Сучасні особливості роботи з хореографічними колективами народного танцю на прикладі зразкового ансамблю танцю "Райдуга"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні особливості роботи з хореографічними колективами народного танцю на прикладі зразкового ансамблю танцю "Райдуга"

Богданова Тетяна Станіславівна, директор Дитячої школи мистецтв № 9 Дарницького району м. Києва (Київ, Україна)

Анотація

Порушено питання оволодіння всім діапазоном загальнонавчальних умінь і навичок у роботі з хореографічними колективами народного танцю як важливий аспект інноваційної навчальної діяльності. Наголошено, що надійною основою успішної організації навчання і виховання є врахування психофізіологічних особливостей і закономірностей розвитку учнів. Застосовано психоаналітичний, екзистенційний та історико-порівняльний методи дослідження. хореографічний танець народний

Ключові слова: навчальна діяльність, співпраця, професійне зростання, дидактичні ігри, уміння, навички, прийоми діяльності.

Tetjana Bogdanova

(Kyiv, Ukraine)

MODERN FEATURES OF WORK WITH CHOREOGRAPHIC FOLK DANCE GROUPS ON THE EXAMPLE OF THE EXAMPLE DANCE ENSEMBLE "RAIDUGA"

Abstract. The problem raised in the article is an important stage in the development of new educational activities, successful acquisition of knowledge in collaboration with the teacher, mastering the full range ofgeneral skills in working with choreographic folk dance groups. After all, a reliable basis for the successful organization of education and upbringing is to take into account psychophysiological features and patterns of student development. During the methodological review the author used psychoanalytic, existential, historical and comparative research methods.

Keywords: didactic games, educational activity, cooperation, professional growth, abilities, skills, methods of activity.

Уміння учнів учитися як вимір розвивального потенціалу середньої освіти в наш час прискорюється нагромадженням інформаційних ресурсів і засобів для навчання, які стають доступними для більшості людей. Мобільність населення, змагання між державами за темпи розвитку спонукають до переосмислення функцій і результатів освіти загалом. Світ, у якому доведеться жити нашим дітям, змінюється в рази швидше, ніж наші школи. "І справді: у школу приходять покоління дітей, які живуть в інформаційному суспільстві, цифровому середовищі, - відзначає О. Савченко, - і щоб скористатися його перевагами, треба переосмислювати саме цінність знань і самодостатність вчителя як джерела інформації" [7, 29].

Виховання художнього смаку, культури, знайомство з хореографічним мистецтвом, розвиток творчих здібностей дітей - ось головна мета роботи зі Зразковим ансамблем танцю "Райдуга". У підготовці учасників ансамблю до виступів беремо до уваги, передусім, професіоналізм і манеру виконання. Ансамбль тяжіє до багатонаціонального репертуару, у підготовці якого велику увагу приділяємо музичному супроводу та костюмній базі.

Зразковий ансамбль танцю "Райдуга" створено 2000 року. Художнім керівником ансамблю з 2000 року й по сьогодні є я - Богданова Тетяна Станіславівна. Ансамбль дає змогу учням фізично розвиватися та виховувати їхні естетичні смаки завдяки використанню найкращих зразків світової хореографічної культури.

Багато талановитих випускників, реалізуючи свої творчі здібності, обрали хореографічне та музичне мистецтво своєю професією. Сьогодні Зразковий ансамбль танцю "Райдуга" перебуває у вирі мистецьких ідей і проєктів, натхненно працює над їх реалізацією. Вихованці колективу є переможцями районних, міських, всеукраїнських і міжнародних конкурсів, фестивалів, оглядів; беруть активну участь у всеукраїнських і міжнародних конкурсах, фестивалях, оглядах, здобуваючи призові місця в Україні, Словаччині, Марокко, Болгарії, Чорногорії, Сербії, Греції, Чехії, Македонії, Хорватії та ін. Багато випускників ансамблю були відзначені творчою стипендією голови Київської міської державної адміністрації. Вихованці вступають до закладів вищої освіти культури та мистецтв Києва I-IV рівнів акредитації. Декілька випускників після закінчення навчання працюють у своїй рідній школі.

Активно співпрацюємо з кафедрою хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (НАКККіМ), де готують кваліфікованих фахівців бакалаврів і магістрів.

