Аналіз музичного твору "Пряля" М. Леонтовича

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Аналіз музичного твору ”Пряля” М. Леонтовича

Губарев Андрій

Вступ

Ідея: Виховання в людини здатності протистояти важким моментам долі і навіть коли шанси не великі - вірити в кращу долю.

Тема: Тяжка доля дівчини хоч і в рідній родині.

Автор - Микола Леонтович (1877-1921)

Народився (13) грудня 1877 року у селі Монастирок, Брацлавський повіт, Подільська губернія - український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч. Автор широковідомих обробок українських народних пісень”Щедрик”, ”Дударик”, ”Козака несуть”, ”Ой з-за гори кам'яної” та інших. Його різдвяна колядка “Щедрик” перекладена багатьма мовами і відома у англомовному світі як “Carol of the Bells”. Раннє дитинство минуло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Щодо будинку у Шершнях, де жили Леонтовичі, точаться дискусії -- так, на думку одних, це кам'яно-цегляна будівля у центрі села, уквітчана відповідною меморіальною дошкою, і яка потребує капітального ремонту, за іншими даними -- це дерев'яний будинок, який згорів ще 1898 року. Початкову музичну освіту Леонтович здобув у батька -- Дмитра Федоровича, який чудово співав, грав на віолончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів. Мати, Марія Йосипівна (в дівоцтві Ятвицька), -- мала гарний голос і часто співала українські народні пісні, брат і сестри також з дитинства вчилися музики й згодом стали співаками та музикантами.

У 1887 році вступив до Немирівської гімназії. У 1888 році, через брак коштів, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував спів по нотах і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.

1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки Миколи Лисенка.

Перші творчі кроки

У червні 1899 року Леонтович, провчившись 2 роки в шостому класі, закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові Брацлавського повіту Подільської губернії він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів. 1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. 1903 року вийшов другий збірник подільських пісень із посвятою Миколі Лисенкові.

Восени 1904 року покинув Поділля і переїхав на Донбас, де влаштувався викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі дочок сільських священників. З 1909 року Леонтович навчається під керівництвом Болеслава Яровського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві.

У той час створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та інші. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 року із хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки.

Київський період

Із встановленням Української Народної Республіки, Леонтович переїздить із Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Низку його творів включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного (оригінальний твір Леонтовича). Після приходу більшовиків Леонтович працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, разом з композитором і диригентом Григорієм Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків.

Повернення на Вінниччину

Під час захоплення Києва 31 серпня 1919 року денікінцями, які переслідували українську інтелігенцію, змушений утікати до Тульчина. Засновує першу в Тульчині музичну школу. 1919--1920 років працює над першим великим симфонічним твором -- народно-фантастичною оперою «На русалчин Великдень» за однойменною казкою Бориса Грінченка.

Восени 1920 року у Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівництвом Кирила Стеценка та Павла Тичини як другого диригента. Під час концертів капела виконувала твори Леонтовича.

В останні місяці життя Леонтович закінчував оперу «На русалчин Великдень».

В ніч на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВЧК Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці він пограбував будинок і застрелив Миколу Леонтовича. Текст рапорту, що розкриває ім'я вбивці композитора, оприлюднено лише у 1990-х роках.

Творчість

Опера «На Русалчин Великдень» (за казкою Бориса Грінченка, 1919, незакінчена; 1975 Мирослав Скорик завершив, відредагував та інструментував для сучасного складу симфонічного оркестру) хори на слова українських поетів: “Льодолом” на слова Володимира Сосюри, “Літні тони” на слова Григорія Чупринки Моя пісня (слова І. Білиловського) “Легенда” (слова Миколи Вороного); композиції на літургійні тексти Літургія святого Івана Златоустого, Молебень, частини Всенощної; хорові обробки українських народних пісеньпонад 150шт. зокрема: “Щедрик”,”Дударик”,”Пряля”,”Козака несуть”,”Коза” і т.д.

Текст:

Ой пряду, пряду,

Спатоньки хочу...

Ой склонхю я голівоньку

На білую постілоньку,

Може, я засну.

