Тематичні та музично-стильові пріоритети українських сольних поп-рок-виконавців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тематичні та музично-стильові пріоритети українських сольних поп-рок-виконавців

Український поп-рок представлений не лише гуртами, а й сольними виконавцями. Серед усього розмаїття української поп-рок-сцени виділимо три фігури - Марію Бурмаку, Альону Вінницьку та Міку Ньютон, які займають різні ніші в українській популярній музиці.

Марія Бурмака [100] є особливим явищем в українській популярній музиці, оскільки вона є не лише музикантом, а й поетом. Співачка і популярна виконавиця, народна артистка України (2009), автор пісень, що увійшли у численні альбоми співачки, за фахом є філологом і має лише початкову музичну освіту, закінчивши музичну школу за класом гітари. Виступи М. Бурмаки на сцені почалася ще в університеті, а перемоги на фестивалях «Оберіг» та «Червона рута» наприкінці 1980-х рр. переорієнтували дівчину на зміну творчої діяльності і ознаменували початок її музичної кар'єри. М. Бурмака на сьогоднішній день є автором 12 альбомів («Ой не квітни, весно...» (1990), «Марія» (1992), «Лишається надія» (1994), «Знову люблю» (1998), «Міа» (2001), «Із янголом на плечі» (2001), «I Am» (альбом реміксів диску «Міа», 2003), «Live» (2003), «№9» (2004), «Ми йдемо! Найкраще» (2004), «Саундтреки» (2008), «Тінь по воді» (2014)), де вона виступає автором текстів та музики більшості композицій. Виконавиця має активну громадянську позицію, бере участь у багатьох благодійних проектах.

Співачка себе позиціонує як представниця поп-року, однак, на відміну, від інших представників цього напряму, її творчість сягає корінням бардівської традиції. Численні композиції М. Бурмаки - це співана поезія, одягнена в шати рок-музики. Однак, на відміну від класичних бардів, де музика підпорядкована поезії, музична складова її пісень є більш вагомою і значимою. Таким чином, творчість М. Бурмаки - це адаптована «під рок» музика, створена для молодіжної аудиторії, витоки якої - українська бардівська традиція, що сягає коріннями традиційної української естради та українського романсу. Саме тому її музично-поетичний доробок, що є унікальним феноменом в українській популярній музиці, розглянемо в інший спосіб, ніж музику інших представників поп-року, зосередившись на музично-поетичному аналізі конкретних композицій. Це також пов'язано з тим, що творчість співачки припадає на 1990-і рр., коли поп-рок не був репрезентативним стилем для української сцени. Ранній період творчості М. Бурмаки було підсумовано у середині 2000-х рр. (альбом 2004 р. «Ми йдемо»), тому проаналізуємо її творчість першого періоду на прикладі цієї збірки, в якій зібрано 16 найпопулярніших пісень, створених у різні роки, оскільки ці твори є значимими для української культури. Охарактеризуємо кілька, на нашу думку, найкращих пісень з цього альбому.

Титульним твором платівки є пісня «Ми йдемо», що вперше з'явилася в альбомі «Лишається надія» (1994). Для альбому 2004 р. було зроблено нове аранжування та дещо видозмінено текст, оскільки за цей час у музиці сталися стильові зміни. Також треба було й змінити напіваматорське аранжування 1994 р., зроблене у час становлення української поп-музики. Однак в обох аранжуваннях зберігся основний принцип, характерний для музики М. Бурмаки - супровід не має відволікати від мелодичної лінії та тексту, а інструментальна складова повинна бути доповненням мелодії. Музична складова пісні є типовою для поп- рокових композицій, де головний акцент припадає на приспів, який протягом пісні повторюється багато разів, допомагаючи слухачеві закріпити головну ідею твору - ідею поступу, невпинного руху вперед попри усі перешкоди. Якщо заспів пісні є більш мелодизований, у якому сполучаються пісенно-романсові інтонації з характерними для західної музики мелодичними зворотами, то приспів є лапідарним, його мелодика нагадує марш, що пов'язано зі змістом твору, який музика ілюструє. Пісня «Ми йдемо» є однією з популярних композицій М. Бурмаки, вона набула додаткового смислу у зв'язку з подіями Помаранчевої революції 2004 р.

