Музична комунікація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Кафедра документознавства та інформаційної діяльності

Реферат

з дисципліни «Соціальні комунікації»

Музична комунікація

Виконав:

ст. гр. ІС-21-1

Файфрук Ю.М.

Івано-Франківськ - 2022

Зміст

музика соціальний комунікація

Вступ

1. Музика як соціальна комунікація

2. Соціокультурні функції музики

3. Концепт музичної комунікації у працях науковців

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність теми дослідження. Музика - мистецтво організації музичних звуків, передовсім у часовому (ритм), звуковисотному, тембральному та інших відношеннях. Музичним звуком може бути практично будь-який звук, який має певні акустичні властивості, що відповідають естетиці відповідної епохи та може бути відтвореним при виконанні музики. Джерелом такого звуку може бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо. Отже, спочатку - грамотно організований звук, а уже потім - вид мистецтва. У історичному контексті вона розвивалася невідривно від слухових здібностей людини. В епоху Стародавніх цивілізацій музика, головним чином, розумілася як звукове відображення світу, життя і людини. Музика завжди виражає найважливіші, типові риси ідеології тієї чи іншої соціальної групи, нерідко передає емоційний колорит, темп, ритм епохи в цілому, думки й емоції, або навіть втілює високі загальнолюдські ідеали. Так, згадаймо, кільки разів у житті ми чули: музика об'єднує. І це є правдою. Історії відомо безліч випадків, коли люди згуртовувались і співали, що відбувалося на тлі тих чи інших подій, нерідко політичних. Або ж коли один музичний колектив об'єднує, на перший погляд зовсім різних, але все ж таки маючих щось спільне, зовсім незнайомих людей. Взагалі, музика - поняття інтернаціональне, тобто не так важливо, якою мовою виконується пісня, коли разом збираються люди, бажаючі насолодитись нею. Адже музика повинна викликати у нас емоції та асоціації. При цьому не можна не враховувати духовні потреби та інтереси, естетичні ідеали слухача. Тому сприйняття музики у кожного з нас може бути суто індивідуальним. Тим не менш, як би там не було, музика, як символічна влада, несе в собі величезну кількість невербальної інформації.

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати та проаналізувати музичну комунікацію як явище.

Об'єкт дослідження - особливості музичної комунікації.

Предмет дослідження - музична комунікація.

На основі сформульованих мети, об'єкта, предмета дослідження ставимо такі завдання:

- охарактеризувати музичну комунікацію

- описати специфіку роботи музичної комунікації

- визначити проблеми та переваги музичної комунікації

Методи дослідження: аналіз, синтез.

Структура реферату. Логіка проведення дослідження зумовила структуру роботи: вступ, три пункти, висновки, загальний обсяг яких складає 7 сторінок. Положення основного тексту доповнює матеріал, викладений у додатку. Список використаних джерел складається з 6-ти посилань. У роботі вміщено 1 таблицю.

1. Музика як соціальна комунікація

Дія комунікативної функцій у музичному творі виявляється і в управлінні емоційно-оцінними процесами завдяки роботі двох механізмів - „зараження” (через розпізнання слухачем музичних емоцій і проникнення ними) та задоволення потреб слухача, їхнього розвитку й навіть зміни системи ціннісних уподобань під впливом музики. Під час розпізнання емоцій, що становлять структуру художнього змісту музичного твору, слухач захоплюється ними, сприймає як особисті переживання, відчуваючи, водночас, при цьому (у випадку збігу з його потребами) естетичну насолоду. Відмічаючи той факт, що рішення цього комунікативного завдання достатньо складне, оскільки потреби слухачів індивідуалізовані, дослідник разом з тим підкреслює, що музика намагається знайти загальнозначущі точки зіткнення з масовим слухачем, спиратися на них і, притягнувши його до себе, подібно магніту, повести за собою.

