Становлення Івано-Франківського національного академічного гуцульського ансамблю пісні і танцю "Гуцулія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення Івано-Франківського національного академічного гуцульського ансамблю пісні і танцю "Гуцулія"

Малейка Віра Михайлівна, магістрантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Івано-Франківська обл., с. Джурів, Україна)

Анотація

Проаналізовано становлення і діяльність Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю "Гуцулія". Описано творчі досягнення та вагомий внесок у розвиток гуцульської хореографії балетмейстерів і композиторів: Володимира Петрика, Ярослава Чуперчука, Ярослава Барнича, Михайла Магдія, Дмитра Котка, Івана Курилюка, Петра Князевича. ансамбль гуцульський хореографія

Ключові слова: ансамбль пісні і танцю "Гуцулія", балетмейстер, гуцульська хореографія, хореографічна культура, народно-сценічний танець, репертуар, композитор, вокально-хореографічна композиція.

Малейка Вера Михайловна

СТАНОВЛЕНИЕ ИВАНО-ФРАНКОВСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО АКАДЕМИЧЕСКОГО ГУЦУЛЬСЬКОГО АНСАМБЛЯ ПЕСНИ И ТАНЦА "ГУЦУЛИЯ"

Maleyka Vira Mykhaylivna

Культура, мова, звичаї та віра є головними атрибутами кожної нації, які ідентифікують її, вирізняючи з поміж інших народів світу. Танцювальна культура України здавна була насиченою, цікавою, неповторною та багатою, що робило її цікавою світові [2, 119].

Прикарпаття це частина України, яка має чарівну природу та славиться своїми традиціями. Танцювальну культуру Прикарпаття представляють п'ять етнічних груп: гуцули, покутяни, бойки, ополяни й лемки. Кожна має особливий колорит. Національні традиції Прикарпаття зберігаються і до сьогодні в кожній гуцульській родині. І саме танець як складник української народної творчості має свій національний дух, насичений багатством традицій.

З покоління в покоління багатство українських традицій у музиці, пісні та танці збирали, вивчали, плекали та пропагували хореографи й композитори: В. Петрик, Я. Чуперчук, Я. Барнич, М. Магдій, Д. Котко, І. Курилюк, П. Князевич, за що їм велика шана.

Історія Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю "Гуцулія" розпочалася в грудні 1939 року в місті Станіславові (нині Івано-Франківськ). Колектив складався із 60 музикантів, 60 співаків, 60 танцівників. Ярослав Маркіянович Чуперчук хореограф, етнограф, артист 1940 року став балетмейстером цього ансамблю [5, 471].

Гуцульський ансамбль є одним з найкращих хореографічних колективів свого краю, тому що завжди дотримувався звичаїв, традицій, беріг етнічну танцювальну спадщину. Балетмейстери збагачували й удосконалювали знання учасників колективу та створювали тематичні танцювальні номери ви сокого рівня. Ансамбль "Гуцулія" під керівництвом Ярослава Чуперчука відіграв важливу роль у популяризації гуцульського хореографічного мистецтва. Створюючи вокально-хореографічні композиції, балетмейстер поєднував танець, пісню і слово, тим самим робивши постановки запальними, дотепними та динамічними. Значну увагу він приділяв танцям під супровід українських пісень: "Розпрягайте, хлопці, коней", "Їхав козак за Дунай", "Кину кужіль на полицю".

Друга світова війна перервала діяльність творчого колективу, та попри це 1944 року Ярослав Чуперчук відродив роботу ансамблю. Хореограф поставив номери: "Рідний краю, Верховино", "Вербова дощечка", які поповнили репертуар колективу.

Балетмейстер Чуперчук відіграв велику роль у становленні гуцульської хореографії, був віртуозом і пропагандистом гуцульського танцю. Девізом його творчості були слова його педагога Василя Авраменка, про те, що танок то могутня мова, якою промовляє душа. Цей девіз В. Авраменко проніс крізь усе своє життя. Завдяки набутим знанням у школі В. Авраменка, роботі в театрах хореограф Я. Чуперчук став більш обізнаним у гуцульському фольклорі, що допомогло йому втілити задуми в таких постановках, як: "Після Бескидів", "Співай, мій рідний краю", "Гуцулка на царині", "Великодні хороводи".

