Типологія весільних наспівів села Острів Дубенського району Рівненської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра музичної фольклористики

Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка

Типологія весільних наспівів села Острів Дубенського району Рівненської області

Катерина Кундуш, студентка магістратури

За результатами численних матеріалів, зібраних під час кількарічних особистих експедицій авторки, детально схарактеризовано весілля середньоволинського села Острів у його типологічному розмаїтті наспівів та проаналізовано локальні особливості самого обряду. Послуговуючись методичною розробкою Богдана Луканюка, визначено 14 основних весільних мелоформ із різновидами. Теоретичний виклад доповнено нотними ілюстраціями характерних зразків.

Ключові слова: Середня Волинь, Дубенщина, село Острів, пісенний фольклор, весільний цикл, мелотипологія.

Kateryna Kundush. master's student of the Department of Music Folkloristics Studies of the Lviv National Music Academy named after Mykola Lysenko (Lviv)

Typology of the Wedding Melodies of the Village of Ostriv, Dubno Region, Rivne Area

весільний наспів

The article is devoted to studying of the wedding music culture in the village of Ostriv situated in Central Volyn. The main wedding rites are characterised retrospectively. The music repertoire consists of 112 vocal melodies, recorded by the author from old singers' individual performance in non-rituals conditions as well as during the real wedding action. The work of Lviv ethnomusicologist Bohdan Lukaniuk on melotypology of wedding ladkankas and songs (based on West Polissya and West Volyn) are used as a methodological base for determining of the melotypology of the songs. In this way main types of ladkankas, songs and pryspivkas were defined in the village of Ostriv.

Keywords: Central Volyn, Dubno region, Ostriv, vocal folklore, wedding cycle, melotypology.

Розташований у центрі етнографічної Волині Дубенський край Ця територія сьогодні відповідає новоутвореному однойменному району, що в адміністративних межах охоплює всю південну частину Рівненської області.

https://doi.org/10.33398/2523-4846-2022-18-1-127-146 Етномузика. 2022. № 18. здавна мав неабияке значення для історико-культурних процесів усього регіону, які, зокрема, визначали розвиток музичної традиції. Як наслідок на Дубенщині сформувалася доволі розмаїта музично-етнографічна картина, дослідженням якої упродовж усього розвитку народознавчої науки займалося багато вітчизняних та зарубіжних дослідників [Kolberg 1907; Доленга-Ходаковський 1974; Доманицький 1912; Костомаров 1859], однак достатніх результатів у цьому й досі не досягнуто. Через швидкі темпи урбанізації та розпорошеність населених пунктів, часто хуторів, фронтального та повноцінного вивчення фольклорної традиції тут не здійснювали; навряд чи це можливо сьогодні, особливо з невеликими людськими ресурсами. Однак існують поодинокі доробки на рівні обстеження розвинутих населених пунктів [Паральчук Паральчук 2013; Поліщук 2015; Мартиновська 2005], а також праці узагальнювального регіонального характеру [Марчук 2004; Давидюк 2005; Козицький 2014; Цехміструк 2006; Серко 2017а-б; Супрун-Яремко 2013; Пархоменко 2008], що мають велику цінність для етнологічної науки, на це деякою мірою претендує і пропонована публікація.

Із-поміж маловивчених, натомість впливових дубенських осередків розвитку фольклорної традиції заслуговує на увагу село Острів, де упродовж останніх восьми років авторка цієї статті систематично проводить експедиції, спрямовані на максимально повне дослідження місцевої народномузичної традиції. Зрештою, аудіота відеоспособом вдалося зафіксувати загалом 311 народнопісенних творів, що пропорційно репрезентують обрядовий (календарні та родинні) та необрядовий пласти. Своєю чергою весільні наспіви, цілком закономірно, займають більшість обрядового репертуару та представлені 112-ма творами.