Музична комунікація має справу з передачею через матеріально-конструктивні і інші структури музики, знайдені в процесі її розвитку, духовно значущого змісту, образів, ідей, художніх концепцій, закладених автором. Комунікативний універсум музики функціонує в своєрідному «сенсовому полі» культури, яке створює необхідні передумови кодування і декодування музичних смислів. Завдяки традиціям, практиці, теорії, існуючим зразкам і нормам, ці процеси відіграють важливу роль як в продукуванні і збереженні музичних цінностей, так й у виконавському процесі, музичному сприйнятті. Специфіка музичного мистецтва полягає в тому, що створений композитором музичний твір включається в комунікативну ситуацію лише при вторинному його відтворенні в процесі виконання, а виконавське мистецтво ? рід творчої діяльності, який взагалі визначає рівень сучасної художньої культури. Музика як вид мистецтва поза полем виконання не існує ? ноти не є музикою для слухачів. Музичне виконання здійснюється завдяки участі інтерпретаторів композиторської творчості, які володіють технічними можливостями і художнім досвідом, наявності необхідного, відповідно налаштованого музичного інструментарію. Головними учасниками творчого комунікативного акту є адресант або комунікатор ? відправник повідомлення (автор, виконавці), який прагне викликати певну реакцію одержувача, і адресат або реципієнт (перципієнт) - одержувач повідомлення (слухачі, глядачі), на сприйняття і оцінку яких розрахований той чи інший твір. Суб'єктами музичного діалогу можна назвати: композитора, виконавця, слухача (реципієнта), педагога, учня, дослідника, критика і т.д. Завдяки великій кількості учасників спілкування діалог з часом перетворюється у полілог.

2. Соціокультурні функції музики

Як і іншим видам мистецтва, музиці притаманні різни соціокультурні функції, зокрема:

1) Гедоністична функція - обумовлюється здатністю музики приносити слухачам насолоду.

2) Експресивна функція - обумовлюється природною потребою людини в зовнішньому (наприклад, жестикуляційному, мімічному, звуковому) вираженні сильних емоцій та почуттів.

3) Комунікативна функція музики базується на знаковому використанні звукових форм. Це дає всі підстави вважати музику особливою мовою.

4) Пізнавальна функція - пов'язана із природним потягом людини до нової інформації, нового досвіду. У процесі розвитку свідомості окремої особи як соціальної істоти зростають стійкі мотиви пізнавальної діяльності.

5) Духовно-катарсична функція - обумовлюється її можливістю викликати могутні емоційні потрясіння.

6) Магічно-сугестивна функція - обумовлюється здатності спричиняти музики вводити людину в певний психічний стан. З цією функцією багато вчених пов'язують виникнення музичного мистецтва. Як різновид магічно-сугестивної, розглядають також терапевтичну функцію.

7) Суспільно-організаційна функція -- зумовлена фундаментальною суспільною потребою об'єднання людей у цілісні соціальні структури.

Слід зазначити, що у межах самого музичного мистецтва також виокремлюються різні функціональні домінанти. Досвід свідчить про те, що музичні твори не можуть однаково виконувати всі соціокультурні функції. Одні з них здатні до різнобічного, глибинного впливу на свідомість та підсвідомість людини, інші - мають більш звужений спектр культурних функцій.

З перелічених вище функцій, ми чітко бачимо явні ознаки соціальної комунікації.

Художню цінність музичного мистецтва (музичних творів, а також музики взагалі), зрештою, зумовлюють особистісні якості діячів музичного мистецтва: композиторів і виконавців, - причому адекватна оцінка цієї цінності по суті залежить від рівня особистісного розвитку слухачів.

3. Концепт музичної комунікації у працях науковців

Значний внесок у розвиток теорії комунікативної функції в культурологічній та музикознавчій сфері здійснив своєю працею „Музична форма як процес” Б. Асаф'єв, якому вдалося виявити специфічний зовнішній чинник, що визначає характер семантичної спрямованості еволюції музичних форм - збільшення довготи музичного сприйняття й максимальне звукове заповнення простору, що опановується. Теорія комунікативної функції в музиці набуває свого розвитку в працях Л. Мазеля, Є. Назайкінського, В. Медушевського. Л. Мазель розробляє модель цілісного аналізу музичного твору, виділяє принципи художнього впливу музичної мови, виявляє комунікаційні закономірності та механізми функціонування музичної свідомості. В. Медушевський досліджує закономірності та засоби художнього впливу музики на слухача, розробляє концепцію подвійності музичної форми, при цьому особливу увагу приділяє аналізу її комунікативної функції . Якими ж є погляди В. Медушевського на сутність комунікативної функції музики?