Аж свекруха йде,

Як змія гуде:

“Сонливая-дрімливая,

До роботи лінивая,

Невістко моя!”

Ой пряду, пряду,

Спатоньки хочу...

Ой склоню я голівоньку

На білую постілоньку,

Може, я засну.

Аж свекорко йде,

Як вітер гуде:

“Сонливая-дрімливая,

До роботи лінивая,

Невістко моя!»

Ой пряду, пряду,

Спатоньки хочу...

Ой склоню я голівоньку

На білую постілоньку,

Може, я засну.

А мій милий йде,

Як голуб гуде:

“Ой спи, мила-хорошая,

Пішла заміж молодая,

Не виспалася!”

Музично-теоретичний аналіз

Форма: куплетно-варіаційна.

Фактура:гомофонно-гармонічна

Голосоведення плавне.

Метроритм: 2/4 дводольний, незмінний.

Ладотональний план: Тональність - звуковисотне положення ладу, в ширшому сенсі - ієрархічна система висотних зв'язків, центральною категорією якої є тоніка. Тональності отримують назви за їх основним тоном (“тонікою”) та нахилом ладу (“мажор” або “мінор”). В творі “Пряля” тональність e-moll. Дана тональність зберігається на протязі всього твору. Мінорна тональність сприяє розкриттю ніжного, ліричного характеру твору. Використовують як натуральний мінор, так і гармонічний, і мелодичний.

Щодо гармонії, то вона має дуже велике значення в розвитку музичного матеріалу. Вона здатна надати мелодії самі найрізноманітніші емоційні відтінки, настрої і барви. У даному творі мелодія і гармонія вигідно взаємодоповнюють одна одну.

Велике значення гармонічної сторони у розкритті змісту хорового твору в підходах до кульмінаційних моментів, проведення їх. В основі твору лежать акорди І, ІV та V ступенів.

тональність музичний леонтович звуковисотний

Вокально-хоровий аналіз

Твір написаний для чотирьохголосного мішаного хору acapella

Вид хору: чотирьохголосний.

Тип хору: мішаний.

Діапазон хору:від ноти сі великої октави до ноти соль другої октави

Діапазон сопрано: від ноті ре# першої октави до ноти соль другої октави

Діапазон альтів: від ноти сі малої октави до ноти до другої октави

Діапазон тенорів: від ноти ми малої октави до ноти соль першої октави

Діапазон басів: від ноти сі великої октави до ноти сі малої октави

Теситура: теситура зручна за виключенням 22,23 такту, де зустрічаються високі ноти у тенора та сопрано.

Виконавський аналіз

Ансамбль: спільне звучання окремих співаків хору в одному загальному цілому зветься ансамблем. Ансамбль з французького (узгодженість). Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонаційну злагодженість звучання співаків у хорі, злитість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів, наслідком чого буде насичений барвистий, але без найменшого виділення тембрів голосів окремих співаків, повноцінний унісон кожної партії, а досконалі унісони партії дадуть чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя.

В даному творі ми маємо тісне розміщення акордів - це безперечно впливає на зручність гармонічного ансамблю, тому, що академічно правильне розміщення акорду дає найспрятливіші умови для благополучного і правильного звучання акорду.

Дихання: в цьому творі використовується дихання legatoі nonlegato

Moderato - помірно, стримано (80-96) ritenuto - уповільнювати pianissimo - дуже тихо, piano - тихо, forte -г олосно. crescendo - поступово збільшувати. Sforzando - неочікуваний акцент.

Виконавські труднощі

При диригуванні даного твору зустрічаються та кітехнічні складності - показ вступу, дихання, тактування довгих тривалостей. Твір складає неабиякі труднощі для молодого починаючого диригента, так як для того, щоб зуміти відтворити відповідні картини , необхідно чимало технічних вмінь і навичок.

Вокальні: Високі ноти у тенора та сопрано, Твір “Пряля” в обробці М.Д. Леонтовича має велике значення для хористів - співаків. Виконуючи його, хорист набуває навичок чистою інтонування, розвиває гармонічний слух, вчитися виробляти чітку дикцію, глибше знайомитися з творчістю композитора.

Размещено на Allbest.ru