Релігія та група "Black Sabbath" в оригінальному складі

Ключевые слова: "Black Sabbath", религия, сатанизм, хеви-метал, рок-музыка.

The author investigates the connection between religion and music of Black Sabbath, shows the main cross-points between these two cultural phenomena and concludes that the band used the satanic image for commercial success its own music.

Key words: Black Sabbath, religion, Satanism, heavy metal, rock music.

Неможливо уявити сучасну культуру без рок-музики, так само, як сучасну рок-музику без групи "Black Sabbath". Кількість фанатів групи сягає кількох мільйонів людей, її творчість вивчають в курсах "Історії музики", до її складу входило багато відомих музикантів та співаків. Група продовжує грати з 1969 р., подарувавши своїм прихильникам останній альбом у 2013 р. Саме тоді пожвавився інтерес до групи "Black Sabbath", оскільки альбом "13" став першим альбомом більш ніж за 30 років, у створенні якого приймав участь оригінальний склад групи.

Тема місця релігії в сучасній популярній музичній культурі лише стає предметом спеціальних досліджень зарубіжних релігієзнавців, культурологів, музикознавців та ін. Як видно, ця тема стає популярною лише з початку 2000-х рр. В Росії відомим є протодиякон Андрій Кураєв, який регулярно читав проповіді на рок-концертах, намагаючись популяризувати православ'я серед молоді, яка слухає російський рок. На пострадянському просторі цю тему, нажаль, не досліджують. Російською мовою було перекладено книгу англійського музичного журналіста Стіва Тьорнера, в якій він прослідковує зв'язок між релігією та рок-музикою, починаючи з 1950-х рр. до кінця 1980-х рр., коли власне книгу й було опубліковано. Але це, мабуть, єдина книга російською мовою на дану тематику, а про українські дослідження немає сенсу взагалі говорити. Дивно, що ця тема залишається й досі маргінальною, адже її важливість була продемонстрована навіть в одному з найвідоміших фільмів про рок "Подорож металіста" (англ. "Metal: A Headbanger's Journey"), в якому цілий розділ був присвячений релігії. Основними тезами цієї частини фільму є наступні: 1) християнство мало великий вплив на розвиток рок-н-ролу загалом та хеві-металу зокрема; 2) групи хочуть бути скандальними і обирають скандальний (в даному випадку окультистський, сатаністський) імідж, але це не означає, що вони є адептами цих рухів; 3) хрести в хеві-металі є лише символом, вони не мають смислової наповненості; 4) жахливі тексти пісень лише відображають жахливу реальність життя [6, 1:02:08-1:20:30]. Навіть "король жаху" ЕлісКупер говорить так: "Сатанізм, який ви бачите, це карикатура на сатанізм. Справжнього сатанізму в рок-н-ролі не знайти" [6, 1:06:48].

Беручи до уваги все вищесказане, авторка цієї стаття поставила собі за мету відповісти на декілька простих, але цікавих питань, серед яких: чому група "Black Sabbath" асоціюється з сатанізмом та окультними практиками? Чи дійсно члени цієї групи сповідували сатанізм або окультизм? А, можливо, вони лише використовували привабливі та невідомі для широкого загалу феномени сатанізму та окультизму для підвищення касових продажів власної музичної творчості? Треба зазначити, що в цій статті я буду аналізувати лише ті дев'ять альбомів групи "Black Sabbath", які були записані в оригінальному складі: "Black Sabbath" (1970), "Paranoid" (1970), "MasterofReality" (1971), "Black SabbathVol. 4" (1972), "Sabbath Bloody Sabbath" (1973), "Sabotage" (1975), "Technical Ecstasy" (1976), "Never Say Die!" (1978) та "13" (2013). Ці альбоми обрані для аналізу, оскільки вони є засадничи- ми для формування сатаністського образу групи, а останній альбом, на мою думку, підводить риску під попередніми альбомами, даючи відповіді на ті питання, що їх поставили перші альбоми групи.

Задля досягнення мети статті, я спробую побудувати свій виклад матеріалу наступним чином. Спочатку дам коротку загальну інформацію про групу "Black Sabbath", потім з'ясую коріння сатаністського іміджу групи, також спробую з'ясувати належність до певної релігії або форми релігійності членів групи "Black Sabbath", виявлю релігійні елементи в текстах пісень та обкладинках альбомів, а, наостанок, зроблю висновки, які, власне, і стануть відповідями на поставлені спочатку дослідницькі питання.

