Культурно-мистецький розвиток Буковини ХІХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Культурно-мистецький розвиток Буковини ХІХ століття

Вишпінська Ярина Маноліївна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музики

Анотація

У статті дана комплексна оцінка формування культурно-мистецького середовища Буковини і Чернівців, та впливу всесвітньовідомих композиторів, музикантів і можновладців на процес зародження комунікативних практик у середовищі вищого товариства краю у ХІХ ст. Розглянуто практику використання салонного музикування, запровадження інституту гувернерства в заможних родинах землевласників, заснування музичних товариств, як складових становлення музичної освіти й розвитку міжкультурної комунікації засобами музичного мистецтва. Показано особливості втілення загальноєвропейських процесів романтизму на Буковині крізь призму дослідження композиторами краю К. Мікулі, С. Воробкевичем музичного фольклору й народної творчості регіону.

Ключові слова: комунікативні практики, світське товариство Буковини, салонне музикування, музично-культурна комунікація.

Abstract

Vyshpinska Yaryna Manoliivna. Cultural and artistic development of Bukovina in the XIX-th century

The article provides a comprehensive assessment of the formation of the cultural and artistic environment of Bukovyna and Chernivtsi, the capital of the Crown Duchy of the Austro-Hungarian Empire. The influence of world - famous composers, musicians and powerful people on the process of the birth of communicative practices among the high society of Bukovyna in the 19th century was analyzed. The practice of using salon music, the introduction of the governorship institute in wealthy landowning families, the establishment of musical societies, as components of the formation of musical education and the development of intercultural communication through the means of musical art, are considered. The features of the embodiment of European romanticism processes in Bukovina are shown through the prism of the study of the region's composers K. Mikuli, S. Vorobkevych of the musical folklore and folk creativity of the region. Materials from the literary works of the famous Bukovyna composer and writer of the 19th century were used to reproduce the color and character of the folk music-lautarNikolayPiku. SydorVorobkevych and the modern novelist, local historian of Bukovyna, HeorhiyBota. Thanks to the upbringing of professional composers, each of whom became an ornament of the musical art of the region, we are proud of a unique cultural and artistic heritage, which rightfully occupies one of the important places in the Ukrainian and European space.

Today, there are still many unopened pages of the musical and cultural and artistic life of Chernivtsi in the 19th century. No published vocal and piano compositions of Bukovyna amateur composers, who, although they received a thorough musical education, did not practice music as a profession, but found in it their intuitive, emotional and valuable expression.

Keywords: communicative practices, secular society of Bukovyna, salon music making, musical and cultural communication.

Основна частина

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Зацікавлення буковинською спільнотою музичним мистецтвом та музичною освітою як визначальними константами приналежності до категорії «світського товариства», яке за визначенням сучасної дослідниці історії світського життя на Буковині К. Валявської набуло «форм репрезентативної публічности», які завдяки закріпленню «соціальних практик поширювалися і на менш привілейовані верстви населення. Тут модерне суспільство зароджувалося насамперед у царині культури» [2, с. 7-8]. Безумовно, розповсюдженню традицій салонного музикування в помешканнях заможних буковинських родин, відвідування театру, концертних залів, влаштування домашніх концертів та міні-спектаклів сприяв дух емансипації, який заполонив стан буковинського бюргерства, що прагнуло до «обстоювання своєї рівноцінності зі становою елітою в культурних практиках (салони, театри, кав'ярні, бали) та створення професійних, культурно-освітніх, доброчинних товариств» [2, с. 9]. Саме завдяки поширенню на Буковині та в крайовій столиці на початку ХІХ ст. комунікативних практик у середовищі світського товариства, що утверджувалися крізь призму музично-просвітницького та літературно-мистецького бачення ми можемо говорити про достатньо різноманітні форми ведення культурного життя в Чернівцях та інших містах Буковини - Сучаві, Сереті та Радівцях. «Попри господарську відсталість у містах Буковини в середовищі середніх освічених верств формувалася модерна еліта, яку представляв незначний прошарок економічного бюргерства та здебільшого т. зв. Bildungsburgertum - освічене бюргерство, що його прийнято було називати інтелігенцією. До кінця ХІХ ст. межі між економічним та освіченим бюргерством були нечіткими. Зрівнянню сприяла академічна освіта», про що йдеться у дослідженні К. Валявської [2, с. 9].

