Види взаємодії музики та озвученого слова у сучасному світовому аудіопросторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види взаємодії музики та озвученого слова у сучасному світовому аудіопросторі

Колосок Вадим Іванович

Деякі основоположні принципи взаємодії музики та мовленого слова у світовому аудіопросторі були проаналізовані дослідниками Н. Єфимовою, О. Чернишовим та ін. [2; 3; 4; 5; 6]. Завданням у дослідженнях зазначених науковців було поставлено виявлення взаємозв'язків між музичним мистецтвом та усним мовленням. Відтак, актуальним завданням режисера монтажу, звукорежисера, музичного редактора різноманітної аудіопродукції, що наповнює сучасний світовий аудіопростір, є вдале, творче і водночас безпомилкове використання усіх можливостей взаємодії музики з озвученим словом. На наш погляд, доцільно структурувати види взаємозв'язку музичного мистецтва та усного мовлення за певними критеріями, що становить мету і завдання цього дослідження.

У процесі систематизації зібраного наукового матеріалу нами було запропоновано чіткі критерії структурування взаємодії музики з мовленим словом, серед яких зокрема: музика слово усний аудіопростір

- за природним чи штучним поєднанням звукових пластів. Наприклад, інтерв'ю виконавця на фоні гри оркестру (звукові пласти є неподільними, це так званий «репортажний», або, за визначенням мистецтвознавця та звукорежисера Олександра Чернишова [5, с. 10], «квазівнутрішньокадровий» запис) чи відбувається штучне мікшування (від англ. mixing - змішування) - накладання окремих звукових пластів («квазізакадровий» звук);

- за аудіопартитурою, а саме: розгляд вертикального поєднання звукових пластів, адже їх оптимальне співвідношення між собою є головним завданням звукорежисера, або ж горизонтального взаємозв'язку пластів, які в сучасному цифровому аудіоредакторі можна легко зсувати у пошуках найвдалішого звукового рішення, що відповідає обов'язкам режисера монтажу і музичного редактора. Досліджуючи горизонтальний взаємозв'язок, О. Чернишов [4, с. 31] за способом завершального фейдингу музики (від англ. fading - затухання), виокремлює такі види взаємодії:

1) фейдинг внахльост: музика, що затухає, звучить до закінчення своєї чергової фрази, що приходиться на перші слова репортажного тексту;

2) фейдинг під текст: музика, що затухає, звучить суворо до початку репортажної мови, «штучне decrescendo» в цьому випадку не пов'язано з музичною фразеологічною структурою;

3) фейдинг під відбивку: музика мікшується під звучання відбивки, начебто розчиняючись у ній;

4) каданс під відбивку: застосовується на межі розділів або в кінці аудіоматеріалу чи ефірної програми, у цьому місці використовується завершений музичний кадансовий зворот.

- за балансуванням звукових планів: як правило, при одночасному звучанні різних звукових пластів на близькому плані знаходиться озвучене слово [4, с. 29]. Втім, музикознавець Наталія Єфимова [2, с. 175] звертає увагу на такий художній прийом, коли словесний діалог героїв свідомо ставиться на дальній план, а на близький виходить музика, вона дає можливість зрозуміти слухачам, якими є справжні почуття цих героїв;

- за просторовими характеристиками: у форматі стереозвуку в сучасній звукорежисерській практиці застосовується «розведення у просторі» голосів дійових осіб, приміром, аудіокниги чи рекламного ролика, щоб вони просторово не співпадали між собою та з умовним місцем розташування музичних інструментів. Значно посилюється цей ефект при використанні «об'ємного звучання» (англ. surround - оточити) за формулою 5:1 або 7:1, що впроваджено у сучасних екранних мистецтвах, зокрема, кіно. Як зазначає мистецтвознавець Олександр Войтович, «відчуття просторового розподілу звукових джерел, <...> яке дає ілюзію зміщення об'єкта вглибину звукової картини, забезпечує відчуття ефекту присутності» [1, с. 196].

- за структурними особливостями: якщо, як зазначає О. Чернишов [4, с. 31-32], треба виділити текстовий анонс стосовно інших фрагментів ефірної програми, застосовується одночасне структурне розділення як тексту аудіотвору, так і музики: наприклад, фраза «сьогодні в програмі» відокремлюється від анонсу і супроводжується одним музичним фрагментом (вступна частина), перелік тем - іншим (основна тема);

- за формоутворюючою функцією (розділення аудіопрограми на окремі частини) за допомогою різних музичних тем у кожному фрагменті;

- за спільністю засобів виразності музичного мистецтва та мовленого слова:

1) ритмічна взаємодія (за визначенням О. Чернишова [4, с. 31], «акцентна музично-мовна поліфонія»: музика підкреслює головні слова);

2) темпова взаємодія;

3) взаємодія за темпоритмом;

4) темброва взаємодія;

5) взаємодія за динамічними відтінками;

6) взаємодія за інтонаційно-емоційним строєм;

7) взаємодія за фактурою (прозорою чи щільною).

Невраховування особливостей взаємодії музики й озвученого слова може викликати слуховий дискомфорт, причинами якого, за даними дослідників [2; 6], найчастіше є: перевантаженість аудіоматеріалу оформлювальною музикою на «репортажних» записах, неправильно обраний баланс гучності між текстом і музикою, різке обривання музичної фонограми, «подвійна інформація» (зокрема, розмовний текст звучить одночасно з вокальним текстом музичного твору), однотонність (одноманітність темпу та інструментування музики підсилюється невиразністю прочитання тексту) тощо.

Отже, дослідження взаємодії музичного мистецтва та усного мовлення є актуальним, потребує вивчення не лише видів, а й принципів та різноманітних форм взаємопроникнення цих культурно-мистецьких феноменів. Насущним є визначення та розгляд інших компонентів цього процесу, зокрема, взаємозв'язку музики й мовленого слова з шумовими ефектами у сучасному світовому аудіопросторі.

Використані джерела

1. Войтович О. О. Критерії оцінки якості звукового матеріалу в епоху цифрових технологій // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Рівне: РДГУ, 2015. Вип. 21. Т. 2. С. 194-197.

2. Ефимова Н. Н. Анализ основных моментов слухового дискомфорта в эфирных программах // Театр. Живопись. Кино. Музыка. Москва: ГИТИС, 2016. № 2. С. 174-183.

3. Ефимова Н. Н. Особенности звуковой партитуры эфирных программ // Вестник электронных и печатных СМИ. Москва: «Академия медиаиндустрии», 2015. № 1 (23). С. 156-167.

4. Чернышов А. В. Звуковой дизайн: к вопросу музыкального оформления речи // МедиаАльманах. Москва: изд-во «Партнерство факультетов журналистики», 2012. № 3 (50). С. 28-34.

5. Чернышов А. В. Медиамузыка: основы теории, практика и история: автореф. дис.... д-ра искусствоведения: 17.00.02. Москва: МГК им. П. И. Чайковского, 2013. 40 с.

6. Чернышов А. В. Медийная аудиопартитура и музыка // МедиаАльманах. Москва: изд-во «Партнерство факультетов журналистики», 2011. № 3 (44). С. 22-30.

Размещено на Allbest.ru