Проблема сценічного хвилювання студентів-піаністів

Honored Worker of Culture of Ukraine, Associate Professor of Special Piano of Odessa National A. V. Nezhdanova Academy of Music (Odesa, Ukraine)

The article analyzes different stages and types of stage excitement. It is stated that stage excitement can both improve and worsen the performance of a musical work in the process ofperforming activities ofpianist students. The component of the stage of stage excitement "excitement-rise", "excitement in the image" is characterized. They are defined as stage excitement of a positive type.

It is proved that the stage of stage excitement "excitement-panic", "excitement-apathy" is a negative type of excitement and can reduce the quality of the pianist's performance. The nature ofstage excitement scientists consider in direct dependence on age features of the executor, his temperament, training and education. Stage excitement is a typical functional state, due to the objective characteristics of the situation of public performance of a performer of a musical work.

Key words: stage excitement, pianist students, stages of stage excitement, excitement-rise, excitement-panic, excitement-apathy.

Постановка проблеми. Проблема сценічного хвилювання студентів-піаністів досить гостро постала перед фаховою педагогічною наукою в період занепаду музичного мистецтва і бурхливого розвитку виконання музичних творів під фонограму. На відміну від "живого" виконання музичного твору, реалізація звукозапису абсолютно захищена від впливу стрес-факторів. Дослідники доводять, що реалізація звукозапису не викликає сценічного хвилювання у будь-якого виконавця-піаніста.

Різні види сценічного хвилювання можуть як покращити, так і погіршити виконання музичного твору в процесі виконавської діяльності студентів-піаністів. Важливим складником музичної творчості є "хвилювання-підйом", "хвилювання в образі" (сценічне хвилювання позитивного типу). Науковці зазначають, що сценічне хвилювання: "хвилювання-паніка", "хвилювання-апатія" (негативного типу) може знизити якість гри піаніста.

Аналіз досліджень. Проблема сценічного хвилювання висвітлена у музично-педагогічній науковій спадщині вітчизняних і зарубіжних дослідників. Серед зарубіжних науковців найвідо- міші праці, які окреслили сутність поняття "сценічне хвилювання" (Л. Маккіннон); виявлення сценічного хвилювання (Л. Бочкарев, Г Коган); естрадне хвилювання (Л. Баренбойм, Л. Бочка- рьов); етапи хвилювання на сцені (Л. Баренбойм та інші). Вітчизняні науковці також досліджували різні аспекти сценічного хвилювання музикантів (В. Гусак, М. Данілішин, О. Зінченко, Н. Юдіна). Наголошуємо на відсутності узагальнюючої праці з цієї проблеми.

Мета статті - проаналізувати проблему сценічного хвилювання у студентів-піаністів в процесі підготовки до прилюдних виступів (репетицій) і під час виконання музичних творів (на естраді).

Наукова новизна: характеристика сценічного хвилювання в процесі виконавської діяльності студентів-піаністів і визначення стадій сценічного хвилювання, які покращують емоційний стан виконавців під час концертних виступів.

Виклад основного матеріалу. Аналіз педагогічної літератури засвідчує, що поняття "хвилювання" - це емоційний стан, який виникає в ситуаціях небезпеки, неповної інформації, у відповідальних ситуаціях з невизначеними подіями. Хвилювання інформує суб'єкта щодо можливої небезпеки, спонукає його до активного пошуку й конкретизації цієї небезпеки (Педагогічний словник, 2001: 476).

Сучасні дослідники концертних виступів музикантів і студентів-інструменталістів доводять важливість і складність виступів у творчому житті виконавців. Як зарубіжні (Л. Маккіннон), так і вітчизняні науковці вважають необхідним вивчення сценічного хвилювання музикантів. Сценічне хвилювання як психічний стан "сту- дента-піаніста має шість стадій (фаз)" (Гусак, 2012: 114).

Прилюдні виступи виконавців-піаністів прирівнюються до екстремальних умов за емоційною напругою. Виконавські завдання музикантів під час концертного виступу змушують знаходитися в особливому психофізіологічному та моральному стані. Дослідниками доведено, що "музиканти виконують декілька завдань: досягнення максимальної точності та виразності рухів, повноцінне, глибоке втілення художніх ідей" (Бочкарьов, 1997; Донцова, 2006).