Етнографічна картина острівського весілля виглядає насиченою та досить монолітною, загалом відповідає класичній структурі українського обряду, хоч і дещо вирізняється локально-територіальною специфікою. Із розповідей місцевих інформантів удалось реконструювати достатньо цілісний обрядовий сценарій з усіма його ключовими етапами, більшість із яких уже відійшла у минуле. Усе ж у цьому дослідженні, присвяченому характеристиці типових наспівів, буде розглянуто лише ті епізоди, що передбачають музичний супровід. Це дасть змогу представити вокальну творчість у єдності з ритуальними діями, тобто в етнографічному контексті.

Як і загалом в Україні, весільний обряд с. Острів складається із трьох етапів: передвесільного (заручини, запросини та випікання короваю), власне весільного (гуляння у неділю) та післявесільного (тиждень після основного дійства).

У четвер відбувався один із найбільш урочистих і досі практикованих у селі весільних обрядів випікання короваю. Цей процес поділяється на кілька частин: благословення на замішування, власне замішування, виробляння ритуального хліба та його випікання (також випікання весільних „гусок”, якими обдаровували гостей на весіллі). Перші наспіви звучали тоді, коли жінки формували коровай: „Да благослови, Боже” (№ 4 Тут і далі вказано номери прикладів із нотного додатку наприкінці.), „Я на коровай ішла”, „Я на лаві сиділа”, „Ступлю я на ялину” та ін. Якщо під час цього були присутні гості, коровайниці могли виконувати жартівливі співи („Коровайнички з міста”). Найбільш поширеним весільним твором, який обслуговував коровайний обряд на різних етапах, був „Да благослови, Боже”. Він звучав із різними варіаціями словосполучень у поетичному тексті („...короваю виробляти”, „...короваю випікати”, „...під короваєм гуляти”) та стосувався відповідно різних процесів цього обряду.

У п'ятницю ввечері (рідко в суботу вранці) молоді йшли запрошувати гостей на коровай, а в суботу відбувалося саме гуляння під короваєм. Центральними постатями цього дійства виступали самі коровайниці. Із різних сторін вони охоплювали коровай руками, утворювали коло та повільно ходили, виконуючи обрядові наспіви. Основними піснями, які супроводжували процес гуляння під короваєм, були: „Да благослови, Боже”, „А ведмідь волохатий”, „Ой чиї ж то сестриці” („Ой чия то милая”), остання передбачала оспівування кожної коровайниці поіменно (№ 10). Відтак батьки нареченої або нареченого підносили цим жінкам горілку із хлібом та обв'язували кожну коровайницю хусткою. Із плином часу гуляння під короваєм поступово витіснилося з весільного циклу або замінилося схожими діями уже на самому весіллі.

Головними ритуальними кроками основного весільного святкування були споряджання та випроводжання молодих до шлюбу, вінчання у церкві, гостина в домі нареченої та „перезов” у молодого. Наречений приїжджав уранці в оточенні сватів (свашок) друзів, родичів та інших гостей. Спершу вони виконували пісню „Да на день добрий тому”, відтак розпочиналися змагання-переспівування між дружками-маршалками та сватами-свашками („Не будете шлюбу брати” (№ 2), „Як ми сюди їхали”, „Соромно, свати, сором”, „Ой догана, дружечки”, „Де ж ви, свати, забарилися” та ін.).

Під час благословення молодих до шлюбу, коли молода кланялася батькам, виконували „Котилося яблучко” (№ 8), а коли наречені виходили з хати „Ой з дороги, добрі люди”, „Покропіть нас водою” та ін. Дорогою додому траплялася перейма досить поширений елемент весільного обряду в селі Острів, коли наречених після вінчання зупиняли із квітами і житом (свахи супроводжували це піснями „Перейма на дорозі”, „Шо то за варта стала” та ін.). Від молодих були зобов'язані дати відкуп калач або інший хліб та горілку (тепер солодощі, солодкі напої). Вважали так: що більше перейми, то краще життя буде в подружжя. Кількість таких зупинок колись сягала 10-ти і більше, а зараз зменшилася до кількох.