"Black Sabbath" - це англійська рок-группа, заснована у 1969 р. Оригінальним складом групи є Тоні Айомі (Tonylommi, гітара), Гізер Батлер (Geezer Butler, бас), Оззі Озборн (Ozzy Osbourne, вокал) та Біл Уорд (Bill Ward, барабани). Назва групи з'явилася завдяки італійському фільму жахів 1963 р., який в оригіналі називався "Три обличчя страху", а в англійському прокаті отримав назву "Black Sabbath", режисером фільму був Маріо Ба- ва, а серед акторів був Борис Карлофф. Як згадують в своїх мемуарах Тоні Айомі та Оззі Озборн, Гізер Батлер побачив чергу в кінотеатр на цей фільм жахів і подумав, що якщо жахи приваблюють настільки багато людей, то й їхня група повинна стати жахливою аби привабити слухачів [8, с. 54-55]. Фактично, "Black Sabbath" намагалися створити музичний еквівалент фільмам жахів. музичний рок хрест

З'ясувати релігійну приналежність членів групи "Black Sabbath" насправді виявилося не так вже й легко. Протягом всієї кар'єри Оззі Озборна часто звинувачували в служінні сатанізму, аморальності або негативному впливові на своїх молодих слухачів. Також його зараховували до адвентистів Сьомого дня, але вже у 1992 р. в газеті "NewYorkTimes" стверджувалося, що Оззі є членом англіканської церкви та молиться перед кожним виходом на сцену [10]. Тоні Айомі належав до секуляризованої католицької родини [8, с. 2], а більше мені не вдалося знайти підтверджень його належності до будь-якої церкви. Гізер Батлер також походив із католицької родини, але в молодості захоплювався роботами Алістера Кроулі [8, с. 52], вплив яких можна побачити в деяких піснях із ранньої творчості групи "Black Sabbath". Нажаль, мені не вдалося з'ясувати релігійну приналежність Біла Уорда. Насправді, такий поверховий, але в той же час корисний фактаж, дає змогу зрозуміти, що оскільки жоден з членів групи не був "воцерковленим", то вони були відкриті до будь-яких впливів, в тому числі й окультистських та сатаністських. З іншого боку, це також може свідчити на користь того, що члени "Black Sabbath" не віддавали перевагу жодній релігійній традиції і не ставилися серйозно до них, в тому числі й до окультистських та сатаністських ідей.

Групу "Black Sabbath" називають засновниками хеві- метал, оскільки саме вони застосували в своїй музиці так званий "диявольський інтервал" або "чорта в музиці", тобто музичний інтервал, що дорівнює трьом повним тонам і є сильним дисонансом у мажорно-мінорній системі. Саме через цей дисонанс використання цього інтервалу намагалися уникнути в церковній музиці Середньовіччя. Свою назву цей тритон отримав на початку XVIIIст. Якщо цей інтервал вписано в загальне полотно музичного твору, то він особливо й не виділяється (його використовує Ф. Ліст в "Сонаті Данте" та В.Р. Вагнер у "Зігрфріді") [13], але якщо знизити тональність (як це зробив Тоні Айомі через травму пальців руки) та виділити "диявольський інтервал" в музичній композиції, то він надає музиці певного містичного, страшного відтінку. Для порівняння послухайте одноіменну пісню групи "Black Sabbath" з одноіменного альбому.

У чому ж проявляється жахливий (сатанистський) імідж групи "Black Sabbath"? Перш за все, це сама назва, прояку йшлося вище та яка перекладається як "чорний шабаш" або "чорний шабат". Крім того, перший альбом "Black Sabbath", який так само й називався, був випущений у продаж у п'ятницю 13 лютого 1970 р. Таким чином, звукозаписна компанія намагалася привернути увагу до нового явища в англійській музиці. Сама обкладинка альбому була страхітливою: на ній зображена жінка в чорному довгому вбранні на фоні старої будівлі. Завдяки додатковій роботі над фотографією, обкладинка стала дійсно страшною, бо на ній можна побачити чи то відьму, чи то померлу жінку, яка виходить зі заростей лісу (або кладовища) і прямує, скоріш за все, до будинку, де, можливо, й має пройти відьомський шабаш, назва якого (назва групи та альбому) чітко видніється на фоні неба (див.додаток 1). Перша пісня, що відкриває цей альбом називається "Black Sabbath" і починається вона зі звуків дощу та биття в дзвони. Ці звуки були додані до оригінальної пісні під час пост-продакшену, члени групи "Black Sabbath" навіть не знали як оформили цю пісню аранжувальники, але коли вони почули остаточний варіант, то були в захваті від того страхітливого ефекту, який учиняла ця пісня зокрема та альбом загалом [8, с. 65-66].

