Стилістичні особливості фортепіанних творів для дітей В. Птушкіна

The purpose of the article is to study the peculiarities of Ptushkin's piano music for children, to generalise its genre and stylistic features.

V. Ptushkin's own compositional style was formed under the influence of his diverse creative activity. The maestro's many years of pedagogical activity made him think about replenishing the pedagogical repertoire of young pianists, which would help ensure the gradual development of the performing skills of beginning pianists. To this end, V Ptushkin has composed cycles ofminiatures, which present works for various types of articulation with methodical pragmatism and an easy-to-understand logic of constructing a musical phrase, which will help to acquire basic piano performance skills.

V. Ptushkin's concertmaster and performance practice is reflected in his piano ensembles. The relaxed musicianship and creative partnership are fully realised in the ensemble playing of suite cycles and individual pieces written by the composer for 2 pianos or 4 hands.

A red ribbon running through all of Ptushkin's piano works is his commitment to theatricality as a method of dramatising musical thought, rooted in his longstanding collaboration with the drama theatre and the creation of music for more than 40 stage and theatre productions.

The popularity of Ptushkin's piano music is explained by the author's bright, unique language. His arsenal of compositional writing includes many unexpected methods of expression. These include bright emotionally coloured melodism, dynamic harmony complicated by dissonant layers, commitment to maintaining harmonic unity, contrasting metro-rhythmic and timbre solutions, as well as expressive and pictorial use of articulation techniques. The effectiveness, kaleidoscopicity and visuality of V. Ptushkin's music make it always relevant, modern and in demand.

Постановка проблеми

фортепіанна творчість для дітей птушкін

Фортепіанна музика як складова музичного мистецтва в цілому, віддзеркалює ті соціокультурні перетворення, які супроводжують розвиток держави, епохи, людства узагалі. Безсумнівно, що національний колорит, приналежність автора тій чи іншій композиторській школі мають величезний вплив на формування авторського письма, формують ідентичну мову музичного висловлювання. Говорячи про українську фортепіанну музику XX-XXI ст. слід згадати творчість композиторів - представників Слобідського краю - А. Гайденка, Ю. Гусєва, О. Глотова, Л. Донник, В. Дробязгіної, М. Кармін- ського, В. Соляникова, М. Стецюна, Л. Фучаджі, Т Хмельницької, Л. Шукайло та ін. Різні за жанровою приналежністю, мовою висловлювання, рівнем виконавської складності тощо, твори згаданих композиторів тим не менш мають спільні риси, вони написані сучасними авторами, музичне надбання яких складає той здобуток, завдяки якому забезпечується непервність мистецьких традицій.

Культурна громадськість першої української столиці - Харкова, згадує життя і творчість Володимира Михайловича Птушкіна, який рік потому пішов з життя (1949-2022). Творчість Народного артиста України, Заслуженого діяча мистецтв України, професора В. Птушкіна охоплює майже усі музичні жанри: від опери і кантати, до хорових і вокальних циклів, від симфонічних і камерних опусів, до театральних постанов і мюзиклів, від складних сонатних форм до фортепіанних мініатюр, ансамблів і альбомів.

Володимир Птушкін продовжив традицію харківських композиторів, М. Кармінського, В. Шукайло, Л. Фучаджі, В. Соляникова та ін., присвятивши більшість своїх творів дитячій аудиторії. Так, Володимир Михайлович написав декілька театральних мюзиклів, музичних казок, циклів зрозумілих і близьких за змістом дітям, а саме: «Солдат і Настінька» (1980), «Нумо, Гулівер» (1982), «Пригоди Бартеші» (1983), «Дерев'яний король» (1993), «Забавні картинки» (1983) та ін.

Не дивно, що талановитий піаніст В. Птушкін, особливу роль у своїй творчості відвів фортепіанній музиці. До неї він звертався упродовж усього свого життя як педагог, композитор, блискучій виконавець. Для фортепіано ним написані сонати, сюїти, окремі сольні та ансамблеві твори і цикли, а також зроблені перекладання сценічних опусів, що надало можливість поповнити піаністичний репертуар яскравими, різноплановими творами, народженими на зрізі театрального і інструментального мистецтв.

