Фольклор у фортепіанних творах Янніса Константинідіса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фольклор у фортепіанних творах Янніса Константинідіса

Folklore in the piano works by Yannis Konstantinidis

Рябчун Ірина Володимирівна (Riabchun Irina), кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри музично-сценічного мистецтва Київської Академії мистецтв

Анотація

У статті дається огляд життєвого шляху і творчої діяльності маловідомого в українськім музикознавстві новогрецького композитора Янніса Константинідіса. Вивчається жанрова палітра творчого спадку композитора, зокрема його досягнення у галузі легкої і академічної музики. Досліджуються методи розробки фольклорного матеріалу і особливості адаптації монодії у академічній творчості композитора.

Abstract

The article gives an overview of the life and creative activity of the almost unknown in Ukrainian musicology Greek composer Yannis Konstantinidis. Author examines the genre palette of the composer's creative heritage, including his achievements in the area of light and academic music. The methods of development of folklore material, in particular the peculiarities of adaptation of monody in the academic creativity of the composer, are investigated.

Грецький композитор Янніс Константинідіс (Tiawpo KovoravTiviSpo, 1903-1984) здобув визнання у себе на батьківщині як автор симфонічних, камерних, фортепіанних творів, п'ятдесяти оперет і понад сотні популярних пісень. Виходець із міста Смирна (нині - Ізмір), він отримав європейську вищу музичну освіту, навчаючись у Вищій Берлінській музичній Академії і у Консерваторії Стерна (19231931). Я. Константинідіс вивчав гру на фортепіано, займаючись у класі Карла Рейслера (Karl Reisler), теорію і композицію у класі вихідця із Росії, Павла Федоровича Юона, симфонічне диригування у Карла Еренбурга (Karl Erenburg). Упродовж 1923 року він проходив курс оркестровки у Курта Вейля.

У роки перебування у Берліні Я. Костантинідіс змушений заробляти на життя грою на фортепіано у кондитерських, кафе та кінотеатрах. Частина зароблених грошей йшла на допомогу його родині, яка втратила майно у наслідок вигнання після подій 1922 року . 1927 року він дебютував як композитор під псевдонімом Коста Доррес (Costa Dorres) з оперетою «Der Liebesbazillus» («Мікроб кохання») у постановці театру Штралзунт (північна Німеччина). У роботі над твором Я. Константинідісу допомагали його приятель і співвітчизник, згодом - один з найзначніших грецьких композиторів ХХ століття - Н. Скалкотас (NIkoo Екаїкотао, 1904-1949) та Рудольф Кеір (Rudolf Keir).

У 1931 році композитор вирушив до Греції на відпочинок разом із друзями і не у змозі протистояти відчуттю безмежної любові до батьківщини, що його охопило, вирішив назавжди переїхати до Афін. Іншою причиною його від'їзду з Німеччини було зростання нацистських настроїв у Європі, яке після пережитих подій середземноморського геноциду 1992 сприймалося греками особливо гостро.

Від 1932 року Я. Константинідіс під псевдонімом Костас Яннідіс (Коотао ГпаміЗро) плідно працював у галузі легкої, театральної музики. Обрання псевдоніму на цей раз спричинила тогочасна популярність діяча естради Григорія Константиндіса, прізвище якого збігалось з його власним. У 1952-1960 роках як Костас Яннідіс він керував Державним естрадно-симфонічним оркестром Грецького Радіо. Ефективною була для

композитора співпраця з письменником і драматургом Димітрісом Яннулакісом (Ацццтрцо Памоиіакцо)- Спільною працею митців була оперета «Наша сваха» («Нконрпара рар»), постановка якої відбулася 1931 року у театрі Папаіоанну (Сєатро nanalodvvoo).

Афіни 1930-тих років. Світлина з Афінського Архіву.

Але найбільшу популярність принесли композитору його пісні, зокрема «Evnva ауапц рон» («Прокидайся, кохана»). Вони входили до рейтингу найпопулярніших шлягерів того часу і сприяли «сходженню зірок» грецької естради - Нани Мусхурі (Ndva Мошроєрц), Данаї (Aavdi) та Софії Бебо (Zo^la Вєцло). У 1960 композитор отримав головний приз Фестивалю Середземноморської пісні у Барселоні. У популярних жанрах відкритий до тенденцій світової естради: він широко застосовував джазові ритми, американської танцювальної музики і європейської оперети, поєднуючи їх з грецькою пісенною основою.

