Музична культура стародавньої та середньовічної Ірландії і її паралелі в українській музичній культурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Музична культура стародавньої та середньовічної Ірландії і її паралелі в українській музичній культурі

Алла Соколова,

У статті охарактеризована музична культура Ірландії, яка мала сакральне значення і була важливою частиною ірландської культури, а також виявлені основні музичні інструменти, які домінували і культивувалися в стародавній та середньовічній Ірландії. Окреслено основні специфічні особливості ірландської музики, до яких можна зарахувати одноголосний виклад, використання семи ступенів діатонічної ладової системи звукоряду, пентатоніку, велику кількість синкоп і широких інтервальних ходів, симетрично короткі структури мелодії, тричі повторювані каденції. Ірландська музика відрізняється різноманітністю тематики, яка широко представлена піснями-плачами, бунтівними піснями, піснями про кохання, сатиричними і танцювальними піснями. Традиційний ірландський стиль, характерний для пісень і танців, - стиль Шан-Носа. Пісні в цьому стилі виконувалися сольно без супроводу музичних інструментів.

Зазначено, що перші зразки нотних записів з елементами поліфонії і гомофонії зустрічаються в той час, коли ірландські ченці засновують монастирі на європейській частині континенту. Виявлено, що ірландська музика завдяки діяльності ірландських ченців справила серйозний вплив на розвиток європейської музики. Проведена паралель між традиціями бардів і арфістів Ірландії й унікальним українським феноменом кобзарства. Кобзарі, як і ірландські барди, були символом України, хранителями її традицій і духівниками Запорізької Січі. Християнські ідеали лежали в основі творчості кобзарів-лірників. музичний культура ірландський

Ключові слова: барди, філліди, арфісти, читець, музичні інструменти, традиція, специфічні особливості ірландської музики, культурно-просвітницька місія монастирів, феномен кобзарства.

Alla SOKOLOVA,

Candidate of Pedagogical Sciences,

THE MUSICAL CULTURE OF ANCIENT AND MEDIEVAL IRELAND AND ITS PARALLELS IN UKRAINIAN MUSICAL CULTURE

The article describes the musical culture of Ireland, which was sacred and was an important part of the Irish culture, as well as the main musical instruments that dominated and were cultivated in ancient and medieval Ireland. The main specific features of Irish music are indicated, which include a one-voice presentation, the use of a seven-step diatonic and pentatonic scale, an abundance of syncopation and wide interval moves, a symmetrically short melody structure, a cadence repeated three times, and a two-part structure. Irish music is distinguished by a variety of themes, which are widely represented by weeping songs, rebellious songs, love songs, satirical, and dance songs. The traditional Irish style of songs and dances is the Sean-Nos style. Songs in this style were performed solo without accompaniment of musical instruments.

The conversion to Christianity in Ireland was characterized by a voluntary bloodless form, which subsequently influenced the development of the culture as a whole. The role of the Christian religion and the phenomenon ofmonasteries in the culture of Ireland, which were cultural and educational centers, is revealed. Thanks to the widespread concept of Green Martyrdom in Ireland, Irish monks brought enlightening ideas to the territory of Europe. The place of Irish musical culture, in medieval England, is determined.

It is noted that the first samples of musical notes with elements of polyphony and homophony are found at a time when Irish monks founded monasteries in the European part of the continent. It was revealed that Irish music, thanks to the activity of Irish monks, had a serious impact on the development of European music. A parallel is drawn between the traditions of the bards and harpists of Ireland and the unique Ukrainian phenomenon of kobzarstvo. Kobzari, like the Irish bards, were a symbol of Ukraine, guardians of its traditions and confessors of the Zaporiz'ka Sich. Christian ideals lay at the heart of the work of the Ukrainian kobzars.

Key words: bard, fillid, harpist, reader, tradition, musical instruments, specific features of Irish music, cultural and educational mission of monasteries, the phenomenon of kobzarstvo.