Культурно-мистецький розвиток Буковини був позначений діючими категоріями, які накопичуючись у світській практиці вищого товариства в першій половині ХІХ ст. набули наступних форм: відвідування салонів, влаштування концертів, балів та званих вечірок, поступове об'єднання буковинської спільноти навколо заснування благодійних і станових товариств, вишуканість манер, вивчення європейських мов та етикету, посилювало бажання вищого світу надати спадкоємцям заможного стану класичної музичної освіти, що відбувалося через діючі інститути гувернерства та найманих учителів музики. На початок 30-х років ХІХ ст. припадає час запрошення в маєтки буковинських землевласників приватних учителів музики, які сприяли загальному визнанню значення музичної освіти як частини приналежності до вишуканого товариства. Серед найвпливовіших педагогів, що згодом оселилися у Чернівцях, були такі відомі на той час музиканти, як віденський професор співу й гри на фортепіано Грейнер, сестра видатного письменника Віктора Гюго - мадам де Гює, Ф. Пауер, Й. Кауфман та інші. Класичну музику пропагували у Чернівцях такі відомі музиканти, як Кнап, Конопасек, Борковський, Ровінський [7, с. 7]. Більш детальні відомості про це подаються у науковій розвідці професора А. Мікуліча «Музика на Буковині перед заснуванням Товариства сприяння музичному мистецтву 1775-1862» вміщеної до видання д-ра А. Норста «Товариство сприяння музичному мистецтву на Буковині 1862-1902».

Як зауважує відомий історик Буковини Р Ф. Кайдль «приблизно з 1830 р. великої популярності зажила, передусім, музика. Те, що ми довідуємося про численні музичні вистави в приватних будинках і публічних залах за участю поважних членів чернівецького товариства в 30-40-х роках ХІХ ст. є вражаючим, бо найкращі класичні та сучасні опери у їхній музичній частині були підготовлені найретельніше. Це була золота доба музичного мистецтва в Чернівцях. Тодішні товариські зібрання в скромно обставлених помешканнях без зручностей та без особливих розкошів супроводжувалися музичними виставами. Створювалися й чоловічі товариства, що займалися музикою і літературою. Крім того, відбувалися й публічні музичні виступи, в яких інколи брало участь 60-70 осіб» [8, с. 389].

