Специфіка співробітництва компаній звукозапису з виконавською та композиторською творчістю Т. Монка

Постановка проблеми

Унікальний стиль виконання Т. Монка в повній мірі розкрився в його авторських композиціях, які стали головним фактором в досягненні успіху і популярності. Вивчення даної специфіки при поглибленому дослідженні співпраці між записуючими компаніями та виконавцем-композитором допоможе простежити розвиток композиторської діяльності та вплив зовнішніх чинників на виконання та запис композицій.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Особливості взаємозв'язку специфіки роботи компаній звукозапису і авторських композицій на прикладі творчості Т. Монка; авторські редакції (записи) Т. Монка в процесі звукозапису; історія різних варіантів у зв'язку з роботою в різних компаніях звукозапису.

Мета статті. Особливості співробітництва Т. Монка з різними компаніями звукозапису, що пояснює авторські варіанти окремих композицій.

Виклад основного матеріалу

Телоніус Монк - один з найвизначніших джазових музикантів XX століття, який активно концертував, грав в різних составах та записував композиції, альбоми. Ці записи можна кваліфікувати по трьом категоріям: де Монк виступає сайдменом (як запрошений музикант), студійні (Монк лідер, або соліст), концерті записи (серед них виступи як у концертних залах, так і у клубах). Саме завдяки всім записаним альбомам та композиціям і можливо проаналізувати та побачити розвиток Монка-виконавця та Монка-композитора.

Перші записи, де Монк брав участь, охоплюють період з 1941 по 1946 роки. 1941 рік - це переважно клубні виступи зроблені під час гри у клубі Minton's Playhouse (Нью-Йорк), клуб де фактично народився бібоп. Монк виступає сайдменом, наприклад, з Чарлі Крісчаном (Charlie Christian), Доном Баясом (Don Byas). Соло Монка у композиціях з Чарлі Крісчаном «Stompin' atthe Savoy» та «Swing to Bop» мають досить традиційну манеру гри, з плавним, мелодійним звуком.

У запису зробленому пізніше (у 1944 році) з Колманом Хоукінсом (Coleman Hawkins), де Монк у кожній з чотирьох композицій грає невеликий вступ, більш яскраво відчувається наближення до його авторського стилю, який сформується пізніше.

Особливо це помітно у вступі до «Drifting on a reed», де музикант використовує ланцюжок арпеджоподібних мотивів, які спускаються по півтонам (такий виконавський прийом він ще не раз використає у майбутньому).

Вже у 1946 році у запису з оркестром Діззі Гіллеспі (Dizzy Gillespie) можна побачити у треклисту авторську композицію «'Round Midnight», яка стала одним з найбільш популярних джазових стандартів і фактично візитівкою Монка. Саме тоді Діззі Гіллеспі додав 8 тактовий вступ та 9 тактове закінчення, які стали невід'ємними частинами композиції.

У 1947 році Монк починає працювати з лейблом Blue Note. Цей період триватиме до 1952 р. Вже на початку роботи з компанією відчувається, що Монк фактично сформований музикант, який починає відкриватися, і не тільки як джазовий піаніст, але й композитор.

Саксофоніст Айк Квебек (Ike Quebec), який також був радником керівництва лейбла Blue Note, звернув увагу Альфреда Лайона (Alfred Lion) та Френсіса Вульфа (Francis Wolff) на Монка, коли вони висловили зацікавленість записувати сучасний джаз. Так почалась співпраця. Вже під час першої сесії у 1947 році Монк серед інших композицій записує дві авторські. Це були «Humph» (композицію, яку Монк записав лише один раз) та «Thelonious» (теми, з не стандартною побудовою 36 тактів та остиното на фоні ланцюжка низхідних акордів духових інструментів).

Під час другої сесії Монк у складі тріо записує ще чотири авторські теми: «Ruby my dear» (або «Manhattan Moods», яка була написана для Ruby Richardson), «Well you needn't» (композиція, яку Miles Davis популяризував у 50-х), «Introspection», «Off minor».

Вже через місяць Монк знову повертається у студію для третьої сесії у складі квартету та записує чотири свої композиції. «In Walked Bud» присвячена визначному піаністу Баду Павеллу (Bud Powell) і цікаве перетворення «Blue Skies», написаної Irving Berlin. «Monk's Mood» - балада, з цілою низкою різних назв, як: «That's the Way I Feel Now», «Feeling that Way Now», «Why Do You Evade the Facts», та «Be Merrier Sarah»). «'Round Midnight» тут з'являється з вступом, який написав Діззі Гілле- спі. Під час запису найбільше проблем виникло саме з композицією «Who Knows?», напевно, через швидкий темп та мелодично-ритмічні складності.