Постановка проблеми. Споконвіку ірландці славилися особливим ставленням до музики. Ірландська культура справила серйозний вплив на розвиток західної музики. Однак ступінь впливу ірландської традиції бардів на західну музику не може бути виміряний повною мірою, бо фактично неможливо відокремити нечисленні історичні факти про стародавню музику Ірландії від національних амбіцій ірландців (MacManus, 1921: 176). Однак внесок Ірландії в музичну культуру Європи і Північної Америки є непорушним історичним фактом. Музика давньої та середньовічної Ірландії унікальна і самобутня, вона дала поштовх до розвитку інших музичних культур. Так, в українській музичній культурі існування казок, кобзарів і лірників несе на собі відбиток традицій ірландських бардів і арфістів, що заслуговує на особливу увагу.

Аналіз досліджень. Витоки виникнення, розвитку та розквіту ірландської музики добре вивчені дослідниками Ірландії, Шотландії та Англії. Так, до цієї проблеми на різних історичних відрізках часу зверталися такі вчені, як Д. О'Салліван, С. МакМанус, П. Граттан, В. Росс, T Кехілл, Д. Хаст, Дж. Каудери, Д. Мерфі. У працях дослідники зверталися до специфічних особливостей, композиційної структури ірландської музики, визначали місце ірландських монастирів в ірландському суспільстві і їх просвітницькі завдання. Українські дослідники Л. Яворницький, М. Супрун-Яремко, Ю. Барабаш, М. Лисенка, К. Черемський певною мірою приділяли увагу феномену кобзарства в Україні.

Мета статті - визначити специфічні особливості давньої і середньовічної ірландської музики, виявити роль ірландських монастирів у розвитку музичної культури Ірландії, провести паралель між традиціями ірландських бардів, арфістів і українських кобзарів-лірників.

Виклад основного матеріалу. Уміння грати на музичному інструменті асоціювалося в ірландців з умінням використовувати білу магію, а також сприймалося як служіння Богу. До музичних інструментів бардів належать арфа, мандоліна, ліра, лютня, волинка і флейта. Арфа - один з улюблених інструментів бардів. Найдавніші арфи могли поміститися на колінах музиканта.

Немає жодного сумніву в тому, що задовго до англо-норманського вторгнення аерофонів, інструментів, в яких джерелом звуку служить коливання повітряного стовпа, в Ірландії було не менше семи аерофонів. Два інструменти були різновидом рогу, один з яких за конструкцією нагадував фагот, а інший - трубу.

Британські дослідники також вважають, що волинка є національним ірландським, а не шотландським музичним інструментом, бо сучасні шотландці походять від ірландських поселенців, які вступали у відносини із бриттами і таємничим народом - піктами (Pictii). Велика частина шотландської культури, включаючи мову і музичні інструменти, була імпортована з Ірландії (Grattan Flood, 2008).

Немає прямих доказів того, що серед бардів або арфістів були представники жіночої статі. Однак збереглися записи, в яких можна прочитати, що "дочка Морана взяла арфу, і її голос був чудовим. Душі слухачів танули від цієї пісні, мов сніговий вінок під сонцем" (Ross, McLaughlin, 1977: 552-553).

Інша специфічна особливість ірландської музики - чуттєва туга, якою пронизана мелодійна лінія. Пісні-скарги, співи та гімни, дитячі колискові були сповнені почуттям смутку і невідворотності плину часу Ірландські композитори домагалися такого незвичайного звучання, спираючись на звукоряд пентатоніки. Ірландський музикант і поет Т. Мур зазначав: "Але як часто ти повторював глибокий подих смутку, який навіть у момент радості прослизав у тебе" (Moore, 2018: 216).

Основний композиційний стиль давньої ірландської музики називався Adhbhantrirech, який своєю чергою розпадався на три частини. Стиль Geantraighe використовувався для створення пісень про кохання, Goltraighe - для військових пісень і урочистих мелодій, а Suantraighe - для створення колискових і літургійних гімнів. У книзі "Історія ірландської музики" В.Х. Граттан Флуд стверджував, що "майже всі [ірландські] стародавні мелодії мають симетрично коротку структуру і тричі повторювану каденцію" (Grattan Flood, 2008: 147). Сер Вільям Стокс із біографічної повісті Джорджа Петрі "Життя Петрі" вторив: "Мелодія повторюється три або чотири рази, складається з двох частин по вісім тактів в кожній" (Grattan Flood, 2008: 149). Ірландцям приписують винахід форми сонати і використання діатонічної шкали задовго до її появи в Європі.

