Розвиток академічного хорового виконавства в Україні у другій половині ХХ – початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток академічного хорового виконавства в Україні у другій половині ХХ - початку ХХІ століття

Олександра Слободянюк

студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету дошкільної, початкової освіти та мистецтв Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Кравцова Н.Є.

У статті розкрито історичний аспект розвитку вітчизняного академічного хорового виконавства другої половини ХХ-го - початку ХХІ століття; розкрито роль професійної хорової освіти, яка стала вирішальним фактором, який визначав динаміку розвитку хорового виконавства означеного періоду; висвітлено діяльність провідних хорових колективів, які репрезентували вітчизняне хорове мистецтво в Україні та за її межами.

Ключові слова: хорове мистецтво, академічне хорове виконавство, професійна хорова освіта.

Постановка проблеми

Споконвіків український хоровий спів є перлиною національної музичної культури, душею співучого і талановитого народу. Через неперевершене хорове мистецтво світ здавна пізнавав Україну, її музику, історію, культуру.

Хорове академічне мистецтво України є унікальним музичним явищем світового масштабу, яке має багатовікову історію і традиційність. Воно збереглося у предковічних народних традиціях, у прадавніх зразках народнопісенної культури, у глибинах професійного музичного мистецтва і є в наш час одним із найпоширеніших видів народного мистецтва у музичному побуті країни. Чимало зразків української хорової музики увійшло до золотого фонду вітчизняних духовних надбань, а ряд композицій, зокрема хорових і солоспівів, здобули міжнародне визнання.

Друга половина ХХ та початок ХХІ-го століття вирізняються стильовим та жанровим розмаїттям, тяжінням до трансформації усталених жанрів, до експериментів із структурною побудовою, до перегляду образно-змістовного наповнення твору, різноманітності форм “діалогу” в тріаді композитор - виконавець - слухач тощо. Саме хорова музика стає одним із провідних напрямків у сучасній музиці за матеріалом, художньо-інтонаційними можливостями та досягненнями в цій сфері. Багатовекторністю відрізняються сфери розвитку хорового мистецтва в напрямках народної музики (реконструкція, обробка, синтезування нових фольклорних жанрів), сценічної (світської) хорової музики (відтворення, театралізація, дієвість, синтез).

Аналіз попередніх досліджень

академічний хоровий мистецтво

Слід зазначити, що є доволі солідний ансенал наукових праць, присвячених проблемам хорового виконавства та історії сучасної хорової музики. Серед них слід назвати наукові дослідження українських вчених: А.П. Лащенка, Л.О. Пархоменко, І.І. Гулеско, П.А. Ковалика, О.Г. Бенч-Шокало, А.К. Мартинюка, І.О. Шатової, Г.В. Савельєвої; російських - Г.В. Григорьєвої, О.Б. Долинської, В.М. Холопової, О.С. Белоненко, М.В. Диннік, Ю.В. Фролової, О.В. Тарасової; білоруських - О.І. Смагіна і Г.О. Нечай. Проте, аналіз наукових праць і досліджень названих авторів засвідчив, що деякі аспекти стосовно питань розвитку і становлення академічного хорового виконавства другої половини ХХ ст. повною мірою ще не розкрито. Отже, недостатня теоретична вивченість процесів, які відбувались і відбуваються у хоровому мистецтві другої половини ХХ - початку ХХІ ст. та їх роль у духовній сфері епохи складають актуальність теми статі.

Мета статті. Метою статті є дослідження розвитку хорового мистецтва в Україні в кінці ХХ-го на початку ХХІ-го століття.

Виклад основного матеріалу

Історія розвитку академічного хорового виконавства другої половини ХХ-го століття була знаковою. Після складних суспільно-політичних процесів, пов'язаних із тоталітаризмом і репресіями 30-40-х рр., ідеологізацією та посиленням командно-адміністративних методів управління культурою у 60-70-ті рр., відбувався тривалий процес ренесансу хорової творчості. На думку багатьох музикознавців, саме з другої половини ХХ-го століття в Україні розпочався процес активного відродження та становлення академічного хорового виконавства a cappella, який досяг свого розквіту у 90-ті роки. Це знайшло відображення не лише у тематичній направленості, жанрових і стильових особливостях хорових творів, ай у виконавській діяльності професійних хорових колективів. Незважаючи на доволі складні історичні умови, 20-30-ті рр. ХХ-го століття стали періодом становлення хорового академічного виконавства. У той час було закладено фундамент професійної музичної освіти: у країнах функціонували дитячі музичні школи, були відкриті середні спеціальні навчальні заклади - музичні технікуми, і вищі - консерваторії. Вони виконували важливу функцію з підготовки професійних кадрів, необхідних для розвитку всіх сфер музичного мистецтва. Однак, слід зауважити, що професійне хорове виконавство 20-30-х рр. ХХ ст. відрізнялося швидше кількісними, ніж якісними характеристиками. Умови роботи хорових колективів і їхня репертуарна політика не сприяли розвитку академічного напряму в хоровому виконавському мистецтві. Повний занепад хорової творчості, яка була зведена до масових пісенних жанрів, був зумовлений репресивними заходами до учасників хорових колективів, композиторів і авторів поетичних текстів. Дані обставини, які були ускладнені випробуваннями у роки Другої світової війни, негативно позначилися на відродженні академічного хорового виконавства.

Важливим етапом в історії розвитку академічного хорового виконавства України стали 50 -60-ті рр. ХХ століття. У країні поновлюють свою діяльність професійні колективи: Державна академічна хорова капела «Думка», Державний український хор (тепер ім. Г. Верьовки), Академічний хор ім. Платона Майбороди Національної радіокомпанії України (Хор Українського радіо), Державна заслужена хорова капела України «Трембіта». Незважаючи на активізацію хорового руху, стан виконавської майстерності хорових колективів не відповідав повною мірою вимогам часу і не міг належно підтримати злет композиторської практики. На думку Л. Пархоменко, дві хорові капели в Україні «не могли забезпечити належної апробації і пропаганди нових творів, складність яких перевищувала середній традиційний рівень. Багато композицій, позначених пошуком нової образності і засобів виразності, залишалось не виконаними, часом першими інтерпретаторами їх ставали колективи інших республік (наприклад, кілька циклів І. Шамо вперше озвучила Білоруська академічна капела під орудою Р. Ширми) [4, с. 14].

Професійна хорова освіта стала вирішальним фактором, який визначав динаміку розвитку хорового виконавства у 60-70-ті роки. У даний період мережа спеціальних музичних навчальних закладів розширилася за рахунок нових музичних училищ, що відкрилися у багатьох містах. У кожному з них існувало відділення хорового академічного співу, функціонував навчальний хор і відбувався процес підготовки професійних хормейстерів. Отже, саме у цей період отримує музичну професійну освіту «великий загін діяльних хоровиків-диригентів» [2, с. 8].

80-90-ті рр. ХХ ст. ознаменувалися новими тенденціями, обумовленими змінами економічного і суспільного характеру, а також процесами, що відбувалися у музичній культурі України в цілому. Відомий майстер хорової справи П. Муравський продовжив кропітку працю над підвищенням професійного рівня і формуванням неповторного виконавського стилю капели. У своїй роботі диригент прагнув домогтися тембрової наповненості і злитості голосів, чистого звучання хору в акорді, правильної побудови фрази. Під його керуванням у виконанні колективу прозвучали загальновідомі композиції М. Лисенка. До репертуару увійшли нові на ті часи хорові твори А. Штогаренка зі збірки «Шевченкіана» (1964), хорові твори Ф. Надененка, «Думи мої» Є. Козака, «Дума про безсмертного Кобзаря» А. Філіпенка. Важливою подією став запис платівок музичної Шевченкіани у Москві, які були розіслані у Канаду, Францію та інші країни світу. Робота наступного керівника «Думки» - М. Кречка характеризувалася різними напрямками. Один із них - відродження та виконання української духовної музики, яка була тривалий час під забороною. Саме завдяки М. Кречку у виконанні «Думки» слухачі вперше почули багато духовних творів Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя. Другим завданням, яке ставив перед колективом К. Кречко, було опанування новаторських композицій молодих митців. Протягом 70-х рр. були виконані кантати і ораторії Л. Дичко («Червона калина», «І нарекоша ім'я його Київ»), І. Карабиця («Сад божественних пісень»), Є. Станковича (Третя симфонія «Я стверджуюсь»), що дало авторам можливість необхідної апробації творів в Україні, озброїло капелу технічними навичками сучасної хорової стилістики. За керування М. Кречка репертуарна рубрика «Народна криниця», яку пропагував колектив, була збагачена композиціями О. Кошиця, шевченківських циклів Б. Лятошинського. У 1981році здобутки капели відзначено Державною премією Української РСР ім. Т.Г. Шевченка.

