Теоретичні засади оптимізації процесу підготовки акордеоністів-виконавців у закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра інструментального виконавства

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Теоретичні засади оптимізації процесу підготовки акордеоністів-виконавців у закладах вищої освіти

Семко Людмила Василівна, аспірант

Радзівіл Тетяна Анатоліївна, кандидат педагогічних наук

Анотація

Суттєві зміни у політичному, соціально-економічному і культурному житті України зумовили перегляд пріоритетів освітньої політики. Наразі українське суспільство потребує високопрофесійних кадрів у всіх сферах життєдіяльності, зокрема, у галузі культури і мистецтва, яка сприяє збереженню і примноженню матеріального і духовного надбання українського народу як основи національної культури і національної ідентичності українців. Професійна діяльність акордеоністів-виконавців сприяє естетичному вихованню дітей і юнацтва, уможливлює організацію відпочинку і дозвілля громадян, спрямована на розвиток їх духовної культури, пропагування української національної культури за кордоном та світової культурної спадщини в Україні.

У статті порушено проблему оптимізації процесу підготовки акордеоністів-виконавців у закладах вищої освіти, що набуває ще більшої актуальності в умовах дистанційного навчання, яке спричинене пандемією і воєнним станом і упроваджується в Україні останніх два роки. Авторами зазначено й обґрунтовано фактори, що мають суттєвий вплив на оптимізацію процесу підготовки акордеоністів-виконавців та її якісний результат. Визначено роль психолого-педагогічної компетентності викладача-інструменталіста і творчий характер його педагогічної діяльності. Висвітлено важливість врахування особливостей контингенту здобувачів освіти у контексті формування стратегії освітнього процесу підготовки акордеоністів-виконавців. Розглянуто важливі аспекти розвитку музичного мислення здобувачів-акордеоністів, зокрема, окреслено етапи роботи над інтонацією; розкрито сутність завдань, що сприяють оволодінню жанрових особливостей музичних творів; зазначено й детально обґрунтовано етапи роботи з музичними творами; запропоновано і схарактеризовано основні етапи роботи, які уможливлюють якісне опанування поняття «стиль».

Ключові слова: оптимізація процесу підготовки акордеоністів-виконавців, здобувач-акордеоніст, викладач-інструменталіст, розвиток музичного мислення, інтонація, жанрові особливості музичних творів, музичний стиль, індивідуальний стиль композитора.

Semko Liudmyla Vasylivna Graduate student, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical Universitycity, Uman

Radzivil Tetiana Anatoliivna Сandidate of Pedagogical Sciences, Head of the Department of Instrumental Performance, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical Universitycity, Uman

THEORETICAL PRINCIPLES OF OPTIMIZATION OF THE TRAINING PROCESS OF ACCORDIONISTS-PERFORMERS IN INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION

Abstract

Significant changes in the political, socio-economic and cultural life of Ukraine led to a review of educational policy priorities. Currently, Ukrainian society needs highly professional personnel in all spheres of life, in particular, in the field of culture and art, which contributes to the preservation and multiplication of the material and spiritual heritage of the Ukrainian people as the basis of national culture and national identity of Ukrainians. The professional activity of accordionists-performers contributes to the aesthetic education of children and youth, provides the organization of recreation and leisure for citizens, is aimed at the development of their spiritual culture, the promotion of Ukrainian national culture abroad and world cultural heritage in Ukraine. The article raises the problem of optimizing the process of training accordionists in higher education institutions, which is becoming even more relevant in the conditions of distance learning, which is caused by the pandemic and martial law and has been implemented in Ukraine for the past two years. The authors have substantiated the factors that have a significant impact on the optimization of the process of training accordionists-performers and its quality result. The role of the instrumental teacher's psychological and pedagogical competence and the creative nature of his pedagogical activity are determined. The importance of taking into account the peculiarities of the contingent of education seekers in the context of forming a strategy for the educational process of training accordionists-performers is highlighted. Considered important aspects of the development of musical thinking of accordionists, in particular, the stages of work on intonation are outlined; the essence of tasks contributing to the mastery of genre features of musical works is revealed; stages of working with musical works are defined and substantiated in detail; we offer and characterize the main stages of work, which enable the qualitative mastery of the concept of "style".