Як композитор класичного спрямування Янніс Константинідіс став відомий під власним іменем вже після того, як здобув славу у естрадній музиці. Вчений з університету Меріленду Блісс Шеріл Літл у своїм дослідженні «Фольклорні пісні та конструкції грецької музики: публікації та композиції Георга Ламбелета, Маноліса Каломіріса, Янніса Константинідіса» зазначає, що Я. Константинідіс уперше звернувся у своїй творчості до фольклору на початку 30-х років у циклі для голосу з фортепіано «5 пісень кохання» на вірші із збірки Ніколаоса Політіса «Пісні грецького народу». (1914) . Згаданий цикл мініатюр, створений у Берліні та Афінах, представляє різноманітні зразки фольклорних жанрів у різних типах руху, метричної організації (7/8, 3/4, 6/7, 4/4, 4/8). Вже тоді визначились деякі типові риси адаптації фольклорного матеріалу, які надалі простежуватимуться у творчості Я. Константинідіса. Серед них - збереження куплетної форми фольклорного джерела, додання хроматичних змін у варіантах мотивів, повторення у супроводі і приграх типових інтонаційних «фігур» пов'язаних з танцювальними формулами, або мовленнєвими зворотами. При цьому композитор обмежується лише мінімальною кількістю куплетів - найбільш типовою для його творів з фольклорною основою є двокуплетна структура з інтродукцією та інтерлюдією.

Повернувшись до Афін Я. Константинідіс паралельно з роботою у галузі легкої музики створює цикл «20 пісень грецького народу», до якого увійшли зразки фольклору материкової Греції, грецьких островів, а також регіону Малої Азії із збірників Самюеля Бо-Бові , Георгія Пахтікоса і малоазійські мелодії, які він пам'ятав з дитинства.

Більшість з фольклорних творів Я. Константинідіса базується на фольклорі Егейського моря, зокрема найбільшого культурного центру регіону - міста Смирни, а також сусіднього регіону - Дванадцяти островів. Останній був вперше представлений в його циклі «22 пісні та танці Дванадцяти островів» (1943-1946), у якому композитор аранжував для фортепіано зразки фольклору з двотомного видання транскрипцій пісень дванадцяти островів згадуваного вище С. Бо-Бові. У цій фортепіанній збірці Я. Константинідіс застосовує в акомпанементах пісень найбільш типові гармонічні малоазійські звороти, модальні конструкції, паралельні мелодичні утворення, а також імітаційні підголоски. 1947 року, композитор закінчує Сюїту для скрипки та фортепіано на теми Фольклорних мелодій Дванадцяти островів, де звертається до народних мелодій, які вже до того увійшли до його фортепіанних творів. Починаючи від 1947 року він починає працювати над оркестровками грецьких пісень, записаних С. Бо-Бові.

У композиціях на основі фольклорного матеріалу Я. Константинідіс створює особливий тип фортепіанної фактури, де основна мелодія органічно доповнюється поліфонічним супроводом, який поєднує риси імітаційного голосу і акомпанементу. Завдяки цьому жодна з ознак монодії не втрачається, а навпаки, підсилюється завдяки філігранній деталізації ладових тяжінь у взаєминах мелодії та акомпанементу. При цьому зберігається загальний настрій і атмосфера автентичного фольклорного джерела.

Такі принципи яскраво проявляються у трьох фортепіанних сонатинах Я. Константинідіса, Перша з яких (1927) створена на основі популярних грецьких мелодій острову Крит (Приклад № 1), Друга базується на фольклорі Дванадцяти островів, а третя - на народній музиці регіону Епіру.

Приклади №1- №2 ілюструють характерні для Я. Константинідіса способи створення фортепіанної фактури на базі монодійного фольклорного джерела, застосовані у Першій фортепіанній сонатині. Серед них - органум, який створює гармонічну основу, підголосок «ламаними» терціями, що відтінює мелодію і насичує ритмічну структуру, а також мелізми, які збагачують лад, імітуючи аутентичну манеру виконання (див. приклади №1, № 2).

Приклад № 1

Я. Константинідіс. Перша сонатина для фортепіано. Перша частина, 7-15 такти ¹¹.

Приклад № 2

Критська традиційна «корінна» пісня («ризитико») «Коли настане світання» («Поте да карєі &огеріа») .