Пісня «Розлюби» (уперше видано в альбомі «Знову люблю» (1998)) на вірші Б. Чіпа є другою в альбомі і до нової платівки увійшла без змін. У творі поетичний текст не було поділено на традиційні заспів та приспів, однак музична складова парних та непарних строф дозволяє інтерпретувати їх як заспів і приспів, де текст приспіву, як і заспіву, не повторюється. Такий спосіб озвучування тексту надає йому більшої динамічності у розкритті сюжету.

Четвертою композицією в альбомі «Ми йдемо! Найкраще» є твір «Коли б ми плакати могли», написаний М. Бурмакою на вірші О. Олеся. Уперше твір було видано в альбомі «Марія» (1992), у новий пісню було перенесено без змін. Ця композиція є зразком філософсько-патріотичної лірики, для якої поет створює особливу п'ятирядкову строфу, де останній рядок повторює перший і одночасно стає його логічним підсумком. Як в попередньому творі, особливості поезії диктують музиці свої форми, і тут композиторка обрала строфічну форму без приспіву, що було продиктовано текстом. Інструментальний супровід у творі обмежується гітарою, що яскраво унаочнює жанрові та стильові витоки музики М. Бурмаки - бардівську традицію. Інтонаційно пісня подібна скоріше до музики радянських бардів 1960-1970-х рр., ніж до українського мелосу. Динамічний розвиток сконцентровано у строфі, яка має яскраву кульмінацію та спад, який завершується не ствердженням, а питанням. Щодо загальної композиції, то через повтор першої строфи дещо губиться динаміка тексту, однак саме такої форми потребувала пісня, яка має бути композиційно завершеною.

П'ятою піснею альбому «Ми йдемо! Найкраще» є композиція «Я сама», що вперше вийшла на платівці «Знову люблю» (1998). Це один з найпопулярніших та найкращих творів особистісної лірики М. Бурмаки. Попри якісну поезію, автором якої, як і музики, є виконавиця, у творі домінує не текст - пісня є надзвичайно музично яскравою і побудована по канонах поп-рокових композицій. Пісня розпочинається яскравим приспівом, у якому гармонічно поєднано український мелос з інтонаціями західної поп-музики. Інструментальний супровід не лише супроводжує спів, а доповнює його, особливо у репліці «Я сама», тим самим нагадуючи традицію афроамериканського блюзу, який є діалогом між співаком та музикантом-інструменталістом.

Восьмою піснею в альбомі стала композиція «Скло», яка є найновішою, оскільки входить до платівки «№9», що вийшла того ж року. Автором тексту й музики є М. Бурмака. Твір побудовано за канонами поп-рокових композицій, де кульмінацією мелодичного розвитку є приспів, який є концентрацією основних мелодичних інтонацій пісні. Уся композиція є динамічною за рахунок швидкого темпу та чергуванню більш прозорих за динамікою куплетів та більш «важких» за рахунок рокових звучань приспівів. Безперервність руху пісні надають інструментальні соло та вокальні епізоди без тексту, які динамізують композицію твору.

Тринадцята пісня альбому «Не бійся жити» також уперше була видана у попередньому альбомі «№9». Вона стилістично та композиційно близька до пісні «Скло», але, на відміну від неї, є більш мелодично насиченою і має музично вирізні як заспів, так і приспів. Як у попередньому творі, пісня сполучує традиції української пісенності з елементами західного поп-року.

Остання, шістнадцята, композиція «Сонцем, небом, дощем...» була вперше записана в альбомі «Міа» (2001). Як і дві попередні пісні, вона також побудована за канонами поп- рокових композицій з концентрацією мелодики у приспіві, однак має свої особливості: її мелодія є більш складною, вона має стрибки на великі інтервали у швидкому темпі, що є нетиповим для поп-музики; інструментальний супровід більш розвинений, ніж у попередніх композиціях, а сама мелодика пісні має більш виразні українські елементи.

Отже, композиції М. Бурмаки з альбому «Ми йдемо! Найкраще» є репрезентативними для творчості виконавиці, яка є одночасно поетом і композитором. Платівка, яка є підсумком її творчості за 15 років, містить композиції різних стилів - бардівського, фольклорного, поп-рокового, проте у її творчості останній домінує, тому найпопулярніші хіти М. Бурмаки відносяться до напряму поп-рок. Композиції співачки спираються на традиції світової музики, але водночас мають і яскраві українські риси, які проявляються не лише в текстах, а і в мелодиці пісень.

