Стилістика хорового твору Д. Бочарова "Прощай, світе": драматургічні функції фактури

Candidate of Art History, Associate Professor of Department of Academic and Variety Vocal of Institute of Arts of Borys Grinchenko Kyiv University (Kyiv, Ukraine)

The «Farewell, o world» by D. Bocharov choral work's stylistics: the texture's dramatic functions

The «Farewell, o world» by D. Bocharov choral work's stylistics as a result of the composer's individual thinking is considered in the article. An interesting choral work reflecting the patriotic theme of fallen heroes of Ukraine modern history chanting by means of choral writing has been introduced into the scientific practice of a national musicology. The national-patriotic values of music have been substantiated. It has been established that the work «Farewell, o world» by D. Bocharov deserves to be popularized among performing bands and choral art professors. The composer's choral work has been analyzed in terms of dramatic development, texture functions, formative component and compositional thinking in general. It has been revealed that choral writing is a variant polyphonic and aimed at the genre of lamentation as a characteristic national Ukrainian archetype of the intonation language. It has been found out that the civic theme of the choral work contains the experience of European and national culture. Baroque and classical signs combined with modern choral writing have been revealed in the work where the composer uses polyphonic lines and an alternative method of development. The essence of avant-garde stylistics of the work based on seriality techniques and the Sprechgesang text singing has been outlined. It has been revealed that the work's dramaturgy outlines the form's development on the thematicism and texture basis. The features of shaping which has two lines of construction have been considered. Thus, in the first line the form's thematic organization through development based on the strophic basis of the poetic text is divided into six episodes; in the second line the structure of sonata form is constructed on the basis of variant - polyphonic deployment. Scientific works on choral texture had been studied which helped to summarize its specificity in the professional environment and in the whole artistic work. The importance of the texture functions in the work's dramaturgy reproduction and in the composer's thinking have been determined.

Key words: stylistics, dramaturgy, texture functions, choral writing, composer's thinking.

Основна частина

Постановка проблеми. Сучасна хорова музика відрізняється винятковим розмаїттям стильових підходів і жанрових рішень, діапазон яких охоплює ретроспекцію від бароково-класичних форм хорового письма до новаційних звуковисотних і фактурно-тембрових засобів. Однак у цьому жанрово-стильовому суголоссі увиразнилися в «інтонаційний словник» певні стилістичні комплекси (моделі), за якими закріплена усталена музична семантика (Холопова, 1979). Вони визначаються за жанровою, національною або індивідуально-композиторською стилістикою, слугуючи своєрідним «містком» між жанром і стилем, який здійснює взаємодію мови і форми, різних засобів музичного вираження. Фактура належить до домінантних засобів хорової виразності: саме через її реалізацію твір наче «оживає», а фактурна організація увиразнює цілісність концепції твору та стиль мислення композитора, розкриваючи слухачам таїну його духовного універсуму.

Хоровий твір «Прощай, світе» Д. Бочарова Денис Бочаров - сучасний український композитор і піаніст, автор творів для симфонічного та камерного оркестрів, камер-них ансамблів, інструментів соло, хору та голосу. У 2011 р. за твір «Музика пам'яті великого майстра» він отримав сти-пендію на Ваґнерівський оперний фестиваль у Байройті (Німеччина). У 2013 р. від Ваґнерівського товариства у Хар-кові отримав замовлення для написання твору, присвяченого 200-річному ювілею від дня народження Р. Ваґнера. З 2015 р. є членом Національної Спілки композиторів України. У 2016 р. - стипендіат програми Gaude Polonia Міністра культури і Національної спадщини республіки Польщі, лауреат першої премії міжнародного конкурсу композиторів у Львові. Твори Д. Бочарова виконуються на концертах і фестивалях сучасної музики у Нью-Йорку, Варшаві, Києві, Львові, Харкові. на текст Т Шевченка присвячений світлій пам'яті загиблих в Українській Революції 2014 р. Ця композиція увиразнює як типові ознаки сучасного хорового письма, так і авторську стилістику. Дослідника цікавить авторський задум: як саме громадянська тема любові до батьківщини, жертовності людини, її здатності до подвигу заради України надихнула композитора на створення натхненного музичного твору?