Ірландія - унікальна і єдина з усіх відомих країн, які взяли християнську релігію, де навернення до християнства відбулося в безкровній формі, незважаючи на язичницьке коріння з ритуалами людських жертвоприношень. Не зберіглося історичних свідчень, які б прямо вказували на вбивство християнських місіонерів або новона- вернених у християнську віру кельтськими вождями чи воїнами. Дослідник Т. Кехілл вважав, що це сталося завдяки образу думок і менталітету Святого Патріка, чий менталітет відповідав менталітету кельтів, що й дало йому змогу пояснити догми християнства доступним для кельтів чином. Варто звернути увагу на факт, що Святий Патрік вчив новонавернених християн співати літургійні піснеспіви (Cahill, 1995). Однак григоріанські піснеспіви з'явилися близько 600 р. від Різдва Христового, тоді як Святий Патрік помер в 461 р. (Machlis, Forney, 2015: 77).

Отже, кельти з готовністю сприйняли ідеї християнства (Machlis, Forney, 2015). Новонавернені християни зіткнулися з помірною протидією лише з боку кельтських вождів, які не бажали втрачати свої позиції. Християнські цінності вкорінялися серед кельтів із вражаючою легкістю, а рабство було офіційно скасоване невдовзі після смерті Святого Патріка (Machlis, Forney, 2015: 110). Цікаво зазначити, що деякі новонавернені християни сприймали цю ситуацію неоднозначно. Ново- навернені християни багато начулися про життя і смерть християнських святих і мучеників у континентальній Європі, вони пристрасно бажали проливати свою кров за Господа Бога. Через на відсутність змоги понести Червоне Мучеництво (смерть в ім'я Господа) ірландці винаходять нову, національно-самобутню форму Мучеництва - Зелену (Machlis, Forney, 2015: 151), яка передбачала відмову від мирського життя, пост і постійну працю у Славу Божу.

Багато кельтів узяли Зелене Мучеництво і, відправившись у безлюдні місця, стали відлюдниками. Згодом Зелені Мученики стають духовними лідерами, а християнські громади під керівництвом Зелених Мучеників формують ядра перших монастирів. Зрештою, з огляду на менталітет ірландців, які розглядали життя в монастирі як безсумнівне благо і служіння Господу, на території Ірландії утворилась величезна кількість монастирських поселень, які піддавалися нападкам і критиці з боку інших християн. Так, у побут увійшло нове словосполучення - Біле Мучеництво, під яким розумілося не тільки аскетизм і виснаження плоті, а й переселення ірландських ченців на територію Британії та Європи, прийняття чину мандрівного ченця, який із доброї волі і на Славу Божу добровільно і назавжди залишав свою землю з метою створення на цих територіях нових монастирів (Machlis, Forney, 2015: 184).

Історія музики середньовічної Ірландії багатопланова. Більшість літургійної музики в Ірландії передавалася усно до XII століття, а світська музика - до XIV століття. Фактично немає ірландських середньовічних рукописів, які містили б замітки про світську музику і діяльність музикантів, як немає відомих музикантів-теоретиків, що дають докладний опис особливостей ірландської музики. Деякі свідоцтва можна почерпнути з документів, які датуються тільки XVI століттям. У цих записах представлені некрологи чотирнадцяти професійних музикантів-арфістів, які служили при королівському дворі. З іншого боку, в рукописах, складених давньоірландською мовою, входять розповіді, багаті на вихваляння музичних інструментів і музикантів, а також опис естетично-емоційних переживань, пов'язаних із музичними образами. Частково це пояснюється феодальною і нецентра- лізованою структурою королівського двору Ірландії. Однак це не дає підстав представляти культуру Ірландії ізольованою від музичних традицій інших країн. Члени ірландських чернечих орденів виступали в ролі місіонерів і вчителів у шотландських, північноанглійських і континентальних центрах- монастирях із VI століття. Є непрямі свідчення, що традиції ірландських бардів і арфістів були принесені на територію Європи. Так, монастир Святого Галла в Швейцарії, відомий ще із середини VII століття, був заснований ірландським чернцем на ім'я Целле, учнем святого Колумбана, чиє ім'я було латинізоване і з часом стало звучати як Галлус або Галл (Focus S. W., 2009).

