Культуротворчий потенціал виконавської діяльності професора Є. Богословського

Мета статті - вивчення виконавської діяльності Є. Богословського як піаніста-соліста, концертмейстера та організатора культурно-просвітницьких заходів у контексті культуротворчих процесів кінця ХІХ - першої третини ХХ століть, зокрема на Чернігівщині. Методологію дослідження складають історико-хронологічний метод - для з'ясування хронотопу виконавської діяльності митця; джерелознавчий та логіко - узагальнюючий - для опрацювання архівних фондів Є. Богословського, вивчення друкованих видань з метою формування джерельної бази дослідження та систематизації отриманих результатів. Наукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу невідомих архівних матеріалів, на підґрунті яких вперше досліджено виконавську діяльність Є. Богословського, як чинник культуротворення та форму взаємодії митця із соціумом. Висновки. Доведено значний культуротворчий потенціал виконавської діяльності Є. Богословського, що спричинила появу та розвиток мистецьких феноменів кінця XIX - першої третини ХХ ст. як на Чернігівщині, так і за її межами. Завдяки співпраці з Керзінським гуртком і «Будинком Пісні», митець брав участь у реалізації двох напрямків музичного просвітництва: змістовному та формотворчому. З'ясовано, що важливим чинником розвитку культурного простору Чернігівщини, де Є. Богословський у 1896-1935 рр. виконував функції безумовного лідера, стало створення ним лекцій-концертів просвітницького спрямування. Участь у цих заходах чернігівських музикантів поряд зі столичними артистами підвищувала мистецький рівень творчих сил регіону, що вплинуло на професіоналізацію музичного руху Чернігівщини (заснування музичних класів, музичного училища) та пожвавило концертну роботу. Значний культуротворчий потенціал, закладений Є. Богословським на Чернігівщині напередодні Другої світової війни, обумовив швидке відродження музичного життя регіону у повоєнні роки, завдяки діяльності його учнів.

Ключові слова: виконавська діяльність Є. Богословського, музичне просвітництво, культурний простір, концертне життя, лекціяконцерт.

Annotation

Badalov Oleg Pavlovich, Ph.D in Art Criticism, senior lecturer of the Department of Theory, history and practice of culture at the Chernihiv branch of the National academy of managerial staff of culture and arts

Culture-creation potential of the performing activity by professor E. Bogoslovsky

The purpose of this publication is to study the performing activity by E. Bogoslovsky as a pianist-soloist, accompanist and organizer of cultural and educational events in the context of cultural processes of the late 19^th - first third of the 20^th centuries, in particular in Chernihiv region. The methodological basis of the research is the historical-chronological method - for studying the chronotope of performing activity by E. Bogoslovsky; source study and logical-generalizing - for processing materials from the archives of E. Bogoslovsky, studying printed publications in order to form a research base and systematize the results. The scientific novelty of the article lies in the introduction into scientific circulation of unknown archival materials, on the basis of which the performing activity by E. Bogoslovsky as a form of his interaction with society has been studied for the first time. Conclusions. The significant culture-creation potential of the performing activity by E. Bogoslovsky, which led to the emergence and development of many cultural phenomena of the late 19^th - first third of the 20^th centuries, has been proven. Thanks to cooperation with the Kerzin Circle and „The Song House”, E. Bogoslovsky implemented two vectors of musical enlightenment: substantive and formative. It was found that an important factor in the development of the cultural space of the Chernihiv region, where E. Bogoslovsky was the undisputed leader in 1896 - 1935, was the creation of lectures-and-concerts of the educational direction. The participation of Chernihiv musicians in these events together with artists from the capital raised the artistic level of the region's creative forces. This led to the professionalization of the musical culture of the Chernihiv region (the founding of music classes and Music College), intensification of concert work. The significant culture-creation potential formed by E. Bogoslovsky in Chernihiv region on the eve of World War II led to a rapid revival of the musical life of the region in the post-war years thanks to the activities of his students.

The key words: performing activity by E. Bogoslovsky, musical and educational activity, cultural space, concert life, lecture-concert.