Необхідно наголосити, що на 30-40-і рр. ХІХ ст. припадає час бурхливого розвитку танцювальної музики, що «спеціально заохочувалося урядом Австрії» [12, с. 27]. Оскільки у добу старого абсолютизму Меттерніха (1809-1849 рр.) сформувалися не тільки пріоритети зовнішньої політики держави, яка ґрунтувалася на принципі виважених, так званих «обережних дій», але й характер внутрішньої політики, що переслідувала мету - ізолювати народи імперії від буржуазно-ліберального руху в Європі, послабити їх увагу до соціальних проблем, одним із засобів якої було заохочення розважальних форм культури [12, с. 27]. Це здійснювалося для переключення уваги народів імперії від політичних питань на більш комфортні аспекти життєдіяльності суспільства, усвідомлення благ і перспектив ведення світського життя. Товариське/клубне життя в Чернівцях процвітало починаючи з другої половини ХІХ ст., але «компанійськість» як ознака соціально-культурних практик вищого світу «почала розвиватися ще в 30-40-х рр. ХІХ ст.» [3, с. 10], про що вказує К. Валявська опираючись на дослідження Р.Ф. Кайндля. А. Гржімалі у своїй книжці «Тридцять років музиці на Буковині. (Спогади 18741904 рр.)» зауважує, що практика влаштування вдома музичних вечорів зберігалася у родинах чернівчан і надалі. «У цей час було модним займатися музикою в родинах. Найприємніші згадки у мене від музичних вечорів, проведених у Флон-дорів, Корнів, Стирчі, Роттенбергів, Емеріс-Мі-куличів і Герлахів. Це було дуже прихильне коло слухачів, які слухали нас з насолодою» [13, с. 65]. На підтвердження наведемо висловлювання з дослідження К. Валявської, яка зауважує, що «на Буковині можна налічити близько двох десятків аристократичних родин, чиї фінансові та культурні можливості зумовили їхні найвищі позиції у світському товаристві. Орієнтування населення провінцій на віденський спосіб життя призвело до того, що спільним для Габсбурзької монархії стало існування однакових форм комунікативних практик серед освічених верств різних національностей. Тому на зламі ХІХ-ХХ ст. у містах навіть найвіддаленішої провінції Габсбурзької імперії відвідувач у кав'ярні, слухаючи вальс за філіжанкою кави по-віденськи, міг почуватися так само, як у кав'ярні десь у Празі, Будапешті чи, власне, Відні. Комунікативні практики або, в ширшому розумінні, соціальні практики еліти в ХІХ ст. створили для освічених верств уніфіковані поля взаємодії, що організаційно структурува-ли та об'єднували людей у формації чи структури. За цим принципом поставали світські кола спілкування, які прийнято було називати загальним поняттям «товариство» [2, с. 9-10]. Об'єднання тогочасного буковинського соціуму навколо ідеї побудови культурного простору стало визначальною ознакою традиції комунікування між різними етносами та представниками релігій краю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед провідних перекладених сучасниками ні-мецькомовних праць історико-культурного та пізнавального характеру виокремимо ґрунтовні дослідження Р.Ф. Кайндля «Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення. Чернівці, 2005»; «Буковина. Загальне краєзнавство. Чернівці, 2004»; А. Норста «Товариство сприяння музичному мистецтву на Буковині 1862-1902. Чернівці, 2021». Серед мистецького спрямування виділимо дослідження О.В. Залуцького «Музичні товариства Буковини. Чернівці, 2016», «Музичне краєзнавство Буковини / укл. О.В. Залуцький. Чернівці, 2004»; К. Демочко «Мистецька Буковина: Нариси з минулого. Чернівці, 2008» та вагомі авторські й колективні монографічні дослідження: Ю. Каплієнко-Ілюк «Музичне мистецтво Буковини. Стильові парадигми композиторської творчості ХІХ-ХХІ ст. Чернівці, 2020»; К. Ва-лявської «У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918). Чернівці, 2022»; Я. Виш - пінської «Музична освіта на Буковині у період австро-угорського правління» C. 153-170 з монографії AktuelleFragen der Musikausbildung und - erziehung: Geschichte, Theorie, Praxis. Beau Bassin, Deutschland, 2020.

Крім того, основою для узагальнення визначеної теми стали навчальні посібники А. Куш-ніренка, О. Залуцького, Я. Вишпінської «Історія музичної культури й освіти Буковини. Чернівці, 2011» та Я. Вишпінської «Музична освіта Буковини: досвід, тенденції, перспективи. Чернівці, 2011». Наповненню контенту наукової статті також сприяли документи Державного архіву Чернівецької області та німецькомовна преса Буковини другої половини ХІХ ст.

Мета статті - дати узагальнений аналіз й зробити історичний екскурс щодо культурно-мистецького розвитку Буковини у період зародження комунікативних практик у середовищі вищого товариства краю у ХІХ ст.

Виклад основного матеріалу дослідження. Досліджуючи перспективи історико-музикознав-чих досліджень на Буковині періоду другої половини ХІХ ст. ми опиралися на історичні, музично-педагогічні та музикознавчі дослідження формування культурного середовища й музичного мистецтва в містах та культурних осередках Північної та Південної Буковини (Чернівці, Сучава, Серет, Радівці), що входили до складу Австро-Угорської імперії. Необхідно було узагальнити історико-культурний пласт формування інструментальної музики та виконавської традиції, що набули окреслених рис не тільки завдяки діяльності перших співочих і музичних товариств в краї, але й тій концертній практиці, яка наповнювала світське життя крайової столиці. Варто підкреслити, що найціннішими відомостями про зазначений період наповнені літературні твори буковинських письменників та епістолярні свідчення відомих митців, музикантів, композиторів Буковини ХІХ ст. Важливими для усвідомлення популярності салонного музикування стали музичні видання нотної літератури здійснені місцевими композиторами досліджуваного періоду: Емілією та Кароліною Мікуліч, бароном Костянтином Добровольським фон Бухенталь, Сидором Воробкевичем.