Ніхто з членів групи "Black Sabbath" не заперечує той факт, що під час написання слів до пісень першого альбому Гізер Батлер знаходився під впливом ідей окультистської літератури, якою він на той час захоплювався, крім того, він полюбляв ще й фентезі. Цікавою для розгляду є пісня "N.I.B.", назву якої часто розшифровують як "NativityInBlack" ("Різдво в чорних тонах"), але Оззі каже, що насправді це лише прізвисько Біла Уорда [8, с. 64-65]. Пісня розгортається як лірична історія, в якій чоловік освідчується в коханні жінці, але остання строчка повертає нас до сатанистської тематики, оскільки виявляється, що той закоханий чоловік є Люцифером. І тоді весь сенс пісні змінюється і отримує нові значення та інтерпретації.

В другому альбомі групи "Paranoid", який вийшов того ж року, що й перший альбом, показовою є пісня "WarPigs", яка також є першою піснею альбому. Спочатку ця пісня називалася "Walpurgis" (вальпургієва ніч - язичницьке, християнське та сатанистське свято, коли, за повір'ям, межа між нашим світом та світом мертвих є надзвичайно тонкою). Така назва повністю відповідала змісту пісні, адже в ній критикуються всі ті, хто жадає війни, цей текст є гострополітичним, він засуджує істеблішмент, а також порівнює із Сатаною (як втіленням зла) всіх політиків, котрі маніпулюють рішеннями та думками простих людей. Саме такого Сатану покарає Бог в Судний день, даючи простим людям мир та щастя.

В третьому альбомі "Master ofReality" дійсно пов'язаною з релігійною тематикою є пісня "AfterForever", в якій ставиться питання про долю душі після смерті тіла ("Have you ever thought about your soul - can it be saved?";вільний переклад: "Ти колись думав про свою душу - чи можна її врятувати?"), висміюються церковні інститути ("Would you like to see the Pope on the end of a rope - Do you think he's a fool?"; вільний переклад: "Ти хотів би побачити Папу на кінці мотузки, ти думаєш, що він дурень?"), стверджується, що лише Бог може врятувати людей від гріха та ненависті ("Perhaps you'll think before you say that God is dead and gone. Open your eyes, just realize that he is the one. The only one who can save you now from all this sin and hate"; вільний переклад: "Може, ти й подумаєш, перш ніж сказати, що Бог помер та пішов. Відкрий очі, просто збагни, що він єдиний. Єдиний, хто може врятувати тебе від всіх цих гріхів та ненависті"). Але все одно, відчувається, що члени "Black Sabbath" звертаються до використання релігійних образів, як до останнього, на що вони можуть сподіватися, стикаючись із усією несправедливістю, що панує в цьому світі. На мою думку, ця, як і багато інших пісень "Black Sabbath", є виразом тієї розгубленості, яку відчували (й зараз відчувають) молоді люди, зіткнувшись із "дорослим" життям без прикрас і залишившись з ним сам насам.

У четвертому альбомі групи, який носить назву "Black Sabbath Vol. 4", мені здається доцільним розглянути останню пісню "Under the Sun/Every Day Comes and Goes". Вона розпочинається зі слів, які начебто можуть підтвердити той факт, що "Black Sabbath" були прихильниками темних сил, або якщо не прихильниками, то критиками християнства як такого: "Well, I don't want no Jesus freak to tell me whati t's all about" (вільний переклад:"Ну, я не хочу аби якийсь дурний Ісус пояснював мені все"). Але вже наступний рядок пісні показує нам, що "Black Sabbath" однаково неприхильно ставилися і до християнства, і до сатанізму та окультизму: "No black magic i antelling me to cast my soul out" (вільний переклад:"Або щоб чорний маг наказував мені вигнати мою душу"). Далі розкривається основний сенс пісні, який полягає в тому, аби люди думали самостійно, критично ставилися до всього, що їм говорять авторитети, а також самі вирішували свою судьбу, адже життя швидкоплинне і в нас не так багато часу.