У IX столітті під керівництвом Мартелла, а потім його учня насельника Туотіла, якому приписують авторство тропів у "Quoniam Dominus Jesus", "Omnipotens genitor" і "Gaudete et cantate", Свято-Гальський монастир став найбільшим культурним центром в Європі.

Є й інші приклади внеску ірландських ченців у музичне мистецтво Європи. Так, монах Седу- ліус у V столітті написав "Месу Пресвятої Богородиці", яка досі співається в католицьких церквах. Чернець на ім'я Святий Ноткер Балбулус у 870 р. написав антифон де Морте, яка починається з "Media vita in morte sumus" - "Посеред життя ми в смерті" (Grattan Flood, 2008: 183).

Стиль Шан-Ніс - стародавній і популярний стиль ірландської пісні і танців. Пісні в стилі Шан- Носа завжди виконуються ірландською мовою без музичного супроводу з хитромудрим мелодійним малюнком, певним типом орнаментації, що виключає хорове виконання. Слова і музика мали еквівалентне значення і передавалися з покоління в покоління. Пісні Шан-Носа мають властивий вільний ритм, прискорення і уповільнення, які могли відповідати настрою виконавця. Ліричний характер пісень диктував їх теми - смерть, голод і біди, що звалювалися на людину (Grattan Flood, 2008).

Світські музичні стилі в Ірландії були представлені творчою діяльністю бардів і арфістів, а в Європі - різними групами поетів-музикантів: менестрелями і трубадурами, які служили при королівських дворах або розважали народні маси. Репертуар трубадурів і менестрелів відрізнявся від репертуару бардів, однак їх функції були істотно ідентичними і зводилися не до розважальних, а до охоронних і соціальних за значенням. Як і трубадури, філліди і барди славили монархів і аристократичну знать, були хранителями традицій і джерелом інформації. Цікавим є те, що середньовічна світська музика в Європі мала риси, характерні для музики, що виконується ірландськими бардами і музикантами (Hast, Cowdery & Scott, 1999; Machlis, Forney, 2015).

У другій половині XVII століття знатні ірландські сім'ї, які протягом століть захищали бардів і арфістів, були змушені покинути свої будинки під натиском англійців, а їх землі були конфісковані. Землевласники, які зайняли їхні місця, були прихильниками О. Кромвеля, носіями англійської культури, а не хранителями традицій і культури кельтів. Почесне заняття, гра на арфі, втрачає провідні позиції і займає скромне місце в ніші музичних інструментів. Ставлення до ірландського мистецтва видозмінилося, оскільки поезія стародавнього і високого стилю поступилася місцем англійській та континентальній поезії і музиці, що набирають популярність. У середньовічній Ірландії виділялися три досвідчених артисти: бард-поет, бард-читець і бард-музикант, який грає музику, а до кінця XVII століття функції трьох виконавців об'єднуються. Також до кінця XVII століття в Ірландії виділяються кілька патріотично налаштованих ірландських сімей, які культивували ірландські традиції і виступали покровителями нечисленної групи бардів і арфістів, яка ще залишилась (Murphy, 2012). Таким патріотам ірландці зобов'язані появою відомого сліпого арфіста Турло О'Каролана, який жив у період дії законів, прийнятих у 1695 р. в Ірландії, що позбавляли католиків всіх цивільних, релігійних, освітніх та майнових прав, що призвело до фактичного руйнування старого порядку в Ірландії. Турло О'Каролан (ірландською Toirdhealbhach О Cearbhallain) був сліпим арфістом, композитором і співаком Ірландії. Сліпота Турло О'Каролана стала для нього Божим благословенням, саме повна відсутність зору пробудила в ірландця особливий дар - вміння складати, грати і імпровізувати. Турло О'Каролана не можна розглядати в рамках загальноприйнятого взірця класичного композитора. Однак він, безсумнівно, був національним композитором і символом Ірландії, чиє ім'я знайоме кожному ірландцеві. Деякі з творів арфіста О'Каролана увібрали в себе риси, властиві європейській класичній музиці, яка була популярна в Ірландії в XVII столітті. На твори Турло особливо вплинула творчість А. Вівальді та А. Кореллі. Однак інші музичні композиції демонструють тісний зв'язок із кельтськими та давньоірландськими музичними традиціями. За давньою і усталеною традицією, барди починали навчання, коли були ще маленькими дітьми. О'Каролан здобув музичну освіту в досить зрілому на ті часи віці. Його перший твір "Сі Біг, Сі Мор" (Si Bheag, Si Mhor), що в перекладі англійською звучить "Big Hill, Little Hill", прославив його в Ірландії. Назва "Великий пагорб, маленький пагорб" стосувалася графства Міт, де, за легендою, друїд перетворив двох гігантів, які боролися, на два пагорби. Музична п'єса і до цього дня вражає красою і часто звучить на ірландських весіллях. Турло О'Каролан був мандрівним національним композитором, заробляючи собі на життя виступами, які він давав у будинках відомих і багатих людей Ірландії того часу. Мелодії, що писав бард на прохання домовласників на честь днів народжень, хрестин та інших свят, він називав "Planxties", що означало пісню на честь господаря. Це була плата арфіста за гостинність господарів (O'Sullivan, 2005).