Перед наступною сесією на Blue Note у сесіог- рафії Робіна Келлі (Robin D. G. Kelley), ще згадується виступ квартету Т. Монку на фестивалі у Нью-Йорку «Festival of American Music» у 1948 році.

В студію Монк повертається через півроку для запису шістьох композицій. Більшість серед них авторські. Монк взяв акорди теми “Just You, Just Me” (Jesse Greerand Raymond Klages) та створив «Evidence». Записав «Misterioso» - мелодію з 8-ми нот, які пересуваються вгору та вниз секстами. Композиція «Epistrophy» написана в соавторстві з барабанщиком Кенні Кларком (Kenny Clarke).

Вперше вона була записана у 1941 у клубі Minton під назвою "The Theme", але вийшла саме на Blue Note. Монк вперше записав "I Mean You" (до цього запису її вже виконав у 1946 Coleman Hawkins).

У 1950 році Монк записується у складі оркестру Чарлі Паркера.

Через рік на студії Blue Note записує квінтетом шість композицій, п'ять з яких Монка.

«Four in One» - вже у назві композиції прихований ритмічний малюнок, чотири шістнадцятих, який найбільш вживаний у побудові досить підступної мелодії. «Criss Cross» - перший запис композиції, яка стала джазовим стандартом. Гюнтер Шюллер (Gunther Schuller) казав, про повністю інструментальну концепцію теми «це не «пісня»... це не «мелодія» - це композиція для інструментів».

«Eronel» - незвичайна бібопова композиція, написана у співавторстві з піаністом Садіком Хакімом (Sadik Hakim) та Ідрісом Сулейманом (Idrees Sulieman), які спершу не були зазначені, як автори. Сама назва «Eronel» - це ім'я Ленор Ейсне (Lenore Eisner), дівчини Садіка Хакіма. «Straight No Chaser» - це другий блюз Монка (перший «Misterioso»), не дуже типовий, але на блюз в першу чергу вказує побудова теми по 4 такти. Також під час цієї сесії Монк записав одну зі своїх ранніх балад «Ask Me Now».

Робота з лейблом Blue Note закінчується сесією у 1952 році, коли Монк секстетом записав: «Skippy», «Hornin' In», «Let's Cool One».

За ці роки співпраці Монк обирав різні состави для записів (тріо, квартет, квінтет, секстет). Грав з: Артом Блекі (Art Blakey), Сахіб Шіхабом (Sahib Shihab), Бобом Пейджем (Bob Paige), Мілтом Джексоном (Milt Jackson), Шедоу Вілсоном (Shadow Wilson), Елом МакКіббоном (Al McKibbom), Кенні Дорхамом (Kenny Dorham), Максом Роучем (Max Roach) та іншими. Як відзначає І. Цалер, робота з Blue Note відрізнялася від інших тим, що лейбл сплачував час репетицій до самої сесії, що забезпечувало більш якісний результат, а також високу репутацію лейблу.

Альфред Лайон (Alfred Lion) офіційно не підписував з Монком контракту, зі слів Лайона співпраця закінчилась тому що «було записано всі композиції, які Монк мав, а інших не було». Але ця заява не мала сенсу, бо Монк постійно створював нові пісні.

Як зазначає Пітер Кіпньюз (Peter Keepneews), насправді Blue Note записав не всі композиції Монка того періода, як, наприклад, «Bye-ya» та «Hackensack», а також були твори, які Монк вже створив, але ще виклав нотами на папері. Тому, можливо, Blue Note припинив працювати з Монком через фінансову скруту (записи Монка погано продавались). Та продюсер, засновник лейблу Prestige Recordings Боб Вейнсток (BobWeinstock) вірив, що зможе здолати такі труднощі.

Для Монка співпраця з Prestige Recordings (з 1952 по 1954 рр.) стає дуже важливою, адже це період, коли Монк втратив дозвіл на виступи у клубах та не міг грати.

Для першої сесії він обирає формат тріо та записує такі авторські композиції: «Little Rootie Tootie» (присвячена дворічному сину Тело- ніусу молодшому, який мав прізвисько Тут), «Bye- ya» та «Monk's Dream» (теми з характерники карибськими ритмами), а також «Trinkle Tinkle», «Reflections», «Bemsha Swing» (остання була написана разом з барабанщиком Дензілом Бестом (Denzil Best). монк джазовий піаніст композитор звукозапис

У листопаді 1953 Монк записує сесію, яка отримала названу «п'ятниця 13-те» з композиціями: «Let's Call This», «Think of One» і «Friday the 13 th». Цей запис мав дуже багато проблем у процесі створення. Він запам'ятовується незвичайно довгою для платівки десятихвилинною «Friday the 13th», але найголовніше, що це перша співпраця Монка з Сонні Роллінсом (SonnyRollins), якому тоді було лише 23 роки. У 1954 році на цьому ж лейблі Монк буде грати вже у складі квартету Сонні Роллінса.