Останній альбом «Тінь по воді» співачка випустила у 2014 р., однак після цього М. Бурмака створила ще кілька композицій. Текст пісні «Танцюй» (2015) - це поєднання особисті- сної та філософської лірики, характерної для творчості співачки. Музичний компонент, відповідно до назви, спирається на танцювальні ритми, а також апелює до інтонацій західної популярної музики. У пісні «Фрізбі» (2015) співачка також розкриває тему кохання з філософських позицій. Як і в попередньому творі, мелодика та аранжування ближчі до європейської популярної музики. При цьому аранжування обох пісень відсилають слухача скоріше до поп-музики, ніж до року, причому не сучасної, а 1980-х рр. Натоміть композиція «Ти» є рок-баладою, де напівречитативний заспів змінюється яскравим мелодичним приспівом, що типово для сучасної музики, де вже традиційно поєднується репова речитація з вокально-пісенним первнем. Однак у творчості М. Бурмаки співвідношення речитативного та вокального генетично пов'язане з бардівською традицією, і знаменно, що в цій композиції зійшлися в єдине ціле бардівська музика та сучасні музичні тренди. Проте відмітимо, що усі названі композиції вже не спираються на інтонаційний фонд українського мелосу, а орієнтуються на західну популярну музику.

Таким чином, М. Бурмака у своїй сучасній творчості продовжує генеральну лінію поп-року, яка базувалася на традиціях бардівської пісні, що відчувається передусім у текстах творів, які завжди є високопоетичними та змістовними. У своїх останніх роботах співачка орієнтується на традиції західної популярної музики.

Дві інші сольні виконавиці - Альона Вінницька та Міка Ньютон, які репрезентують напрям поп-рок в українській музиці, відрізняються і від інших представників вітчизняного поп-року, так і від М. Бурмаки. Головна відмінність - це орієнтація не на українську, а пострадянську культурну традицію. Саме тому у їх творчості превалює не український, а пострадянський культурний код. Цих двох виконавиць поєднує і пріоритетність соціально конформістської тематики, хоча, безумовно, їх творчість також є відповіддю на запити та очікування соціуму. Соціальна індиферентність творчості Альони Вінницької та Міки Ньютон пов'язана з тим, що Альона Вінницька прийшла у рок-музику з шоу-бізнесу, а Міка Ньютон є шоу-бізнесовим проектом у стилі поп-рок. Розглянемо творчість обох виконавиць більш детально.

Альона Вінницька [3] стала відомою для широкого загалу як солістка колективу «ВІА Гра», де працювала протягом трьох років. У 2003 р. після уходу з гурту А. Вінницька розпочинає свою сольну кар'єру. У творчому доробку виконавиці 8 альбомів («Рассвет» (2004), «007» (2005), «Sunrise» (2005), «Куклы» (2006), «Электро» (2007), «Конверт» (2008), «Замиксовано. The Best AV mixes» (2009), «Алёна Винницкая. Сборник хитов 20032010» (2010)), з яких два є реміксами («Электро», «Замиксовано. The Best AV mixes»), а один - збіркою хітів минулих літ (Алёна Винницкая. Сборник хитов 2003-2010»). Усі композиції А. Вінницької, за рідким винятком, є російськомовними. Співачка виконує пісні переважно російською мовою, оскільки вона як музикант формувалася на російській рок-музиці, а улюбленим її колективом був гурт «Кино», під впливом якого вона почала писати власні пісні. Пострадянський російськоорієнтований культурний код у творчості співачки є і у її псевдонімі (справжнє ім'я Вінницької не Альона, а Ольга), бо ім'я Альона для широкого загалу асоціюється передусім з російською культурою.

1993 р. співачка виступала в складі гурту «Последний Единорог», який швидко розпався, і до музичної кар'єри А. Вінницька повернулася лише через 7 років у складі гурту «ВІА Гра». А. Вінницька для загалу ще певний час сприймалася як екс-солістка «ВІА Гра», а не сольна виконавиця, проте відразу ж її перші сольні хіти «Давай забудем всё», «Рассвет», «Видишь, я жива» («Измученное сердце») стали популярними. Переорієнтації співачки з поп-музики на поп-рок допомогла підтримка гурту «Cool Before», де працює її чоловік, який є саунд- продюсером та аранжувальником пісень, а швидкому просуванню виконавиці на шоу-бізнесовій сцені - популярність, отримана у гурті «ВІА Гра», яка відразу прикувала увагу до творчого доробку артистки. Виділяє виконавицю від інших представників поп-рокового російськомовного напряму на українській сцені її виразний тембр, знайомий слухачам з часів роботи Альони Вінницької у гурті «ВІА Гра», який робить співачку впізнаваною, що важливо для естрадного артиста.