Можна провести паралель між ірландськими арфістами, бардами і українськими кобзарями, бандуристами і лірниками - представниками унікального явища української культури.

Кобзарство як явище сягає корінням в історію Київської Русі. Так, відомий сивочолий давньоруський співак-оповідач і гусляр Віщий Боян, одягнений у білі шати, подібно до кельтських священних жерців-друїдів, згадувався у творах "Слово о полку Ігоревім" і "Задонщина". Хоча існування віщого Бояна викликає сумнів у деяких дослідників, які розглядають його як такий собі збірний образ "віщого піснетворця", більшість істориків сходяться на думці, що Віщий Боян був історичною особою, жив в XI столітті при дворі князів і був не тільки придворним поетом, але і свого роду критиком і огудником влади, що ріднить його творчість із творчістю ірландських бардів (Бубнов, 2006).

Кобзарі були кастою закритого типу. Стати кобзарем було не тільки надзвичайно почесно, а й важко. У Київській Русі не існувало шкіл, подібних до шкіл бардів в Ірландії. Навчання кобзарів було справою добровільною, і одного таланту тут було замало. Кобзарі вивчали лебійську мову, таємну мову українських кобзарів, заучували родоводи князів, знали легенди і міфи, студіювали "Устянські книги", що являли собою Кодекс законів, осягали обряди білої магії, а також духовні постулати, засновані на Біблії. Іноді в кобзарі подавалися покалічені козаки. Д. Яворницький зазначав: "Будучи високими цінителями пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх баянів, сліпців-кобзарів. Нерідко вони самі складали пісні і думи, самі бралися за кобзи, які були для них найулюбленішими музичними інструментами" (Яворницький, 1990: 238).

Кінець XVII століття по праву називався "козацькою епохою", у цей час в Україні з'являються картини із зображеними на них козаками. Так, відомий український козак Мамай зображувався на картинах із незмінними атрибутами: кобзою, люлькою і конем. Стає символічносакральним зображення козака, який сидить під дубом, склавши ноги "по-турецьки", з бандурою в руках. Зображення такого козака можна було побачити на стінах, печах, меблі і посуді, що, по суті, стає оберегом.

Часто кобзарями ставали сліпі. За однією з версій, кримські татари виколювали очі українським полоненим після невдалої втечі. Внаслідок чого українці втрачали змогу вести повноцінне життя після повернення на батьківщину і знаходили вихід у кобзарстві. За іншою версією, вважалося, що сліпі здатні бачити те, чого не бачать зрячі. Саме тому сліпі були ближче до Бога, Царства Небесного і могли грати роль посередників між людьми і Богом, заступаючись за грішників. За легендою, кобзарі свідомо засліплювали своїх дітей у надії, що вони зможуть повторити шлях своїх батьків (Мішалов, 1991). Відомий композитор Д.Д. Шостакович відгукувався про сліпих бардів так: "В Україні, по її дорогах споконвіку бродили співаки. Їх там називали лірниками і бандуристами. Це були майже завжди сліпці. Чому саме сліпі - питання особливе. Це були люди сліпі і беззахисні. Але ніхто їх ніколи не чіпав. І не ображав" (Чорноморські новини). Кобзарі виконували і іншу роль в Україні: як і барди, вони дбайливо зберігали історію і традиції свого народу. З одного боку, кобзарі були аскетами і не мали потреби в матеріальних цінностях, багато дослідників визначали високі моральні цінності, яким кобзарі завжди слідували. Для кобзаря випрошувати милостиню вважалося явищем ганебним. З іншого боку, кобзарі брали плату за свою працю, дари з вдячністю і не славилися в народі як жебраки.

