Мистецькі втілення ідей ягеллонства у творчості Отто Кінкельдея

Мистецькі втілення ідей ягеллонства у творчості Отто Кінкельдея

Оксана Гиса, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музикознавства та методики музичного мистецтва

Мета роботи - проаналізувати діяльність Отто Кінкельдея стосовно втілення ягеллонських засад у вибудові музикологічного відділення у Вроцлавському університеті від часу його заснування аж до сьогодення. Методологія дослідження полягає у застосуванні методу біографістики - для окреслення постатей діяльність Отто Кінкельдея та його послідовників. Музикознавчо-аналітичного методу - для вивчення окремої стильової типології та історіографічних надбань. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні діяльності Вроцлавського університету, як осередку слов'янського образу мислення в науковій і мистецькій роботі.

Висновки. У статті розглянуто історію виникнення семінаріуму музикології Вроцлавському університету та його подальшу наукову діяльність. Охарактеризовано наукову діяльність відомого музиколога - професора Отто Кінкельдея. Розкрито внесок вроцлавських музикологів які й сьогодні активно розбудовують музикознавчий дискурс О. Кінкельдея, розвиваючи його в нових умовах та активно розбудовуючи музикознавчі надбання, які активно розвинуті його наступниками-львів'янами - вихованцями А. Хибінського, насамперед Г Файхтом. Останній, як і А. Хибінський та О. Кінкельдей, був ентузіастом сучасної музики і шанувальником уродженого та сформованого як особистість в Україні польського композитора К. Шимановського. Висвітлена, специфіка музикологічної підготовки у вказаному університеті - в особі О. Кінкельдея, вихованці яких заклали основи консерваторської музикології у музичних вищих навчальних закладах Вроцлава, як осередків слов'янського образу мислення в науковій і мистецькій роботі. З'ясовано, що постійна спрямованість польських дослідників музики на поєднання науково-теоретичної і творчо-практичної мистецької діяльності, активна взаємодія із сучасними українськими музикологами сприяє розвитку та піднесенню музичної культури України та Польщі.

Ключові слова: Отто Кінкельдей, студент, викладач, ягеллонська ідея, музикологічна освіта.

Oksana HYSA, Candidate of Arts, Associate Professor at the Department of Musicology and Methodology of Musical Art Ternopil National Pedagogical Volodymyr Hnatyuk University (Ternopil, Ukraine)

Постановка проблеми. Упродовж 1910 рр. у Вроцлавському, університеті був створений музикологічний заклад, який згодом переріс в потужну музикологічну школу, що, спираючись на національні традиції і європейські здобутки, готували фахівців у цій галузі знань. Результатом плідної діяльності вказаного наукового центру стало виховання плеяди музикологів європейського рівня.

Музикологічні студії у Вроцлавському університеті започатковані в 1910 р., коли в ньому було відкрито семінар музикології під керівництвом Отто Кінкельдея. Сьогодні, коли організація навчального процесу все більше орієнтується на поєднання європейських здобутків з національним спадком, виникає потреба врахування досвіду діяльності кафедр музикології Вроцлавського університету довоєнного періоду як одного з джерел сучасної музикологічної освіти в Польщі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історією становлення та розвитку кафедри музикології Вроцлавського університету займалися А. Дрожджевська (Droz- dzewska, 2012: 12), М. Патер (Pater, 1997: 185), А. Угревич (Ugrewicz, 2005: 17), Г Йенш (Jensch, 1875: 3), А. Шерінг (Schering, 1911: 250) та ін. Аналіз наукової діяльності Отто Кінкельдея подано у працях Г С. Діксона (Dickinson, 1938: 412), С. Дж. Гроунта (Grount, 2014: 68), С. С. Сміта (Smith, 1948: 27), П. Епштейна (Epstein, 1926: 85) й інших дослідників.

Зазначена наукова проблема явно недостатньо досліджена в українському та зарубіжному музикознавстві, тому існує потреба глибшого і системного її вивчення.

Дослідження витоків і функціонування Вроц- лавської школи музикології в першій половині ХХ ст. є актуальним, оскільки спеціальній літературі вказаний загальний показник ґенези й результатів розвитку відповідних ланок навчальних закладів аж до нашого часу недостатньо висвітлений у наукових працях українських та зарубіжних музикознавців.