Важливою ознакою становлення інструментального музичного мистецтва та концертної практики стало влаштування концертних виступів та відвідини Чернівців відомими музикантами і виконавцями. Музичне життя Чернівців в 3040-х роках ХІХ ст. набуває все більш сталих рис. «На запрошення місцевої влади сюди почали з'їж-джатися всесвітньо відомі музиканти-виконавці й педагоги. Гастролюючи у Чернівцях, усією територією Буковини, вони проводили просвітницьку діяльність, прищеплювали мешканцям краю любов до класичної музики» [7, с. 7]. Цьому сприяла плідна діяльність відомого в краї мецената й президента крайового суду Буковини Карла Рітте-раУмлауфа фон Франквелла, завдяки якому був налагоджений «мистецький культурний міст Чер-нівці-Львів-Відень» [12, с. 33]. На його запрошення до Чернівців приїжджали відомі польські і німецькі музиканти. З концертними програмами, як зазначає дослідник мистецького життя Буковини К. Демочко, виступили Карл Кольберг з творами Шопена, (але ми вважаємо що це був Франциск Кольберг - Я.В.), Леопольд Майєр, ІгнацТедеско, скрипалі МіскаГаузер, Никодим Бернацький, співачка Ла Рош. Та найбільший слід залишив Карл Ліпінський (1790-1861), видатний польський скрипаль, який довгий час проживав у Львові, де видав у 1833 році двотомну збірку галицьких народних мелодій для фортепіано. Карл Ліпінський бував з концертами у багатьох містах Європи, зустрічався з Паганіні та іншими знаменитими митцями. Кілька разів відвідав і Чернівці, де мав великий успіх у любителів музики [6, с. 115].

Найбільш пам'ятним і знаковим для чернівчан був приїзд сюди Ференца Ліста у травні 1847 році. Це була велична подія у житті Чернівців. «Після тріумфальних гастролей по всій Європі Ліст у супроводі шанувальників його творчості відвідав Львів, Станіслав, а потім Буковину. Перебував був тут тиждень, дав 2 концерти у великій залі готелю «Молдавія», і це стало непересічною подією не тільки для жителів краю тієї пори, але й сучасних буковинців» [7, с. 7]. Відгомін тих далеких подій у художній формі передав сучасний буковинський письменник та краєзнавець Г. Бота. Він, опираючись на архівні документи, стверджує, що 25 травня 1847 року великий угорський композитор, один з найвидатніших піаністів ХІХ ст. Ференц Ліст гостював у селі Чорнів-ка, що під Чернівцями, в родині землевласника барона Доксакі фон Гормузакі. Досить тонко передана зустріч Ф. Ліста з відомим на той час на Буковині сучавськимлаутаромНіколає Піку (мошуломНиколаємСучавським) та керованим ним оркестром циган [1, с. 13-14]. Найвлучніше описав цього унікального віртуоза-скрипаля буковинський письменник і композитор ІІ половини ХІХ - початку ХХ ст. - Сидір Іванович Воробке-вич. Його портрет, за свідченням С. Воробкевича, знаходився в залі Німецького музичного товариства «Musik-Verein», у золотій рамі, «зі скрипкою в руці, в оригінальнім румунськім строї… Я запам'ятав Николая ще малим хлопцем і сьогодні він стоїть як живий, у шовковім антерею, підперезаний турецьким шалем, у кафовійджубі (рясі), з розпірками замість кишень - в зимі ся джуба була підбита толубом, - а на лисій голові червоний фес із синім кутасом. Турецький фес на голові носив він і при людях, бо був голомозий і не хотів, щоб його лисина вилискувалася, як місяць уповні; лице мав подзьобане віспою, але густий, уже сідиною припорошений вус гарно відбивав від бритої бороди, а карі орлині очі, густі брови і милий усміх на вустах кожному казали, що мо-шулНиколай чоловік доброго і лагідного серця. І се була правда, бо ніхто так не знав збільшити твою втіху, втамувати твій жаль і загоїти глибоку рану в душі, як він. Чинив він се не словом, бо сам був мовчазний, лише своєю скрипкою, чорною, як пекло, як гріх, а голосною, як весняний спів во-скресшої природи; він лікував людей зі смутку і розпуки своєю грою. Його скрипка говорила як жива, пригадувала давню бувальщину, пророкувала незнану будуччину, плакала і тішилася з тобою; через неї мошулНиколай ділив з людьми жаль і тоску, щастя і долю. Бігме, що правду говорю, - на кожний настрій твоєї душі знав він вдарити відповідну струну, на кожну рану твого серця мав він чудовий пластир, бо як заграв, то все горе, весь біль мов ножем відрубав [5].

