"Україна" Тараса Петриненка – пісня, яка визначила хід історії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

«Україна» Тараса Петриненка - пісня, яка визначила хід історії

Сєрова Олена,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури

Пісні Тараса Петриненка мають одну надзвичайно цікаву рису. Вони ніби збуджують у слухачів патріотизм, витягають його з глибин наших душ. Пісні артиста глибоко вкорінено в народнопісенний мелос. Його співак увібрав іще в дитинстві, разом із тими рідкісними народними піснями, які звучали у виконанні його батьків удома. У своїх авторських піснях артист несе свої почуття щирої любові до рідного краю, а серця слухачів резонують із цими емоціями та сповнюються патріотизмом. Петриненко зазвичай пише тексти для своїх пісень сам. Можна сказати, що пісня в співака народжується як єдине авторське ціле, де текст компонується одразу, невідривно від музичної інтонації. На нашу думку, саме тому пісні артиста мають такий вплив на аудиторію.

«Неофіційний гімн України» - так називають одну із найбільш відомих патріотичних пісень в українській естраді кінця ХХ століття, пісню Тараса Петриненка «Україна». Історія однієї із найвідоміших патріотичних українських пісень почалась у часи вимушеної творчої імміграції Тараса Петриненка в тодішню Російську Соціалістичну Федеративну Радянську Республіку (РСФРР) у 1980-х роках. Одним з факторів, який тоді вплинув на рішення Петриненка поїхати в добровільну еміграцію, була постанова з Москви на дозвіл публічного виконання пісень тільки авторства членів Спілки композиторів. Якщо ти не був членом Спілки, в Україні твої пісні виконувати було заборонено. Проте на території РСФРР, особливо у віддалених її регіонах, такої заборони не було. А Петриненку важливо було створювати й співати саме свої власні авторські пісні. Саме тоді з'являється ідея написання пісні.

У чернетках «Україна» з'явилася ще в той час, коли Петриненко виступав з ансамблем «Чарівні гітари». Автор пригадує в одному інтерв'ю свою роботу над піснею так: «Це не типово, але першим виник заспів; приспів з'явився трохи пізніше. Я не поспішав з «Україною», бо знав: у ті часи ніде я її співати не зможу. Це було нереально. Її народження тривало не один рік. Я часто повертався до пісні, щось згадував, змінював, перебирав» [2]. Спочатку композитор написав мелодію, потім вірш, а далі постійно шліфував пісню, адже часу в нього було вдосталь. Бо коли Петриненко працював над піснею, він робив це «без найменшої надії, що колись пісня буде кимось почута» [2]. Остаточно пісню було написано в 1982 році.

Хоч «Україну» й було спочатку написано в шухляду, музиканту все ж вдалося записати її в Будинку звукозапису таємно в 1987 році. Створюючи її, співак навіть не думав, що вже через 10 років ця пісня перетвориться на своєрідний «духовний гімн» України, я ка почала йти до своєї Незалежності. Проте згодом Петриненко зізнався, що дійсно надзвичайно щасливий, що зміг написати таку чудову посвяту рідній країні, проте спеціального задуму створювати духовний гімн не мав, а «просто освідчився в любові своїй Країні, рідному народу» [2].

Поворотним моментом у співацькій кар'єрі Тараса Петриненка стала прем'єра його пісні «Україна» на радіо «Промінь» в одній із ранкових інформаційно-музичних програм (згодом мелодія «України» стала її позивним). З легкої руки редактора «Променю» Вероніки Маковій, попри побоювання утисків влади, ця пісня потрапила до ефіру Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Це дійсно був майже героїчний вчинок, адже любити тоді дозволялося тільки «радянську вітчизну». Любити інші країни було «табу». Тематика будь-якої пісні, де простежується хоча б невеликий натяк на любов до України, могла бути приводом до звинувачення в націоналізмі та жорстких репресій. Незважаючи на те, що це був уже 1987 рік, Вероніка Маковій та інші працівники, що готували передачу до ефіру, могли залишитися без роботи. Пізніше Петриненко згадуватиме її слова так: «Вона мені перед тим сказала: «Нас усіх завтра, може, посадять, але я цю пісню поставлю»» [1].