Keywords: optimization of the process of training accordionist performers, accordionist recruiter, instrumentalist teacher, development of musical thinking, intonation, genre features of musical works, musical style, composer's individual style.

Вступ

Постановка проблеми. Швидкий розвиток українського суспільства, надання пріоритетності інформаційним і комп'ютерним технологіям передбачають реформування системи української освіти в усіх її галузях. Культура і мистецтво не є винятком, адже від ефективної професійної діяльності її фахівців залежить збереження і примноження культурного надбання українського народу та пропагування досягнень української національної культури за кордоном, рівень естетичного виховання дітей і молоді та духовної культури української нації, організація відпочинку і дозвілля громадян. Підготовка акордеоністів-виконавців у закладах вищої освіти спрямована на забезпечення держави високопрофесійними кадрами, які формують українську національну ідентичність. Адже, саме завдяки мистецтву відбувається захист і збагачення національної культурної спадщини, створюються умови для розвитку творчих здібностей талановитої молоді і її самореалізації, здійснюється естетичне виховання громадян.

Важливою ланкою у підготовці мистецько-професійних кадрів є підготовка акордеоністів-виконавців, головною метою діяльності яких є вплив на слухачів мовою музичного інструмента через втілення художніх образів музичних творів. Акордеон вважається народним інструментом, тобто близьким кожній людині, тому підготовка таких фахівців є дуже важливою в умовах вищої музично-педагогічної освіти.

Проблема навчання музично-виконавській майстерності у закладах вищої освіти існує давно і до цього часу далека від вирішення. Точки зору дослідників часто є протилежними та охоплюють різні види діяльності інструменталістів, зокрема, удосконалення інструментально-виконавської майстерності, музично-теоретичну підготовку, диригентську діяльність, цілеспрямоване удосконалення загальних та фахових компетентностей тощо. Зрозуміло, що вказані види діяльності взаємозалежні та взаємодоповнюючі, однак, передбачають різні концептуальні позиції, підходи та пріоритети.

Проблема оптимізації процесу підготовки майбутніх акордеоністів- виконавців в умовах вищої музично-педагогічної освіти ще не була предметом цілісного дослідження, тож є актуальною і потребує детального розгляду, зокрема, у сучасних умовах дистанційного і змішаного режимів навчання, спричинені пандемією та умовами воєнного стану в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз досліджень провідних вітчизняних науковців свідчить, що вдосконалення освітнього процесу у закладах вищої освіти висвітлено у працях В. Максименка [7], О. Отич [9], Т. Пляченко [10], особливості вітчизняного музично-естетичного виховання дітей і молоді вивчав О. Михайличенко [8], історія, теорія і практика музичної педагогіки зарубіжжя була предметом розгляду І. Сташевської [12], питання удосконалення музично-виконавської підготовки в умовах початкової музичної освіти досліджувала С. Ліпська [6], різні аспекти професійної підготовки баяністів-акордеоністів висвітлено у працях Ю. Бая [1, 2], А. Берези [3], А. Гончарова [4], М. Давидова [5], А. Семешка [11], А. Сташевського [13], А. Черноіваненко [14], Д. Юника [15] та інших. Зокрема, великим внеском у музикознавчу теорію виконавського мистецтва баяністів-акордеоністів є фундаментальні дослідження Ю. Бая, результати яких висвітлено у монографії «Психомоторика художньо-віртуозної побіжності баяніста (акордеоніста)», що детально обґрунтовує науково- теоретичні узагальнення «передової музично-педагогічної практики і виконавського досвіду успішних виконавців з художньо-віртуозної гри на клавішних музичних інструментах» [1, с. 2]. Науковець висвітлює теоретичні основи процесу формування найвищого рівня виконавської майстерності інструменталіста (клавішника) відповідно до методики «системного й цілісного (холістичного) аналізу художньо-віртуозних побіжних та допоміжних дій. У підсумку автор представляє обґрунтовану систему умов, станів, дій та механізмів забезпечення художньо-віртуозної побіжності, причому як у психомоторному аспекті, так і художньо-колористично- декорувальному. Останнє втілюється у виформуваних проміжних алгоритмах пріоритетних художніх манер (прийомів) побіжної гри та динаміко- колоритних манер (рухових способів) віртуозного виконання» [1, с. 2]. Не менш важливою поглибленою науковою розробкою у контексті музично-виконавського мистецтва є дослідження Ю. Бая [2] художніх і утилітарних (прикладних) переживань у музично-виконавській діяльності, результати якого висвітлені у монографії автора, що уміщує: точне позначення, розкриття сутності і класифікації форм вищезазначених переживань і їх кореляції, взаємодії і гармонізації у музично-виконавському процесі, детальне трактування категорій полімодальності і системно-структурного тонусу музично-виконавської діяльності.