Мета роботи - проаналізувати діяльність Отто Кінкельдея стосовно втілення ягеллонських засад у вибудові музикологічного відділення у Вроцлавському університеті від часу його заснування аж до сьогодення.

Виклад основного матеріалу

Ще у 1505 р. король Владислав II Ягеллончик планував заснувати у Бреслау (нині Вроцлав) університет, проте через протест Краківського університету цю ідею не підтримав папа Юлій II. Заклад засновано лише у 1702 р. згідно з указом австрійського імператора Леопольда I як єзуїтську академію. кінкельдей ягеллонський музикологічний вроцлавський

Нездійснений проєкт відкриття Вроцлавського університету в XVI ст. відобразив непросту ситуацію національно-державного буття тодішньої Польщі, яка відстоювала свою державну самозначущість в оточенні наростаючої напруги міжконфесійних відносин у християнстві і національних пересічень у воєнно-політичних акціях. Кількаві- кове існування міста в складі Австрійської імперії (XV-XVII ст.), а згодом Пруссії (XVII-XIX ст.) - німецького державного утворення, що сформувалося на землях винищених у XV ст. балтських слов'ян і пруссів, етнічно найближчих до литовців, наклало яскраво виражений регіональний характер на культурні установлення Сілезії. З XV ст. місто називалося Бреслау, більшість його населення стало німецьким. Відродження міста як Vratislavia (Вроцлава), що заснований був князем Вратіславом, який у битві на «Собачому полі» в 1109 р. дав відсіч германській воєнній експансії, відбулося після 1945 р. Однак до того часу польська присутність проявлялася в додержуванні католицтва у віросповідних настановах населення міста, хоча німецька присутність реалізовувалася в суттєвості тут протестантської конфесії.

Ця установка на підтримування польської національної вкладеності у культурне буття міста проявилося в динаміці дат і організаційних зрушень при відкритті Бреславського університету у ХІХ ст. 3 серпня 1811 р., в результаті проведення реформи в галузі освіти в Пруссії та об'єднання університетів в Бреслау і Франкфурті-на-Одері, місцевий університет отримує нову назву - Сілезький університет Фрідріха-Вільгельма (Droz- dzewska, 2012: 86). У ньому студенти мали змогу навчатися на п'яти факультетах: католицької теології, протестантської теології, правничому, філософському, медичному. Таким чином, в Сілезькому університеті Фрідріха-Вільгельма одночасно діяли два різні теологічні факультети (Grount, 2014: 68). Можемо зробити висновок, що освітньою спрямованістю університету було звернення до ягеллонських традицій, єдності представників різних конфесій в одному соціумі.

Після приєднання у травні 1945 р. Бреслау до Польщі і перейменування його у Вроцлав німецька професура практично повністю полишила університет. Згідно з рішенням держав Антифашистської коаліції виселені з Бреслау німецькі фахівці були замінені польськими переселенцями із Західної України, переважно зі Львова, а також з Тернополя і Станіслава (нині Івано-Франківськ). Так, у Вроцлав переїхали зі Львова сотні колишніх співробітників бібліотеки Університету Яна Казимира й Інституту Оссолінських (Оссолінеуму). Прибулі до міста викладачі та науковці взяли під опіку будівлі і майно університету, які були дуже понищені в результаті воєнних дій. У середині 1948 р. понад 60 % викладачів університету і політехніки Вроцлава були із колишніх так званих «східних кресів» (Pater, 1997: 185).

Так історично відбулося внесення ягеллон- ських засад Львівського, а через нього і Краківського університетського статусу у бувший Бреславський вищий навчальний заклад. Й стали підкріплені таким чином заходи з розвитку музи- кологічних класів, закладені у період буття університету під егідою Пруссії.

Історія музикологічних студій у Вроцлав- ському (до 1945 р. - Бреславському) університеті розпочалася в 1910 р., коли в ньому було відкрито семінар музикології під керівництвом О. Кінкельдея. Це стало практичним результатом реакції на рішення тодішнього австрійського міністерства віросповідань та освіти, зважаючи на потребу наукових студій з музикології в університетському середовищі, відкрити музиколо- гічні заклади (кафедри, інститути) в провідних університетах. Вивчення історії та теорії музики в Бреслау запроваджено після присвоєння наукового ступеня доктора філософії О. Кінкельдею за захищену в Берліні у 1909 р. музикознавчу працю «Орган та клавір у музиці XVI століття».

