Світлопис композитора Нестора Нижанківського

Размещено на http://www.allbest.ru

Дрогобицький державний педагогічний університет

Світлопис композитора Нестора Нижанківського

Молчко Уляна Богданівна - доцент кафедри музикознавства та фортепіано

THE LIGHT PAINTING OF THE COMPOSER NESTOR NYZHANKIVSKYI Molchko Ulyana - Assistant Professor, Musicology and Piano Department, Institute of Musical Art,

Drohobych State Pedagogical University named after Ivan Franko

There are considered the photographs of the founder of Ukrainian music, teacher, accompanist, public and cultural figure of the early twentieth century Nestor Nyzhankivskyi as a separate part of the artist's journalistic heritage. His activity in the Ukrainian Photographic Society as a participant of art events in Lviv and abroad has been covered. The activities on the pages of magazines «Svitlo у Tin (Light and Shadow)», «Nazustrich (Towards)» have been described. The list of photos of

N. Nyzhankivskyi's works, which were published in Lviv magazines, has been given. The thematic spectrum of light painting of the Ukrainian composer, which has a bright national character, has been analyzed. It has been established that his works have cognitive and educational potential, which is due to the aesthetic nature. The leading genres of photojournalism by

N. Nyzhankivskyi have been identified, namely informational and artistic-journalistic. Author's articles devoted to the problems of the development of photography in the early twentieth century have been considered.

Key words: Nestor Nyzhankivskyi, photojournalism, photo report, photo portrait, photo advertising, artistic heritage.

THE LIGHT PAINTING OF THE COMPOSER NESTOR NYZHANKIVSKYI Molehko Ulyana - Assistant Professor, Musicology and Piano Department, Institute of Musical Art,

Drohobych State Pedagogical University named after Ivan Franko

The aim - to carry out a comprehensive scientific study of Nestor Nyzhankivskyi's light painting, to characterize the thematic and genre palette of photo works, to reveal the contribution of the artist's photojoumalistic heritage to the Ukrainian cultural heritage.

Research methodology. Sixteen sources have been used in the article. The author of the study relies on scientific works, which covered the journalistic activities of the composer N. Nyzhankivskyi, journalistic materials from the periodicals «Svitlo у Tin (Light and Shadow)», «Nazustrich (Towards)», as well as original photographs of the artist in the Galician magazines of the early twentieth century.

Novelty. On the basis of musicological research, the activity of the composer Nestor Nyzhankivskyi as a photographer has been analyzed. The creative work in the Ukrainian Photographic Society in Lviv has been considered, in particular as an active member of the first board of this association. His participation in art events held by this organization has been highlighted. There is given the list of author's photos, which were published in the pages of Lviv magazines, namely «Svitlo у Tin (Light and Shadow)», «Nazustrich (Towards)». The thematic spectrum of N. Nyzhankivskyi's photographic works has been outlined, in which the national content is traced, which was a process of self-expression of the artist's worldview. The range of genre diversity of the artist's light painting has been researched - photo illustration, photo landscape, photo portrait, photo advertising, photo report -- which have been analyzed in the context of the historical development of Ukrainian photography of the early twentieth century. It has been proved that N. Nyzhankivskyi's photographic work is first of all a bright national and highly artistic phenomenon of the beginning of the XX century, which had influenced the aesthetic tastes of the society of that time, having formed the spiritual world of the individual.

The practical significance. The article will be a good ground for researchers of artistic and aesthetic photographic heritage of artists in Galicia in the early twentieth century', as well as for cullurologists and musicologists who study the creative contribution of N. Nyzhankivskyi's light painting in the formation of professional Ukrainian photography.

Key words: Nestor Nyzhankivskyi, photojournalism, photo report, photo portrait, photo advertising, artistic heritage.

Розглянуто фото роботи фундатора української музики, педагога, концертмейстера, громадсько- культурного діяча початку XX ст. Нестора Нижанківського як окремої частини публіцистичної спадщини митця. Висвітлено його діяльність в Українському фотографічному товаристві як учасника мистецьких імпрез у Львові та за кордоном. Описано діяльність на сторінках часописів «Світло й тінь», «Назустріч». Наведено перелік фото робіт Н. Нижанківського. що побачили світ на сторінках львівських часописів. Проаналізовано тематичний спектр світлопису українського композитора, який має яскраво національних характер. Встановлено, що його праці мають пізнавальний і виховний потенціал, зумовлений естетичною природою. Визначено провідні жанри фотожурналістики I I. Нижанківського, а саме інформаційний та художньо-публіцистичний. Розглянуто авторські статті, присвячені проблемам розвитку фото справи на початку XX ст.

