"Танок Анітри" Едварда Гріга

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДОМОСТІ ПРО КОМПОЗИТОРА

Едвард Гріг - норвезький композитор, піаніст, диригент, музичний діяч, відомий представник норвезької композиторської школи. Його творчість зазнала впливу німецького романтизму, хоча й залишилась глибоко національною. Гріг є переважно композитором-мініатюристом, його майстерність яскраво втілилась в прикладах фортепіанної та вокальної музики. І хоча яскравий стиль та тонкий колорит зближують Гріга з імпресіоністами, його музика є втіленням душі саме норвезького народу. Низка творів змальовує образи народних легенд. Серед них фортепіанні п'єси «Хода гномів» та «Кобольд», деякі частини з сюїти «Пер Гюнт».

Під впливом норвезького фольклору склались характерні риси стилю композитора, серед яких: широке використання лідійського та дорійського ладів, національні танцювальні ритми. Пронизлива ліричність та інтимнсть мелодій є проявом власного таланту Гріга, його тонкої душевної організації.

Музика Едварда Гріга - це проникнення в надзвичайний світ тендітних почуттів, півтонів настроїв та мінливості почуттів, який характерний для епохи романтизму.

ОБРАЗНИЙ ЗМІСТ ТВОРУ

«Танок Анітри» є частиною першої сюїти «Пер Гюнт». На прохання норвезького драматурга Генріка Ібсена композитор написав музику до його спектаклю. «Робота просувається повільно. Це дуже складна тема, за виключенням небагатьох місць...» - пише композитор в листах. Це замовлення вимагало багатьох емоційних сил, але воно захоплювало - і Гріг продовжував писати. У квітні 1975 року партитуру було закінчено, а у лютому наступного року відбулась прем'єра. Пізніше Гріг створив з музики до спектаклю дві сюїти. Першу сюїту і прикрасив «Танок Анітри». Він змальовує фрагмент з насиченого життя Пера Гюнта, коли той відвідував Аравію під виглядом пророка, і його зваблювала чарівна дівчина.

«Танок» є третім номером сюїти. За принципом контрасту він йде після «Смерті Озе» і відтіняє бурхливе життя Пера, сповнене дивакуватих вчинків, необдуманих рішень та легковажних відносин. Його граціозність та легка насмішкуватість немов відволікає від сумних дум, навіяних попереднім номером, але це є оманливим, бо таким чином ще глибше відчувається невозвратність часу і - одинокість головного героя, який втратив найближчу в світі людину: мати...

Твір починається ледь чутним акордом у дерев'яних духових. Створюється відчуття легкого подиху повітря - ніби чиясь тонка рука відхилила полог шатру і ось-ось почнеться ддиво.

Цим дивом і є примхливий танок в темпі мазурки. За першим акордом вступають струнні інструменти штрихом піцикато - вони імітують звук щипкового східного інструменту, під який танцюють дівчата, розважаючи гостей.

Тридольний розмір, вибаглива і вишукна мелодія, чергування стакато та легато з переливчастими трелями, нисхідні хроматизми, знову піцикато струнних і - загадкова каденція першого речення майже зникає, щоб швидким крещендо наблизитись до яскравих акордів. В цьому відчувається невпинний рух молодого тіла, примхливі вигини, звабливі погляди та напівпосмішки, повільне віддалення та раптове наближення - все, що є характерним для східної жінки.

Середня частина «Танку» - це схвильована мелодія й загадкові кроки: мотив у виконанні скрипок, сповнений ніжності і відвертості, переривається обережними нисхідними рухами (ніби танцюристка затамувала подих, танцюючи на носочках), щоб відновитись у дещо вищій теситурі і знову перерватись тим самим обережним рухом. Музика зачаровує, занурює душу в тонку атмосферу, в якій панує томність і раптовість кохання. Тема середньої частини змінює ладове забарвлення і набуває насмішкуватості, вона стає вередливою і невловимою, але залишається примхливою і тендітною.

Кульмінаційний момент сповнений драматизму, суміші мольби і вимоги. Насиченими тембрами і півтоновими ходами відтворюються пристрасні почуття, які виражає в танку дівчина - вони стрімко сягають вищої точки накалу і так само стрімко вщухають (ніби, знітившись своєї відввертості, танцюристка віддаляється). Повертається перша тема: грайлива, загадкова і легка.

Закінчується танок тим самим прозорим акордом, що й на початку, і залишає по собі те саме відчуття подиху повітря. Водночас цей акорд ніби натякає на недійсність всього, що тільки що відбулося: його поява і філіровка звуку на довгій ферматі створюють іллюзію прекрасного сну, який минув.

ХАРАКТЕРНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ

Романтизм як стиль європейського мистецтва дев'ятнадцятого століття надав митцям можливості проявити свою самобутню особистість і неповторну майстерність, що вимагало, в свою чергу, від творця пошуку нових тем, прийомів і засобів виразності. Говорячи про «Танок Анітри» можна зауважити, що основний тональний план - мінор - був доволі характерним для творчості композиторів-романтиків. Мінор для романтиків - це безліч образів, сповнених смутку, міркувань, нерішучості... Їх палітра широко розкриває найменші відтінки настрою, від світлої печалі до бурхливого відчаю.

Гріг так само майстерно віикористав можливості мінору. Починаючи з першого акорду домінанти, він протиставляє його мінорному вступу. Це протиставлення є і ладовим, і образним (якщо можна казати, що один акорд може уособлювати образ чи його частину), оскільки акорд нагадує відблиск теми «Ранку» з тієї ж сюїти, і слухач настроюється на повільний, мякий і релаксуючий твір. Тим контрастніше звучить танцювальний вступ у мінорі (такти 3-6).