Постановка проблеми

богословський виконавський культуротворчий чернігівщина

Сучасна культурологічна думка акцентує значну увагу на дослідженні життєтворчості митця у контексті культуротворення. Мистецтвознавці та культурологи вивчають вплив митця та його «художньої та суспільної діяльності на культурний простір» [15, 60], досліджують «значущість типу універсала - громадського діяча в українській музичній культурі» [13, 8], наполягають на «введенні до наукового обігу нових імен та подійного порядку явищ духовного життя» [7, 3]. Серед таких імен - Євген Васильович Богословський (1874 - 1941) - маловідомий у науково-музичних колах митець, що у першій третині ХХ ст. був одним з провідних діячів вітчизняної музичної культури.

Мистецька діяльність Є. Богословського тривала у часи Російської імперії, Української Народної Республіки та за радянського панування й за усіх соціально-політичних устроїв несла у собі значний культуротворчий потенціал. Є. Богословський вів активну діяльність як піаніст-соліст, концертмейстер, лектор-виконавець. Потужна концертна діяльність митця на Чернігівщині наприкінці ХІХ - першій третині ХХ ст. стала одним з чинників професіоналізації музичної освіти регіону та обумовила характеристику Л. Ревуцьким мистецької діяльності Є. Богословського у регіоні як «мецената, музикантаісторика дійсно високої марки» [20, 198]. Незважаючи на значні мистецькі звершення, життєтворчість Є. Богословського досліджена фрагментарно, а виконавська діяльність митця ще не була предметом вивчення.

Актуальність теми дослідження обумовлена процесом повернення до наукового обігу творчого спадку професора Є. Богословського як одного з найактивніших діячів вітчизняного культурного простору кінця XIX - першої третини ХХ ст., зокрема, вивчення його виконавської діяльності з огляду на її культуротворчий потенціал.

Аналіз публікацій

Уперше інформацію про Є. Богословського введено до наукового обігу 2006 р. Т. Ляшенко, яка осмислила його постать у контексті діяльності громадсько-культурних товариств Чернігівщини [16]; у подальшому дослідники висвітлювали вплив митця на розвиток фортепіанної культури Чернігівщини, реконструювали основні етапи його життєвого шляху, особливості науково-організаційної роботи [4; 5; 6]. Проведений аналіз досліджень з обраної теми статті засвідчив відсутність праць з вивчення виконавської діяльності Є. Богословського, яка була формою його взаємодії із соціумом, справляла значний вплив на розвиток культурного простору.

Мета статті полягає у вивченні виконавської діяльності Є. Богословського як піаніста-соліста, концертмейстера та ініціатора культурно-просвітницьких заходів у контексті культуротворчих процесів першої третини ХХ ст.

Об'єкт дослідження - музична культура Чернігівщини, а предмет - культуротворча діяльність Є. Богословського.

Виклад основного матеріалу

Виконавська діяльність Є. Богословського тривала протягом 1896 - 1935 рр. Вивчення архівних матеріалів (афіші, спогади сучасників, листи-відгуки слухачів тощо) засвідчило, що найбільших звершень митець сягнув як учасник культурно-просвітницьких товариств «Будинок Пісні», гурток Керзіних та як організатор мистецьких імпрез на Чернігівщині. Виходячи з цього, розглянемо виконавську діяльність Є. Богословського у Керзінському гуртку, «Будинку Пісні» та у Чернігівському регіоні, адже, щоб з'ясувати культуротворчий потенціал виконавської діяльності митця «слід насамперед пізнати ті імпульси, які випромінюються з реальності, ним пережитої і осмисленої» [12, 4].

Вперше Є. Богословський взяв участь у концерті Керзінського гуртка 28 лютого 1898 р. [14, 6]. Понад десять років він залишався його провідним концертмейстером, що засвідчив аналіз афіш 1896-1906 рр. [14, 153]. За цей час камерно-вокальні дуети з Є. Богословським склали видатні майстри музичної культури Ф. Шаляпін, Л. Собінов, Н. Забіла-