Кіючові слова: Нестор Нижанківський, фотопубліцистика, фоторепортаж, фотопортрет, фотореклама, художньо-мистецька спадщина.

композитор нижанківський мистецький

Постановка проблеми. Фундатор української музики Нестор Нижанківський увійшов до історії української культури не лише як видатний композитор, педагог, віртуозний концертмейстер, активний громадсько-освітній діяч, але й публіцист. Музично-критична спадщина митця -- «це яскраве документальне свідчення розвитку у країнської культури початку XX століття. Його нариси, статті, рецензії, музичні огляди, репортажі, спогади, друковані в різних періодичних виданнях 30-х років, завжди висвітлювали найважливіші культурно-мистецькі проблеми Галичини» [13; 7]. Крім пресодруків на сторінках часописів «Діло», «Назустріч», «Життя і знання», «Українські вісти» журналіст друкував власні оригінальні фотороботи, що зафіксували тогочасну життєву дійсність і тим самим зберегли соціокультурний мистецький досвід наступним поколінням. В авторському світлописі Н. Нижанківського представлено об'єктивне відображення оточуючої дійсності крізь призму світогляду художника, яке загострює увагу глядачів на важливих життєвих фактах. Будучи науково-пізнавальним матеріалом, у якому зафіксовано сторінки тогочасного суспільного життя, національні традиції, українську ношу, естетичне відображення рідної природи, фото публіцистичний доробок Н. Нижанківського - літописця історії - нині малодосліджений, тому актуальним є розгляд світлопису митця, котрий поглиблює художньо-естетичну культуру та формує духовну свідомість нації.

Останні дослідження та публікації. Фото публіцистичний доробок Н. Нижанківського частково зафіксований в пресодруках Львова початку XX ст., а також наукових працях Ю. Булки [1], П. Медведика [10], У. Молчко [13]. Унікальні фотороботи композитора нині повертаються з мистецьких архівів О. Бачинської, І. Соневицького та сторінок раритетних періодичних видань Львова.

Мета статті -- здійснити дослідження світлопису Н. Нижанківського, охарактеризувавши тематичну та жанрову палітру фото робіт.

Виклад основного матеріалу. Публіцистичний доробок Нестора Нижанківського охоплює не лише музично-критичні праці, але й оригінальний світлопис, який побачив світ у мистецьких періодичних виданнях Львова початку XX ст. «У міжвоєнні роки українство на західноукраїнських землях, - зазначає дослідниця галицької преси О. Середа, - поступово втрачаючи ілюзії стосовно здобуття власної державності після поразки в національно-визвольних змаганнях та потерпаючи від жорстких утисків польської влади, зосереджує сили на активних мистецьких пошуках та авангардних експериментах. Львів у 20--30-х рр. XX ст. стає значним українським культурно-мистецьким центром, у творчому середовищі якого з'являються дедалі сміливіші спроби українських митців із розвитку таких модерних видів мистецтва, як-от: кіно та фотографія, й активного інтегрування своїх творчих здобутків у європейський культурний простір. Значне пожвавлення інтересу українських фотоаматорів до фотографії як явища мистецького спостерігаємо ще наприкінці 20-х рр., коли в Європі починають застосовуватися нові експресивні техніки та фотомонтаж» [16; 314].

Прогресивне громадянство столиці Галичини зацікавилося фото справою ще в другій пол. XIX ст. У Львові перші об'єднання любителів нової мистецької галузі постали вже на початку XX ст. Організацію фотоаматорів створено при Пресовій Квартирі УСС наприкінці 1914 р. у Карпатах. У 1920 роках постали у Львові Секція фотографічна при Соколі Батьку (Ю. Вінцковський, Ю. Бонковський, А. Цибульський, В. Савицький та В. Голіян); 1926 р. виставка українського краєвиду в Станіславові, Субреферат світлин при Економічному рефераті Верховної Пластової Ради (гол. В. Голіян; Ю. Дорош, який 1929 р. опрацював перший кінофільм із пластового табору) і Секція фотографії при Товаристві студентів-техніків «Основа» [15; 76].