Хорове письмо Д. Бочарова, безумовно, є поліфонічним і жанрово зорієнтованим на голосіння як жанровий прототип інтонаційної мови. В українському мистецтві вже були спроби відображення трагедійних сторінок життя народу за допомогою цього жанру: найбільш відомі Концерт для оркестру «Голосіння» Івана Карабиця та Шоста симфонія Валентина Бібіка «Думи мої, думи» на поезію Т Шевченка. Молодий композитор виявляє сміливість художньої концепції: це стосується насамперед оригінальної жанрової форми твору, що є досить вільною; по-друге, спадкоємності засад хорового письма та загалом мислення з європейською та вітчизняною традицією. Отже, концепцію твору зумовлює синтез концертної п'єси для хору a cappella і хорової поеми з рисами концертності та симфонізму.

Аналіз досліджень. Із достатньої кількості робіт, присвячених проблемам специфіки хорової фактури, випливає її узагальнена характеристика, що містить як основні ознаки «голосову» організацію вертикалі, що тяжіє до різноманітних лінеарних або монодійно-гармонічних видів викладу, та діалогічну природу, початково властиву хору, де здійснюється «змагання-угода» (Асаф'єв, 1977) учасників хорового дійства. Традиційні формотворчі принципи (наприклад, тональність) відходять на другий план, а на перший виступає фактура як «інтонаційний резервуар музики» (Холопова, 1979). Значення функції фактури як цілісної організації голосів у художньому цілому підтверджується зауваженням Є. Назайкінського: «Художньо доцільна тривимірна музично-просторова конфігурація звукової тканини диференціює й об'єднує по вертикалі, горизонталі та глибині всю сукупність компонентів» (Назайкінський, 1982: 73).

Мета дослідження - визначити авторську концепцію нового твору Д. Бочарова у світлі виконавської проблеми реалізації функцій фактури у драматургії твору.

Виклад основного матеріалу. Для свого твору Д. Бочаров обирає поетичний фрагмент із 5 строф комедії Т Шевченка «Сон» (жанр «комедія» трактується автором у дусі Данте («Божественна комедія»). Наведемо початкові рядки кожної строфи: 1 строфа «Прощай, світе, прощай, земле»; / 2 строфа «А ти, моя Україно»; / 3 строфа «На розмову тихо-сумну…»; / 4 строфа «Порадимось, посумуєм»; / 5 строфа «Прощай же ти, моя нене.».

Образна і синтаксична поетична основа тексту Т. Шевченка адекватно відбита в хоровій композиції Д. Бочарова і водночас ним переосмислена. Форма твору - варіантно-поліфонічна. Втім, її 6 розділів мають чіткі драматургічні функції, реалізуючи через тематизм і фактуру, синтаксис образно-сюжетної логіки геніального тексту Т. Шевченка:

- експозиція: А - тема-ядро (i) - В_(ц.₂₎ - звернення до України;

- розробка (motus): А_{1 (ц3)} - С_ц.₄ (із трагічною кульмінацією) - В_{1 (ц}.₅₎ («тиха» кульмінація);

- заключний розділ-катарсис - А₂ (t).

У творі «Прощай, світе» є монограма B-A-C-H, що символізує: по-перше, життєдайну силу поетичного слова Т. Шевченка, що ототожнюється з музичним словом Й.С. Баха; вічність принципів музичного мистецтва в його зв'язку з поезією (єдність слово- і звукообразу). По-друге, у використаному музичному символі автором закладено ще один глибокий сенс: тема B-A-C-H мислиться як втілення символіки хреста (хресного шляху героїв). Для Й.С. Баха мотив сакральної жертви Христа був центральним у його творчості, яку він повністю присвячував Творцеві.