Ярослав Маркіянович, одним з найкращих виконавців і знавців гуцульського танцю, став символом гуцульської хореографії, його композиції та постановки були актуальними, ними захоплювалися шанувальники [1, 73-74].

Першим композитором і диригентом колективу був Ярослав Васильович Барнич, який 1940 року й створив Гуцульський ансамбль пісні і танцю. Це людина, обдарована неабияким музичним талантом. Ярослав Васильович мріяв створити колектив пісні і танцю рідного краю, тому скрізь шукав молоді таланти за кілька тижнів 120-членний ансамбль був готовий. Невдовзі колектив дав перший свій концерт.

Оркестром керував співзасновник, знаний на Прикарпатті музикант, композитор, фольклорист Михайло Ількович Магдій композитор, заслужений артист України (1956), засновник Державного гуцульського ансамблю пісні і танцю обласної філармонії, диригент оркестру.

Після війни основою репертуару Гуцульського ансамблю стали вокальнохореографічні сюїти "Проводи на полонину", "Олекса Довбуш", "Над Черемошем". Михайло Ількович аранжував хорові твори "Сучасні гуцульські коломийки", "Вербовая дощечка", "Грай, сопілко", "Летять галочки" [5, 274].

Значних творчих висот Гуцульський ансамбль сягнув 1945 року. Станіславський обласний відділ у справах мистецтв призначив Дмитра Васильовича Котка художнім керівником, а 12 липня цього самого року головним диригентом Гуцульського ансамблю пісні і танцю. Авторитетний, широковідомий, талановитий хормейстер Дмитро Котко з перших днів своєї роботи дбав про високий професіоналізм колективу.

Я. Чуперчук керував ансамблем до 1947 року (балетмейстера запросили працювати до Львова), потім колектив очолив Володимир Васильович Петрик його учень і послідовник [3, 227-229].

Балетмейстер В. Петрик мав природний талант до музики, співу й танцю, мав неабияку уяву. Підтвердженням тому є те, що у своєму селі він постійно влаштовував забави, фестивалі та концерти. Був знавцем фольклору: ретельно вивчав особливості танцювальних рухів та одягу кожного прикарпатського села та клопітливо зберігав звичаї Прикарпаття. Сприяв всебічному розвитку гуцульського народного танцювального мистецтва на Прикарпатті.

З 1947 року до кінця свого життя Володимир Петрик був балетмейстером Державного гуцульського ансамблю пісні і танцю, де поставив такі танці: "Гуцулка", "Чабани", "Аркан", "Сербин", "На галявині"; вокально-хореографічні сюїти: "Гуцульські колядки і щедрівки", "Олекса Довбуш". На постановчу роботу В. Петрика запрошували до провідних ансамблів і театрів України, зокрема до Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки.

Дослідник Я.К. Сапего на шпальтах "Культура України" так писав про митця: "Діяльність В. Петрика як балетмейстера, як постановника, як педагога не залишилася непомітною. Нам у спадок дісталася величезна кількість постановок, що сприяло розвитку хореографічного мистецтва" [5, 340].

На зміну народному артистові України Володимиру Петрику приходить його учень балетмейстер Іван Васильович Курилюк, який утілював задуми й творчі плани свого наставника. Іван Курилюк людина-професіонал, вимогливий керівник, якого люблять і шанують донині.

На сьогодні Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю на високому рівні представляє хореографічне мистецтво Гуцульщини. Колектив у надійних руках балетмейстера Івана Васильовича Курилюка. Іван Курилюк зробив вагомий внесок у розвиток та збереження засад хореографічного мистецтва рідного краю, поставив чудові танцювальні номери. Він мій земляк, чим дуже пишаюсь; горджуся тим, що є на світі така людина мистецтва, яка так самовіддано живе танцем і музикою. Іван Васильович удосконалив вокально-хореографічні композиції "Ой, піду я межи гори, там, де жиють бойки", "Проводи на полонину", "Тропачок". Балетмейстер поставив танці: "Покутська полька", "Старий поляк", "Веселкова бартка"; вокально-хореографічні композиції "Гуцульський розмай", "Уже встають козаки", "Зорепад", "Гуцульська вітальня" . Здійснив хореографічне оформлення естрадних пісень "Пісня про Івано Франківськ", "Коломийки", "Родина", "Гей, там, за селом".

Разом з Іваном Васильовичем сьогодні працює народний артист України Петро Князевич генеральний директор, художній керівник ансамблю пісні і танцю "Гуцулія". З 1972 року він був артистом хору Державного Гуцульського ансамблю пісні і танцю Івано-Франківської обласної філармонії. 1980 року його призначили на посаду диригента хору цього колективу, і вже з 1991 року він його художній керівник. Завдяки Петру Князевичу Гуцульський ансамбль став яскравою квіткою у вінку української національної культури.

Нині Ансамбль пісні і танцю "Гуцулія" відомий колектив в Україні, його склад становить понад сто виконавців. Він створює нові постановки та відтворює забуті, пропагує народну творчість та показує в танці життя Гуцульщини. За період своєї творчої діяльності ансамбль провів понад 10 тисяч концертів, зокрема в Англії, Румунії, Італії, Канаді, Німеччині та Польщі.

Отже, Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю "Гуцулія" пройшов складний шлях становлення та розвитку на чолі з видатними балетмейстерами: В. Петриком, Я. Чуперчуком, Я. Барничем, М. Магдієм, Д. Котком, І. Курилюком і П. Князевичем. Завдяки цим людям гуцульська хореографічна спадщина й до сьогодні є невід'ємним елементом українського фольклору. Ансамбль і досі плекає джерело народної творчості Прикарпаття. Справжнє визнання колективу принесли його постановки, що є перлинами народної творчості, шедеврами народного мистецтва.

Унікальність роботи балетмейстерів в ансамблі пісні і танцю "Гуцулія" полягає в тому, що, створивши цей колектив, вони використовували сценічну форму гуцульського народного танцю. Митці, вивчаючи особливості танців, дотримуючись жанрових особливостей танцювального мистецтва гуцулів, зуміли надати хореографічним постановкам позачасового звучання.

І сьогодні гуцульський ансамбль працює над збереженням скарбів народного хореографічного мистецтва та його традицій для наступних поколінь.

Література

1. Бігус О.О. Основні аспекти творчості Я. Чуперчука у контексті розвитку сценічної хореографії Прикарпаття. Вісник НАКККіМ. Серія: Мистецтвознавство. Київ: НАКККіМ, 2013. С. 119 (дата звернення: 26.04.2020).

2. Гайський О. Альманах Станиславівської землі : збірник матеріялів до історії Станіславова і Станиславівщини. Нью-Йорк, 1975. 959 с. URL: https://diasporiana.org.ua/ukrainica/ 18537-almanah-stanislavivskoyi-zemli-zbirnik-materiyaliv-do-istoriyi-stanislavova-i-stanislavivshhini-t1/ (дата звернення 19.04.2020).

3. Гуцулія. Національний ансамбль пісні і танцю: історична довідка. URL: http://hutsulia.com.Ua/istoriya/http://hutsulia.com.ua/istoriy-osobustosti (дата звернення: 4.05.2020).

4. Мартинів О. Діяльність видатних українських балетмейстерів у контексті розвитку гуцульської хореографії. Актуальні питання гуманітарних наук. Серія: Мистецтвознавство, 2017. Вип. 17. С. 70-77 (дата звернення: 21.04.2020). URL: http://dspu.edu.ua/hsci/wp-content/uploads/2018/02/017-13.pdf

5. Сапего Я.К. Національний академічний ансамбль пісні й танцю України "Гуцулія" як феномен хореографічної культури Прикарпатського регіону. Культура України. Серія: Культурологія. 2017. Вип. 55. С. 225-234. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kukl_2017_55_24 (дата звернення: 21.04.2020).

Размещено на Allbest.ru