Голос співака як система звукотворення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Голос співака як система звукотворення

Караман Вікторія Сергіївна

Людський голос є вродженим, безумовним захисним рефлексом, на основі якого утворюється розмовний і співацький голос [6]. Голосовий апарат людини має складну будову і включає в себе: дихальний апарат - легені з дихальними м'язами, гортань з істинними та хибними голосовими зв'язками, саме тут зароджується звук, артикуляційний апарат (язик, губи, зуби, м'яке та тверде піднебіння, верхня та нижня щелепа) та систему резонаторів, нижніх (грудних) та верхніх (головних), які функціонально пов'язані між собою [6, с. 3].

Координація функцій різноманітних елементів голосового апарату здійснюється центральною нервовою системою, а фізіологічною основою співочого і мовного голосоутворення є формування цілої системи складних умовних рефлексів у корі головного мозку.

Закономірності роботи голосового (фонаційного) апарату на рівні психіки людини розкрито у вченні І. Павлова про вищу нервову діяльність. Вчений розглядає взаємозв'язок умовних та безумовних рефлексів, першу та другу сигнальні системи мозкової діяльності, а також процеси збудження та внутрішнього гальмування [7, с. 99].

В системі голосоутворення основним органом є гортань, що розміщується між глоткою і трахеєю. Це частина дихальної трубки, яка містить в собі три парні хрящі (черпаловидні, ріжкуваті, клиноподібні) і три непарні хрящі (надгортанний, щитовидний та персневидний хрящі), а також м'язи, голосові складки і нервову систему. Основою гортані виступає персневидний хрящ, зверху якого розміщений щитовидний (кадик або адамове яблуко у чоловіків). Позаду розташовані черпаловидні хрящі, які утримуються за допомогою черпаловидно-надгортанних м'язів.

Дослідник А. Єгоров зазначав, що гортань є складною системою хрящів, з'єднаних між собою суглобами та зв'язками. Гортань є органом генерації (народження) звука. Глотка, носоглотка і ротова порожнина є резонаторами звука. Дихальний апарат є джерелом певної енергії для виникнення звука [3, с. 38]. На рівні гортані інтегруються два голосотворних механізми: нейрохронаксичний і міоеластичний, які задають голосу звуковисотність, вібрато та темброві барви [1, с. 13].

Усередині гортані розміщена голосова щілина, яка утворена голосовими м'язами, розміщеними паралельно один до одного. З одного боку вони кріпляться до щитоподібного хряща, іншим боком прикріплені до черпаловидного хряща. Існують дві пари голосових складок - істинні та хибні. За М. Грачовою, це м'язи складної будови, які перетинаються у трьох напрямках, а саме поперечному, косому та повздовжньому. Завдяки цьому, вони можуть легко змінювати свою форму, довжину та товщину, що відображається на регістровій природі співацького голосу [8, с. 48]. Це власне істинні голосові зв'язки. Трохи вище від них розміщені хибні голосові складки із залозами, які зволожують голосові м'язи. Між ними знаходяться морганієві шлуночки, які мають вигляд невеликих порожнин [4].

Довжина та товщина голосових зв'язок впливають на визначення типу голосу: для сопрано довжина становить 1,4-1,9 см; для мецо-сопрано довжина варіюється між 1,8 та 2,1 см; у тенорів вона становить 1,8-2,2 см; відповідно баритони мають довжину зв'язок 2,2-2,4 см; у басів довжина зв'язок найбільша - 2,4-2,5 см [2, с. 34].

До нижнього відділу гортані кріпиться трахея (трубка), яка складається з 16-20 хрящеподібних кілець. Трахея розгалужується на 2 бронха, лівий та правий, які, в свою чергу, поділяються на ще мілкіші бронхи (бронхіоли), що закінчуються легеневими пухирцями альвеолами, в яких відбувається процес газообміну.

Легені з дихальними м'язами складають дихальний апарат людини. Вони розміщені у грудній клітці. Основним дихальним м'язом виступає діафрагма - регулятор підзв'язкого тиску, який опускається на вдиху та піднімається на видиху та служить відповідним поршнем для утворення голосу. У чоловіків діафрагма більш розвинена, ніж у жінок.

Розглянемо також порожнини, які розташовані над голосовими зв'язками та відіграють роль резонаторів у співі. Вони собою утворюють надставну трубку, верхньою частиною якої є носова порожнина. Вона розділена на дві частини, ззаду сполучається з носоглоткою (поєднує ніс і горло).

Порожнина рота складається з твердого піднебіння, яке знаходиться зверху та м'якого, розташованого позаду. На дні рота розміщений язик, передня частина представлена зубами, губами та щоками. Обидва піднебіння утворюють купол, який такий важливий у співі та впливає на якість звучання співацького голосу.

Язиком називається м'язовий рухливий орган, який змінює свою форму в залежності від артикуляційних потреб. Цей орган умовно поділяють на передню ділянку - тіло та задню - корінь язика. Корінь язика відповідає за звукотворення, тоді як кінчик язика відповідає фонетичні та дикційні завдання [1, с. 21].

Всі системи голосового апарату керуються нервовими центрами, які знаходяться в корі головного мозку, найважливішим серед яких є рухливий центр Брока, який знаходиться в задній частині нижньої третини лобної звивини. Окрім цього центру, в механізмі голосоутворення мають вагоме значення голосовий центр або центр для руху голосових зв'язок і центр для співу. При ураженні першого настає параліч голосових зв'язок і афонія, при пошкодженні другого центру настає рухлива вокальна амузія (втрата здатності співати при активному збереженні мовленнєвої функції) [5, с. 84-85].

Отже, вільним звукоутворенням називається злагоджена робота всіх елементів голосотвірної системи людини. Коли ця робота відбувається автоматично, ми говоримо, що співак добре володіє опорою звуку, яку можна досягти шляхом опанування вокальною технікою та культурою співу.

Список використаних джерел

голосотвірний апарат людина

1. Голос людини і вокальна робота з ним: монографія / Г.Є. Стасько, О.Д. Шуляр, М.Ю. Сливоцький та ін. Івано-Франківськ: Вид-во ПНУ ім. В. Стефаника, 2010. 336 с.

2. Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. Москва: Музыка, 1963. 674 с.

3. Духовна Є.Н. Охорона дитячого голосу: Методичний лист. Київ: Радянська школа, 1974. С. 12-13.

4. Егоров А.М. Гигиена голоса и его физиологические основы. Москва: Государственное музыкальное издательство, 1962. 172 с.

5. Работнов Л.Д. Основы физиологии и патологии голоса певцов: Учебное пособие. 2-е изд., стер. Санкт-Петербург: Издательство «Лань»; Издательство «Планета музыки», 2016. 224 с.

6. Рябченко А.Т. Берегите голос. Москва: Знание, 1974. 64 с. (Новое в жизни, науке, технике. Серия «Медицина»).

7. Стахевич О.Г. З історії вокально-виконавських стилів та вокальної педагогіки: посібник. Вінниця: Нова книга, 2013. 176 с.

8. Юссон Р. Певческий голос: Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса / Пер. с фр. Н.А. Вербовой. Москва: Музыка, 1974. 47 с.

Размещено на Allbest.ru