Врубель, М. Оленіна-д'Альгейм, М. Дейша-Сіоницька, а також співаки, що здійснили внесок до історії вітчизняного вокального виконавства і педагогіки: солісти Великого театру - вихідці з України Є. Азьорська (уродженка Полтави, випускниця Київського музичного училища), Лідія Звягіна (уродженка Кам'янця-Подільського, випускниця Київського музичного училища), Марія Цибущенко (уродженка Полтавщини) та ін. [19]. Окрім камерно-вокальної музики Є. Богословський виступав з сольним репертуаром. Свідченням поваги до Є. Богословського та вдячності за його інтенсивну виконавську діяльність як учасника Керзінського гуртка стало урочисте відзначення п'ятиріччя співпраці з музикантом: 17 лютого 1902 р. йому було подаровано вишукано оформлене десятитомне зібрання оперних клавірів, а на афіші концерту, що відбувся того дня, було позначено - «XXV вихід Є. В. Богословського» [19, 7].

Окрім розвитку * традиційних форм концертування, наведених вище, Є. Богословський брав участь у формуванні інноваційних напрямів виконавської діяльності, що впроваджувало у культурний простір товариство «Будинок Пісні», одним з засновників якого у 1908 р. він став (поряд з ідеологом товариства П. д'Альгеймом та провідною солісткою М. Оленіною-д'Альгейм).

«Будинок Пісні» був культурно-просвітницьким товариством, де не лише музикували, але й вели наукову та культурно-організаційну діяльність (лекції з історії музики та образотворчого мистецтва, розвитку художніх стилів, психології музичної творчості тощо). У перших концертах «Будинку Пісні», які відбулися у Малому залі Московської консерваторії 6 та 21 листопада 1908 р., у виконанні М. Оленіної-д'Альгейм - Є. Богословського прозвучав цикл Ф. Шуберта «Прекрасна мірошниця», що було новацією для тогочасного музичного життя (зазвичай, виконувалися окремі номери). У наступному концертному сезоні виступи дуету були доповнені доповідями про французьку та німецьку поезію, живопис, особливості творчості музиканта-виконавця тощо. Є. Богословський, поряд з участю у концертній програмі як концертмейстер, представив аудиторії лекцію «Пісня і романс XVIII століття» [19, 28]. Концерти «Будинку Пісні», який «з року в рік вчив <...> і значенню пісенних циклів, і ролі мистецького музичного перекладу, і історії музики» [8, 426] відбувалися у Петербурзі, Києві, Харкові, Одесі, Нижньому Новгороді, Саратові, знаходячи живий відгук у слухачів: «ніхто ніколи не брав мене так за душу, як художнє ціле Оленіна-д'Альгейм - Богословський <...> мені хочеться послати глибоку і щиру подяку союзу Оленіна-д'Альгейм - Богословський, хочеться низько-низько вклонитися за незабутні години, які вони дали мені» [17, 3].

Багатовекторність творчих намагань Є. Богословського (педагог, організатор музичного життя, науковець - дослідник історії музики, лектор тощо) поступово уповільнювала інтенсивність його виконавської діяльності. Останній вихід піаніста у концерті Керзінського гуртка відбувся 16 січня 1911 р. [3, 1], а співпраця з «Будинком Пісні» завершилася у 1916 р. Зазначимо, що ці культурно - просвітницькі організації припинили своє функціонування, відповідно, у 1912 та 1917 рр.

Перебуваючи на авансцені культурного життя країни, Є. Богословський регулярно виступав у Чернігові, де жила його родина, екстраполюючи процеси культуротворення провідних мистецьких осередків на культурний простір периферії. Виконавська діяльність Є. Богословського на Чернігівщині розпочалася під час його навчання у Московській консерваторії (1894 - 1900). Перший виступ митця у Чернігові відбувся на початку літа 1896 р., коли у виконанні Є. Богословського та його співучнів О. Сулержицького (перша скрипка), М. Пишнова (альт), І. Саца (віолончель) та місцевого музиканта Б. Владимирова (друга скрипка) прозвучали квартети Л. Бетховена, Р. Шумана та А. Рубінштейна [1, 15]. Цей склад ансамблю діяв і у Москві, про що писав, згадуючи свої студентські роки, Р. Глієр: «ми створили домашній ансамбль: О. Сулержицький - перша скрипка, я грав партію другої, Пишнов (родич О. Гольденвейзера) - альт, І. Сац - віолончель. Грав з нами піаніст Є. Богословський» [10, 67]. Зазначимо, що учасники цього ансамблю були не просто співучнями, але й земляками, що приїхали навчатися у консерваторії з України, - кияни О. Сулержицький та Р. Глієр, чернігівці І. Сац та Є. Богословський.

У архівному фонді Є. Богословського збережено сімнадцять афіш його виступів у Чернігові у якості концертмейстера, соліста та лекторавиконавця. Гуртуючи навколо себе талановитих музикантів (Л. Ніколаєв, М. Дейша-Сіоницька, Н. Райський, О. Гедіке, Л. Дельмас, С. Вільконський та ін.), що згодом стали професорами Київської, Московської та Петербурзької консерваторій, Є. Богословський презентував у невеличкому губернському місті

Чернігові відомі твори та новітні зразки вітчизняної композиторської творчості [19]. Серед місцевих музикантів, що брали участь у музичних імпрезах Є. Богословського були скрипалі Н. Айзенштадт, сестри В. Юркевич та О. Юркевич, піаністи В. Турин, Ю. Ларизіна, співаки М. Бочаров, В. Сухомлина, Ц. Івкова, М. Азикович, П. Андреєв, Р. Віхман, О. Бакуринська та ін.

Процеси демократизації слухацької аудиторії, поширення культурно-просвітницького руху, потреба говорити про музику з глядачем обумовили створення Є. Богословським концертів-лекцій, в яких йому вдалося органічно поєднати наукову основу викладу і свій виконавський талант. Першою такою програмою Є. Богословського стала лекція-концерт «П. Чайковський» з нагоди десятих роковин композитора. Її прем'єра відбулася у Чернігові 30 серпня 1903 р. [18, 1]. У лекційній частині програми було подано біографічні відомості та музикознавчий аналіз основних творів композитора, після чого у виконанні Є. Богословського та місцевих музикантів В. Юркевич (скрипка) та Р. Віхман (сопрано) прозвучали романси, камерна музика, твори для фортепіано. 19 жовтня 1903 р. відбулася московська прем'єра лекції-концерту «П. Чайковський», представлена Є. Богословським зборам Педагогічного товариства при Московському університеті. У подальшому Є. Богословський створив лекції-концерти, присвячені творчості В. Моцарта, Р. Шумана, Е. Гріга, М. Лисенка, з якими з великим успіхом гастролював у Петербурзі, Самарі, Рязані, Харкові, Києві, Чернігові та ін. [2, 32].

У 1919 р. Є. Богословський остаточно переїхав до Чернігова, куди повністю переніс свою виконавську діяльність. Його першим значним мистецьким проєктом став цикл «Ранок сонат», реалізований у грудні 1918 - січні 1919 рр. разом з викладачем Чернігівського музичного училища, випускником Петербурзької консерваторії Н. М. Айзенштадтом: сонати для скрипки і фортепіано Л. Бетховена (ор. 47, ля мажор), Р. Шумана (ля мінор), Е. Гріга (соль мажор), К. СенСанса (ор.75, ре мінор), Ц. Франка (ля мажор), М. Метнера (ор. 21, сі мінор, перше виконання у Чернігові) [2, арк. 32].

Влітку 1919 р. Є. Богословський впровадив інноваційну для регіону форму культурно-просвітницької діяльності у вигляді проєкту «Історичні музичні вечори», що презентував слухацькій аудиторії музику «від Даргомижського і до 90-х років, до появи нової музичної школи Рахманінова, Скрябіна та інших» [11, 4]. Заходи проєкту відбувалися щопонеділка протягом червня - вересня 1919 р. у Чернігові та населених пунктах губернії. Разом з Є. Богословським, який виступив у якості піаніста-соліста, концертмейстера та лекторамузикознавця, у концертах брали участь викладачі та студенти Чернігівського музичного училища. У 1923 р. Є. Богословський представив слухачам регіону цикл фортепіанних концертів під назвою «Історія фортепіанної літератури», де виступив як лектор і соліст разом з учнями свого фортепіанного класу [16, 115].

Останньою лекцією-концертом, що підготував Є. Богословський, стала програма з нагоди п'ятнадцятих роковин М. Лисенка, представлена у Чернігові 1927 р. Оскільки відомостей про концертну частину програми не вдалося відшукати, наведемо фрагменти рукопису лекції, прочитаної Є. Богословським.

Аналізуючи витоки творчості М. Лисенка, Є. Богословський відзначав, що в її основі - «народна українська пісня: він величний, коли пише у її дусі; коли він відходить від неї або недостатньо у неї вникає, він ніби відмовляється і від самого себе» [9, 34]. Є. Богословський стверджує, що Лисенку вдалося на ґрунті народнопісенних джерел створити високохудожні твори завдяки тому, що він «у технічному відношенні став поряд з композиторами Заходу, сприйнявши все технічне багатство цього мистецтва, вникнув у особливості укладу народної української пісні й поклав її в основу нової музики. У кращих своїх витворах Лисенко досяг того й іншого і тому справедливо посів місце засновника української школи» [9, 31]. На завершення своєї лекції Є. Богословський пропонує аудиторії послухати «невеличку частину з цієї скарбниці й зайвий раз пережити завдяки Лисенкові ряд настроїв, характерних для народної психології: ви почуєте, як в мелодіях то сентиментальних, повних глибокого почуття, то вибагливих, кокетливих, лукавих, глузливих відбивається справжній характер українки; як в замріяних мелодіях історичних пісень відображаються роздуми українського народу над його долею, як в широких, безкраїх, як українські степи, мелодіях, повних звитяги і самовідданої рішучості, виступають риси козацтва; перед вами постануть яскраві картини українського життя - в художніх музичних образах самого народу, підслуханих і оброблених його талановитим сином» [9, 33-34]. Варто наголосити, що Євген Васильович став одним з перших музикознавців (поряд с Ф. Колессою, Д. Ревуцьким, М. Грінченком), що дав об'єктивну і фахову оцінку постаті М. Лисенка та його творчості.

Активна виконавська діяльність висунула Є. Богословського на авансцену культурного життя Чернігівщини. Митець обіймав керівні посади у музичному училищі та Чернігівському губернському відділі народної освіти, займався викладацькою та науковою роботою (створив ряд музикознавчих робіт, присвячених творчості українських композиторів). Але з початком 1930-х рр. за об'єктивних (початок сталінського терору в Україні) та суб'єктивних (стрімко погіршувався стан здоров'я) причин Є. Богословський поступово припиняє концертну діяльність, а з закриттям Чернігівського музичного училища у 1935 р. - завершується його педагогічна робота. Від фізичної ліквідації (багато викладачів музичного училища було репресовано) Є. Богословського врятували листи від провідних діячів музичної культури, які було надіслано Євгену Васильовичу у червні 1934 р. та лютому 1935 р. Це були офіційні листи-характеристики мистецької діяльності Є. Богословського, що мали стати підґрунтям для призначення йому персональної пенсії. Підписані видатними діячами музичної культури (О. Гольденвейзер, К. Ігумнов, Г. Нейгауз, М. Іполітовим-Іванов та ін.), ці листи засвідчили непересічний внесок Є. Богословського у вітчизняне культуротворення [5].

Висновки

Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок про значний культуротворчий потенціал виконавської діяльності Є. Богословського. Завдяки співпраці з Керзінським гуртком і «Будинком Пісні», що тривала протягом 1898 - 1916 рр., митець брав участь у реалізації двох напрямків музичного просвітництва: змістовний (наповнення концертів вітчизняним музичним матеріалом у діяльності гуртка Керзіних, надання композиторам можливості виходу на широку аудиторію, залучення до концертування виконавців, багато хто з яких, набувши виконавського досвіду, стали визначними діячами музичної культури) та формотворчий (оновлення форм концертної роботи у діяльності «Будинку Пісні» шляхом формування концертних програм на основі кращих зразків світової камерновокальної творчості, проведенні монографічних концертів, виконанні великих вокальних циклів у повному обсязі, введенні наукового компоненту). Співпраця з «Будинком Пісні» була важливою не тільки для розвитку виконавської майстерності Є. Богословського як піаніста, але й як організатора музичного життя. Перебуваючи в контакті з П. д'Альгеймом, який, кажучи сучасною мовою, виконував функції продюсера М. Оленіної-д'Альгейм, а за влучним висловом А. Бєлого, «створював їй жест, інтонацію, силу» [8, 428], Є. Богословський мав перед собою яскравий приклад організації роботи з аудиторією. З успіхом виступаючи як піаніст-лектор у Москві, Києві, Харкові, Самарі, Миколаєві, Рязані, Катеринославі, Кисловодську, митець враховував досвід, набутий за час співпраці з «Будинком Пісні». Ряд наукових робіт Євгена Васильовича, які висунули його на передній край вітчизняної музичної науки початку ХХ ст. [6], стали продовженням його лекцій, написаних для виступів на зібраннях «Будинку Пісні».

Важливим чинником культуротворення, особливо на Чернігівщині, де Є. Богословський з 1896 р. виконував функції безумовного лідера музичного життя, стало створення митцем лекційконцертів просвітницького спрямування. Завдяки участі у імпрезах Є. Богословського чернігівські музиканти отримували своєрідний мистецький вишкіл: виступи поруч зі столичними артистами формували взірець тієї якості виконання, до якої треба було прагнути. Дані фактори позначилися на професіоналізації музичної культури регіону шляхом відкриття у Чернігові музичних класів, музичного училища, пожвавлення концертної роботи, підвищення її якості. Культуротворча функція діяльності Є. Богословського на Чернігівщині після 1919 р. реалізовувалася шляхом проведення лекцій-концертів, підготовки кваліфікованих кадрів у музичному училищі, здійсненні музикознавчих досліджень творчості українських композиторів з оприлюдненням результатів у вигляді доповідей тощо. Значний культуротворчий потенціал, закладений Є. Богословським на Чернігівщині напередодні Другої світової війни, обумовив швидке відродження музичного життя регіону у повоєнні роки завдяки діяльності його учнів та послідовників.

Перспективи подальших досліджень поставленої проблеми вбачаємо у вивченні діяльності учнів та послідовників Є. Богословського, розшуку та впорядкуванні його музикознавчих праць, дослідженні впливу музично-педагогічної діяльності митця на розвиток культурного простору Чернігівщини, реконструкції життєтворчості музиканта у соціокультурному просторі регіону часів Української Народної Республіки та радянського періоду.

Список використаних джерел і літератури

1. А. Г., 1896. Квартетные вечера. Черниговские губернские ведомости. 10 июня. С. 15.

2. Александрова, Е. И., б/д. Воспоминания о Е. В. Богословском. Машинопись с правкой автора / Державний архів Чернігівської області (ДАЧО). Фонд 2061 «Євген Васильович Богословський», Оп. 1. Од. зб. 35. 101 арк.

3. Афиша концерта «Кружка любителей русской музыки» 16 января 1911 г. / ДАЧО. Ф. 2061. Оп. 2. Од. зб. 173. 1 арк.

4. Бадалов О. Творча діяльність піаністів-педагогів Чернігівщини як чинник розвитку музичної культури регіону. Видатні постаті науки, культури і освіти України: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., Київ, 30-31 жовтня 2008 р. К.: ДАКККіМ. С. 193-195.

5. Бадалов О. Творча діяльність Є.В. Богословского у контексті розвитку музичної культури України та Росії кінця XIX - першої третини XX ст. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії i практики освіти: зб. наук. ст. ХНУМ імені І. П. Котляревського. Вип. 30 «Брати Рубінштейн. Історичні уроки та плоди просвіти» / ред.-упоряд. Л. В. Русакова. Харків. C. 300-308.

6. Бадалов О. Научно-организационная деятельность професора Е. Богословского в контексте развития российского и украинского музыковедения начала ХХ века. Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології: Матеріали Дев'ятої Міжн. наук.-творчої конф., Київ, 21 квітня 2016 р. / за заг. ред. К. І. Станіславської. К.: НАКККіМ. С. 41-42.

7. Барсова Л. Роль творческой личности в формировании художественной жизни эпохи (на примере жизни и творчества Н.А. Римского-Корсакова и его ближайшего окружения): автореф. дис.... д-ра культурологии: 24.00.01 - теория и история культуры (культурология) / Санкт-Петербургский государственный университет. 2007. 43 с.

8. Белый А. Начало века. Воспоминания в 3-х кн. Кн. 2 / Ред. кол.: В. Вацуро, Н. Гей, Г. Елизаветина и др.; Подгот. текста и коммент. А. Лаврова. М.: Художественная литература. 1990. 687 с.

9. Богословский Е.В. История музыки. Лекции. На украинском языке. Рукопись. Черновой автограф. 1930-е гг. / ДАЧО. Ф. 2061. Оп. 1. Од. зб. 14. 108 арк.

10. Глиэр Р. Пути музыканта / Илья Сац: Из записных книжек. Воспоминания современников. Москва: Сов. композитор. 1968. С. 96-103.

11. Извещение Музыкального комитета Черниговского губернского отдела народного образования / Известия Черниговского губернского исполнительного комитета Совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов. 1919. 14 июня. №112. С. 4.

12. Кияновська Л. б/д. Микола Колесса: композитор, диригент, педагог, діяч національної культури. Львів: б/в. 209 с. URL: https://docplayer.net/70726977 - Lyubov-kiyanovska-mikola-kolessa.html (дата звернення: 19.12.2021).

13. Коменда О.І. Універсальна творча особистість в українській музичній культурі: автореф. дис.... д-ра мистецтвознавства: 17.00.03 - теорія та історія культури (мистецтвознавство) / НМАУ ім. П.І. Чайковського. Київ. 2020. 35 с.

14. Кружок любителей русской музыки: 1896-1906., 1906. М.: Типография И.И. Пашкова. 188 с.

15. Крупеніна Л. Особистість митця як чинник розвитку культурного простору міста. Аркадія: мистецтвознавчий і культурологічний журнал. Херсон: Грінь Д. С. № 4 (41). 2014. С. 60-63.

16. Ляшенко Т.В. Музична діяльність громадсько-культурних товариств Чернігівщини в контексті української музичної культури першої третини ХХ ст.: дис.... канд. мистецтвознавства: 17.00.01 - теорія та історія культури (мистецтвознавство) / НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ. 2006. 197 с.

17. Письмо неустановленного корреспондента. 1910 г. / ДАЧО. Ф. 2061. Оп. 3. Од. зб. 375. 5 арк. Арк. 3.

18. Программа концерта «П.И. Чайковский» 30 августа 1903 г. в пользу Черниговской общественной библиотеки / ДАЧО. Ф. 2061. Оп. 2. Од. зб. 139. 1 арк.

19. Программы концертов с участием Е.В. Богословского. Фотокопии. 18991913 гг. / ДАЧО. Ф. 2061. Оп. 3. Од. зб. 39, 33 арк.

20. Ревуцький Л.М. Повне зібрання творів: В 11 т. / За заг. ред. Г. І. Майбороди. Т. 11. Літературна спадщина / Упор., вст. стаття і коментарі В. Д. Довженка. Київ: Музична Україна. 1988. 318 с.

References

1. A. G. (1896). Quartet evenings. Chemihiv Provincial Gazette. June 10. P. 15 [in Russian].

2. Alexandrova, E.I. (no/d). Memories about E. V. Bogoslovsky. Typescript with author's revisions. State Archives of Chemihiv Region. F. 2061 „Evgeny Vasilievich Bogoslovsky” (SAChR F. 2061). Inventory 1. Storage unit 35. 101 sheets [in Russian].

3. Poster of the concert „The Russian Music Lovers Circle” on January 16, 1911. RNMM. F. 203. Storage unit 173. 1 sheet [in Russian].

4. Badalov, O. (2008). Creative activity of pianists-teachers of Chernihiv region as a factor in the development of musical culture of the region. In: Outstanding figures of science, culture and education of Ukraine: Materials of the All-Ukrainian scientificpractical. conf., Kyiv, October 30-31, 2008. K.: DAKKKiM. Pp. 193-195 [in Ukrainian].

5. Badalov, O. (2010). Creative activity by E.V. Bogoslovsky in the context of the development of musical culture of Ukraine and Russia in the late 19th - first third of 20th centuries. In: Problems of interaction of art, pedagogy and theory and practice of education: science works collection of I. P. Kotlyarevsky Kharkiv National University. Issue 30 „The Rubinstein Brothers. Historical lessons and fruits of enlighte nment” / ed. L. V. Rusakova. Kharkiv. Pp. 300-308 [in Ukrainian].

6. Badalov, O. (2016). Scientific and organizational activities by Professor E. Bogoslovsky in the context of the development of Russian and Ukrainian musicology of the early 20th century. In: Cultural and artistic environment: creativity and technology: Materials of the 9th International Scientific and Creative Conference, Kyiv, April 21, 2016 / for the general ed. by K. I. Stanislavskaya. K.: NAKKKiM. Pp. 41-42 [in Russian].

7. Barsova, L. (2007). The role of creative personality in the formation of artistic life of the era (on the example of the life and work of N. A. Rimsky-Korsakov and his immediate environment): thesis dis.... Dr. of Cultural Studies: 24.00.01 - theory and history of culture (culturology). St. Petersburg State University. 43 p. [in Russian].

8. Belyi, A. (1990). The beginning of the century. Memories in 3 books. Book 2. Ed. col.: V. Vatsuro, N. Hey, G. Elizavetina and others; prepare text and comment. A. Lavrova. M.: Hudozhestvennaja literatura. 687 p. [in Russian].

9. Bogoslovsky, E.V. (1930). History of music. Lectures. In Ukrainian. Manuscript. Draft autograph. 1930's. SAChR F. 2061. Inventory 1. Storage unit 14. 108 sheets [in Ukrainian].

10. Glier, R. (1968). Ways of a musician / Ilya Sats: From notebooks. Memories of contemporaries. Moscow: Sovetskij kompozitor. Pp. 96-103 [in Russian].

11. Notice of the Music Committee of the Chernihiv Provincial Department of Public Education. In: Bulletin of the Chernihiv Provincial Executive Committee of the Council of Workers', Peasants' and Red Army Depu ties. 1919. 14 June. No 112. P. 4 [in Russian].

12. Kiyanovskaya, L. (no/d). Mykola Kolessa: composer, conductor, teacher, national cultural figure. Lviv: no/pub. 209 рр. URL: ht tps://docplayer.net/70726977-Lyubovkiyanovska-mikola-kolessa.html (access date: 19.12.2021) [in Ukrainian].

13. Komenda, O.I. (2020). Universal creative personality in the Ukrainian musical culture: thesis dis.... Dr. of Art History: 17.00.03 - theory and history of culture (art history) / Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine. Kyiv. 35 p. [in Ukrainian].

14. Russian Music Lovers Circle: 1896-1906 (1906). Moscow: Tipografija I.I. Pashkova. 188 p. [in Russian].

15. Krupenina, L. (2014). The artist's personality as a factor in the development of the cultural space of the city. In: Arcadia: Art and Cultural journal. Kherson: Khreen D. S. No 4 (41). Pp. 60-63 [in Ukrainian].

16. Lyashenko, T.V. (2006). Musical activity of public and cultural societies of Chernihiv region in the context of Ukrainian musical culture of the first third of the 20th century: Ph. D. dis.: 17.00.01 - theory and history of culture (art history) / Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine. Kyiv. 197 p. [in Ukrainian].

17. Letter from an unidentified correspondent. (1910). SAChR F. 2061. Storage unit 375. 5 sheets. Sheet 3 [in Russian].

18. Program of the concert „P.I. Tchaikovsky” August 30, 1903 in favor of the Chernihiv public library. SAChR F. 2061. Storage unit 139. 1 sheet [in Russian].

19. Programs of concerts with E. V. Bogoslovsky's participation. Photocopies. 18991913. SAChR F. 2061. Inventory 3. Storage unit 39, 33 sheets [in Russian].

20. Revutsky, L. M. (1988). Complete collection of works: In 11 volumes. For general. ed. G.I. Mayboroda. Vol. 11. Literary heritage / Compiler and comments by V.D. Dovzhenko. Kyiv: Mus. Ukraine. 318 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru