Фонокомпозиція та спектральне аранжування сучасних музичних творів: основні положення і ретроспектива

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Фонокомпозиція та спектральне аранжування сучасних музичних творів: основні положення і ретроспектива

Дьяченко Володимир,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури

З кожним роком теоретичні та практичні можливості досліджень у сфері сучасної музики і звукових мистецьких технологій розширюються завдяки новим аналогово-цифровим програмним комплексам, що є інструментами з, майже, необмеженими можливостями в руках музикантів і звукорежисерів. Це також стосується творчих можливостей і художніх комунікацій серед сучасних мистецьких напрямів діяльності людини, зокрема музичного мистецтва, що зумовлено значною кількістю програмно-апаратних та електронних музичних інструментів, різновидів звукового обладнання тощо.

Обсяг об'єкта нашої наукової розвідки підтверджує достатня кількість досліджень стосовно поєднання звукових технологій з різними видами мистецтв, творчою та культурною діяльністю людини. Варто згадати дослідження та праці українських авторів у напрямах: електронної музики та акустичних подій: А. Ананьєв, А. Бондаренко, Є. Кущ, С. Лазарєв, Черевко, С. Шустов, Т. Ястремський; мультимедіа технологій - В. Грищенко, В. Козлін; М. Ужинський; сучасної попмузики та року: Є. Андреєв, Л. Васильєва, В. Овсянніков; звукорежисури та звукових технологій - Н. Бєлявіна, В. Бєлявін, Н. Бондарець, О. Бут, В. Дьяченко, Є. Кущ, В. Папченко, М. Ужинський. Серед зарубіжних авторів і їх наукових праць, що розглядають звукові технології та звукорежисуру, виокремимо таких авторів: Д. Гібсон, Б. Катц, М. Коллінз, А. Нісбет, Ф. Ньюелл, Б. Овсінскі, М. Сеніор, Д. Стронг, П. Уайт та ін.

Зазначимо, що у працях зарубіжних і українських авторів докладно розглянуті поняття «фонокомпозиція», «звукові об'єкти та акустичні події», «спектральний аналіз», «напрям сучасної музики», «просторова та ритмічна організація музичної фактури». Крім того, як теоретичну основу звукорежисури і звукових технологій опрацьовано об'єктивні та суб'єктивні параметри звуку, розроблено міжнародні стандарти «суб'єктивної оцінки якості фонограм» і «нормалізація гучності та максимально допустимий рівень аудіо сигналів - EBU R128», а також теоретико-практичні основи в галузі звукозапису та мікшування музики. Досить багато досліджень присвячені напрямам спектрального аналізу окремих музичних звучань, співочих голосів та інструментів, а також фонограмам як акустичним подіям. Проте досі не достатньо розглянуті відповідні зв'язки між музичним мистецтвом і звуковими технологіями, хоча вони віддзеркалені у музичному інструменто-будуванні та виконавстві, сучасних музичній композиціях, оркестровці й аранжуванні.

Відомо, що музичне мистецтво спирається в своїй основі на знання про суб'єктивне сприйняття звуку людиною, де основними термінами, які характеризують його параметри є: висота, тривалість, гучність, тембр. Музиканти, на рівні музичної теорії, вивчають нотну грамоту і сольфеджіо, звукоряд і лад, тон і обертон, ритм і метр тощо. В основі технічних дисциплін - фізика та акустика, а також базисом мультидисциплінарної професії звукорежисура є знання про звук як фізичне явище, що характеризується такими об'єктивними його параметрами: частота, звуковий тиск, тривалість, динамічний діапазон, амплітудо-частотна характеристика, спектр.

Поєднання фізичних звукових явищ та музичного тембру починається із виникненням електроакустичної та електронної музики (початок - середина ХХ століття) у творчості композиторів експериментальної й електронної музики. Тоді фізичний звук і музичний тембр синтезуються у працюючі звукові технології, які використовуються в просторі музичного мистецтва. З іншого боку, ХХ століття позначилося виникненням електровакуумної лампи, а потім транзистора, що провокує розробку нових аудіо компонентів та звукових підсилювачів. Тоді ж виникає поняття «перевантажений звук» (cranch, overdrive, «ламповий звук»), що характеризує еру електроакустичних інструментів, електрогітари, електрифікованої музики та її напрямів - блюзу та року.

Відомо, що друга половина ХХ століття позначена бурхливим розвитком основних напрямів сучасного музичного мистецтва (jazz, blues, classic-rock, pop, heavy-metal, techno, house, RnB тощо), а також виникненням їх стильових напрямів. Такі події сприяли розвитку специфічних ринкових відносин, що породили попит-пропозицію в сфері звукового обладнання, електроакустичних та електронних музичних інструментів, які розроблялись фірмами з урахуванням тенденцій ринку, потреб та вимоги клієнтів-виконавців.

Музиканти втілювали пошуки нового звучання та стилю у власних композиціях за допомогою нових інструментів і звукового обладнання, застосовуючи нові форми та засоби виразності в аранжуванні творів.

Із виникненням технологій цифрового звукозапису і комп'ютерної техніки аналоговий звукозапис та музика із реального завантажуються у віртуальний цифровий простір. Там діють вже інші математичні закони, що побудовані на аналогово-цифровому перетворенні звуку та теорії Фур `є, завдяки якій будь-який складний звук може бути представлений у вигляді окремих його частотних складових. Ця теорія реалізувалась у програмному спектроаналізі, завдяки чому звукорежисер і музикант отримали можливість не лише почути нотний діапазон музичного інструменту, а й побачити повний його частотний діапазон, разом зі всіма частотними складовими (гармоніками та обертонами). Суб'єктивне слухове сприйняття тепер може бути ще більше опредмеченим і підтвердженим за допомогою об'єктивних вимірювальних засобів.

Технологія спектроаналізу надає широкі можливості. Вона вже тривалий час активно використовується спеціалістами у сферах звукозапису, мікшування, мастерингу, композиції та аранжуванні творів сучасного музичного мистецтва. Спектральне вимірювання звукових сигналів застосовується вченими в галузі практичної фізики та акустики для дослідження музичного звуку з точки зору акустичних подій та явищ.

Отже на межі спектрального аналізу та об'єктивації тембру зійшлись технологія та мистецтво. Поняття «спектральне аранжування» стає виробничою частиною звукової композиції. А популярна музика починає створюватись не лише в межах сучасної гармонії, тембру музичних інструментів але й з урахуванням амплітудно-частотних і спектральних характеристик їх звучання - звукових об'єктів в аранжуванні. В такому випадку, повною мірою починають працювати технології фонокомпозиції, в якій відбувається структурування елементів аранжування за темпоритмічними структурами, розміщення акустичних об'єктів у звуковому просторі за частотною і просторовою характеристикою, динамічним діапазоном і музичним балансом.

Література

цифровий музикант звукорежисер мистецтво

1. Ананьєв А. Просвіров Д. Спектральне співставлення музичних творів / Національний технічний університет України «КПІ». Акустичний вісник. 2004. Том 7. №3. С. 7-13.

2. Бондаренко А. Виявлення і аналіз акустичних подій в електронній музиці (на прикладі «Мотус» А. Загайкевич). Питання культурології. 2015. №31. C. 22-28.

3. Бондаренко А. Електронна музика в Україні останньої третини XX - початку XXI століття: дис…. кандидата мистецтвознавства: 26.00.01 «Теорія та історія культури» / Київський національний університет культури і мистецтв. Київ, 2021. 293 с.

4. Бєлявіна Н. Методологія та методика викладання фахових мистецьких дисциплін. Київ: НАКККіМ, 2015. 250 c.

5. Дьяченко В. Творча діяльність українських звукорежисерів другої половини ХХ - початку ХХІ століття: теорія, історія, практика: дис. канд. мистецтвознавства (д-ра філософії): 26.00.01 «Теорія та історія культури» / НАКККіМ. Київ, 2018. 361 с. Бібліогр. С. 196-223.

6. EBU Technology&Innovation - AssessmentMethodsfortheQualityofSoundMaterial - Music EBU, 1997. 35 c.

7. R 128. Loudnessnormalisationandpermittedmaximumlevelofaudiosignals. Status: EBU Recommendation. 2014. C. 5.

Размещено на Allbest.ru