Prestige Recordings ще записав сесії Монка у складі квартету та тріо, де він мав змогу виконати більшість своїх творів («We See», «Locomotive», «Hackensack», «Work», «Nutty», «Blue Monk»).

У 1954 році Монк створив перший сольний альбом під час подорожі до Франції. Монка запросили з концертом до Парижа і під час цього візиту він отримав можливість записати на свій розсуд композиції на Radio diffusion francais. Монк записав дев'ять треків, переважно авторського матеріалу.

Останні дві сесії для Prestige Монк провів як сайдмен: у складі квартету Сонні Роллінса (що згадувалось вище) та з Майлзом Девісом.

На той час, коли Монк вирішив підписати договір з лейблом Riverside, він ще мав зобов'язання перед Prestige Records. Записи Монка все ще не дуже добре продавалися.

Оррін Кіпньюз (Orrin Keepnews), продюсер Riverside, стверджував, что у Prestige Records навіть не здогадувалися, що Монком може зацікавитись інший лейбл. Договір з Prestige був розірваний з виплатою зовсім невеликої неустойки, що було основною умовою припинення контракту і дозволяло Монку заключити новий договір.

У 1955 році Монк підписав контракт з Riverside. Почався один з самих насичений творчих періодів.

До 1961 року Монк провів 30 сесій. Оррін Кіпньюз вважав, що талант Телоніуса Монка й досі не змогли оцінити. План Кіпньюза, зробити музику ексцентричного музиканта більш доступною, почав реалізовуватися з виходом платівки з музикою Дюка Еллінгтона («Plays Duke Ellington»), а наступного року Монк записав стандарти на «The Unique Thelonious Monk». Обидва записи зроблені без духових, у складі тріо.

У 1956 році квінтет Монка працює над альбомом «Brilliant Corners», який отримав надзвичайний резонанс. Серед п'яти композицій, чотири Монка: «Brilliant Corners», «Bemsha Swing», присвячені баронессі Кенігсвартер блюз «Ba- LueBolivarBa-Lues-Are» та балада «Pannonica». Однойменна композиція Brilliant Corners була найбільш складною. Музиканти так і не змогли вдало її записати, тому фінальна версія склеєна Кіпньюзом з 25 недосконалих спроб.

В роки співпраці з Riverside Монк неодноразово записується соло. У 1957 році це платівка «Thelonious Himself» (де Монк раптом на одну композицію «Monk's Mood» запросив Джона Кол- трейна (John Coltrane) та Уілбура Вера (Wilbur Ware). Також на цьому альбомі незвичайним є трек «'Round Midnight» - 22 хвилинна доріжка - яскравий приклад творчого пошуку митця, композитора у студії та ставлення продюсера, який цінував виконавця настільки, що бажав зловити та записати кожну ноту, ідею, думку виконавця.

Наступний сольний альбом було створено не заплановано. У 1959 році співпало, що Телоніус Монк і Оррін Кіпньюз одночасно були у Сан-Франциско, тому Кіпньюз запропонував зробити сольну сесію і для цього орендував Фугазі-холл (Fugazi Hall) - аудиторію з надзвичайною акустикою на 400 місць побудовану в 1912 році.

Монк розкривається за ці роки, як виконавець і композитор, Кіпньюз підтримує всі його пошуки, експерименти, від обраного матеріалу до кількості, составу музикантів.

Для втілення своїх ідей Монк неодноразово обирає формат квартету для записів: з Джоном Колтнейном (1957р.), квартет з Джонні Гріфіном (Johny Griffin) 1958 р. (композиції з цієї сесії ввійшли до альбомів «Misterioso» і «Theloniousin Action»), квартети 1960 р. та 1961 р. з Чарлі Роузом (Charlie Rouse).

Неймовірно, але зберігся запис квартету з виступом у клубі Five Spot, який був зроблений на портативний магнітофон з одним мікрофоном. Повністю побудовані на авторському матеріалі записи септету Монка «Monk's Music» (1957 р.) і квінтету «5 ByMonkBy 5» (1959 р.).