Багаторічна співпраця композитора з дитячою аудиторією, постійне спілкування з дітьми різного віку, мали плідний вплив на індивідуальний стиль письма композитора. Репертуар різного рівня складності як для піаністів-початківців, так і для дорослих юних виконавців постійно складають опуси Володимира Птушкіна. Заслужена популярність творів композитора обумовлена притаманними їм рисами, а саме: художня щирість і відвертість вислову, образна яскравість і рельєфність музичних образів, креативність мислення і майстерність реалізації музичних ідей.

Широкий спектр музичних творів В. Птуш- кіна залишається в фокусі аналітичного розгляду музично-теоретичної думки. Хорові опуси композитора досліджувались Ю. Івановою (2002),

Попри досить тісне коло дослідницьких розвідок творчості В. Птушкіна, на наш погляд, залишаються певні лакуни у вивченні його фортепіанних творів, а саме особливостей дитячої фортепіанної музики.

Виклад основного матеріалу

Народився Володимир Птушкін на Донеччині, у м. Луганськ у 1949 р., в сім'ї скрипаля і педагога Михайла Цукермана. Закінчив Харківський інститут мистецтв: 1972 р. - фортепіанний факультет (клас доцента Р Папкової), 1973 р. - композиторський (клас професора Д. Клебанова). У цьому ж закладі ще під час навчання почав працювати концертмейстером.

Упродовж 1972-2002 рр. виконував обов'язки музичного керівника Харківського академічного драматичного театру імені О. Пушкіна (нині Харківський академічний драматичний театр). Паралельно з цим, з 1978 р. розпочав свою педагогічну діяльність на посаді викладача композиції Дитячої музичної школи № 10. З 1992 р. Володимир Михайлович викладав одразу на двох кафедрах в Харківському університеті мистецтв імені І. Котляревського (кафедра композиції та інструмен- товки та спеціального фортепіано): з 1998 р. - доцент, з 2004 р. - професор кафедри композиції та інструментовки.

У 1993 р. В. Птушкіну присвоєно звання Заслужений діяч мистецтв України. Він є лауреатом численних композиторських конкурсів всеукраїнського і міжнародного рівнів, у тому числі таких відомих як: ім. В. Косенка, ім. І. Слатіна та ін. Член Національної спілки композиторів України.

Вдале поєднання композиторських, педагогічних та виконавських здібностей надали В. Птуш- кіну можливість знайомити слухачів і вихованців зі своїми творами так домовити «власноруч». Блискучій виконавець, Володимир Птушкін з перших дотиків до рояля зачаровував слухачів магією звучання своїх творів, що мають неповторний індивідуальний стиль, зітканих з несподіваних гармонічних співзвуч і виразної, такої, що легко запам'ятовується мелодії. З творчістю композитора добре знайомі не тільки музиканти в Україні, а також далеко за її межами - в Росії, Польщі, Сербії, Франції, США, Німеччині, Швейцарії, Македонії, Угорщині.

Фортепіанні твори Володимира Михайловича з успіхом виконуються в концертах, на різних міжнародних конкурсах, таких як: конкурс В. Край- нєва, імені Д. Шостоковича, конкурси пам'яті В. Горовіца, Е. Гілельса та ін. За думкою учениці майстра, І. Жуковської, така виконавська популярність його фортепіанних опусів пояснюється демократизмом, ясністю висловлювання, прозорістю та зрозумілістю екстрамузичного змісту (Жуковська, 2023: 87).

Сказане повною мірою стосується дитячої музики Володимира Птушкіна. Ним написано декілька фортепіанних збірок сольних і ансамблевих творів, що передбачають різні рівні виконавської підготовки. Багаторічний досвід роботи в театральному жанрі, музика, написана композитором більш ніж до 40 вистав, зробили суттєвий вплив на стилістику дитячої фортепіанної музики. Її відрізняє рельєфна театральність і образна калейдоскопічність з одного боку та лаконічність і змістовна простота - з іншого. Музика для дітей, за думкою К. Распорінової, у творчості маестро посідає особливе місце, що пояснюється своєрідним метапосланням композитора «від «Себе- Дорослого» до «Себе-Дитини» через різноманітні асоціативні зв'язки (Распорінова, 2023: 19).