Випускники кафедри хореографії успішно працюють у Дитячій школі мистецтв № 9 Дарницького району м. Києва та проявляють себе як високопрофесійні фахівці. Серед них - Лис Валерія Борисівна (з 2011 р.), Сливанчук Оксана Володимирівна (з 2011 р.), Бевзенко Валерія Валеріївна (з 2020 р.). Декілька років завідувачем хореографічного відділення ДШМ № 9 працював кандидат мистецтвознавства, доцент НАКККіМ Нечитайло Володимир Степанович. Богданова Тетяна Станіславівна теж закінчила магістратуру Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю "Хореографія" та отримала кваліфікацію теоретика-критика й викладача. Зараз працює директором Дитячої школи мистецтв № 9 Дарницького району м. Києва, багато років входить до складу Ради методичного об'єднання викладачів хореографії, є членом Національної хореографічної спілки України, бере участь у складі журі, комісій.

З викладачами НАКККіМ ми маємо спільні творчі проєкти, багато організованих спільних заходів, конкурсів, конференцій та ін.

На сьогодні у Дитячій школі мистецтв № 9 проходять практику студенти НАКККіМ. Між Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв та нашим закладом підписана Угода про співпрацю. Практична підготовка здобувачів вищої освіти здійснюється через погоджену організацію спільної практичної діяльності. Так відбувається обмін досвідом між закладами культури різних рівнів акредитації, що значною мірою впливає на розвиток творчого мислення студентів. Співпраця триває та має на меті професійне зростання майбутніх хореографів.

Роки роботи з ансамблем "Райдуга" показали, що діти можуть успішно навчатися, якщо процес їхнього навчання будувати нетрадиційно, з урахуванням особливостей віку. Дитина дошкільного віку одночасно тяжіє до двох видів діяльності: ігрової та навчальної. Специфіка цієї ситуації полягає в тому, що нерозвинені пізнавальні можливості дітей цього віку підкріплюються сильними в них ігровими мотивами, потребою в емоційному контакті й підтримці дорослого. Можна сказати: "що більше в дошкільника розвинена ігрова діяльність, то виразніше в маленького школяра прагнення утвердити себе в новій соціальній ролі - ролі учня" [7, 170].

Особливо цінними є сюжетно-рольові та дидактичні ігри, адекватні життєвим ситуаціям і явищам. Школярі з великим інтересом і бажанням виконують завдання, коли вводиться казковий персонаж або створюється казкова ситуація. Діти люблять виступати в ролі вихователя, вчителя, водія, власне учня. Подобається їм малювати звірів та птахів. Такі ігри потрібно проводити не тільки на уроках, а й у позаурочний час.

Отже, навчальна діяльність зароджується в надрах ігрової і лише поступово стає провідною. У процесі учіння молодший школяр поступово не тільки приймає мету навчання, а й добирає засоби, з допомогою яких її можна досягти, виконує певні дії і навіть контролює та оцінює результати цієї діяльності.

Щоб успішно оволодіти знаннями, молодші школярі в співпраці з викладачем повинні оволодіти всім діапазоном загальнонавчальних умінь і навичок. Але не потрібно забувати, що надійною основою успішної організації навчання і виховання є врахування психофізіологічних особливостей і закономірностей розвитку учнів. Адже, як зазначає С. Коробко, в ефективному навчальновиховному процесі "засвоєння дитиною знань, умінь і навичок здійснюється в єдності із всебічним розвитком її особистості" [8, 25]. Обстоюючи це важливе твердження психології про співвідношення між розвитком і навчанням, Л. Рубінштейн зазначав, що "дитина розвивається, виховується і навчається, а не розвивається і виховується, і навчається" [8, 216]. При цьому розвивальним є не всяке навчання, а лише те, що враховує не тільки те, що доступне дитині в процесі самостійної діяльності, але й зорієнтоване на "зону найближчого розвитку", тобто на те, що дитина може виконати під керівництвом і з допомогою дорослих.

Для характеристики навчальної діяльності використовують такі поняття: дія, операція, прийом, уміння, навичка. Ю. Бабанський так диференціює ці поняття: "Діяльність реалізується через сукупність певних операцій, які є наслідком процесів, що підкоряються усвідомленим цілям. Способи реалізації дій називаються операціями. Сукупність певних операцій можна назвати прийомами діяльності. Усвідомлене володіння будь -яким прийомом діяльності називається умінням. Уміння, доведене до автоматизму виконання, уже характеризується як навичка" [4, 7].

Уміння і навички за своєю природою не є однорідними. Загально прийнято розрізняти дві основні групи навчальних умінь і навичок - загальні та спеціальні.

За останні 3-4 роки відбулися суттєві зміни в теоретичному осмисленні процесу навчання Зразкового ансамблю танцю "Райдуга" і в тому практичному забезпеченні, яке вдалося створити спільними зусиллями. Великою є роль викладачів для осмислення саме розвивального компоненту загальної середньої освіти. Тепер вона пов'язується з успішним формуванням в учнів умінь самостійно вчитися, критично мислити, користуватися інформаційними технологіями, оволодівати іноземними мовами, прагнути до самопізнання і самореалізації в усіх видах діяльності, формувати вміння, потрібні для життєвого та професійного вибору.

Варто відзначити, що компетентнісний підхід у дидактиці традиційно пов'язували з формуванням загальнонавчальних умінь і навичок; психологи більше акцентували на потребнісній сфері, мотиваційній, але в умовах особистісно орієнтованої освіти треба об'єднувати всі підходи й формувати ключову компетенцію - "бажання вчитися, потреби до самопізнання, самореалізації своїх можливостей і до оволодіння широким діапазоном усіх складових, що роблять навчальну діяльність повноцінною" [7, 31].

Уміння вчитися змінює стиль мислення і життя особистості. Оволодіваючи таким умінням досконало, людина стає більш автономною, незалежною від будьяких зовнішніх впливів. Для всіх етапів шкільної освіти можна виділити такі характеристики самостійного учіння вихованця: учень, який уміє вчитися, сам визначає мету діяльності або приймає ту, яку визначить учитель; виявляє зацікавленість до навчання, докладає вольових зусиль для досягнення результату; вміє організувати свою працю, знаходить потрібну інформацію, способи для розв'язання завдань, виконує в певній послідовності розумові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність, уміє її проаналізувати й прагне вдосконалити.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та педагогічного досвіду свідчить про те, що на становлення дитини як школяра істотно впливають передумови навчальної діяльності, сформовані в період дошкілля, тому охарактеризуємо психологічні особливості дітей 6-7-річного віку з погляду можливостей оволодіння загальнонавчальними вміннями і навичками.

У цьому віці розвиваються основні компоненти вольових дій: дитина спроможна поставити мету, спланувати роботу і виконати її, проявити деякі вольові зусилля з метою подолання труднощів, оцінити результат. Однак, як засвідчують вчені, всі вони ще не достатньо розвинуті.

Основу самоконтролю становить довільна увага, тому на різних уроках, а також у групах продовженого дня треба систематично тренувати увагу дітей, зокрема, такі її якості, як концентрація, вибірковість, стійкість, розподіл.

Отже, успішність навчання учнів початкової школи значною мірою визначається рівнем оволодіння загально навчальними вміннями й навичками. Уміння вчитися формується шляхом оволодіння провідними вміннями та навичками, які становлять ключову компетентність дітей молодшого шкільного віку:

- організаційними (уміння організувати робоче місце, точно виконувати вказівки вчителя, планувати навчальні дії, працювати з підручником),

- загальномовленнєвими (уміння слухати, відповідати, запитувати, міркувати),

- загальнопізнавальними (спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати),

- контрольно-оцінними (здатність орієнтуватися на зразок, здійснювати самота взаємоконтроль, висловлювати оцінні судження).

Отже, формування загальнонавчальних умінь - неодмінна умова повноцінного навчання. Процес формування має міжпредметний характер, у ньому органічно поєднуються і взаємодіють змістова, мотиваційна та процесуальна сторони. Поряд із прийомами, що стимулюють дітей до самостійного застосування цих умінь, практикуються спеціальні завдання і засоби навчання розумових дій, які становлять структуру кожного вміння.

Література

1. Борисова З.Н., Смаль В.З. Історія дошкільної педагогіки: хрестоматія. Київ: Вища школа, 1974.

2. Бурім В. Сюжетно-рольові ігри на уроках навчання грамоти. Початкова освіта. 2001. № 37 (жовтень). С. 10.

3. Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання. Початкова школа. 1988. № 12. С. 34-35.

4. Дейч О. Фольклор у вихованні молодших школярів. Початкова школа. 2000. № 2. С. 46-49.

5. Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати. Початкова школа. 1991. № 1. С. 10-13.

6. Долбенко Т. Активізація пізнавальної діяльності підлітків: ігрові технології. Рідна школа. 2004. № 10. С. 36-39.

7. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні. Рідна школа. 2000. № 4. С. 63-64.

8. Зеленецька І. Музично-дидактичні ігри на уроках. Початкова школа. 1999. № 4. С. 29-36.

9. Кодлюк Я.П. Формування загальнонавчальних умінь і навичок в учнів 1-2 класів 4-річної початкової школи: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.09. Київ, 1993. 24 с.

10. Ядешко В. І., Сахіна Ф.А. Дошкільна педагогіка. Київ: Вища школа, 1981.

Размещено на Allbest.ru