Ще однією темою для спекуляцій з приводу демонічного образу групи "Black Sabbath" стала обгортка п'ятого студійного альбому групи - "SabbathBloody Sabbath" (див. додаток 2). На лицьовій обкладинці ми бачимо дивну сцену в чорно-червоно-жовтих тонах. На ліжку лежить чоловік, якого оточують демони, черепи, а над ним височіє число диявола - 666. Дійсно, ця картинка викликає страшні емоції, але треба звернути увагу на другу сторону обгортки (див.додаток 3). Там - схожа картина, але в спокійних синіх тонах, теж в ліжку лежить чоловік, якого оточують звичайні люди, які засмучені, можливо, хворобою центральної людини. Насправді, за задумом автора обкладинки Дрю Струзана, ці дві картини складають диптих, на якому зображено два способи зустрічі зі смертю. На лицьовій обгортці - жахлива смерть, а на зворотній - смерть спокійна, в колі сім'ї. Можна припустити, що вибір для лицьової сторони обкладинки саме жахливої смерті був зумовлений бажанням привернення уваги меломанів і підвищення продажів альбому.

Загалом в усіх 74 піснях, які складають досліджувані нами 9 альбомів, слово "Сатана" зустрічається 8 разів, "Люцифер" - 1, "Диявол" - 2, "демон" - 2, а слово "Бог" - 33 рази (18 з яких в одній пісні "GodisDead?"), "Господь" - 2, "Христос" - 2 та "Ісус" - 2. Виходить, що разом про Диявола та Сатану група співає набагато менше, ніж про Бога та Ісуса. Цей факт аж зовсім не свідчить на користь думки, що члени "Black Sabbath" є сатаністами.

Тепер перейдемо до розгляду подій пов'язаних з релігією в історії групи "Black Sabbath". На початку їхньої кар'єри сам Алекс Сандерс, Вищий священник вікканства, запросив їх виступати під час вікканського ритуалу, який мав проходити в Стоунхеджі. "Black Sabbath" відмовилися від пропозиції, адже не хотіли аби їхнє ім'я пов'язували із язичницькими ритуалами. Образившись, Алекс Сандерс наклав на них прокляття, а члени "Black Sabbath" злякалися, після чого вирішили носити хрести, які стали вже символічними для сценічного образу групи [8, с. 81]. Траплялися й комічні історії. Наприклад, під час гастролей в холі готелю зібралася група людей, які сиділи в темряві в чорних плащах та каптурах зі свічками в руках. Члени групи "Black Sabbath" були здивовані тим, що побачили. Але вони вирішили покепкувати і одночасно загасили свічки в руках присутніх, співаючи "Happybirthdaytoyou!" та розвеселивши себе й запам'ятавши той день надовго [8, с. 81-84].

Альбом "13", на мою думку, є завершенням циклу, який розпочав ще перший альбом "Black Sabbath". Щодо назви альбому, то члени групи по-різному пояснюють такий вибір. Оззі говорить, що це число пояснюється тим, що рік випуску альбому - 2013. Тоні переконаний, що цей альбом повинен був бути максимально схожим на перший альбом групи, а отже й містити максимальну кількість від-силок до чогось містичного (чортова дюжина). Гізер каже, що звукозаписна компанія хотіла, щоб "Black Sabbath" записали 13 пісень [5; 4]. В будь-якому випадку, палаюча цифра "13" на обкладинці альбому однозначно відсилає до чогось страшного та загадкового.

Цікавими для розгляду мені тут видаються дві пісні: "God is Dead?" ("Бог мертвий?") та "Damaged Soul" ("Зіпсована душа"). В пісні "God is Dead?" запитується чи існує Бог, якщо у світі багато людей є грішними, панують корупція, вбивства та крадіжки. Невже він може допустити такий безлад у Всесвіті? Єдиний варіант вижити в цьому світі - відсторонитися від реальності, втекти від неї. Але авторові (або авторам) не хочеться вірити у смерть Бога, з іншого боку, все свідчить на її користь. Цікавою видається інтрига, яка витримана в пісні: до кінця не зрозуміло чи автор стверджує, що Бог помер, чи запитує? І хоча побудова англійського речення чітко вказує на те чи речення є питальним, чи стверджувальним, беручи до уваги той факт, що в ліриці часто використовується інверсія, неможливо до кінця з впевненістю сказати, що ж власне говориться в пісні. Я припускаю, що це питання залишається відкритим і для слухачів, і для авторів. Члени групи постаршали на 40 років, але, як виявилося, проблеми, що їх турбували у 1970-х рр., нікуди не ділися, можливо, вони просто змирилися з ними або дивляться на них опосередковано. Пісня "DamagedSoul" розповідає про роздуми людини, яка розуміє, що накоїла багато поганого в житті ("Apreac her tried saving my black damaged soul, Possessed by a demon that had full control", вільний переклад: "Проповідник намагався врятувати мою чорну зіпсовану душу, над якою мав повний контроль демон"), і що наближається її смертна година, яка є невідворотною. Бог ніколи не відповідає на молитви праведників,

а Сатана тільки й чекає, щоб вони оступилися. Вмирати не страшно, набагато страшніше - жити, переконаний автор. І остання строчка, на мою думку, підводить життєве резюме членів гурту "Black Sabbath": "I'm losing the battle between Satan and God" (вільний переклад:"Я програю битву між Сатаною та Богом").Тобто жодна людина не є ані святою, ані грішною, ми - лише пішаки у грі між добром та злом, і виграти люди цю гру не можуть,бо це залежить не від них.

Отже, досягнувши мети дослідження, можна зробити наступні висновки. Перш за все, складається враження, що група "Black Sabbath", як і багато інших подібних груп, хотіли завоювати популярність серед молоді, обираючи досить скандальний та провокаційний імідж. У цьому їм допомагають й звукозаписні компанії, які вбачають в популярності групи комерційну вигоду для себе. Засоби масової інформації підхоплюють цей імідж та демонізують групу, надаючи їй тим самим скандального образу, який викликає або захоплення, або зневагу, але в будь-якому випадку, привертає увагу молоді. Страшні та жахливі тексти пісень, насправді, покликані відображати страшну та жахливу реальність сучасного життя. "Black Sabbath" намагалися викрити зло, що панує в цьому світі, привернути до нього увагу молоді, яка часто не замислюється над проблемами, що пронизують суспільство. Іноді релігія в піснях "Black Sabbath" зображується як спосіб контролю над людським розумом, мабуть, тому для "Black Sabbath" смерть, яку вони оспівують, асоціюється із необмеженою свободою. Крістофер М. Морман так пише про Оззі Озборна (і я вважаю, що цю цитату можна екстраполювати на всіх членів групи): "...Оззі - не демон, і не святий; він - звичайний хлопець, який прожив дуже незвичайне життя" [9, с. 11].

Література

1. Кураев А. Рок и миссионерство / Андрей Кураев. - М.: Эксмо, Яуза, 2004. - 384 с.

2. Кураев А., протодиакон. Рок-проповеди / Андрей Вячеславович Кураев. - М.: Никея, 2010. - 16 с.

3. Тернер С. Лестница в небо / Стив Тернер ; [пер. с англ.]. - М.: Триада, 2001. - 288 с.

4. Black Sabbath On '13' - Part Two [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nme.com/nme-video/black-sabbath-on-13--part-two/2469169067001.

5. Black Sabbath: 'We Said To Ozzy 'You Can't Sing 'God Is Dead!'' [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nme.com/nme-video/black-sabbath-we-said-to-ozzy-you-cant-sing-god-is- dead/2474683228001.

6. Dunn S., McFayden S., Wise J.J., 2005, Canada, Metal: A Headbanger's Journey.

7. Gilmour M. Gods and Guitars: Seeking the Sacred in Post-1960s Popular Music / Michael Gilmour. - Baylor University Press, 2009. - 200 p.

8. lommi T. Iron Man: My Journey through Heaven and Hell with Black Sabbath / Tony lommi. - Simon and Schuster, 2012. - 383 p.

9. Moreman C.M. Devil Music and the Great Beast: Ozzy Osbourne, Aleister Crowley, and the Christian Right / Christopher M. Moreman // The Journal of Religion and Popular Culture . - 2003. - Fall. - P. 1-13.

10. Ravo N. At Tea With: Ozzy Osbourne; Family Man. Fights Fat, Is Good With Kids [Електронний ресурс] / Nick Ravo // New York Times. - 1992. - September 23. - Режим доступу до газети: http://www.nytimes.com/ 1992/09/23/garden/at-tea-with-ozzy-osbourne-family-man-fights-fat-is-good- with-kids.html.

11. Sylvan R. Traces of the Spirit: The Religious Dimensions of Popular Music / Robin Sylvan. - NYU Press, 2002. - 291 p.

12. Till R. Pop Cult: Religion and Popular Music / Rupert Till. - A&C Black, 2010. - 215 p.

13. Tritone [Електронний ресурс] // Wikipedia. - Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Tritone.

Размещено на Allbest.ru