Другою сходинкою до всесвітньої слави цієї знаменитої пісні стало те, що вона потрапила в ефір «Ранкової пошти» Центрального телебачення. У редакції останньої виникла ідея робити тематичні національні програми. Тож знімальна група з Москви приїхала до Києва знімати передачу. Хоч як парадоксально це може звучати, вони вхопилися за цю пісню, і «Україна» прозвучала фінальним акордом «Ранкової пошти». Після виходу пісні в ефір її співала не тільки вся Україна, а й увесь Радянський Союз. Після виходу в московському ефірі наступного дня пісня отримала «зелену вулицю» й в українському ефірі. Після цього «Україна» виконувалася завжди та скрізь, на кожному концерті гурту «Ґроно». А про саму пісню вже зовсім скоро стали говорити як про неофіційний духовний гімн України.

Згодом пісня «Україна» увійшла в переломний для усієї української музики кінця 1980-х років альбом Петриненка «Я професійний раб», що вийшов на спільному україно-канадськомулейблі «Кобза» в 1989 році. Кожна з десяти україномовних пісень альбому «Я професійний раб» гурту «Ґроно» у виконанні Тараса Петриненка стала цвяхом у труну всій репресивній машині Радянського Союзу, який уже активно тріщав по швах. Ці хіти збурювали суспільство, насамперед, своїм національно орієнтованим мелосом, поєднаним із роком, який так і не змогли приборкати постанови московських пленумів. Складається враження, що автор тут намагався достукатися до вух і сердець співвітчизників, дати їм енергію до боротьби за допомогою пісні.

У 1989 році пісня «Україна» визвала неабиякий патріотичний підйом на фестивалі «Червона Рута», що відбулась у Чернівцях 17-24 вересня. Це справді була знакова та доленосна подія для Української державності. Фестиваль вивів на велику сцену нову молодіжну національну музичну естраду, яку до цього радянська влада всіляко намагалася заборонами й утисками знищити. Відкрита «Рутою-89» нова україномовна музична хвиля здобула нечувану популярність в Україні та в українській діаспорі. Це був свіжий ковток повітря в українській культурі - українська пісня зазвучала з новою силою. Численні композиції, що вперше було виконано на цьому фестивалі, умить перетворилися на хіти. Так само сталось із піснею «Україна». Її виконання автором на концерті стало остаточним утвердженням національної ідеї через мову масової музичної культури, яка має колосальний вплив на слухацьку аудиторію.

Сьогодні пісня Тараса Петриненка «Україна» входить у десятку українських пісень, які найчастіше переспівують інші артисти. Відома рок-версія пісні у виконанні гурту «Скай», яка отримала схвальний коментар самого автора, що починав саме як рок - музикант. Мелодія пісні також щодня звучить у виконанні карильйона в Михайлівському Золотоверхому соборі. Сам автор у розмовах про свій шедевр неодноразово зізнавався, що перетворився з автора ніби на стороннього споглядача за неймовірною долею цієї своєї найвідомішої композиції.

Сам того не усвідомлюючи, Тарас Петриненко закарбував у тексті своєї знаменитої «України» весь свій творчий і життєвий шлях під час цього останнього буремного десятиліття існування СРСР. Фактично пісня створювалась у добровільній еміграції артиста, змушеного полишити Україну через постійні утиски та перекривання творчого кисню з боку радянської влади, через заборону на творчість і виконання власних пісень За волелюбним і патріотичним українцем у час посилення ідеологічного тиску в другій половині 1970-х - початку 1980-х дійсно вівся постійний контроль. Проте «після далечі доріг» по різноманітним концертним майданчикам російської й інших радянських республік своє «вірне серце» Тарас Петриненко «поклав до ніг» своєму рідному краю. Повернувшись до України, своїм талантом співак «розпалив тисячі сердець» своїх співвітчизників щирими патріотичними піснями, насиченими глибинними зв'язками з національною культурою та сповнених любові до рідної землі.

Література

петриненко патріотичний пісня

1. Маслій М.Г. Музика мене вибрала сама. День. 2017. 17-18 листоп. С. 22-23.

2. Рудяченко О. Тарас Петриненко, музикант: «Дякую тобі, Господи, що співати «ні про що» я так і не навчився!». Інформаційне агентство «Укрінформ». 2019. 3 грудня. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2829887-taras-petrinenko-muzikant.html (дата звернення: 14.09.2020).

Размещено на Allbest.ru