У композиціях Альони Вінницької переважає особистісна лірика, яка є центральною в її творчості. Темі кохання в її різних інтерпретаціях присвячено багато пісень у різних альбомах. Вона може розриватися і в філософському контексті (пісні «Рассвет» та «Виноград» з альбому «Рассвет» (2004)). В іронічному ключі тема кохання підіймається у пісні «007» з однойменного альбому (2005), де співачка ламає гендерні стереотипи у втіленні образу агента 007. Соціального забарвлення набуває пісня «Куклы» з однойменного альбому (2006), де А. Вінницька підіймала тему артистів шоу-бізнесу. У цілому ж її творчість балансує на межі року та популярної музики, з пріоритетністю розважального первня.

На творчість виконавиці вплинули два основні чинники - музичні смаки, сформовані пізньорадянською та пострадянською рок-музикою, які стали текстовими та стильовими орієнтирами у композиціях А. Вінницької, Вже зазначалося, що пісні з першого альбому «Рассвет» (2004) є близькими до пострадянського російського року, представленому у творчості гуртів «Би-2», «Агата Кристи», «Чичерина» та ін. Тому в музичному відношенні вже перший альбом «Рассвет» значно відрізнявся від того, що виконувала А. Вінницька у гурті «ВІА Гра», і переорієнтація з популярної музики на поп-рок відбулася вдало.

Творчість Альони Вінницької, яка є автором тексті і музики пісень, у стильовому відношенні є монолітною. При цьому деякі композиції мають певні відмінності у стильових орієнтирах: композиція «Музыка Рок» має більш важке, «рокове» звучання, пісня «Всё будет хорошо» (обидві з дебютного альбому «Рассвет» (2005)) витримана у стилі рок-н-рол, у композиції «Тумба- буги» з альбому «Куклы» (2006), використано стиль бугі-вугі. Співачка дуже рідко у своїй творчості звертається до української національної музичної традиції. Однак у її репертуарі є пісня «Пальчик» (альбом «Куклы»), яка є першою піснею, виконаною співачкою українською мовою, де виконавиця орієнтується на музичні зразки української традиційної естради.

Про імідж співачки було вже неодноразово згадано у роботі, тому лише зазначимо, що робота в колективі з підкреслено сексуальним іміджем не міг не вплинути на сценічні образи Альони як рок-виконавиці. У певних моментах він входив у деяку суперечність з філософським текстом її пісень, однак вибудовував образ співачки як оригінальної представниці рок- музики, яка ставить акцент саме на еротичному іміджі. Нагадаємо, що світова та українська рок-музика має вже багато жінок-виконавиць, однак жоден колектив не ставить на перше місце еротику як базовий компонент іміджу рок-артиста. У цьому відношенні Альона Вінницька є унікальною. Цікаво, що на початку своєї творчості як рок-виконавиці співачка намагалася позбутися шлейфу «ВІА Гри», однак, врешті решт, поєднання рокових текстів і музики з еротичним іміджем створили її оригінальний образ. Також підкреслимо нерозривність еротичного іміджу співачки з гламурним компонентом. поп рок музичний виконавець

Зупинимося більш детально на кількох знакових композиціях з творчого доробку співачки. Вже доволі детально було проаналізовано твори А. Вінницької «Давай забудем всё», «Видишь, я жива», «007», «Куклы», «Подари», тому зупинимося на інших, теж популярних творах виконавиці - композиціях «Рассвет» та «Слушай».

Пісня «Рассвет» є другою композицією А. Вінницької, на яку було знято кліп. На відміну від першого («Давай забудем всё»), це відео є сюжетним, в якому співачка мала можливість повноцінно розкритися як акторка. Прямого зв'язку між сюжетом кліпу та змістом пісні немає, однак їх поєднують загальна ідея руху та образ світанку як символу перемоги світла над темрявою. У стильовому відношенні пісня орієнтується на традиції російського року, що особливо видно в інструментальних фрагментах композиції. Для популяризації творчості співачки це ві- део зіграло важливу роль, бо її образ як представниці фантастичного світу додав нових фарб у її імідж.