Новим напрямом для Монка стає оркестрова робота «The Thelonious Monk Orchestra at Town Hall», аранжування для якої Монк довірив зробити Холлу Овертону (Hall Overton), який щиро розумів музику композитора.

На лейблі Riverside Монк записується не тільки, як соліст, але й продовжує виступати, як і сайдмен з: квартетом Gigi Gryce (1955 р.), квінтетом Sonny Rollins (1957 р.), квартетом Clark Terry (1958 р.). Також є декілька записів, де Монк виступає як гість (мається на увазі сесія з Art Blakey's Jazz Messengers) або створює спільні проекти.

Наприклад, коли Кіпньюзу прийшла думка записати Монка з його другом Джеррі Малліганом (Gerry Mulligan).

Після такого посиленого контролю Орріна Кі- пньюза над роботою Монка на лейблі Riverside, його слухацька аудиторія розширилась і виконавця почали впізнавати і заслужено визнавати. Та Riverside був досить невеликим незалежним лейблом з обмеженими ресурсами, особливо у порівнянні з мейджор лейблом Columbia, який зі своїми можливостями охоплення та маркетингу зміг надати Монку найширшу аудиторію.

Перший альбом на Columbia «Monk's Dream» став, мабуть, одним з найуспішніших по продажу у творчості Монка. А вже через декілька місяців з'являється наступний «Criss-Cross».

В одній з газет (цитата з оригінальної статті на платівки) автор зазначив: «Телоніус Монк - один з найкращих композиторів модерн джазу... він найкращій композитор після Бартока». Все частіше говорячи про Монка застосовувалось слово «геній», як синонім.

На Columbia Монк продовжує працювати з авторськими матеріалами та іноді повертається до деяких своїх менш популярних ранніх творів, таким чином даючи їм нове «життя», серед них: «Monk's Dream», «Bye-Ya»,«Criss-Cross»,«Think of One», «Eronel», «Locomotive», «We see», «Thelonious».

Він створює і нові композиції:«Bright Mississippi» (альбом «Monk's Dream» 1961 р.), присвячена продюсеру Columbia Тео Масеро (Teo Macero) «Teo» (альбом «Monk» 1964 р.), «Green Chimneys» (в альбомах «Straight, No Chaser» 1966 р. та «Underground» 1967 р.), «Ugly Beauty», «Raise Four», «Boo Boo's Birthday» (всі композиції записані для альбому «Underground» 1967 р.).

Монк пропрацював з Columbia з 1962 по 1968 рр. Він продовжує записуватись соло (1964 р. в Лос- Андежелесі, 1965 р. в Нью-Йорку - композиції об'єднали в альбомі «Solo Monk»). Та найбільше працює у форматі квартету з тенор саксофоністом Чарлі Роузом (Charlie Rouse), який став досконалим музикантом-напарником для Монка з 1959 по 1969 рр. і грав у 17 офіційних та ще в багатьох сесіях піаніста. На Columbia Монк реалізує два проекти авторської музики у виконанні біг бендів, перший був записаний в Лінкольн центрі в 1963 році (аранжування зробив Холл Овертон, як і у запису «The Thelonious Monk Orchestra at Town Hall» на Riverside) , а наступний у Лос-Анджелесі у 1968 році (над аранжування працював Олівер Нельсон).

У кінці 60-х років Монк припиняє співпрацю з лейблом і вже не так активно концертує й працює у студії, тому записи Монка можливо зустріти лише у серії The Giants of Jazz. Також декілька платівок було видано на Black Lion label (записи 1971 року).

На даний момент більшість лейблів, де працював Монк, видають архівні записи та збирають всі альбоми у компліти повне зібрання записів зроблених артистом за всю кар'- ^{єру або за якийсь певний період (співпраця з будь-яким музикантів або рекордінговою компанією)}.

Як висновок, бачимо, Телоніус Монк залишив досить великий спадок різних записів і мав багатий досвід співпраці з різними лейблами. Саме через характер, незвичну поведінку на сцені і в житті, Монку було досить важно прокласти дорогу до сердець слухачів. Але талант та унікальне виконання авторських композицій дозволило музиканту грати з віртуозними новаторами свого часу та створювати нову музику, яка стала частиною історії розвитку джазу.

Аналізуючи записи та їх специфіку можна точно визначити, що унікальний стиль виконання Монка в повній мірі розкрився в його авторських творах, які стали головним фактором в досягненні успіху і популярності. В той же час, саме репутація у музичному світі дозволили виконавцю налагодити зв'язки у рекордінгових компаніях та заручитися підтримкою з боку їх керівництва.

Кожен з засновників, продюсерів лейблів надзвичайно вірили у талант виконавця і намагалися його творчість зробити більш популярною і успішною. Період співпраці з лейблом Blue Note (1947 - 1952) став часом, коли Монк почав вперше офіційно записувати та видавати свої альбоми. Альф ред Лайон та Френсіс Вульф вірили у молодого виконавця, який створював сучасну музику. Записи, які були створені на Blue Note вийшли як Genius of Modem Music: Volume 1 з записами 1947 року і Genius of Modern Music: Volume 2 з записами 1951 - 1952 років.

Продюсер, засновник лейблу Prestige Recordings Боб Вейнсток (Bob Weinstock) спробував подолати головну проблему з записами Монка - підняти продажі і тим самим рейтинг виконавця. На Prestige Recordings Монк записувався з 1952 по 1954 рр.

У 1955 році Монк підписав контракт з Riverside і завдяки невпинній роботі Орріна Кіп- ньюза з Монком його слухацька аудиторія розширилась, його почали визнавати, фактично так зароджувалася його популярність. Та Riverside був невеликим незалежним лейблом, особливо у порівнянні з мейджор лейблом Columbia, який і став наступним послідовним кроком для Монка.

Були створені такі відомі альбоми: Brilliant Corners (1956 записи з Сонні Роллінсом і Кларком Террі), Thelonious Himself, Monk's Music, 5 by Monk by 5 та інші. У 2006 році вийшов компліт The Complete 1957 Riverside Recordings (записи з Джоном Кол- трейном).

Монк пропрацював з Columbia з 1962 по 1968 рр. Цей період відзначився такими чудовими альбомами як: Monk's Dream, Criss-Cross, Straight, No Chaser, Underground, Monk's Blues та ін.

Варто відзначити, що всі ці роки Монк активно записувався як сайдмен (запрошений у проект музикант) разом з Артом Блекі, Майлзом Девісом, Колманом Хоукінсом, Мілтом Джексоном, Сонні Роллінсом, Кларком Террі та ін. І досі створюються компліти і видаються записи Монка. Тепер надважливими стали всі спроби музикантів, альтернативні треки, доріжки, які раніше не видавались, але які створив геній Монк. Тому меломани з радістю сприймають такі історичні доповнення у записах (коли до коплітов додають не видані раніше треки).

Кожен лейбл в історії піаніста зіграв свою важливу роль. Адже кожен продюсер бачив перспективу музиканта та мав плани розвитку та просунення його музики. Саме завдяки цій вірі і створювались записи і ми маємо зараз досить великий обсяг музичного матеріалу, можемо проаналізувати та побачити розвиток Монка-виконавця та Монка- композитора і найголовніше - насолоджуватися музичним спадком надзвичайно талановитого музиканта.

Література

1. Gourse L. Straight, no chaser: the life and genius of Thelonious Monk / L. Gourse - A Division of Music Sales Corporation, New York - Printed in the United States of America, - 1997 - p. 340

2. Keepnews O. Solo Monk / O. Keepnews - Sony Music Entertainment Inc., San Francisco, January, - 1998

3. Keepnews O. The Complete Columbia Solo Studio Recordings 1962-1968/ O. Keepnews, San Francisco - 1998

4. Kelley D.G. Robin. Telonious Monk. The Life and Times of an American Original / Robin D.G. Kelley - Free Press, - 2009 - 589 p.

5. Randel D.M. Harvard dictionary of music / Cambridge, Massachusetts: The Belknap Press of Harvard Univer. Press, 4 edit., - 2003 - 253 p.

6. Барбан Е. Джазовые портреты / Е. Барбан - СПб: Изд-во «Композитор. Санкт-Петербург» - 2006 - 304 с.

7. Верменич Ю. Джаз. История. Стили. Мастера / Ю. Верменич - 2-е издание - 2009 - 608 с.

8. Коллиер Дж. Становление джаза Популярный исторический очерк / Д. Коллиер - Пер. с англ. М.: Радуга, -1984 - 392 с.

9. Мураками Х. Джазовые портреты / Х. Мура- ками - ЭКСМО, 2009 - 240 с

10. Фейертаг В. Джаз. Энциклопедический справочник / В. Фейертаг. - Издательство Скифия, Санкт-Петербург, -2008 - 696 с.

11. Цалер И. В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир / И. Цалер. М.: ЗАО Изд. Центрполиграф, -2011. - 479 с.

12. Чугуев Ю. В. Эволюция гармонического языка джаза / Ю. В. Чугуев - Издательский дом «Муровей», Москва, - 1997 - 171 с.

Размещено на Allbest.ru