Маємо зазначити, що музикант в момент виступу на сцені одночасно "повинен передавати свій емоційний внутрішній світ і водночас контролювати власну діяльність, не давати емоціям захопити себе і втратити якість виступу", що є одночасно і стримуванням сценічного хвилювання (Юдіна, 2016: 236).

Вияви сценічного хвилювання бувають різноманітними. Іноді хвилювання пригноблює, заважає впоратися з собою на сцені під час виступу, в деяких випадках - надихає на більш емоційний виступ. Дослідження музичної психології доводять, що "характер сценічного хвилювання психологи розглядають у прямій залежності від вікових особливостей виконавця, його темпераменту, навчання й виховання. В юнацькому віці спостерігається така картина: сформований за період навчання в дитячій музичній школі досвід концертних виступів, рівень намагань, життєва позиція, яка склалася, і вибір музичної професії є фоном для комплексу естрадних переживань" (Петрушин, 1997; Юдіна, 2016: 236).

Більшість студентів-піаністів як і викладачів- музикантів вважають, що публічне виконання студентами програм по спеціальності - обов'язкова умова освітнього процесу. Це дозволяє виявити рівень виконавської техніки і подальші перспективи розвитку студента-піаніста (Антіпова, 1993).

Публічний концертний виступ студента-піаніста - це результат довготривалої підготовчої роботи. Сценічний виступ студента-піаніста має декілька компонентів. Найважливіший із них - це концертний виступ як "форма живого спілкування виконавця й публіки за допомогою музичних творів. Значущість концерту здебільшого визначається його сутнісним змістом, динамічною структурою, професійними якостями артиста". Зауважимо, що сценічне хвилювання в цьому процесі відіграє роль важливої професійної якості (Бойко, 1976).

Сценічний виступ здебільшого має в основі несприятливий функціональний стан, який "визначається як сценічний стрес, сценічне хвилювання. Сценічне хвилювання є типовим функціональним станом, зумовленим об'єктивними характеристиками ситуації публічного виступу" (Естрадне хвилювання).

Важливим складником сценічного виступу є якість виконання музичного добутку. Як зазначають зарубіжні науковці, "під впливом тривожних переживань якість виконання музичного добутку різко погіршується, тому необхідно сформувати у студентів-піаністів протягом навчання вміння регулювати свій емоційний психічний стан у виконавській діяльності". Це є важливою проблемою для подальшої виконавської діяльності та дозволяє покращити як сприйняття сценічного виступу, так і виступ взагалі (Юрченко, 2007).

Перша стадія - тривалий передконцертний стан - немає чітких часових меж, тому що він розпочинається тоді, як тільки музиканту стає відомою дата публічного виступу. Дослідники вказують на необхідність її активізації та потребу "позитивно забарвленого сценічного хвилювання для можливості домогтися високих результатів у виконавському мистецтві" (Слуцька, 2003: 12). Зазначимо, що студенти-піаністи мають бути вимогливими до своєї виконавської підготовки (Гусак, 2012: 116).

Друга стадія - безпосередній передконцертний стан. Насамперед у музикантів змінюється тиск, мерзнуть і слабшають руки, підвищується температура, відчувається сильне нездужання, артист скаржиться, що захворів і виступати не має змоги. Однак вказані негативні ознаки сценічного хвилювання необхідно подолати внаслідок активізації відповідної психологічної і професійної підготовки. Якщо не подолати цей емоційний і фізичний стан, він залишить глибокий слід у психіці і буде завжди супроводжувати музиканта в концертній діяльності протягом всієї виконавської діяльності.

1. Хвилювання-підйом, яке має оптимальний рівень емоційного збудження і високий ступінь завадостійкості (Цагареллі, 1989: 284). Хвилювання в образі також вважається таким, що позитивно впливає на виконавську діяльність студента- піаніста. Цей вид хвилювання дає можливість виконавцю перевершити самого себе (Маккінном, 1967: 123).

2. Хвилювання-паніка, яке пов'язане з незвичною обстановкою, "боязню провалу". Хвилювання від страху перед публікою "призводить до повного паралічу усіх творчих сил" (Маккінном, 1967: 123) та "убиває виконавську творчість". На нашу думку, цей вид хвилювання спотворює виконання музичного твору (Баренбойм, 1979: 57).