У Сучаві, колишній столиці молдавських воєводів, проживав наш мошулНиколай, сей незвичайний скрипаль-музик, природний талант з Божої ласки. Жив він достойно і маєтно у своїм власнім домі.

Жили у нього дома його жінка та діти, а сходилися в нього і мов до родини належала ціла юрба наєристів, флуєристів, цимбалістів, басистів і Бог зна ще яких грачів. Се була його музикальна дружина, з якою він ходив не лише по Буковині, але і по Молдові, Семогороді і Галичині. Всюди лунала його слава. Від його звуків гомоніла не лише ціла торговиця в Лашківцях, де колись відбувалися такі ярмарки, про які тепер нікому і не сниться; після ритмів його чарівної скрипки гуляли і бояри в Ясах, проливаючи дрібні сльози під час меланхолійної рідної дойни; і угорські мадяри вибивали зап'ятками, коли смичок Николая вигинався по струнах, як гадюка, та виводив дивні, гарячі мотиви чардаша» [5].

Достатньо цікаво описана зустріч Ніколає Піку з Ференцом Лістом в Чорнівці, вміщена у одній із збірок видань Георгія Боти «Долі з вогню, землі та любові», де майстерно розповідається про силу його віртуозної гри на скрипці, враження Ф. Ліста про цього музиканта і його оркестр, який виконав у маєтку Доксакі фон Гормузакі, декілька угорських мелодій, румунських дойн та мелодій українського фольклору. Читаємо: «ФеренцЛіст був вражений віртуозною грою Піку, який не знав жодної музичної ноти. А найдужче його вразило, коли лаутар-скрипаль безпомилково та бездоганно виконав на скрипці одну з п'єс з концерту Ференца Ліста, якого він зіграв напередодні в готелі «Молдавія». Зачарований грою сучавськоголаута-ра, його майстерності, здивований його музичною пам'яттю та абсолютним слухом, Ференц вскочив зі свого м'якого крісла, взяв келих шампанського зі столу і вигукнув:

Браво, маестро! Браво! Він обійняв скрипаля, витягнув з кишені декілька золотих монет, кинув їх у бокал із шампанським і подав Ніколає Піку.

Ви полонили мене своєю грою, пане лаута - ре! - вимовив німецькою великий композитор і піаніст.

Пізніше, Ференц Ліст використає у своєму творі «Угорські рапсодії», зіграну Ніколаєм Піку у Чорнівці для нього відому на Буковині мелодію «Корабяска». Візит відомого на весь світ угорського композитора та піаніста Ференца Ліста в Чорнівку та в Чернівці став великою культурною подією того часу і дав поштовх для розвитку мистецтва та музики на Буковині» [1, с. 16].

Після зустрічі з Ніколає Піку Ліст починає писати «Румунську рапсодію для фортепіано» (1848) разом із п'єсами, зібраними з Барбу «Lautaru» «Stan», додаючи деякі теми з Буковини («Corabcasca» або «SarbaCoraghcasca». зібрані та виконані Ніколаєм Піку).

Підтвердження цьому знаходимо й у праці А. Мікуліча, де аналізується зацікавлення композитора музикою циган. «Митець спробував розкрити виняткову музичну обдарованість ромів та походження їхньої музики у спеціальній праці. Ліст одразу помітив, що музика румунських циганів значно відрізняється від музики угорських. Тому він почав робити нотний запис найцікавіших мотивів і пробувати зіграти їх на фортепіано під керівництвом лаутаря. Виявилося, що на фортепіано не так легко відтворити довільний темп та манеру мелодій, ті вигадливі фігури й арабески, якими насичені румунські наспіви. Ліст вирішив більше не опрацьовувати зроблені записи і лише у кількох його угорських рапсодіях можна знайти їх відголоски» [11, с. 46]. Безперечно, що візит Ф. Ліста на Буковину став великою культурною подією того часу і дав поштовх для розвитку мистецтва та музики на Буковині.