Протягом звучання головної теми вже в другій фразі ми чуємо відхилення, яке нівелюється відміною фа-дієзу і приводить нас до цілої низки відхилень, майстерно змальованих оркестровими тембрами. Говорячи про виразнвсть ладу, слід зазначити, що будь-які відхилення є більш виразними саме в мінорі, ажде цей лад схожий на приховану в тіні гладь води, яка виглядає холодною і глибокою, доки на неї не впадуть випадкові промені сонця і доки маленькі хвилі не почнуть гратися цими бліками.

Також яскраво виразним прийомом є проведення мотиву головної теми в середній частині з різними тональними відхиленнями: спочатку ре мажор (такт 57), який є субдомінантою основної тональності, потім - ре мінор, до мінор і наступна низка відхилень (такти 65-77) є основним прийомом для підсилення кульмінації, яка розвивається хвилеподібно і так само хвилеподібно спадає, щоб повернутись у основну тональність - ля мінор. Весь каскад інтонаційних змін, описаний вище, призначений для того, щоб наситити підхід до кульмінації і саму кульмінацію драматичними барвами, які виражають образ. Скажімо, той самий прийом в мажорі мав би менше впливу на слухача і, мабуть, ніс із собою інший образнийзміст.

Стосовно ритму, який також є засобом вирасзності, можна привести слова Б.Асаф'єва: «...мастер-гравёр в них - ритм, рождаемый не «глазной архиетктоникой», а интонируемый танцевальной поступью и жестом. До чего же прекрасен и увлекателен всегда ритм, составляющий единство с интонацией и пластикой (работой человечского тела), ритм - гений дисциплины человеческого труда, ритм - дыхание. И на нём смеліе и дерзкие узоры, особено трелевые…» «Танок Анітри» - це також приклад візерунчастого ритму, хоча здається, що ритмічна організація твору проста. Однак «всё гениальное - просто», і в цих стакатних вісімках, залігованих восьмих і чвертях з трелями прихована тонка грація і легкість, яка не має нічого спільного з важкою фізичною працею танцора. Цей танок - показник віртуозної майстерності як музиканта, що захоче його виконати, так і хореографа, який захоче його станцювати.

Протягом всього твору зберігається метро-ритмічна основа, виражена короткою фразоб на початку партитури «Tempo di mazurka», але «мазурочный» ритм, в якому дві перші долі умовно сильні, пом'якшується тим, що перша доля розбита на дві вісімки, а друга прикрашена треллю. Це створює відчуття, ніби танцюритска підстрибує майже невагомо.

АНАЛІЗ ФОРМИ ТВОРУ

Форма двочастинна репризна.

Перша частина має вступ, який складається з акорду домінанти і чотирьох тактів.

Матеріал викладено періодом з двох речень. Переше речення: такти 7-22, друге речення: такти 23-38. Кожне речення складається з трьох несиметричних фраз і має вигляд: a (4 такти), a' (4 такти), b (8 тактів). При першому погляді можна було б сказати, що речення з двох фраз, але за смислом видно, що перша фраза вміщує в собі матеріал, який розробляється наступним рухом мелодії: перший такт першої фрази є матеріалом, на якому побудоване друге речення (такти 7, 15-21).

А другий і третій такти розробляються і набувають глибшого змісту у другій фразі: такти 11-14.

Таким чином ми бачимо, що кількісно період складається з 16-ти тактів, а якісно - з трьох фраз.

Друга частина твору має два періоди і варійовану репризу. Перший період складається з двох речень (такти 39-54), які в свою чергу поділяються на чотири мотиви: такти 39-42 - перший мотив, такти 43-46 - другий мотив; 47-50 - третій мотив, 51-54 - четвертий мотив. Після чого ми чуємо три такти, що приводять до розробки матеріалу (другий період), показаного в першій частині (тати 58-73). На цю частину і припадає кульмінація (74-84): поступово з кожним проведенням мотив головної теми підвищується теситурно, що створює емоційний потенціал і призводить до розрядки - стрімкого динамічного спаду - і підводить до варійованої репризи (такти 85-104).

Друга частина твору «Танок Анітри» має загальну репризу і за другою вольтою закінчується витриманим на ферматі акордом, яким і починався твір.

композитор гріг танок

ВИСНОВКИ

В цьому творі Едвард Гріг змалював виразний характер танцюристки, що зваблювала Пре Гюнта в Аравії. Жінки сходу для європейської людини були завжди сповнені загадки, пристрасті, грайливості і небезбеки (варто згадати хоча б казку «Алі Баба і сорок розбійників», в якій танцюристка ховала в складках одягу смертоносні кинжали). Особливістю цього твору є його гнучка динаміка і примхливий ритм, завдяки якому іноді здається, що мелодія вийшла за межі тридольного метро-ритму, хоча насправді цього не відбулося. А неочікувані інтонаційні та гармонічні звороти стали виразником емоцій, притаманних образу танцюристки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Асафьев Б. Григ, - Л. Музыка, 1984.

2. Мехеева Л. Эдвард Григ. - Л., Музыка, 1965.

3. Лук.А.Н. Мышление и творчество. М., Искусство, 1982.

4. Музыкальный энциклопедический словарь. /Гл.ред.Г.В.Келдыш, М.:Советская энциклопедия,1990.

5.Пясковский И.Б. Логика музыкального мышления. - К., Музична Україна, 1987.

6. Мазель Л. Вопросы анализа музыки. М.,1978.

Размещено на Allbest.ru