистическим комитетом министерства внутренних дел. Санкт-Петербург, 1868. 191 с.

15.Чумацькі пісні, 1976 - Чумацькі пісні. Українська народна творчість. Київ : Наукова думка, 1976. 544 с.

16.Шевчук, 1982 - Шевчук Григорій. Українські народні пісні: сучасні записи з Кіровоградщини.

Размещено на Allbest.ru