Пріоритетним напрямом наукової роботи кафедри була історія музики Сілезького (Шльонського) регіону (симпозіум культур німецької, польської та чесько-моравської) і методологія університетської освіти. Цей напрям склався невипадково, адже він був головним у дослідженнях керівника кафедри О. Кінкельдея. Останній займався видавничою діяльністю, належав до німецького Бахівського товариства. Він був ініціатором створення жіночого хору при університеті, а також отримав дозвіл на проведення приватних занять з музикології для жінок (Drozdzewska, 2012: 139).

23 вересня 1910 р. О. Кінкельдею було присвоєно вчене звання професора і він розпочав вести регулярні лекції з історії музики. Музикознавець відомий як засновник традицій сілезького музикознавчого дослідження, прикладом чого є його праця «Музика в Сілезії» (“Die Musik in Schlesien”), що вийшла у Лейпцигу в 1913 р.

У 1915 р. О. Кінкельдей повернувся до США. Він став «батьком американського музикознавства», оскільки в 1930 р. заснував першу в цій країні кафедру музикознавства в Корнелльському університеті в Ітаці (штат Нью-Йорк). Варто пам'ятати, що цей американсько-німецький вчений також «розповідає про вроцлавське музикознавство» (Drozdzewska, 2012: 164).

У 1915 р. надзвичайним професором музико- логічного закладу в Бреславському університеті став Макс Шнайдер (1875-1967). Темою його досліджень була музика XVII ст. Він викладав в університеті історію музики та історію церковної музики, керував Бахівським товариством у місті, займався історією музики Сілезії (опублікував у співавторстві з Теодором Зібсом працю “Volkslieder mit Bildern und Weisen”, а в 1924 р. - збірник польських пісень цього регіону).

Ще одна визначна постать бреславського (вроцлавського) музикознавства - Франц Арнольд Шмітц (1893-1980). Він керував з 1929 р. Інститутом церковної музики, до якого за його ініціативою приєднався відділ шкільної музики, з 1931 р. проводив відкриті лекції на запрошення Бахівського товариства. Видатний фахівець з історії музики (насамперед бетховенолог), гуманіст, один із творців концепції дослідження історії музики як історії рецепції, він не цурався музичних питань сілезіанства.

На початку своєї педагогічної діяльності Ф. А. Шмітц читав лекції, проводив практичні заняття і семінари для всіх бажаючих філософського факультету університету: «В перші чотири семестри заняття відбувалися для всіх студентів філософського факультету. Після кількох років вчений відмовився від цієї практики» [2, с. 182]. У 1930-1939 рр. заняття проводилися з таких тем: «Історія симфонії» (І семестр 1930 р.), «Історія музичного виховання» (І семестр 1930 р.), «Середньовічна багатоголоса музика» (1930-1931 рр.), «Історія музики 16 століття» (1931-1932 рр.), «Бах і Гендель» (1931-1932 рр.; І семестр 1935 р.; І семестр 1938 р.), «Історія музики від Генделя до Моцарта» (1938-1939 рр.) (Drozdzewska, 2012: 183). У 1946 р. Ф. А. Шмітц переїхав у Німеччину, де присвятив себе організації Інституту музикознавства при нещодавно відновленому Університеті Майнца імені Йоганна Ґутенберґа.

З кінця 20-х років ХХ ст. було збільшено кількість співробітників. Викладацький колектив поповнили доцент Петер Епстейн (1927) і доцент Вальтер Веттер (1928). Останній з 1941 р. очолював кафедру музикології університету, досліджував музику костелу та органну музику.

Висновки

Отже, можемо стверджувати, що до 1945 р. в Бреславському університеті діяв один з найкращих музикознавчих закладів Німеччини. Його керівниками були професори О. Кінкельдей, М. Шнайдер, Ф. А. Шмітц. Серед інших відомих музикознавців, які працювали у Бреслау, варто згадати П. Епштейна, Е. Кірша, Ф. Фельдмана.

Після Другої світової війни діячами вроц- лавського музикознавства були Збігнєв Лібхарт (1905-1976) і Гієронім Файхт (1894-1967). Останній, як відомо, навчався у Львові в А. Хибінського [10, с. 23].