Разом із тим, сучасні тенденції розвитку музичної освіти дають підстави стверджувати про необхідність поглибленого вивчення теоретичних і практичних аспектів, які раціонально впливають на якість процесу підготовки майбутніх акордеоністів-виконавців.

Метою статті є дослідження теоретичних засад оптимізації процесу підготовки майбутніх акордеоністів-виконавців у закладах вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

оптимізація підготовка акордеоніст виконавець

Швидкий розвиток суспільства, його інтенсивна інформатизація і комп'ютеризація вимагають оптимізації освітнього процесу здобувачів, зокрема, акордеоністів-виконавців у закладах вищої освіти.

У своєму дослідженні В. Максименко стверджує, що «оптимізація навчання - це одержання найкращих результатів учіння учнів у певних педагогічних умовах з точки зору системи певних критеріїв» [7, с. 37]. Відповідно до результатів наукової розвідки В. Максименка [7] можна виокремити педагогічні умови (фактори), які впливають на оптимізацію процесу підготовки акордеоністів-виконавців у закладах вищої музично-педагогічної освіти:

- досконалість змісту освіти (науковість і доступність, логічна послідовність, діалектична єдність, спрямованість на інтелектуально-художній розвиток здобувачів-акордеоністів, відповідність сучасним досягненням культури, техніки, науки тощо). Відповідно до Державного стандарту музичної освіти зазначене повинно бути закладено у навчальні програми, підручники, посібники;

- рівень професійного розвитку акордеоніста-виконавця на момент вступу до закладу вищої освіти (здатність до сприймання, осмислення та запам'ятовування навчального матеріалу, вміння використовувати музично-теоретичні і психолого-педагогічні знання в різних практичних ситуаціях на основі виконання логічних операцій);

- компетентність науково-педагогічного працівника закладу вищої освіти (рівень його виконавської і педагогічної майстерності, здатність до педагогічної творчості);

- матеріально-технічне забезпечення (наявність необхідних засобів навчання, зокрема, високоякісних музичних інструментів і технічних засобів навчання; наочності, підручників і посібників тощо та умови праці як викладача-інструменталіста, так і здобувачів-акордеоністів).

З психологічної точки зору оптимізація являє собою інтелектуально-вольовий акт прийняття та втілення найбільш раціонального педагогічного рішення. Вибір оптимального варіанту вимагає від педагога творчого мислення. Репродуктивний метод викладання передбачає використання готових варіантів вирішення педагогічної проблеми. Особливістю пошукового (у контексті музичної освіти - творчого) методу є наявність уміння аналізувати наявні варіанти вирішення завдань, обирати найкращі з них для кожної окремої педагогічної ситуації, вдосконалювати існуючі або розробляти нові методи з урахуванням визначених обставин.

Під час прийняття рішення викладач-інструменталіст відчуває напруження, інтенсивність якого залежить від ступеня розвитку самостійного мислення. Однак, навіть після вибору варіанту педагогічного розв'язання проблеми викладач продовжує сумніватися, адже реалізація визначеного методу багато в чому залежить і від здобувача освіти - акордеоніста. Відтак потрібно враховувати мобільність мислення, яка в ході педагогічного процесу забезпечує можливість вносити зміни та регулювати діяльність здобувачів освіти.

Таким чином, процес оптимізації освітнього процесу підготовки акордеоністів-виконавців потребує від педагога психолого-педагогічної компетентності і не має на увазі просте запам'ятовування того чи іншого алгоритму вирішення певних педагогічних проблем. Вказаний процес передбачає відмову від стандартного, шаблонного мислення у педагогічних рішеннях, тому вимагає від викладача-інструменталіста постійного особистісного саморозвитку і професійного самовдосконалення, творчого підходу до справи, при якому педагог відчуває радість від методичних знахідок.

