Музикознавчий аналіз як пізнання художньої логіки твору

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри гуманітарних та музично-інноваційних дисциплін Київської муніципальної академії музики імені Р.М. Глієра (Київ, Україна)

PhD in Musical Art, Associate Professor at the Department of Humanities and Music Innovative Disciplines R. Glier Kyiv Municipal Academy of Music (Kyiv, Ukraine)

MUSICOLOGICAL ANALYSIS AS COGNITION OF COMPOSITION'S ARTISTIC LOGIC

The development, updating, and implementation of analytical methods for studying and understanding works remains an urgent issue for musicologists. The introduction of specialized computer software as an objective tool for analyzing compositions is one of the priority tasks of contemporary musicology. Although there have been positive developments in Ukraine in recent years on this issue, the set of available methods in the researcher's arsenal has not changed radically and is mostly descriptive. The absence of a coherent analytical toolkit necessary for the study of contemporary music, including experimental and electroacoustic music, is quite acute.

The author of the article promotes the idea of a comprehensive approach to the study of composition aimed at understanding the artistic logic of a musical work. The essence of the updated method is that it combines traditional and modern principles of musicological analysis. The newest idea is to use the analytical method of The Aural Sonology by L. Thoresenслухова, recognized in Europe, as an objective component of the study of composition. The author considers a unified method of analyzing compositions that can be applied to the music of different styles and works that differ in compositional technique and technology (with and without a score). This analytical method was tested by the author of the article while studying the works of contemporary Ukrainian composers O. Voytenko, A. Zahaykevych, and the coauthors Cherny / Tuchynska / Yuferova. The essence of this method is that it combines traditional and modern principles of musicological analysis, where the latest principles are primarily related to the use of spectromorphological analysis. The expediency of using the tested analytical method is related to the results achieved in the process of understanding the artistic logic of compositions and formulating the main artistic ideas of the analyzed works.

Key words: analytical method, artistic logic, dynamic profile, electroacoustic composition, spectromorphological analysis, the Aural Sonology, Thoresen.

Постановка проблеми. Кожний музичний твір є унікальним відображенням діалектики людського буття. Композитор, використовуючи власний образний словник, формує смисли задля донесення до слухача набутого життєвого досвіду, його осмислення як спостерігач або учасник подій. Музичний твір може сприйматися і як намагання автора осягнути всесвіт через сонорне відтворення простору, відчуття руху і часу. У будь-якому разі проблема розуміння закладених авторами музики сенсів існує в слухацькому середовищі, частиною якого є самі виконавці та музикознавці. На цю проблему у науковій творчості свого часу звертав увагу видатний український музикознавець І. Пясковський (1946-2010), вбачаючи її вирішення через процес пізнання художньої логіки твору. Науковець наголошував на тому, що будь-які аналітичні методи допомагають розкрити суть досліджуваного явища, натомість пізнання художньої логіки твору потребує комплексного підходу (Пясковський, 2009), який з науково-технічним прогресом надав музикознавству новий, об'єктивний інструментарій для удосконалення методики вивчення музичних текстів (Пясковський, 1984). У цьому контексті постає проблема набуття відповідного аналітичного досвіду, який би поглиблював ідеї І. Пясковського, демонструючи інтеграцію традиційних і інноваційних методів аналізу композицій в намаганні осягнути художню логіку будь-якого авторського твору.

Аналіз досліджень. Занурення у проблематику музикознавчого аналізу композицій потребувало вивчення праць, присвячених проблемам музичної мови (Герасимова-Персидська, 2010) та логіки художнього мислення (Пясковський, 2009). Ідеї дослідження музичних текстів (Пясковський, 1984) поглиблені у попередньому аналітичному досвіді авторки статті, який демонструє ефективність інтеграції традиційних та інноваційних методів аналізу композицій (Юферова, 2017). Із числа наукових розробок останніх років цікавим виявився дослідницький метод харківської музикознавчині Н. Рябухи, яка зауважує на тому, що онто-сонологічний метод надає можливість дослідити композиції з філософського ракурсу через пізнання звукообразного мислення та звуко-символічного світовідчуття композитора, де ontos - це часопростір як фактурно-композиційна конфігурація; sonos - властивості звуку, його художнє впорядкування в семіотичній структурі; logos як відтворення звукового образу світу (Рябуха, 2016).

Особливу увагу було також приділено зарубіжним працям з техніки сучасної композиції та методів її аналізу (Smalley, 1997; Zattra, 2004; Thoresen, 2007). У цьому ряду важко переоцінити "Трактат про музичні об'єкти" П. Шеффера (Schaeffer, 1966). З огляду на модерність предмета дослідження (звуковий об'єкт / sound object), оригінальність підходу та глибину філософської рефлексії, ця робота є однією з найпотужніших музикознавчих праць XX століття. Розуміння П. Шеффером феномену звукового об'єкта, як такий, що сприймається одночасно у трьох вимірах - частота (висота); тривалість (час); інтенсивність (гучність), - надало змогу визначити його типи як безперервні, повторні та імпульсні, а також виокремити структурні (морфологічні) ознаки. Ідеї П. Шеффера були поглиблені у спектроморфологічній теорії Д. Смоллі (1986), а у 2000-ні роки багаторічна історія вдосконалення методу привела до оформлення його у потужний самостійний аналітичний інструмент, реалізований за допомогою електронних технологій (плагін Aural Sonology). Головною особливістю методу є можливість осягнення сенсу музичного твору, його тлумачення через виявлення семантичних зв'язків окремих елементів цілої структури, що утворюються на рівні сприйняття звуку та відображення його через знаки. Саме метод спектроморфологічного аналізу The Aural Sonology було обрано у якості складового елементу процесу пізнання художньої логіки композицій українських авторів (Юферовa, 2021).

Мета статті полягає у поширенні ідеї щодо комплексного підходу до вивчення різностильової музики (як із наявною партитурою, так і без неї) з використанням визнаного у Європі аналітичного методу слухової сонології (The Aural Sonology) Л. Торесена. Доцільність використання аналітичного методу пов'язана із результатами музикознавчого експерименту, де проведений комплекс аналітичних заходів надав змогу сформулювати основні художні ідеї вивчених творів.

Виклад основного матеріалу. У музичному мистецтві використання електронних технологій набуло глобального поширення. З ними пов'язано не тільки створення і виконання різностильової музики, але й проведення музикознавчих досліджень. Одним з численних факторів, які вплинули на процес укорінення інформаційних технологій у музичному мистецтві є застосування нового інструментарію творчої діяльності. Введення у практику музиканта комп'ютера зі спеціалізованими цифровими технологіями назавжди змінило парадигми творчості та комунікації.

Під час масштабного дослідження ролі музичних комп'ютерних технологій в комунікаційних процесах у сучасній українській музиці (Юферова, 2021) особливу увагу було приділено взаємодії в музичному середовищі за моделлю "Композитор - Музичний аналітик". Вивчення питання впливу інноваційних технологій на зміни у такому комунікаційному ланцюзі наштовхнуло на ідею проведення наукового експерименту із застосуванням єдиного аналітичного методу до різних за композиторською технікою (до того ж із різною "документацією") творів сучасних українських композиторів, що написані після 2010 року і які до тих пір музикознавцями не вивчалися. Саме таких чітких критеріїв необхідно було дотриматися для доведення ефективності (або навпаки!) застосованого методу та доцільності використання електронних технологій. Серед відібраних творів опинилися такі:

А. Загайкевич "Mithe IV: K.S." (2011) для скрипки та електроніки (для аналізу твору використано партитуру, в якій занотовано партію скрипки та зафіксовано графічне зображення динамічного руху електронних тембрів і ефектів відповідно до часових позначок; авторкою також було надано відеозапис виконання твору);

О. Войтенко "Homo Fugens" (2014) для двох фортепіано та одного виконавця (серед документації - нотний текст і аудіотрек твору).

"Spinning Universe" (2015) - електроакустична композиція з використанням просторової локалізації звуку групи авторів Cherny / Tuchynska / Yuferova (із наявної документації для наукового вивчення - схеми програмування звукових текстур в Pure Data, файл електронної партитури проекту в Cubase, схема розподілу звукових об'єктів / фактурних шарів, створених авторами композиції для використання технології Ambisonics; стерео запис композиції).