К. Паустовський зазначав: "У ті часи не тільки на базарах у маленьких містечках, а й на вулицях самого Києва часто зустрічалися сліпці-лірники. Вони йшли, тримаючись за плече босоногого маленького поводиря в плоскінь сорочці. Лірники майже ніколи не співали. Вони говорили співучим речитативом свої думки, "псальми" і пісні <...> дивлячись перед собою незрячими очима, просили милостиню. Просили вони її зовсім не так, як звичайні жебраки. Я пам'ятаю одного лірника в місті Черкасах. "Киньте грошик, - говорив він, - сліпому і хлопчику, бо без того хлопчика сліпець заплутається і не знайде дорогу після своєї кончини в Божий рай" (Константин Паустовский).

У різні історичні періоди в Україні кобзарі виконували різні функції. Так, Б. Хмельницький використовував кобзарів як пропагандистів і посилав їх туди, де хотів знайти підтримку. Кобзарі виступали як носії духовності, віри в Бога, християнської моралі. Хоча кобзарів ніколи не можна було зустріти в церкви, біля входу до церкви або притворі вони часто виконували псалми і канти. На відміну від ірландських бардів і арфістів, християнська складова частина у творчості кобзарів була основою їх діяльності. Барди, арфісти ірландського походження, як і кобзарі, лірники українського походження були мандрівними музикантами і поетами. Вони вбирали в себе те, що відбувалось навколо, вбирали інформацію і пропускали її через свою творчість. Барди і арфісти є одним із головних символів Ірландії, тоді як кобзарі - символом й уособленням України.

Висновки

Таким чином, традиції поезії і музики кельтів і ірландців найповніше розкрилися у творчості бардів і музикантів-арфістів.

Навернення ірландців у християнство відбулося безкровно, що є заслугою покровителя Ірландії Святого Патріка. Після затвердження християнської релігії в Ірландії традиції бардів і арфістів були підхоплені, успадковані, а також поширені ірландськими ченцями на інші території.

Монастирі в Ірландії вже в ранньому середньовіччі перетворилися на найбільші культурнопросвітницькі центри Європи. Музична освіта займала ключове місце в просвітницькій діяльності ірландських монастирів, бо музика в розумінні ірландців - сакральне явище.

Унікальне явище - існування кобзарів в Україні - можна порівняти з феноменом бардів і арфістів в Ірландії. Однак, на відміну від ірландських бардів і арфістів, християнська складова частина у творчості кобзарів більшою мірою була фундаментом їх діяльності.

Список використаних джерел

1. MacManus S. The Story of the Irish Race. Old Greenwich : Devin-Adair Publishing Company, 1921. 737 p.

2. Grattan Flood W.H. A History of Irish Music. Moscow : Dodo Press, 2008. 308 p.

3. Ross J. B., McLaughlin M. M. The Portable Medieval Reader. London : Penguin Books, 1977. 704 p.

4. Moore Th. The Poetical Works of Thomas Moore. London : Forgotten Books, 2018. 526 p.

5. Cahill Th. How the Irish Saved Civilization. New York : Doubleday, 1995. 246 p.

6. Machlis J., Forney K. The Enjoyment of Music. New York : W.W. Norton & Company, 2015. 672 p.

7. Focus S.W. Irish Traditional Music. London : Routledge. 2009. 312 p.

8. Hast D.E., Cowdery J. R. & Scott S. Exploring the World of Music. New York : Oxford University Press. 1999. 89 p.

9. Clark N.J. The Story of the Irish Harp: Its History and Influence. New York : North Creek Press, 2003. 192 p.

10. Murphy D. Cromwell in Ireland: A History of Cromwell's Irish Campaign. London : Forgotten Books. 2012. 258 p.

11. O'Sullivan D. The Life Times and Music of an Irish Harper. Oscars : Ossian Publishing, Inc.; Composer T. O'Carolan; 2nd edition. 2005. 378 p.