Одним із варіантів оптимізації освітнього процесу підготовки акордеоністів-виконавців може слугувати спільна діяльність викладача-інструменталіста та здобувача, спрямована на максимально ефективний результат при мінімальних затратах часу і без перенавантаження учасників педагогічного процесу. Також не менш важливим є оптимальне планування, яке вимагає комплексного підходу до проектування проблем навчання і, безперечно, не допускає однобічності. Упродовж одного заняття педагог має вирішувати одночасно проблеми освіти, виховання й розвитку. Такий підхід до освітнього процесу підвищує його ефективність, не вимагаючи додаткового часу на вирішення кожного окремого компоненту системи навчально-виховних цілей.

Методологічну основу оптимізації можна охарактеризувати як єдність методології діяльності, діалектичного системно-діяльнісного підходу, теорії управління й навчальної організації праці, загальних закономірностей педагогічного процесу. Таким чином, новаторство у процесі оптимізації з'явилося під дією важливих принципів діалектичного підходу, зокрема, об'єктивності бачення дійсності й історизму, системності і конкретизації істини, необхідності враховувати конкретні умови і толерантність у відношенні до інших педагогічних ідей та пошук таких педагогічних умов, які влаштовують усіх учасників освітнього процесу і збереження найціннішого у педагогічній спадщині.

Процес оптимізації освітнього процесу опирається на теорію прийняття керівних рішень - вибору найкращого варіанту вирішення проблеми з переліку альтернативних.

Таким чином, оптимізація освітнього процесу є постійною і безперервною діяльністю педагога, яка дуже важлива на етапі розробки плану індивідуального практичного заняття з фаху. Викладач планує не абстрактне, а конкретне навчальне заняття. Проектуючи освітній процес викладач упродовж оволодіння здобувачем-акордеоністом навчального матеріалу має передбачити всі можливі труднощі та сформулювати способи їх подолання.

В освітньому процесі підготовки акордеоністів-виконавців викладач-інструменталіст комплексно вирішує завдання навчання, виховання і розвитку здобувачів. Основна дидактична мета визначається змістом навчального матеріалу, який зумовлений навчальною програмою й передбачає засвоєння певного об'єму знань та формування вмінь і навичок. Також у процесі планування необхідно враховувати проблеми виховання і розвитку акордеоніста-виконавця. Підготовка фахівця уміщує певні завдання, зокрема, надання здобувачам музичної освіти знань, умінь і навичок, які необхідні у подальшій професійній діяльності; розвиток пізнавальних потреб, здібностей і творчого мислення; формування умінь і навиків самостійної розумової праці; виховання громадянських якостей особистості (моральність, відповідальність, самостійність, дисциплінованість, патріотизм); виховання зацікавленості та любові до професії, формування професійних компетентностей особистості, творчої активності.

Важливою умовою формування стратегії освітнього процесу є врахування особливостей контингенту здобувачів. Вибір форм, методів і засобів визначається рівнем підготовки здобувачів-акордеоністів, ступенем їх фахової спрямованості, тож при виборі методів і засобів важливо враховувати інтерес здобувачів до професії. Якщо зацікавленості немає, потрібно достатньо часу приділяти мотивації навчання, підбирати шляхи впливу на емоційний стан та почуття. Якщо ж здобувачі зацікавлені професією, більше уваги приділяється професійним аспектам. Тоді широко застосовують дослідницькі методи і дискусії. Складність завдань має бути на такому рівні, щоб здобувачі-акордеоністи прикладали достатні зусилля для оволодіння знаннями й уміннями. У такому випадку інструменталістам із вищим рівнем теоретичної підготовки і виконавської майстерності пропонується складніший матеріал для опанування (прочитати наукову статтю, підготуватися до пояснення нового матеріалу, виконати експеримент та поділитися результатами), однак, завдання мають бути посильними, зрозумілими і цікавими.

При використанні проблемно-пошукового методу навчання потрібно враховувати ступінь мисленнєвої активності здобувача-акордеоніста, доцільно завжди планувати завдання з їх поступовим ускладненням для формування і розвитку наукового мислення інструменталістів, що є необхідним під час здобуття вищої музичної освіти.