3. Хвилювання-апатія - пригнічений і подавлений психічний стан музиканта. Передконцертна апатія характеризується "заниженою збудженістю, яка виявляється в ослабленні психічних процесів, розвивається астенічне відчуття, небажання виступати в концерті" (Гусак, 2012: 117; Цагареллі, 1989: 284).

Третя стадія сценічного хвилювання здебільшого відбувається немов "у тумані" і рідко залишається в пам'яті виступаючого, але її важливість важко переоцінити. Ця стадія здебільшого не запам'ятовується виконавцем (Гусак, 2012: 118; Цагареллі, 1989: 247-248).

На третій стадії більш активно виявляється сценічне хвилювання виконавця. Зазначимо, що сценічний стан має визначатися творчими якостями виконавця. Це захищає від згубних наслідків шкідливих форм сценічного хвилювання та полягає в "осмисленні величі музики, в почутті глибокої пошани до композитора" (Благой, 1972: 64). Тож сценічне хвилювання не звільняє від страху перед можливими помилками в виконавській діяльності музикантів.

Четвертою стадією сценічного хвилювання є початок виконання. За цієї стадії "свідомість спрямовується на визначення моменту остаточної готовності до початку виконання" (Цагареллі, 1989: 248). Важливим моментом для студента- інструменталіста є "вибір темпу, емоційний фон як передумова формування стану творчого натхнення, логіка смислового мікроструктурного інтонування і якість звучання - найвразливіші аспекти початку виконавського втілення музичного твору (Віцинський, 1992: 190-191).

П'ята стадія сценічного хвилювання є реальним "живим" виконанням на естраді і контактом- спілкуванням із публікою, з адаптацією студента до умов сцени і публічного виконання. Це пояснюється тим, що перевірити себе можливо лише на естраді (Я. Мільлштейн), а публічна гра дає точну оцінку наших здібностей і недоліків у виконавській діяльності (І. Гофман).

Хвилювання-паніка під час виступу є справжнім негативом більшості студентів-піаністів і навіть багатьох зрілих артистів-виконавців. Його вияви - дезорганізація і напруження "апарату переживання" та "апарату втілення" (Л. Баренбойм); поверхневість і нерівність дихання, гнітюче відчуття невпевненості (А. Стоянов). Більш красномовно вказаний вид хвилювання описує Г Коган: "Під впливом такого хвилювання нерідко йде нанівець ледве не вся підготовча робота, яка старанно пророблена виконавцем" (Гусак, 2012: 119; Коган, 1977: 90).

Шоста стадія сценічного хвилювання є після- концертним психофізіологічним станом музиканта. Ознаки цієї стадії: радісний емоційний підйом після вдалого виступу, відчуття втоми, незадоволення собою чи запізнене бажання "ось тепер я зіграв би по-справжньому". В цей період для студентів-піаністів важливою адекватною оцінкою є підтримка педагога та колег-музикантів.

Вітчизняна дослідниця М. Данілішин зазначає, що "існують три домінуючих фактори дії на вибірковість процесу музично-виконавської діяльності виконавця-піаніста: а) підвладність психічних процесів піаніста впливу емоцій високого рівня інтенсивності "вибухового" (стан "афекту") або пролонгованого характеру; б) дія індивідуальних рис особистості (тип темпераменту) у вибірковому впливі емоцій на виконавську надійність інструменталіста; в) підвладність психічних процесів піаніста впливу емоцій залежно від ступеня структурування текстових і виконавських компонентів та усвідомленого володіння ними". Це твердження доводить необхідність більш ретельного вивчення сценічного хвилювання у студентів-піаністів (Данілішин, 2015: 20).

Висновки

Для формування виконавської діяльності у студентів-музикантів закладів вищої освіти в процесі засвоєння музичного матеріалу та сценічних викладачі ЗВО використовують методичні такі прийоми: загальмування негативної емоції позитивною емоцією (захопленість звучанням твору); самонавіювання (стан творчого святкового хвилювання); удосконалення рівня майстерності гри піаніста. Необхідно сприяти факторам емоційного впливу на виконавську діяльність студентів-піаністів.

Важливо аналізувати проблеми та труднощі, які виникають у студентів-піаністів в період сценічних виступів і підготовки до них. Студентипіаністи потребують більш ретельної підготовки в класі загального та спеціалізованого фортепіано. Слід наголосити, що послабленню сценічного хвилювання значно допомагає процес підготовки до прилюдних виступів (репетицій) і виконання музичних творів на естраді.