12. Бубнов Н. "Слово о полку Игореве" и поэзия скальдов. Санкт-Петербург: Русская Симфония. 2006. 416 c.

13. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. Київ: Наукова думка; Т. 1. 1990. 582 с.

14. Яворницький Д. Група кобзарів та лірників на українському ярмарку. З української старовини. Київ: Наукова думка. 1991. С. 142-143.

15. Мішалов М. Українське кобзарство думи. До питання виникнення, розвитку та сучасного стану українського кобзарського епосу. Сідней, 1990. 138 с.

16. Чорноморські новини. URL: http://chornomorka.com/archive/21377-21378/a-1909.html.

17. Константин Паустовский. URL: http://1ynx.ru/post/7082.

18. REFERENCES

19. MacManus S. The Story of the Irish Race. [History of Ireland]. Old Greenwich: Devin-Adair Publishing Company. 1921. 737 p. [in English].

20. Grattan Flood W. H. A History of Irish Music. [History of Irish music]. Moscow: Dodo Press. 2008. 308 p. [in English].

21. Ross J. B., McLaughlin M. M. The Portable Medieval Reader. [Art History of the Middle Ages]. London: Penguin Books. 1977. 704 p. [in English].

22. Moore Th. The Poetical Works of Thomas Moore. [Poems of Thomas Moore]. London: Forgotten Books. 2018. 526 p. [in English].

23. Cahill Th. How the Irish Saved Civilization. [The Influence of Irish Culture on Civilization]. New York: Doubleday. 1995. 246 p. [in English].

24. Machlis J., Forney K. The Enjoyment of Music. [History of the rise and flowering of musical art]. New York: W. W. Norton & Company. 2015. 672 p. [in English].

25. Focus S. W. Irish Traditional Music. [History of Irish music]. London: Routledge. 2009. 312 p. [in English].

26. Hast D. E., Cowdery J. R. & Scott S. Exploring the World of Music. [History of the rise of world music]. New York: Oxford University Press. 1999. 89p. [in English].

27. Clark N. J. The Story of the Irish Harp: Its History and Influence. [Irish musical instruments]. New York: North Creek Press. 2003. 192 p. [in English].

28. Murphy D. Cromwell in Ireland: A History of Cromwell's Irish Campaign. [Irish history of late middle ages]. London: Forgotten Books. 2012. 258 p. [in English].

29. O'Sullivan D. The Life Times and Music of an Irish Harper. [Irish musical instruments]. Oscars: Ossian Publishing, Inc.; Composer T. O'Carolan; 2nd edition. 2005. 378 p. [in English].

30. Bubnov N. "Slovo o polku Igoreve" i poeziya skaldov. [Istoriya Kiyevskoy Rusi]. Sankt-Peterburg: Russkaya Simfoniya. 2006. 416 s. [in Russian]

31. Yavornickij D. Istoriya zaporozkih kozakiv. [Istoriya Zaporozhskoy Sechi]. Kiyiv: Naukova dumka; T. 1. 1990. 582 s. [in Ukrainian].

32. Yavornickij D. Grupa kobzariv ta lirnikiv na ukrayinskomu yarmarku / Z ukrayinskoyi starovini. [Ukrayins'ki kobzari]. Kiyiv: Naukova dumka. 1991. S. 142-143. [in Ukrainian].

33. Mishalov M. Ukrayinske kobzarstvo dumi. Do pitannya viniknennya, rozvitku ta suchasnogo stanu ukrayinskogo kobzarskogo eposu. [Ukrayins'ki kobzari]. Sidnej. 1990. 356 s. [in Ukrainian].

34. Chornomorski novinu. URL: http://chornomorka.com/archive/21377-21378/a-1909.html.

35. Konstantin Paustovskij. URL: http://1ynx.ru/post/7082.

Размещено на Allbest.ru