Знаковими для краю стали революційні події в Європі 1848-1849 років. У 1849 році «Буковина здобула важливе визнання - вона стала автономним коронним краєм з титулом герцогства. Місто Чернівці, нова столиця краю, досягло все більшого розквіту і отримало звання культурного центру на самісінькому сході монархії» [11, с. 51]. У цей час повертається з Парижу на Буковину КарольМікулі (1821-1897), уродженець Чернівців, перший професійний композитор, піаніст і фольклорист, учень ФридерикаШопена. Його діяльність в краї набуває музично-просвітницького характеру. Він протягом десяти років займається активною концертною, педагогічною, громадською діяльністю. «Він дає багато концертів у багатьох містах, зокрема у Львові, Києві, Бухаресті, Яссах, Хотині тощо» [10, с. 152]. К. Мікулі «пожертвував чималу суму грошей на відкриття першої крайової бібліотеки у Чернівцях, заснував фонд стипендій для талановитих гімназистів» [7, с. 4-5].

Зважаючи на досить потужне захоплення в Європі напрямком романтизму й зверненням багатьох композиторів ХІХ ст. до вивчення музичного фольклору, нам видається досить природним бажання К. Мікулі, так само як і колись Ф. Ліста, записувати обряди, пісні і танці румунських циган. Гостюючи у батька відомого румунського композитора ЧипріянаПорумбеску, священика Іраклія Порумбеску в с. Ступка, він зацікавився румунським мелосом. Сучасна музикознавиця, докторка мистецтвознавства Ю. Каплієнко-Ілюк зазначає, що «записавши багато румунських народних мелодій, він обробив їх для фортепіанного виконання, а згодом видав у Львові під назвою «48 національних румунських арій (дойни, хори, пісні пастухів та інші)», оброблених для фортепіано. Захоплюючись збиранням народної музичної творчості, дослідженням фольклору, К. Мікулі звернувся до практики обробок пісень. Проте його спроби інтерпретувати музику румунських циган не завжди отримували підтримку. Відмовившись від звукозображення гри на цимбалах, К. Мікулі створив фортепіанні інтерпретації, де наслідував традиції Ф. Ліста, який підніс угорську музику на професійний рівень. На думку дослідників минулого, зокрема А. Мікуліча, «у виконанні румунських творів, він (К. Мікулі - Ю.К.-І.) так вживався у їх характер, що більшість його композицій були в дусі дойни або хори» [10, с. 152-153]. Як вказує А. Мікуліч, «Карл Мікулі займався компонуванням усе своє життя. Його композиції наповнені свіжими думками й демонструють бездоганне знання гармонії…. Незважаючи на свою багатосторонню діяльність, Карл Мікулі залишався вірним своїй батьківщині. Він часто приїжджав до Чернівців, щоб виступити з власними чи чужими композиціями» [11, с. 55-56].

Від'їзд К. Мікулі до Львова у 1858 р. вплинув на перебіг культурно-мистецького життя Чернівців, «він прийняв пропозицію стати директором Галицького музичного товариства» [11, с. 55], але прагнення буковинської інтелігенції до об'єднання навколо ідеї просування музики й мистецтва у світському житті спільноти був сталим і мав засади доброчинності. Так стали з'являтися перші музичні товариства: «Союз співаків» або «Чернівецьке співоче товариство» [11, с. 69] (1859), потім на його основі було створено більш потужну громадсько-культурну організацію «Товариство сприяння музичному мистецтву на Буковині» (1862). Його діяльність стала запорукою для підтримки і розвитку професійного музичного мистецтва. При товаристві була заснована музична школа, «яка взяла на себе гідне завдання зайнятися музичним вихованням прийдешнього покоління. Мудрі слова Ференца Ліста: «Творити, плекати, зростати!», знайшли застосування і на Буковині» [11, с. 71-72].