Шляхом наскрізного розвитку форми вибудовуються 6 епізодів (текст 5-го репризного розділу дорівнює 2-му), кожен із яких мислиться як продовження висхідної лейтінтонації (B-A-C-H) і передбачення наступного, очікуваного просвітлення (надії на Бога). Монограма мислиться як «керівний мотив» (Римський-Корсаков, 1935: 198), який, по-перше, висвітлює зміст авторського задуму, по-друге, стає основою різних фактурних перетворень. Загалом організація форми здійснюється за принципом наскрізного оновлення тематизму (спираючись на строфічну форму поетичного тексту). Водночас аналіз хорового письма виявив тип поліфонічно-варіантного проростання, в якому чітко простежується сонатний конфлікт в експозиції (тема хреста й Україна).

Отже, хоровий твір Д. Бочарова «Прощай, світе» є струнко вибудованою сонатною формою, про що свідчить і детально-розроблена мотивна техніка. Так, у розділі А відбувається експонування лейттеми (тт. 1-11): її тони передаються з голосу в голос у партії тенорів divisi. Ще з початку твору мотив дробиться на складові його елементи. У різних голосах звучать мала секунда і мала терція (велика терція зустрічається як похідна по вертикалі); водночас у метроритмі відбувається зменшення цих елементів, припадаючи на різні долі такту в розмірі 4/4.

Тематичний виклад базується на серійній техніці: голоси по горизонталі складають серії із неповторюваних дев'яти звуків зі змінною ритмоформулою. Така оновлювальна ритмоструктура, по-перше, властива строгим варіаціям епохи бароко, по-друге, «ламаний» ритм символізує страждання та сльози. Після того, як проведення теми завершено, починаються її модифікації, представлені в різних темброво-фактурних версіях переміщення по голосах. Так, інверсії теми В-А-C-H зберігають інтервальну будову. Протиставлення до теми привносить у тематизм інтонему квінту (т. 5), що стане важливим сегментом у подальшій розробці тематичного матеріалу. Композитор використовує імітаційний принцип побудови твору, який зберігається до його кінця.

Тематизм на слова 3-ї та 4-ї строф «Мої муки» (ц. 1) є варіантом початкової теми, котра також проводиться в усіх партіях хору (в послідовності «тенори-альти», а після їх виключення - «сопрано - баси»). Композитор зберігає прозорість фактури, що дозволяє донести до слухача поетичний текст Т. Шевченка, наповнюючи звучання лейтмотиву «інтонаціями української мови», яку не випадково називають «солов'їною». Це відображується не тільки завдяки імітаційному викладу, але й численним внутрішньо-складовим розспівам. Їх семантика органічно збігається як із голосінням, так і молитовним змістом, визначаючи їх абсолютну єдність.

У розділі В (ц. 2 партитури) міститься образно - тематичний контраст, що пов'язано з інтонацією «звернення» до України (ключове слово поетичного тексту Т. Шевченка). Однак похідний тематизм звучить як новий за рахунок його інтервально-варіантної та ритмічної перебудови: велика септима є оберненням малої секунди, закладеної у темі хреста (тт. 22-23). У слухацькому сприйнятті - це інша «сила виразності» (Холопова, 2002), що формує художні уявлення й образи хорового твору як структурно-функціонального цілого. Мело-формула «України» (quasi побічна партія) відрізняється теплою, жіночою експресією, пісенною пластикою, навіть ніжністю. Її статусна роль у загальній драматургії твору відокремлена уповільненням темпу (M.M. = 50 tempo subito) від основного (M.M. = 60) як зупинка у часі, вічний символ глибинної любові до рідного краю.