2 липня 1946 р. в Познанському університеті Г. Файхт захистив габілітаційну працю на тему «“Рондо” Фридерика Шопена». У 1946-1947 рр. він часто виступав на місцевому радіо, вів музичні програми. 1 січня 1949 р. очолив новостворену Вищу музичну школу у Вроцлаві і займав цю посаду до 31 серпня 1952 р. Під час перебування у місті був членом ради місцевого університету і членом комітету захисників миру. На цій посаді він виступив з низкою промов і дав серію інтерв'ю в пресі та на радіо. З 1947 р. розгорнув широку музичну діяльність у середніх, професійних школах (майже 80 концертів провів особисто і підготував серію лекцій для інших викладачів). У серпні 1952 р. Г Файхт покинув Вроцлав і переїхав у Варшаву (Drozdzewska, 2012: 52).

Пріоритетним напрямом наукової роботи Г. Файхта на кафедрі музикології у Вроцлавському університеті була історія музики в Сілезії. Музи- колог видав кілька праць, присвячених музичному фольклору краю: «Мелодії колядок в сілезькій народній пісні» (Вроцлав, 1947), «Музика на Шльонську» (Вроцлав, 1947), «Нижня Сілезія в піснях шльонського народу» (Вроцлав, 1948), «Музика на Шльонську» (Вроцлав, 1952) (Ugre- wicz, 2005: 30).

Головним напрямом досліджень представників сучасної Вроцлавської музикологічної школи є передусім історія шльонської (сілезької) музичної традиції і проблеми сучасної аудіосфери. Музи- кологічну зацікавленість вроцлавських науковців можна поділити на чотири групи.

Першу групу становлять музикологи, які вивчають історію стародавньої музики, зокрема історію шльонської музичної культури (А. Дрож- джевська, В. Одой, Р. Пошьпєх). Представниками другої групи є вчені, які займаються дослідженням історії музики XIX-XXI ст. (С. Вєчорек, М. Голуб, М. Кула, Й. Міклашевська, З. Є. Пшерембський, Б. Раба). Представниками третьої групи є музи- кологи, які досліджують проблематику музичної антропології (Б. Мушкальська, В. Мурас, Р. Лосяк, Я. Копанецький). Репрезентантами четвертої групи є музикологи, котрі вивчають проблеми інтерпретології та інструментального виконавства (З. Є. Пшерембський, Г. Йоахімяк).

Це переконливо засвідчує, що вроцлавські музикологи й до сьогодні активно розбудовують музикознавчий дискурс О. Кінкельдея, розвиваючи його в нових умовах та активно розбудовуючи музикознавчі надбання, які активно розвинуті його наступниками-львів'янами - вихованцями А. Хибінського, насамперед Г. Файхтом. Останній, як і А. Хибінський та О. Кінкельдей, був ентузіастом сучасної музики і шанувальником уродженого та сформованого як особистість в Україні польського композитора К. Шимановського.

Персоніфікація музикологічної специфіки підготовки у Вроцлавському університеті - в особі О. Кінкельдея, вихованці якого заклали основи консерваторської музикології у музичних вищих навчальних закладах Польщі, їхні словацькі випускники реалізували своїм буттям культурні гени Вроцлавського університетів, як осередку слов'янського образу мислення в науковій і мистецькій роботі.

Постійна спрямованість польських дослідників музики на поєднання науково-теоретичної і творчо-практичної мистецької діяльності, активна взаємодія із сучасними українськими музиколо- гами сприяє розвитку та піднесенню музичної культури України та Польщі.

Список використаних джерел

1. Adler G. Handbuch der Musikgeschichte. Frankfurt a. M.: Verlag-Anstalt, 1924. 53 s.

2. Adler G. Methode der musikgeschichte. Leipzig: Breitkopf & Hartel, 1919. 222 s.

3. Besseler H. Spielfiguren in der Instrumentalmusik. Jahrbuch. Leipzig, 1956. S. 13-58.

4. Dickinson G. S. Otto Kinkeldey. The Musical Quarterly. 1938. T. 24. № 4. Р 412-418.

5. Drozdzewska A. Zycie muzyczne na Uniwersytecie Wroclawskim w XIX i I polowie XX wieku. Edukacja muzyczna - dzialalnosc naukowa - ruch koncertowy. Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego, 2012. 604 s.