У листопаді 1930 р. у Львові започатковано Українське фотографічне товариство (УФОЮ) з ініціативи проф. О. Балицького та д-ра Ст. Дмоховського, яке зарекомендувало себе як помітна організація, влаштувавши вже через місяць Першу виставку української аматорської фотографії, а у травні 1933 р. воно розпочало видавати власний пресовий орган під назвою «Світло й Тінь» - перший український часопис для фотолюбителів на теренах Галичини, редакторами якого в різний час були Ст. Щурат, О. Мох, Я. Савка» [16; 314].

УФОТО влаштовувало щомісячні внутрішні виставки, а члени товариства брали участь у міжнародних виставках (Чикаго, 1933 р., Всеслов'янській мистецькій фотовиставці у Загребі 1935 р. та фотоконкурсах фірм «Альфа», «Перуц», «Кодак», «Філіпс» і «Еро»).

Н. Нижанківський займався цим модним мистецтвом початку XX ст. на високому професійному рівні, входив до першої управи Українського фотографічного товариства, активно брав участь у її мистецьких імпрезах. Публікації журналу «Світло й Тінь» висвітлюють маловідомі сторінки з насиченого творчого житгя львівського композитора. У статті М. Зварича «Шикагівська виставка УФОТО» [11; 57] розглядається унікальна подія - «Вистава Світового Поступу», шр відбулася 1 червня 1933 р. в Америці. Автор наголошує, що «це була перша, зорганізована УФОТО, загрянична виставка наших світлин. Четверта (шикагівська) вистава була приміщена в українськім павільйоні «Світової Вистави Поступу» в

Шикаґу» [11; 57]. Серед зафіксованого в журнальному матеріалі переліку представлених багаточисленних світлин галицьких митців знаходимо під XII номером роботу Н. Нижанківського «Духовенство на стрілецьких могилах» [11; 59]. На цій світлині автор зафіксував свого батька, о. О. Нижанківського, на стрілецькому цвинтарі. Про постійну активність та мистецький ріст галицького музиканта згадується в дописі М. Зварича «Зі статистики» [12; 65-66], де зазначено, що у «4-х виставках взяло участь 5 авторів (М. Ґавцяк, О. Мох, II. Нижанківський, В. Тарнавський, Е. Храпливий)» [12; 66].

Промовистим свідченням творчого горіння українського композитора стала публікація на сторінках часопису «Діло» за 1934 р. Нижче подаємо текст статті, яка засвідчує не лише участь музиканта в мистецькій виставці, але й неабияку популярність фото справи в середовищі інтелігенції краю. Серед численного переліку імен знаходимо прізвища визначних культурно-громадських та освітніх діячів: ІО. Дороша, Г. Левицької, Д. Колесси, О. Моха, В. Тарнавського, М. Угрин-Безгрішного, Д. Фіголя, С.-1. Щурата. «Вистава української фотографію* у Львові» [2; 3] «б ц. м. відчинило “Українське Фотографічне Т- во" у Львові свою пяту виставу в салях національного Музею. Вистава... в двох салях показує 216 знішок, що перейшли сувору оцінку жюрі, Сю рівень їх дуже високий. Наші фотоаматори стараються зробити фотографію справді .мистецькою і здоганяють своєю технікою чужинців, що працюють у цій ділянці віддавна.

У виставі взячо участь 52 членів: Олекса Бачицький (Бортники), Тарас Володимир Банах (Збора), Богдан Борщ (Львів), Лев Вань (Самбір), Микола Галинський, Нуна Говикович-Рожанківська, Володимир Голіян, Ярослав Горачевич, Марія Городиська (Львів), Маріян Ґавдяк (Станіславів), Петро Ґе.мбарський (Товмач), Юліян Дорош, Евген Дурделло, Ярослав Еліїів, Степан Жук, Іван Заяць (Львів), Яків Капрі (Кутиська), Ярослав Ковачь (Цінена), Дарія Колесса, Роман Крохмалюк, Васичь Лев, Гачя Левицька, Олекса Левицький (Львів), Степан Лепкий (Дрогобич), Евген Лотоцький (Львів), Мирон Лятишевський (Пулави), Ліна Мачицька (Шляхтинцї), їв. Волод. Монастирський, Ярослав Маренін, Ярослав і Роман Масляки (Львів), Теодор Мацьків (Ходорів), Олександер Мох, Степан Микитка (Львів), Роман Мирович (Прага), Нестор Нижанківський (Львів), Васичь Пронь (Яворів), Ірина Русин, Володимир Савицький, Ярослав Савка, Роман Совяковський, Володимир Тарнавський (Львів), Микола Угрин-Безгрішний (Рогатин), Даничо Фіголь (Камінна Стр.), Ф.К, Евген Храпливий (Львів), Омелян Царевич (Тарнів), Степан Ігор Щурат (Львів), Анато.чь Яросевич (Прага).

Найбічьше експонатів дачи львовяни А здавалось би, що саме на провінції є найбільше часу та нагоди робити знимки! Вистава видко зацікави ш публику, бо на відчинені було багато відвідувачів»[2; 3].

Унікальні світлини подвижник національної музики залишив сучасникам XXI ст. на сторінках журналу «Світло й Тінь», котрі публікував упродовж 1933-1935 рр. під криптонімом Н. Н. та Д-р Н. Нижанківський. Тут побачили світ його фотороботи «Різдвяна свічечка», «Портрет К.Б.», «По жнивах», «Реалістичний краєвид», «Імпресіоністичний краєвид», «Нова річевість», «Реклямова знимка», «Волинська бабуся», світлини до статті «Інфрачервона фотографія», що свідчать про багатогранну талановиту особистість львівського музиканта й індивідуальне художнє відтворення навколишньої дійсності. Він також був автором багатьох теоретичних статей: «З нашого досвіду», «Що може бути причиною не гостроти», «Всякі клеї», «Піклування малими негативами», «Вісті з фото промислу».

Як фотожурналіст Н. Нижанківський активно співпрацював також із журналом «Назустріч». Тут митець зафіксував для історії культури високоякісні світлини провідних акторів Українського театру ім. Тобілевича в Галичині. Це Л. Боровик в ролі Тараса Бульби (за п'єсою М. Старицького (1934), Л. Боровик і Г. Совочева в ролях Хоми та Усті (у виставі «Ой не ходи, Грицю» М. Старицького (1934), Л. Кривицька і Королик у ролях Марусі і Потапа (у виставі «Ой не ходи, Грицю» М. Старицького, 1935). Ці фото широко використовуються сьогодні для театрознавчих досліджень [10; 252].

Аналізуючи фотороботи Н. Нижанківського, слід зазначити, що митець працював в інформаційному та художньо-публіцистичному жанрах фотожурналістики.

До різновиду інформаційних жанрів належать фотоілюстрація, котра є вторинним у ставленні до тексту візуальним жанром відображення дійсності. Більшість світлин Н. Нижанківського стали, з одного боку, ілюстраціями до статей з питань проблем в фото справі, а з іншого -- є завершеними мистецькими роботами.

Перша робота українського композитора «Різдвяна свічечка» [14; 51] побачила світ у 1933 р. як високомистецький зразок у контексті статті Ю. Дороша «Творчість у фотомистецтві. Цикль думок: 1. “Промисловість у фотоґрафіці» [7; 49-50]. Тут варто навести декілька промовистих думок, висловлених дописувачем. Автор пише: «Фотографічне мистецтво в сьогоднішньому... вигляді, -- це творчість людини, яка за допомогою новітньої машини й засобів дає вияв своїм почуванням, своїй індивідуальності» [7; 49]. Ставлячи запитання, «що таке є фотомистецтво?», він пояснює читачам: «Це творчість, у якій людина дає картину, відтворену з природи, зазначаючи при цьому свою психічну участь у творі. Природа, відтворення її в картині й психічне відношення до твору, це три головні елементи, без яких немає фотомистецтва. Якщо мистець фотографік зуміє зручно підхопити ці елементи та вміло їх пов'язати, -- виходить твір, що ми його назвемо -- мистецькою картиною» [7; 50].