Композиція «Слушай меня, девочка» з альбому «Алёна Винницкая. Сборник хитов 2003-2010», на яку було знято кліп у 2010 р., є однією з найпопулярніших пісень співачки. У відео вона постає у вже традиційному для неї еротичному іміджі, але не без рок-антуражу (у кадрі представлені рок-музиканти, що супроводжують її виступ). У стильовому відношенні ця пісня вказує на поглиблення орієнтації співачки на пострадянський культурний код, оскільки її музичні інтонації близькі не до пострадянського року, а до пізньорадянської естрадної пісні. Стилістично близькою до останньої є композиція «Не плач, детка» (2011), що не увійшла до альбомів співачки. Таким чином, період 2010-х рр. характеризується еволюцією творчості А. Вінницької у бік посилення пострадянського культурного коду, який, на нашу думку, можна розглядати і як ностальгічний.

Отже, композиції А. Вінницької з перших сольних альбомів є важливими для ствердження виконавиці як рок-співачки, яка себе позиціонує не як «лялька» в руках маститих продюсерів шоу-бізнесу, а творча індивідуальність, оскільки вона не лише є співачкою, а й автором музики і текстів своїх пісень. Однак, все ж таки, Альоні Вінницькій не вдалося повністю відійти від еротичного іміджу, який було сформовано у часи її роботиу шоу-бізнесі. У цьому аспекті А. Вінницька виділяється її від інших представників поп-року. У її творчості превалює код соціального конформізму зі спрямованістю до розважальної сфери, тим самим наближаючись до шоу-бізнесу. У стильовому відношенні творчість співачки орієнтується на традиції російського року, яким А. Вінницька захоплювалася з дитинства ї який надихнув її на поетичну та музичну творчість. Саме тому в музичному доробку співачкми повною мірою втілюється пострадянський культурний код з елементами ностальгії та пріоритетами російської музичної культури.

Співачка Міка Ньютон (справжнє ім'я - Оксана Грицай) стала відомою після перемоги у фестивалі «Чорноморські ігри» у 2002 р. У період своєї творчої активності, яка тривала до 2013 р., вона випустила чотири альбоми: «Аномалия» (2005), «Тёплая река» (2006), «Эксклюзив» (2008), «Выше, чем любовь» (2010). Співачка є родом з м. Бурштин Івано- Франківської обл., але її репертуар за бажанням продюсера Юрія Фальоси, який створював музичні шоу-бізнесові проекти, орієнтуючись на російський ринок, є виключно російськомовним. Втім, псевдонім співачки є цілком західноорієнтованим: ім'я Міка взято від імен відомих західних рок-легенд - соліста гурту «Rolling Stones» Міка Джаггера й соліста «Uriah Heep» Міка Бокса. Прізвище Ньютон апелює до музичного мистецтва й англійською означає «новий тон» (англ. «new tone»). Однак західний імідж співачки був створений передусім для просування на російський ринок. Пісні у 2000-х рр. ставали саундтреками російських серіалів і фільмів, вона знімає у Москві низку відеокліпів.

Для української музичної культури її творчість є значимою з позицій міжнародного іміджу, зокрема завдяки участі співачки у Євробаченні. Попри сумнівне проходження етапів національного відбору (говорилося про підтасовку результатів голосування) та скептичне ставлення музичних критиків щодо її композиції «Angel», вона несподівано для багатьох посіла IV місце, що стало можливим передусім завдяки блискучому номеру з пісочною анімацією за участю Ксенії Симоновой

Успіх окрилив співачку, яка мріяла про міжнародну кар'єру. 2013 р. вона приїжджає до США в надії підкорити американський шоу-бізнес. Там Міка Ньютон знімає кліпи на англомовні пісні «Don't Dumb Me Down» (2012), «Magnets» (2013), «Come Out and Play» (2013). Цікаво, що водночас співачка записує й знімає кліп на україномовну пісню «Не відпускай», вочевидь, плануючи паралельно залишатися й на українській сцені. Але співачка, яка мріяла про «Греммі», нині фактично призупинила творчу діяльність, яку надалі, ймовірно, відновить.