З 1984 р. й до сьогодні на чолі капели - провідний український хормейстер, Герой України, народний артист України, академік Академії мистецтв, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, професор Євген Савчук. Зберігаючи і творчо розвиваючи усе найкраще, зроблене його попередниками, Є. Савчук продовжив втілення ідеї одухотворення високохудожнім виконанням перлин хорової спадщини і кращих творів сучасності. Хормейстер приділяє велику увагу українській народній пісні, творчості українських та зарубіжних класиків та сучасних композиторів. За період плідної творчої діяльності уславлений колектив під керівництвом Є. Савчука показав більш як 1000 різноманітних концертних програм, записав понад 50 фондових записів, випустив 30 компакт-дисків, провів численні гастрольні тури в 50-ти країнах світу, де гідно репрезентував хорове мистецтво України, про що свідчать численні схвальні відгуки преси, музичної критики та громадськості зарубіжжя. На думку багатьох музикознавців, творча неповторність «Думки» та її керівника визначається одним словом - «універсалізм», який проявляється, насамперед, у репертуарній політиці. В репертуарі колективу магістральними є дві сфери: 1) музика для хору a cappella (обробки народних пісень, музика західноєвропейського Відродження, зразки національної духовної спадщини). У програмах концертів та численних записах «Думки» співіснують духовні композиції українських і російських композиторів: М. Дилецького, М. Березовського, А. Веделя, Д. Бортнянського, М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича; П. Чайковського, О. Архангельського, С. Рахманінова; 2) вокально- симфонічна музика («Страсті за Матвієм» Й.С. Баха, «Пори року» Й. Гайдна, Дев'ята симфонія Л. Бетховена, «Реквієм» ДЖ. Верді, композиції А. Вівальді, В. Моцарта, Й. Брамса, Г. Малера, «Credo» Кш. Пендерецького, О. Бородіна, С. Танєєва, І. Стравінського, А. Шнітке та інші). Наслідуючи традиції, закладені М. Кречком, «Думка» під орудою Євгена Савчука є першим, а часто і єдиним виконавцем багатьох творів сучасних українських композиторів. Серед останніх прем'єр «Думки» - «Диптих» та «Реквієм для Лариси» В. Сильвестрова, «Бабин Яр», «Панахида» та «Слово про Ігорів похід» Є. Станковича, «Палімпсести» Ю. Ланюка тощо. За останні роки колектив зробив великий крок у підвищенні й утвердженні своєї виконавської майстерності. Принципово новими для капели стали висока інтенсивність внутрішнього переживання, мобільність виражальних засобів в поєднанні з сучасною вокально-хоровою технікою. «Думка» еталонно інтерпретує загальновизнані у світі класичні шедеври, формуючи унікальний слов'янський варіант їхнього прочитання, для якого характерні такі риси, як: щирий ліризм, чаруюча краса тембрів, досконалість строю, гнучкість темпів та багатство динамічної палітри.

У 1986 році в Житомирі було створено хорову капелу «Орея» під орудою Олександра Вацека, яка налічувала до 80 співаків (зараз це камерний хор - 32 артисти).У репертуарі колективу різножанрові твори українських та зарубіжних композиторів. Хор «Орея» досягла неабияких творчих успіхів:5 «Гран-прі» на міжнародних хорових конкурсах; більше 20-ти перших місць та спеціальних призів; взяла участь більше ніж у 30-ти міжнародних хорових конкурсах і фестивалях.

Камерний хор «Gloria» під орудою В. Сивохіпа один із перших після століть забуття повернув у виконавську практику українську духовну спадщину ХУІІ-ХІХ століть. Також залюбки хор виконує багато музики західної церковної традиції, виступаючи першовідкривачем нових творів для української аудиторії, серед яких: «Маgпіfiсаt» та«Меса № 4» Й.-С.Баха, «Маgпіfiсаt» і «Месса» І. Стравінського, ораторії «Сім слів» та «Створення світу» Й. Гайдна і десятки творів малих форм від епохи Ренесансу до найсучасніших композицій. Колективом було здійснено перший запис на CD опери Д. Бортнянського «Алкід» та «Панахиди» М. Скорика, CD «Камо пойду от лиця Твоєго» з духовними творами М. Лисенка та «Панахидою пам'яті М. Лисенка» К. Стеценка.

Композитори (а через них і виконавці, і слухачі) переосмислюють інтонаційні образи, їх художні функції, смислові «портрети» вічних тем; пропонують в стилістиці своїх творів діалог, а власне - комунікативну єдність звукового простору епох, жанрів, форм, фактур, технік, прийомів; синтезують дієві складові театру та ритуалу, індивідуального та загального в єдиному просторово-часовому вимірі хорового виконавства.

Висновки

Хорове мистецтво виконує функцію «барометра» у визначенні соціально-психологічного «клімату» суспільства. Якщо у 50-80-ті рр. ХХ століття його орієнтація була спрямована на номенклатурні теми (особливо у великих жанрах), то починаючи з 90-х рр. відбулася переорієнтація відповідно до глобальних соціальних перетворень та змін у соціально-політичному устрої. Це відобразилося на тематиці хорової музики, яка була спрямована на переосмислення історичного минулого та утвердження національного менталітету. В сучасних умовах перегляду громадських, морально-етичних ідеалів суспільства, звернення до історії, філософії, психології має значення утвердження непорушних, «вічних» морально-етичних цінностей. Отже, можна стверджувати, що вітчизняне академічне хорове мистецтво як вагома складова культури виконує функції програмування культурних цінностей в сучасному просторі.

Література

1. Афоніна О.С. Євроінтеграційні тенденції розвитку музичного мистецтва в Україні кінця ХХ - початку ХХІ століть : автореф. дис. ... канд. мистецтвозн.: 26.00.01 - Теорія та історія культури - Київ, 2011. - 199 с.

2. Бурбан М. Українське хорове виконавство. Хори / М. Бурбан. - Дрогобич : Вимір, 2005. - 298 с.

3. Українська музична культура. Погляд крізь віки / Л. Корній, Б. Сюта. - Київ : Музична Україна, 2014.- 592 с.

Размещено на Allbest.ru