Виконавсько-інтерпретаційні особливості фантазії для флейти соло М. Арнольда

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконавсько-інтерпретаційні особливості фантазії для флейти соло М. Арнольда

Коваль Світлана Ігорівна,

викладач кафедри оркестрових інструментів Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки

Метою статті є дослідження впливу особливостей форми та стилю написання на виконавську інтерпретацію Фантазії ор. 89 для флейти соло М. Арнольда. Для досягнення означеної мети було обрано такі методи наукової розвідки, як біографічний - для систематизації фактів, щодо творчої діяльності М. Арнольда, метод музично- теоретичного аналізу - для виявлення загальних особливостей Фантазії ор. 89 як музичного твору, його місця у творчій спадщині композитора, музично-виконавський - спрямований на виявлення специфічних особливостей виконання аналізованої композиції. Також використано узагальнюючий метод для підсумування отриманої інформації. Наукова новизна полягає у тому, що у даній статті вперше в українському музикознавстві проаналізовано твір Фантазія ор. 89 М. Арнольда, хоча він регулярно виконується як флейтистами- професіоналами, так і студентами музичних закладів освіти України.

Висновки. Творча спадщина Малкольма Арнольда надзвичайно різноманітна та багата на твори різних жанрів і стилів. Чимало автор написав для духових інструментів. Будучи професійним трубачем, М. Арнольд добре розумів специфіку духових, тому кожен із цих творів вирізняється не просто багатим музичним наповненням, а й яскраво презентує той чи інший академічний духовий інструмент. Фантазія ор. 89 - конкурсний твір (написаний для Міжнародного конкурсу водночас із фантазіями для гобоя, кларнета, фагота й валторни), що ставить перед виконавцем ряд досить непростих завдань, вимагаючи значної технічної підготовленості, випробовуючи на професійність виконавське дихання та показуючи штрихову палітру, доступну флейтисту. У Фантазії, як творі 1960-х років, повністю відсутні новітні прийоми гри на інструменті. Цей факт дивував багатьох сучасників композитора, однак, сьогодні, через призму часу, ми точно можемо сказати, що це твір своєї доби. Багатство і насиченість музичної мови, особливості композиції роблять його одним із шедеврів музики для флейти соло другої половини ХХ століття.

Ключові слова: флейта, фантазія, соло, М. Арнольд, виконавець, композитор. флейта фантазія соло арнольд виконавець

Koval Svitlana, lecturer at the Department of Orchestral Instruments of the Dnipropetrovsk Academy of Music named after M. Glinka

Performing and interpretational features of Fantasia for flute solo by M. Arnold

The purpose of this article is to study the influence of the features of the form and style of writing on the performing interpretation of Fantasia op. 89 for flute solo by M. Arnold. To achieve this goal, such methods of scientific research were chosen: biographical - to systematize the facts about the creative activity of M. Arnold, the method of musical-theoretical analysis - to identify the common features of Fantasia op. 89 as a musical work, its place in the creative heritage of the composer, and musical performance - aimed at identifying the specific features of the performance of the work. A generalizing method was also used to summarize the information received. The scientific novelty lies in the fact that in this article, for the first time in Ukrainian musicology, the work Fantasia op. 89 by M. Arnold was analyzed, although it is regularly performed by both professional flutists and students of Ukrainian music universities. Conclusions. The creative heritage of Malcolm Arnold is extremely diverse and rich in works of different genres and styles. The author also wrote a lot for wind instruments. Being a professional trumpeter himself, Arnold was well aware of the specifics of wind instruments, so each of these works is not only rich in musical content, but also vividly represents one or another instrument. Fantasy op. 89 is a competition work (written for the International Competition simultaneously with fantasies for oboe, clarinet, bassoon and horn), which sets a number of difficult tasks for the performer, requiring significant technical preparedness, testing the breath and the stroke palette of the flutist. It is interesting that in Fantasia, as a work of the 1960s, non-traditional methods of playing the instrument are completely absent. This fact surprised many of the composer's contemporaries, but today, through the years, we can definitely say that this is a work of its time. The richness of the musical language, the peculiarities of the composition make it one of the masterpieces of solo flute music of the 2nd half of the 20th century.

The key words: flute, fantasy, solo, M. Arnold, performer, composer.

Постановка проблеми

Твір для інструмента соло - актуальне явище музики ХХ століття. Зі зростанням якості інструментів та професійної майстерності виконавців, композитори приділяють все більше уваги тонкощам і нюансам звучання, створюючи унікальні шедеври. Звучати сольно починають всі духові та флейта зокрема. Для сольної флейти пишуть такі майстри, як К. Дебюссі, З. Карг-Еллерт, А. Онегер, Л. Беріо, Т. Такеміцу, Л. Дичко та багато інших, звертається до неї й британський композитор М. Арнольд.

Кожен твір для флейти соло унікальний за структурою, прийомами гри та образним змістом. Композитори надзвичайно по - різному трактують інструмент, доручаючи йому як традиційні пасторальні й мелодійні фрагменти, так і надзвичайно драматичні, патетичні та навіть трагічні образи. Кожен з такого роду творів - особлива матерія, що вражає кількістю можливих інтерпретацій, котрі залежать від підготовленості музиканта, його особливостей гри та вподобань.

Однак, неможливо вірно зрозуміти авторський задум без хоча б короткого знайомства із його творчістю в цілому, з рисами, притаманними композиторському стилю, історією написання та місцем у спадщині митця конкретного твору. На сьогодні, в українському музикознавстві творчість Малкольма Арнольда практично не висвітлена, хоча його симфонічні й камерні опуси часто виконуються на різних сценах держави. Так, Фантазія ор. 89 для флейти соло часто звучить на концертах, конкурсах, використовується як складова педагогічного репертуару, однак виконавець немає достатньої кількості інформації щоб різносторонньо осягнути цей твір.

Актуальність дослідження зумовлена зростаючим інтересом виконавців та педагогів до академічних творів соло, особливо в умовах дистанційної роботи, та зокрема, до Фантазіїї ор. 89 для флейти соло А. Малкольма.

Огляд літератури

Постать Малкольма Арнольда становить значний інтерес для поціновувачів музичного мистецтва, особливо він зріс на початку ХХІ століття. Як результат, видано декілька англомовних біографій, наприклад робота Стюарта Крегса [8]. Товариство Малкольма Арнольда, також англійською мовою, раз на рік, від 2014 року, випускає журнал, присвячений маестро. Зарубіжні музикознавці також вивчають окремі твори М. Арнольда, однак, здебільшого оркестрові. Серед україномовних джерел окремі згадки щодо творчості М. Арнольда та зокрема Фантазії ор. 89 знайдено лише у монографії В. Громченко «Духове соло в європейській академічній композиторській та виконавській творчості ХХ - початку ХХІ століть» [2].

Мета статті - дослідити вплив особливостей композиційної форми та стилю на виконавську інтерпретацію Фантазії ор. 89 для флейти соло М. Арнольда.

Об' єктом дослідження є композиторський стиль Малкольма Арнольда, а предметом - семантичні особливості композиції та характерні виконавські прийоми Фантазії ор. 89 М. Арнольда.

Основний матеріал

Британський композитор Малкольм Арнольд (1921 - 2006) є однією з вагомих фігур світового музичного мистецтва другої половини ХХ століття. Всесвітню славу та визнання йому принесли його симфонічні опуси, що включають не лише класичні жанри типу симфонії, опери та балету, але й велику кількість музики до кінофільмів - прогресивної гілки творчості багатьох композиторів ХХ століття, що дає можливість «спілкування» засобами музики з найширшим колом слухачів. «Я завжди пишу музику, яку, якби я був серед глядачів, я хотів би почути», - сказав Арнольд на початку документального фільму Тоні Палмера 2004 року про нього.

Дійсно, музика М. Арнольда наділена особливою проникливістю та, часом, незвичною простотою і дотепністю. Його нерідко називали впертим у його творчості та життєвій позиції, старомодно тональним (композитор уникав модних у часи його творчості віянь атональної музики), однак, надзвичайний дар мелодиста допоміг Арнольду завоювати серця публіки та критиків, отримати славу й визнання за життя, що виразилося у об'ємній дискографії, яка, зокрема, включає три повні цикли записів усіх його дев'яти симфоній.

Важливо зазначити, що Малкольм Арнольд - не лише композитор, а й виконавець-оркестрант, що значною мірою вплинуло на його творчість. Розпочавши свій творчий шлях з освоєння труби, музикант отримав надзвичайно цінний досвід гри у Лондонському філармонічному оркестрі, де, працюючи з такими метрами- диригентами як Анатоль Фістуларі, Бруно Вальтер та багатьма іншими, відкрив для себе багатий спектр виразових можливостей інструментів оркестру та оркестру як цілісності, відчув його потенціал та значно збагатився у художньому розумінні музики. У подальшому, оркестрове мислення Малкольма Арнольда відобразилося не лише у його симфонічних творах, а й у творах для інструментів соло, зокрема духових, де композиторський геній зливається з чітким баченням можливостей та характерних особливостей кожного з інструментів. «Музично-виконавська практика автора лежала в основі усвідомлення ним виражальної палітри духових інструментів. Це сприяло створенню М. Арнольдом п'єс, які й на початку ХХІ століття користуються незмінною популярністю у музикантів-духовиків» [2, 148].

У творчому доробку Арнольда присутні сольні твори без супроводу для усіх класичних духових інструментів. Цікаво, що дані композиції було створено в один період творчості протягом доволі короткого часового проміжку. У 1966 році М. Арнольд написав Фантазії для фагота, гобоя, кларнета, флейти та валторни (створені для Міжнародного конкурсу у м. Бірмінгем, Англія), у 1968 році - для труби, тромбона й туби. Дані роки припадають на Корнуольський період творчості Арнольда - це фаза творчої зрілості, де композитор уже пізнав перші радощі творчого захоплення та визнання, продовжуючи активно творити. Однак, на ці ж роки припадають і ряд сімейних негараздів, значні психічні розлади та депресія. Тому, у творах даного періоду слухач може відмітити як сцени абсолютно безтурботної радості, так і моменти розпачу, самозаглиблені та філософські епізоди.

Фантазія для флейти соло ор. 89 (1966) - не єдиний твір композитора для даного інструмента. У творчому доробку Арнольда є також два флейтові концерти, Соната та Сонатина, а також різнотемброві ансамблі за участю флейти. Усі ці твори надзвичайно різняться за характером та змістом, висвітлюючи зміни стилю композитора протягом творчого шляху. Однак, якщо підсумувати увесь музичний матеріал, можна зробити висновок щодо бачення інструмента композитором. Арнольд добре розуміє та широко використовує можливості флейти, доручаючи їй досить складні пасажі, вимагаючи тембрової гнучкості й різноманітності. Водночас, у нього відсутні популярні у ХХ столітті новітні прийоми звуковидобування (фрулято, обертони й ін.), що часто дивує флейтистів сьогодні, та навіть обурювало багатьох сучасників композитора [5]. Флейтові твори М. Арнольда побудовані на протиборстві, зіставленні й поєднанні двох начал - мелодії та ритму. Яскраві та оригінальні мелодії часто перериваються короткими ритмічними послідовностями, що у подальшому виливається у низку блискучих пасажів. Смілива і досить вільна ладова організація доповнює дану картину, створюючи завжди свіжий та оригінальний образ як у кантиленних, так і у рухливих епізодах.

Як і більшість творів ХХ століття, Фантазія для флейти ор. 89 не вкладається у межі певної класичної форми. Власне назвою «Фантазія» автор повідомляє про вільний виклад матеріалу, що виходить за рамки канонів. Однак, уже після першого прослуховування зрозумілим є основний принцип побудови матеріалу - це варіаційність. Даний засіб формотворення у музиці ХХ століття є одним з панівних [1, 44].

Проте, з позиції виконавця, він є також чи не найскладнішим, адже повторення, хоч і зі значними змінами, вимагає неабиякої багатогранності гри, де варіантне проведення постає не просто репризою, а новим кільцем у розвитку, що відповідно потребує й нових засобів виразності із арсеналу музиканта. Принцип варіаційності застосовано у багатьох творах для флейти соло. Такими є, наприклад, і «Чакона» (ор. 107 № 30) З. Карг-Еллерта, «Loops 1» Ф. Юреля, частини з «Партити» Л. Дичко та ін. Такого роду твори, як і Фантазія М. Арнольда, становлять у сьогоднішніх реаліях дистанційної роботи особливий інтерес, так як дають змогу творити цілісний музичний образ без потреби у супроводі, що забезпечує творчу свободу.

За структурою Фантазія ор. 89 чітко поділяється на дві частини. Вони рівні за об'ємом та містить схожий музичний матеріал - спочатку подається тема (період), далі - великий розробковий розділ, що виростає із неї. Друга частина є своєрідним варіантом першої зі зміненим характером та закінченням-кодою. Виконавцю необхідно чітко розмежувати усі відмінності й у своїй інтерпретації показати індивідуальні особливості та еволюцію теми у кожній із частин.

Тональність Фантазії ор. 89 не є чітко вираженою, однак говорити про її відсутність також недоцільно. Відчутне постійне тяжіння до ноти «а», особливо у кінцях фраз та періодів, де напруження загострюється на нотах «е» та «gis», що відчуваються як V та VII# ступені відповідно, що дозволяє вважати a-moll початковою тональністю. Протягом твору відбувається велика кількість модуляцій, співставлень та секвенцій. Автор проходить через велику кількість тональностей, періодично повертаючись до a-moll, який дає змогу передати мінливі та невизначені, дещо хаотичні почуття першої частини. Друга ж частина більш рішуча та стрімка, тому, почавши в а- moll М. Арнольд поступово переводить розвиток в іншу тональну сферу, завершуючи в активному та життєствердному G-dur.

Увесь твір виростає з єдиного тематичного зерна, поданого у перших двох тактах. Охарактеризувати його можна як доволі класичні «питання» (рух мелодії вгору) та «відповідь» (низхідний рух мелодії). Композитор використовує велику кількість хроматичних звуків, гнучкі мелодичні лінії. Від виконавця даний епізод вимагає широкого професійного дихання та максимальної рівності й плавності звучання задля створення загадкового і таємничого образу. другій частині ця тема з'являється у більш рішучому амплуа. Автор використовує пунктирний ритм, вказівки marziale та molto marcato, створюючи максимально контрастний відносно 1 частини образ. Тут він дієвий та активний, а за другим проведенням у тихій динаміці дещо саркастичний. Дані образи вимагають від виконавця максимальної штрихової і темпової точності. Якщо у першій частині тема розвивалася гнучко та примхливо, даючи певну свободу, то у

Приклад 1. 1-4 такти Фантазії

другій - маршовий характер передбачає чіткість темпу та атаки з обов'язковим виконанням усіх акцентів і штрихів.

Приклад 2. 76-78 такти

Після проведення теми як у першій, так і у другій частинах починається стрімкий, насичений великою кількістю модуляцій розвиваючий розділ. Незважаючи на спільне інтонаційне начало, образне і тематичне наповнення цих розділів значно різниться, що вимагає більш детальної уваги до кожного з них.

У першій частині основна тема поєднується з розвиваючим розділом стрімким пасажем, що побудований як ланцюжок-обернення основних звуків з теми. Власне початок розділу позначений автором Vivace e molto ritmico, що вказує на стрімкий, однак максимально чітко ритмічно організований характер музичного матеріалу. Виконавцеві варто звернути увагу на дану вказівку, так як наявність частих чергувань тріольних груп і форшлагів зі стрибками, що з'являються на слабкі долі, можуть створити хибне уявлення щодо загального ритмічного оформлення як у власне флейтиста, так і у слухача, завадивши розумінню загальної образної концепції.

Відповідно до характеру музичного матеріалу у розділі можливо виділити 3 епізоди:

18-31 такти - переважає контрастне чергування тріольних груп з чіткими повторюваними шістнадцятими. Розвиток побудовано на основі коротких низхідних секвенцій з 2-х ланок. Також присутні вкраплення більш тривалих пасажів legato. Виконавцеві необхідно відчути секвенційну структуру розвитку, а також створити максимальний штриховий та ритмічний контраст.

32-46 такти - відкривається короткими тріольними мотивами, нагромадження котрих виливається у тривалі бурхливі пасажі. Якщо перший епізод більш легкий та саркастичний, то другий - це справжня буря емоцій. М. Арнольд використовує широкі арпеджіо, що охоплюють усі регістри інструмента, звуки бурхливо переливаються та ні на секунду не замовкають, виливаючись у третій епізод. Виконавцю слід звернути увагу на альтерації, що автор використовує у пасажах. Вони допомагають відчути емоційне забарвлення кожного з акордів.

47-56 такти - є кульмінаційною точкою розвитку матеріалу другого епізоду та водночас частковою репризою матеріалу з першого, який, однак, звучить більш напружено та емоційно через збільшення інтерваліки стрибків та використання максимально високого регістру флейти.

Між першою та другою частинами Фантазії спостерігається доволі об'ємний перехідний епізод, де відбувається заспокоєння після бурі емоцій та почуттів, виражених у попередньому розділі. Побудований він на чергуванні тривалих репетицій на ноті «е» та коротких мотивів із розробки, що звучать спочатку досить агресивно, однак надалі затухають, поступаючись постійно повторюваній «е», що також уповільнюється в очікуванні нового музичного матеріалу, котрий різко увірветься з початком другої частини. Значну семантичну роль у даному епізоді грають паузи. Завданням флейтиста тут є віднайти ідеальний баланс між звучанням та тишею, що немов поглинає завмираючі емоції.

Розвиваючий розділ другої частини (позначений Presto) значно відрізняється за музичним наповненням від першого, незважаючи на спільне тематичне начало. Через використання широких стрибків та великої кількості альтерацій, мелодія звучить ще більш експресивно і напружено. З переліку ритмічних фігур зникають тріолі, що додає руху більшої рішучості й чіткості. У даному розділі виділяються два епізоди, де другий є видозміненим повторенням першого. Серед труднощів для виконавця тут - тривалі пасажі, що потребують грамотного розподілу дихання та ускладнюються великою кількістю альтерацій, і використання крайніх регістрів флейти, що передбачає майстерне володіння інструментом.

Завершується твір стрімкою та активною кодою, що стверджує нову тональність - G-dur. Попередньо вона використовувалася у творі лише як ланка секвенції, тому поява тут простого тонічного тризвуку звучить особливо яскраво. Як відгомін попередніх хвилювань вриваються в коду репетиції на нотах «е» та «d», однак бурхливі пасажі швидко їх «змітають», не залишаючи й сумніву щодо кінцевого характеру твору. Пройшовши шляхом невпевненості, коливань та сумнівів, гротеску й сарказму, слухач разом з виконавцем досягають повного тріумфу та утвердження найсвітліших і найсміливіших позитивних образів.

Висновки

Малкольм Арнольд у Фантазії ор. 89 для флейти соло показує максимально об'ємну та багатогранну образну еволюцію. Написаний для конкурсу, даний твір вимагає від флейтиста високого рівня технічної підготовки, показує широту мислення музиканта й демонструє палітру доступних для втілення ним образів і настроїв. Характерною рисою цього та багатьох інших творів М. Арнольда є ритмічна стійкість та виразність ритмічних малюнків, що є вагомою образотворчою складовою. Так, наприклад, у Фантазії особливого значення набувають тріольні послідовності та групи шістнадцятих, що їм протиставляються; пунктирний ритм і групи «восьма та 2 шістнадцятих» як характерна риса маршу. Це у свою чергу зумовлює вагоме значення атаки та штрихів у всіх регістрах, що становить додаткову складність цього твору.

Романтичні «нотки» та відсутність сучасних і модних прийомів звуковидобування у Фантазії часто дивують музикознавців і слухачів. Однак, таким є творче переконання композитора. Будучи музикантом- духовиком, він як ніхто інший був знайомий з новітніми способами гри, але не доповнив ними свій арсенал композиторського мовлення. «Його творчість була впертою, немодно тональною, часто дотепною; він не переслідував ні пасторальні ідіоми, ні серійні прийоми, які з'явилися на сцені в 1960-х» [5]. Проте, використовуючи досить традиційний виразовий арсенал, М. Арнольд зумів створити надзвичайно неординарний та свіжий за звучанням твір, що з моменту написання і до сьогодні, регулярно виконується багатьма професійними флейтистами, а також становить значний інтерес серед творів педагогічного репертуару, сприяючи багатогранному музичному розвитку молодих музикантів.

Перспективи подальших досліджень. З огляду на відсутність україномовних публікацій щодо флейтових творів Малкольма Арнольда, при регулярному їх звучанні та використанні у педагогічному репертуарі, надзвичайно важливим і цінним буде подальший розгляд творчості композитора для даного інструмента, особливо в аспекті виконавства й музичної інтерпретації.

Список використаних джерел і літератури:

1. Григорьева Г.В. Музыкальные формы ХХ века. М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004. 174 с.

2. Громченко В.В. Духове соло в європейській академічній композиторській та виконавській творчості ХХ - початку ХХІ ст. (тенденції розвитку, специфіка, систематика): монографія. Київ - Дніпро: ЛІРА, 2020. 304 с.

3. Громченко В.В. Твори для туби соло як квінтесенція композиторської

художньо-творчоїідентифікації інструмента. Музикознавча думка

Дніпропетровщини. Вип. 15. Дніпро: ГРАНІ, 2018. С. 128-137.

4. Мутузкин И.А. Музыка для флейты соло в творчестве зарубежных композиторов ХХ века. Н. Новгород: ННГК им. М.И. Глинки, 2012. 60 с.

5. Hugh Morris The Hilarious, Heartbreaking Life and Music of Malcolm Arnold. The New York Times (New York edition). Nov. 28, 2021. Section AR. P. 8.

6. Phillip Hunt Malcoln Arnold in Cornwall. URL: http://www.musicweb- intemational.com/amold/Amold_Comwan.htm (дата звернення: 25.04.2022).

7. Sir Malcolm Arnold. Catalogue of published works. URL: http://works- files.s3.amazonaws.com/f45acc64-f952-4b37-a16b-a237028f8c64 (дата звернення: 10.03.2022)

8. Stewart R. Craggs Malcolm Arnold. A Bio-Bibliography. - London: Greenwood press, 1998. 232 p.

9. Terry Teachout Discovering Malcolm Arnold. URL: https://www.commentary.org/articles/terry-teachout/discovering-malcolm-arnold/ (дата звернення: 30.03.2022).

References:

2. Gromchenko, V.V. (2020). Brass solo in the European academic composer and performing creativity of the XX - the beginning of the XXI century (trends in development, specifics, systematics): monograph. Kiev - Dnipro: LIRA, 304 [in Ukrainian].

3. Gromchenko, V.V. (2018). Works for solo tuba as the quintessence of the composer's artistic and creative identification of the instrument. Musicological thought of Dnipropetrovsk region. Is. 15. Dnipro: GRANI, 128-137 [in Ukrainian].

4. Mutuzkin, I.A. (2012). Music for flute solo in the work of foreign composers of the 20th century. Nizhny Novgorod: NNGK named after M.I. Glinka, 60 [in Russian].

5. Hugh Morris, (2021). The Hilarious, Heartbreaking Life and Music of Malcolm Arnold. The New York Times (New York edition). Nov. 28. Section AR. P. 8. [in English].

6. Phillip Hunt Malcoln Arnold in Cornwall. URL: http://www.musicweb-

international.com/arnold/Arnold_Cornwall.htm (date of access:04/25/2022)

[in English].

7. Sir Malcolm Arnold Catalog of published works. URL: http://works- files.s3.amazonaws.com/f45acc64-f952-4b37-a16b-a237028f8c64 (date of access: 03/10/2022) [in English].

8. Stewart, R. (1998). Craggs Malcolm Arnold. A Bio-Bibliography. London: Greenwood press. 232 [in English].

9. Terry Teachout Discovering Malcolm Arnold. URL: https://www.commentary.org/articles/terry-teachout/discovering-malcolm-arnold/ (date of access: 03/30/2022) [in English].

Размещено на Allbest.ru