Власне взірцем такого довершеного фотополотна стала світлина Н. Нижаківського «Різдвяна свічечка». Для передачі настрою дорогих кожній людині зимових свят автор зображає гілочку ялинки, на якій запалена свічка та звисають різдвяні подарунки -- тістечко та горішок. Світлина вражає романтичним настроєм. Вона випромінює добро, любов, радість.

Різновид художньо-публіцистичного жанру фотожурналістики - фотопейзаж. Він представлений у світлописі Н. Нижанківського твором «По жнивах», який послужив і як ілюстрація до статті Ю. Дороша «Знимки тематичні» [6; 49-50]. «По жнивах» -- це гімн рідному краю, природі. Фоторобота Н. Нижанківського має самостійне художнє значення, за композиційно-сюжетним багатством наближається до станкового підвиду живопису. Пейзаж випромінює естетичну насолоду. Цю світлину можна зарахувати до різновиду пейзажного живопису - видового, або «чистого», пейзажу. На першому плані - копиці сіна, розташувалися на розлогих левадах. Ця сюжетна ідилія відтінюється захмареним небом. Такий контраст драматизує її, надає світлині глибокого змісту і оспівує тему працелюбності українського народу.

У цій публікації знаходимо згадку про ще один твір Н. Нижанківського «Тяжкі часи». Відзначаючи здобутки майстрів світлотіні, Ю. Дорош пише, що «теми вибрані з ріжних ділянок людського життя й культури, позволяють характеризувати мистецькі напрямки авторів» [6; 50]. Він зараховує світлину композитора до соціологічного напряму фотом истецтва. На жаль, ця робота не публікувалася на сторінках журналу «Світло й Тінь».

Фотографія Н. Нижанківського «Портрет К. Б.» ілюструє журнальний матеріал А. Краківського «Що треба знати перед знимкою?» [9; 21-24]. Хоча твір використаний дописувачем як приклад, його можна зарахувати до художньої фотопубліцистики. Жанр портрету також належить до образотворчого мистецтва. На передньому плані автор зафіксовує постать інтелігентної дівчини, що сидить у кріслі. Привертає увагу настроєва стриманість виразу героїні, що проявляється у проникливому погляді, романтично-ошатному одязі та акуратній зачісці. Митець акцентує увагу на витончених руках молодої особи, що вказує на інтелектуально-творчий психологічний тип. Зображена Н. Нижанківським жіноча краса, молодість, зовнішня оригінальність визначають приналежність цієї світлини до різновиду живописного жанру -- психологічного портрету'. Композитор мінімумом зовнішніх ефектів, відтворенням скупих жестів і поз розкриває внутрішній стан людини, передає глибинні грані особи інтелектуального складу і одночасно передає своє ставлення до зовнішнього світу. Тут митець зарекомендував себе як портретист-лірик.

Світлини Н. Нижанківського дійшли до сучасників у контексті тогочасних мистецтвознавчих статей. У публікації М. Гавдяка «Про сучасну фотографію» [3; 2-5], котра торкається стильових тенденцій розвитку галицького фотомистецтва, використовуються високопрофесійні зразки галицького фотохудожника. Автор допису наголошує, що «в серії знимок до сьогоднішньої статті про фотографію ми хочемо унагляднити читачам ріжниці між поодинокими стилями мистецької фотографії» [3; 2]. Саме ними стали три світлини Н. Нижанківського «Реалістичний краєвид», «Імпресіоністичний краєвид», «Нова річевість».

