Співацьке дихання як основа вокального виконавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Співацьке дихання як основа вокального виконавства

Януш Анастасія Олександрівна,

здобувачка

Для розкриття змісту терміна «співацьке дихання» варто конкретизувати, що називають співом. В енциклопедичній літературі спів охарактеризовано як вокальне мистецтво, виконання музики голосом, мистецтво передавати засобами співочого голосу ідейно- образного змісту музичного твору, один з найдавніших видів музичного мистецтва. Спів може бути зі словами і без слів, сольним (одноголосним), ансамблевим (на два голоси - дует, на три - тріо, ін.) і хоровим. Зазвичай спів супроводжується інструментальним акомпанементом, однак може здійснюватися і без нього, такий спів називається a cappella. Фундаментальним жанром співу в класичній музиці є передусім оперний спів, який пов'язаний з драматичною дією, театральною виставою.

Для того щоб виконувати професійну музику, потрібно щоб голос вокаліста був підготовлений до такої музики та розвинутий. Кожна вокальна школа відрізняється одна від одної своїм стилем виконання.

У першій половині XVII століття в Італії сформувалася перша європейська вокальна школа. Вона вирізнялася ідеальною технікою бельканто і яскравими голосами, більшість її представників здобули світову славу та визнання. вокальний голос гармонійний дихання

Зручність для голосу італійської музики дає можливість максимально розкривати засоби голосового апарату. Саме в італійській школі було засновано стандарт звучання голосу, якому намагаються слідувати решта національних вокальних шкіл. Вокальне мистецтво Італії, завдяки своїй унікальності, дало поштовх на становлення і подальший прогресивний розвиток решті співацьких шкіл, таких як французька, німецька, російська.

Французька вокальна школа мала характерну відмінність у тому, її декламаційні компоненти брали початок від ліричної декламації акторів класичної трагедії. Німецька вокальна школа відповідала потребам, яких вимагала від виконавців вокальна музика відомих німецьких австрійських композиторів.

Термін «співочий голос» пов'язаний з умінням людини співати. На відміну від мови, звуки співочого голосу мають точну висоту, можуть «протягуватись», скільки потрібно співакові. Особливо проявляються на голосних. Вже із самого дитинства людина починає користуватися співочим голосом. Дитячий співочий голос досягає свого повного обсягу (півтори октави) приблизно в 13 років. За своїм тембром він звучить світло, сріблясто, що схоже на фальцет.

Голоси дітей, особливо хлопців, використовують переважно в дитячих хорах. Після мутації їх голос опускається на октаву, тим самим змінюючи його силу, діапазон і тембр. У цей період досить часто пропадають кращі співочі особливості голосу.

Техніка контрольованого та гармонійного дихання - перше й незаперечне правило у вокальному навчанні, основа викладання співу. Мета цієї техніки розвинути, поліпшити та збагатити дихання для співу.

Дихання в співі завжди мало велике значення. Так, співак-педагог епохи бельканто Джироламо Крешентіні в такому контексті вказував: «Той, хто вміє дихати, той вміє співати». Франческо Ламперті, який навчав багатьох видатних співаків і співачоч свого часу: Альбани, Марії ван Зандт, Девіду Біспо, Антоніну Вавре, Корнелії ван Зантен й ін., зазначав, що правильне дихання є найважливішою необхідною основою в мистецтві співу, а школа дихання - це спеціальне мистецтво.

3 історичних документів відомо, що співаки того періоду, особливо кастрати, були великими професіоналами дихальної техніки. У них була добре розвинена грудна клітка й легені. Завдяки наполегливим заняттям дихальною гімнастикою вони мали довгий вдих. Знаменитий кастрат-сопрано Балдассарре Феррі - майстер техніки вдиху - удостоївся багатьох почестей від членів королівської родини та знаті різних країн і був одним з найвідоміших співаків свого часу. На одному диханні виконавець міг співати висхідну та спадну хроматичну гаму на дві октави й виконувати трелі на кожній ноті.

Дихання є найважливішим елементом співацького процесу. Як відомо, повітряний струм викликає коливання голосових зв'язок, унаслідок чого народжується звук, що, потрапляючи в резонаторні порожнини, посилюється і набуває вокального звучання. Від дихання залежать сила звуку і всі його відтінки: краса, чистота звуку, виразність співу.

Характер видиху та вдиху зумовлюється характером звуку. Занадто сильний вдих веде до форсованого нерівного звучання і підвищення інтонації. Мляве дихання позбавляє звук барвистості й викликає пониження інтонування. Видих завжди повинен бути економним. Для цього деякі педагоги-вокалісти радять різноманітні вправи. Наприклад: лежачи, набирати повітря на певну кількість секунд і рівномірно випускати його. Тривалість видиху та вдиху слід з кожним днем збільшувати. Згодом виробляється широке, тривале дихання та вільний видих.

Існують різні типи вокального дихання. Найбільш визнане сучасною вокальною педагогікою так зване грудно-діафрагмальне дихання, яке дає можливість зробити найповніший і найглибший вдих. При грудному диханні повітря набирається у верхню частину легень і груди, злегка надимаючи їх. У косто-абдомінальному (costa - ребро, abdomen - живіт) - беруть участь нижні ребра, діафрагма й м'язи черевного преса.

Співацьке дихання, як і звичайне, складається з двох моментів: вдиху і видиху. Співацьке, порівняно зі звичайним, розмовним у 2-2,5 рази більше. Характер вдиху, як перед початком виконання твору, так і в процесі співу, залежить від характеру твору. Для творів повільних кантиленних природним є вдих спокійний, глибокий. У творах швидкого темпу вдих повинен бути коротким, але також глибоким.

Перед співом треба взяти дихання, на якусь долю секунди затримати подих, ніби зробити опору, почати спів за знаком вчителя, економно витрачаючи повітря до кінця фрази. Дихання береться між фразами і завжди за одну долю до початку співу.

Якщо при звичайному диханні вдих чергується з видихом незалежно від нашої волі, то в співі дихання повинне бути цілком підпорядкованим волі виконавця, бо тут воно відіграє дуже важливу роль як основа формування співочого звука. Для співаків важливим є видих, бо завдяки йому утворюється співочий звук. Вдих перед початком хорового співу має бути завжди організований та одночасний, відповідати характерові твору. Набирати повітря треба безшумно, не піднімаючи плечей. Дихання, при якому піднімаються плечі, шкідливе. Таке дихання називається ключичним, воно досить поширене в практиці. Плечові рухи вказують на те, що повітрям заповнюється лише верхня частина легень, і такого дихання не вистачає до кінця фрази.

Отже, поради. Коли співаєте й берете дихання, потрібно стояти прямо, розслаблено, відчувати опору в ногах - це запорука успіху правильного дихання. Не треба набирати повітря занадто багато, слід навчитися брати стільки повітря, скільки потрібно для тієї або іншої фрази. Віддаємо дихання поступово, плавно та дбайливо, звук без поштовхів.

Ось деякі класичні вправи на розвиток дихання, які ми вважаємо дієвими і які можна виконувати в домашніх умовах. Кожну вправу варто виконувати по кілька хвилин:

Зробити вдих і повільно, плавно на звук « с-с -с .. » або на звук « ш-щ- ш ... » видувати повітря , при цьому стежити за тим , щоб звук був рівний, без поштовхів і не «качався».

Покласти руки на боки (ребра) і глибоко вдихнути, при цьому відчути руками, як розходяться ребра в сторони. Слідкувати, щоб плечі не піднімалися, і на видиху поступово відчувати, як під руками повільно зсуваються ребра та плавно виходить звук.

Три короткі вдихи, а потім - повільний видих, стежити за тим, щоб не було затримки дихання, плечі не піднімалися.

На чотири рахунки - вдих, потім на чотири рахунки активний видих, без затримки дихання. Цю вправу можна робити і на 6, і на 8 , і на 12 рахунків.

На два рахунки активний вдих і потім на 4 рахунки видих. Після виконання цієї вправи потрібно виконати цю саму вправу, але з видихом на рахунок 6, потім 8, 10, 12.

Література

1. Ефективні дихальні вправи для вокалістів.

2. Ребсель-Цибульняк Матеа. Особливості вокального дихання у процесі підготовки майбутнього співака : кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня магістра / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка. Суми, 2020.

3. Харченко О. І. Дихання і дикція - головні вокально-хорові навички, засоби їхнього формування.

Размещено на Allbest.ru