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму. Зауважимо, що культурно-мис - тецький розвиток Чернівців ХІХ ст. був наповнений багатьма аспектами: розвиток домашнього і салонного музикування в родинах заможних землевласників та можновладців; приїзд сюди плеяди талановитих музикантів і вчителів музики, які заклали основи професійної музичної освіти; заснування національних музичних товариств, які піклувалися про музичне виховання підростаючого покоління; широка й різноманітна концертна діяльність гастролюючих артистів; діяльність театру, відкриття концертного залу в приміщенні «Товариства.», заснування п'яти народних домів, що опікувалися культурно-громадським життям кожної етнічної громади Чернівців і Буковини; перейняті й адаптовані до запитів світського товариства влаштування виїзних раутів, балів, ярмарок, зустрічей і подорожей до столиці імперії; виховання професійних композиторів, які стали окрасою кожної з гілок національного музичного мистецтва; широка пропагандистська, журналістська і видавнича діяльність, що підтримували напрями професійної музичної освіти й популяризації культурно-мистецького потенціалу Буковини.

На сьогодні існує ще дуже багато не відкритих сторінок музичного й культурно-мистецького життя Чернівців ХІХ ст. Не віднайдені видані вокальні й фортепіанні композиції композиторів-а-маторів Буковини, які хоч і отримали ґрунтовну музичну освіту, але не займалися музикою як професією, а знайшли у ній своє інтуїтивне, емоційне і ціннісне виявлення.

Досить важливими є перспективи дослідження взаємозв'язків між представниками громадсько-культурних і мистецьких кіл Буковини ХІХ ст., які відзначалися толерантними стосунками й реалізацією багатьох спільних культурно-мистецьких проєктів.

Список джерел

композитор салонний мистецький

1. Бота Г.М. Долі з вогню, землі та любові. Літературно-художнє видання / Г М. Бота. Чернівці: «Місто», 2021. 176 с.

2. Валявська Катерина. У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918) / Катерина Валявська. Чернівці: Книги - ХХІ, 2022. 320 с.

3. Валявська К. Світське життя на Буковині: соціальний та культурний простір (1848-1914): дис. канд. істор. наук: 07.00.01. - Історія України / Ва-лявська Катерина Володимирівна. Чернівці, 2016. С. 10. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Valiavska_ Kateryna/Svitske_zhyttia_na_Bukovyni_sotsialnyi_ ta_kulturnyi_prostir_1848-1914.pdf

4. Вишпінська Ярина. Культурний і мистецький розвиток Чернівців крізь призму досліджень Р Ф. Кайндля. Приятель українців. 150 років від дня народження Р Ф. Кайндля. Збірник наукових статей за матеріалами Міжнародної наукової конференції «150 років від дня народження Р Ф. Кайндля», 23 вересня 2016 р. Чернівці: Технодрук, 2017. С. 17-24.

5. ВоробкевичС. МошулНиколай Сучавський. URL: https://www.myslenedrevo.com. Ua/uk/Lit/V/ VorobkevychS/Prose/MoshulNikolajSuchavskij.html

6. ДемочкоК. Мистецька Буковина: Нариси з минулого. Чернівці: Книги - ХХІ, 2008. 336 с.

7. Залуцький О. Музичні товариства Буковини. Довідник Чернівецького обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки (до 25-річ - чя від дня заснування) / Олександр Залуцький. Чернівці: Друк Арт, 201б. 304 с.

8. Кайндль Р.Ф. Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення / Р Ф. Кайндль; пер. з нім. В.Ю. Іванюка; [ЧНУ ім. Ю. Федьковича, Наук.-до - слід. Центр буковинознавства.] Чернівці: Зелена Буковина, 2005. 300 с.

9. Каплієнко-Ілюк Ю. Музикознавча думка на Буковині: АдальбертМікуліч. Актуальні питання гуманітарних наук. Міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Випуск 55. Том 1. Дрогобич, 2022. С. 104-108. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/55-1-2022

10. Каплієнко-Ілюк Ю.В. Музичне мистецтво Буковини. Стильові парадигми композиторської творчості ХІХ-ХХІ ст.: монографія. Чернівці: Букрек, 2020. 504 с.