Після бурхливих успіхів Костаса Яннідіса у передвоєнні роки, повоєнна композиторська творчість Янніса Константинідіса не мала настільки всеохоплюючого загальнонародного визнання, незважаючи на високу якість його творів, підтверджену подальшим перебігом часу. Галасливі товариства відходять з його життя у минуле. Натомість самотність, зокрема творча, стає його постійним супутником до кінця життя. Непомітною для суспільства була і смерть композитора, чия творчість створила яскраву епохою розвитку грецької музики. На його похованні були присутні лише дванадцятеро найближчих людей, у той час, як померлого наступного дня народного музиканта Василя Цицаніса (Ваоііро Топоауро 1915-1984) проводжали в останню путь члени уряду, а також «широкі кола» діячів культури і громадськості.

Утім, цінність творчості Я. Константинідіса зростає рік від року, завдяки тому, що його відчуття краси грецької народної музики і досконалий композиторський смак виховують нові покоління музикантів. Фортепіанні твори, композитора, які є взірцем бездоганного музичного стилю, становлять основу національного фортепіанного репертуару, і, на відміну від яскравих, досконалих, але плинних за популярністю естрадних шлягерів, назавжди будуть актуальними для грецької музики.

Використані джерела

новогрецький композитор константинідіс

1. Baud-Bovy S. Аокіщо уіа то єііруїко Зрцопіко прауооЗі. Naonlio: шП.Л.І., 1984. 215 о.

2. Baud-Bovy S. ТрауооЗіа пшу АшЗєкаурошу. Еє 2 п. А0руа: 1935-1938.

3. КшуопаупіУііЗро Y. 22 ТрауооЗіа каї Хороі про АшЗєкаурооп : уіа піауо А0ра: К. Папаурруорюп - X. Ш.као, 1993, оє 2 п.

4. Маупакао Г. О опу0єпро Гіауурд КшуопаупіУІЗро каї по Зрцопіко прауооЗі (Композитор Янніс Константинідіс і народна пісня) // ПараЗооіакр каї єупєрур цопоікр. Парарпрца про рііооорікро ороіро поп Арюпопєієіп Пауєпюпрціоп ©єооаіоуікро. ©єооаіоуікр. 1984. Е. 107-116.

5. Парпікоо Г. 260 ЗрцшЗр єііруїка аоцапа : апо поп опоцапоо поп

єііруїкоп Іаоо про Мікрао Аоіао, ©ракро, МакєЗоуіао, Нпєіроп каї Аїрауіао, ЕІІаЗоо, Кррпро, урошу поп Аіуаіоп, Копроп каї пшу параіішу про ПропоупіЗоо / опіієуєупа каї параорцау0єупа (1888-1904): : А0руа : Вфіюпшією A.N.

Кара^іа, 1992, 410 о.

6. Еакаїїієроо Г. Гіаміо КшуопаупіУІЗро / Кшопао ГіаууіЗро : ща порєіа цє Зоо каїїіпєруїкєо паппопрпао» (р ощііа) / Епу0єпєо каї па прауооЗіа - А0руа : Мєуаїр Мопоікр Вф1ю0ркр про ЕІІаЗоо «Аіііау ВопЗоорр», 2013

7. ФіЗєт^о В. Avapvposic ano rov Fiawq KovoravriviSp. (Спогади про Янніса Константинідіса) Holurovo, 2013 № 60. S. 34-35;

8. Little B. Sh., Doctor of Philosophy Dissertation, «Folk song and the construction of Greek national music: writings and compositions of Georgios Lambelet, Manolis Kalomiris, and Yannis Constantinidis» University of Maryland, 2001. 369 p.

9. Shaw E. K. History of the Ottoman Empire and Modern Turkey. Cambridge University Press, 1977. Vol. 2. Reform, Revolution, and Republic: The Rise of Modern Turkey 1808-1975, 548 p.

10. Schoenberg A. Аоргкєо Ієгтоируієс; гро appoviac; (Structural Functions) of Harmony. Мєтарраор: K. Naooc;, єкЗоггкр єлгцєієга Leonard Stein. AOpva: Naooc;, 1989, 268 z.

11. Харалампіду Л. Друге покоління новогрецької композиторської школи. Янніс Константинідіс // Рябчун І. Харалампіду Л. «Нариси з історії грецької музики». Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017, ISBN 978 -966489-396-8 С. 134-145.

12. Рябчун І. Поетика фортепіанного стилю Янніса Константинідіса. Часопис національної музичної академії України імені П.І. Чайковського, 32 (43), Київ-2019, С. 67-83

Размещено на Allbest.ru