"Урочиста меса" О. Польового - традиції та новаторство

Размещено на http://allbest.ru

Центрально-український державний педагогічний університет

ім. В. Винниченка)

Тетяна Валько, студентка І курсу

другого (магістерського) рівня

вищої освіти мистецького факультету

Науковий керівник: доцент Шевченко І. Л.

кандидат педагогічних наук

Вступ

Стаття присвячена аналізу стильових особливостей «Урочистої меси» відомого українського композитора О. Г. Польового. Автор твору, спираючись на традиції духовної, світської і фольклорної музики минулого, вдало поєднує їх з елементами сучасної музичної мови, продовжуючи розвиток неокласицизму - одного із векторних напрямків музичного мистецтва XX ст.

Новаторство композитора полягає у включенні до «Урочистої меси» розділів, які відсутні у традиційній структурі жанру меси, а також у незвичній трактовці за образним змістом деяких частин твору.

Ключові слова: меса, Олег Польовий, «Урочиста меса», стильові особливості, традиції, новаторство.

Вступ

Актуальність дослідження. Однією з головних проблем розвитку сучасного музичного мистецтва є співвідношення традицій і новаторства у новостворених композиціях.

Творчість українського композитора Олега Григоровича Польового, представника одеської композиторської школи, активно завойовує популярність серед слухачів різних категорій і регіонів земної кулі.

Регулярні авторські концерти О.Польового демонструють високий рівень зрілості, а створені ним і виконані в Одесі та Києві хорові концерти на вірші Т. Г. Шевченка свідчать про відкриття нового періоду його творчості.

Жанрове коло композицій митця достатньо різнобарвне: у доробку Олега Польового мюзикл «Зачарований принц» для дітей, 220 пісень, камерно-вокальних творів, низка фортепіанних циклів та п'єс, хорових кантат для дітей та юнацтва, вокальних циклів, твори для симфонічного, народного та духового оркестрів, у тому числі камерна симфонія «Слов'янська» з доволі оригінальним інструментальним складом: готово-виборний баян, тріо бандур і струнний оркестр з доданими шумовими.

Основна риса творчості композитора - доступність його музики для сприйняття широкими масами слухачів, як для любителів, не спокушених складною мовою сучасної музики, так і для професійної композиторської еліти.

В «Урочистій месі» органічно поєднуються різноманітні витоки та елементи сучасної музичної мови. Саме тому дослідження присвячене стильовому аналізу «Урочистої меси» та розкриттю її концепції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядаючи творчий доробок сучасних українських композиторів, слід відмітити інтерес до жанрів латинської літургічної традиції.

Особливості їх інтерпретації полягають у вільному підході до літургічних текстів.

Такий підхід можна пояснити специфікою мислення доби постмодернізму.

Також у творчості українських композиторів спостерігається тенденція до збереження православної ідентичності у зверненні до католицьких богослужбових жанрів через стильові алюзії до православної музики, а також орієнтація на визначні світові шедеври, у яких цю традицію відтворено [1; 2; 5; 8].

Стильові особливості «Урочистої меси» О. Польового висвітлені в дослідженнях Сергія Бородавкіна [3], Олени Стаценко [10], інших педагогів та науковців.

Як відомо, жанр меси виник у Західній Європі й після церковного розколу розвивався упродовж низки століть у католицькій, а згодом і протестантській традиції.

У наш час меса зберегла свою популярність. У минулому столітті видатні зразки жанру (часто з особливими програмними назвами) створили Л. Яначек («Глаголичеська меса» з текстом на церковнослов'янській мові), А. Казелла, Ш. М. Відор, Ф. Пуленк, Ф. Стравінський, Б. Мартіну («Польова меса), Л. Бернстайн, А. Пярт («Силабічна меса»), К. Дженкінс («Озброєна людина: Меса миру») та інші, при тому трактовка жанру, як правило, значно відходить від традиції, інколи навіть повністю відсторонюючись від богослужіння. Тому на сучасний момент жанр меси не обов'язково належить до духовних творів.

До XX ст. до жанру меси зверталися композитори Західної Європи. Розширення стильових рамок призвело до того, що в наш час цей жанр став цікавим для композиторів слов'янського простору.

До різноманітних жанрів духовної музики звертались українські композитори різних поколінь: від Д. С. Бортнянського і М. С. Березовського до сучасних, серед яких жанри духовної музики стають особливо популярними. Л.В. Дичко є автором трьох літургій.

Проте жанр католицької меси не став популярним серед українських композиторів.

Відзначимо одеського композитора Альону Томльонову, яка звернулася до католицької меси в 2010 році. Тому звернення О. Польового до такого жанру виявляється закономірним.

Отже, метою статті є відомості про характеристику, стильові особливості «Урочистої меси» О. Польового, виявлення приналежності твору до конкретного художнього напрямку і характеристика співвідношення традицій і новаторства.

Виклад основного матеріалу

В основу «Урочистої меси» О. Польового покладено канонічний латинський текст з наступними частинами:

1. Kyrie eleison (використовує повний текст ординарія).

2. Gloria (скорочує канонічний текст до кількох початкових рядків, а також багаторазово повторює слово «Gloria»).

3. Ave Maria.

4. Alleluia (має найкоротший текст - лише слово «Alleluia», що багатократно повторюється).

5. Sanctus (використовує повний текст ординарія).

6. Benedictus (використовує повний текст ординарія).

7. Agnus Dei (поєднує повні канонічні тексти, однак не меси, а реквієму - «Agnus Dei» та «Lux aeterna»).

Можна побачити, що у творі присутні як традиційні для ординарію меси частини («Kyrie eleison», «Gloria», «Sanctus», «Benedictus» , так й ті, що не вкладаються у структуру канонічного зразка («Ave Maria» і «Alleluia»).

Відмінною рисою «Урочистої меси» О. Польового є виключення зі складу меси частини «Credo», яка є обов'язковою для традиційного урочистого богослужіння, та заміна її на «Alleluia», оскільки від самого початку композитор замислював створити концертну месу, яка не була б підпорядкована законам латинського літургічного богослужіння.

Отже, О. Польовий прагне використовувати канонічний текст повністю або ж більшу його частину, однак намагається по-своєму інтерпретувати загальну структуру циклу та компоновку текстів.

У стильовому відношенні музика меси О. Польового є різноманітною і пов'язана з іншими творами композитора. Наприклад, в основі музики «Alleluia» «Урочистої меси» композитор використовує свою фортепіанну п'єсу «Дзвони» (ор. 6). О. Польовий наділяє окремі частини образами: лірична тема з хоровим остинатним акомпанементом на «рр» за словами композитора, символізує спів янголів та просвітлення, а дует сопрано з хлопчиком з частини «Benedictus» апелює до образів Діві Марії та Ісуса.

Нетиповою для богослужбового гімну «Gloria» стала ідея створення музичної тканини у мінорній тональності, що лише наприкінці частини змінюється на мажорну.

Така інтерпретація частини «Gloria» пояснюється внутрішніми переживаннями композитора. Олег Польовій казав, що час створення його меси збігається з тяжкою ситуацією в країні та власним світовідчуттям. Тому не дивно, що композитор пише «Agnus Dei», використовуючи текст не для звичайної меси, а заупокійної (реквієму), а другу частину «Gloria» наділяє мінорними фарбами.

В «Урочистій месі» яскраві та піднесені частини («Kyrie eleison», «Alleluia», «Sanctus») чергуються з ліричними, наповненими філософським змістом («Gloria», «Benedictus», «Agnus Dei»).

Для першого виконання до складу «Урочистої меси» О. Польовий задумав додати твір «Ave Maria», який вже виконувався на концертних майданчиках. «Ave Maria» була створена ще задовго до написання меси як присвята Діві Марії, образ якої надихає композитора. Під час першого виконання «Урочистої меси» «Ave Maria» виконувалась під третім номером, а за нею звучала «Alleluia», яка символізує вдячність Діві Марії за народження Спасителя.

Виконавський склад достатньо індивідуальний: чотириголосий дитячий або жіночий хор, два солісти (сопрано), орган, камерний оркестр, до складу якого входять два кларнети, дві валторни, литаври, тарілки, дзвони і традиційна струнна група.

В основу першої частини «Урочистої меси» ( «Kyrie eleison» ) покладені два контрастних образи, у результаті чого виникає форма подвійних варіацій.

Перша тема (А) експонується у викладі чотириголосного жіночого хору на слова «Kyrie eleison». Тривалості - лише чверті й половинні. Тональна основа проста - а-moll. Формується ліричний, але світлий, дійсно молитовний образ: Господь представлений милосердним, милостивим.

Надалі у варіації А1 жвавий рух шістнадцятими у партіях альтів і віолончелей з багатократною фігурою, що повторюється і асоціюється зі славильними юбіляціями, повертає до характерної прославляючої сфери духовної музики.

За даною фігурою слідує друга тема варіацій - В, тобто в межах першої варіації виникає доволі вагомий елемент теми другої групи варіацій. Активність образу підкреслена ударними - литаврами і тарілками, а також акордами органу і струнних, у зв'язку з чим виявляються драматичні риси, цьому сприяє поява ostinato у партіях альтів і віолончелей (нагадаємо, що в XX ст. ostinato, замінивши секвенцію, типову в минулих століттях, стала засобом, що драматизує образ). Лінія посилення драматичного розвитку продовжується.

Наступна варіація (А2) більш вільна від попередньої, відрізняється новими рисами: у хорі збережена інтонаційна основа, частішає ритмічний рух (переважають восьмі й шістнадцяті). Оstinato зберігається в партіях означених інструментів, продовжує підтримувати напругу.

Наступна варіація на другу тему (В). Ця група варіацій звучить у c-moll - тональність вводиться шляхом зіставлення, у результаті чого драматичний початок підсилюється. Через характер хорових партій при акордовій підтримці оркестру з органом і ударними формується синтетичний образ: прославляюча і драматична образні сфери зливаються в єдиному звучанні. Завершується варіація маленькою двотактовою каденцією у органа з безперервним рухом шістнадцятими.

Наступна варіація (А3) звучить у світлому C-dur .

Чергова варіація (А4) не змінює своєї тональності C-dur, як і не змінює теми, що підтримується видозміненою фактурою: голос солістки зливається з партією перших сопрано з силабічним хоровим складом, періодично виникає остинатна фігура у альтів і других скрипок pizzicato, у низьких струнних присутня така ж фігура, але у збільшенні, восьмими тривалостями, і також на pizzicato. Періодично сильні долі підкреслюються тарілками і акордами органу з м'якими тоновими кластерами. Складається враження, що напруга йде на спад, драматичний початок поступається ліричному.

Однак наступна варіація на другу тему (В1) знову звучить у драматичному c-moll з остинатною фігурою (можна вважати, лейтмотивною). Фіналізує першу частину меси останнє проведення основної теми в а-moll, внаслідок чого вона набуває значення репризи (А).

Формується структура А А1 А2 В А3 А4 В1 А. Завершення частини репризою надає формі рис тричасгинності. Тема А асоціюється з Господом милосердним, який відповідає прощенням на молитви грішників, звернених до Нього, друга тема - з Господом караючим, суворим, але, між іншим, оспіваним, прославленим, тобто протесту не виникає. У першій частині меси показана взаємодія цих двох контрастних образів - ліричного і драматичного, тому як елемент другої теми присутній в варіаціях на першу тему, як було продемонстровано вище. композитор музика український меса

Друга частина «Урочистої меси» - «Gloria» - мас тріумфуючий характер, але з яскраво витриманою драматичною сферою. Контрастом слугує вступний хор, що багаторазово повторює фразу зі словом «Gloria». Своєрідність цієї фрази полягає в гострій синкопі, але саме ритм з низкою дрібних тривалостей, зіставлених з синкопою, створюють образ, насичений силою і енергією. Тобто, спираючись на традиції, композитор по-новаторському, ускладнено трактує образну сторону «Gloria», зміст якої зводиться до прославлення Господа.

Третя частина «Урочистої меси» - «Ave Maria», яка, як відзначалося вище, не входить до канонічного тексту меси. Це молитва, котру композитор трактує як величну, має доволі сумний, трагічний характер, відповідний жанру реквієму «Lacrimosa» і повільний темп (Andante).

Наступна частина - «Alleluia» також відсутня в канонічній месі як самостійний розділ. Вона написана сучасною музичною мовою, за допомогою якої композитор хоровими й інструментальними засобами показує урочистий характер святкового передзвону, типового для православної культури. Ця частина надає «Урочистій месі» індивідуальної своєрідності, спираючись на православне богослужіння.

П'ята частина циклу - «Sanctus». Звучить вельми напружено, драматично. Складається з трьох невеликих розділів. Кода завершує «Sanctus», сприяючи динамічності всієї частини й «Меси» взагалі.

«Benedictus» має спокійний, піднесений, але разом з тим сумний характер. Ця частина «Урочистої меси» перегукується з «Lacrimosa» В. А. Моцарта. Тональність - e-moll.

Завершенням «Урочистої меси», згідно структури жанру, став «Agnus Dei». Всупереч традиції, у цій частині створюється образ, далекий від заспокоєння, навпаки, вона має напружений, драматичний характер, спрямований до трагічної кульмінації -вершини, на якій закінчується твір. Структура «Agnus Dei» є тричастинною з оркестровим вступом, контрастною серединою і значно динамічнішою репризою.

Висновки

На підставі здійсненого аналізу можна побачити, що «Урочиста меса» Олега Польового заснована на традиціях із різноплановими витоками: католицької і православної духовної музики, народної і професійної української та російської музики.

Спираючись на традиції, О. Польовий говорить зі слухачами сучасною музичною мовою, не прагнучи до стилізації музики минулого, а органічно поєднуючи елементи музичної мови минулих епох (особливо бароко і класицизму) з особливостями, властивими ХХ ст.

У результаті в «Урочистій месі» яскраво виявляється приналежність до неокласицизму як одного з головних художніх напрямків, типових для минулого століття. Також зберігається тенденція до православної ідентичності у зверненні до католицьких богослужбових жанрів, а також орієнтація на визначні світові шедеври, у яких цю традицію відтворено.

«Урочиста меса» Олега Польового неодноразово виконувалась й піднесено сприйнята слухачами.

Бібліографія

1. Афоніна О. С. Сучасна українська музика у вимірах європоцентризму : монографія / О. С. Афоніна. - К.: НАКККіМ, 2012. - 164 с.

2. Білодід А. «Stabat Mater» І. Щербакова: особливості жанрової інтерпретації / А. Білодід // Музичне мистецтво: традиції і сучасність : Зб. статей за результатами VII Міжвуз. наук.-практ. студ. конф., 21-22 листопада 2013 р. - Дніпропетровськ : Дніпр. консерв. ім. М. Глінки, 2014. - С. 102-106.

3. Бородавкін С. О. Стильові риси «Урочистої меси» О. Г. Польового / С. Бородавкін // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії : зб. наук. пр. - Київ, 2017 - № 17. - С. 196-207.

4. Бородавкін С. О. Хорові концерти Олега Польового / С. Бородавкін // Студії мистецтвознавчі: Театр. Музика. Кіно. - К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2015. - Число 1 (49). - С. 87-95.

5. Вербицька-Шокот І. В. Жанр реквієму в хоровій творчості українських композиторів порубіжжя тисячоліть: автореф. на здобуття наук, ступеня канд. мист. : спец 17.00.03 «Музичне мистецтво» / І. В. Вербицька- Шокот. - X. : ХДУМ ім. І. Котляревського, 2007. - 20 с.

6. Ледовский А. А. Историко-типологические особенности жанра missa brevis / А. А. Ледовский // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. - Тамбов : Грамота, 2012. - № 12 (26): в 3 ч. - Ч. І. - С. 141-144.

7. Кунцлер М. Літургія Церкви / Міхаель Кунцлер : [пер. з нім. монахині Софії]. (Серія «Аматека. Підручники богослов'я»). - Львів : Свічадо, 2001. -- 616 с.

8. Мануляк О. М. Сакральна творчість львівських композиторів кінця XX - поч. XXI ст. у контексті провідних тенденцій розвитку сучасної української релігійної музики : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. мист.: спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво» /

О.М. Мануляк. - Львів, 2009. - 20 с.

9. Розенберг Р. М. Одесская композиторская школа : монография / Р. М. Розенберг. - О. : Одес. нац. муз. акад. им. А. В. Неждановой, 2013. - 327 с.

10. Стаценко О. О. Інтерпретація жанрів латинської літургічної традиції сучасними одеськими композиторами / О. О. Стаценко // Культура і сучасність. - 2016. - №2. - С. 126-131. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kis_2016_2_24

Размещено на Allbest.ru