6. Epstein P Max Schneider zum Abschied. Schlesische Monatshefte. 1926. T. 6: № 3. 174 s.

7. Grount S. J. Otto Kinkeldey. N. Grovez. T. 13. S. 611-612.

8. Grount S. J. Otto Kinkeldey. The New Grove Dictionary of Music and Musicians. Oxford, 2014. S. 68.

9. Jensch G. Musikgeschichte Der Start Breslau (z materialami do pracy) w zbiorach BUW GZM, RM, 1875.

10. Pater M. Historia Uniwersytetu Wroclawskiego do roku 1918. Wroclaw, 1997. S. 185-188.

11. Riemann H. Kleines Handbuch der Musikgeschichte mit der Periodisierung nach Stilprinzipien und Formen. Siebende Auflage. Leipzig: Verlag von Breitkopf & Hartel.

12. Schering A. Das VI. Deutsche Bachfest in Breslau, ZIMG 13, 1911/1912. Z. 9. 368 s.

13. Smith C. S. Otto Kinkeldey. Notes: Second Series 6. 1948. T. 1. S. 27-28.

14. Ugrewicz A. Hieronim Feicht i dzialalnosc Zakladu Muzykologii Uniwersytetu Wroclawskiego w latach 1945-1962. Muzykologia we Wroclawiu. Wroclaw, 2005. 73 s.

References

1. Adler, G. (1924). Handbuch der Musikgeschichte. [Handbook of Music History] Frankfurt a. M.: Verlag-Anstalt.- Frankfurt a. M.: publishing house. 53. [in German].

2. Adler, G. (1919). Methode der musikgeschichte [Method of music history] Leipzig: Breitkopf & Hartel. Leipzig: Breitkopf & Hartel. 222. [in German].

3. Besseler, H. (1956). Spielfiguren in der Instrumentalmusik. Jahrbuch. Leipzig. S. 13-58 [in German].

4. Dickinson, G. S. (1938). Otto Kinkeldey. The Musical Quarterly. T. 24. № 4. Р 412-418

5. Drozdzewska, A. (2012). Zycie muzyczne na Uniwersytecie Wroclawskim w XIX i I polowie XX wieku. Edukacja muzyczna - dzialalnosc naukowa - ruch koncertowy [Musical life at the University of Wroclaw in the 19th and first half of the 20th century. Music education - scientific activity - concert movement]. Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wro- clawskiego.- Wroclaw: Publishing House of the University of Wroclaw. 604 s. [in Polish].

6. Epstein, P (1926). Max Schneider zum Abschied [Max Schneider farewell]. SchlesischeMonatshefte. T. 6: № 3. Silesian monthly magazines. T. 6: № 3.174 s. [in German].

7. Grount, S. J. (1980). Otto Kinkeldey. N. Grovez. T. 13. S. 611-612.

8. Grount, S. J. (2014). Otto Kinkeldey. The New Grove Dictionary of Music and Musicians. Oxford, S. 68. [in English].

9. Jensch, G. (1875). Musikgeschichte Der Start Breslau (z materialami do pracy) [Music history Der Start Breslau (z materialami do pracy)] w zbiorach BUW GZM, RM.- in the collection of BUW GzM, Rm. [in Polish].

10. Pater, M. (1997). Historia Uniwersytetu Wroclawskiego do roku 1918 [History of the University of Wroclaw until 1918]. Wroclaw, S. 185-188. Wroclaw, pp. 185-188 [in Polish].

11. Riemann, H. Kleines. Handbuch der Musikgeschichte mit der Periodisierung nach Stilprinzipien und Formen. Siebende Auflage [Handbuch der Musikgeschichte mit der Periodisierung nach Stilprinzipien und Formen. Siebende Auflage]. Leipzig: Verlag von Breitkopf & Hartel. Leipzig: publisher of Breitkopf & Haertel [in German].

12. Schering, A. (1911). Das VI. Deutsche Bachfest in Breslau [The VI German Bach Festival in Wroclaw]. ZIMG 13, Z. 9. 368 s. - ZIMG 13, line 9. 368 s. [in German].

13. Smith, C. S. (1948). Otto Kinkeldey. Notes: Second Series 6. T. 1. S. 27-28.

14. Ugrewicz, A. (2005). Hieronim Feicht i dzialalnosc Zakladu Muzykologii Uniwersytetu Wroclawskiego w latach 1945-1962. Muzykologia we Wroclawiu. Wroclaw. 73 s.

Размещено на Allbest.ru