Професія музиканта вимагає від людини значної фізичної та моральної витривалості, хорошого здоров'я і працездатності. Індивідуально працюючи зі здобувачами-акордеоністами, викладач часто спостерігає повільне формування виконавської техніки, фізичну та емоційну скутість під час виконання твору; сценічні негаразди, не завжди пов'язані з методичними недоліками педагога або з низьким рівнем музичних здібностей та лінню здобувача. Часто причиною невдач є психологічні проблеми. Необхідність гарно виглядати, впевнено відчувати себе на публіці, справлятися з конфліктними і стресовими ситуаціями актуалізує потребу у пошуку спеціальних методів, спрямованих на формування в акордеоністів-виконавців навичок саморегуляції та внутрішніх засобів підтримки оптимального самопочуття, стресостійкості.

Найбільш доступною і поширеною формою надання професійної психологічної допомоги є використання комплексу засобів, які сприяють покращенню самопочуття, підвищенню працездатності й корекції негативних станів, що виникають у процесі фахової підготовки.

Цілісність і ефективність процесу професійної підготовки здобувачів-акордеоністів передбачає органічне поєднання різноманітних способів формування виконавської техніки і виконавської майстерності поряд із здобуттям інструменталістами музично-теоретичних знань і знань музичної педагогіки та розширенням культурної ерудиції і духовного світогляду, збагаченням морально-етичних цінностей особистості.

Важливою функцією навчального процесу музично-виконавської освіти є розвиток у здобувачів-інструменталістів готовності до спільного музикування, співпраці з оточуючими, ансамблевої дисципліни, відмова від егоцентричної психології (притаманної багатьом музикантам-солістам). Формування такого комплексу якостей відбувається у ході групових занять в камерно-ансамблевих та оркестрових класах [10].

Досліджуючи оптимізацію процесу формування музичного мислення у виконавських класах можна стверджувати, що оптимальні умови для формування базових структур музичного мислення спостерігаються у період молодшого шкільного віку. Притаманна дітям емоційність, живе враження, здатність до асоціації - все це створює сприятливі умови для активізації низки психічних процесів, пов'язаних із реакцією на музику. Все це відноситься як до дітей молодшого шкільного віку, так і до підліткового та юнацького віку і є прерогативою подальшого розвитку музичного мислення на вищих щаблях освіти.

Серед генетичних витоків будь-яких музично-мисленнєвих реакцій та дій важливу роль має інтонація. Інтонується все - і мелодія, і гармонія, і ритм, - всі елементи, які створюють музику. Оскільки мислення бере початок із проникнення у змістовне єство інтонації та її емоційно виражальний підтекст, то діяльність педагога має бути спрямована на розвиток відчуття (осмислення) акордеоністами-виконавцями інтонації, проникнення в її музично-експресивну природу. У процесі роботи над мелодичною лінією виникають звукові уявлення, які потребують відповідних засобів звуковидобування. Тобто, процес інтонування - це процес осмислювально- виражального виконання мелодичного голосу шляхом його логічного мотивно-фразувального розчленування й артикуляційної, динаміко-агогічної і тембрової диференціації звуків, їх співвідношення та співставлення.

У процесі втілення композиторської ідеї інтонування цілісно об'єднує всі засоби художньої виразності в сукупності з особистими внутрішніми переживаннями акордеоніста-виконавця, пронизує всю музичну тканину.

Проникнення в музичний зміст інтонації, її художньо-експресивний зміст у різних індивідуумів здійснюється по різному. Глибина осягнення змісту інтонації, її експресії має динамічний характер, тобто, з віком і розвитком емоційної та художньо-інтелектуальної сфери особистості міра поглиблення у виразний зміст інтонації збільшується, що дозволяє визначити інтенсивність процесу мислення виконавця.

Таким чином, робота над інтонацією має наступні етапи:

1) визначення початку та кінця мелодичних побудов;

2) аналіз інтервальних побудов мелодії у мотивах і фразах;

3) знаходження вершини фрази, головної інтонаційної точки, до якої тяжіє мелодична побудова;

4) осягнення тяжіння інтервалів, переживання інтонацій;

5) організація всіх елементів мелодії в єдину однорідну лінію з подальшим об'єднанням її у більш масштабні структурні одиниці.

