Про введення поняття "творчо-виконавські техніки" у джазовій музиці до наукового обігу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Про введення поняття «творчо-виконавські техніки» у джазовій музиці до наукового обігу

Костеньов Олександр Леонідович аспірант кафедри музикознавства та музичної освіти

Науковий керівник: Опанасюк Олександр Петрович доктор мистецтвознавства, доцент професор кафедри музикознавства та музичної освіти

Україна

Явище творчості у джазовому мистецтві завжди привертало увагу як джазових виконавців, так і музикознавців. Особливо це питання набуло актуальності в другій половині ХХ ст., коли джазова музика починає оперувати розмаїтими техніками імпровізації сформованими у попередній період її становлення.

Водночас треба зазначити, що зміст поняття «творчість» можна розглядати у трьох аспектах: широкому значенні, у контексті інтерпретації та у аспекті безпосереднього створення музичного твору.

У широкому трактуванні під поняттям «творчість» розглядається будь-яка творчість людини та певні її інтелектуальні здібності, за допомогою яких створюється новий інтелектуальний продукт.

Щодо інтерпретації музичних творів, то тут необхідно зазначити, що музичні твори мають багатошарову змістову структуру, що дає можливість виконавцю кожен раз заново прочитувати текст та відповідним чином інтерпретувати його. Причому інтерпретатор може як ототожнювати себе з музичним твором, так і (умовно) дистанціюватися від нього.

У контексті безпосереднього створення музики творчість передбачає пошук і створення нового музичного твору. У цьому випадку треба вести мову про творчість композитора, техніку композиції, музичну поетику тощо.

Перед розглядом поняття «творчо-виконавські техніки» у джазовій музиці необхідно сказати декілька слів про академічну музику та принципи використання нею творчих аспектів.

Здебільшого в академічній музиці творчість зумовлена й визначається інтерпретацією музичних творів, як і композиторською творчістю. Як відомо, починаючи від ХVII ст., розвиток інструментальної академічної музики відбувався шляхом аранжування популярних мелодій для органу або для групи сольних інструментів. Зазначимо, що перехід запису музики від невменної нотації та табулатур до нотного запису припадає на ХІІ-ХУІІ ст. У цей період відбувалися процеси переходу від довільного виконання музичних творів, а фактично від імпровізації, до більш детального, чітко зафіксованого на папері нотного запису художньої ідеї.

У європейській музичній культурі набувають значимості дві форми музикування: імпровізаційна та імітаційна. Перша форма розвивалася в жанрах прелюдії, фантазії, токати. Вона насамперед спиралася на імпровізацію, що давало виконавцю можливість продемонструвати оригінальність свого музикування, та рівень технічної майстерності, віртуозність володіння музичним інструментом. Натомість імітаційна форма була скерована на розвиток поліфонічного мистецтва, що й передбачали жанри фуги, пасакалії, чакони. Очевидно, що ця форма музикування не передбачала активне використання імпровізаційних технік.

Таким чином ми можемо стверджувати, що імпровізація в академічній музиці не отримала достатнього розвитку і не стала однією з провідних форм музикування. У цій музиці основною формою художнього самовираження є інтерпретація зафіксованих за допомогою нотного запису творів, або ж, якщо ми звертаємося до безпосереднього створення музики, композиторська практика.

Відтак можна констатувати, що в академічній музиці ми не можемо говорити про творчо-виконавські техніки як про цілісне, автономне та оригінальне явище, а отже - про використання поняття «творчо-виконавські техніки».

Зовсім інші процеси щодо імпровізації та спонтанного творення музики ми можемо простежити у становленні джазового музичного мистецтва. Саме імпровізація є характерною особливістю джазу, завдяки якій він відрізняється від інших видів музики. Крім того, від початку свого виникнення джаз передбачав розвиток як технічних, так творчих складових, що у підсумку привело до формування відповідних технік імпровізації.

Творче начало в джазовій музиці визначало її розвиток упродовж всієї історії становлення джазу, у процесі якого сформувалися різні техніки імпровізації та виконавства. Серед найважливіших варто виокремити шість творчо-виконавських технік: колективну, сольну, хорусну, модальну, підготовлену та непідготовлену техніки імпровізації. Очевидно, що кожна із зазначених технік не може функціонувати окремо від інших. Як правило, джазові композиції будуються за принципом, який передбачає використання кількох творчо-виконавських технік.

До цього треба додати, що джазові композиції важко віднести до якоїсь конкретної категорії творчості - композиторської чи виконавської, оскільки в джазі їх важко, а подекуди неможливо й недоцільно розмежувати.

Ще раз зауважимо, що буття джазу зумовлене зовсім іншою ситуацією щодо ролі творчо-виконавських технік, ніж це передбачає академічна музика.

Якщо в академічній музиці творчість стосується інтерпретації (створених) написаних музичних творів, або ж безпосередньо композиторської творчості, то в джазі творчість поєднує як виконавське, так і творче начало.

Разом з тим необхідно зазначити, що поняття «творчо-виконавські техніки» фактично не визначено та не використовується у музикознавчій літературі, яка передбачає дослідження джазового мистецтва.

У наших статтях «Колективна, сольна, хорусна, модальна творчо- виконавські техніки у зарубіжній джазовій інструментальній музиці другої половини ХХ століття» [1], «Підготовлена та непідготовлена техніки імпровізації в зарубіжній джазовій інструментальній музиці другої половини ХХ століття» [2] зроблено спробу системно розглянути ці техніки, динаміку їхнього розвитку, визначити зміст поняття «творчо-виконавські техніки».

Підсумовуючи сказане, можна констатувати таке. Є підстави говорити, що творчо-виконавські техніки (колективна, сольна, хорусна, модальна, підготовлена, непідготовлена) виражають та окреслюють весь зміст джазової музики як такої. Водночас поняття «творчо-виконавські техніки» може розглядатися лише в джазовій музиці. Більше того, саме з указаними техніками співвідносяться як виконавське начало у джазі, так і творчість загалом. імпровізація академічний музика джазовий

Актуалізація поняття «творчо-виконавські техніки» і введення його до наукового обігу дає можливість предметно аналізувати джазові музичні твори, творчо-виконавську практику в джазі, узагальнювати й визначати її зміст, здійснювати всебічну та поглиблену характеристику явищ у джазовій музиці.

Список використаних джерел

1. Костеньов О. Л. Колективна, сольна, хорусна, модальна творчо-виконавські техніки у зарубіжній джазовій інструментальній музиці другої половини ХХ століття. Актуальні питання гуманітарних наук. 2022. Вип. 57. Том 2. С. 55-64.

2. Костеньов О. Л. Підготовлена та непідготовлена техніки імпровізації в зарубіжній джазовій інструментальній музиці другої половини ХХ століття. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. 2022. № 4. С. 130-135.

Размещено на Allbest.ru