Згадана стаття М. Ґавдяка присвячена стильовому розвитку світового фотографічного мистецтва поч. XX ст. Автор, аналізуючи матеріали європейських митців із даної галузі, зупиняє свій погляд на модерному руху «нової дійсності» або «нової річевості». На його думку «прихильники “нової річевості» висвітлюють найбанальніші мотиви, не вважаючи на це, що переконувати треба не надзвичайністю мотивів, а радше якістю, цінностями, які маюгь тривкий вплив» [3; 2]. Характеризуючи модний реалістичний напрям, М. Ґавдяк піддає гострій критиці стан фотографії на московській Україні, котрою відкидається фотоаматорство як момент самовираження, а фотомистецтво існує лише як засіб передачі соціалістичного будівництва. Автор наголошує, що такі позиції вбивають «всякі зародки дійсної мистецької творчости та підпорядковують усе матеріалістичному світоглядові комуністів» [3; 3]. Творчі спрямування галицьких митців є відмінними від тематики робіт фотог рафів Сходу України, бо вони є глибоко індивідуалістичними, такими як у Європі, де на початку XX ст. співіснувало дві течії -- «малярська фотоірафія» та «нова річевість». Розвиток західноукраїнського фотомистецтва. на думку М. Гавдяка, має йти лише шляхом опори на національне, бо «наші мистці живуть у постійному контакті зі своїм народом, виховані українськими обставинами, та й сама раса підсвідомо в їх творчости відіб'є національні прикмети» [3; 3] і саме національні мотиви виведуть галицьких фотографів на світову мистецьку фото арену.

Три світлини Н. Нижанківського не лише ілюструють тогочасні мистецькі течії, але виступають як самостійні твори. Два фотопейзажі «Реалістичний краєвид» та «Імпресіоністичний краєвид» належать до жанру фотопейзажу, підгрунтям якого є станковий живопис. Головним зображальним елементом у творах Н. Нижанківського є дерево, подане на передньому плані. Якщо на першій світлині воно показано в реалістичному контексті існуючої природи, то на другій сніговий покрив, що прикрашає об'єкт, передає зимове вражєння-імпресію автора від навколишнього середовища.

На фотографії «Нова річевість» Н. Нижаківський зображає в'язку ключів, встромлених у замок дверей. Ілюструючи реалістичний напрям у фотомистецтві. він дає зразок світлини, в якій відсутній змістово-духовний елемент.

Документальна фотожурналістика представлена в фото публіцистичному доробку Н. Нижанківського рекламними світлинами: української парфумерної крамниці «Лотос» та нового фотоапарату німецької фірми «Ьеіса». Фото під назвою «Реклямова знимка» опубліковане в статті С. Дмоховського «Фотографія на службі реклями» [5; 8--9]. Схвальний відгук під твором свідчить про майстерність автора, який лаконічними мотивами звертає увагу на новий товар. «Дуже добра реклямова знимка фірми «Ляйца», -- зазначається під світлиною, -- Різдвяна свічечка й апарат «Ляйка» -- кажуть видцеві без зайвого напису розгадати зміст реклями : Різдвяний гостинець --це «Ляйка»! [5; 8].

Стаття Е. Дурделло «Інфрачервона фотографія» [8; 37-41] доповнена пейзажними

фотоілюстраціями Н. Нижанківського. Автор, одні і ті ж фотографії подає з різним висвітленням, що вияскравлює якість передачі відображуваного середовища. Світлини галицького музиканта до статті «Інфрачервона фотографія» свідчать про високопрофесійне володіння фотографічною технікою.

У контексті журнального матеріалу І. Ґургули «Фотографія народної ноші» [4; 145-146] побачила світ фоторобота Н. Нижанківського «Волинська бабуся». Автор публікації зараховує її до зразків документальної краєзнавчої фотографії. На передньому плані зображена постать старшої жінки у національному вбранні, що сидить біля хатини. Акцент автора на цій персоні дозволяє класифікувати світлину як портрет, що також є частиною документального фотомистецтва.

Використовуючи світлову гаму, він віддавав перевагу' надкрупним планам у знімках: на них бачимо в більшості випадків лише голову людини. Особливу роль у цих портретах виконують очі.

Фотопубліцистика Н. Нижанківського представлена ще одним інформаційним жанром -- фоторепортажем. Із працями композитора сучасник може ознайомитися на сторінках журналу «Назустріч». Автор обирає цей жанр, для якого властивим є більш розгорнена комунікативна дія, спрямована журналістом на глядача і читача з метою висвітлення багатоскладної події. Його фоторепортажі з театральних вистав «Тарас Бульба» (за однойменною повістю М. Гоголя) та «Ой не ходи, Грицю» М. Старицького з репертуару Українського народного театру ім. І. Тобілевича та «Заграва» в Галичині складаються з серії знімків, що змальовують головних виконавців мистецької імпрези у поступальному та динамічному розвитку.

Вражає портретна світлина артиста Л. Боровика у ролі Тараса Бульби в однойменній виставі, надрукована в статті «Тарас Бульба» на сцені театру «Заграва» [17; 5]. Н. Нижанківський робить акцент на дискретно схованих очах виконавця головної ролі, чим поглиблює сценічний образ.

До жанру фоторепортажу належать світлини артистів Г. Совочевої, Л. Кривицької, В. Королик, Л. Боровика з вистави «Ой не ходи, Грицю» М. Старицького, яку презентував театр «Заграва». Ці художні портрети Н. Нижанківського опубліковані в статті С. Чарнецького «Чи можна ще щось зробити з Гриця? (з приводу інсценізації)» [18; 3]. Автор художньо застосовує промовистий мистецький чинник світлотіні. Герої зображені на темному тлі. Саме цією контрастністю Н. Нижанківський відтворює артистичну одухотвореність, шляхетність героїв вистави «Ой не ходи, Грицю» та збагачує жанр психологічного фотопортрету.

Творчий доробок Н. Нижанківського в галузі фотографії сформувався та зріс під безпосереднім впливом західноєвропейської культури початку XX ст. Жанрове розмаїття, перевага українських мотивів у світлинах галицького композитора свідчать про значний художній талант, яким він збагатив національне мистецтво.

Висновок

Фото публіцистичний доробок Н. Нижанківського -- це, насамперед, яскраво національне та високомистецьке явище початку XX ст. Світлини композитора відображають нашу історію, в якій на чільному місці є український народ, краса рідної природи. Музикант надавав своїм роботам ознак високої художності, національної забарвленості, високої духовності. Він працював у різноманітних жанрах: фотоілюстрація, фотопортрет, фотопейзаж, фоторепортаж, фотореклама, чим зробив вагомий внесок у процес становлення та розвитку українського фотомистецтва.

Світлопис Н. Нижанківського віддзеркалює та узагальнює весь поступ галицької культури початку XX ст. на шляху до професійного росту у всіх мистецьких напрямах, зокрема фотомистецтві, та висвітлює становище української суспільності у світовому культурному процесі і є вагомим чинником впливу на духовний стан нації.

Список використаної літератури

Булка Ю. Нестор Нижанківський: життя і творчість. Львів - Нью-Йорк : В-во М. П. Коць, 1997. 63 с.

Вистава української фотографіки у Львові. Діло. 1934. Ч. 118. 8 трав. С. 3.

Ґавдяк М. Про сучасну фотографію. Світло й Тінь. 1935. Ч. 1. С. 2-5.

Гургула 1. Фотографія народної ноші. Світло й Тінь. 1935. Ч. 10. С. 145-146.

Дмоховський С. Фотографія на службі реклами. Світло й Тінь. 1935. Ч. 1. С. 8-9.

Дорош Ю. Знимки тематичні. Світло и Тінь. 1935. Ч. 4. С. 49-50.

Дорош Ю. Творчість у фотомистецтві. Цикль думок: І. Промисловість у фотографіці. Світло й Тінь. 1933. Ч. 7-8. С. 49-50.

Дурделло Е. Інфрачервона фотографія. Світло й Тінь. 1933. Ч. 1-2. С. 37-41.

Краснівський А. Що треба знати перед знижкою? Світло й Тінь. 1935. Ч. 4--6. С. 21-24.

Медведик П. Нижанківський Нестор Остапович. Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М. Романюка. Львів, 2000. Вип. 7. С. 252.

М.[ихайло] З.[варич]. Зі статистики. Світло it Тінь. 1935. Ч. 5. С. 65-66.

М.[ихайло] З.[варич]. Шикаґівська виставка УФОТО. Світло й Тінь. 1935. Ч. 4. С. 65-66.

Молчко У. Публіцистична спадщина Нестора Нижанківського. Дрогобич : Посвіт, 2014. 304 с.

Нижанківський Н. Різдвяна свічечка. Світло й Тінь. 1933. Ч. 7-8. С. 51.

Пилип'юк В. Українська художня фотографія: етапи становлення та мистецькі засади розвитку: навч. посіб. Львів : Світ, 2007. 176 с.

Середа О. Часопис «Світло й Тінь» (1933-1939 рр.)- перший український фаховий журнал із фотомистецтва в Галичині. Журналістика, філологія та медіаосвіта : у 2 т. 36. наук. пр. / ред. кол. М. Степанеко, Н. Баландіна,

Кононенко, 3. Валюх, Е. Шестакова, К. Дегтярьов, Л. Корнеева. Полтава : Освіта, 2009. С. 314--318.

«Тарас Бульба» на сцені театру «Заграва». Назустріч. 1934. Ч. 6. С. 5.

Чарнецький С. Чи можна ще щось зробити з Гриця? (з приводу інсценізації). Назустріч. 1935. Ч. 1.3.

References

Bulka Yu. Nestor Nyzhankivskyi: zhyttia і tvorchist Lviv -- Niu-York : V-vo M. P. Kots, 1997.63 s. [in Ukraine].

Vystava ukrainskoi fotohrafiky u Lvovi. Dilo. 1934. Ch. 118. 8 travnia. S. 3 [in Ukraine],

Gavdiak M. Pro suchasnu fotohrafiiu. Svitloy Tin. 1935. Ch. 1. S. 2-5 [in Ukraine].

Gurgula I. Fotografiia narodnoi noshi. Svitloy Tin. 1935. Ch. 10. S. 145-146 [in Ukraine].

Dmokhovskyi S. Fotografiia na sluzhbi rekliamy. Svitloy Tin. 1935. Ch. 1. S. 8-9 [in Ukraine].

Dorosh Yu. Znymky tematychni. Svitloy Tin. 1935. Ch. 4. S. 49-50 [in Ukraine].

Dorosh Yu. Tvorchist u fotomystetstvi. Tsykl dumok: 1. Pomyslovist u fotohrafitsi. Svitloy Tin. 1933. Ch. 7-8. S. 49-50 [in Ukraine].

Durdello E. Infrachervona fotohrafiia. Svitloy Tin. 1933. Ch. 1-2. S. 37-41 [in Ukraine].

9 Krasnivskyi A. Shcho treba znaty pered znyzhkoiu? Svitloy Tin. 1935. Ch. 4-6. S. 21-24 [in Ukraine].

Medvedyk P. Nyzhankivskyi Nestor Ostapovych. Ukrainska zhurnalistyka v imenakh: Materialy do entsyklopedychnoho slovnyka / Za red. M. Romaniuka. Lviv, 2000. Vyp. 7. S. 252 [in Ukraine].

M.[ykhailo] Z.[varych]. Zi statystyky. Svitloy Tin. 1935. Ch. 5. S. 65-66 [in Ukraine].

M.[ykhailo] Z.jvarych], Shykagivska vystavka UFOTO. Svitloy Tin. 1935. Ch. 4. S. 65-66 [in Ukraine],

Molchko U. Publitsystychna spadshchyna Nestora Nyzhankivskoho. Drohobych : Posvit, 2014.304 s. [in Ukraine],

Nyzhankivskyi N. Rizviana svichechka. Svitloy Tin. 1933. Ch. 7-8. C. 51 [in Ukraine].

Pylypiuk V. Ukrainska khudozhnia fotohrafiia: etapy stanovlennia ta mystetski zasady rozvytku: navch. posibnyk. Lviv : Svit, 2007. 176 c. [in Ukraine],

Sereda O. Chasopys «Svitlo у Tin» (1933-1939 rr.) - pershyi ukrainskyi fakhovyi zhumal iz fotomystetstva v Halychyni. Zhurnalistyka, filolohiia ta mediaosvita : u 2 t Zbimyk naukovykh prats / red. kol. M. Stepaneko, N. Balandina, V. Kononenko, Z. Valiukh, E. Shestakova, K. Dehtiarov, L. Komeieva. Poltava : Osvita, 2009. S. 314--318 [in Ukraine].

«Taras Bulba» na stseni teatru «Zahrava». Nazustrich. 1934. Ch. 6. S. 5 [in Ukraine],

Charnetskyi S. Chy mozhna shche shchos zrobyty z Hrytsia? (z pryvodu instsenizatsii). Nazustrich. 1935. Ch. 1. S. 3 [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru