Резонанс хорової творчості Миколи Леонтовича у міжвоєнній Чехо-Словаччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Резонанс хорової творчості Миколи Леонтовича у міжвоєнній Чехо-Словаччині

Ганна Карась доктор мистецтвознавства, професор, заслужений працівник культури України, професор кафедри методики музичного виховання та диригування

Актуальність проблеми. Хорова спадщина видатного українського композитора Миколи Леонтовича (1877-1921), 145-річчя від дня народження котрого відзначаємо цього року, впродовж ХХ століття завоювала культурний простір багатьох країн, свідченням чого є перетворення його обробки «Щедрик» у світовий музичний бестселлер. Тож, актуальність дослідження зумовлена прагненням осмислити джерела цього явища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Висвітлення резонансу творчості Миколи Леонтовича у міжвоєнній Чехо-Словаччині частково висвітлено у монографіях Г Карась (Карась, 2012; Карась, 2022) та Т. Пересунько (Пересунько, 2019). Джерельною базою для узагальнень слугували спогади П. Щуров- ської-Россіневич, вперше опубліковані нами (Карась, 2022), а також спогади учасників її хорів Д. Петрівського (Петрівський, 1972) та І. Шох (Шох, 2006), нотні збірники із фондів Слов'янської бібліотеки Національної бібліотеки Чеської Республіки.

Мета дослідження - висвітлення резонансу хорової творчості Миколи Леонтовича у міжвоєнній Чехо-Словаччині як фактору збереження української національної ідентичності в умовах діаспори і пропагування української музичної культури в іносередовищі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Першим інтерпретатором хорових творів Миколи Леонтовича був Олександр Кошиць (1875-1944). Саме йому належить не тільки перше виконання обробки української народної пісні «Щедрик» в 1916 році хором університету св. Володимира в Києві, а й популяризація творчості композитора Українською Республіканською Капелою (далі - Капела), яка була створена за ініціативи Симона Петлюри на основі Закону про неї, затвердженого Директорією.

О. Кошиць писав, що вибори диригента Капели відбувалися в музичному відділі Міністерства освіти УНР за участю Я. Якименка (Степового), К. Стеценка, М. Леонтовича, С. ТТТиттт- ківського та О. Кошиця. Серед кандидатів на пост диригента було висунуто К. Стеценка, О. Приходька, М. Леонтовича і О. Кошиця. Всі кандидати, крім О. Кошиця, зняли свої кандидатури. В результаті голосування художнім керівником Капели було обрано О. Кошиця, помічником - П. Щуровську, професором співу Гр. Тучапського (Карась, 2022, с. 282).

Тож, М. Леонтович був особисто причетним до створення Капели, яка розпочала свій тріумфальний концертний хід Європою з весни 1919 року у молодій демократичній Чехо-Словаччині (далі - ЧСР).

У програмі концертів, які відбулися у Сметановій залі в Празі, 14 квітня 1919 року Капела виконує «Щедрик» і «Прялю», 15 квітня - кант про Почаївську Божу Матір «Ой зійшла зоря» і «Прялю», 17 квітня - «Щедрик».

Відомою, що в репертуарі Капели, окрім вище названих, були такі обробки М. Леонто- вича: «Ой, там за горою», «Коза», «Дударик», «Чого Івасю змарнів», «Ой у полі при дорозі, «Зайчик», «Ой, вийду я на улицю», «Мак», «Ой, з-за гори тай стовпом дим», «Женчичок- бренчичок», «За городом качки пливуть», «Ой, темная, тай невидная ніченька» (Українська пісня, 1929, c. 28). Загалом, це 15 творів.

Їхнє високопрофесійне виконання завоювало високу оцінку чеських музичних критиків та професорів Зденека Неєдли, Йозефа Гут- тера, Ярослава Кржічки, Владіміра Бальтасара (Українська пісня, 1929, с. 40-68).

У своїй науковій розвідці про Українську Республіканську Капелу і нашу народну пісню З. Неєдли писав, що у пісні «Ой пряду, пряду» М. Леонтович «.. .виявив такий сильний баладний характер, що підняв її прямо у трагічну атмосферу правдивої балади, надавши їй таким чином особливу, високу цінність. То є одна з найкращих (коли загалом не найкраща) з тих обробок народних пісень» (Nejedly, 1920, с. 41).

Характеризуючи «Щедрика», З. Неєдли підкреслює, що, «.завдяки такій мистецькій управі з простого мотиву виростає композиція, незміримої внутрішньої рухливости, і надзвичайно оригінальна своїми характеристиками» (Nejedly, 1920, с. 42).

Огляд творчості українських композиторів М. Лисенка. К. Стеценка, О. Кошиця і М. Леон- товича дали підстави З. Неєдли виснувати: «Українська хорова творчість пішла в цьому напрямку дуже далеко і осягнула дуже цінних наслідків: утворила свій власний характеристичний стиль аранжувань, звільнила і поглибила ведення поодиноких голосів, а також піднесла цей сорт хорової, композиції на високу ступінь правдивої вокальної поліфонії, затримавши разом з тим її народний характер» (Nejedly, 1920, с. 44). леонтович міжвоєнний словаччина хоровий

Субдиригентка і помічниця О. Кошиця в Українській Республіканській Капелі Плато- ніда Щуровська-Россіневич (1893-1973), залишившись в ЧСР в 1922 році, стає ключовою фігурою українського хорового процесу. Вона очолює хори Українського Високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Український академічний хор у Празі, хор українського клубу в Чорношицях. На основі матеріалів Архіву Чеської Республіки в Празі нами виявлено програми концертів цих колективів з 1922 до 1944 року, в яких звучали такі обробки М. Леонтовича: «Ой зійшла зоря» (кант про Почаївську Божу Матір), «Піють півні», «Дударик», «За городом качки пливуть», веснянка «Ой прийди, прийди» (з Волині), «Пряля», «Ой з-за гори кам'яної», «Ой там за горою», а також оригінальний твір «Льодолом» (Карась, 2022, с. 401-4100.

Як очільниця диригентського класу музично- педагогічного відділу в Українському Високому педагогічному інституті імені М. Драгоманова П. Щуровська-Россіневич вводить оригінальні твори та обробки народних пісень до навчального репертуару студентів. Інформацію про один із дипломних іспитів її класу знаходимо в газеті «Діло» від 14 липня 1929 року: «Дня 13. червня ц. р. в музичному відділі Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова в Празі відбувся дипльомний іспит абсольвентів з підвідділу диріґентського (кляса доц. Щуров- ської-Росиневич). Іспитувались р. р.: Ів. Копилів фуґа (для міш. хору) з концерту М. Березов- ського - «Не отвержи мене»; о. д-р Гр. Мельник міш. хор Леонтовича «Літні тони»; Ів. Рябів міш. хор Стеценка «Сійтеся квіти» та А. Яковенко міш. хор Леонтовича «Льодолом». Твори Леонтовича громадянству в більшости відомі. <...> Легкість дихання природи, гомін горлиць та коників у траві барвисто й чуло, з повним диріґентським тактом зумів представити слухачам в річі «Літні тони» о. д-р Мельник. <...> ... Іде весна гучна... Боротьба з зимою повільна, але неминуча... гори льоду, Дніпро реве... А. Яковенко рішучими мазками змалював ту боротьбу та лагідно окреслив «царство сонних». Його рухи й динамічна сторінка (що зафарбовані індивідуальною своєрідністю) говорять про вдале наслідування свого професора. З приємністю стверджуємо факт збільшення на нашому музичному полі культурних диріґентів-педагогів...» (Цит. за: Карась, 2022, с. 325).

Про П. Щуровську-Россіневич як дири- гентку хору Української Господарської Академії згадувала його учасниця Ірина Шох: «Ми, співаки, подивляли ту могутню, чудову силу, що мала в собі Платоніда Іванівна. Вона досконало знала кожну композицію напам'ять і рідко зверталася до нот, хіба що міняла щось. Кожна фраза була нею обдумана до тонких нюансів. Яку вмілість треба було мати, щоб спонукати хор зробити у «Почаївській» Леонтовича слізне, благальне, розпучливе - «рятуй, рятуй, Божая Матір, манастир за-а-а-гибає», - трагедія обложених людей в манастирі мала бути трагедією слухачів. Це її відчуття, що голос має передати, нас заворожувало й ми цілковито піддавалися її бажанню. Наше розуміння української пісні ставало багато глибше» (Шох, 2006, с.142).

Апофеозом мистецької праці об'єднаного хору Української Господарської Академії в Подє- брадах і Українського Високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова під керівництвом П. Щуровської-Россіневич був виступ 28 квітня 1928 року на фестивалі слов'янських хорів у Празі, який був приурочений десятиліттю утворення Чехо-Словацької Республіки. Помічник диригентки Данило Петрівський згадував: «На естраді 139-тичленний мішаний український хор з жінкою диригентом. Вже в першій речі «Сон» К. Стеценка чується певність себе, захоплення самих співаків, тонкість нюансів; зацікавлення слухачі щедро реагують оплесками. Далі імпозантно-сильний «1905-й рік», найтяжча річ репертуару йде з повним успіхом. А далі «Ой, зійшла зоря вечеровая» М. Лентовича з солістом басом Миколою Само- йловичем; спокійний, без жадної, непотрібної драматизації, епічний спів, я ліпшого виконавця не чув; а величезний хор у руках дириґентки - слухняний інструмент. <.. .> Повний захоплений тріумф українського хору і його дириґентки» (Петрівський, 1972, с. 115).

На Фестивалі чехословацьких хорів (21 квітня - 1 травня 1934 року) у Празі український хор під проводом П. Щуровської-Рос- сіневич серед інших творів виконував «Прялю» М. Леонтовича, про що рецензент із часопису «Український тиждень» писав: «Найліпше було «Ой пряду». Річ ця вже само собою стоїть на високо-артистичнім рівні. Вміле переведення градації від першої до третьої строфи, від ніжного п'яна до грубого (такого як власне було треба) форте й миле закінчення віддало знаменито зміст твору» (Цит. за: Карась, 2022, с. 189).

П. Щуровська-Россіневич використовувала сучасні ЗМІ, зокрема, радіо, для популяризації української хорової музики. Так, 30 травня 1935 року у Празькій радіостанції вона після реферату чеського професора Я. Кржічки із українським хором виконала шість українських народних пісень, у т. ч. М. Леонтовича «Ой черчику - та голубчику»: «Хор, хоч складом невеликий, звучав в радіо прегарно: повно і вирівняно, а факт, що хором диригувала п. Щуровська, вже сам говорить про те, що інтерпретація пісень була бездоганна. Що хор співав дійсно добре свідчить найкраще те, що радіостанція в Празі запросила цей хор на два дальші виступи, які відбудуться вже в найближчому часі» (Цит. за: Карась, 2022, с. 292).

Хор «Бандурист» з Ужгорода під керівництвом П. Щуровської-Россіневич у концерті 1 травня 1938 року виконував обробку М. Леон- товича «Отамане, батьку наш» (Цит. за: Карась, 2022, с. 191).

Український мішаний хор під її управою у концерті веснянок 15 травня 1943 року у Празі виконував твори М. Леонтовича, про що писала газета «Краківські вісті» (Цит. за: Карась, 2022, с. 192). Газета «Український вісник» з Берліна писала, що були виконані твори М. Леон- товича «Ой, ходить царенко», «При долині мак» та «Ой черчику»: «Енергійним, технічно досконалим (зрозумілим кожному співакові) жестом провела проф. П. Щуровська-Россіневич веснянки чистим шляхетним звуком та з повним розумінням стилю української народньої пісні. На цей раз і басова партія (останніми часами заслаба) звучала повно - давала необхідний ґрунт звуково-вирівнянному хорові. Заслугою дириґентки веснянки зазвучали у всій своїй барвистій свіжості й красі. Численне громадянство бурхливим проявом свого задоволення виразно заманіфестувало своє бажанпя частіше бачити проф. Щуровську-Россіневич на кон- цертовім подію» (Цит. за: Карась, 2022, с. 295).

Цей же хор 8 січня 1944 року у концерті колядок і щедрівок теж виконує твори М. Леонтовича, про що повідомляла газета «Український вісник» з Берліна (Цит. за: Карась, 2022, с. 193-194).

У своїх спогадах мисткиня пізніше напише: «Було б не зле і для наших майстрів музичного мистецтва не тільки вслуховуватися в своєрідну гармонізацію пісень, що створює і співає наш народ, та записувати їх фонографом «на вічні часи», але й використовувати таке характерне народне мистецтво в своїх оригінальних творах та аранжировках, як це робили наші провідні майстри - Лисенко, Кошиць, Леонтович та ін.» (Карась, 2022, с. 65).

Серед інших українських диригентів, які працювали у міжвоєнний період у Чехо-Словаччині, згадуємо Захара Сердюка - колишнього керівника табірного хору в Йозефові, студента Чеської політехніки у Празі і, ймовірно, Празької консерваторії. Він - один з перших керівників хору Української Господарської Академії (1923- 1924). Випускник цієї академії, інженер-лісівник Микола Гадзяцький писав, що «... у 1923 р. на репрезентаційній вечірці УГА в «Заложні» був дириґентом хору п. Сердюк з Праги, а сопранові й альові партії співали чешки, м'яко вимовляючи в музиці Леонтовича: «Ой, скльоню я гольовоньку на білюю постільоньку» (Цит. за: Карась, 2022, с. 240). Тобто, цей спогад є свідченням виконання обробки українського композитора чеськими виконавицями.

В цей час надруковано «Збірник українських пісень з репертуару хору Української Господарської Акадємії в Ч. С. Р» (Збірник, 1923), упорядником якого був З. Сердюк. Поряд із творами інших українських композиторів тут розміщено 9 творів в обробці М. Леонтовича: «Отамане, батьку наш», «Ой горе тій чайці», «Ішов козак без ліс», «За городом качки пливуть», «За річкою, за Дунаєм, «Над річкою бережком», «Ой зійшла зоря», «Мала мати одну дочку», «Ой пряду, пряду» (Збірник, 1923). Привертає увагу транслітерація українського тексту, що свідчить про участь чеських виконавців у цьому колективі.

Висока майстерність Української Республіканської Капели під проводом О. Кошиця, концерти українських колядок і щедрівок під проводом П. Щуровської-Россіневич зумовили зацікавлення нашою піснею чеських диригентів. У 1930-х роках «.чеський дири- ґент А. Беднарж зі своїм чеським хором дав у Празі першу спробу такого співу, вкладаючи у програму свого концерту такі українські пісні як «Дума про Почаївську Божу Матір» та «Ой пряду, пряду» (М. Леонтовича)» (Цит. за: Карась, 2022, с. 271). 5 січня 1931 року концерт українських і чеських колядок був першою спробою співу українського хору під проводом чеського дириґента Яна Ступки. До програми входили композиції К. Стеценка, В. Ступницького та М. Леонтовича («Зайчику», «Щедрик»). І хоч критик газети «Діло» наза- гал відізвався не дуже прихильно про виконавський рівень чеського диригента, однак про виконання «Щедрика» М. Леонтовича написав з похвалою: «Оригінальне, чисто художнє розуміння цілої композиції цієї пісні і по мистецьки переведена ґрадація голосів, заслуговують на повне признання, а рівночасно дозволяють сподіватися, що і чеська творчість на полі нашого хорового мистецтва може дійти до небуденних успіхів» (Цит. за: Карась, 2022, с. 273).

У 1930-х роках П. Щуровської-Россіневич працює диригенткою і педагогом на Закарпатті, яке на той час входило до складу ЧСР В 1934-- 1936 роках вона працює вчителькою співу в нижчих класах ужгородської гімназії. Саме ця діяльність зумовила підготовку нею збірника пісень для триголосого хору і шкільних потреб.

Збірка хорових творів для триголосних шкільних хорів під її упорядкуванням, що з'явилася в Ужгороді в 1936 році відкриває серію посібників українського зарубіжжя (Щуровська-Россіневич, 1936) Проблема репертуару для хорових колективів, особливо дитячих та молодіжних, завжди була актуальною, а в умовах еміграції особливо гострою. Обираючи матеріалом збірки обробки українських народних пісень, автор вважала, що саме за допомогою них «.у першу чергу мусимо виховувати нашу молодь», оскільки народна пісня може служити «.якнайкращим та найбільш доступним матеріялом для студій у школі; по-друге: народня пісня в своїй мелодичний структурі, у своїй простоті будови музичних мотивів, як рівнож у своїй нескладній гармонізації надається у високім ступеню до педагогічних поступів при навчанню співу у школах» (Щуровська-Россіневич, 1936, с. 1). Упорядниця представляє для ознайомлення молоді народні пісні в опрацюваннях провідних українських композиторів М. Лисенка, М. Леонто- вича, Я. Степового, О. Кошиця, К. Стеценка, Ф. Колесси, П. Козицького. Серед них і три обробки М. Леонтовича - «Ой ти знав», «Чого соловей», «Ой у полі криниченка».

Збірка складається із трьох розділів: народні пісні, колядки і щедрівки, веснянки та гаївки. Основними джерелами, які використала П. Щуровська-Россіневич, були: «Шкільний збірник» К. Стеценка, «10 шкільних хорів» П. Козицького та «Українські народні пісні в триголосому укладі на жіночий хор» Ф. Колесси. «Вибраний репертуар передбачав копітку роботу хормейстера над школенням вокально-хорових навичок, розвитком музичної грамотності хористів. Диригентка свідомо не вважала за потрібне укладати матеріал на засадах педагогічного принципу - поступу від легшого до складнішого. Вона обрала інший принцип - підбір репертуару за прізвищами композиторів, щоб підкреслити їх індивідуальність в жанрі обробки народної пісні. Окремі твори подані у спрощеному опрацюванні К. Стеценка, або самої П. Щуровської-Россіневич. У передмові упорядниця як педагог звертає увагу вчителів на охорону дитячого голосу учнів, особливо хлопчиків у післямутаційний період, а тому пропонує найбільш доцільним залишати всіх учнів у середніх позиціях баритонового діапазону. Для цього автор подає не тільки однорідне, але і мішане триголосся» (Карась, 2022, с. 42).

Невеликий співанник веснянок «Ой, див, Ладо» упорядкував і видав у Празі в 1941 році О. Гайдай (Ой, див, Ладо, 1941). Тут вміщено 6 творів для жіночого і чотири - для мішаного складу хору. Серед останніх - два твори в обробці М. Леонтовича - «Ой ходить царенко» та «Женчичок-бренчичок».

Висновки

Завдяки творчій діяльності Української Республіканської Капели під керівництвом О. Кошиця, чисельних хорів під проводом П. Щуровської-Россіневич та інших українських диригентів хорові твори Миколи Леонтовича популяризувалися в ЧСР в концертах, фестивалях та радіопрограмах. Наукове висвітлення та фахову критику творчість українського композитора завоювала у провідних чеських науковців, зокрема професора Зденека Неєдли. Нотні хорові збірники для мішаних та учнівських хорів, чільне місце в яких займали твори М. Леонтовича і видавалася українською діаспорою в цей час, слугували основою для педагогічної діяльності педагогів-музикантів.

Література

1. Збірник українських пісень з репертуару хору Української Господарської Акадємії в Ч. С. Р [Ноти]. Зошит І. Подебради: [ ], 1923 (Vancura B., Podebrady). 47 с.: іл. Обкл. парал. чеськ.

2. Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття: монографія. Івано- Франківськ: Тіповіт, 2012. 1164 с.

3. Карась Г. Платонида Щуровська-Россіневич - перша українська професійна хорова диригентка: монографія. Івано-Франківськ: Фоліант, 2022. 428 с.

4. Ой, див, Ладо: співанник веснянок / упоряд. [та передмову напис.] О. Гайдай. Прага: Секція митців, письменників та журналістів УНО, 1941. 13 с.: ноти.

5. Пересунько Т. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «руського мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919-1924). Київ, 2019. 312 с.

6. Петрівський Д. Хор Української Господарської Академії в Чехо-Словаччині. Українська Господарська Академія в Ч.С.Р., Подєбради, 1922-1935 і Український Технічно-Господарський Інститут, Подєбради ; Реґенсбург; Мюнхен, 1932-1972: В 50-ліття заснування УГА і 40-ліття УТГІ. Ню Йорк: Видання Абсольвентів Української Господарської Академії і Українського Технічно-Господарського Інституту, 1972. С. 110-116. [Українська Висока Політехнічна школа на чужині. Том ІІІ].

7. Українська пісня за кордоном: Світова концертова подорож Українського Національного Хору під проводом Олександра А. Кошиця (голос закордонної музичної критики). Париж: Українське Музичне Товариство ім. О. А. Кошиця в Парижі, 1929. 397 с.

8. Шох І. Платоніда Іванівна Щуровська-Россіневич. Олександер Кошиць: зб. статей, спогадів і матеріалів до 130-річного ювілею з дня народження геніального диригента і композитора: довід. вид. / Є. М. Паранюк. Івано- Франківськ: ПП Супрун, 2006. С. 141-150.

9. Щуровська-Россіневич П. І. 21 народня пісня. В 3-голосому укладі для шкільних хорів. Ужгород: «Книга», 1936. 24 с.

10. Nejedly Z. Ukrajinska republikanska kapela. Nakladem Ukrajinskeho vydavatelskeho druzstva “Cas” Kyjev - Praha ; Knihtiskarna “Politiky” v Praze, [1920]. 67 s.

11. UKRAJINSKY REPUBLIKANSKY PEVECKY SBOR. PRAHA. KONCERTY [Програма]. 1919. 22 с.

References

1. Zbirnyk ukrainskykh pisen z repertuaru khoru Ukrainskoi Hospodarskoi Akadiemii v Ch. S. R (1923) [A collection of Ukrainian songs from the repertoire of the choir of the Ukrainian Economic Academy in Ch.S.R.] [Noty]. Zoshyt I. Podebrady. (Vancura B., Podebrady) [in Ukrainian].

2. Karas, H. (2012). Muzychna kultura ukrainskoi diaspory u svitovomu chasoprostori ХХ stolittia [Musical culture of the Ukrainian diaspora in the global time-space of the 20th century]: monohrafiia. Ivano-Frankivsk: Tipovit [in Ukrainian].

3. Karas, H. (2022). Platonyda Shchurovska-Rossinevych - persha ukrainska profesiina khorova dyryhentka [Platonida Shchurovska-Rossinevych is the first Ukrainian professional choral conductor]: monohrafiia. Ivano-Frankivsk: Foliant [in Ukrainian].

4. Oi, dyv, Lado (1941). [Oh, look, Lado]: spivannyk vesnianok / uporiad. [ta peredmovu napys.] O. Haidai. Praha: Sektsiia myttsiv, pysmennykiv ta zhumalistiv UNO [in Ukrainian].

5. Peresunko, T. (2019). Kulturna dyplomatiia Symona Petliury: «Shchedryk» proty «ruskoho myra». Misiia Kapely Oleksandra Koshytsia (1919-1924) [Simon Petliura's cultural diplomacy: «Schedryk» against «Russian peace». Mission of Oleksandr Koshyts Chapel (1919-1924)]. Kyiv [in Ukrainian].

6. Petrivskyi, D. (1972). Khor Ukrainskoi Hospodarskoi Akademii v Chekho-Slovachchyni [Choir of the Ukrainian Academy of Economics in Czechoslovakia]. Ukrainska Hospodarska Akademiia v Ch.S.R., Podiebrady, 1922-1935 i Ukrainskyi Tekhnichno-Hospodarskyi Instytut, Podiebrady; Regensburh; Miunkhen, 1932-1972: V50-littia zasnuvannia UHA i 40-littia UTHI [Ukrainian Academy of Economics in the Ch.S.R., Podebrady, 1922-1935 and Ukrainian Technical and Economic Institute, Podebrady; Regensburg; Munich, 1932-1972: On the 50th anniversary of the founding of UGA and the 40th anniversary of UTGI]. Niu York: Vydannia Absolventiv Ukrainskoi Hospodarskoi Akademii i Ukrainskoho Tekhnichno-Hospodarskoho Instytutu, 110-116. [Ukrainska Vysoka Politekhnichna shkola na chuzhyni. Tom III]. [in Ukrainian].

7. Ukrainska pisnia za kordonom: Svitova kontsertova podorozh Ukrainskoho Natsionalnoho Khoru pid provodom Oleksandra A. Koshytsia (holos zakordonnoi muzychnoi krytyky) (1929І [Ukrainian Song Abroad: The World Concert Tour of the Ukrainian National Choir conducted by Oleksandr A. Koshyts (voice of foreign music critics)]. Paryzh: Ukrainske Muzychne Tovarystvo im. O. A. Koshytsia v Paiyzhi. [in Ukrainian].

8. Shokh, I. (2006). Platonida Ivanivna Shchurovska-Rossinevych [Platonida Ivanivna Shchurovska-Rossinevich]. Oleksander Koshyts [Alexander Koshyts]: zb. statei, spohadiv i materialiv do 130-richnoho yuvileiu z dnia narodzhennia henialnoho dyrygenta i kompozytora: dovid. vyd. / Ye. M. Paraniuk. Ivano-Frankivsk: PP Suprun, 141-150 [in Ukrainian].

9. Shchurovska-Rossinevych, P. I. (1936). 21 narodnia pisnia. V 3-holosomu ukladi dlia shkilnykh khoriv [21 folk songs. In 3-voice arrangement for school choirs]. Uzhhorod: «Knyha» [in Ukrainian].

10. Nejedly, Z. (1920). Ukrajinska republikanska kapela. Nakladem Ukrajinskeho vydavatelskeho druzstva «Cas» Kyjev - Praha ; Knihtiskarna «Politiky» v Praze [In Czech].

11. UKRAJINSKY REPUBLIKANSKY PEVECKY SBOR. PRAHA. KONCERTY (1919) [Prohrama] [In Czech].

Размещено на Allbest.ru