Розвиток здобувача-акордеоніста у процесі музично-виконавської діяльності, поєднуючись із віковою динамікою, створює умови для переходу музичного мислення на вищий рівень. Підлітковий вік є сензитивним для засвоєння визначених уявлень, понять і теоретичних категорій. У педагога з'являється можливість порушити питання, пов'язані з логікою викладення музичного матеріалу, специфікою виражальних засобів, принципами структурної організації музичних творів. Враховуючи складність проблеми формування і розвитку музичного мислення, робота з музичним твором потребує комплексного підходу і здійснюється в декількох напрямах, зокрема, у контексті з'ясування категорії жанру, форми, стилю.

У процесі дослідження жанрової специфіки музичної тканини потрібно враховувати рід, тип, клас, вид та підвид музичного твору. Для засвоєння жанрових особливостей музики можна запропонувати такі завдання:

-- визначення жанру музичного твору;

-- виявлення характерних ознак, притаманних визначеному жанру;

-- з'ясування жанрових особливостей, властивих саме тому музичному твору, який вивчається;

-- аналіз відповідних способів звуковидобування і засобів виразності;

-- порівняння різних жанрів;

-- створення (написання) творів відповідного жанру.

Знання законів форми та її структури дає розуміння змістового наповнення музичних творів. Здібність до опанування особливостей музичної форми у більшої частини здобувачів вищої музичної освіти, зокрема, акордеоністів, розвинена не на високому рівні, тому внаслідок концентрації уваги на деталях музичного твору вони не завжди бездоганно вміють створити цілісний художній образ. Таким чином, виконання може бути фрагментарним, незрозумілим для слухача. Правильно організована робота з музичним твором, зокрема, знання її послідовних етапів, сприяє формуванню виконавського осягнення форми і авторського задуму. Етапи роботи з музичним твором передбачають:

1) ознайомлення з музичним твором:

а) визначення структури форми і межі її частин;

б) розкриття логіки розвитку музичної тканини;

в) здійснення короткого музично-теоретичного аналізу (форма, засоби музичної виразності);

2) детальний аналіз форми та структури авторського тексту (композиційної структури). Ладотональні співвідношення, мелодія, метроритм, гармонія, тембр, фактура, динаміка, темп і агогіка - всі ці засоби музичної виразності мають велике значення для формоутворюючої і художньої функцій, тож детальний аналіз кожної з них, безсумнівно, допоможе розкрити авторський задум;

3) осягнення загальної форми твору та художнього задуму композитора:

а) програвання тексту частинами з метою аналізу структурних елементів форми і виявлення технічних труднощів, які виникають у процесі вивчення, та окреслення способів і методів їх подолання;

б) робота з музичним твором за допомогою внутрішнього слуху, тобто уявлення звучання п'єси з метою синтезу структурних елементів у єдине ціле для відтворення цілісного художнього образу;

в) асоціативний метод роботи, який полягає у пошуку зв'язку музичних образів з образами інших видів мистецтва (живопису, літератури, архітектури, хореографії тощо) для розуміння змісту художнього образу і його найдосконалішого втілення;

4) підготовка художнього репертуару до концертного виконання.

Коли акордеоніст-виконавець володіє вищезазначеними знаннями і навичками, можна збагачувати знання про найбільш складні категорії музичного мистецтва, зокрема, «музичний стиль» та «індивідуальний стиль композитора». Осягнення музичного стилю - складний і довготривалий процес, адже стиль композитора - це індивідуальний, неповторний світ, що формується на особистій системі виражальних засобів і закономірностей, в якій цілісно й гармонійно організовані елементи музичної мови. Саме відчуття такої єдності необхідно розвивати у процесі підготовки здобувачів-акордеоністів. Можна виділити такі основні етапи роботи, які сприяють опануванню категорії «стиль»:

1) вивчення стилю композитора в цілому. Ознайомлення з його творами різних жанрів: симфонії, концерти, вокальна музика тощо. Такий метод роботи допомагає розширити особистий світогляд і осмислити важливі риси та особливості творчості композитора;

2) ознайомлення з історичним періодом, епохою, в якій жив і творив композитор. Знання історичних традицій допоможе зберегти стильовий канон відповідної епохи при створенні нової інтерпретації;