Після вінчання поверталися до будинку нареченої, де відбувався посад молодих їм відводили головне місце за столом та садили на вивернутому кожусі. Якщо ж дівчина не йшла у невістки, а навпаки хлопець приходив у її сім'ю (у прийми), то спочатку їхали до молодого, а потім уже до молодої. Весілля в молодої зазвичай передбачало загальне частування зі співом обрядових пісень („Розстіляється, розвивається” (№ 11), „Приїхала дівчина з вінчання”, „Ой матінко моя”, „Засвітино, мати, свічку” (№ 9), „Сядьмо, мамо, повечеряймо”) та грою музик.

Інструментальний супровід, як пригадують інформанти, був представлений грою на гармошці з барабаном або на духових. У середині й у другій половині минулого століття найчастіше запрошували збірний духовий оркестр із навколишніх сіл. Зараз традиція „живої” музики на весіллях стрімко занепадає: запрошують переважно естрадних виконавців на електронних пристроях.

Після завершення гостини молоду зі скринею приданого випроводжали з батьківського дому до будинку чоловіка, також супроводжуючи це співом („Місяць з неба вибивається” (№ 6), „Бувайте, бувайте” (№13)).

Із приїздом до будинку молодого розпочинався другий основний етап весілля „иерезов”, або перезва. Молоді, тримаючи образи, заходили до хати, кланялися та цілували батьків нареченого й інших членів родини, натомість усі хатні благословляли молоде подружжя на щасливе життя. На перезву збиралися зазвичай гості нареченого та близька родина нареченої. На цьому етапі відбувався ще один важливий весільний обряд зняття фати-вельона, замість якого свекруха пов'язувала дівчині хустку. Існували випадки, коли цього дня молода нічого не їла та не пила в домі молодого. На перезві часто звучали пісні жартівливо-сатиричного та еротичного змісту, а також численні весільні приспівки. Основними знавцями і виконавцями цих пісень найчастіше були старші жінки. Вони ж виконували пісні, адресовані весільним кухаркам („Добра кухарочка була”, „Ой десь наша да кухарочка” та ін.).

Наприкінці весілля культивувався обряд розподілу короваю обсилання. Це робили хрещені батьки, яких могло бути кілька пар. Спочатку вирізали весільну квітку (різку) та передавали її комусь із родичів. Порцію короваю підносили на обв'язаній хустинкою тарілці, а під неї заховували кілька копійок. Окрім цього, обдаровували ще й випеченими разом із короваєм весільними „гусками” або „шишками”. Це супроводжували приспівками: для хрещеного батька виконували „Кажуть люди” (№ 17), для хрещеної матері, тітки та інших гостей „Пожену я гуску на воду” (№ 5) зі змінними варіантами тексту („хорошая хресна на вроду”, „хорошая тітка на вроду” і т. д.). Гості своєю чергою давали викуп за „гуску” горілку, калач, зараз дають коробку цукерок чи інше.

Завершальний, післявесільний, етап святкування зазвичай тривав близько тижня. У понеділок вранці молодим приносили сніданок із різних недоїдків, сирих овочів тощо, чоловіки розкидали по будинку сміття. Гості також влаштовували невелике жартівливе театралізоване дійство, імітуючи одруження, народження дитини або використовуючи інші ігрові елементи. Одним із найпоширеніших весільних звичаїв на цьому етапі був т. зв. „борщ” символічне післявесільне частування в понеділок або вівторок, центральна страва якого зелений або червоний борщ. Застілля за участі найближчих сусідів та родини супроводжувалося відповідними весільними піснями, переважно жартівливого змісту, а також приспівками; звучали і звичайні, „гуличні” пісні. На цьому етапі, як і на перезві, найбільше вшановували тих, хто готував та обслуговував весілля, із-поміж яких найважливішими були кухарки.

Аналіз типових весільних наспівів здійснено відповідно до методичної розробки Богдана Луканюка „Спроба мелотипології весільних ладканок і пісень західного Полісся і західної Волині” [Луканюк 2004]. Аналіз мелотипів здійснюватиметься за порядком від складніших до простіших, що загалом відповідає типологічному зводу з тієї ж розробки, системний же уклад основних форм наведено нижче (див. таблицю).

Перший із весільних творів (№ 1), що функціонує в с. Острів, має найповнішу форму та поширений у кількох текстових варіантах. Він належить до ладканкового типу, в основі якого пірихічні складники, та відповідає засадам великої кільцевої форми (ВКФ). Основні ознаки твору: ВС 44;6₅;44;6, PC 1111111111111112211=111111=11 11111111111111122.

На початку 6-складової ладканки, у повному її вигляді, виконано своєрідну самостійну форму-зачин, яку в етномузикознавчій літературі називають „передладканкою”. Передладканка містить в основі пірихічні 4-складники, однак у реальному вигляді вони мають 6-складову ритмічну структуру, що виникає внаслідок дроблення двох початкових тривалостей. Окрім цього, у середині самої ладканки з'являються також 4-складові вставки, які ритмічно подібні до передладканки, але мелодично цілком відмінні.

За текстовим змістом передладканка належить до групи числових заспівів, коли почергово згадують молодого й молоду. У повноцінному відтворенні, максимально наближеному до первинної форми, цю композицію виконували двічі із заміною слів замість хлопця на дівчину: „Першая квітонька молодий Петруньо”, „Другая квітонька молода Маруся” або інші відповідно до ситуації імена.

У більшості наступних творів початкової передладканки не було, однак провідні інформанти наголошували, що вона обов'язково звучала в реальній формі обряду на початку кожного ритуального наспіву. Очевидно, що у віддалених від реального контексту умовах запису інформанти не виконували творів у повному вигляді, хоча слід брати до уваги й ту закономірність, що на стадії зникнення автентичної традиції взагалі втрачено розуміння потреби співати такі початкові формули, ще й до кожного наспіву. У сучасному весільному обряді цю передладканку виконують під час випікання короваю разом з основними обрядовими творами („Да благослови, Боже”, „Я на лаві сиділа”).

Наступна ладканкова форма відрізняється від попередньої відсутністю початкового вступу-передладканки, а також 4-складових вставок у внутрішній структурі (№ 2). Ознаками цього твору є ВС 6n та РС 11112211:111111=1111112211. Така форма одна з найпоширеніших у місцевому весільному циклі, її виконують із численними варіантами текстів на різних етапах весілля („Ой з-за гори вітер віє”, „Й а у печі коровай сидить”, „Вилетів шершень з рою”, „На калині вітки висять” та ін.).

Третій зразок представлений аналогічною 6-складовою пірихічною ладканкою із 4-складовими вставками, однак без двічі повтореного початкового рядка (№ 3). Для нього характерні такі ознаки, як: ВС 6_П;44;6₃ та PC II: 111111=1111111111 111: 111111=11111122.

Ще простішим за будовою є наступний твір (№ 4), у якому також немає розспіву початкового рядка-речення, а форма має переважно 4-рядкову композиційну структуру, однак може розширюватися до 6-рядкової. Ознаками цього твору є ВС 6_пта РС 11= 111111=1111112211. Ця форма має значну кількість текстових відповідників та обслуговує різні обрядові дії, зокрема випікання короваю („Да благослови, Боже”, „Коровайниці з міста”), переспіви гостей („Да на день добрий тому”, „Шо то за варта стала”), процес перейми („Перейма на дорозі”), випроводжання до шлюбу („Покропіт нас водою”), вшанування кухарок („Добра була да кухарочка”) та ін.

Ще один весільний наспів має 4-рядкову композицію без заспіву та відрізняється від попередніх мажорним нахилом (№ 5). Його ознаки: ВС 6₄ таРС 11:111111=1111112211. Цей твір виконували наприкінці весілля під час обряду обсилання „гусками”, яких підносили на лопаті близьким родичам.

Наступна форма відповідає строфічній 4-рядковій композиції з першою стисненою і другою розширеною фразами (№ 6). Ознаки цього твору ВС 6₄таРС 11111111111122=11. Мелодична лінія насичена хроматизмами, а в ладовій структурі, як це властиво такому мелотипу в межах усього ареалу його поширення, рівноцінними опорами виступають два щаблі. Такі звукоряди слід розглядати з позиції модальності, для якої характерні комбінації тетрахордових поєднань. Перша частина твору (друге речення) завершується на опорі „соль”, а друга на „ля”. Обидва звуки є функційно рівнозначними та можуть розцінюватися як тоніка. Цю форму представлено кількома текстовими різновидами, серед яких, зокрема, твори „Сядьмо, мамо, повечеряймо”, „Васильковій вулиці”, „А 'збан воду носить”.

Із групи ямбічного типу ритмоорганізації виявлено тільки одну складову в основі трирядкову композицію (ВС 6₃, PC 121233ІІ121212ІІ 12123311), для якої характерне дроблення початкових тривалостей (№ 7). Унаслідок цього вірш розширюється до 7-складової чи 8-складової структури; в останньому випадку додатковому дробленню на шістнадцяті підлягає перша складонота. На відміну від попередніх творів, ця форма не має значної кількості текстових варіантів у весільному обряді.

Наступний тип належить до групи тирадних 8-складових форм зі змінною кількістю рядків (№ 8). Початкові фрази-речення закінчуються на домінантовому щаблі, а остання на тонічному устої. Ознаками цього твору є ВС 53_п та PC 111121112=11. Цю форму засвідчено із багатьма текстовими варіантами, серед яких: „Ой місили коровай”, „Ой догана, дружечки”, „Ой з дороги, добрі люди”, „Приїхала дівчина” та ін. У повнішому вигляді (№ 9) до цієї композиції додається передладканка, яка відрізняється від попередніх зразків відсутністю першого ритмічного складу. Відповідно в реальному вигляді заміть шести складів існує п'ять, однак це не порушує 4-складової базової вихідної моделі цього зачину. В останньому реченні перша фраза розширюється до семи складів за рахунок додаткового складу „ой” і мелодичного ходу на домінантовий звук. Ознаки цього твору: ВС 44;53_пта PC ІШІїІіІІНПШШ.

Ще одну типову форму представляє контамінована композиція, яка складається із двох частин: перша в модельованому вигляді має

7складову структуру, друга 14-складову (№ 10), однак у реальному відтворенні ритмічна схема зазвичай розширюється на один склад. У початковій фразі помітне спрощення ритмосхеми, яке можна трактувати двояко або як вкорочення базової другої складоноти (замість четвертної восьма), або як випущення першої (восьмої), що спостерігалося у попередніх зразках. Цьому твору притаманні такі ознаки: ВС 43;446 та РС ||:1212|123:||1212|1212|121233||. Форма має лише два споріднені між собою текстові варіанти („Ой чия то милая”, „Ой чиї ж то сестриці”).

Самостійна 17-складова структура властива наступному твору (№ 11), який зафіксований у кількох текстових варіантах. Примітно, що мелодично цей зразок відмінний від свого спорідненого варіанта другої частини в попередній контамінованій формі. Ознаки твору: ВС 446₂ та РС 1212|1212|121233:||. За змістом віршованого тексту твору очевидно, що цей твір розпочинав весільний обряд.

Також в одиночному варіанті зафіксовано наступний весільний твір (№ 12), що вже, за Б. Луканюком, належить до групи пісенних мелотипів. У реальному вигляді ця форма налічує 13 складів, однак у базовій схемі, яка інколи проявляється у процесі виконання, трапляються 4-складові музично-ритмічні сегменти. З огляду на це можна констатувати притаманну цій композиції 11-складову структуру ямбічного типу організації. Ознаками твору є ВС 443₂ та РС 1212|1212|123:||. Особливість виконання полягає в нерегулярному повторенні другого речення на ідентичну мелодію, однак у зв'язку з малопоширеністю цього твору у весільному обряді можна припустити, що ці повтори є лише виявом суб'єктивних трактувань виконавців, а не закономірністю.

Черговий твір (№ 13) також належить до категорії пісенних та зафіксований винятково в одному варіанті, а тому не можна стверджувати про його давнє походження в місцевій традиції. Тут описано момент прощання дівчини з рідними під час випроводжання з батьківського дому. Попри стабільну 6-складову ритмічну схему, у структурі твору інколи з'являються 5-складові групи за рахунок об'єднання перших двох восьмих тривалостей. Основними ознаками твору є ВС 66₂ та PC 111122111122=11.

Кілька наступних творів репрезентує групу танцювальних приспівок з акцентним ритмом і тонічним віршуванням. Вони відображають весільні діалоги та жарти, переспіви поміж гостями, зокрема гуртами дружок-маршалок та сватів-свашок, а також їх можуть виконувати старші жінки на перезві. Більшість приспівок за ритмічною основою належить до групи шумок із 4-складовими фразами (№№ 14-16). Мелодичні контури цих творів мають незначні відмінності, однак об'єднує їх жартівливий характер виконання, попри перевагу мінорної ладової основи.

Дещо осібно в цій групі є твір із коломийковою структурою і також мінорною ладовою основою (№ 17), який обслуговує обряд обсилання весільними „гусками” та приурочений конкретному адресатові хрещеному батькові. Це композиція із 14-складовою основою, основні ознаки якої ВС 44 6₂ та PC 11111111111111 |22^:ІІ. Привертає увагу надто популярна, хрестоматійна мелодія цього твору, яку виконала молода інформантка, що дає підстави сумніватися в його автентичності. До того ж „гуски” для інших членів родини (хрещеної матері, баби, тітки) підносили у супроводі інших наспівів.

Останній твір за музично-ритмічними ознаками та композиційною структурою належить до рідкісної на сучасних весіллях групи весільних танкових композицій, що колись могли обслуговувати хороводи, оскільки його ритмічну основу складає 6-мірна основа (№ 18). Для цієї 4-рядкової форми характерні такі ознаки, як РС 6₄ та PC 111111:ІІ. Кожна з опорних ритмічних тривалостей, окрім останньої, спорадично підлягала дробленню, у результаті чого вірш може розширюватися до 11 складів (443).

Розвиненість та збереження до наших днів обрядів та звичаїв у багатовіковій весільній традицій с. Острів свідчать про унікальність та багатство культурних надбань цього осередку. Наразі збережена тричастинна структура весілля (три основні етапи). Деякі весільні звичаї та обряди сватання, урочисте запрошення на весілля, випікання короваю та весільних „гусок”, вбирання та викуп нареченої, благословення до шлюбу, перейма, знімання та обтанцьовування фати-вельона, обдаровування весільним хлібом, вшановування кухарок, „борщ” дійшли до нашого часу та культивуються з певними особливостями. Інші ж звичаї випікання „прошака” для запросин на весілля, запрошення молодими один одного на власне весілля, гуляння під короваєм, переспіви сватів та свашок, читання „Корони”, перезва майже вийшли з ужитку або зазнали суттєвого спрощення. Попри витіснення багатьох обрядових дій із весільного циклу та осучаснення деяких деталей дійства, картина місцевого весілля у с. Острів все ж залишається досить багатою та колоритною. Цьому сприяє досвід старших знавців культури та зацікавленість молодого покоління у продовженні цінних традицій.

Обрядові співи у весільному циклі тривали від початку коровайного обряду до завершального „борщу”. Кожен весільний крок, кожну важливу ритуальну дію супроводжували виконанням творів, що відігравали як сакрально-магічну, так і режисерсько-розпорядчу роль. Ще донедавна всі строго приурочені наспіви (ладканкової групи) розпочиналися зі спеціального зачину-передладканки, однак нині як ця композиційна частина, так і весь обрядовий супровід обряду стрімко відходять у минуле разом із компетентними інформантами свідками давніх, суто традиційних весіль. Із виявлених у процесі дослідження острівського весілля 14 мелоформ, дев'ять представляють групу ладканок, дві належать до пісенних композицій, одна до танкових, решта до приспівок, котрі лише за текстом виявляють зв'язок із цим обрядом, бо ж на таку мелодію їх могли співати за будь-яких інших обставин, переважно необрядових. Наскільки можна судити за матеріалами інших записувачів та дослідників весільного репертуару середньої Волині, представлена тут типологічна картина загалом властива усьому регіонові, а тому матеріал із с. Острів може послугувати цінним ресурсом для можливих подальших експедиційних досліджень у цьому осередку, а також для наукових розвідок, спрямованих на вичерпне розкриття архаїчної картини нашого народу.

Таблиця. Весільні мелоформи

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Давидюк, В. (2005). Волинське весілля. Фольклористичні зошити. Вип. 8. С. 3-20. Луцьк.

Доленга-Ходаковський, З. (1974). Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського (з Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся). 784 с. Київ.

Доманицький, В. (1912). Народний календар у Ровенськім повіті Волинської губернії. Василь Доманицький. Материяли до українсько-руської етнології. Т. XV C. 62-89. Львів.

Іваницький, А. (1982). Музика українського весілля. Весільні пісні: у 2 кн. / упоряд. М. М. Шубравська; нот. матеріал упорядкував А. І. Іваницький. С. 54-69. Київ.

Козицький, С. (2014). Народні пісні Волині, Поділля і Холмщини / [ред.упоряд. Б. Столярчук, О. Юзюк]. 128 с. Рівне.

Костомаров, Н. (1859). Народные песни, собранные в западной части Волынской губернии. Малорусский литературный сборник. Изд. Д. Мордовцев. С. 179-353. Саратов.

Луканюк, Б. (2004). Спроба мелотипології весільних ладканок і пісень західного Полісся та західної Волині. Етнокультурна спадщина Полісся / [ред.-упоряд. В. П. Ковальчук]. Вип. 5. С. 95-108. Рівне.

Мартиновська, М. (2005). Мій край пісенний Здовбиця моя: фольклорний збірник / заг. ред. Ю. Рибака. 76 с. Рівне.

Марчук, З. (2004). Українське весілля: генеалогія обряду. 84 с. Рівне.

Паральчук, О. Паральчук, К. (2013). Пісенна спадщина села Стовпець: Фольклорний збірник / заг ред. Юрія Рибака / Рівненський державний гуманітарний університет. Кафедра музичного фольклору. 96 с. Рівне.

Пархоменко, Т (2008). Календарні звичаї та обряди Рівненщини. 182 с. Рівне.

Поліщук, О. (2015). Пісні волинського села: фольклорна традиція села МошківМлинівського району. 88 с. Рівне.

Серко, О. (2017а). Типові весільні наспіви Середньої Волині. Етномузика. Число 13. С. 116-134. Львів.

Серко, О. (2017б). Традиційна вокально-обрядова культура Середньої Волині (етнографічний і жанровий аспекти). Музикознавчий універсум: Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. Вип. 41. С. 140-153. Львів.

Супрун-Яремко, Н. (ред.-упор.). (2013). Народні пісні Рівненщини: фонографічний збірник. 460 с. Рівне.

Цехміструк, Ю. (2006). Народні пісні Волині: Фонографічні записи 19361937років / Джерельні матеріали та видання Богдана Столярчука; відчитання та загальна редакція Богдана Луканюка. 480 с. Львів Рівне.

Kolberg, O. (1907). Oskar Kolberg. Wolyn: obrz§dy, melodye, piesni. Nakl. Akademii Umiej^tnosci. 450 s. Krakow.

REFERENCES

Davydiuk, V. (2005). Volynske vesillja [Volyn Wedding]. Folklorystychni zoshyty [FolkloristicNotebooks]. Iss. 8. P. 3-20. Lutsk [in Ukrainian].

Dolenga-Hodakovskyi, Z. (1974). Ukrainski narodni pisni v zapysah Zoriana Dolengy-Hodakovskogo (z Galychyny, Volyni, Podillia, Prydniprjanshxhyny i Polissia) [Ukrainian Folk Songs Recorded by Zorian Dolenga-Khodakovsky (from Halychyna, Volyn, Podillia, Dnipro Region and Polissia)]. 784 p. Kyiv [in Ukrainian].

Domanytskyi, V. (1912). Narodnyj kalendar u Rovenskim poviti Volynskoi gubernii [Folk Calendar in the Rivne District of the Volyn Province]. Vasyl Domanyckyi. Materyialy do ukrainsko-ruskoi etnologii [Vasyl Domanytskyi. Materials for Ukrainian-Rus Ethnology]. Vol. XV. P. 62-89. Lviv [in Ukrainian].

Ivanytskyi, A. (ed.). (1982). Muzyka ukrainskogo vesillia. Vesilnipisni [Music of the Ukrainian Wedding. Wedding Songs]: in 2 books. P. 54-69. Kyiv [in Ukrainian].

Kozytskyi, S. (2014). Narodni pisni Volyni, Podillia i Holmshсhyny [Folk Songs ofVolyn, Podillia and Kholm Region]. 128 p. Rivne [in Ukrainian].

Kostomarov, N. (1859). Narodnyepesni, sobrannye vzapadnoj chasti Volynskoj gubernii. Malorusskij literaturnyj sbornik [Folk Songs Collected in the Western Part of the Volyn Province. Malorussian Literary Collection]. P. 179-353. Saratov [in Russian].

Lukaniuk, B. (2004). Sproba melotypologii vesilnyh ladkanok i pisen zahidnogo Polissia ta zahidnoi Volyni [An Attempt at the Melotypology of Wedding Ladkankass and Songs of Western Polissia and Western Volyn]. Etnokulturna spadshchyna Polissia [EthnoculturalHeritage of Polissia]. Issue. 5. P. 95-108. Rivne [in Ukrainian].

Martynovska, M. (2005). Mii krai pisennyi Zdovbycia moia: folklornyi zbirnyk [My Land of Songs My Zdovbytsia: a Folklore Collection]. 76 p. Rivne [in Ukrainian].

Marchuk, Z. (2004). Ukrainske vesillia: genealogiia obriadu [Ukrainian Wedding: Genealogy of the Ceremony]. 84 p. Rivne [in Ukrainian].

Paralchuk, O. Paralchuk, K. (2013). Pisenna spadshchyna sela Stovpets: Folklornyi zbirnyk [Song Heritage of Stovpets Village: Folklore Collection]. 96 p. Rivne [in Ukrainian].

Parkhomenko, T. (2008). Kalendarni zvychai ta obriady Rivnenshchyny [Calendar Customs and Ceremonies of the Rivne Region]. 182 p. Rivne [in Ukrainian].

Polishchuk, O. (2015). Pisni volynskogo sela: folklorna tradyciia sela Moshkiv Mlynivskogo raionu [Songs of the Volyn Village: Folklore Tradition of the Village ofMoshkiv, MlynivDistrict]. 88 p. Rivne [in Ukrainian].

Serko, O. (2017a). Typovi vesilni naspivy Serednoi Volyni [Typical Wedding Chants of Central Volyn]. Etnomuzyka [Ethnomusic]. Iss. 13. P. 116-134. Lviv [in Ukrainian].

Serko, O. (2017b). Tradyciina vokalno-obriadova kultura Serednoi Volyni (etnografichnyi i zhanrovyi aspekty) [Traditional Vocal and Ceremonial Culture of Central Volyn (Ethnographic and Genre Aspects)].Muzykoznavchyi universum [Musicological Universum]. Issue 41. P. 140-153. Lviv [in Ukrainian].

Suprun-Yaremko, N. (comp.). (2013). Narodni pisni Rivnenshchyny: fonografichnyi zbirnyk [FolkSongs of theRivneRegion: Phonographic Collection]. 460 p. Rivne [in Ukrainian].

Tsekhmistruk, Yu. (2006). Narodni pisni Volyni: Fonografichni zapysy 19361937 rokiv [Folk Songs of Volyn Phonographic Recordings of1936-1937]. 480 p. Lviv Rivne [in Ukrainian].

Kolberg, O. (1907). Wolyn: obrz§dy, melodye, piesni [Volyn: Rituals, Melodies, Songs]. 450 p. Krakow [in Polish].

1

2

3

4

5

6

7

8

9

11

12

13

14

16

17

Размещено на Allbest.ru