Говорячи про Міку Ньютон, неможливо розглядати її творчість у відриві від іміджу. У роботі вже зазначалося, що імідж співачки формувався під впливом канадської поп-рок-викона- виці Авріл Лавін. Підлітковий імідж юної рокерки-нонконфор- містки був актуальний на початку 2000-х рр., тому Міка Ньютон швидко набула популярності в підліткової аудиторії. Утім, народною улюбленицею співачка не стала, оскільки її імідж для української аудиторії був нішевим. Відчуваючи свою інород- ність щодо української і слов'янської культурної традиції після успіху на Євробаченні Міка Ньютон вирішила втілити свою мрію щодо кар'єри на Заході. Однак в Америці, де її імідж не був оригінальним, вона нічим не виділялася від численних співачок з місцевої шоу-індустрії. Оскільки її індивідуальність проявлялася передусім у незвичності іміджу на теренах СНД, то вона як творча одиниця загубилася серед однотипних миловидних дівчат, що красиво співають. Її кар'єра в Америці як співачки могла б стати успішною лише тоді, якщо вона б віднайшла власну індивідуальність. Можна лише пошкодувати, що вона у свій час орієнтувалася на російський музичний ринок і не формувала україномовний репертуар, який при її цікавому і неординарному для України та СНД іміджі допоміг би їй стати справжньою зіркою і посісти вагоме місце в українській популярній культурі.

Тематика пісень Міки Ньютон тісно пов'язана з її підлітковим іміджем. Вона має яскраво виражені протестні риси, але у формі підліткового бунту; протест і соціально орієнтована тематика у Міки Ньютон «заточені» на шоу-бізнесовий успіх. У роботі вже були проаналізовані пісні «Убежать» и «Аномалия», де героїня кліпу протестувала проти сірого побуту та буденності («Убежать») або самостверджувалася через бунт («Аномалия»). Ці підліткові бунти є дуже далекими від протестів 1960-х рр., з яких розпочинала свою історію рок-музика. Тема кохання є центральною у творчості Міки Ньютон, вона інтерпретується відповідно до прагнень та мрій сучасної молодої людини, але вирішена переважно за допомогою кліше та загальних місць.

У стильовому відношенні, відповідно до іміджу співачки, її музика орієнтувалася на західний поп-рок, у тому числі творчість Авріл Лавін. Ностальгії за російським роком, який ми бачимо у творчості Альони Вінницької, у Міки Ньютон немає, а тому виконавиця орієнтується на світовий інтонаційний фонд популярної музики і в швидких композиціях, і піснях баладного типу. Музичний формат Міки Ньютон - це популярна музика з роковим саундом, тому в ній превалює розважальність, а соціальна тематика хоча і посідає доволі значне місце, розкрита не завжди глибоко, проте цілком у дусі очікувань її потенційної слухацької аудиторії.

Низка знакових композицій вже були проаналізовані у роботі («Аномалия», «В плену», «Лунопарк»), однак вони мають слабке відношення до української культури. Також пісня «Angel», яку співачка представляла на Євробаченні у 2011 р. від України, мала оригінальну не україномовну, а російськомовну версію.

Рок-балада «Не відпускай» (2013) могла б стати трампліном до повернення Міки Ньютон до української популярної музики, якщо б вона і далі продовжувала працювати над такого роду репертуаром. У ліричній композиції про кохання сильний голос співачки доповнюється «роковістю» її вокалу. У кліпі на пісню «Не відпускай» Міка Ньютон дещо видозмінила свій імідж, додавши у свій образ гламурні елементи, які раніше лише побіжно використовувалися в її образі. Однак цей новий образ не вповні відповідав очікуванням публіки, які звикли до підліткової Міки Ньютон, тому ця композиція не мала великого успіху і, ймовірно, стала приводом не повертатися до української сцени.

Англомовна композиція «Don't Dumb Me Down» (2012), де співачка постає у звичному для неї підлітковому іміджі з відповідною тематикою та музичним стилем, була розрахована передусім на американську публіку. Однак, як вже було сказано, Міка Ньютон не змогла конкурувати з американськими виконавицями через відсутність яскравої індивідуальності. Цілком вписуються в американський шоу-бізнес й інші композиції співачки - лірична «Magnets» (2013) та драйвова «Come Out and Play» (2013), які, однак, як і вся її творчість, мають мало відношення до української культури.