Головною метою експериментального музикознавчого дослідження трьох композицій за єдиним аналітичним методом стало розуміння / пізнання авторської логіки і визначення основних художніх ідей композицій. Термін "художня логіка", використаний І. Пясковським у статті "Логічне і художнє в музичному мисленні", напряму пов'язаний із виявленням закономірних і типологічних ознак художньо оформленого висловлення митця. Отже, план, за яким відбувався аналіз творів припускав вивчення історії написання твору, визначення образного змісту, жанрових особливостей твору, будови, драматургії композиції; створення та аналіз динамічного профілю (робота з осцилограмою або спектрограмою), створення спектроморфологічної партитури за допомогою електронних технологій для вивчення музичної мови твору та морфології звукових подій. І на завершальному етапі - формулювання основної художньої ідеї твору.

Вирішення питань, пов'язаних із вивченням історії написання твору, жанрових особливостей та визначенням образного змісту твору не потребували яких-небудь спеціалізованих комп'ютерних програмних засобів. Визначення будови композиції, її драматургії та музичної мови ґрунтувалося на традиційних засадах, а також із залученням музичних комп'ютерних програмних засобів. Вирішення таких аналітичних завдань, як створення динамічного профілю твору, візуалізація спектрограми та осцилограми звукової хвилі, створення спектроморфологічної партитури було забезпечено за допомогою програми для аналізу та графічного представлення звуку Acousmographe (на підготовчому етапі дослідник, встановивши на комп'ютер безкоштовну програму Acousmographe та плагін Aural Sonology з Ina/GRM site, додає шрифт Sonova з офіційного сайту проекту Aural Sonology: http://www.auralsonology.com/tools-anddownloads/).

Формування певних смислів за допомогою знаків спектроморфологічної партитури більшою мірою надало можливість прослідкувати і зрозуміти логіку авторського мислення у досліджуваних творах. Позиція автора інноваційного методу є такою, що музика доступна тільки через її проявлення у звуці і часі, а концепція музичного твору не пов'язана однозначно з його занотованим варіантом. Впорядковані звукові послідовності подекуди демонструють якості, які не можна назвати структурами, але можна описати спектроморфологічними термінами. Між сприйняттям музики і її вербальним описом існує важлива розумова здатність мислити "музичними образами". Слід зауважити на тому, що Л. Торесен розрізняє розуміння музики, яке практикує слухач під час звучання композиції, і розуміння музики, яке може бути сформульовано вербально. І саме це означає, що музикознавчий аналіз завжди буде частиною тих сенсів, які музика додатково може передати слухачеві (Thoresen, 2007).

Отже, спектроморфологічний аналіз музичного твору методом слухової сонології Л. Торесена надає можливість точно фіксувати нотатки через графічні позначки слухових об'єктів. Власне створення музикознавцем спектроморфологічної партитури пов'язане із координацією "чую - фіксую". Аналітичний процес базується виключно на власному слуховому сприйнятті дослідника, під час якого відбувається вирішення цілого комплексу таких завдань, як розпізнавання формоутворювальних елементів, визначення структури тематизму, синхронізація фактурних шарів, осмислення атаки й завершення звучань, визначення типів рухливості або коливання звукових об'єктів тощо. При цьому математичні розрахунки залишаються у зоні відповідальності комп'ютерного засобу, що є важливим для музиканта, оскільки у такому випадку не порушується "професійний комфорт". Таким чином, перевага методу полягає у тому, що аудіовізуальна технологія не тільки значно полегшує процес аналізу композиції, але і забезпечує його презентацію.

Вже на початку роботи звуковий файл твору, розпізнаний програмним засобом Acousmograhpe, піддається комп'ютерному амплітудно-спектральному аналізу. Відповідне зображення візуалізується з метою об'єктивного визначення окремих параметрів звукового матеріалу. Так, осцилограма демонструє відображення миттєвих змін звукового тиску у часі, а спектрограма надає інформацію щодо частотно-тембрових подій у часо-просторі твору. Процес створення спектромофологічної партитури також пов'язаний із необхідністю обирати позначки з бібліотеки інструментів, відповідно до почутого дослідником звучання:

- за спектроморфологічною категорією (розшарований звук, комплексний звук без поділу на голоси, імпульс, накопичення тощо);

- за типами рухливості і тривалості звукових об'єктів (тип пульсу: звичайний, нерегулярний; тремтіння тощо);

- за спектральною яскравістю, спектральним профілем: яскравий, опуклий, увігнутий, розширений тощо;

- за якістю атаки і завершення звучання: визначений початок, поступовий початок, без особливого маркування початку, різке завершення, м'яке завершення, резонуюче завершення тощо;

- за гранулярністю / зернистістю (звуковий спектр зерна, вага зерна, розміщення зерна тощо);

- за окремими випадками звукових об'єктів (дуже короткий звук, особливий випадок розшарованих об'єктів, об'єкт із постійно мінливим спектром).

Під час вивчення елементів музичної мови твору можна обирати відповідні позначки, як то: відносно проста закрита структура (Relatively Simpe Closing), відносно проста відкрита структура (Relatively Simpe Opening), помірно-складна структура (Moderately Complex), впорядкований середній комплекс (Pragnanz Medium Complex). Такі структурні елементи зазвичай розташовуються на комп'ютерних графіках творів (або їх фрагментах) відповідно до визначених дослідником принципів: поєднання окремих елементів музичної мови; подібності і контрасту; моментів трансформації елементів (початок, звершення, безперервний або дискретний перехід) тощо. Почутий музичний матеріал також підлягає ендосемантичному аналізу (тенденція до конфлікту, до змінення енергетичного потоку), як і фіксації фактичного слухового сприйняття (концентрація, поглинання, напівпоглинання, попередження, здивування). Так чи інакше, створення графічної партитури будь-якого твору потребує орієнтування дослідника у підрозділах бібліотеки цифрових інструментів та тлумачення сенсу спеціальних графічних позначок (Юферова, 2021: 235-237).

Візуалізація динамічного профілю композиції сприяє розумінню дослідника нерозривного зв'язку динамічного розвитку та структури твору: надає йому змогу визначити динамічні зони, зону кульмінації, а також визначити окремі структурні розділи, осягнути загальну будову твору. Так, наприклад, динамічний профіль одного з творів, обраного для експерименту - композиції со-авторів Cherny / Tuchynska / Yuferova "Spinning Universe" - це крещендуюча динамічна хвиля, яку слід віднести до імпульсивного динамічного профілю (за П. Шеффером). Саме для такого типу характерний раптовий поштовх і спад енергії без тривалої фази. Наочна динамічна хвиля визначає композиційну будову. Розвиток музичного матеріалу твору долає вісім динамічних фаз: на рис. 1 - відокремлені чорними лініями зони, які відрізняються щільністю музичної фактури. Вертикальна червона лінія, динамічний відтінок f і позначка "трикутник у колі" вказують на початок кульмінаційної фази розвитку.

"Поступове динамічне накопичення з першої до четвертої фази стало можливим за рахунок планомірного додавання окремих звукових текстур і об'єктів, які своєю чергою, утворювали самостійні фактурні шари. Кульмінаційні п'ята, шоста, сьома фази утримують найвищий рівень щільності музичної фактури, який миттєво розсіюється в просторі на завершальній стадії" (Юферова, 2021: 178).

Слід наголосити на тому, що ця композиція реалізована за допомогою музичних комп'ютерних технологій різних напрямів. Серед них - цифрові звукові технології, які використані для обробки звуку (Sound Forge) і просторової локалізації звуку (Reaper, плагін Ambisonics); програми звукового дизайну для створення окремих звуків і звукових об'єктів / текстур / фактур (Pure Data); віртуальний музичний інструментарій для використання VST-інструментів (Spectrasonics Omnisphere); MIDI-секвенсорні програми для запису MIDI-подій, додавання ефектів (Cubase), зведення треків проекту, мастерінг (Pro Tools). Таким чином стає зрозуміло, що цей твір - приклад музичної композиції, нотного тексту якої не передбачено технологією створення. У такому разі для дослідника такої музики загострюється проблема розпізнавання логіки мислення авторів і розуміння смислів твору. Використання методу звукової сонології у комплексному підході музикознавчого аналізу дозволив зрозуміти авторську ідею створення "оригінального музичного сферичного простору, де електронне (сучасне) та акустичне (автентичне) звучання співіснують у часі, а кружляння і обертальні рухи звукових об'єктів створюють ефект уведення слухача у транс, подібний до того, що притаманний сутартінес" (Юферова, 2021: 186).

Рис. 1. Динамічний профіль твору "Spinning Universe" со-авторів Cherny / Tuchynska / Yuferova