Стилістичні особливості жанру тангомеси у творчості Мартіна Палмері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківської державної академії культури

Стилістичні особливости жанру тангомеси у творчості Мартіна Палмері

Бондаренко Анжеліка Андріївна

студентка VI курсу

м. Харків, Україна

Анотація

У статті розглядається творчість сучасного аргентинського композитора Мартіна Палмері та характерні риси його духовної музики на прикладі першого твору у започаткованому ним напрямку, а саме тангомеси - Misa a Buenos Aires (Misatango), побудованій на основі стилю «танго нуево».

Ключові слова: меса, танго, танго нуево, бандонеон, Палмері

Abstract

STYLISTIC FEATURES OF THE TANGOMESA GENRE IN THE WORK OF MARTIN PALMERI

VI year student Kharkiv State Academy of Culture

Kharkiv, Ukraine

Angelika Bondarenko

The article is dedicated to the art of the contemporary Argentine composer Martin Palmery and the most typical sides of his sacred music on the example of his Misatango (Misa a Buenos Aires), which became the first piece of the new founded art trend, - catholic mass based on the «tango-nuevo» style.

Key words: mass, tango, tango nuevo, bandoneon, Palmeri

Меса - старовинний жанр, якій за своє довге життя отримав багато різновидів, залежно від періоду, релігійної течії та країни богослужіння. Канон написання та виконання меси неодноразово змінювався, з огляду на потреби населення, культурні віяння, які було важко ігнорувати та можливі поступки римської католицької церкви. Так, в останнє, канон був змінено у середині ХХ століття. Саме ця подія офіційно визнала вплив музики меси на парафіян та дозволила різнобічні експерименти.

На межі ХХ та ХІХ століть меса остаточно вийшла за межі храмів і часто розглядається лише як тематичний музичний твір, виконуючись у концертних залах. Месу відвідують навіть послідовники інших конфесій, бо як взірець культури, цей жанр дуже показовий для різних культурно- історичних етапів. композитор духовний тангомеси

У сучасному світи жанр меси підпадає до найбільш цікавих для експериментів, що безумовно обумовлюється саме суворими вимогами канону. Можна виокремити дві основні тенденції.

Перша полягає у змішуванні канону меси із національною фольклорно-інструментальною традицією (інші інструменти та неакадемічний спів, іноді не латинська мова).

Друга полягає у тому, що мелодія богослужіння відповідає канону однієї з популярних музичних течій (джаз, блюз, рок та інш.).

Іноді ці напрямки перекреслюються, бо популярний музичний напрямок має національне походження.

Мета статті полягає у виявленні характерних рис жанру тангомеси.

Мартін Палмері - це сучасний аргентинський композитор (нар. 1965 р.), якій зробив внесок у розвиток та модернізацію меси. Його дитинство пройшло у часи, коли католицька церква в Аргентині переслідувалась та відношення до духовної музики було неоднозначним [1, с. 2], що не могло не вплинути на світосприйняття майбутнього музиканту. У творчості намагається поєднувати національне та канонічне, танцювальне та релігійне, що знайшло відтворення у цілій низці творів.

Послідовник традицій Астора П'яццолли, а також представник напрямку tango nuevo (нове танго), музика якого характеризується використанням незвичних, як до танго, інструментів (наприклад саксофон), а також вбирає риси класичної та джазової музики, він започаткував новий напрямок, якій відповідає тенденції націоналізації католицьких мес, характерній для різних континентів - духовна музика - меса, ораторія, кантата - на основі характерних рис стилістики танго. Так з'явились:

Misa a Buenos Aires (Misatango), 1996.

Oratorio de Navidad (Christmas Oratorio), 2003

Magnificat, 2012

Tango Gloria, 2014

Tango Credo, 2017

Salve Regina, 2022 (зараз у Вені готується прем`єрний показ, якій має відбутися під час проведення Misatango Festival у листопаді) [3].