У другій темі експозиції досягається хорове tutti (на розспівах слів «Україно, я до тебе літатиму» тт. 33-35). Вертикаль містить 9-тиголосся за рахунок divisi у всіх партіях (тенорова партія ділиться на 4 голоси, решта - на 2). Звертає увагу стретний принцип вступу голосів - їх рух до першої драматичної кульмінації (найвища точка - т 37). Чоловіча група хору побудована за принципом нашарування ліній на слово «літатиму», що відтворює ефект польоту. Тут досягається теситурна вершина у тенорів (а₁). Фактурне ущільнення однак не супроводжується в кульмінації інтенсивною гучністю (p - mf), що відповідає лірико-психологічній аурі другої, «жіночої» теми хорової композиції.

Із наступного розділу (ц. 3; на схемі А₁) починається етап драматургічного розвитку. З одного боку, повертається вихідний лейтмотив, з іншого - відбувається його подальше варіантно - поліфонічне розгортання. Назвемо його умовно розробкою, оскільки вважаємо основним методом образного мислення в цьому хоровому творі саме симфонізм, що базується на двох контрастних темах, об'єднані в наскрізному розгортанні подій, щоб у заключній частині сюжету віднайти нову якість (просвітлення, надію, або катарсис, за Аристотелем).

Чоловічі голоси наче супроводжують жіночі, які проводять основну мелодичну лінію «На розмову тихо-сумну, на раду з тобою», що поступово преобразована в інтонації плачу (т. 46). У межах цього розділу виникає новий тематизм (на слова «Опівночі падатиму рясною росою», що є мело - декламаційною версією висхідного ядра (авторська ремарка Sprechgesang)). Хорове письмо містить звукові педалі, побудовані на дотриманні звуків bocca chiusa (закритим ротом), на тлі яких відбувається рух в інших голосах (ніби прочитання).

Показ нової лінії образу (через фактуру й артикуляцію) змінюється введенням досить контрастного матеріалу (ц. 4). По-перше, змінюється темп - відбувається прискорення (авторська ремарка accel.) По-друге, на зміну декламаційності із розспівними складами приходить більш чітка мело-ритмічна організація. Мелодичні фрази з текстом, доручені чоловічим партіям, ґрунтуються на призивних інтонаціях. У жіночих партіях - вигуки-голосіння на голосну «а», які різноманітно ритмічно фігурують і переміщуються по звуковисотних півтонах і терціях - інтервалах, взятих із вихідного лейтмотиву.

Характер музики відповідно до поетичного тексту поступово змінюється. Це відображається через чергове фактурне насичення, що призводить до генеральної кульмінації на словах «На ворога стануть…» (тт. 69-71). Кульмінація припадає на зону золотого перетину і має типові ознаки другої «драматичної хвилі»: насичену фактуру tutti, високий рівень гучності f; ff), висотні теситурні точки («а»₂). Жанровим підґрунтям тематизму цього розділу є голосіння - типовий архетип національної традиції кобзарів. У кожній хоровій партії відбувається зміщення акцентів на різні щаблі вісімок у тріолях, що поступово ритмічно звужуються (тт. 69-71). Кульмінаційний злет, зумовлений внутрішньою логікою фактурного крещендо, спадає до висхідної точки.

«Тиха» кульмінація (ц. 5) настає відразу після трагічної (ц. 4) без попередньої підготовки: на subito співають по три хористи-соло в кожній партії С, А, Б, які виконують імпровізаційний за характером плач (авторська ремарка - lamento) без тексту у вигляді вокалізації голосної «а». До них приєднуються солюючі тенор, альт, бас, які інтонують «А ти моя Україно, безталанно вдово, я до тебе літатиму, з хмари на розмову». Наприкінці продовжується безтекстове звучання, у якому поєднуються лексичні сегменти (терція, великі та малі секунди), характерні для українського мелосу. Цей епізод - плач за загиблими солдатами - є ключовим, так само як у Реквіємі В.А. Моцарта «Lacrimosa».