3) розкриття змісту виражальних засобів кожного окремого твору. Детальний аналіз фактури, гармонічних, метроритмічних і ладотональних особливостей сприяє відтворенню на інструменті музичного образу, розкриттю ідеї та задуму композитора;

4) пошук в інших видах мистецтва різних асоціацій, необхідних для яскравого втілення музичного образу;

5) для практичного втілення на інструменті особливостей певного стилю, важливою є робота над звуковидобуванням. Наприклад, прийоми звуковидобування і засоби виразності у бароковій музиці значно відрізняються від інших музичних стилів.

Засвоєння стилю є складним завданням, що вимагає кропіткої, довготривалої праці, яка лише умовно ділиться на етапи. Умовні лише тому, що робота над стилем є цілісним процесом, а його етапи поєднуються, взаємодоповнюючи один одного. Робота над стилем має здійснюватися на всіх етапах навчання і не залишатися без уваги педагога.

Висновки

Отже, оптимізація процесу підготовки майбутніх акордеоністів-виконавців у закладах вищої освіти передбачає отримання найкращих результатів навчання, що залежать від багатьох аспектів, зокрема, досконалості змісту освіти, рівня професійного розвитку здобувачів на момент вступу до закладу вищої освіти, професійної компетентності науково-педагогічних працівників і матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу. Формування професійних компетентностей акордеоністів-виконавців потребує розвитку музичного мислення (робота над інтонацією, розширення знань жанрової специфіки музичних творів, а також їх форми і стилю), засвоєння етапів ефективної роботи з музичними творами, усвідомлення етапів опанування поняття «стиль».

Література

1. Бай Ю. М. Психомоторика художньо-віртуозної побіжності баяніста (акордеоніста): монографія. 2-е вид., допов. Умань: ФОП Жовтий О. О., 2017. 653 с.

2. Бай Ю. М. Художні й утилітарні (прикладні) переживання у музично- виконавській діяльності: монографія. 2-ге вид., допов. Умань: Сочінський М. М., 2022. 359 с.

3. Береза А. Удосконалення виконавської підготовки баяністів в процесі самостійної роботи: навч.-метод. посіб. / А. Береза, Б. Нестерович. 2-ге вид., змін. і допов. Вінниця: Нова Книга, 2011. 176 с.

4. Гончаров А. О. Неофольклористичні тенденції у баянній творчості В. Зубицького: автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Київ, 2006. 17 с.

5. Давидов М. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста (акордеоніста). Київ: Музична Україна, 2004. 290 с.

6. Ліпська С. Л. Методичні засади удосконалення музично-виконавської підготовки учнів в умовах позашкільної спеціалізованої освіти: автореф. дис.... канд. пед. наук. Київ, 2007. 20 с.

7. Максименко В. П. Дидактика: курс лекцій: навч. посіб. Хмельницький: ХмЦНП, 2013. 222 с.

8. Михайличенко О. В. Музично-естетичне виховання дітей та молоді в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: автореф. дис.... д-ра пед. наук. Луганськ, 2007. 41 с.

9. Отич О. М. Педагогіка мистецтва у системі мистецьких субдисциплін педагогіки. Мистецька освіта в Україні: теорія і практика / заг. ред. О. В. Михайличенко. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. С. 39-71.

10. Пляченко Т. М. Підготовка майбутнього вчителя музики до роботи з учнівськими оркестрами та інструментальними ансамблями: монографія. Кіровоград: «Імекс-ЛТД», 2010. 428 с.

11. Семешко А. А. Виконавська майстерність баяніста. Методичні основи: навч. посіб. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2009. 144 с.

12. Сташевська І. О. Музична педагогіка Німеччини: історія, теорія, практика: монографія. Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Т. Шевченка», 2010. 560 с.

13. Сташевський А. Я. Сучасна українська музика для баяна: виражальні засоби, композиційні технології, інструментальний стиль: монографія. Луганськ: Янтар, 2013. 328 с.

14. Черноіваненко А. Д. Фактура у визначенні виражальних властивостей баянної музики: автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Одеса, 2001. 16 с.