Аналізуючи творчий шлях та музичний доробок Міки Ньютон, можна лише пошкодувати, що талановита співачка з сильним голосом та нетиповим для України іміджем не зробила яскравої та довготривалої кар'єри ні в Україні, ні в Росії, ні в Америці. Космополітичність - це одна з рис творчості виконавиці. Аналогічний випадок, до того ж з підкреслено молодіжним іміджем, ми бачимо у творчості гурту «Антитіла». Однак орієнтація на власну культурну традицію, підняття гостросоціа- льних тем не в «іграшковому», а реальному форматі, робота над оригінальним іміджем зробили сьогодні гурт «Антитіла» одним з найуспішніших колективів сучасної рок-сцени, чого не можна сказати про Міку Ньютон, яка почала свою кар'єру яскраво, але сьогодні практично відійшла від музики, хоча у свій час мала потужний творчий потенціал. Тож для української рок-культури в особі Міки Ньютон була втрачена особистість, яка могла стати яскравою індивідуальністю у різнобарв'ї української популярної музичної культури.

Отже, мистецький доробок гуртів та сольних виконавців, шо сьогодні представляють український поп-рок, є надзвичайно різноманітним. «Океан Ельзи» через значимість свого внеску в культуру України є репрезентантом не лише напряму поп-рок, а й усієї вітчизняної рок-сцени у світовому культурному просторі. У величезному за обсягом творчого доробку колективу представлена особистісна лірика, яка у низці знакових композицій інтерпретується у філософському ключі, твори соціальної та національно-патріотичної спрямованості. Універсальність музичного стилю гурту «Океан Ельзи» стала наслідком вдалого синтезу інтонаційного фонду світової популярної музики з національною музичною мовою.

Музиканти гурту «Скрябін», що на українській сцені з 1989 р., у 2000-х рр. змінюють свій музичний саунд, відходячи від електронного звучання, та переорієнтовуються на актуальний стиль поп-рок. У доробку гурту багато ліричних пісень, є низка творів філософського змісту, але значна частина репертуару - це пісні, що підіймають гострі соціальні питання, поєднуючи їх з протестними меседжами. Для української культури однак найбільш значимими є особистісна лірика та пісні філософського змісту, створені музикантами гурту, через їх змістовну узагальненість та зв'язок з національною традицією.

Для творчість гурту «СКАЙ» пріоритетним є ліричний пер- вень: у своїх баладних композиціях музиканти створюють сучасний варіант українського солоспіву. Соціальна проблематика знаходиться на периферії творчості колективу, однак значимість доробку гурту для української культури полягає у філософському осмисленні буттєвості через особистісну лірику.

Гурт «Мотор'ролла» під час пошуків власного стилю поєднував музичну лексику західної рок-музики з національною музичною мовою у її народнопісенному та міському фольклорному різновидах; для зрілої творчості гурту більш характерна музична лексика традиційного року. Тематичний спектр творчого доробку гурту характеризується розмаїттям з пріоритетністю особистісної та філософської лірики.

До нової генерації поп-рок-виконавців належать гурти «Антитіла» та «Lama», на творчості яких відбилися глобаліза- ційні тенденції сучасної культури. Це найбільш космополітичні проекти, музика яких спирається на західні зразки, у відеоряді превалює урбанізований простір з локальною ідентичністю. Музиканти гурту «Антитіла» у своїй творчості часто звертається до філософських та соціально значимих тем. Серед тематичних пріоритетів гурту «Lama» - особистісна лірика, яка апелює до романтичної світоглядної парадигми.

Творчість гурту «G.Torvald», який лише недавно став відомим широкій аудиторії, відрізняється тематичним розмаїттям: вона включає і особистісну лірику, інтерпретовану у філософському ключі, і твори, що підіймають соціально значимі теми. У стильовому відношенні музиканти гурту «G.Torvald» орієнтуються на західний поп-рок з пріоритетністю мелодичного первня.

Марія Бурмака в українському культурному просторі створює оригінальний підвид поп-року, який сягає корінням бардівської традиції, що знайшло відбиток у текстах пісенних творів, які є високопоетичними та змістовно глибокими. У ранній творчості співачка поєднувала традиції бардівської музики з національною музичною мовою та провідними стилями світового року, останні роботи виконавиці більш орієнтовані на музичний стиль західної популярної музики.

Музичний доробок Альони Вінницької та Міки Ньютон поєднують традиції рок-музики з технологіями шоу-бізнесу. У стильовому відношенні творчість Альони Вінницької орієнтується на традиції російської рок-музики, на якій формувалися її музичні смаки. Оригінальності співачці додає поєднання в іміджі типажу рок-діви з елементами еротики та гламуру. Орієнтація Міки Ньютон на російський та американський шоу-бізнес не сприяли входженню її до українського музичного простору, що стало причиною швидкого завершення музичної кар'єри талановитої співачки.

Размещено на Allbest.ru