Музичне повідомлення за своєю суттю завжди змістовне. Зміст процесу спілкування, у свою чергу, визначає систему комунікації: семантичні засоби, забезпечуючи взаємні основи спілкування, знаходяться в прямому зв'язку з наявною системою комунікації, її процесами, законами сприйняття й опосередкованим зв'язком з культурою загалом (світом ідей, цінностей, відносин, почуттів).

Ядро комунікативної функції музики становлять специфічні прийоми, морфологічні структури й синтаксис, що характеризуються відносною мірою самостійності та особистими, відмінними від законів музичного сприйняття, акустичними й комунікативними закономірностями розвитку.

Ураховуючи двоплановість комунікативних прийомів, дослідник, не вступаючи в протиріччя з семіотичною традицією, приходить до думки, що їх (комунікативні прийоми) можна вважати одним з видів знаків.

Музичні комунікації й музичне спілкування характеризуються складним інтерсуб'єктивним культурним контекстом, у якому домінантне значення має спільне переживання узагальнено-типізованих емоцій. А звідси виходить, що сутнісний нерв музичного спілкування становить адекватне сприйняття й спільне співпереживання комунікативно запрограмованої композитором у музичному творі послідовності узагальнених моделей соціальних емоцій.

Складність взаємодії в музичному творі засобів виразності та комунікативних прийомів актуалізує проблему управління процесом художнього сприйняття. У свою чергу, вивчення ж сутності управління процесом спілкування в музичному творі передбачає: виділення його носіїв (прийомів, засобів, особливостей музичної структури, що „матеріалізують” цю функцію); аналіз самої комунікативної функції (психологічних процесів розпізнавання структури, розуміння смислу, навіювання, зараження та інших, що регулюються відповідними прийомами); умов комунікації, до яких підстроюються прийоми та засоби сприйняття, а також місця цієї функції в цілісній організації музики, тобто зв'язки її із змістом твору, його цілями.

Висновки

У результаті проведення дослідження та опрацювання фахової літератури, було досягнуто поставленої мети та вирішено основні завдання дослідження, що дозволило дійти таких висновків: музичне мистецтво втілює практично всі типи комунікативної взаємодії: персональну, міжособистісну, групову та внутрішньо-групову, масову комунікації. Здійснення художньої комунікації як форми спілкування виступає найзначнішою стороною системи музичної діяльності, в якій творчість, виконавство і сприйняття виступають як її основні функціональні блоки в системі музичної культури. Головні учасники музичного комунікативного процесу: адресант або комунікатор - відправник повідомлення (автор, інтерпретатори-виконавці) і адресат або реципієнт (перципієнт) - одержувач повідомлення (слухачі, глядачі), на сприйняття і оцінку яких розрахований художній твір. Суб'єктами музичного діалогу можливо зазначити: композитора, виконавця, слухача (реципієнта), педагога, учня, дослідника тощо. Тут реалізується повний комунікативний акт - не тільки слуховий, але й візуальний, а також енергетичний.

Таблиця 1. Соціокультурні функції музики

Перелік використаних джерел

1. Скорик М., Задерацький В. Про природу і спрямованість композиторського пошуку в сучасній музиці // Сучасна музика. Київ: Муз. Україна, 1973. Вип. 1. С. 3-24.

2. Танчин І.З. Соціологія: навч. посібник / І.З. Танчин. -- 3-е вид., перероб. і доп. -- К.: Знання, 2008.

3. Медушевский В.В. Двоїстість музичної форми і сприйняття музики / Медушевский В.В. /Сприйняття музики. СБ статей. / Ред.-сост. В.Н. Максимов. М:. Музика, 1980. - С. 178-194.

4. Музика як соціальна комунікація [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://otherreferats.allbest.ru/music/00186320_0.html.

5. Соціологія музики [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://4ua.co.ua/sociology/rb3bc68a4d43b88421216d26_0.html.

6. Концепт музичної комунікації [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=8268&chapter=1.

Додаток

Науковці, які досліджували тему

Медушевський В.В Мазель Л.А Назайкінський Є.В

Размещено на Allbest.ru