Виявляється, що протягом усього творчого життя Мартін Палмері поєднує ці дві, на перш погляд, полярні музично-культурні традиції. Його сакральна музика набуває чуттєвості та людяності, а його танго виявляється не просто сублімацією еротичного в людині. Перш за все, танго - це ритм та гармонія. Композитор допомагає музиці танго пройти шлях, вже подоланий раніше (в епохи Середньовіччя, Відродження та Бароко) різними народними жанрами, шлях від «низького» до «високого». Йому вдається піднестись вище за соціальні та культурні штампи.

«Misa de Buenos-Aires» була написана Мартіном Палмері у 1996 році. Це перший закінчений твір композитора, у якому вперше об`єднані дві основні тенденції творчості, а саме релігійність та танцювальність (насамперед у танго-напрямку), хоча за свідоцтвом автора, подібні спроби були й раніше [4]. У 2000 році до фортепіанної версії твору композитором була додана оркестрова, а у 2021 році світ почув оновлену версію

Тангомеси, до якої композитор додав ще дві інструментaльні частини, а саме увертюру (на початку меси) та offertorium з виразним соло бандонеона (між Credo та Sanctus). Цікаво, що доєднання останнього свідчить про поступове наближення тангомеси до саме церковного вжитку, бо під час offertorium зазвичай відбувається таїнство причастя [5]. Разом із кантатами Gloria (2015) та Credo (2019) формує так зване Gran Misatango [6].

В основі Тангомеси - традиційна католицька ординарна меса для хору у супроводі струнного ансамблю або оркестру. За пом`якшеним каноном хор тут змішаний. Провідні інновації Палмері у цій месі стосуються насамперед ритмічної структури, характеру та стилю твору, а також складу акомпанюючих інструментів, серед яких традиційна струнна група, рояль (інструмент нетиповий для жанрів духовної музики, але стилістично нейтральний) та бандонеон - інструмент, якій став маркером класичної та традиційної аргентинської музики та виразно малює національний звуковий пейзаж країни.

Неможливо уявити собі жодне аргентинське танго без пронизливих звуків цього «інструменту маленьких людей» (Ж. Крюгер, цит. по К. Реутовой) [7]. Йдеться про той факт, що бандонеон було винайдено у першій половині ХІХ століття у Германії для потреб більшості населення (тобто не інтелігенції або дворянства), для людей, які не мають ані грошей, ані музичної освіти.

Вже перші інструменти мали великий діапазон та приємну вартість. Значна темброва варіантність та опція майже органного ефекту привели до того, що у маленьких церквах Германії бандонеон почали використовувати протягом мес (що дуже економило гроші приходів; як відомо, «король інструментів» завжди був і лишається дуже дорогим, елітним інструментом) [7, с. 8].

Виявляється, що інструмент, якій у свідомості людей тісно пов'язаний з емоційним, еротичним та спокусливим танцем, має велику релігійну забарвленість, а його поява у складі сучасної меси більш ніж логічна. Це повернення до першоджерела, до європейської традиції.

У розмові про тангомесу принципово важливо, що композитор пише музику твору на базі гармонії та ритмічної структури танго - танцю, якій раніше був забороненим католицькою церквою та вважався грішним.

У цій месі танго демонструє не сатанинський початок, а народну традицію. Національний музичний колорит малює не лише бандонеон (якій у виконавській практиці іноді замінюють на баян або акордеон), але й низький жіночий голос солістки. Меццо-сопрано, для якого написані сольні партії як тангомеси, так і багатьох інших творів, за семантикою тембру переносить нас з небес на землю (на відміну від європейської традиції розповсюдженого використання у релігійній музиці високих голосів, від кастратів до колоратурних сопрано). Ії партії у 2, 3 та 6 епізодах меси (Gloria-Радість, Credo-Вірую, Agnus Dei-Агнець Божий) можна розглядати, як думку народу, його відчуття, до того ж сами низки голоси традиційно виконують музичні номери у піснях жанру танго.

Попри багату семантику, у виконавській практиці ми частіше зустрічаємо солісток з більш легкими голосами, наприклад, ліричні сопрано.