Завершується твір епілогом (ц. 6), у якому відтворено основну закличну тему, в більш пісенному варіанті, що відповідає поетичному тексту Т Шевченка «Прощай же ти, моя нене, удово небого». Висхідний лейтмотив, представлений у декількох варіантах, доручений другим голосам хору. Перші сопрано, альти та тенори утримують остинато на тоні «ля», які передаються з однієї партії в іншу, символізуючи два моменти. Перший пов'язаний із тембровим колоруванням голосів як зміни забарвлення, що проходить у сопрано - альта - тенора - альта - сопрано; другий - образно підкреслює прощання з Україною. Нашарування голосів змінюється разом з ущільненням фактури на словах «жива правда у Господа Бога» (тт. 92-101), окреслюється підсумковим і стверджувальним резюме (тт. 102-104).

Хорове звучання заключних тактів слугує формоутворюючою аркою з темою-ядром всього твору: монограма B-A-C-H викладена у двократному варіантному проведенні (закритим ротом) із її завершенням на тоні b малої октави, з якого починається твір.

Висновки. Стильові параметри хорового письма, виявлені при аналізі фактури в музичній драматургії твору «Прощай, світе» Д. Бочарова, свідчать про синтез різних традицій хорового співу: як європейських і вітчизняних, жанрово спрямованих на голосіння. Серед європейських ознак насамперед відчуваються барокові (тема BACH, авторська ремарка lamento), класичні («тиха» кульмінація у дусі моцартівської «Lacrimosa») та більш пізня авангардна стилістика (серійна техніка та Sprechgesang). Драматургічні функції твору визначають динаміку розгортання виконавської форми на ґрунті тематизації фактури:

— виклад основної теми та її варіювання в різних фактурних варіантах;

— монодійно-гармонічна або діалогічна організація вертикалі виконавських голосів;

— варіантно-поліфонічна техніка як наслідок серійності.

Типові ознаки лірико-психологічної драматургії в умовах хорового письма на засадах серійності посилені симфонічним алгоритмом тематичного розвитку. Фактура відіграє важливу роль у драматургічному розвитку твору: виклад голосів містить зображення хреста як символ хресного шляху загиблих героїв, їх страждання та смерті. «Прощай, світе» Д. Бочарова, із притаманною авторському задуму трагічній семантиці, по праву можна вважати Реквіємом.

Список використаних джерел

хоровий композитор бочаров патріотичний

1. Асафьев Б.В. Книга о Стравинском. Москва: Музыка, 1977. 280 с.

2. Назайкинский Е.В. Логика музыкальной композиции. Москва: Музыка, 1982. 319 с.

3. Римский-Корсаков Н.А. Летопись моей музыкальной жизни. Москва. 1935. С. 198.

4. Холопова В.Н. Теория музыки: мелодика, ритмика, фактура, тематизм. Санкт-Петербург: Лань, 2002. 366 с.

5. Холопова В.Н. Фактура (очерк). Москва: Музыка, 1979. 67 с.

References

1. Asafiev B.V. (1977). Kniga o Stravinskom [The Book about Stravinsky]. Moscow: Music, 280 p. [in Russian].

2. Nazaikinsky E.V. (1982). Logika muzykalnoy kompozitsii [The Logic of musical composition]. Moscow: Music, 319 p. [in Russian].

3. Rimsky-Korsakov N.A. (1935). Letopis moey muzykalnoy zhyzni [The chronicle of my musical life]. Moscow, p. 198. [in Russian].

4. Kholopova V.N. (2002). Teoriya muzyki: melodika, ritmika, faktura, tematizm [Theory of music: melodics, rhythm, texture, thematism]. Saint Petersburg: Lan', 366 p. [in Russian].

5. Kholopova V. N (1979). Faktura (ocherk) [The texture (Essay)]. Moscow: Music, 67 p. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru