Еволюція пісенного та музичного мистецтва Центральної України доби палеоліту

Аналізу п'яти основних гіпотез еволюції процесу навчання вокалу присвячена стаття колективу авторів [4]. Результати досліджень дозволили встановити, що гіпотези статевого відбору та обміну інформації є найбільш обґрунтованими. Вказується, що зростання складності вокалізації є важливим ефектом процесу навчання вокалу.

Серед вітчизняних вчених дослідженню історичних аспектів розвитку мистецтва присвячено праці О. Скопцової [5] та А. Іваницького [6].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Додаткового вивчення та узагальнення потребують результати археологічних досліджень мистецтва доби палеоліту Центральної України.

Метою статті є дослідження окремих аспектів процесу еволюції пісенного та музичного мистецтва Центральної України доби палеоліту.

Виклад основного матеріалу. Розвиток музичного мистецтва безпосередньо пов'язаний не лише із формуванням нових міжлюдських взаємовідносин, а й з еволюцією самої людини, трансформацією будови окремих її органів.

Необхідними передумовами для звукоутворення є анатомічні зміни у організмі людини. Так, у [8, с. 350] зазначається, що керування процесом дихання дозволило відтворювати довгі фрази на одному видоху, які чередувалися із вдохом по завершенню мовлення. Крім того, анатомічні зміни уможливили акцентування на окремих звукових одиницях та здійснення контролю за інтонацією. У даному процесі беруть участь м'язи, які інтегровані з когнітивними факторами [8, с. 350].

Вищезазначені зміни могли виникнути у представників Homo ergaster або ранніх Homo erectus у період близько 1,6 млн років тому. Розвиток мовленнєвого апарату тривав й у наступні періоди еволюції людини. Так, у [8] обґрунтовується, що сучасні люди (як колись й Neanderthals) мають більш розширений грудний відділ у порівнянні з Homo ergaster.

У свою чергу, в наукові праці [1, с. 196] зазначається, що посилення контролю за диханням є більш важливим при співі, ніж при мовленні. Зазначене свідчить на користь гіпотези про те, що пісня виникла до або одночасно із мовою людини [1, с. 196].

У контексті даного періоду А. Іваницький зазначає: "Формується примітивна мова звуко-кі- нетичного типу, де не лише звук, але й тілесні рухи допомагали передавати зміст. Мова мала, насамперед, спонукальний характер (погрози, вимога, прохання тощо) - ті ж самі прості, майже фізіологічні реакції, які спостерігаються в голосах тварин" [6, с. 19-20].

Антрополог Р. Данбар [9] висловив припущення, що збільшення кількості людей, які спільно проживали, вимагало формування системи комунікацій й цю роль виконували складні голосові обміни.

Мистецтво палеоліту розглядається нами безвідносно конкретного виду роду Homo.

У контексті розгляду становлення мовлення зацікавленість викликали дослідження антропологів Р. МакКарті та Ф. Лібермана [10], які засвідчили нерозвиненість голосового апарату неандертальців. Це означає, що неандертальці не могли розмовляти у сучасному розумінні, а спроможні були лише відтворювати певні звуки.

Згідно теорії Р. МакКарті, у мові неандертальця були відсутні окремі голосні, що властиві мові сучасних людей. Не зважаючи на те, що у неандертальців був мовний ген FOXP2 (аналогічний сучасній людині) дослідження доводять, що сам мовний апарат займав проміжне місце між шимпанзе та людиною. Результати реконструкції [10] засвідчили, що лише у археологічних зразків людини віком 50 000 років простежується мовленнєвий апарат аналогічний до того, який має сучасна людина.

Вищезазначене засвідчує, що неандертальці не володіли елементарними техніками співу у сучасному розумінні.

Дані табл.1 презентують відмінні та спільні характеристики музики, мови та вроджених звуків людини. Зазначена інформація дозволяє краще зрозуміти процес еволюції співу.

Археологічні пам'ятки кроманьйонців епохи раннього палеоліту на території України знайдено у Закарпатті (с. Королево), Донецькій та Житомирських областях. Епоха пізнього палеоліту представлена в Україні 500 поселеннями з чітким групуванням у етнокультурні зони [11]. Знахідки предметів образотворчої та музичної культури у поселеннях епохи пізнього палеоліту вказують на наявність вільного часу для їх конструювання та виготовлення. Крім того, це потребує планування та організації процесу виготовлення інструментів. Результати сучасних археологічних досліджень дозволяють датувати період виникнення інструментальної музики близько 48000-50000 років тому. Так, музичний інструмент (флейта) з Divje Babe I Cave (Словенія) був створений приблизно 50000 років назад й пов'язується з неандертальцями [12].

У С. Мізин [13] знайдено ансамбль ударних інструментів доби пізнього палеоліту, який складається з кісток мамонта, пофарбованих чорною фарбою, на стоянці поблизу села Молодово - флейту, виготовлену з кістки оленя.

Використовуючи сучасну класифікацію музичних інструментів О. Соболяк [14] відніс їх до групи ударних з невизначеною висотою звучання. Кількість осіб, які одночасно використовували зазначені інструменти могла складати не менше 6-7 осіб.

На думку О. Соболяка [14], інструменти використовувалися під час ігрових церемоній.

На нашу думку, останнє твердження є достатньо дискусійним, оскільки аналіз зразків печерного живопису, наприклад, з печери Chauvet (Франція), дозволяє висунути гіпотезу про музичний супровід ритуальних (протошаманських) танців.

Підтвердження вищезазначеного ми знаходимо в діяльності оркестру під керівництвом В. Колокольнікова [14, с. 236; 15], який відтворив звучання ударної групи інструментів, знайдених на стоянці епохи палеоліту поблизу с. Мізин. Результати відтворення засвідчили, що звучання не відповідає гучній динаміці. Пізньо-палеолітичне поселення Межиріч (с. Межиріч, Черкаської обл.) також презентує череп мамонта, прикрашений складним геометричним візерунком. Його ретельне обстеження показало, що цей череп, як і фрагмент черепу з мізинського ударного комплексу, використовувався як ударний інструмент типу барабана [15], а його звучання також не відповідає гучній динаміці.

Враховуючи те, що археологами знайдено достатньо багато ударних та шумових інструментів, можна зробити висновок, про переважання ритму над мелодикою. У даному контексті К. Брюхер зазначав: "Доведеною істиною можна вважати, що первісні народи в музиці цінують тільки ритм і мало чутливі до гармонії, висоти тону... З складових частин мелодії розвинутим є ритм, а гармонія лише формується" [16].

Враховуючи те, що стоянки були розраховані на 50-60 чоловік - виконавцями були не великі групи людей, до 10 осіб, про це свідчить кількість музичних інструментів знайдених на місці розкопок.

Цікавими є й спостереження щодо зображення жінки в епоху палеоліту, вони допомогли дослідити риси музичного мистецтва того часу, зокрема, у дослідженнях [17; 18]. У скульптурі викарбовувалися реалістичні риси жінки, яка майже завжди зображалася, на відміну від чоловіка, статично. Проте, дослідження Замятніна С. [17] та Тарасова Л. [19] формулюють гіпотезу, що зображені люди знаходяться у русі, а саме - танцюють. На це вказують розімкнені щиколотки ніг, припідняті плечі, а, також, наявність шумових браслетів на руках, функцією яких було додавання ритму у танці. У [18] зазначається, що такий танець характерний для різних етносів.

За матеріалами досліджень Крашеннікова С. [20], Стеллера Г. [21], Корольової Е. [22], вищеописаний тип танцю відрізнявся плавністю рухів, розміреністю ритму та пластичністю. Виконували його під повільну та спокійну музику. Отже, результати досліджень вказують на необхідність корекції уявлень щодо музики епохи палеоліту, яку було прийнято вважати різкою, схожою на вигуки.

Висновки і пропозиції. Дослідження мистецтва доби палеоліту є, певною мірою, мультидисциплінарними. Вони знаходяться у центрі уваги мистецтвознавців, археологів, антропологів. Еволюція людини є важливим фактором розвитку музичного мистецтва. Узагальнюючи проведене дослідження доцільно сформувати висновок, що у добу палеоліту музика не виконувала функції задоволення естетичних потреб, а використовувалася, переважно, при ритуальних церемоніях. Знахідки таких артефактів, як музичні інструменти залишають питання щодо техніки їх використання, а також про виконавські аспекти. Нами не знайдено підтвердження щодо виникнення у епоху палеоліту календарної обрядовості та зв'язку ритуалів з порами року.

Перспективними можуть бути дослідження археологічних пам'яток фольклору.

Список літератури