Зацікавлює загальна драматургія твору. Меса відкривається покаяним стихом Kyrie Eleison. Ця частина одна з найбільш тривалих (нарівні з Agnus Dei). Цікаво, що хоча обидві ці частини маюсь покаяний характер, у музичному відношенні вони контрастні.

Так, перша частина меси найбільш динамічна, яскрава, темпераментна та контрастна з усіх наступних. З поступовим розвитком музика меси стає все більш спокійною та умиротворюючою та наприкінці поринає у трансценденті глибини.

Як бачимо, тангомеса наповнена символами, які не можна ігнорувати. Сила цих символів обумовлена тим, що не сам композитор зробив їх, він відібрав потрібні йому звуки-маркери для утворення потрібної музичної картини світу, а, як відомо, саме музичні символи максимально концентровані [9].

Важливий той факт, що час композитор виводить свій твір з суто релігійного контексту та меса досить часто виконується як концертний твір у різних куточках світу. У той час, як музична сторона меси висловлює традиційне, народне першоджерело, її текст цілком та повністю відповідає католицькому канону як за складом частин, так і за їх змістом, і послідовністю. Також текст меси виконують латиною.

Безумовно, тангомеса логічно вбудувалась у лінію сучасної релігійної музики, у ряд альтернативних мес, які поєднують з католицьким каноном Мissa Qrdinarium популярні музичні (джаз, метал- рок, блюз), або традиційно-фольклорні напрямки. Водночас ця меса не виглядає занадто революційною і навіть може виконуватись у храмі, що й відбулось у Ватикані у 2013 році на честь обрання папи Римського Франциска, якій походить з Аргентини [10].

За 5 років після появи твору Misa de Buenos Aires Мартіна Пальмері, цей жанр отримав продовження у творчості Луї Бакалова. На відміну від попередника, Л. Бакалов написав месу іспанською мовою. Його твір має більш масштабну структуру та написаний для симфоничного оркестру з солюючими скрипкою та бандонеоном, мішаного хору та трьох солістів, а саме меццо-сопрано, тенора та баритона. Твір з'явився на дисках за участю Пласідо Домінго, Анни-Марії Мартінез та Гектору Пасарелли у 2000 році [11].

Підсумовуючи, можемо сказати, що напрямок меси у стилі танго з'явився наприкінці ХХ століття у творчості аргентинського композитора М. Палмері. Серед основних рис можна визначити: повне збереження оригінальних латинських текстів, наслідування канону ординарія та пропрія, використання мішаного хору та традиційного танго-оркестру, до складу якого обов`язково входять рояль та бандонеон, соло мецо-сопрано.

Важливо також зазначити, що напрямок продовжує розвиватись як у творчості М. Палмері, так і у творчості інших композиторів.

Використані джерела

1. le Goff Piere-Louis, The Role of the Church in Argentina. An Historic Confession by the Argentine Catholic Church [Електронне джерело].

2. Verbitsky Н. Breaking the silence: the Catholic Church in Argentina and the 'dirty war' 26 July 2005 [Електронне джерело].

3. Misatango Festival [Електронне джерело].

4. Interview with Martin Palmeri: Misatango. [Електронне джерело].

5. Остащук І. Б. «Екстраординарна форма» латинської меси в культурно-релігійній ідентичності. Гілея: науковий вісник. Серія: Філософські науки : зб. н. пр. Вип. 101. С 352-356

6. Martin Palmeri. Composer & Conductor [Електронне джерело].

7. Реутова К. Бандонеон - немецкий инструмент, вдохнувший жизнь в аргентинское танго [Електронне джерело].

8. Christian's Bandoneon Page. [Електронне джерело].

9. Суханцева В. Музыка как мир человека. От идеи вселенной - к философии музыки. Киев, 2000. 176 с.

10. Harris Е. Musician blends Tango, classic styles in Mass composition. [Електронне джерело]

11. Bacalov: Misa Tango. [Електронне джерело].

Размещено на Allbest.ru