15. Юник Д. Виконавська надійність музикантів: зміст, структура, і методика формування: монографія. Київ: ДАКККіМ, 2009. 340 с.

References

1. Bai Yu. M. (2017). Psykhomotoryka khudozhno virtuoznoi pobizhnosti baianista (akordeonista) [Psychomotorics of artistically virtuosic fluidity of an accordionist]. Monograph. Uman [in Ukrainian].

2. Bai Yu. M. (2022). Khudozhni y utylitarni (prykladni) perezhyvannia u muzychno- vykonavskii diialnosti [Artistic and utilitarian (applied) experiences in musical performance]. Monograph. Uman [in Ukrainian].

3. Bereza A. (2011). Udoskonalennia vykonavskoi pidhotovky baianistiv v protsesi samostiinoi roboty [Improving performance training of accordion players in the process of independent work]. Educational and methodological manual. Vinnytsia: Nova Knyha [in Ukrainian].

4. Honcharov A. O. (2006). Neofolklorystychni tendentsii u baiannii tvorchosti V. Zubytskoho [Neo-folkloristic tendencies in the accordion work of V. Zubytskyi]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

5. Davydov M. (2004). Teoretychni osnovy formuvannia vykonavskoi maisternosti baianista (akordeonista) [Theoretical foundations of the formation of performance skills of the accordionist]. Kyiv: Muzychna Ukraina [in Ukrainian].

6. Lipska S. L. (2007). Metodychni zasady udoskonalennia muzychno-vykonavskoi pidhotovky uchniv v umovakh pozashkilnoi spetsializovanoi osvity [Methodological principles of improving the musical and performance training of students in the conditions of extra-curricular specialized education]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian],

7. Maksymenko V. P. (2013). Dydaktyka: kurs lektsii [Didactics: a course of lectures]. Tutorial. Khmelnytskyi: KhmTsNP [in Ukrainian],

8. Mykhailychenko O. V. (2007). Muzychno-estetychne vykhovannia ditei ta molodi v Ukraini v druhii polovyni 19 - na pochatku 20 st. [Musical and aesthetic education of children and youth in Ukraine in the second half of the 19th - at the beginning of the 20th century]. Abstract of the doctoral dissertation. Luhansk [in Ukrainian],

9. Otych O. M. (2010). Pedahohika mystetstva u systemi mystetskykh subdystsyplin pedahohiky [Art pedagogy in the system of art subdisciplines of pedagogy]. Мистецька освіта в Україні: теорія і практика - Art education in Ukraine: theory and practice, Sumy: SumDPU im. A. S. Makarenka [in Ukrainian],

10. Pliachenko T. M. (2010). Pidhotovka maibutnoho vchytelia muzyky do roboty z uchnivskymy orkestramy ta instrumentalnymy ansambliamy [Preparation of the future music teacher to work with student orchestras and instrumental ensembles]. Monograph, Kirovohrad: «Imeks-LTD» [in Ukrainian],

11. Semeshko A. A. (2009). Vykonavska maisternist baianista. Metodychni osnovy [Performance skill of the accordionist. Methodological foundations]. Tutorial. Ternopil: Navchalna knyha-Bohdan [in Ukrainian],

12. Stashevska I. O. (2010). Muzychna pedahohika Nimechchyny: istoriia, teoriia, praktyka [Music pedagogy in Germany: history, theory, practice]. Monograph, Luhansk: Vyd-vo DZ «LNU imeni T. Shevchenka» [in Ukrainian],

13. Stashevskyi A. Ya. (2013). Suchasna ukrainska muzyka dlia baiana: vyrazhalni zasoby, kompozytsiini tekhnolohii, instrumentalnyi styl [Modern Ukrainian accordion music: means of expression, compositional technologies, instrumental style]. Monograph, Luhansk: Yantar [in Ukrainian],

14. Chernoivanenko A. D. (2001). Faktura u vyznachenni vyrazhalnykh vlastyvostei baiannoi muzyky [Texture in determining the expressive properties of accordion music]. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian],

15. Yunyk D. (2009). Vykonavska nadiinist muzykantiv: zmist, struktura, i metodyka formuvannia [Performance reliability of musicians: content, structure, and methods of formation]. Monograph, Kyiv: DAKKKiM [in Ukrainian],

Размещено на Allbest.ru