Універсалізм творчості бандуриста Георгія Матвіїва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Універсалізм творчості бандуриста Георгія Матвіїва

Кондрат Олеся Тарасівна,

здобувачка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

У бандурному мистецтві сучасності яскравим феноменом постає творчість відомого виконавця, композитора, аранжувальника Георгія Матвіїва, чиї надбання у музичній сфері репрезентують виразні інновації. Новаторство Г. Матвіїва проявляється на кількох рівнях - композиторському, виконавському, науковому, методичному. Він пропонує використання потенціалу бандури в руслі нових стилізаціиних аспектів сучасності, відходячи її традиційних характеристик. Бандура історично, в автентичній традиції, виконувала роль акомпануючого інструмента, і лише пізніше, при формуванні академічного (концертного) напряму, розширила свої інструментальні можливості шляхом створення оригінального и перекладеного репертуару. Одним з перших на цьому шляху початку ХХ ст. був видатний діяч української культури Г Хоткевич, ідеї якого були втілені у формуванні регіональних бандурних шкіл в Україні та діаспорі. Так і сьогодні творча діяльність Г. Матвіїва ознаменувала початки цілком інноваційного використання бандури не лише як віртуозного, багатого тембром і технікою інструмента, а цілком нового інструментального образу. Це слугувало створенню не лише авторських композицій, але и обґрунтуванню и використанню новітніх прийомів гри, оригінальних варіантів звуковидобування. бандурний мистецтво композиторський

Згадуючи початок бандурної освіти в Миколаєві, Георгій Матвіїв розповідає про випадок, що спонукав його розглянути бандуру як своєрідний перкусійний інструмент. "Якось на одному фестивалі, який був у Миколаєві, я побачив бандуриста, який виконував думу. В якийсь момент він поклав бандуру і почав виконувати перкусійні звуки, вдаряючи руками. Хоча ці удари носили більш театралізований характер, я подумав, уже згодом, коли займався композицією, що на бандурі можна виконувати перкусійні звуки так, щоб вони були ритмічно угрупованими, щоб вони були як повноцінна ритм-секція" [2]. Саме тоді виникла ідея переосмислення та доповнення бандурних прийомів звуковидобування зокрема "рикошет", "бандурний слеп", "вбудований флажолет", октавних флажолетів на приструнках, флажолетів на басових струнах, Глісандо з флажолетів, гра біля підставки, "гармонічне Глісандо", "vibrato на одній струні" та ін.

Про мету використання новаторських прийомів гри сам композитор зазначає: "... я граю в основному твори для бандури соло, інструментальні твори без співу. Відповідно, щоб було цікаво слухати цілий концерт таку музику, я використовую ці прийоми для тембрового різноманіття" [2]. Спрямування винайдених прийомів для здавалося б традиційного народного інструменту, надає звучанню бандури радикально нового забарвлення. Потреба в запровадженні нових технік звуковидобування пояснюється також стильовими напрямами композиції - джаз, блюз та стиль New Age. Відповідно до цієї стильової специфіки, зокрема особливостей виконання джазової музики, якій притаманні здебільшого синкоповані ритми, музикант наголошує на важливості впровадження новітніх звуковидобувальних прийомів. Георгіи Матвіїв у свої творчості зумів знайти оригінальні засоби музичної виразності, які переконливо презентують його креативні композиторські ідеї та надають музиці особливого звучання [1].

Музика Г. Матвіїва для бандури, створена відповідно до об'єктивних культурних потреб, стала частиною процесу розвитку професійно-академічного народно- інструментального виконавства. Цей процес, пов'язаний і з прагненням втілення глибокого й різноманітного художнього змісту, і з удосконаленням існуючих інструментів, і з освоєнням різноманітних форм музично-концертної практики та опануванням нових технік композиції. Серед його творів - Соната для бандури та фортепіано (2006), п'єси "Занурення", "Блюз нічного причалу" (обидві - 2005), імпровізації на теми "Взяв би я бандуру" (2006), "Танець вітру" (2010), "В гонитві за мрією" (2011), "Танець дощу" (2017).

Творчість Г. Матвіїва охоплює є створення кавер-версіи сучасних суандтреків та популярних мелодій. Він вносить своєрідний колорит у та надає нове звучання добре знаному музичному матеріалу. Узагальненням цього роду опрацювань є авторський проєкт виконавця під назвою "Теорія струн". Актуальність такого роду діяльності Георгіи Матвіїв вважає вартою уваги, адже саме в цьому бачить шлях для поширення бандури, не лише в сфері традиційності. "Так виходить, що зараз увага слухача зміщується в ефірний, медіиний простір. Відповідно, щоб популяризувати бандуру, аби люди дізнались про неї, не буде зайвим заграти щось відоме, те що, як то кажуть, у тренді. Я бандуру пропагую як універсальний самодостатній інструмент. Мені ближче до духу музика в стилі імпресіонізму, неокласики, блюзу, джазу. Моя мета, моя ідея полягає в тому, щоб довести, що бандура - це інструмент світового рівня і вона може бути гордістю не лише України, а и всього світу" [2]. У творчому доробку бандуриста також компакт- диски "Вхід" (2007), "На краю" (2009), "Новий погляд" (2011), "Теорія струн" (2017). Відеокліп "West wild jazz" (2015, реж. А. Урсі) з використанням сюжету body art став першим відео-проривом творчості митця у широкий глядацький простір.

Свої композиторські й виконавські пошуки митець доповнює й науково-досліїницькою діяльністю. Він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему "Звукообразні чинники сучасної бандурної творчості: інструментально-виконавський авторський підхід" (2021), де розглядає образ бандури як ноетичний феномен [4]. Аналіз сучасних звукових вимірів бандурного мистецтва Г. Матвіїв здійснює з урахуванням власних експериментів. У поле його вивчення увійшли "інструментальні твори строкатої постмодерної, джазової (етноджазової, джаз-рокової, естрадної) стилістики; синтезовані технологічні види мистецтва (авторські аудіоальбоми, відеокліпи, синтезовані проєкти-перформанси)" [4, 3]. Останні він здійснив разом із колегами з оркестру НАОНІ (Київ), де сьогодні є солістом.

Завдяки Г. Матвіїву бандура посідає гідне місце на рівні з іншими музичними інструментами. Для досягнення цього синтезування виконавської, композиторської та науково-дослідницької діяльності стає одним з необхідних факторів. Саме універсалізм творчого доробку митця відповідає основним вимогам високого професіоналізму; віртуозного володіння інструментом; заглиблення у різностильову інтонаційність можливостям продукування нових музичних ідей. Різновекторна творча діяльність Г. Матвіїва у галузі бандурного мистецтва стала вагомою частиною сучасного процесу розвитку академічного народно-інструментального виконавства. Цей процес, пов'язаний з прагненням втілення глибокого й різноманітного художнього змісту, з удосконаленням існуючого інструментарію, з освоєнням різноманітних форм музично- концертної практики та опануванням нових технік композиції.

Література

1. Зараз бандура втілюється абсолютно в усіх музичних жанрах - музикант Георгій Матвіїв. URL: http://www.nrcu.gov.ua/news.html?newsID=90613 (дата звернення: 06.05.2023).

2. Кондрат О. Інтерв'ю з Г. Матвіївим: особистий архів.

3. Лісняк І. Академічне бандурне мистецтво України кінця ХХ - початку ХХІ століття / голов. ред. Г. Скрипник. Київ: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. 266 с.

4. Матвіїв Г.В. Звукообразні чинники сучасної бандурної творчості: інструментально- виконавський авторський підхід: дис. ... канд. мистецтвозн. (доктора філософії): 17.00.03 - Музичне мистецтво. Одеса, 2021. 190 с.

Размещено на Allbest.ru