11. Мікуліч А. Музика на Буковині перед заснуванням Товариства сприяння музичному мистецтву 17751862. з кн. Норст А. Товариство сприяння музичному мистецтву на Буковині 1862-1902 / Антон Норст; пер. з нім. Марини Литвинюк, Олександри Ванкевич, Анни Даскалюк. Чернівці: Книги - ХХІ, 2021. 224 с.

12. Мельничук Я.М. Становлення та розвиток музичної освіти на Буковині (кінець XVIII - початок ХХ століття): дис. канд. пед. наук: 13.00.01 Загальна педагогіка та історія педагогіки. Чернівці, 2009. 303 с.

13. Музичне краєзнавство Буковини: Хрестоматія. Навч. Посібник до курсу «Музичне краєзнавство». Вип. 3. / Укл.: О.В. Залуцький. Переклад з німецької: Чебан Г І. Чернівці: Рута, 2004. 79 с.

References

1. Bota, H.M. (2021). Doli z vohnyu, zemli ta lyubovi. Literaturno-khudozhnyevydannya. [Fates from fire, earth and love. Literary and artistic edition]. Chernivtsi.

2. Valyavs'ka, Kateryna. (2022). U merezhyvival'su. Svits'kezhyttyanaBukovyni (1848-1918). [In lace waltz. Secular life in Bukovina (1848-1918)]. Chernivtsi.

3. Valyavs'ka, K. (2016). Svit-s'kezhyttyanaBukovyni: sotsial'nyy ta kul'turnyyprostir (1848-1914). [Secular life in Bukovina: social and cultural space (18481914)].Chernivtsi.

4. Vyshpins'ka, Yaryna. (2017). Kul'turnyyimystets'kyyrozvytokChernivtsivkriz' pryzmudoslidzhen' R.F. Kayndlya. Pryyatel' ukrayintsiv. 150 rokiv vid dnyanarodzhennya R.F. Kayndlya. [Cultural and artistic development of Chernivtsi through the prism of R.F. Kaindl's research. Friend of Ukrainians. 150 years since the birthday of R.F. Kaindl]. Chernivtsi.

5. Vorobkevych, S. MoshulNykolaySuchavs'kyy. [MoshulNikolaySuchavskyi].

6. Demochko, K. (2008). Mystets'kaBukovyna: Narysy z mynuloho. [MystetskaBukovyna: Essays from the past]. Chernivtsi.

7. Zaluts'kyy, O. (2016). MuzychnitovarystvaBukovyny [Musical societies of Bukovyna]. Chernivtsi.

8. Kayndl', R.F. (2005). IstoriyaChernivtsiv vid naydavnishykhchasiv do s'ohodennya. [History of Chernivtsi from the earliest times to the present]. Chernivtsi.

9. Kapliyenko-Ilyuk, YU. (2022). MuzykoznavchadumkanaBukovyni: AdalbertMikulich. [Musicological opinion in Bukovina: AdalbertMikulich]. Drohobych.

10. Kapliyenko-Ilyuk, YU. V. (2020). Muzychnemystetstvo Bukovyny. Styl'oviparadyhmykompozytors'koyi tvorchostiХІХ-ХХІ st. [Musical art of Bukovyna. Stylistic paradigms of composer's creativity of the 19th-21st centuries].Chernivtsi.

11. Mikulich, A. (2021). MuzykanaBukovyniperedzasnuvannyamTovarystvaspryyannyamuzychnomumystetstvu 1775-1862. z kn. Norst A. TovarystvospryyannyamuzychnomumystetstvunaBukovyni 1862-1902. [Music in Bukovina before the foundation of the Society for the Promotion of Musical Art 17751862].Chernivtsi.

12. Mel'nychuk, YA. (2009). M. Stanovlennya ta rozvytokmuzychnoyiosvitynaBukovyni (kinets' XVIII - pochatokХХ stolittya). [Formation and development of musical education in Bukovina (late 18th - early 20th centuries)]. Chernivtsi.

13. MuzychnekrayeznavstvoBukovyny: Khrestomatiya. (2004). [Musical local history ofBukovyna]. Chernivtsi.

Размещено на Allbest.ru