Спробуємо виділити характерні риси фортепіанної музики для дітей Володимира Птушкіна.

По-перше - методична спрямованість. Досвідчений педагог і виконавець, Володимир Михайлович читко розумів необхідність поповнення педагогічного репертуару юних піаністів, спрямованого на забезпечення поступового розвитку їх піаністичного апарату. Тому ми маємо приклади творів для початківців («Веселий дощик», «Сумна розмова», «Балалайки», «Настирлива муха» та ін.), в яких учень має можливість за допомогою оволодіння різними видами артикуляції, розуміння логіки побудови музичної фрази, елементів її розгортання отримати базові знання і навички фортепіанного виконавства.

Більш технічно складні твори, призначені для підготовлених учнів, такі як, наприклад «Українська токата», «Коломийка», «Посумуємо», демонструють комплекс виконавських труднощів, поступове опанування яких ніби по сходинках піднімає учня на висоту виконавської майстерності, дозволяє поповнити свій фортепіанний репертуар різнохарактерними, високопрофесій- ними творами.

Можна припустити, що певною мірою ті ж самі, методичні цілі переслідував композитор і в своїх ансамблевих творах. Пильна увага, любов до жанру гри в ансамблі окремо підкреслює прихильність Володимира Михайловича до музикування удвох, що заохочує до творчої взаємодії, невимушеного музичного спілкування. Як і сольні п'єси, ансамблі В. Птушкіна розраховані на різний рівень виконавської підготовки. Від нескладних «Перегонів» і «Гойдалки» до досить віртуозних «Брендфордської відьми», а також драматургічно навантажених сюїтних циклів «Гулівер», «По сторінках “Дитячого альбому”», чотирьох частин музики до комедії Мольєра тощо.

Блискучій сольний виконавець, Володимир Михайлович майстерно володів мистецтвом акомпанементу. Його виступи у якості концертмейстера під час спільного виконання разом з Тетяною Вєркіною вокальної лірики, як наприклад популярного «Талісмана» на слова О. Пушкіна, до сьогодні залишаються еталонними. Відчувати колегу-виконавця, не затьмарювати його спів або гру своїм акомпанементом, а навпаки лаконічно доповнювати і підтримувати і у такий спосіб разом створювати музичний образ - ці уміння молоді виконавці мають невимушено придбати під час опрацювання ансамблевих п'єс В. Птушкіна.

Побудова музичної тканини фортепіанних ансамблів Володимира Птушкіна передбачає рів- нопартнерську залученість обох виконавців. При цьому, як правило друга партія переважно виконує роль акомпанементу, насиченого акордовими нашаруваннями, у той час як мелодична основа залишається прерогативою виконання першої партії. Зазначимо, що композитор уважно, з розумінням ставиться до можливостей дитячого піаністичного апарату, не перенавантажуючи його акордовими побудовами в межах ширше ніж септима.

По-друге - вибір зрозумілих, живих, читко сформульованих, вербально підсилених образів. Як от, наприклад - «Годинники показують ніч», «Найсумніший у світі шарманщик», «Веселий дощик», «Сумна розмова» тощо. Та ж сама образна сфера має театралізоване, візуально загострене навантаження, на що вказує запропонована у самій назві дія «Здається, що дощ починається», «Посумуємо...», «Гноми марширують». Такий підхід автора до формулювання образного ряду допомагає дитині відчути себе співучасником процесу, со-творцем музичного образу.

По-третє - театральність як метод драматургічної логіки розгортання, що сприяє динамізації мовно-музичного висловлювання. Як уже зазначалось раніше, В. Птушкін декілька десятиліть свого творчого життя присвятив музично-театральній діяльності. Відчуття сцени, акторської гри, бачення театральної постанови крізь призму музичного супроводу, певною мірою відобразилось на індивідуальному почерку композитора.

Більшість фортепіанних окремих творів та циклів, отримали своє друге життя в якості перекладання театральної музики, це і сюїта «Гулівер», сюїта з музики до комедії Мольєра «Міщанин- дворянин», сюїта з музики до комедії Шекспіра «Вінздорські насмішниці», «Піднесене та земне» та ін.