Джаз як фактор розвитку імпровізаційних навичок учнів закладів початкової музичної освіти

Анна Горбенко, студентка ІІ курсу

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасні дослідники поняття «музична імпровізація» вважають її характерними ознаками безпосередність творчого висловлювання, наявність віртуозного володіння формотворчими та виконавськими навичками та розуміють імпровізацію як можливість виявлення особистісних рис музиканта. Вони переконані, що навчання імпровізації є одночасно й навчанням композиції, оскільки в її основі лежить принцип, що реалізує миттєвий творчий імпульс безпосередньо у звуках, і відразу у завершеному вигляді [5, с. 35].

Імпровізаційність як вид спонтанної творчої діяльності належить до відмінних властивостей джазу. Вона сприяє підвищеній експресії виконання, сприяє встановленню взаємодії між музикантом та слухацькою аудиторією, залучаючи їх до співтворчої діяльності. Імпровізація демонструє не результат, а процес створення музики і є показником професійної майстерності джазового музиканта загалом [2, c. 9-10].

Джазова імпровізація - це вид художньо-креативної діяльності, під час якої творчий продукт створюється оригінальними музично-виражальними засобами художньої системи джазового мистецтва.

О. Павленко з'ясовано, що джазова імпровізація є базисним елементом джазової музики. Виражальні засоби імпровізаційної техніки у джазі надзвичайно різноманітні. Це зумовлено особливостями різних джазових стилів, індивідуальною виконавською манерою музикантів, специфікою характерних для цього виду мистецтва музичних форм і жанрів. Виявлено, що спонтанність, як головна якість імпровізації, зовсім не передбачає невпорядкованого набору звуків.

Джазовий імпровізаційний процес має свою логіку і послідовність будови. Будь-який тип імпровізації передбачає застосування підготовлених музичних фраз, цитат, цифрових чи буквених позначень тощо. Джазові музиканти, створюючи свої композиції, певною мірою планують майбутню імпровізацію, хоча результат завжди непередбачуваний.

Імпровізаційні вміння є важливою складовою загальномузичних вмінь. Встановлено, що вміння джазової імпровізації формується у процесі активної художньо-творчої діяльності та цілеспрямованого педагогічно керованого впливу [4].

На початку 90-х років ХХ ст. відбувається значний підйом популярності та необхідності джазового навчання в Україні. У цей період педагоги, музиканти, композитори виявили значний інтерес до джазового мистецтва та імпровізації. Головні навчальні центри знаходяться у Києві, Одесі, Харкові, Львові та Вінниці.

Огляд науково-методичних матеріалів по класу імпровізації дає підстави вважати, що навчання цьому мистецтву є найбільш актуальним для джазових та естрадних виконавців.

Аналізуючи програму навчання імпровізації, можна зробити висновок, що кожен педагог має свою власну методику. Так, наприклад, доцент Харківського інституту мистецтв Г.Л. Гельфґат, створив навчальну програму, яка розрахована на восьмирічне навчання у ДМШ та ДШМ і поділив їх на три етапи:

1. Початкове навчання імпровізації (0-1 кл.). Гра найпростіших вправ на фортепіано, підбір інтервалу без усвідомлення, на слух - від заданої педагогом ноти. Побудова на слух інтервалу, виконаного педагогом. На цьому етапі необхідно постійно змінювати задану ноту, охопивши поступово всі звуки в октаві, подаючи першу ноту у різних октавах. Починати з великої секунди, а потім терції. Ритм найпростіший.

Для швидкого оволодіння клавіатурою слід вчити з нот та підбирати на слух вправи, п'єси та етюди у різних тональностях. Для більш здібних учнів, що швидко засвоюють матеріал, цілком можливе вивчення понять "каданс" і "речення-період" (4-8 тактів). Варто підтримувати пошук учнями більш складних акордів (без їхнього усвідомлення) та вчити поняття "зворот", гармонічна "схема" типу Т-V, T-V-І, IV-V-І тощо.

2. Імітація найпростіших звуко-зображальних інтонацій на фортепіано (позамузичні моделі 2-4 кл.):

а)Імітація голосів тварин і птахів (ритм, інтерваліка).

б)Зображення діалогів тварин (регістри, інтонації).

в)Вільне використання вивчених засобів для "розповіді з життя тварин" на сюжети, що складаються самими учнями.

г)Вправи з визначення й запам'ятовування інтервалів шляхом асоціацій: "сигнал труби", "клаксон автомобіля", "гудок тепловозу" тощо.

Використання ритмічного малюнка як моделі:

1) Підбір мелодії за ритмічними схемами, запропонованими педагогом або самим учнем.

2) Вправи за програмою на кшалт "прогулянка", "на ослику", "катання на човні", "поїздка на велосипеді", "потязі" і т.ін.

3) Ознайомлення учнів з творами композиторів, що передають "рух".

Потрібно звертати увагу учнів на те, як швидкість та метроритм впливають на характер і зміст музики.

Зміна мелодії шляхом "трансформації" жанру, залежно від ритму, характеру акомпанементу, ладу, регістрів тощо.

Знайомство учнів з п'єсами з яскраво вираженими елементами програмності (танці, жанрові сценки й т. ін.) з будь-яких збірників фортепианных п'єс.

3. Заняття з імпровізації, починаючи від 5 класу, слід проводити із широким використанням так званих "музичних моделей", сполучаючи їх, за можливості, із заняттями зі створення музики. Разом з тим автором рекомендовано періодично повертатися до вивченого у молодших класах матеріалу, використовуючи в імпровізаціях окремі "позамузичні" моделі (особливо у варіаційних циклах і "рапсодіях"-фантазіях). Починаючи від 5-го класу, більш широко вивчаються проблеми джазової імпровізації. Для учнів естрадних відділень, а також окремих учнів фортепіанних відділів, що виявляють підвищену цікавість до джазової музики, заняття з джазової імпровізації можуть бути значно розширені.

Автор програми зазначає, що навчання джазовій імпровізації вимагає наявності навичок джазової імпровізації у викладача, що проводить заняття. "Теоретичне" проходження цього розділу нічого, крім шкоди, не приносить. Тому запроваджувати заняття з джазової тематики до навчального процесу потрібно лише тоді, коли у даному музичному навчальному закладі є наявні викладачі, компетентні у цій галузі, що люблять джаз і вміють імпровізувати у джазовій манері.

В інших випадках краще обмежитися імпровізацією на пройдені моделі та вивченням джазових гармоній і ритму, чого буде цілком достатньо для елементарної естрадної практики.

Наприкінці кожного навчального року Г. Гельфґат рекомендує проводити відкритий творчий залік - концерт імпровізацій, систематично привчаючи учнів до імпровізації на естраді. Для старших дітей можливі різноманітні "конкурси імпровізаторів" [1].

У сучасній системі музичної освіти присутні найрізноманітніші форми і методи розвитку виховання учнів. В освітніх установах початкового, середнього та вищої ланок поряд з індивідуальним навчанням в інструментальному класі присутні різні форми занять, пов'язані з колективним характером роботи: групові та індивідуально-групові форми занять з різних дисциплін, заняття в класі інструментального ансамблю.

Колективний характер роботи, спільність цілей і завдань, почуття відповідальності перед виконавчим колективом, роблять клас інструментального ансамблю найбільш ефективною формою навчально-виховного процесу

В процесі спілкування, відбувається особистісне становлення людини, формуються його життєві принципи і погляди, відбувається розвиток емоційним та інтелектуальним сфер, накопичення знань. В результаті спільної творчої діяльності в учнів розвиваються такі необхідні вміння як:

- вміння орієнтуватися у відносинах з партнерами по ансамблю в співвідношенні свого та їх рольового статусів;

- вміння орієнтуватися в ситуації спілкування, критично оцінювати себе і виділяти гідності інших;

- вміння визначати характер партнера по спілкуванню, його настрій, мотиви поведінки;

- вміння відчувати взаємодопомогу і взаємовідповідальність у процесі спільної діяльності тощо.

Отже, зазначимо, що групові форми роботи в індивідуальному класі інструментальної підготовки можуть стати пріоритетними у розвитку в учнів навичок міжособистісного спілкування. Учні, спілкуючись в ансамблі, співвідносять свої успіхи з успіхами інших, рівняються на кращих, переймають один у одного досвід, удосконалюють професійні навички. На цій основі природно виникає творче змагання - один з найважливіших стимулів активізації ініціативи і індивідуальних творчих можливостей кожного з учасників ансамблю.

Під час індивідуального навчання учень сприймає своїх ровесників як суперників, а партнер у ансамблі стає його однодумцем, тому їх стосунки ґрунтуються на спільній діяльності, емоціях та переживаннях за успіх виступу. Природно, що при довірчому і доброзичливому характері спілкування між учнями підвищується взаємна відповідальність і взаємодопомога, і як наслідок, створюються сприятливі умови для розвитку різних музичних здібностей: музичного слуху, ритмічного відчуття, музичної пам'яті, рухової моторики, емоційної чуйності тощо.

Особливо сприяє розвитку комунікативних навичок мистецтво джазу. Як справедливо зазначає В. Ю. Озеров, джаз, в порівнянні з легкожанровою естрадою, домінуючою в структурі масового музичного споживання, особливо цікавий і привабливий як предмет вивчення, а також як матеріал для вирішення різноманітних методичних і художньо-виховних задач [3].

Наразі саме джаз, як самостійний, творчо-активний і життєздатний вид музичного мистецтва, стає необхідною ланкою в педагогічній моделі сучасної музичної культури.

Досить багатий практичний досвід дозволяє нам констатувати, що вивчення у дитячих музичних школах естрадно-джазової музики як найбільш комунікативного виду музичного мистецтва укладає в собі необхідні передумови для вирішення цілісного комплексу загально-педагогічних і музично-педагогічних завдань (в даному випадку мова йде про розвиток відчуття ритму, тембру, форми, вироблення правильного розуміння спонтанного музичного висловлювання, засвоєння основ практичного музикування і аналізу різноманітного звукового матеріалу, виховання, слуху тощо). музичний педагогіка імпровізація джазовий

Вивчення джазу, його стилів, шкіл, напрямків, так само як і творчість його окремих найбільш талановитих представників, є необхідним компонентом спеціалізованої естрадно-джазової освіти, який нещодавно набув широкого розвитку.

Необхідно, однак, відзначити, що в освітніх установах академічного напрямку також спостерігається зростання інтересу до естрадно-джазової музики. Це можна пояснити тим, що історично джаз залишається джерелом багатьох сучасних форм і жанрів масової музичної культури, знаходиться в постійній взаємодії з ними, а також впливає і на академічне мистецтво.

Слід додати, що джазова музика, що володіє гострою імпульсивної ритмікою, барвистою гармонією, природним чином входить в область музичних інтересів молодого покоління, якому близька експресивна і ритмічна музика, яка закликає до руху. Таким чином, інтерес до даного виду мистецтва виправданий як з професійно-практичної, так і з педагогічної точки зору.

Отже, на нашу думку, є доцільним уведення до ансамблевого музикування елементів імпровізації, яка сприяє розвитку і формуванню всіх передумов, необхідних для творчої виконавської діяльності, а також має вплив на становлення творчих і дружніх стосунків між учасниками. Наразі найпоширенішим видом ансамблевого творчості в музичній школі є фортепіанний дует. Поряд з ансамблевим репертуаром академічної спрямованості рекомендується використовувати в роботі збірники фортепіанних ансамблів В. Дулово, В. Семенова, М. Шмітца, М. Мордасова та ін. авторів, якими учням різного віку надається чудова можливість познайомитися з особливостями джазової стилістики.

Матеріал досить простий і, як показує практика, з часом ця методично виправдана "простота" спонукає багатьох викладачів, а іноді і самих учнів ускладнювати гармонію, змінювати фактуру, розвивати і збагачувати басову лінію супроводу, що і є початковими паростками імпровізації. Властива дітям невгамовна фантазія є благодатним фундаментом для розвитку імпровізаційності, як наслідок, - розвитку творчої активності, сміливості та комунікативної свободи [5, с. 12-16].